Кінотуризм в Україні: нереалізовані можливості та перспективи використання знакових локацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Кінотуризм в Україні: нереалізовані можливості та перспективи використання знакових локацій

Виконав:

А.М. Гаврилюк

У статті розглянуто кінотуризм як інноваційний різновид спеціалізованих видів туризму в Україні, що має перспективи для наукових досліджень та туристичної практики. Виокремлено критерії унікальності вітчизняного кінотуризму: символізм, етнографізм; емоційно-психологічне абстрагування; інноваційність. Проведено класифікацію ресурсів кінотуризму. Охарактеризовано феноменологічні засади українського поетичного кіно: метафоричність, образність, міфопоетичність, українськість, етнографізм, актуалізація природного середовища, символізм, романтизм, автентичність. Наведено приклади використання місць зйомок фільму режисера Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” як туристичних об'єктів в умовах сьогодення. Виокремлено постать кіноактора Івана Миколайчука як уособлення чоловічого образу українського поетичного кіно. Згадано основні туристичні локації, що вшановують його творчість. Приділена увага ролі довкілля у виборі місць зйомок фільму. Розроблено заходи щодо популяризації та розвитку кінотуризму в Україні. Наголошено на необхідності використання інструментів публічно-приватного партнерства для їх втілення та національно-патріотичного виховання на кращих взірцях українського поетичного кіно.

Ключові слова: кінотуризм, українське поетичне кіно, внутрішній туризм, спеціалізовані види туризму, фільм “Тіні забутих предків”, Сергій Параджанов, Іван Миколайчук, національно-патріотичне виховання.

The article discusses how innovative film of tourism variety of specialized types of tourism in Ukraine, which has prospects for research and tourism practice. Thesis there is determined the criteria of uniqueness domestic film of tourism: symbolism, ethnographic; emotional and mental abstraction; innovation. Classification of resources film of tourism. Characterized phenomenological principles of Ukrainian poetic cinema, metaphors, imagery, mifopoetychnist, being Ukrainian, ethnographic, actualization environment, symbolism, romanticism, authenticity. Examples include the use of filming director Sergei Parajanov “Shadows of Forgotten Ancestors” as the tourist sites in today's conditions. Thesis there is determined figure of actor Ivan Mykolaychuk as the personification of the male image of Ukrainian poetic cinema. Mentioned main tourist locations that honor his work. Attention is paid to the role of the environment in the choice of places filming. The measures in promoting development film of tourism in Ukraine. The necessity of using instruments of public-private partnerships for their implementation and national-patriotic education of the best models of Ukrainian poetic cinema.

Key words: innovative film of tourism, Ukrainian poetic cinema, Ukrainian domestic tourism, specialized types of tourism, film “Shadows of Forgotten Ancestors”, Sergei Paradjanov, Ivan Mykolaichuk, national-patriotic education.

Найстрашніше - проґавити прекрасне !

Сергій Параджанов

Постановка проблеми. В умовах жорсткої конкуренції туристично привабливі країни світу намагаються віднаходити ефективні засоби магнетичного протягування до своїх локацій, використовуючи, при цьому, найоригінальніші, та водночас, найпростіші інструменти привертання уваги потенційних мандрівників. Під впливом таких обставин формуються й новітні індустрії, які визначають симпатії та інтереси вибагливого сучасного туриста. кінотуризм українське поетичне кіно

Інноваційним напрямом, який за кордоном набув широкої популярності, є кінотуризм. Він виник як вид туризму, що передбачає відвідування місць зйомок найпопулярніших шедеврів кінематографу. Тому не випадково, знаменитий Хогвардс - школа, де навчався Гаррі Поттер, вважається одним з п'яти найчастіше відвідуваних туристичних локацій Великої Британії. Конкурувати з ними наважаться, хіба що: містечко Матамата, в якій є містичне селище Хоббітів, парк Маунт Еспайринг з його магічно-чарівним лісом Ізенгард та парком Мордор. І всі ці об'єкти є знаковими у стрічці “Володар перснів”, відзнятих на території мальовничих ландшафтів Нової Зеландії.

Прихильники “Зоряних воєн” зможуть розгледіти за кадрами фільму унікальні простори селища Люка Скайуокера поблизу містечка Тозер в пустелі Сахара, незважаючи на те, що зроблені вони, як декорації. І це не применшує потік туристів-кіноманів до Тунісу. Шанувальники “Індіани Джонс” та “Англійського пацієнта” зможуть для себе теж віднайти в цій країні місця особливого кінематографічного магнетизму.

Можна згадувати ще безліч цікавих місць, які стали локаціями кінозйомок по всьому світу і набули неофіційних статусів найчастіше відвідуваних територій, що переживають туристичний бум. А чи може Україна показати собі і світові такі унікальні місця як об'єкти популяризації внутрішнього та міжнародного кінотуризму ? Чи володіють, принаймні, українські громадяни такою інформацією і чи мають інтерес до такого виду туризму ? Ці та інші питання постають в уяві мандрівника, який цікавиться кіномандрами.

Україна за своїми природно-кліматичними та геополітичними особливостями розташування на мапі світу, а також історико-краєзнавчими, рекреаційними, архітектурними ресурсами неодноразово привертала увагу вітчизняного і світового кінематографу. А тому за кадрами багатьох українських і зарубіжних фільмів можна розпізнати Київ, Львів, Одесу, Ужгород, інші населені пункти України; безліч унікальних природних локацій, культових історичних споруд, промислових об'єктів тощо. Однак кінотуризм і досі не став об'єктом уваги науковців, представників туристичної та кіноіндустрії України: не створено систематизованих ресурсів поширення інформації про місця зйомок фільмів, відсутня база даних про туристичні кіномаршрути, не виокремлено критерії туристичного магнетизму об'єктів вітчизняного кінематографу, які визначають мотиваційні вподобання мандрівників, відчувається брак туристичної обізнаності з цим видом туризму й у майбутніх фахівців-туризмознавців.

У зв'язку з цим, особливо гострої потреби набуває наукове дослідження основних інформаційних ресурсів про знакові туристичні локації, в межах яких створювались шедеври українського кінематографу, що формували свій національний колорит самобутньої культури українців, а нині є підґрунтям для промоції вітчизняного кінотуризму як інноваційного напряму розвитку внутрішнього туризму в Україні. Вищезазначені аспекти й визначають актуальність запропонованого дослідження.

З огляду на це, вважатимемо за необхідне, мету статті виокремити як пошук на туристичній мапі Україні місць створення найпопулярніших кіношедервів вітчизняного кіномистецтва з урахуванням найвідоміших зразків українського поетичного кіно, яке сформувало в 60-х-70-х рр. ХХ ст.. культурно-мистецький феномен світового кінематографу та проектування на їх базових ресурсах нових туристичних маршрутів.

Поставлену мету сприяють вирішити наступні завдання, серед яких: висвітлення феноменологічних засад українського поетичного кіно; характеристика взірців найкращого вітчизняного кінематографу, які його формували; віднайдення знакових місць кінозйомок самобутнього напряму українського кінематографу і розробка заходів щодо популяризації та розвитку кінотуризму в Україні.

Зосередимось на аналізі останніх досліджень та публікацій. Оскільки кінотуризм - це досить новий напрям туристичної активності, який відносимо до спеціалізованих видів туризму, тому дуже складно віднайти наукові напрацювання, присвячені цій тематиці. Більшість інформації зосереджується в журнальних он-лайн або друкованих ресурсах і окрім поодиноких статей у періодичних виданнях, зустрічається вкрай рідко.

Поняття “спеціалізовані види туризму” серед вітчизняних науковців вперше зустрічаємо в М. Крачила, який вбачає їх як систему, що формується під впливом окремих сегментів туристів, переважно за професійним спрямуванням або у відповідності до мети подорожі, а сама поїздка передбачає наявність необхідних ресурсів та спеціальної організації [3, с.33].

Кінотуризм фокусується на туристичній активності, зосередженій на відвідуванні місць зйомок фільмів. Чинне вітчизняне законодавство під туризмом розуміє тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових та інших цілях (що узгоджується з поняттям “спеціалізовані види туризму”).

Враховуючи те, що у статті піде мова виключно про неординарні твори, створенні під впливом національної самобутньої культури українців, вважаємо доречним, провести аналіз окремого напряму українського кінематографу, який обрано основним ресурсом у цій статті для дослідження. Це - українське поетичне кіно, якому присвячені праці Л. Брюховецької [1, 2, 9], Й. Левицької [4], О. Мігачової [5], Н. Осипчук [6], А. Пащенко [7], С. Тримача [11, 12], інших дослідників, що й склали теоретичну базу для написання статті.

Оскільки комплексне дослідження питань кінотуризму в Україні не проводилось, спробуємо напрацювати теоретичну базу для подальших наукових розвідок і виокремити основні класифікаційні ознаки кінотуризму та критерії унікальності і національної розпізнаваності українського поетичного кіно; а також визначити вплив природного чинника на вибір місць зйомок фільмів. Саме ці аспекти й відносимо до невирішених раніше частин загальної наукової проблеми, присвяченої дослідженню кінотуризму в Україні. В цьому вбачаємо зв'язок авторського доробку із науковими та практичними завданнями, які були напрацьовані раніше.

Наукова новизна статті полягає в авторському баченні інноваційності та перспективності кінотуризму в Україні, здатного формувати в зарубіжних гостей та співвітчизників уявлення про ментальні архетипи українців, втілені в стрічках українського поетичного кіно; культивувати патріотизм, національну самосвідомість під час подорожей знаковими місцями створення шедеврів вітчизняної візуальної культури.

Вирішити поставлені у статті завдання сприяли методи: аналізу - під час вивчення досліджуваної проблеми; індукції - для виявлення взаємозв'язків між кінотуризмом як напрямом спеціалізованого туризму та природно-етнографічними чинниками, які пріоритетно визначають локації його поширення; прогнозування - для формулювання висновків та рекомендацій щодо важливості використання засад публічно-приватного партнерства для просування та розвитку кінотуризму в Україні.

Виклад основного матеріалу. Термін «українське поетичне кіно» вперше з'явився в науковому обігу завдячуючи польському кінокритику Янушу Газді в 1970 р.. Незважаючи на дискусію навколо назви, тогочасне суспільство сприйняло появу неординарних українських фільмів як своєрідне мистецьке відкриття, навколо якого гуртувалися як прихильники, так і критики. Редактор Держкіно СРСР М. Блейман першим виступив проти нетрадиційного кіновисвітлення подій української минувшини та тогочасної радянщини, що стало підґрунтям, спершу, до заборони, а згодом, і до невизнання. В 1974 р. на Пленумі ЦК КПУ В. Щербицький констатував, що з поетичним кіно в Україні покінчено.

Найперше, що вирізняло українське поетичне кіно, це - метафоричність, символізм, міфопоетичність, які густо переплітаються з неосяжними пейзажними композиціями, звичаєвою архаїкою та національними архетипами. За висловом Л.Брюховецької: “Українське поетичне кіно як явище мистецьке - це вияв чітко визначеного світогляду, що випливає з укоріненості в рідну землю, яка годує людину. Тому це кіно означає спротив асиміляції (у випадку України - русифікації) та іншим нівеляційним процесам” [2].

Українському поетичному кіно притаманна багатогранна режисерська фантазія, вільний перехід від реального до уявного, стирання меж між дійсністю і вигадкою, композиційне багатство форм, асоціацій, алегорій тощо.

Поетичність українських фільмів періоду 60-70-х рр. ХХ ст. проявлялась в гармонійному взаємопроникненні природних композицій і людських доль, романтичних сюжетів і різнобарвність колористики, пластичність образності і широта художньої майстерності, що творили “музику для очей”.

Українським поетом екрану задовго до утвердження нового мистецького явища було визнано О. Довженка. Саме він заклав основи поетики, художньої образності українського кіно. У його фільмах краса вивищувалась над сірою буденністю, романтизм йшов поряд з національно-патріотичним духом.

Фільми О. Довженка надихали режисерів українського поетичного кіно на пошук нових художніх смислів та прояв етнічної самобутньої культури в кіномистецтві. Не випадково, ці фільми, нарівні з довженківськими, за своєю стилістикою вирізнялися національним забарвленням і сприяли утвердженню українськості в кінематографі.

“Це був час, коли… буквально все наше мистецтво, література і навіть побут виявили тяжіння до споконвічних народних первнів, так би мовити, до “забутих предків”, до коріння й ґрунту» [7]. Це був своєрідний мистецький спротив, ренесансний “вибух” етнічності у просторі тогочасної візуальної культури.

Пластика, образність, незборимий національний дух українського поетичного кіно прочитувались у фільмах: “Тіні забутих предків”, “Колір граната” С. Параджанова; “Та, що входить в море”, “Камінний хрест”, “Захар Беркут” Л. Осики; “Криниця для спраглих”, “Вечір на Івана Купала”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Всупереч усьому” Ю. Іллєнка; “Комісари”, “Іду до тебе” М. Мащенка; “Совість” В. Денисенка; “Пропала грамота” Б. Івченка; “Пізнай себе” Р. Сергієнка (вийшли в 1964 - 1973 рр.) і “Вавилон ХХ” І. Миколайчука (1979 р.). П'ять із чотирнадцяти було заборонено і вони побачили світ наприкінці 1980-х [2].

Звісно, охопити весь перелік представлених фільмів для формування цілісного бачення географії поширення кінотуризму в Україні в одній статті не можливо і потребує ретельних наукових та польових досліджень. Зосередимось на культових кіношедеврах.

Маніфестом, материком для формування нової поетичної творчості українського кінематографу, за висловом Л. Брюховецької, став фільм “Тіні забутих предків” С. Параджанова. Ідея його створення має чітку географічну прив'язку до гуцульського краю, с. Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут під враженням місцевого карпатського колориту та автентичних народних звичаїв з-під пера М. Коцюбинського, який дуже любив ці місця і черпав з них творчу силу, народжується повість “Тіні забутих предків”.

До сторіччя автора повісті, С. Параджанов розпочинає зйомки фільму, мистецьким імпульсом до екранізації якої,стало відвідування виставка картин закарпатського художника Ф. Манайла. Щоб підсилити епічність образних композицій кінотвору режисер близько року жив в автентичній гуцульській хаті, називаючи її джерелом свого “творчого натхнення”. З ініціативи місцевого жителя І. Дихнича - теперішнього власника хати - створено Музей кінофільму “Тіні забутих предків” (далі - “Тіні…”) у м. Верховина. Саме в ньому знімали обряд “вінчання ярмом” Івана та Палагни, інші сюжети.

Творці “Тіней…” зафільмували наймальовничіші краєвиди Верховинського району. Особливий гуцульський магнетизм випромінює с. Криворівня, яку вважають мистецькою кіномеккою. Не випадково, С. Параджанов обирає для зйомок найавтеничніших сцен садибу, збудовану ще в 1858 р. Нині в ній працює Музей хата-гражда, де знімалися побутові сцени з життя Палійчуків: традиційна купель Івана перед весіллям, Палагни перед ворожінням, дітей у віконцях.

В сусідній Бистриці було відзняло фрагмент пошуку утоплениці Марічки.

Окремі епізоди зафільмували в нині діючій унікальній Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, побудованої ще в 1719 р. Однак до фільму вони не увійшли, бо мали потужний духовний імпульс, якого цензура не могла дозволити, а тому знімальна група їх відтворювала в павільйоні кіностудії ім. О. Довженка. Нинішній настоятель храму отець І. Рибарук свято зберігає історію про причетність церкви до великої справи творення кіношедевру й принагідно розповідає її відвідувачам.

Привертає увагу допитливих кіноманів і Музей Івана Франка, в якому зберігаються предмети домашнього вжитку, що використовувались під час зйомок. І куди б не завітали сліди “Тіней…”, всюди живе багатогранна гуцульська автентика, пам'ять про часи зйомок фільму. Місцеві жителі з особливою любов'ю і теплом згадують ті часи і вдячні геніальному майстру і його творчій лабораторії за промоцію Гуцульщини і власну причетність до створення унікального шедевру світового кінематографу.

На рахунку “Тіней…” 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (з них -24 гран-прі) в 21 країні. Талантові С. Параджанова поклонялися М. Скорсезе, Ф. Фелліні, А. Куросава. Найгеніальнішим у світі фільмом назвав “Тіні…” Е. Кустуріца. Тому не випадково, Гарвардський університет включив цей фільм до списку обов'язкових для перегляду претендентами на науковий ступінь у кінознавстві.

А чи кожен співвітчизник бачив цей фільм, знає його авторів, бував у місцях зйомок, знає виконавців головних ролей? Прикро констатувати, але навіть музеї основних кінолокацій фільму не можуть потішити втішною статистикою відвідуваності. Чого не скажеш про неочікувану велику кількість симпатиків інноваційного інсталяційного проекту “Тіні забутих предків. Виставка”, що проходив на весні 2016 р. в Мистецькому Арсеналі м. Києва [8]. А це означає, що в суспільстві є попит на такі ресурси, варто лише їх осучаснити і представити дієвими маркетинговими засобами промоції.

Звісно, у цьому контексті, варто виокремлювати пізнавальні інтереси туристів на прихильників кіномистецтва і випадкових охочих дізнатися про кінопродукт. Враховуючи мотиваційний підхід туриста при визначенні мети подорожі, про кінотуризм можемо говорити як про мандрівку, яка дозволяє вирішити різний спектр туристичних потреб. Серед них: відвідування місць зйомок фільму та основних локацій створення сюжету (або місць написання художній творів, які покладено в основу сюжетних ліній фільму); участь у святкових івент-заходах, присвячених вшануванню визначних постатей кіномистецтва та кіноіндустрії; поїздки до місць, де проживали виконавці головних ролей; відвідування кінофестивалів; інші вподобання.

До прикладу, вперше І. Миколайчук як кіноактор, дебютував у “Тінях…”, які стали для нього високим творчим злетом, закріпивши за ним статус обличчя цілого напряму, мистецької ікони, що прочитується як символічний національний дух України. За своє коротке акторське життя Іван зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, виконав 2 режисерські роботи. За висловом С. Параджанова: “Україна не знала більш національного народного генія... До нього це був Довженко” [9,11, 12].

Шанувальникам творчості І. Миколайчука доречно відвідати Буковину - місце народження видатного “білого птаха” українського поетичного кіно. Цьогоріч такі подорожі співпадають з роком 75-ти річчя з дня його народження як на його малій батьківщині, так і в інших місцях України. Чернівці, Вижницький, Глибоцький, Сторожинецький та інші райони області приймали гостей на фестивалях “Іванова переберія”, “На гостини до Івана”, “Миколайчук-фест” і з радістю очікують на шанувальників його творчості у будь-яку пору року.

Серед знакових локацій українського поетичного кіно, які можуть стати об'єктом уваги кінономанів, є значні масиви рекреаційних ресурсів України. Л. Брюховецька чітко підмічає, “що у цих фільмах життя персонажів невід'ємне від природного універсуму, від природного колообігу буття, з чого випливають моделі етичні й естетичні: любов до рідної землі, вірність давнім традиціям, дотримання звичаїв та обрядів, творення матеріальної культури, музичного та пісенного фольклору” [7]. Будь-який з вищезгаданих фільмів українського поетичного кіно значну візуальну прив'язку сконцентровував на мальовничих пейзажах української землі, в яких вивищувався, неодмінно, образ людини, що її формував ментально, виховував етнічно, збагачував духовно.

Доречно у цьому контексті згадати вітчизняних науковців В. Стецюка В. Пазинича, Т. Ткаченко, які виокремлюють поняття “духовної функції рельєфу України”, вказуючи на природну закономірність таких явищ, які сформувалися в процесі емоційного сприйняття властивостей земної поверхні, їх естетичних та етнокультурних ознак, притаманних ментальності українського народу, що слугують причиною потягу до пізнання природи [10]. Недаремно, закохані в магію Карпат, М. Коцюбинський та С. Параджанов створювали свої шедеври саме в Криворівні - в одному з наймальовничіших куточків Гуцульщини !

Науковці виокремлюють такі критерії оцінки естетики рельєфу України як: унікальність форм та їх зовнішнього вигляду; архітектоніка - композиція (поєднання форм); оглядовість об'єкта з різних точок; ефект супроводження (звуками, тишею, яскравістю кольору, за певних умов);гармонійне поєднання з іншими елементами ландшафту; стабільність або рухливість; образність (фотогенічність); візуальний ефект (враження), грандіозність видовища; емоційне сприйняття (милування, відчуття злиття з природою); магнетизм притягання; етнокультурна значущість [10, С. 298 - 305]. Всі ці ознаки можна “прочитати” і віднайти в“Тінях…”, відвідуючи знакові локації зйомок фільму під час туристичних мандрівок. Це особливі місця сили, духу, традицій, національної ідентичності, які здатні виховувати не одне покоління українців.

Всі вищезгадані туристичні локації можуть слугувати опорними маршрутами популяризації унікального світоглядно-стильового напряму в кінематографі - українського поетичного кіно.

Висновки та перспективи подальших розвідок. За результатами проведеного дослідження, констатуємо, що кінотуризм є перспективним та інноваційним напрямом наукових досліджень та туристичної практики в Україні, який має певну матеріальну ресурсну базу, що потребує промоції.

До критеріїв унікальності кінотуризму відносимо: символізм та етнографізм (залучення унікальних рекреаційних та етнографічних ресурсів до зйомок, що є архетиповими для української ментальності); формування особливого емоційно-психологічного стану мандрівника (емоційно-психологічне абстрагування), яке проявляється в процесі перенесення з реального життя туриста у віртуальний простір кінострічки, ознайомлення з долею головних героїв та їх виконавців, що проявляється в процесі перебування в місцях зйомок, ознайомлення з долею головних героїв та їх виконавців; залучення під час мандрівки до інноваційних засобів “проживання сюжету фільму” через використання геокешингу (пошуку на території) та квестингу (пошуку об'єкта) спільно з командою однодумців.

Однак, значна частина об'єктів кінотуризму в Україні, взагалі не перебуває в полі зору мандрівника через занедбаність, аварійний стан, відсутність інформації про місце розташування, незручне транспортне сполучення тощо. Тому для актуалізації кіноподорожей в Україні, важливим постає питання про комплексність заходів щодо виокремлення кінотуризму окремим напрямом спеціалізованих видів туризму, приведення у відповідність до стандартів якості і безпеки його об'єктів, активна реклама в середині країни та поза її межами.

Варто вказати й на ще зовсім нереалізовані можливості, які можуть слугувати підґрунтям для розвитку кінотуризму в України. На хвилі національно-патріотичного піднесення доречними будуть заходи по створенню інформаційних ресурсів, які: представлятимуть регіональні бази даних об'єктів кінотуризму, висвітлюватимуть інформацію про видатні кінопостаті, причетні до цієї території; представлятимуть туристичні організації, зацікавлені у просуванні кінотуризму. Найбільш дієвими засобами вбачаємо створення різноманітних он-лайн та оф-лайн платформ у форматі кіносайтів, кінофорумів, віртуальних площадок демонстрації кінолокацій тощо.

Важливим напрямом інфоресурсу кінотуризму в Україні можуть стати заходи по вихованню культурно-мистецької обізнаності українців як важливої складової національно-патріотичного виховання на всіх освітніх рівнях на прикладі вивчення кіношедеврів українського поетичного кіно. У місцевих кінотеатрах доречно запровадити з цією метою дні демонстрації стрічок вітчизняної кінокласики та сучасного кінематографу, які мотивуватимуть до кіноподорожей. У такому разі фільм виконуватиме функцію рекламної віртуальної брошури території та бренда туристичної дестинації.

Корисним у цьому контексті, буде використання інструментів публічно-приватного партнерства, яке залучатиме місцеву владу, громадськість та бізнес до просування об'єктів кінотуризму в Україні та сприятиме використанню результатів прикладних і наукових досліджень туристичної кінотематики в туристичній діяльності.

Список використаних джерел

1. Брюховецька Л. Поетична хвиля українського кіно. - Київ : Мистецтво, 1989. - 171 с.

2. Брюховецька Л. Прорив до вічного / Л. Брюховецька // Кіно-театр. -2008. - № 5. - С. 2 - 5.

3. Крачило Н.П. География туризма/ Н.П. Крачило. - Київ : Вища школа, 1987. - 208 с.

4. Левицька Й. Повернення до коріння. Українське поетичне кіно / Й. Левицька ; пер. Л. Горбенко. - Київ : Ред. журн. «Кіно-Театр» : Задруга, 2011. - 123 с.

5. Мігачова О. Про наше кіно, про одне акторське сузір'я та про українську кінематографічну мрію [Електронний ресурс].

6. Осипчук Н. Верховина, Параджанов і “Тіні забутих предків” / Н. Осипчук // Кримська світлиця. - 2014. - 31 січн. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

7. Пащенко А. Українське поетичне кіно як зразок національного кінематографа / А. Пащенко // Кіно-театр. - 2012. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу

8. Проект Мистецького Арсеналу “Тіні забутих предків. Виставка”. [Електронний ресурс].

9. Сергій Параджанов і Україна. Збірник статей і документів. Упорядник і редактор Л. І. Брюховецька. - Київ : Ред. журн. “Кіно-Театр”, Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2014. - С. 182.

10. Стецюк В. Природна та етнокультурна спадщина України: новітні дослідження / В. Стецюк, В. Пазинич, Т. Ткаченко; за ред. В. Стецюка. - Київ : Вища шк.., 2012. - 344 с.

11. Тримбач С. 75 літ самотності. - День. - 2016. - 14 черв. - С. 7.

12. Тримбач С. Грамота, яка не пропала. - День. - 2016. - 23 черв. - С. 6.

References.

1. Briukhovets'ka L. (1989), Poetychna khvylia ukrains'koho kino [Ukrainian poetic cinema wave ], Mystetstvo, Kyiv, Ukraine.

2. Briukhovets'ka L. (2008), “Dug to eternal”, Kino-teatr, vol. 5. - pp. 2 - 5.

3. Krachylo N.P. (1987), Heohrafyia turyzma [Geography of tourism], Vyscha shkola, Kyiv, Ukraine.

4. Levyts'ka J. and Horbenko L. (2011), “Povernennia do korinnia. Ukrains'ke poetychne kino”, [A return is to Cornu. Ukrainian poetic cinema], Kino-teatr, Zadruha, Kyiv, Ukraine.

5. Mihachova O. (2016), “About our cinema, about one actor constellation and aboutthe Ukrainian cinematographic dream” [Online],.

6. Osypchuk N. (2014), “Verkhovyna, Paradzhanov i “Shadows of Forgotten Ancestors”, Kryms'ka svitlytsia, [Online], available at.

7. Paschenko A. (2012), “Ukrainian poetic cinema as standard of national cinema” Kino-teatr, vol. 2 [Online] available at:

8. Project Artistic arsenal “Shadows of Forgotten Ancestors. Exhibition”

9. Briukhovets'ka L. I. (2014), Serhij Paradzhanov I Ukraina [Sergei Parajanov and Ukraine]. Zbirnyk statej i dokumentiv, Kino-Teatr, Vyd. dim “Kyiv-Mohylians'ka academy”.

10. Stetsiuk V., Pazynych V. and Tkachenko T. (2012), Natural and ethnic of cultural inheritance of Ukraine : the newest researches [Natural and ethnoculturalinheritance of Ukraine : thenewest researches], Vyscha shkola, Kyiv, Ukraine.

11. Trymbach S. (2016), Day, “75 years of loneliness”, vol.104, S. 7.

12. Trymbach S. (2016), Day, “Deed that did not disappear”, vol.109, S. 6.

Размещено на Allbest.ru