Вплив засобів плавання на психоемоційний стан слабозорих студентів

Гета А.В., к. фіз. вих. і спорту,

доцент кафедри фізичної реабілітації та фізичного виховання

Анотація

психоемоційний плавання слабозорий студент

У статті проаналізовані наукові підходи до дослідження впливу засобів плавання на психоемоційний стан слабозорих студентів. Проведене дослідження свідчить про достовірні позитивні зміни у всіх показниках психоемоційного стану досліджуваного контингенту.

Вступаючи до вищого освітнього закладу, такі студенти стикаються з рядом проблем, що пов'язані з недостатньою психічною готовністю до навчання, з руйнуванням вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій, втрати закріплених взаємин із колективом і формуванням нових навичок, а також із невмінням здійснювати психічну саморегуляцію власної діяльності та поведінки [4, с. 200]. Зі вступом до ВНЗ слабозо- рі хлопці та дівчата потрапляють у незвичні для них умови, що спричиняють руйнування динамічного стереотипу і пов'язаних з ним емоційних переживань, що нерідко зумовлює втрату сформованих позитивних установок і відносин. Важким наслідком цього є стан напруженості, зниження активності унавчанні, погіршення поведінки, а інколи - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Усе це приводить до психічного перевантаження, яке і погіршує психоемоційний стан і сприяє порушенню психічного здоров'я особистості [4, с. 200].

Часткова втрата зору, яка звужує сферу чуттєвого пізнання, не може не впливати на найбільш загальні якості емоцій і почуттів, їх номенклатуру, значення для життєдіяльності та ін. [3, с. 89]. Залежність емоцій і почуттів від стану сенсорної сфери визначається матеріальними та духовними потребами, розвиток яких безпосередньо пов'язаний із накопиченням чуттєвого досвіду. Вважається [2, с. 18; 3, с. 90], що низка позитивних і негативних емоцій, які виникають як безпосередня реакція зрячих на об'єкти, що сприймаються зором, явища, їх властивості, котрі відсутні у слабозорих, обумовлюють також зміни у характері та динаміці потреб, що, у свою чергу, відбивається на емоційних переживаннях, які виникають у разі їх задоволення або незадоволення [2, с. 88].

Важливим показником психоемоційного життя людини є емоційні стани (настрій, афективні та стресові стани), які відбивають як характерні, так і випадкові для неї особливості поведінки [3, с. 89; 6, с. 26]. Співвідношення типового та випадкового утворює складний емоційний фон, котрий впливає на психоемоційне життя [3, с. 89]. Слабозо- рість впливає на яскравість окремих емоцій, розвиток почуттів і їх виражений колір, обумовлений станом сенсорної сфери та накопиченням чуттєвого досвіду [3, с. 91].

Порушення зору, що змінює характер деяких потреб студентів, видозмінює емоційність переживань і посилює або зменшує ступінь позитивних і негативних емоцій [3, с. 91]. Найбільш сильно вони переживають момент втрати або різкого зниження зору. У цей період може наступити стресовий стан, висока подразливість із включенням соматичних реакцій і дезорганізацією навіть до відмови від діяльності [4, с. 199]. Також сильні стреси ведуть до розвитку збудження, що дезорганізує поведінку студента, а їх подальше посилення - до розвитку гальмування, яке обумовлює пасивність [3, с. 90]. Але в процесі компенсації та корекції дефектів психоемоційного розвитку, змін у емоційній сфері, студенти свідомо спрямовують свій настрій і поведінку [3, с. 90; 6, с. 26]. Емоційні реакції залежать від характеру, можливостей, вольових якостей, які необхідно формувати у навчально-виховному процесі [2, с. 28].

Ця складна взаємодія причин, з одного боку, гальмуючих, а з іншого - стимулюючих розвиток характеру та волі обумовлює різкі індивідуальні розбіжності слабозорих у цій сфері психіки. Водночас аналіз літератури [3, с. 92] дозволив установити, що серед слабозорих є студенти з високими вольовими якостями, але поряд із цим спостерігались такі дефекти волі, як імпульсивність поведінки, впертість, негативізм. І тому достатнє включення студента в навчальну та трудову діяльність, вправи у вольових діях, формування умов для вольових якостей особистості дозволять подолати умови, які виникають при слабозорості та перешкоджають розвиткові волі, а незрілість психоемоційної та вольової сфер, недостатня самостійність, невміння долати труднощі й орієнтуватися у життєвих ситуаціях, нереалізована потреба у визнанні та самоствердженні - яскраві ознаки соціально-психічної дезадаптації - можливо коригувати та підвищувати засобами фізичного виховання, зокрема плаванням.

У дослідженні вивчався психоемоційний стан усіх студентів і тих, у яких була занижена самооцінка, незначно виражені психічні відхилення, неадекватна поведінка, а також спостерігались відхилення в емоційній сфері.

На підставі результатів власного спостереження та на основі досліджень учених [2, с. 85; 3, с. 91] ми поділяємо гіпотезу стосовно того, що неадекватне емоційне сприйняття зовнішніх умов обмежує комунікативні можливості студентів із порушеним зором, сприяє появі у них таких негативних якостей особистості, як конфліктність, закомплексованість, ворожість та ін. Результати проведеного аналізу літератури з цієї проблеми, а також власні спостереження дозволили розробити схему емоційного реагування осіб із міопією (рис. 1).

За основу дослідження емоційних станів взяті складники емоційного ставлення до світу студента й емоційне ставлення до себе. До першого блоку емоційного реагування належать такі аспекти, як комунікативні труднощі, внутрішня незахищеність, вроджений або набутий дефект і конфліктність у спілкуванні. Другий блок об'єднує тривожність, почуття неповноцінності, недовіру до себе та депресивність. Обидва блоки емоційного реагування тісно взаємопов'язані між собою. Кожне з визначень прямо залежить одне від одного: комунікативні труднощі сприяють виникненню депресивності; внутрішня незахищеність створює умови для розвитку тривожності; вроджений дефект формує почуття неповноцінності; недовіра до себе утворюється з конфліктності у спілкуванні. Всі ці чинники, крім прямої залежності один від одного, також взаємопов'язані між собою, але можуть взаємодіяти незалежно, а у кінцевому результаті приводять до виникнення афективно-комунікативної дезадаптації.

Афективні порушення студентів проявлялись у зміні настрою, неадекватних емоційних реакціях, труднощах вільної регуляції поведінки. Комунікативні порушення супроводжувались схильністю до психічної ізоляції, аутизації, підвищення агресивності, роздратованості в спілкуванні тощо.

Важливим показником психічного життя студента з вадами зору є емоційні стани, які відбивають як характерні, так і випадкові особливості поведінки. Співвідношення типового та випадкового створюють складний психоемоційний фон, що впливає на психічне життя людини. Власні порівняльні спостереження за зрячими та слабозорими студентами підтверджують дані літератури [2, с. 82] про те, що слабозорість приводить до змін у характері емоційних станів у бік переваги астенічних, пригнічуючи індивіда, настроїв печалі або підвищення роздратування, афективності. В усіх випадках наголошувалось на відмінності психоемоційного стану від норми.

Аналіз літератури та проведені дослідження свідчать про відсутність єдиної думки щодо різниці в емоціях, почуттях і психоемоційних станах у слабозорих. Виділяються основні прояви порушень реакцій поведінки, що виникають як наслідок недоліків характеру людини, обумовлених психоемоційними порушеннями. Проведений аналіз виявив можливість підвищення психоемоційного стану студентів фізичними навантаженнями.

На сьогодні в адаптивному фізичному вихованні недостатньо розроблені питання, що відбивають конкретизацію форм іметодів підвищення психоемоційного стану слабозорих. У зв'язку з цим виявляється доцільним дослідження впливу занять плаванням студентів цієї нозології з метою поліпшення визначених вад.

Головною проблемою використання плавання є обґрунтування специфіки змісту, засобів і методів впливу, які, на відміну від загальнодидактичних принципів навчання, спираються на розуміння структури первинного дефекту та на своєрідність фізичного розвитку осіб із вадами зору, тому в основу дослідження поставлене підвищення фізичного та психоемоційного станів слабозорих студентів. Необхідність такої роботи у процесі занять плаванням підтвердилась усім ходом дослідження.

Під час планування занять із плавання зважалось на відповідність засобів і завдань, на забезпечення тісного організаційно-методичного взаємозв'язку між вправами, спрямованими на навчання плаванню, підвищення психоемоційного сану та розвиток фізичних якостей. Зміцнення загального стану здоров'я, а головне - набуття постійних навичок занять фізичною культурою та спортом у майбутньому буде сприяти і збереженню, і поліпшенню зорової функції, а також психоемоційного стану студента з порушеним зором. Тому доцільним видається розроблення оптимумів рухових режимів, які могли б стати основою підвищення психоемоційного стану студентів із міопією.

Загальноприйнята методика навчання плавальних рухів заснована на фізичних і біологічних законах [1, с. 112]. Для засвоєння структури руху, його аналізу й обґрунтування техніки необхідне знання основних законів механіки, а для розуміння механізму формування рухової навички й узгодженості дії рухового апарату, внутрішніх органів і систем організму ми спирались на основні закономірності фізіології, педагогіки та психології.

Навчання рухам у воді розглядається як один із видів пізнавальної діяльності, який набуває індивідуалізованого характеру та потребує врахування особливостей будови тіла, фізичної підготовленості, рухових можливостей, функціонального розвитку організму, психоемоційного стану, а також строків і ступеня враження органу зору [1, с. 114].

Існують неоднозначні наукові погляди, що при навчанні осіб із міопією плаванню кролем на спині у них спостерігається втрата почуття просторової орієнтації, тому фахівці в цій галузі (Д.О. Силантьєв, 2001; К.С. Яримбаш, 2006) майже не використовують у процесі навчання цей спосіб плавання. Проведені педагогічні спостереження під час занять із плавання з цим контингентом показали, що навчання плаванню кролем на спині не лише не впливає на стан збереження просторової орієнтації, а й сприяє його поліпшенню. Крім того, зафіксований позитивний вплив навчання плаванню кролем на спині на психоемоційний стан студентів за період дослідження (за обраними методиками).

Дослідження передбачало поетапне навчання плаванню: звикання до водного середовища; навчання робити у воді видих; розплющування очей під водою; набирання незвичного горизонтального безопірного положення тіла, лежання на воді, ковзання; навчання елементів техніки плавання, узгодження роботи рук, ніг і дихання; плавання у повній координації. Вправи з імітацією елементів техніки плавання на суші й у воді становили основу кожного заняття, які поступово замінювали складнішими, спрямованими на засвоєння техніки плавання, які дали студентам змогу набути певних рухових навичок, опанувати необхідні технічні дії в оптимальних умовах; долати боязнь незвичного горизонтального положення тіла.

Навчання плаванню студентів із міопією почалось зі знайомством із водним середовищем. Заняття плаванням передбачало вирішення таких завдань: створення комфортних умов для органу зору при навчанні плаванню; оптимізацію процесу навчання плаванню для опанування та виконання вправ і тренувальних завдань; розвиток і вдосконалення фізичних якостей; збереження функцій і попередження захворювань органу зору й організму загалом, підвищення рівня психоемоційного стану, а також поставлених завдань дослідження.

На заняттях плаванням значна увага приділялась загальній фізичній підготовленості, розвиткові фізичних якостей і формуванню правильної техніки рухів, для чого вправи, якими цілеспрямовано впливали на функціональний, фізичний і психоемоційний стан досліджуваних, були об'єднані у комплекси.

Вправи з імітацією елементів техніки плавання на суші дали змогу студентам набути певних рухових навичок; опанувати необхідні технічні дії в оптимальних умовах; долати боязнь горизонтального безопір- ного положення тіла. Після засвоєння базових елементів, навчали лежанню на воді на грудях. Спочатку вправа виконувалась із нерухомою опорою, потім із рухомою опорою та без неї й поступово вивчалась робота ногами способом кроль. Ускладнюючи завдання, вивчали те саме, але з рухомою опорою та з додаванням видиху у воду. Далі вивчались вправи «поплавок», «зірка», «стріла», які дозволили швидко навчитися знаходити рівновагу у воді. Далі робили те саме, тільки з відкриванням очей і диханням у воді. Поступово ускладнюючи завдання, відходили від опори, лежали на воді, відкривали очі й узгоджували всі елементи з диханням у воді; потім виконували вправу без опори.

Після засвоєння техніки плавання на грудях аналогічно навчали тих самих вправ на спині. З поплавком у ногах вивчались рухи руками способом кроль на спині, при цьому вправу виконували повільно для того, щоб студенти вчились правильній техніці плавання.

Унаслідок обставин, указаних вище, студенти із міопією мають проблеми з координацією рухів, тому їм пропонувалось вивчати техніку рухів окремо руками, окремо ногами при особливому контролі за диханням. Руками з поплавком у ногах студенти виконували різноманітні рухи, які сприяли вивченню техніки плавання кролем на грудях і спині. На цьому етапі навчання використання способу «кроль на спині» є важливим тому, що його відносно легше засвоїти (не потрібно опускати голову у воду та робити видих у воду). Студенти, які все опанували, досить швидко найближчим часом пропливали до 150-200 м за заняття, практично слабо тримаючись на воді, що дало змогу більш ефективно використовувати час заняття, а також позитивно впливати на досліджуваних у плані успішності засвоєння матеріалу.

Ефективність дослідження оцінювалось у двох групах: експериментальній і контрольній, які були ідентичними за віком і рівнем психофізичного розвитку. Студенти експериментальної групи, крім занять фізичною культурою у ВНЗ, займались плаванням: ці заняття проводились відповідно до загальноприйнятих положень методики початкового навчання плаванню, на основі теорії навчання руховим діям, із урахуванням принципів дидактики та за методиками адаптивного фізичного виховання; студенти контрольної групи також одержували фізичне навантаження на заняттях фізичним вихованням і займались теренкуром. Кількість занять і тривалість була однакова, тривалість експерименту також. Перше дослідження проводилось на початку експерименту, друге - в кінці.

Психоемоційний стан студентів зі сла- бозорістю вивчався за методиками ДАМ (дерево - автопортрет - місцевість) і САН (самопочуття - активність - настрій). За методикою ДАМ установлено три рівні вираження психоемоційного стану, які мають якісні та кількісні характеристики. До низького рівня належать кількісні показники від 0 до 1,00 бала; до середнього - від 1,0і до 2,00 балів; до високого - від 2,01 до

3.0 балів і вище. Низький рівень розглядався як позитивний емоційний стан, високий - як негативний. За методикою САН установлено також три рівні вираження психоемоційного стану, які теж мають якісні та кількісні характеристики. До низького рівня належать кількісні показники від 0 до 3,59 бала; до середнього - від 3,60 до 5,59 бала; до високого - від 5,60 до