Основою дослідження є національний ринок як інституційно організована одиниця з чітко визначеним юридичним статусом та наявними соціально-економічними важелями управління. 

Методика суспільно-географічного дослідження туристичного ринку глобального рівня спрямована на визначення загальносвітових тенденцій і напрямків розвитку туризму як суспільного явища і як складової світового ринку послуг, світового господарства та виявлення сучасних форм геопросторової організації туризму, які забезпечують ефективність його функціонування в складі зазначених структур. Системно-структурний аналіз, застосований до одиниць макрорегіонального дослідження, дозволяє, на основі класифікації та типології національних ринків, визначити суттєві відміни в рівнях та напрямках розвитку туристичного ринку залежно від загальних тенденцій розвитку світового господарства і їх закріплення в формах геопросторової організації відповідно до перебігу процесу глобалізації і його проявів в діяльності таких суб'єктів глобального та макрорегіонального туристичних ринків як транснаціональні корпорації, держави та міжнародні організації. 

На мезотаксономічному рівні основна увага спрямована на оцінку конкурентоспроможності даного національного туристичного ринку. Конкурентоспроможність забезпечується всім комплексом умов і чинників зовнішнього і внутрішнього порядку, під впливом яких формується й функціонує національна індустрія туризму, яка саме створює національний туристичний продукт. Дослідження національного ринку передбачають виявлення стану внутрішнього ринку, відповідності та збалансованісті галузевої та територіальної структури пропозиції відповідно структурованості попиту населення з метою впровадження туристичної політики, яка б дозволила країні зайняти певні позиції на регіональному та світовому ринках туристичних послуг. Основна увага при цьому приділяється економічним, соціально-культурним та екологічним аспектам туризму, впровадженню ідеї проведення відпочинку в подорожі, активному залученню туристсько-рекреаційних ресурсів та розширенню можливостей їх використання в туризмі. 

З огляду на нестрогу ієрархічність елементів та компонентів індустрії туризму будь-який суб'єкт національного ринку має потенційну можливість виходу на ринок будь-якого рівня завдяки високій конкурентоспроможності власного турпродукту, але тільки загальний високий рівень розвитку національної індустрії туризму дозволяє утриматись на цьому рівні, закріпити позиції та розширити власний ринковий сегмент. Тому при дослідженні національного туристичного ринку головна увага приділяється комплексно-пропорційному розвитку компонентів і елементів індустрії туризму, формам їх територіальної організації та відповідності обсягу та структурі попиту в просторі і часі. 

На мікрорівні в центрі уваги - умови функціонування суб'єктів туристичної діяльності на національному та галузевих ринках. Маркетингова методика дослідження діяльності підприємства на певному внутрішньому або зовнішньому видовому чи територіальному турринку має за мету підвищення ефективності діяльності, посилення конкурентоспроможності завдяки підвищенню якості власного турпродукту. 

Таким чином, на кожному з рівнів дослідження вирішується певне коло завдань, взаємозв'язок яких дозволяє виявити механізм формування, функціонування та форми геопросторової організації територіальних туристичних ринків та субринків.

1.4 Охорона праці в галузі туризму

Одним з найважливіших елементів організації туризму є забезпечення безпеки життя і здоров'я туристів. Небезпеки фізичного і соціального характеру повинні прийматися до уваги суб'єктами індустрії туризму, яким варто мінімізувати й запобігати різноманітним ризикам загроз безпеці туристської діяльності. Забезпечення безпеки передбачає цілий комплекс заходів у рамках національного законодавства, що гарантують безпеку переміщення туристів по території держави, їхнього перебування, збереження здоров'я, життя і майна.

Міжнародний досвід по розробці заходів безпеки туризму досліджується й узагальнюється ВТО. Безпека подорожей декларувалася в Хартії туризму.

У Гаазькій декларації по туризму відзначається, що для того, щоб нормально функціонувати і розвиватися, туризм має потребу в безпеці для мандрівників і подорожуючих, як національних, так і міжнародних, і для їхньої особистої власності. Це може бути досягнуте шляхом:

* розробка й впровадження в життя норм безпеки для подорожей і туристських перебувань;

* інформування й освіти громадськості;

* створення інституціональних рамок для вирішення проблем, зв'язаних з безпекою туристів, і, зокрема, в екстремальних ситуаціях;

* міжнародного співробітництва на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному і світовому рівнях.

Безпека туристів і захист у сфері туризму зв'язані з великою кількістю правил і постанов, що повинні виконуватися не тільки туристською адміністрацією, але і цілим рядом інших адміністративних органів, що працюють у різних економічних і соціальних секторах (фінанси, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, розвиток територій, енергетика, зайнятість і т.п.), і насамперед у приватному.

Таким чином, питання забезпечення безпеки в туризмі можна розглядати пі наступних напрямках:

* особиста безпека туристів і їхнього майна, забезпечення якої найважливішою задачею національного розвитку туризму і міжнародно: співробітництва;

* безпека навколишнього середовища в місцях масового перебування] туристів, безпека туристських об'єктів;

* безпека національних інтересів приймаючих держав.

Забезпечення безпеки по всіх зазначених напрямках є найважливішою турботою і першочерговою задачею всіх структур, залучених у туристську діяльність.

Закон України "Про туризм" в розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів.

В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну.

Згідно із Законом України "Про туризм" з метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

- підготовку безпечних умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань, забезпечення туристів справним спорядженням та інвентарем;

- навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інструктаж з надання першої медичної допомоги, а також інформування про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту та поведінкою самих туристів;

- контроль за підготовкою туристів до подорожей, походів, змагань, інших туристичних заходів;

- надання оперативної допомоги туристам, що зазнають лиха, транспортування потерпілих;

- розробку та реалізацію спеціальних вимог безпеки під час організації та проведення походів з автомобільного, гірського, лижного, велосипедного, водного, мотоциклетного, пішохідного туризму та спелеотуризму.

Основні загрози розвитку туризму. Соціологічні опитування, проведені Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, показали, що найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми: війна, неспокій, політична нестабільність (74%), екологічні проблеми (57%), хвороби та епідемії (55%), природні катаклізми та катастрофи (49%), злочинність (44%).

Висновки до розділу 1

Одним із дослідників, який вперше застосував термін інфраструктура в економічних дослідженнях, був американський учений П. Розенштейн-Родан, який представив інфраструктуру як комплекс умов, які забезпечують сприятливий розвиток підприємництва в основних сферах економіки і задовольняють потреби населення.

Інфраструктура, як сектор економіки, являє собою специфічний міжгалузевий комплекс, що включає в себе засоби розміщення, харчування, перевізників, підприємства індустрії розваг, різні фірми, що здійснюють туроператорську й турагентську діяльність, установи, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів і т.д.

Саме від того, наскільки розвинена туристична інфраструктура і її окремі елементи залежить якість туристичного продукту, туристичної послуги.

Історія розвитку туристичної інфраструктури регіону в національній туристично-краєзнавчій літературі розроблена недостатньо.

Основні періоди історії розвитку туристичної інфраструктури регіону:

- І період - австрійський: початок і становлення (друга половина XIX ст. - 1914p.);

- II період - польський: розвиток у міжвоєнний період (1918-1945 pp.).

Методично слід розрізняти макродослідження туристичної інфраструктури, що характеризують загальносвітові тенденції, особливості формування світового та макрорегіональних ринків; дослідження стану та напрямків розвитку національного ринку як складової регіонального та глобального ринків туристичних послуг, визначення специфічності функціонування національних та внутринаціональних ринкових структур; та дослідження мікрорівня або маркетингові дослідження окремого підприємства туристичної галузі. Методики та методи, що застосовуються, подібні за технікою та процедурою, але відмінні за механізмом аналізу. Специфіка туристичних послуг робить їх предметом міжнародної торгівлі, що передбачає не тільки багаторівневість дослідження, а й узгодження методичного апарату при переході від одного до іншого рівня. 

Одним з найважливіших елементів організації туризму є забезпечення безпеки життя і здоров'я туристів.

Забезпечення безпеки передбачає цілий комплекс заходів у рамках національного законодавства, що гарантують безпеку переміщення туристів по території держави, їхнього перебування, збереження здоров'я, життя і майна.

Безпека туристів, їхнє благополуччя, а також підтримка високої якості обслуговування в місцях туристського призначення не можна розглядати відриві від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни навколишнього середовища в цілому. При розробці і проведенні в життя норм безпеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає повинні бути взаємно гармонізовані.

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Природно - рекреаційні ресурси, як передумова розвитку туристичної інфраструктури

Івано-Франківська область має значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку, пізнанні історії та культури краю.

Вона тягнеться з північного заходу на південний схід уздовж Українських Карпат. Поряд із Закарпаттям, це найвисокогірніша область України. Близько 43 % її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є: Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини.

За характером рельєфу область поділяється на три частини:

· рівнинну;

· передгірську;

· гірську.

Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 - 400 м. над рівнем моря), а в східній частині - рівнинно-хвилястий (висоти 200 - 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області - горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 - 600 м. над рівнем моря [30;91].

У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України - гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.

На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях - дерново-підзолисті ґрунти, у горах - бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.

Івано-Франківщина - найлісистіша область України. Лісовими масивами вкрито понад 41 % території області.

Понад третина лісового фонду області - унікальні екосистеми передгірних та гірських дубово-букових і ялинових (смерекових) карпатських пралісів, що перебувають під охороною держави та використовуються для розвитку екологічного туризму

Рівнини і передгір'я досить розорані. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові - у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині - хвойні, переважно соснові ліси. Серед хвойних порід переважає ялина, яку місцеве населення називає смерекою.

Найвищі вершини (1400 - 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними луками-полонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря).

Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в значній частині мають гірський характер, утворюють каскади й водоспади, чудово підходять для водного туризму. Озера нечисленні. Головні річки - Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця, Луква, Свірж, Свіча, Сівка) і Прут (з притоками Люча, Пістинька, Рибниця, Черемош.). На річках - повінь навесні, дощові паводки - влітку. Багато річок використовують для лісосплаву [6;15].

Серед корисних копалин Івано-Франківщини - нафта, природний газ, калійна сіль, буре вугілля, сланці, фосфорити [15;54]. Є мінеральні джерела.

Представники тваринного світу - благородний олень, європейська козуля, дикий кабан, лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь, білка, заєць. Із птахів - дрізд, дятел, сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.

Клімат області помірно континентальний. Зима м'яка, з середньою температурою січня - 5 °С; літо тепле, з середньою температурою липня + 18 °С. У Карпатах клімат більш суворий і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3-5 °С нижчі, ніж у передгірській зоні. На схилах Карпат сніг лежить до п'яти місяців, що сприяє розвиткові гірськолижного туризму. Річна кількість опадів коливається від 650 мм на рівнині до 1550 мм у горах (Табл. 2.1.1)

Табл. 2.1.1 Складена на основі даних Головного управління статистики в Івано-Франківській області*

Пункт спостережень	Температура повітря у 2010р., єС	Кількість опадів у 2010р.
	Максимум	мінімум	усього, мм	відсотків до місячної норми
Авіаметеостанція Івано-Франківськ	+33,5	-31,7	957,1	139
Метеостанція Долина	+31,6	-22,7	1183,9	133
Метеостанція Коломия	+33,0	-33,9	1014,5	145
Карпатська Селестокова Яремче	+33,2	-21,5	1387,1	149

Всього на території області 438 заповідних територій та об'єктів загальною площею 186,5 тис. га, відсоток заповідності складає - 13,4 % , що є одним з кращих на Україні.

В Івано-Франківській області нараховується 147 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них значні за площею гірськолісові резервати "Садки", "Джурджівський", "Княждвірський", "Скит Манявський", найбільший у регіоні Карпатський НПП та НПП "Гуцульщина".

Кліматичні курорти (Косів, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

До рекреаційних та туристичних об'єктів Івано-Франківщини відносяться:

· національний природний парк "Гуцульщина" площею 30,0 тис. га на теренах Косівського району, у якому пізнаєте мальовничі гірські та перед гірські ландшафти, різноманітні ліси, унікальні Шешорський, Косівський Гук та Шепітський Гук водоспади;

· тисовий Княждвірський заповідник;

· "Скелі Довбуша", які розташовані біля с. Бубнище (Долинський район). Скелі розташовані на фоні живописного пейзажу, серед букових змішаних лісів. У скелях видовбані різні печери. Вважають, що печери в скелях слугували притулком для народних месників - опришків;

· ботанічний заказник "Скит Манявський". Один з найбільших ландшафтів івано-Франківщини з різноманітними лісами, в тому числі модрини польської, та місце розташування монастиря (17 ст.);

· Гошівський монастир (16 ст, с. Гошів);

· м.Коломия - один із туристичних центрів Прикарпаття. Працює музей писанки, який внесено до Книги рекордів Гінесса, діє базар вишиванок та виробів Гуцульщини.

До складу Карпатського національного природного парку, який вважають храмом природи, входять привабливі гірські масиви Чорногори та Горгани. Цей регіон є базовим для проходження пішохідних туристичних походів.

Відпочинок в Івано-Франківщини можливий на відомих курортах:

· м.Яремче - низькогірний курорт, розташований Карпатському Національному природному парку. Широко використовуються лікування гірським кліматом. Місту Яремче підпорядковано ще й такі населені пункти, як с.м.т.Ворохта, с.Поляниця ("Буковель"), с.Татарів, с.Микульчин, с.Яблуниця.

· с.м.т.Ворохта - високогірний курорт (850 м над р.м.), у якому з успіхом лікують захворювання органів дихання. Це відомий курорт зимових видів спорту. Тут є комплекс чотирьох трамплінів з витягом з штучним покриттям, 2 км канатно-крісельна дорога. Ворохта служить початком сходження на г.Говерла.

· с.Пoляниця, в якому розташований гірськолижний комплекс "Буковель". У Буковелі, де є найкраща в Україні гірськолижна інфраструктура, діє декілька бугельних, двокрісельних та чотирьохкрісельних підйомників, сервісні центри та прокати.

Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом:

Ш у гірській частині - хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу «Нафтуся» (район Шешорів);

Ш у Передкарпатті - хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.);

Ш на рівнинних територіях - йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).

Родовища лікувальних грязей відомі в Городенківському, Рогатинському і Долинському районах.

2.2 Соціально - економічні ресурси, як чинник розвитку туристичної інфраструктури

Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 p. Розташована на заході України . Межує на півночі з Тернопільською та Львівською, на заході - Закарпатською, на сході - Чернівецькою областями України, на півдні - з Румунією. Крайніми точками є: на півночі - с.Виспа, Рогатинського р-ну , на півдні - с.Голошина, Верховинського р-ну, на заході - с.Сенечів, Долинського р-ну, на сході - с.Городниця, Городенківського р-ну.

Площа області становить 13,9 тис. км2 (за даними Головного управління Держкомзему в Івано-Франківській області), населення - 1,379 тис осіб (2,9 % населення України). Частка сільського населення становить 56,6 % , міського - 43,4 % . Щільність заселення краю сягає 105 осіб/км². *Статистичні дані представлені в таблиці 2.2.1.

Табл 2.2.1

Роки	Кількість наявного населення	Кількість постійного населення
	усього, тис. осіб	у тому числі	усього, тис. осіб	у тому числі
		міське	сільське		чоловіки	Жінки
1995	1466,8	639,2	827,6	1441,3	680,6	760,7
1996	1462,3	635,1	827,2	1439,1	680,0	759,1
1997	1455,4	625,2	830,2	1434,9	678,1	756,8
1998	1448,2	620,3	827,9	1430,3	675,7	754,6
1999	1439,6	613,5	826,1	1424,7	672,7	752,0
2000	1430,1	607,2	822,9	1418,3	669,6	748,7
2001	1420,2	600,5	819,7	1412,7	666,7	746,0
2002*	1409,7	593,0	816,7	1406,1	663,3	742,8
2003	1403,7	591,3	812,4	1400,9	660,9	740,0
2004	1397,8	590,3	807,5	1395,1	658,0	737,1
2005	1393,6	590,6	803,0	1390,9	656,1	734,8
2006	1388,9	591,3	797,6	1386,2	653,6	732,6
2007	1385,4	591,7	793,7	1382,6	651,7	730,9
2008	1382,6	593,3	789,3	1379,9	650,1	729,8
2009	1381,1	594,7	786,4	1378,4	649,2	729,2
2010	1380,7	596,4	784,3	1378,0	649,1	728,9
2011	1379,8	597,2	782,6	1377,0	590,9	786,1

*За даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області.

Область поділяється на 14 адміністративних районів: Богородчанський, Верховинський, Галицький, Городенківський, Долинський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Тисменицький, Тлумацький. Міста обласного підпорядкування - 5: Івано-Франківськ, Болехів, Калуш, Яремче, Коломия. Має 15 міст, 24 селища міського типу та 765 сіл, які підпорядковуються 477 сільській раді. Згідно Постанові Кабінету Міністрів України 236 населеним пунктам області надано статус гірських.

Найбільшим містом області є її обласний центр - Івано-Франківськ (217,6 тис. осіб). Окрім того, є ще два міста середньої величини - Калуш (67,3 тис. осіб) та Коломия (61,1 тис. осіб) [5].

Івано-Франківщина володіє багатою історико-культурною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Серед них всесвітньо відома церква Св. Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом у Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські та бойківські храми.

В області є 5 міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). А найдавнішим є Галич, перша згадка про який датується 898 роком. Саме це місто стало столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави, і саме від нього походить історична назва західного регіону України - Галичина. На базі пам'яток княжого Галича діє національний заповідник "Давній Галич".

Не менш строката область і в етнографічному плані. Вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття, їх мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що привертає неабияку увагу туристів.

Завдяки мальовничій ландшафтно-етнографічній строкатості, Івано-Франківщина має сформований імідж одного з найпопулярніших туристичних регіонів України.

Туристичному руху в області притаманні такі специфічні риси, як:

Ш масовість;

Ш активність;

Ш молодіжність;

Ш помірна цінова політика туристичних послуг.

Ці риси вигідно вирізняють Івано-Франківщину на туристичному ринку Карпатського регіону.

Івано-Франківська область є однією з етнічно найоднорідніших областей України, частка українців становить 94,7 % від усього населення. Завдяки цій обставині та периферійному положенню області відносно центрів геополітичної активності Центрально-Східної Європи, на Івано-Франківщині впродовж багатьох століть зберігаються автохтонні традиції народної української культури, у тому числі традиції славнозвісної гостинності українців, обов'язковими елементами якої є щедре частування й шанобливе ставлення до бажань гостя.

У етнографічних районах краю процвітають різні види художніх народних промислів і ремесел, таких як :

· різьбярство;

· кушнірство;

· писанкарство;

· мосяжництво;

· кераміка;

· ткацтво;

· вишивання;

· лимарство;

· бондарство;

· сироваріння тощо.

Колоритний барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є здобутком української та світової культури.

Гуцульський і бойківський архітектурні стилі відзначаються високою естетичністю та гармонійним поєднанням з довкіллям. Дерев'яні гуцульські й бойківські церкви, ґражди, малі архітектурні форми відомі в усьому світі.

Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий Косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби. Популярними серед туристів також є Коломия, Верховина, Болехів.

Передумовою розвитку туристичної інфраструктури Івано-Франківської області є те, що вона розташована у Карпатському регіоні, а також є прикордонною областю , що також сприяє розвитку транспортних мереж, готельного господарства, харчової промисловості та ін. додаткових послуг, що в свою чергу створюються для задоволення потреб туристів та гостей області. Частка іноземних туристів складає 8-9 %, головним чином через недостатню розрекламованість області на ринку міжнародного туризму.

Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу, що забезпечує домінування в структурі туристичних потоків внутрішніх туристів.

Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх - 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів - Івано-Франківськ - Чернівці, Тернопіль - Рогатин - Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну - з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [15;145]. Для більш повного та якісного обслуговування пасажирів організовано курсування потягів „Івано-Франківськ-Харків», „Івано-Франківськ-Мінськ», „Чернівці-Ужгород», присвоєно статус швидкого потягу „Івано-Франківськ-Киів». В області проведено капітальний ремонт та реставрацію залізничних вокзалів в містах Івано-Франківськ, Галич, Рогатин, Коломия, Яремче, Долина, реконструйовано більшість посадочних платформ.

В Івано-Франківській області мережа автомобільних доріг загального користування складає 4'160,3 км, вони усі мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів і поділяються на:

* державні - 585 км (14,1%), що з'єднують м. Київ з адміністративними центрами областей та містами державного підпорядкування;

* територіальні - 679 км (16,3%), що з'єднують районні центри між собою та обласним центром;

* районні - 2'298 км (55,2%), що з'єднують адміністративні центри районів з центрами населених пунктів;

* сільські - 598,3 км (14,4%), що з'єднують центри населених пунктів між собою.

Головні автошляхи: Львів - Івано-Франківськ - Чернівці, Івано-Франківськ - Долина - Стрий, Івано-Франківськ - Надвірна - Рахів - Ужгород, Коломия - Чернівці, Надвірна - Воловець - Мукачево. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом.

Дорожньо-транспортна інфраструктура внутрішньо-обласного значення також достатньо розвинута. Щільність автомобільних доріг становить у середньому по області 0,53 км/км2, при цьому в передгірній частині області щільність автошляхів у 2,2 рази більша, порівняно з гірськими районами. Мережа доріг дає змогу охопити кільцевими екскурсійно-туристичними маршрутами понад 2/3 природних та історико-культурних атракцій області.

Основними транзитно-туристичними осями області є дві автомагістралі регіонального значення: Р-03 і Р-04.

Ш Автомагістраль Р-04 зв'язує Івано-Франківськ з найбільшими промислово-адміністративними центрами регіону - Львовом та Чернівцями.

Ш Траса Р-03 - це головна транскарпатська автомагістраль південно-східної половини Карпатського

Ш регіону держави. Через Яблуницький перевал магістраль зв'язує Івано-Франківськ з Румунією, Угорщиною і Словаччиною; крім того, ця магістраль сполучає між собою найпопулярніші гірські курорти обох макросхилів Карпатської дуги: Яремчу, Татарів, Яблуницю (Івано-Франківщина), Ясіня, Кваси, Рахів (Закарпаття).

З кінця 1990-х pp. обидві автомагістралі перетворюються у потужні транзитно-туристичні коридори з розгалуженою інфраструктурою приватних мотелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що обслуговують транзитно-туристичні потоки на рівні, наближеному до європейських стандартів.

Питома вага штучних споруд на дорогах Прикарпаття більш як у 2 рази вища за середню в Україні. Більшість мостів (близько 70%) побудовано в період до 1970 року, тобто за старими нормативами, і не відповідають сучасним вимогам.

Міжнародний аеропорт «Івано-Франківськ» має аеродром із злітною смугою завдовжки 2500 м, обладнаний для прийому і обслуговування літаків за першою категорією ІКАО, зокрема таких, як Боїнг-767, Іл-62, Ту-154, Іл-76, Ту-134, Як-42 і класами нижче, а також гвинтокрилів всіх типів. На даний час з аеропорту виконуються регулярні авіарейси на Київ, чартерні міжнародні рейси.

ОКП „Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ» через незадовільний фінансово-економічний стан тривалий час не проводило необхідного капітального ремонту будівель, не забезпечило проведення сертифікаційної придатності аеропорту.

В стратегічних підходах, яку проводить обласна державна адміністрація, чітко виражений є курс на розвиток туризму на Прикарпатті, що неможливо без діяльності ОКП „Міжнародний аеропорт Івано-Франківськ».

Для забезпечення належного стану міжнародного аеропорту і його розвитку розпорядженням облдержадміністрації відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна» аеропорт передано в оренду підприємницьким структурам. На сьогодні, потужності аеропорту не використовуються належним чином. Регулярне авіасполучення тільки з м. Київ.

В області розташовані летовища та аеропорти місцевого значення, а саме у містах Коломия, Косів, Снятин, Городенка, які можна в перспективі використовувати у туристичних цілях.

У таблиці 2.2.2 наведено загальну кількість пасажирських перевезень в області за 2011 рік*.

Таблиця 2.2.2

Пасажирські перевезення за 2011 рік	Перевезено (відправлено) Пасажирів	Пасажирооборот
	тис.	у % до 2010р.	млн.пас.км	у % до 2010р.
Усіма видами транспорту	98776,5	101,0	1327,6	100,6
у тому числі
залізничним	5838,6	102,6	…	…
автомобільним1	72960,2	104,3	1219,7	105,6
авіаційним	-	-	-	-
тролейбусним	19977,7	90,4	107,9	90,4

*Створена за даними Головного управління статистики в Івано-Франківській області.

Область має значну туристично-оздоровчу базу. Понад 100 об'єктів (готелі, турбази, санаторії, пансіонати) можуть одночасно прийняти 14 тис. відпочиваючих.

В області 5 курортних місцевостей, де діють різнопрофільні санаторії Для курортного оздоровлення використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни. Найвідоміші з курортів: низькогірні Косів, Татарів, Яремча, середньогірний Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче.

У 1990-ті pp. як альтернатива туркомплексам у гірських районах області з'явилося понад 20 модерних приватних турбаз з 4-5-зірковим рівнем сервісу.

Щорічно Івано-Франківщину в середньому відвідує 220 тис. туристів (враховуючи й тих, які не вдаються до послуг туристичних фірм), з них 40-45 тис. становлять діти. З 1998 р. туристично-екскурсійний потік стабільно зростає.

Висновки до розділу 2

Завдяки своєму розташуванню Івано-Франківська область має надзвичайно високий рекреаційно-туристичний потенціал, що надає області значні можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють як і різноманітність природних факторів, так і наявність численних пам'яток історії та культури.

До визначних природних рекреаційних фондів Івано-Франківщини можна віднести Карпатський гірський масив, численні заповідники та заказники, серед яких особливо виділяються Національний природний парк „Гуцульщина”, Княждвірський тисовий заповідник, природні комплекси Чорногори та Горгани, які входять до складу Карпатського національного природного парку, ботанічний заказник “Скит Манявський”, однією з найвідоміших серед туристів пам'яток природи є “Скелі Довбуша”.

Соціально - економічна ситуація в Івано-Франківській області сприяє розвитку різних видів туризму, результатами цього є створення туристичної інфраструктури в регіоні.

РОЗДІЛ 3 СТРУКТУРНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1.1 Санаторно-курортні та оздоровчі заклади

Заклади розміщення Івано-Франківської області характеризуються великою різноманітністю. В залежності від призначення, вони поділяються на:

Ш готелі;

Ш мотелі;

Ш кемпінги;

Ш молодіжні турбази;

Ш гірські притулки;

Ш туристичні котеджи;

Ш турбази;

Ш санаторно-курортні та

Ш оздоровчі заклади

Готелі та мотелі відносяться до основних засобів розміщення, все інше - до додаткових.

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади Івано-Франківської області є дуже популярними, а тому вони являються рушійною силою для розвитку лікувально-оздоровчого туризму.

Перш за все дамо визначення що ж таке - лікувально-оздоровчий туризм - це певний вид туризму, який спрямований на відновлення здоров'я чи попередження захворювань (профілактику). Загальною метою лікувально-оздоровчого туризму є лікування, оздоровлення, відновлення та відпочинок. Цьому сприяє використання таких рекреаційних ресурсів, як: мінеральні води, клімат, лікувальні грязі, гірське повітря, мікроклімат у печерах, тощо.

Особливістю туристичного продукту в лікувально-оздоровчому туризмі є його сезонний характер, а також специфічний віковий склад споживачів.

Центрами лікувально-оздоровчого туризму є санаторно-курортні та оздоровчі заклади.

Санаторно-курортні заклади (санаторії і пансіонати з лікуванням) - це лікувально-профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають реабілітаційне лікування, головним чином, на основі цілющих властивостей природних факторів.

Оздоровчі заклади (будинки, пансіонати, бази та інші заклади відпочинку)- це заклади, призначені для відпочинку населення, в яких відпочиваючі протягом певного терміну розміщуються і харчуються або тільки розміщуються.

В Івано-Франківській області досить широко розвинутий даний вид туризму. Санаторно-курортні та оздоровчі заклади Івано-Франківської області за структурою та призначенням поділяються на:

· санаторії;

· санаторії-профілакторії;

· пансіонати з лікуванням;

· пансіонати відпочинку;

· будинки відпочинку;

· бази та інші заклади відпочинку;

· дитячі оздоровчі заклади.

Всі ці заклади на ринку туристичних послуг орієнтуються на свій сегмент споживачів. Також вищезазначені заклади туристичної інфраструктури функціонують цілорічно або сезонно.

В розпорядженні окремих санаторно-курортних закладів, при наявності достатньої матеріально-технічної бази, функціонують окремі відділення для лікування хворих на глаукому і цукровий діабет, бронхіальну астму, на захворювання спинного мозку, хронічними холециститами та холангітами, жовчекам'яною хворобою, хронічними гепатитами.

Також важливим є створення санаторіїв для хворих на туберкульоз усіх вікових груп, спеціалізація яких залежить від форми, стадії та локалізації туберкульозного процесу.

Станом на 1 жовтня 2011 року в області функціонувало 35 санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з них 11 санаторіїв(31,4%), по 6 - санаторіїв-профілакторіїв(20%), баз та інших закладів відпочинку(17,1%) і дитячих оздоровчо-санаторних позаміських закладів цілорічної дії(14,3%), 4 пансіонати з лікуванням(8,6%), по одному - будинок відпочинку(5,7%) та пансіонат(2,9%). У них нараховувалось 3399 цілорічних ліжок (місць) та 3831 місце у місяць максимального розгортання, що відповідно на 24 менше та 33 більше, ніж у попередньому році[5]. Дані представлені на Рис.3.1.1

Рис. 3.1.1

Розподіл санаторно-курортних (оздоровчих)закладів за типами у 2010/11 році

З 1 жовтня 2010 по 30 вересня 2011 року у цих закладах з метою оздоровлення та відпочинку перебували 43,6 тис.осіб, що на 8,5 тис. більше, ніж у попередньому звітному періоді, з них - 27,6 тис. - протягом тривалого періоду, 16,0 тис. - тривалістю 1-2 дні.

Із загальної кількості з метою оздоровлення та відпочинку у санаторіях перебувало 12,2 тис.осіб (28,0%), на базах відпочинку - 12,2 тис.осіб (28,0%), у пансіонатах відпочинку - 11,3 тис.осіб (25,9%), у дитячих оздоровчо-санаторних закладах цілорічної дії - 3,3 тис.осіб (7,5%), у пансіонатах з лікуванням - 2,4 тис.осіб (5,6%), у санаторіях-профілакторіях - 2,2 тис.осіб (5,0%).

Усіма оздоровленими та відпочиваючими проведено 480,1 тис. ліжко-днів (людино-днів), з них 76,6% - у санаторіях, 7,8% - на базах та в інших закладах відпочинку, 7,0% - санаторіях-профілакторіях, 4,8% - пансіонатах з лікуванням, 2,4% - пансіонатах відпочинку, 1,4% - дитячих оздоровчо-санаторних позаміських закладах цілорічної дії.

Із загальної кількості санаторно-курортних закладів не працювали упродовж 2010/11 року 6 закладів на 181 ліжко (місце), з них 3 - через відсутність коштів на експлуатацію, 2 - перебували на капітальному ремонті, 1 - з інших причин.

У таблиці 3.1.1 представлено динаміку санаторно-курортних та оздоровчих закладів Івано-Франківської області з 1995 по 2010 рр.

Таблиця 3.1.1 Санаторно-курортні та оздоровчі заклади Івано-Франківської області 1995-2010 рр.*

Роки	Санаторії та пансіонати з лікуванням	Санаторії-профілакторії	Будинки і пансіонати відпочинку	Бази та інші заклади відпочинку	Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку
	усього	у них ліжок, тис.	усього	у них ліжок, тис.	усього	у них місць, тис.	усього	у них місць, тис.	усього	у них місць, тис.
1995	12	2,1	16	1,7	4	0,5	7	0,6	58	4,0
1996	13	2,3	15	1,6	4	0,4	7	0,6	40	9,2
1997	13	2,2	14	1,4	4	0,4	7	0,6	61	3,5
1998	16	2,5	13	1,3	2	0,2	6	0,5	71	3,2
1999	16	2,5	13	1,3	2	0,2	7	0,7	74	2,7
2000	17	2,7	13	1,2	2	0,2	9	0,6	84	3,6
2001	17	2,6	10	0,9	2	0,1	9	0,5	71	3,2
2002	20	3,2	10	0,8	2	0,2	9	0,7	114	2,9
2003	21	3,2	9	0,7	2	0,1	13	0,9	222	2,8
2004	16	2,6	9	0,7	6	0,5	12	0,8	842	4,9
2005	16	2,6	9	0,7	4	0,2	13	0,8	845	3,8
2006	14	2,3	8	0,5	4	0,2	11	0,6	846	4,4
2007	14	2,2	7	0,5	3	0,2	11	0,7	915	4,4
2008	15	2,3	7	0,5	3	0,2	10	0,7	876	4,4
2009	15	2,3	7	0,5	3	0,2	11	0,8	764	3,8
2010	15	2,3	6	0,5	3	0,2	12	0,8	768	3,9

* Складена за даними Головного управління статистики у Івано-Франківській області

За даними табл. 3.1.1 у 2010 році на Франківщині діяло 36 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, містськість яких становить 3,8 тис. (без врахування дитячих оздоровчих таборів). Загальна кількість дитячих оздоровчих таборів за 2010 рік складає 768закладів із загальною кількістю місць 3,9 тис. Із загальної кількості санаторно-курортних закладів: 15 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 6 санаторіїв-профілакторіїв, 3 будинки та пансіонати відпочинку, 12 баз відпочинку та інших закладів розміщення. У галузі відпочинку та оздоровлення перевага належить санаторно-курортному обслуговуванню.

Першими розглянемо санаторії та пансіонати з лікуванням. Санаторій - це лікувально-профілактичний заклад для лікування та оздоровлення з допомогою природних факторів (клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, морські купання, сонцелікування тощо) у сполученні з дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним лікуванням та іншими заходами. Існують санаторії загального типу і спеціалізовані - відповідно до певних груп захворювань. Вони створюються для лікування захворювань органів травлення, кровообігу, обміну речовин, хвороб опорно-рухового апарату, нервової системи, органів дихання (не) туберкульозного характеру, жіночої статевої системи, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів, тощо.

Пансіонат - це заклад розміщення, який надає для туристів не менше семи кімнат, готельні послуги та цілодобове харчування. *( Туристичний бізнес - Мальська М.П.)

Отже, санаторії та пансіонати з лікуванням - це лікувально-профілактичні заклади, що обладнані ліжками і надають реабілітаційне лікування, головним чином на основі цілющих властивостей природних ресурсів. Усі вони спеціалізовані і можуть бути одно-, багатопрофільними.

В Івано-франківській області представлені як одно- так і багатопрофільні санаторії та пансіонати з лікування. Популярними з них є санаторій «Черче» , який розташований в селі Черче, він знаходиться на висоті 300 м над рівнем моря, в долині, оточеній карпатськими передгір'ями. Оздоровниця розташована в екологічно чистому районі, подалі від шкідливих промислових підприємств. Основними місцевими природними лікувальними факторами в санаторії є лікувальна сірководнева вода, що використовується для купелів, та торф'яні грязі, які містять біля 80 лікувальних компонентів (включаючи біологічно активні речовини, мікроелементи, домішки сірководню, що надають їм специфічного лікувального ефекту). Торф'яні грязі використовуються для аплікацій. Методи лікування: лікувальна фізкультура (кінетотерапія); бальнеотерапія; гідротерапія (гідропатія); пелоїдо- та тепло терапія; електро- світло терапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії; лікувальний масаж; інші види терапії: психотерапія, фітотерапія, медикаментозна терапія, голкорефлексотерапія, мануальна терапія. Санаторій увійшов до переліку об'єктів, перевірених на рівень доступності для людей з особливими потребами. До складу санаторію входять: водолікарня (де проводиться більшість лікувальних процедур), поліклініка, спальний корпус, лікувально-діагностичний корпус, фізіотерапевтичний кабінет. В даному санаторії, для людей з обмеженими можливостями, їжу доставляють в номер, що дозволяє усунути проблеми та незручності, що могли б виникнути при пересуванні таких людей до їдальні. Практично всі корпуси санаторію обладнані пандусами, проте не всі вони відповідають вимогам. Загалом, санаторій може приймати осіб з обмеженими можливостями та має досвід такої діяльності.

Також важливу роль у оздоровленні відіграє санаторій "Перлина Карпат" - це спеціалізований санаторій, розташований в підніжжі Карпат, між двома мальовничими річками Свіча та Лужанка, за три кілометри від автотраси Львів - Івано-Франківськ, у лісовому масиві Прикарпатської низовини з помірно-континентальним кліматом. Мальовничі гірські хребти, хвойні і мішані ліси створили тут цілющий мікроклімат, який разом з рослинними та мінеральними ресурсами здавна використовувались для лікування людей. В бювет подається мінеральна вода "Моршинська", яка є ефективним засобом для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та обміну речовин. Відповідно до профілю хворих застосовуються дієтичні та вітамінні столи, відвари лікарських трав. В санаторії лікують: захворювання органів травлення (виразка шлунку, гастрит, диспепсія, синдром післяопераційного шлунка та ін.), захворювання нервової системи (неврастенія, мігрень, розлади сну та ін.), захворювання органів опори та руху (ревматоїдний артрит, подагра, артрози великих та малих суглобів).

В оздоровниці проводяться культурно-розважальні заходи, здійснюються екскурсії по історичних місцях Прикарпаття: до легендарних Скель Довбуша, Гошівського монастиря, в урочище Шандра, до Манявського Скиту, в музей древнього міста Болехова, на Іскристий водоспад, в міста Івано-Франківськ, Львів, Галич, Яремча, Ворохта, Мукачево. Взимку проводяться екскурсії до гірськолижного курорту в с. Вишків.

Для розпорядження відвідувачів санаторію представлені: дискотека, кінозал/ відеосалон/ відеотека, зала універсальна для культурних/ ділових заходів, з аудіо- та відеоапаратурою та ін., бібліотека, більярд, настільний теніс, спортивний майданчик, дитячий майданчик, бар, сауна, масажний кабінет, туристські послуги, екскурсії, бібліотека, автостоянка, що охороняється.

Також важливе значення в туристистичній інфраструктурі Іванофранківщини відіграє косівський санаторій «Карпатські зорі», який розташований в мальовничому куточку поблизу підніжжя Покутсько-Буковинських Карпат на березі річки Рибниця. Санаторій «Карпатські зорі» одночасно може прийняти 110 чоловік в 26 однокімнатних двохмісних номерах і в 18 "Люкс" номерах, де одночасно може проживати сім'я із 3-х чоловік. В кожному номері телевізор, повний санвузол, холодна і гаряча вода цілодобово, в "Люксах" - холодильники. Повноцінне трьох разове харчування в кафе санаторію. До послуг туристів бар, більярд, сауна, спортивний майданчик, теніс, туркабінет, туристсько-екскурсійна програма, зимою - прокат гірських лиж, санок. Поряд із санаторієм знаходиться канатно-бугельний підйомник на г.Міхалкова довжиною 1400 м. У санаторії лікують: хронічні неспецифічні захворювання верхніх дихальних шляхів: рецидивуючий бронхіт, хронічна пневмонія, астматичні бронхіти стан після гострих запалень легень та бронхітів, захворювання ЛОР - органів: хронічні тонзиліти, риніти, ларингіти, фарингіти, функціональні захворювання органів травлення (дискенизії), хронічні захворювання шлунку, печінки, кишечника у фазі ремісії, зниження відживлення, анемія. В санаторії Карпатські зорі широко використовується фітотерапія, бальнеотерапія (вода "Карпатські зорі" середньої мінералізації з підвищеним вмістом селену, хлоридно-гідро-карбонатна), кліматотерапія, кисневі коктейлі, ванни тощо.

Щодо пансіонатів з лікуванням, то відомим є пансіонат «Карпатські зорі», який знаходиться в м. Косів і розміщений на березі гірської р. Рибниця. У розпорядженні відпочиваючих є: номера «Люкс» та двомісні з усіма зручностями, кафе - 100 місць, конференц-зал, сауна з басейном, бар, більярд, спортивні площадки, настільний теніс, автостоянка. Недалеко розташований гірськолижний підйомник. Різноманітні екскурсійні програми (відвідання музеїв, гуцульського ринку) та походи в гори. Медичні процедури: фітотерапія, бальнео- і кліматотерапія, лікувальні мінеральні ванни.

Дані заклади, що відносяться до туристичної інфраструктури Іванофранківщини, призначені для лікування захворювань, а також однією з функцій цих закладів розміщення є покращення стану здоров'я та самопочуття відпочиваючих.

З рис. 3.1.2 ми бачимо, що динаміка санаторіїв та пансіонатів з лікуванням з роками залишається стабільно незмінною, що дає змогу даним закладам розміщення займати лідируючі положення серед інших закладів санаторно-курортного типу.

Рис. 3.1.1.2 Динаміка санаторіїв та пансіонатів з лікуванням у Івано-Франківській області (1995 - 2011 рр.)

З Рис. 3.1.1.2 ми можемо спостерігати, що найбільша кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням було зафіксовано у 2003 році, їхня кількість становила 21 заклад розміщення, із загальною кількістю ліжок 3,2 тис. Найменша кількість зафіксована у 1995 році - 12 закладів розміщення, із загальною кількістю ліжок 2,1 тис. Щодо кількості ліжок у даних закладах розміщення, то слід сказати, що найбільше їх спостерігається у 2002-2003 роках, а саме - 3,2 тис., найменше - 2,1 у 1995 році. Отже, протягом останніх чотирьох років кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням залишається відносно стабільною, що є позитивним моментом.

Важливе значення має також відпочинок і оздоровлення в санаторіях-профілакторіях. Дані заклади створені для лікування та профілактики різних видів захворювань. На рис. 3.1.1.3 представлена динаміка санаторіїв-профілакторіїв у Івано-Франківській області в період з 1995 по 2011 роки.

Рис. 3.1.1.3 Динаміка санаторіїв-профілакторіїв у Івано-Франківській області (1995 - 2011 рр.)

З рисунку випливає, що даних закладів розміщення з кожним роком стає все менше. Для порівняння можемо сказати, що в 2011 році, в порівнянні з 1995 - кількість санаторіїв-профілакторіїв скоротилася з 16 до 6, тобто майже в 3 рази. Щодо кількості ліжок у них, то у 1995 році вона становила 1,7 тис., а у 2011 році вона скоротилась майже в 4 рази і складає 0,45 тис. Найменша кількість санаторіїв-профілакторіїв зафіксована в 2010-2011 роках і становить - 6 закладів розміщення. Це свідчить про те, що кількість відвідувачів у закладах данного типу з кожним роком все скорочується і вони припиняють своє існування, причиною цього ми можемо назвати виникнення інших закладів розміщення з більшим спектром надання послуг.

До закладів данного типу ми можемо віднести спеціалізований санаторій-профілакторій «Буковель», який знаходиться в с. Поляниця Івано-Франківської області. Тип курорту: бальнеологічний, кліматичний, питний. Тут лікують та оздоровлюють людей з проблемами опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів. До методів лікування відносять: кліматотерапія, лікувальна фізкультура (кінезотерапія), внутрішнє застосування лікувальних мінеральних вод, бальнеотерапія, гідротерапія (гідропатія), електро- світло терапія та інші види апаратної (штучної) фізіотерапії, лікувальний масаж, фітотерапія, голкорефлексотерапія, мануальна терапія, ароматерапія, гірудотерапія, загальна кількість ванн: 2, комп'ютерне витягування хребта.

Також популярним є санаторій-профілакторій "Бистриця", що знаходиться в с. Підгір'я, Богородчанського р-ну. Даний заклад має загальнотерапевтичний профіль. Проводить лікування неврозів, захворювань периферійної нервової, серцево-судинної системи, поліартрити, бронхітів, тонзилітів, захворювань шлунково-кишкового тракту, гінекологічних. До послуг відпочиваючих двомісні кімнати, тенісний корт, волейбольний майданчик, сауна, їдальня. Парафіноозокеритотерапія та грязелікування. Масажний кабінет, кабінет лікувальної фізкультури з тренажерами. Організовує походи в гори, збирання грибів, ягід.

Наступними розглянемо пансіонати і будинки відпочинку. Дані заклади розміщення призначені для відпочинку, в яких відпочиваючі розміщуються і харчуються, або тільки розміщуються. Такі заклади мають сезонний характер, тобто вони можуть діяти протягом цілого року або протягом сезону.

В Івано-Франківській області досить відомим є пансіонат «Карпатська веселка», який розташований в с. Шешори Косівського району, в екологічно чистому місці Українських Карпат. Відстань від м. Коломия 40 км. від Івано-Франківська - 100 км. Місцезнаходження пансіонату бездоганно підходить для повн...