Особливості організації рекреаційно-оздоровчої діяльності студентської молоді на дозвіллі: український та закордонний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Особливості організації рекреаційно-оздоровчої діяльності студентської молоді на дозвіллі: український та закордонний досвід

У статті автор вивчає проблеми організації рекреаційно-оздоровчих занять за місцем проживання та у місцях масового відпочинку студентської молоді. Найпопулярніші види оздоровчих занять та причини які перешкоджають їх проведенню на дозвіллі.

Постановка проблеми

Організація та Рекреаційно-оздоровчі заняття сприяють проведення рекреаційних занять зміцненню та збереженню здоров'я, покращення відіграє важливу роль в Україні і рівня фізичної підготовленості, підвищення набуває популярності серед населення різних працездатності та отримання задоволення від вікових груп, а особливо у місцях масового активного проведеного вільного часу, відпочинку та за місцем проживання [1; 3; 4; 6]. Аналіз останніх досліджень і публікаційАналіз літературних джерел свідчить про те, що населення зацікавлене у сучасних різновидах фітнесу: “zumba”, “bosu”, “jumping”, “Ауфітнес”, “kangoo jumps”, “бодіфлекс”, “слайд-аеробіка”, “фітбол”, “степ-аеробіки”, спінбайк-аеробіка, “аква-аеробіка”, оздоровчих заняттях у спа- салонах та традиційних заняттях плаванням, бадмінтон, спортивні ігри, їзда на лижах [1; 3; 5].

Проблемам змісту, формам та видам дозвілля приділяли увагу ряд фахівців: О.М. Жданова, В. Поляковський, І. Бутенко, Г Малухина, І. Грибовська, У Шевців, Л. Чеховська, А. Бондар та ін.

Застосування сучасних та традиційних різновидів рекреаційно-оздоровчих занять в урочний та позаурочний час для студентської молоді є доступні частково, за умов належної матеріально-технічної бази. Однак, за місцем проживання і у місцях масового відпочинку організація і проведення рекреаційно- оздоровчих занять є недостатньо вивченою. Окреслені аспекти визначили мету статті, яка полягає у вивченні організації рекреаційно- оздоровчих занять зі студентською молоддю на дозвіллі.

Виклад основного матеріалу дослідження

На даний час, особливого значення набуває проведення рекреаційно-оздоровчої роботи з майбутніми фахівцями нашої держави за місцем проживання та у місцях масового відпочинку, для подальшого забезпечення ефективної працездатності та здорового молодого покоління.

На жаль, 77% респондентів зазначили, що за місцем проживання і місцях масового відпочинку не відвідують оздоровчі заняття, а тільки 17% відвідують заняття у оздоровчих фітнес клубах створених за місцем проживання та 6% - не бачать сенсу в цьому.

Більше 50% молоді вважають необхідністю збільшувати кількість оздоровчих клубів та забезпечувати їх різновидами рекреаційно-оздоровчих занять за місцем проживання, що дасть можливість та доступність молодим людям відвідувати дані заняття. Потребу у рекреаційно- оздоровчих заняттях за місцем проживання та у місцях масового відпочинку бачать, але на заваді стоїть відсутність вільного часу, сучасної матеріально-технічної бази та комерційність даних послуг. Студентами було вказано причини, які заважають відвідувати рекреаційно-оздоровчі заняття за місцем проживання та у місцях масового відпочинку (рис. 1).

Рисунок 1

У наукових працях вказується на те, що молодь пасивно ставиться до традиційних видів занять фізичними вправами, а надають перевагу новим видам рекреаційно-оздоровчого спрямування із сучасним матеріально-технічним забезпеченням [1; 2]. За результатами опитування встановлено, що студентська молодь, на дозвіллі, бажає займатися боулінгом, більярдом, різновидами У Німеччині, у рамках руху “Спорт для всіх”, фітнесу, аква-аеробікою, плаванням, їздою на розповсюджено програму “Тгітт” (термін ковзанах, пейнтболом та ін. (рис. 2). морський, означає стійкість судна, спроможність триматися на плаву й ефективно рухатися).

Рис. 2. Види занять, яким надають перевагу студенти на дозвіллі

О.М. Жданова, І.Б. Грибовська, Л.Я.Чеховська вивчаючи зарубіжний досвід вказують на те, що країни мають цікавий та різноманітний досвід організації рекреаційно-оздоровчої діяльності [1 ]. У США поширені комерційні оздоровчі програми, які впроваджують понад 13 тис. приватних спортивних клубів і товариств. Вони існують за рахунок членських внесків (від 30 доларів і вище). Урядові та державні чиновники США є прихильниками оздоровчих занять, тому що стежать за своїми зовнішністю та формою, від яких залежить кар'єра. Популярним в Америці є прислів'я: “Дорога у члени правління компанії лежить через спортивну роздягальню”.

Французька асоціація “Спорт для всіх” здійснює публікацію квартального спеціалізованого журналу тиражем 25 тис. екземплярів; організовує численні виставки, відеопокази, розв' язує завдання розробки та розповсюдження оздоровчих програм для клубів, проведення ігор та фестивалів, тижнів спорту, наукових досліджень. Тривалий час популярною в країні була оздоровча компанія під назвою “Три вісімки”. Оздоровчі заняття складались із запливу на 80 м вільним стилем, забігу на 800 м та турпоходу на 8 км. Програма передбачала залучення населення віком від 5 до 73 років.

“Тгітт” передбачає конкретні програми, що змінюються кожні 4 роки. Змагальні форми “Тгітт” включають: біг, туризм, плавання, їзду на велосипеді, кеглі, футбол, стрільбу та ін. Змагання мають за мету залучення якомога більшої кількості учасників. У них не буває переможців та переможених - усі отримують однакові медалі. Для занять утворюються “Тгітт-парки” в лісових та паркових зонах, стежки здоров'я, обладнані спеціальними пристроями, майданчиками, приміщеннями для відпочинку.

Різновидом занять “Тгітт” є компанія “Тгіттпіп§-130”. Мається на увазі підвищення пульсу тих, хто займається, до 1 30 ударів за хвилину, що забезпечує оздоровчий ефект. У проведенні компанією використовуються 17 видів спорту [3; 4]. рекреаційний оздоровчий дозвілля молодь

У Бельгії популяризуються сімейні форми фізкультурних занять. Проводяться кампанії для сімей: “сімейний кілометр” (загальносімейна щоденна дистанція бігу, ходьби); комплекси вправ “Фіт-о-метр” (1 8 вправ чотирьох ступенів складності); комплекс “Спортива” (плавання + ходьба + їзда на велосипеді); інші.

У країні запроваджено активні пропагандистські заходи: конкурс на кращий шкільний твірспортивної тематики; призи за кращу радіо та телепередачу; призи організаціям та окремим особам за видатні досягнення у “Спорті для всіх”; розробка типових програм діяльності для муніципалітетів; утворення “летючих бригад”, які вирушають за викликом у ті місця, де необхідно провести рекреаційно-оздоровчий захід.

Цікавий досвід оздоровчої діяльності в рамках руху “Спорт для всіх” у Великій Британії. Завдання - залучити до занять 50 млн. британців - розв'язувалось у два етапи. На першому було організовано роботу цілодобової інформаційної служби, повідомлявся номер телефону, за яким усі бажаючі могли отримати інформацію про адреси клубів, де проводяться різноманітні заняття. Цей досвід мав успіх і продиктував потребу відкриття ще 400 таких інформаційних центрів.

На другому активно залучалися до занять жінки. Реклама розміщувалася в популярних жіночих журналах та газетах. Проводилася серія масових жіночих змагань.

У Голландії впроваджувалися програми “Спортреал” - спортивний активний відпочинок для всіх. Було утворено оргкомітет, 600 регіональних та місцевих комітетів, випущено набори ігрового інвентарю за доступними цінами. У деяких містах отримали розповсюдження “Паспорти загартування”. Всі бажаючі мали змогу придбати абонементи на безкоштовне або зі знижкою відвідування спортивних центрів.

У Фінляндії прийнято закон, який вимагає наявність навколо кожного житлового комплексу бігової доріжки не менше 800 метрів завдовжки.

У Норвегії розповсюджено вищезгаданий рух “Тгітт”. Статистика свідчить, що до нього залучено 2/3 населення. Основою руху є популярний у країні лижний спорт. Працює “Товариство сприяння лижному спорту”. Воно організує лижні прогулянки в лісі для людей різних вікових груп, у тому числі - похилого віку. Влітку товариство проводить курси засвоєння техніки пересування на лижах.

У Канаді розповсюджено програму “Тренуйтеся з нами”, а також програму “Десять”. Ця назва обумовлена тим, що дослідники зробили висновок про користь вправ на десяти сходинках або на схилі відповідної крутизни. В установах проводяться фізкультурні паузи такого змісту, а по п'ятницях - змагання на швидкість подолання сходинок або схилу (враховується тільки час просування вгору).

Проводяться також “Тижні здоров' я”. Програма змагань з бігу триває тиждень і побудована таким чином: першого дня змагаються початківці (незалежно від віку); другого - молодь (16 - 20 років); третього - жінки усіх вікових груп; четвертого - працівники та службовці всіх вікових груп; п'ятого - досвідчені бігуни з багаторічним стажем (35-ти років і старші); шостого - інваліди; сьомого - спортивні родини [1; 4].

Висновки

Отже, оздоровчі заняття на дозвіллі є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків.

Організація рекреаційно-оздоровчої діяльності за кордоном та впровадженні оздоровчі програми свідчать про раціональність їх використання та залучення якомога більшої кількості населення до оздоровчих занять. Результати опитування дозволили встановити найбільш вагомі причини, що перешкоджають молодому поколінню відвідувати заняття за місцем проживання та у місцях масового відпочинку, з метою зміцнення здоров'я та підтримання його на належному рівні. Також вивчено різновиди занять, яким молодь надає переваги на дозвіллі, найбільша кількість респондентів бажають займатися сучасними рекреаційно-оздоровчими видами, зокрема: боулінгом, більярдом, різновидами фітнесу, аква- аеробікою, плаванням, їздою на ковзанах, пейнтболом та ін.

Літературв

1. Жданова О.М. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризм): Навчальний посібник/Жданова ОМ., Тучак A.M., Поляковський В.І., Котова I.B. - Луцьк: Редакційно- видавничий відділ ".Вежа ” Державного університету імені Лесі Українки, 2000. - С. 175 - 233.

2. Зайцев Г.К. Потребностно-мотивационная сфера физического воспитания студентов // Теория и практика физической культуры. - 1993. - №7. - С. 21.

3. Лісіцин Ю.П. Спосіб життя і здоров 'я населення. - М.: БЕК, 2002. - С. 54.

4. Лотоненко О.В. Педагогічна система формування у студентської молоді потреб в фізичній культурі // Дис... д-ра пед. наук. - Краснодар, 1998. - 360 с.

5. Петровская Е.К. Здоровий образ жизни // Физическая культура в школе, 1995. - № 2. - С. 74.

6. Фурманова А.Г. Оздоровча фізична культура //під редакцією А.Г Фурманова - М., Тесей, 2004. - С. 528.

Размещено на Allbest.ru