Природно-географічні передумови і ресурси розвитку сільського зеленого туризму в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Природно-географічні передумови і ресурси розвитку сільського зеленого туризму в Польщі

Постановка проблефми у загальному вигляді

Одним із найперспективніших видів туризму в Польщі є сільський зелений туризм. Для сільських мешканців - це вид підприємницької діяльності, що приносить їм додаткові доходи, а також підвищує зайнятість членів сільських родин. Окрім того, сільський відпочинок стимулює облаштування сільських осель та благоустрій сільської місцевості, створює додаткові шляхи наповнюваності місцевих бюджетів, є важливим екологічним та естетичним фактором.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідженню проблем та особливостей розвитку ринку туристично-рекреаційних послуг під впливом різних факторів присвячені наукові праці таких вітчизняних і зарубіжних учених як В. Стафійчука [6], Г. Довгань [2], Б. Друякова [3], М. Мальської [4], І. Смаля [5], Н. Rogacki [7] та інших. В своїх працях науковці приділяють увагу передумовам виникнення та принципам функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікації їх форм і видів. Вивчення виданих робіт з проблеми розвитку ринку туристично-рекреаційних послуг дозволяє зробити висновок, що питання впливу факторів в туристичній індустрії залишається актуальним в цілому та робить питання вирішення даної проблеми досить своєчасною.

Метою нашого дослідження є: вивчити природні передумови і ресурси розвитку сільського відпочинку в Польщі, оцінити перспективи розвитку сільського відпочинку у регіонах Польщі.

Виклад основного матеріалу. Низка відомих вчених відпочинок в сільській місцевості визначають як "сільський зелений туризм". Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку у туристичних центрах і курортах, що розташовані у селищах і малих містах, до відпочинку у сільських господарствах (агроту- ризм). Визначення сільського руху як "зелений" підкреслює його екологічну орієнтацію.

Експерти Всесвітньої туристичної організації погоджуються з думкою, що сільський зелений туризм - складна багатоаспектна діяльність, що включає в себе пішохідні прогулянки, гірські походи та альпінізм, кінні прогулянки, спортивні та оздоровчі подорожі, полювання й рибальство, а також інші, менш спеціалізовані форми туризму [1].

Сільський зелений туризм - це вид туризму, який включає відпочинок у сільській місцевості, а також у селищах та малих містах, що передбачає проживання у приватних садибах, переважно є самодіяльним (а не плановим), за метою -- більш соціальним, а не суто комерційним, за спрямуванням - екологічним. Основними послугами сільського зеленого туризму є послуга проживання, харчування, транспортне обслуговування, культурні та рекреаційні послуги.

Туристично-рекреаційна галузь проголошена стратегічним напрямом розвитку економіки Польщі є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки [7].

Важливими передумовами для розвитку сільського зеленого туризму в Польщі є природно-географічні туристичні ресурси, такі як орографічні ресурси, водні, рослинні, тваринні, лісові ресурси, ресурси природно-заповідного фонду.

Характер природних умов конкретної території дуже впливає на вибір потенційними туристами маршруту району подорожі. Туристи беруть до уваги кліматичні і ландшафтні особливості, багатство й унікальність рослинного і тваринного світу, природні можливості

для активного відпочинку.

Польща володіє багатим природно-ресурсним потенціалом, що створює передумови для його широкого використання у туристичних цілях. М'який клімат, мальовничі ландшафти, багата історико-культурна спадщина сприяють організації відпочинку на цій території.

Дуже важливу роль для розвитку сільського туризму в Польщі відіграє географічне положення країни, насамперед, тут слід зазначити близькість до моря, до гірських і лісових масивів, характер берегової лінії, положення країни стосовно основних постачальників туристів, перебування регіону на важливих транзитних шляхах.

Розташування Польщі у центрі Європи та межування з країнами Європейського Союзу сприяє розвитку прикордонного та міжнародного туризму. Географічне положення держави свідчить про легку доступність для туристів із Німеччини, України, Чехії, Білорусі, Словаччини, та Угорщини.

Велике значення для розвитку зеленого туризму має рельєф Польщі. У рельєфі країни переважають низовини і невисокі височини. Середня висота поверхні над рівнем моря складає 169 м. Найвища точка - в Малополь- ському воєводстві (Карпати) - г. Ризи має висоту 2499 м над рівнем моря, найнижча точка - в околицях села Ельблонзькі Рачки -1,8 м нижче рівня моря [2].

У Східних Карпатах розташувалися гори Бещади, які простягаються до української кордону.

Низовинні території (до висоти 300 м) займають близько 91,3% площі країни; височинні території (від 300 до 500 м) становлять близько 5,6%, а на території з висотами понад 500 м припадає лише 3,1 % площі країни.

Традиційний фізико-географічний поділ Польщі включає шість великих провінцій, що лежать на межі Східної і Західної Європи. Із Західної Європи на територію Польщі заходять чотири провінції: Середньоєвропейська низовина, Чеський масив, Малопольська височина, Карпати і Прикарпаття. Зі Східної Європи заходять дві провінції: Східнобалтійсько- Білоруська низовина і Українські височини.

Карпати і Північне Передкарпаття представляють типи рельєфу, характерного для молодих гір. Складчасті й рівнинні структури проявляються там досить виразно. Найбільш характерним елементом ландшафту є V-подіб- ні долини і льодовикові пороги, головні й бічні морени льодовика, наповнені водою льодовикові цирки.

Популярністю користуються райони зі складним і, як правило, мальовничим рельєфом. Гірський рельєф виграє перед рівниною не тільки в естетичному плані. Він вміщує великий запас рекреаційних ресурсів завдяки чистоті гірського повітря, підвищеному рівню ультрафіолетового випромінювання, можливості організації гірськолижних і альпіністських центрів тощо.

Клімат Польщі помірно континентальний, перехідний від м'якого морського клімату Західної Європи до континентального клімату Східної Європи. Континентальність клімату збільшується з північно-заходу на південний схід. У липні середня температура приблизно 19°С. Середня температура січня близько -5°С. Перехідність клімату Польщі виражається майже двомісячною різницею в тривалості зими і літа (50 днів) у західній і східній Польщі [6]. Таке розходження є дуже істотним фактором при туристському освоєнні регіонів.

Положення Польщі в центрі Європи є причиною того, що сюди без перешкод проникають різні повітряні маси. Полярне морське повітря формує клімат Польщі протягом півроку (впродовж літа, восени і навесні), приносячи похмуру погоду й опади у вигляді дощу. Полярне континентальне повітря приходить взимку і весною, спричиняючи сонячну погоду (мороз або спеку). Восени надходять зворотні континентальні повітряні маси, приносячи чудову сонячну погоду - "золота польська осінь". Маси арктичного повітря досягають країни лише кілька днів на рік, приносячи значний спад температур і обвальні опади снігу.

Клімат Польщі є перехідним типом клімату помірного поясу. Для цього типу характерні часті зміни погоди і значні коливання тривалості пір року в різні роки. Середній стан погоди характерний у періоди між весною і зимою, зимою й осінню, які тривають 30-35 днів. У ці проміжні пори року переважають температури відповідно від 0 °С до 5 °С, від 5 °С до 0 °С. Стан баричних центрів і пов'язана з ними атмосферна циркуляція приводить до переважання західних вітрів (особливо північно- і південно- західних). Вони становлять близько 60 % усіх вітрів. Рідше простір країни піддається впливу східних вітрів (переважно взимку) і лише в окремих випадках - впливу вітрів з півночі і півдня континенту.

Температури літа значно вищі на нижче розташованих територіях і знижуються в міру зростання висоти. В горах впродовж цілого року температури визначаються переважно висотою над рівнем моря, причому вищі показники характерні для сонячних схилів.

Середні річні температури визначаються за температурами зимового і літнього півріччя. Найнижчі температури спостерігаються в північно-східній Польщі. В міру просування на південний захід вони постійно зростають від менш ніж 6 °С на Сувальському Поозер'ї до 8 °С в Сілезькій низовині та в районі Кракова. Просторовий розподіл річних температур визначає диференціацію періоду росту рослин в окремих регіонах країни. Тривалість вегетаційного періоду коливається від 180 днів на Сувальському Поозер'ї та Підляській низовині до 200 днів на Мазовецькій низовині, Куявах, Сандомирській котловині і в поясі височин та до 220 і більше днів - у Західній Польщі, на Сілезькій низовині й Прикарпатті [5].

Температурні умови для сільськогосподарського виробництва країни досить диференційовані, шо впливає на його розвиток. Триваліший вегетаційний період більш сприятливий для розвитку сільського господарства з багатьох точок зору, а саме: дас змогу отримувати виші врожаї; створити більш різноманітну структуру рільництва; сприяє ширшому використанню агротехнічних заходів; дає можливість вирощувати кормові культури на місці зібраних зернових і збирати пізно восени, що також впливає на можливості розвитку агротуризму цих територій. На територіях з коротким вегетаційним періодом ефективність сільськогосподарської діяльності значно нижча.

Атмосферні опади в Польщі залежать передусім від висоти над рівнем моря. Переважаючі вітри від моря приносять велику кількість вологи, перш за все у західну частину країни. Повітряні маси втрачають значну кількість вологи лише над Поморським Поозе- р'ям. У зв'язку з цим Великопольська низовина і Куяви отримують незначну кількість опадів. Фактично вони лежать у "затінку опадів" Поморського Поозер'я, подібно до того, як розташована на схід Мазовецька низовина лежить у "затінку опадів" Мазурського Поозер'я. Тому в Польщі, при середніх багаторічних показниках опадів близько 600 мм, у горах їх випадає 1200-1500 мм, на височинах і поозер'ях цей показник досягає 700-800 мм, а на низовинних територіях - 450-550 мм [4].

Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний, переважна їх кількість випадає у літній період (2/3 річних опадів), здебільшого в липні й серпні. У зимовий період їх максимум припадає на січень і лютий.

Екологічно чисті ліси та цілюще повітря зумовлюють розвиток відпочинкових видів туризму у Польщі, пішохідного, кінного та велосипедного туризму.

Рослинний світ Польщі є типовим для поясу помірного клімату. В північно-східній частині країни, де клімат прохолодніший, переважають хвойні ліси, що уподібнює цю територію з поясом південної тайги. У Помор'ї, а також на територіях Польської низовини і Малопольської височини, рослинність розвивається під впливом морського клімату. Це здебільшого мішані ліси, рідко з перевагою листяних дерев. У південно-східній Польщі можна зустріти лісово-степові й степові формації.

У горах спостерігається висотна поясність. Можна виділити такі пояси: долинний і гірський, пояс високогірних лісів, а також гірські луки. Долинний пояс утворюють буково-ялинові ліси. В гірському поясі (смерека, ялиця) переважають карликові дерева. Лісові простори займають 28,1% поверхні країни і поділяються на бори, груди, і вільхові ліси.

Лісові екосистеми виконують багато різноманітних функцій. До найважливіших крім господарського значення належить виконання рекреаційної функції, покращення краєвиду.

Трав'яна рослинність у Польщі представлена здебільшого ксеротермічними травами та рослинністю лук. Тут нараховується близько 2300 різних видів рослин. Це типова кількість для цієї частини континенту. Деякі з видів дуже рідкісні й охороняються.

Природний рослинний потенціал Польщі почав інтенсивно використовуватися з розвитком сільського господарства, а за останні десятиріччя - з розвитком промисловості. В результаті рослинний світ займає невеликі анклави на територіях, менш сприятливих для розвитку господарства і в більшості випадків охороняється законом (національні парки, заповідники).

Багатий рослинний та тваринний світ, наявність унікальних видів, занесених до Червоної книги, сприяють розвитку краєзнавчого та природознавчого туризму. В країні нараховується 22 національних парки, 1183 резервати, 107 ландшафтних парки, 30205 памяток природи ( з них 23010 окремих дерев, 4537 груп дерев, 742 алеї, 807 скель, гротів та печер), 3354 ліси, що охороняються.

Таблиця 1. Природоохоронні території Польщі

Складено за [5]

Крім того на території Польщі налічується 1183 природний резервацій загальною площею 128001 га. Серед них 32949 фауністичних природних резервацій, 35635 - ландшафтних, 93603 - лісових, 8629 - торфових, 2426 - флористичних, 2867 - водних, 1435 - резервацій неживої природи, 434 - степових. 23 - солончакових.

Ріки й озера також є важливими ресурсами сільського туризму. Вони формують сприятливий мікроклімат, надають туристам можливість відпочивати на воді, займатися водними видами спорту, забезпечують туристські центри водою. В даний час приозерні курорти і зони відпочинку Польщі й інших країн є популярними районами туризму. У північній частині серед мальовничих пагорбів і лісів розташовано багато озер льодовикового періоду, по кількості яких Польща уступає тільки Фінляндії.

Майже вся територія Польщі (99,7%) лежить у басейні Балтійського моря у долинах річок Вісли (54% території держави), Одри (34% території), річок Балтійського узбережжя, Преголи та Німану. До басейну Чорного

Таблиця 2.Найбільші та найглибші озера Польщі

Складено за [6]

У Польщі є близько 9300 озер з площею понад 1 га. Вони займають приблизно І % площі країни. Найбільше озер - у Поморському, Мазурському і Великопольському поозер'ях. У центральній і східній частинах Польщі великих озер взагалі немає.

Більшість озер Польщі мають льодовикове походження. Вони характерні для молодогля- ціальних територій (90 % загальної кількості озер), рідше розмішені на перигляціальних територіях і в горах.

На узбережжі Балтики утворились два типи озер: дельтові (Демб'є, Друзно), які виникли внаслідок акумулятивної діяльності Одри і Вісли, що спричинила збільшення дельтових територій, та прибережні, що утворилися з давніх морських заток після їх відділення косами (Лебське, Ямно, Гардно).

На Поліссі є декілька великих карстових озер. Між ріками Варта і Нотець знаходяться видувні озера, які з'явилися внаслідок дефляції, а в долинах усіх великих рік поширене староріччя (меандрові озера).

У Польщі налічується 105 великих штучних озер об'ємом понад 1 гм куб. Більшість штучних озер створено на судетських та карпатських ріках і ріках поозер'їв. Найдавніші з них були створені у XIX - на початку XX ст. (Милоф на Брджі - в 1848 р., Пілховіце на Брбжі - в 1912 р.). Після Другої світової війни моря належить невелика територія в районі Долинних Устишик, що обводнюється стоком Дністра і потоками Високого Бескиду. До басейну Північного моря належать тільки південні стоки Столових гір і Бескид, де живляться притоки Лаби.

Введено в дію 43 великих водосховища. Найбільші з них: Соліпа на Сані (об'ємом 471 гм³), Влоцлавек на Віолі (408 гм³), Жсзьорско на Варті (202 гм³). Крім того, в Польщі є понад 1000 великих рибних ставів. Створення штучних водоймищ ускладнюється тим, що більшість рік мають низовинний характер, який не сприяє створенню водних дамб. Найсприятливіші для цього умови - в гірських районах, на гірських хребтах, а також височинах. Збільшення об'єму штучних озер необхідне для: зрошення земель і покращення водопостачання міст; регулювання стоку річок під час повеней; створення рекреаційних територій; поліпшення судноплавності рік; розвитку прісноводного рибальства тощо.

Польща володіє густою і добре розвиненою річковою мережею, що майже цілком належить до басейну Балтійського моря. Найважливіші ріки: Вісла, Дунаєць, Західний Буг, Пи- лиця, і Одра. Басейни цих рік займають близько 90% усієї площі країни. Ріки в значній частині швидкоплинні, утворюють каскади й водоспади, що є цінним для водного туризму.

Через домінування у геоморфологічній будові Польщі низовин і старих височин більшість польських річок мають рівнинний характер і лише на невеликих ділянках - гірський.

Тваринний світ Польщі загалом представлений видами, характерними для Голарктичної зоогеографічної області (Палеарктичної її частини). Видове розмаїття репрезентує захід- ноєвразійську відміну зони мішаних лісів з характерним поширенням зубра, благородного оленя, лані, козулі, куниці, чорного тхора, європейської норки, бобра, їжака, землерийки, крота - серед ссавців, а також зеленого дятла, чорного дрозда, мухоловки - серед птахів. У південно-східній частині територія Польщі впритул підходить до лісостепової зони з поширенням тварин степу (ховрах, хом'як, дрохва, орел тощо.). У гірських областях на півдні країни зустрічаються види гірської поясності, найбільш характерним серед яких є муфлон.

Загалом є низка природно-географічних чинників, завдяки яким Польща утвердилась серед інших країн Європи як приваблива для розвитку сільського зеленого туризму, зокрема такі:

- різновид незайманих діяльністю людини гірських ландшафтів, характерних для Карпат наявність великої кількості джерел мінеральної води з унікальними лікувальними властивостями;

- неповторний світ флори;

- дивовижний світ фауни, характерний тільки для Карпат;

- сприятливий клімат з м'якими сніжними зимами, помірно вологим не спекотним літом та теплою сухою осінню;

- численні гірські ріки й потоки.

Висновки

туризм зелений польща

Отже, можна сказати, що країна володіє значними природніми, туристично- рекреаційними ресурсами, що робить її привабливою для туристів. За даними ВТО Польща посідає 5-7 сред найбільш відвідуваних країн Європи. Масовий сільський туризм зародився в Польщі на початку 1990-х рр. як засіб розвитку регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки. Нині у Польщі сільський зелений туризм розвинений в розрізі регіонів нерівномірно. Членство країни в ЄЄ забезпечує їй широкі можливості для розвитку сільського господарства та агротуристичної індустрії.

В Польщі налічуються близько 15 000 господарств, які займаються сільським та агроту- ризмом, з них - 8790 агрооселі, середньомісячний чистий дохід яких становить близько 200 евро. Польські фермери постійно отримують підтримку від програм Європейського Союзу. В країні активно діють організації, які об'єднують і допомагають підприємствам у розвитку зеленого туризму. Однією з таких є Польська федерація сільського туризму - Гостинні ферми, яка здійснює класифікацію об'єктів агроту- ризму.

Сільський туризм може ефективно розвиватися і функціонувати не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, яка забруднює навколишнє середовище, на таких територіях як села і селища; малі міста з характерною традиційною архітектурою, побутом, культурою; сільськогосподарські ферми; лісовий фонд; природні парки і специфічні охороню- вані території; зони відпочинку і дачні зони; природні феномени; монастирі і священні місця; пам'ятки народної культури під відкритим небом. Сільські райони в Польщі займають понад 93% загальної території країни, на якій знаходиться понад 43000 сільських місцевостей.

На основі поточної оцінки економічного стану країни можна прийти до висновку, що для близько третини гмін Польщі розвиток туризму є основним шансом економічної активізації та багатостороннього розвитку інших послуг (торгівля, гастрономія, культура, розважальна діяльність).

Серед регіонів Польщі, де можна знайти найбільш багатий вибір агротуристичних котеджів, ферм і резиденцій - Померанія, Мазури, Великольское воєводство і Любуське Поозе- р'я. У числі яскравих місць, які славляться своїми пейзажами і оригінальним побутом - гори Бескиди на південь від Кракова, околиці міст Зелена Гура і Познань [3].

Польща проводить ефективну політику у сфері туризму, має дієві механізми її реалізації, в основі яких лежить належне нормативно- правове та інституційне забезпечення. В країні добре розвинута промоцій на система польських агротуристичних господарств. Така активна політика Польщі є цілком виправданою і згідно з даними Всесвітньої туристичної організації сприяє позитивній динаміці туристичних прибуттів і надходжень, тому вона могла б стати позитивним прикладом для наслідування для українського суспільства.

Література

1. Довгань ГД. Країнознавство: Довідник. / Г. Д. Довгань, А. Й. Сиротенко, О. Г. Стадник. - Харків: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 155 с.

2. Друяков Б.М. Туристические маршруты по европейским странам и городам / Б. М. Друяков. - Очерки. - М., 2001. - С. 41.

Мальська М.П. Туристичне країнознавство. Європа. / М. П. Мальська, М. 3. Гамкало, О. Ю. Бардан. - К.: Центр учбовоїРекреаційна географія і туризмНаукові записки. №1. 2015.л-ри, 2009. - С. 128.

3. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу / І.В. Смаль. - Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. - 336 с.

4. Стафійчук В.І. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа, Азія, Австралія та Океанія: [навч. посіб.] / В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська. - К.: Альтерпрес, 2009. -- 427.

5. Rogacki Henryk. Geografia spoteczno- gospodarcza Polski. - Warszawa: Wydawnictwo Naykowe PWN, 2007. - 267 s.

Размещено на Allbest.ru