Теоретико-методичні підходи до періодизації багаторічної підготовки спортсменів у адаптивному спорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПЕРІОДИЗАЦІЇ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У АДАПТИВНОМУ СПОРТІ

Передерій Аліна, Розторгуй Марія

Львівський державний університет фізичної культури

Аннотация

спортсмен інвалід адаптивний традиційний

Одной из наиболее острых проблем адаптивного спорта является периодизация многолетней подготовки спортсменов-инвалидов. Целью исследования является выявление теоретикометодических подходов к периодизации подготовки спортсменов в адаптивном спорте. В результате анализа 147 научно-методических работ обнаружено традиционный и специфический подходы к периодизации и несоответствие имеющегося научного знания по построению многолетней подготовки спортсменов-инвалидов требованиям практики спорта.

Ключевые слова: нозология, подготовка, спортсмены-инвалиды, адаптивный спорт.

Annotation

The training of athletes with disabilities is one of the most urgent problems of periodization in the adaptive sports. To identify the theoretical and methodological approaches of periodization training of the athletes in adaptive sports is the aim of the research. The traditional and specific approaches of periodization and the inconsistency of available scientific knowledge for building a training requirements of sport practice for athletes with disabilities were found an analysis of 147 scientific and methodological works.

Keywords: nosology, training, athletes with disabilities, adaptive sport.

Постановка проблеми. Основною умовою високого рівня спортивних досягнень є сучасна система підготовки спортсменів, яка відповідає рівню розвитку науки і практики. Загальні положення системи підготовки спортсменів, які є підґрунтям багаторічної підготовки в різних видах спорту, викладенні у фундаментальних працях Л.П. Матвєєва (1976-1999 рр.), В.С. Келлера (1991-1994 рр.), В.М. Платонова (1990-2013 рр.), Ю.В. Верхошанського (19781998 рр.). Специфіка змагальної діяльності безпосередньо визначає особливості системи підготовки спортсменів у певному виді спорту. Разом з тим, в адаптивному спорті рівень збережених рухових можливостей інваліда є точкою відліку побудови підготовки спортсменів-інвалідів і вибору виду спорту [1, 2].

Ефективність управління процесом підготовки спортсменів в адаптивному спорті безпосередньо залежить від адекватності та коректності підходів до науково-методичного супроводу цього процесу з обов'язковим урахуванням специфічних особливостей забезпечення рухової діяльності спортсменів-інвалідів [3]. Протягом останніх десятиліть в адаптивному спорті проявляється тенденція до перенесення теоретико-методичних основ підготовки здорових спортсменів у спорт інвалідів, що призводить до неврахування психологічних, функціональних і морфологічних особливостей спортсменів-інвалідів [1, 4, 5]. Одним з негативних наслідків даної тенденції є шкідливий вплив спорту на здоров'я спортсменів-інвалідів [5, 6].

Зв'язок роботи із важливими науковими чи практичними завданнями: Дослідження виконано у межах наукової теми: 1.4. "Теоретико-методичні засади розвитку спорту інвалідів" Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2011-2015 рр.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Система підготовки спортсменів-інвалідів має базуватися на теоретико-методичних положеннях, які повинні раціонально поєднувати основи загальної теорії підготовки здорових спортсменов і спрямованість та особливості підготовки в адаптивному спорті [7]. Механістичне перенесення методичних підходів підготовки здорових спортсменів в адаптивний спорт не тільки може спричинити зниження працездатності та обмеження спортивного довголіття, але також бути небезпечним для здоров'я спортсменів- інвалідів [4, 8].

Результати комплексних наукових досліджень щодо багаторічної підготовки спорстменів-інвалідів носять фрагментарний характер. Більшість наукових праць присвячено дослідженню окремих аспектів підготовки спортсменів різних нозологічних груп в окремих видах спорту на певних етапах багаторічного вдосконалення [3, 7]. Незважаючи на гетерохронність становлення спортивної майстерності в різних видах спорту та необхідності індивідуалізації системи підготовки спортсменів- інвалідів у різних видах спорту, залишається потреба в уніфікації основних наукових положень періодизації підготовки спортсменів в адаптивному спорті.

Таким чином, постає важливе науково-практичне завдання виявлення проблемного поля періодизації підготовки спорстменів в адаптивному спорті. Тому, метою нашого дослідження є виявлення теоретико-методичних підходів до періодизації підготовки спортсменів в адаптивному спорті.

Методи та організація дослідження. Методи теоретичного рівня: аналогія, аналіз та синтез, абстрагування, індукція, екстрополяція. В результаті проведенного дослідження було проаналізовано 148 видань науково-методичної літератури та всесвітньої інформаційної мережі Інтернет, серед яких 47 - роботи закордонних авторів.

Виклад основного матеріалу. Необхідно зазначити, що погляди науковців щодо структури, змісту, мети і завдань етапів підготовки спортсменів-інвалідів відрізняються, що дозволяє виділити два основних підходи до періодизації багаторічної підготовки. Найбільш розповсюдженим у практичній діяльності є традиційний підхід до періодизації багаторічної підготовки, який передбачає використання теоретико-методичних положень загальної теорії підготовки здорових спортсменів в адаптивному спорті. Так, у наукових публікаціях В.М. Деркач та Г.А. Єдинака зазначається, що основу періодизації спортивного тренування легкоатлетів із пошкодженнями опорно-рухового апарату як багаторічного процесу їхньої підготовки може становити класична теорія, тобто розроблена для здорових спортсменів [9]. На думку авторів, основними чинниками, що визначають розбіжність підготовки спортсменів- інвалідів та здорових спортсменів пов'язані з необхідністю: значно більшої уваги до психологічної підготовки спортсменів-інвалідів порівняно із здоровими та інклюзивного навчання (спільні тренувальні заняття здорових спортсменів та інвалідів) [9].

Другий (специфічний) підхід до періодизації багаторічної підготовки спортсменів в адаптивному спорті базується на фундаментальних дослідженнях С.П. Евсеева, Ю.А. Бріскіна, А.В. Передерій, Л.В. Бянкиної, А.В. Хотимченко та ін. [10, 11, 12]. В основі даного підходу лежить відображення періодизації з позиції специфічної складової системи підготовки спортсменів-інвалідів, яка повинна базуватися не тільки на об'єктивно існуючих закономірностях становлення спортивної майстерності, що мають відображення в конкретних видах спорту, а й на загальній концепції адаптивного спорту [12]. Система підготовки спортсменів-інвалідів базується на специфічних принципах відмінних для кожної нозології та кожного спортсмена, що забезпечує високу ефективність управління процесом розвитку спортивної форми в умовах напруженої спортивної діяльності в адаптивному спорті [13]. При цьому, структура багаторічної підготовки в адаптивному спорті залежить від наступних факторів: рівень збережених рухових можливостей спортсменів, час початку спортивної кар'єри (спеціалізації), обдарованість спортсмена і темпів приросту його спортивної майстерності, спортивного стажу [10, 12, 14, 15, 16].

За даними більшості науково-методичних праць, на сучасному етапі розвитку адаптивного спорту в системі багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів виділяють такі етапи підготовки: початкової підготовки, навчально-тренувальний, спортивного вдосконалення та етап вищої спортивної майстерності [11].

На думку С.П. Евсеева, більш коректно розглядати періодизацію багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів в контексті п'яти етапів підготовки: спортивно- оздоровчий етап, етап початкової підготовки, навчально-тренувальний етап, етап спортивного вдосконалення та етап вищої спортивної майстерності [12].

В роботах Ю.А. Бріскіна обгрунтовано зміст і структуру першого етапу багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів, що передбачає реалізацію корекційно-реабілітаційної програми. На думку автора, цей етап багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів повинен бути спрямований на вирішення загальних, корекційних і спеціальних завдань. До загальних завдань етапу початкової підготовки належать зміцнення здоров'я, удосконалення фізичного розвитку та фізичної підготовленості, підвищення рівня опірності організму до факторів зовнішнього середовища, формування стійкого бажання і усвідомленого ставлення до виконання фізичних вправ [17]. Цей етап передбачає реалізацію таких корекційних завдань: нормалізація рухової активності, відновлення м'язової сили, запобігання розвитку атрофії м'язів, профілактика і лікування контрактур і деформацій суглобів, розвиток здатності до самостійного пересування. В тренувальному процесі першого етапу багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів особливу увагу необхідно приділяти вирішенню наступних спеціальних завдань: сприяння побутовому і професійному навчанню та перекваліфікації, здійснення спортивної орієнтації спортсменів-інвалідів, створення передумов для поглибленої спортивної підготовки в майбутньому, розширення арсеналу умінь і навичок [1, 17].

Підтвердження необхідності виділення даного етапу підготовки знаходить своє відображення в науково-методичних працях С.П. Евсеева. Як зазначає С.П. Евсеев, - основою метою даного етапу є зміцнення здоров'я інвалідів і компенсація дефіциту рухової активності. Автор класифікує цей етап як спортивно-оздоровчий та обґрунтовує необхідність розробки програм підготовки спортсменів різних нозологічних груп [3,7, 12].

Аналіз нормативно-правової бази та регламентуючих документів щодо підготовки спортсменів різних нозологічних груп свідчить про наявність іншого трактування спрямованості етапу початкової підготовки спортсменів-інвалідів. Наприклад, в програмах для дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) для підготовки спортсменів з вадами зору, що базуються на федеральних державних стандартах спортивної підготовки для інвалідів Російської Федерації, основними завданнями етапу початкової підготовки є різнобічна фізична підготовка з використанням засобів загальної фізичної підготовки, покращення рухового потенціалу спортсменів, навчання техніці виду спорту, первинний відбір спортсменів для подальших занять обраним видом спорту [18]. Аналогічне трактування періодизації підготовки спостерігається у регламентуючих документах дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) - для інвалідів та спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл паралімпійського резерву (СДЮСШПР) в Україні [19]. Задекларовані завдання та мета етапу початкової підготовки є свідченням механістичного перенесення методичних підходів, що використовуються в підготовці здорових спортсменів в систему підготовки спортсменів-інвалідів в адаптивному спорті.

Необхідно зазначити, що наукові знання щодо структури та змісту наступних етапів багаторічної підготовки носять фрагментарний характер у контексті досліджень програм підготовки з плавання, академічного веслування, настільного тенісу та легкої атлетики спортсменів з пошкодженням опорно-рухового апарату [20]. Спрямованість навчально-тренувального етапу визначається основними завданнями, які вирішуються в процесі багаторічної підготовки: подальший розвиток фізичних якостей, удосконалення техніко-тактичних навичок обраної спеціалізації, набуття спортивного досвіду з метою підвищення стабільності та результативності змагальної діяльності, виховання спеціальних психічних якостей. На думку М.І. Родічкіної, І.В. Борисової та Д.Ф. Савкина навчально-тренувальний етап багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів повинен включати два періоди: базовий і спортивної спеціалізації [20].

Основними завданнями етапу спортивного вдосконалення багаторічної підготовки спортсменів- інвалідів є подальше удосконалення різних видів підготовленості та створення умов для максимальної реалізації спортивного потенціалу спортсменів в подальших етапах спортивного вдосконалення. В науково-методичній літературі зазначається, що одним із критеріїв оцінки ефективності підготовки спортсменів-інвалідів на цьому етапі є оцінка результативності та стабільності змагальної діяльності [20].

Структура та зміст етапу вищої спортивної майстерності багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів досліджено на прикладі системи підготовки в олімпійському циклі висококваліфікованих фехтувальників з порушенням хребта та спинного мозку [13]. Одним із основних завдань даного етапу є індивідуалізація підготовки відповідно до рівня збережених рухових можливостей і психічних особливостей спортсменів-інвалідів. Як зазначає Г.М. Юламанова, зовнішні і внутрішні особливості спортсменів-інвалідів, які викликані патологіями, травмами та захворюваннями, повинні бути основою індивідуалізації змісту, структури, спрямованості процесу підготовки висококваліфікованих спортсменів, а засоби і методи повинні використовуватися з урахуванням ступеня, причини та характеру ураження організму спортсменів з метою уникнення вторинних порушень та захворювань [13].

Результати аналізу науково- методичної літератури з проблематики періодизації багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів дозволяють зробити висновок про відсутність комплексного підходу до досліджень багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів як динамічної системи. Необхідно відзначити відсутність єдиного уніфікованого підходу до наукового-методичного забезпечення періодизації підготовки серед фахівців з галузі адаптивного спорту щодо кількості, структури та змісту етапів багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів. Наукового обґрунтування потребують структура та зміст багаторічної підготовки спортсменів різних нозологічних груп в різних видах спорту, кваліфікаційні діапазони відповідних структурних підрозділів багаторічної підготовки та загальні закономірності становлення спортивної майстерності спортсменів- інвалідів на різних етапах багаторічного вдосконалення.

При цьому оптимальні вікові межі (перших великих успіхів, оптимальних можливостей і підтримки високих результатів) досягнення спортивного результату в адаптивному спорті не можуть бути орієнтирами для визначення тривалості, структури чи змісту багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів. Більше того, однією з особливостей побудови підготовки спортсменів в адаптивному спорті є неможливість виділення оптимальних вікових меж, що пов'язано з великим віковим діапазоном учасників адаптивного спортивного руху. Так, середній вік членів національної збірної команди з пауерліфтингу серед спортсменів з вадами зору складає 34,6 роки, а вік наймолодшого та найстаршого спортсмена складає 23 та 55 років відповідно.

Оскільки в адаптивному спорті початок багаторічної підготовки безпосередньо залежить від часу отримання травми, патології чи перенесення захворювання, структура та зміст багаторічної підготовки залежить від наступних чинників: рівень збережених рухових можливостей; характер патології, або захворювання (вроджені, набуті); час початку спеціалізації у виді спорту; закономірності становлення різних сторін підготовленості та формування адаптаційних процесів у функціональних системах спортсменів-інвалідів, які забезпечують досягнення спортивного результату; індивідуальні та статеві особливості спортсменів-інвалідів; темпи приросту спортивної майстерності; зміст та структура тренувального процесу тощо.

В результаті аналізу науково-методичної літератури можна зробити наступні висновки:

Аналіз наявної системи знань галузі адаптивного спорту дозволив виявити два теоретико-методичних підходи до періодизації багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів. Традиційний підхід передбачає використання положень загальної теорії підготовки здорових спортсменів в контексті підготовки спортсменів-інвалідів та є основою програм підготовки спортсменів різних нозологій для дитячо-юнацьких спортивних шкіл. В основу специфічного підходу покладено адаптацію положень періодизації підготовки до закономірностей становлення спортивної майстерності та рівня збережених рухових можливостей спортсменів-інвалідів, що позитивно впливає на формування адаптаційно-компенсаторних механізмів, дозволяє нівелювати негативний вплив спортивної діяльності на організм інвалідів та максимально реалізувати їх спортивний потенціал.

Результати аналізу науково-методичної літератури з досліджуваної проблематики дозволяють зробити висновок про наявність широкого спектру питань, що стосуються структури та змісту періодизації багаторічної підготовки спортсменів різних нозологічних груп у різних видах спорту. Наукового обґрунтування потребують структура та зміст багаторічної підготовки спортсменів різних нозологічних груп в різних видах спорту, кваліфікаційні діапазони відповідних структурних підрозділів багаторічної підготовки та загальні закономірності становлення спортивної майстерності спортсменів-інвалідів на різних етапах багаторічного вдосконалення.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою теоретико-методичних положеннь періодизації багаторічної підготовки спортсменів-інвалідів у пауерліфтингу.

Література

1. Бріскін Ю.А. Спорт інвалідів : [підруч. для студ. ВНЗ фіз. виховання і спорту] / Ю.А. Бріскін. - К.: Олімпійська література, 2006. - 263 с.

2. Bhambhani Y. Training ath

3. letes with a physical disability [Electronic resource] / Bhambhani Y., Higgs. - Access mode : http://canadiansportforlife.

4. ca/resources/training-athletes- physical-disability

5. Евсеев С.П. Научно-методическое сопровождение паралимпийского спорта (литературный обзор) / Евсеев С.П., Шелков О.М., Чурганов О.А., Гаврилова Е.А. // Адаптивная физическая культура. - 2014.№ 2 (58). - С. 7-13.

6. Бойко Г. Концептуальні засади системи супроводу підготовки спортсменів-інвалідів високої кваліфікації / Галина Бойко // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. - Л., 2007. - Вип. 11, т. 2.С. 23-28.

7. Шелков О.М. Научно-мето- дическое и медико-биологическое обеспечение в паралимпийских видах спорта, с учетом медицинской классификации [Текст]: (методические рекомендации) : монография / О.М. Шелков, А.Г Абалян. СПб. : ФГУ СПбНИИФК, 2010. 153 с.

8. Жиленкова В.П. Адаптивный спорт для лиц с поражением опорно-двигательного аппарата: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Жиленкова Валентина Павловна. Санкт- Петербург, 2002. 233 с.

9. Особенности научно-методического сопровождения процесса подготовки спортсме- нов-паралимпийцев / А.А. Баряев, С.П. Евсеев, С.Н. Мишарина и др. // Теория и практика физической культуры. - 2008. - №3. - С. 13-17.

10. Шелков О. М. Теоретический анализ и систематизация организационно-методических и научных положений системы подготовки спортсменов- паралимпийцев / Шелков О.М., Степыко Д.Г. // Адаптивная физическая культура. СПб., 2013. - Вип. 2 (54).С. 44-50.

11. Деркач В.М. До питання про періодизацію і зміст підготовки легкоатлетів-паралім- пійців із порушеннями опорно-рухового апарату у світлі загальної теорії спортивного тренування / Деркач В.М., Єдинак Г.А. // Педагогіка, психологія та медико-біо- логічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. - Х. : ХХПІ, 2014. - № 5. - С.13-18.

12. Брискин Ю.А. Адаптивный спорт / Ю.А. Брискин, С.П. Евсеев, А.В. Передерий. - М.: Советский спорт, 2010. - 316 с.

13. Бянкина Л.В. Проблемы выделения этапов спортивной полготовки пауэрлифтеров с поражениями опорно-двигательного апарата / Л.В. Бянкина, А.В. Хомиченко // Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта : на- уч.-теор. журн. - СПб., 2015. - Вип. 10 (128). - С. 33-36.

14. Евсеев С.П. Адаптивная физическая культура : [учеб. пособие] / Евсеев С.П., Шапкова Л.В. - М.: Советский спорт, 2000. - 240 с.

15. Юламанова Г.М. Система спортивной подготовки высококвалифицированных фехтовальщиков с нарушениями функций спинного мозга в олимпийском цикле : авто- реф. дис. ... докт. пед. наук : спец. 13.00.04 „Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры” / Юламанова Гюзель Ми- ниахметовна; Адыгейский государственный университет - Майкоп, 2013. - 21 с.

16. Обследование спортсменов в рамках научно-методического обеспечения сборных команд России [Электронный ресурс] - Режим доступа : http://www.videomotion.ru/ engine.php?content=art05

17. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения : [учеб. для студ. высших учеб. заведений физ. воспитания и спорта] / В.Н. Платонов. - К. : Олимпийская литература, 2004. - 808 с.

18. Чурганов О.А. Система спортивной подготовки в паралимпийском спорте / О.А. Чурганов, О.М Шелков // Адаптивная физическая культура. 2013. № 1. С. 16-19.

19. Брискин Ю.А. Этап начальной спортивной подготовки инвалидов - коррекционнореабилитационная программа / Брискин Ю.А. // Физическое воспитание студентов творческих специальностей : сб. науч. тр. / под ред. С.С. Ермакова. - Х. : ХГАДИ (ХХПИ), 2005. - № 7. - С. 86-93.

20. Специальный федеральный государственный стандарт спортивной подготовки в спорте лиц с поражением опорно-двигательного аппарата: приказ Министерства спорта РФ от 27.01.2014 № 32.

21. Статут Львівської обласної комунальної дитячо-юацької спортивної школи інвалідів «Галичина» : Наказ Львівського регіонального центру фізичної культури і спорту інвалідів від 11.03.2014 № 18.

22. Родичкина М.И. Дополнительная предпрофесиональ- ная программа по спорту лиц с поражением опорно-двигательного аппарата [прогр. для ДЮСАШ им. олимп. чемп. В.А. Капитонова] / Родичкина М.И., Борисова И.В., Савкин Д. Ф. - Тв., 2014. - 209 с.

Размещено на Allbest.ru