Особливості відбору та тренувань юних спортсменів на першому етапі багаторічної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему: ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ ТА ТРЕНУВАНЬ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ ТА ТРЕНУВАНЬ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1.1 Основні поняття, загальна характеристика проблеми відбору

1.2 Методи спортивного відбору й орієнтації

1.3 Характеристика критеріїв первинного і вторинного відбору

1.4 Відбір і орієнтація юних спортсменів на першому етапі багаторічної підготовки

1.5 Основні критерії спортивного відбору до занять окремими видами спорту

1.6 Підготовка юних спортсменів на першому етапі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Спортивна підготовка є на сьогодні найбільш розробленим піднапрямком спеціального напрямку фізичного виховання. Тут накопичено дуже багато і інформації, яка впорядкована у вигляді цілої серії навчально-методичних видань. Більш-менш детальне її узагальнення вимагало б багато місця, що неприпустимо. Отже, робиться спроба визначити основні ідеї, гранично стисло їх схарактеризувати і викласти так, щоб створити у читача надійне підґрунтя для самостійного поглибленого вивчення певних аспектів, що його цікавлять, не тільки в учбово-методичній, а й у науковій літературі.

Спортивна підготовка - багатофакторний процес, який осягає тренування спортсменів, підготовку до змагань та участь в них, організацію тренувального процесу і змагань, науково-методичне та медичне забезпечення тренувань і змагань, а також створення необхідних умов для поєднання занять спортом з роботою, навчанням та відпочинком.

Під спортивною підготовкою прийнято розуміти використання всієї сукупності чинників (засобів, методів, умов і ін.), за допомогою яких забезпечується готовність спортсмена до високих досягнень. Цю сукупність можна розділити на декілька відносно самостійних блоків:

спортивний відбір і орієнтація;

спортивне тренування;

нормалізація стану організму спортсмена як безпосередньо на
заняттях, так і в проміжку часу між ними;

спортивні змагання.

1. ОСОБЛИВОСТІ ВІДБОРУ ТА ТРЕНУВАНЬ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ НА ПЕРШОМУ ЕТАПІ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

1.1 Основні поняття, загальна характеристика проблеми відбору

Основні поняття сформулюємо так, як це має місце в працях провідних теоретиків дитячо-юнацького спорту.

Спортивний відбір - це система організації методичних заходів комплексного характеру, яка ви педагогічні, психологічні, соціологічні і медико-біологічні методи дослідження, на основі яких виявляються за здібності дітей, підлітків, юнаків і дівчат для спеціалізації в певному виді спорту.

Розрізняють первинний і вторинний відбори.

Первинний відбір - знайомство з майбутнім спортсменом, вивчення його під час пошуку здібних загальноосвітніх навчальних закладах, при наборі в секцію чи групу початкової підготовки дитячо-юнацької спортивної школи. Тут оцінюються рухові здібності і особливості будови здійснюють психофізіологічне обстеження, як мотиваційну сферу, знайомляться з родичами (батьком і матір'ю).

Вторинний відбір являє собою вивчення юного спортсмена (уточнення його сильних і слабких проявів) безпосередньо на тренувальних заняттях. Дані, отримані під час такого вивчення, дозволяють конкретизувати попередню (зумовлену первинним відбором) характеристику, виявити приховані можливості.

Спортивна орієнтація - це система організаційно-методичних заходів комплексного характеру, на основі яких уточнюється вузька спеціалізація юного спортсмена в обраному виді спорту або його ігрове амплуа.

Спортивна селекція - це система заходів, якими передбачається періодичний відбір кращих спортсменів на різних етапах багаторічного спортивного вдосконалення.

1.2 Методи спортивного відбору й орієнтації

Існує багато методів відбору й орієнтації, але для зручності сприйняття і кращого осмислення інформації їх можна певною мірою систематизувати, виділивши ряд підгруп.

Соціологічні методи, або їх ще називають методами опитування. Це анкетування, інтерв'ю, бесіда. В анкетах питання ставляться в письмовій формі, в інтерв'ю - в усній, і в бесіді відбувається взаємний обмін думками між тим, хто проводить опитування і опитуваним.

Ці методи застосовуються, як правило, тоді, коли треба виявити ступінь зацікавленості, захоплення дітей, підлітків тим чи іншим видом спорту, ступінь їх домагань, ставлення батька й матері до заняття їхньої дитини чи дітей спортом, коли треба створити " психологічний портрет спортсмена".
Методи тестування.

Тести можуть бути найрізноманітнішими. А саме:

а) бланкові тести. Їх використовують для оцінки швидкості обробки інформації зоровим аналізатором, для оцінки деяких параметрів вищої нервової діяльності (наприклад, співвідношення між процесами гальмування і збудження) і т.п., і пов'язані з набором завдань, що полягають у підрахунку чи закреслюванні букв (як у таблицях Анфімова) або якихось інших знаків (як у таблицях з кільцями Ландольта) і т.д.;

б) апаратурні тести. Приводом для їх виникнення стала необхідність точного кількісного аналізу, який іншим шляхом здійснити неможливо.

Зараз широко відомі реакціоміри - апарати для визначення рухливості нервових процесів, для дослідження динамічних стереотипів та ін.

Апаратурному методу доступний поки що лише певний рівень моделювання специфічних умов, а тому спортивному відборі він не має такого поширення, як у професійному;

в) моторні тести. Вони дуже поширені в спортивному відборі; й орієнтації і використовуються найчастіше для оцінки рівня розвитку фізичних якостей. Результатом їх проведення є або рухові досягнення (наприклад, біг на 60 м, час бігу), або фізіологічні чи біохімічні показники при стандартній роботі (наприклад, величина ЧСС при стандартній роботі потужністю 1000 кГм/ хв), або рухові показники при стандартній величині фізіологічних зрушень (наприклад, швидкість бігу при ЧСС 160 уд/хв);

г) маніпуляційні тести. Ними передбачається використання різних програм (за аналогією з комп'ютерними іграми) на спеціальних пристосуваннях для дослідження оперативного і тактичного мислення;

д) модельні тести. Широко використовуються для виявлення, й оцінки спеціальних здібностей стосовно занять тими видами спорту, де результат залежить від колективних дій. Моделюються умови, характерні для спортивної діяльності, і реєструються відповідні реакції виконавців (наприклад, ігри 1x1, 2x2 в баскетболі).

Методи експертних оцінок. Експертною називається оцінка, яку отримують шляхом з'ясування думок спеціалістів. Експерт (від лат. ехрегtus - досвідчений) - досвідчена особа, яку запрошують для вирішення питань, що вимагають спеціальних знань.

Техніка експертизи -- збір і узагальнення думок окремих людей. Девіз експертизи - "Розум добре, а два - краще!" Характерні приклади експертизи: суддівство в гімнастиці і фігурному катанні на ковзанах, конкурс на звання кращого за професією чи конкурс на кращу наукову роботу і т.п.

До думки спеціалістів звертаються кожного разу, коли здійснити виміри більш точними методами неможливо або ж дуже важко.

Сучасна експертиза - це система організаційних, логічних і математично-статистичних процедур, спрямованих на отримання від спеціалістів інформації, і аналіз її з метою вироблення оптимальних рішень. І кращий тренер той, який спирається і на власний досвід, і на дані науки, і на знання інших людей.

1.3 Характеристика критеріїв первинного і вторинного відбору

Розвиток будь-яких здібностей дітей має детерміновану (стійку) і випадкову складові. Знання детермінованих, відносно стійких показників розвитку дітей і підлітків озброює спеціаліста з фізичного виховання медико-біологічним підходом до вирішення питань спортивного відбору і орієнтації.

Які ж характеристики спортивної працездатності дітей є відносно стійкими і можуть бути рекомендовані як показники для спортивного відбору і орієнтації взагалі і для первинного відбору зокрема?

У результаті тривалих динамічних (лонгітудинальних) спостережень за розвитком дітей і підлітків, генеалогічних досліджень окремих сімей, було виявлено ряд генетично зумовлених, а отже, відносно стійких показників. Такими слід вважати перш за все довжину і масу тіла. Довжину тіла дорослої людини, якщо виключити несприятливі умови розвитку (недостатнє харчування, хвороби і т.п.), можна передбачити дуже рано. Уже у віці одного року коефіцієнт кореляції для довжини тіла - біля 0,65. Також значна кореляція існує і для маси тіла - 0,60.

Особливу увагу слід звернути на максимальне поглинання кисню (МІЖ). Виявилось, що МІЖ - вельми консервативний показник. Його вікова варіація у відносних величинах незначна. Цікаво, що і в результаті регулярних тренувань він змінюється мало, не більше, ніж на 20-30 %.

У більшості нетренованих людей МІЖ у відносних величинах коливається в межах 35-45мл/кг/хв. У результаті напружених тренувань його можна довести до 45,5-58,5 мл/кг/хв, що значно менше значень (більше 80мл/кг/хв), які мають місце у спортсменів, що займаються видами спорту на витривалість. Зрозуміло, що стосовно цих видів прогностичне значення даного показника як критерію відбору і орієнтації дуже велике.

Морфологічні показники : ріст, маса тіла, індекс довжини рук (відношення довжини рук до довжини тіла), індекс довжини ніг (відношення довжини ніг до довжини тіла), активна маса тіла.

Фізіологічні показники: життєва ємність легень, ЧСС в стані спокою; працездатність за тестом РWС17о; МПК; стійкість до дефіциту кисню.

Показники моторики: відносна м'язова сила гнучкість; прудкість; вестибулярна стійкість.

Також неабияке значення має врахування психофізіологічних особливостей. Встановлено, що у складних ситуаціях краще виконують роботу люди із сильною нервовою системою, і при монотонній діяльності - люди зі слабкою нервовою системою. Останні мають і більш високу абсолютну чутливість, і, як наслідок, швидше реагують на сигнали.

Представники швидкісно-силових видів спорту (метальники, стрибуни) за характером елементарної рефлекторної діяльності нагадують спринтерів. Для видів спорту, пов'язаних із ризиком і переживанням прогностичним показником може бути нейротизм (тривожність). Високий нейротизм не сприяє заняттям такими видами. спорту, як стрибки в воду, стрибки з парашутом і ін.

Процес відбору здібних дітей і підлітків до спортивних шкіл поділяють на три етапи:

Етап попереднього відбору дітей і підлітків

Етап поглибленої перевірки відповідностей попередньо відібраного контингенту вимогам спеціалізації в обраному виді спорту.

3. Етап спортивної орієнтації.

На першому етапі попередній відбір дітей і підлітків може оцінюватись у двох формах - у формі відсіву і формі вибору.

Відсів - це відбір із числа осіб, що бажають займатися видом спорту і які на свій розсуд прийшли з цією метою вступні випробування, по результатах яких здійснюється зарахування до спортивної школи. Він не є ефективним, бо загрожує суттєвими недоліками. По-перше, короткочасність вступних випробувань не дозволяє точно оцінити здібності претендентів. По-друге, вибір здійснюється із числа тих, що самі вирішили прийти на екзамени, це не обов'язково здібні до занять цим видом спорту діти. Отже, може статися так, що будуть вибрані найбільш здібні діти числа малоздібних. І по-третє, тут обов'язково постають недоречності етичного плану в зв'язку з незарахуванням частини бажаючих як нездібних. Для вразливих дітей це серйозна психологічна травма, внаслідок якої вони надовго, а то й назавжди, втрачають інтерес не тільки до занять спортом, а й до занять фізичною культурою взагалі.

Вибір - це відбір, який проводиться спеціалістом по відбору чи тренером із числа кандидатів, які не знають, що їх оцінюють (наприклад, на уроках фізичної культури, під час здачі контрольних нормативів, на змаганнях, на оглядах-конкурсах з видів спорту). Після вибору часто доводиться агітувати відібраних дітей, щоб викликати у них бажання займатися відповідним видом спорту.

1.4 Відбір і орієнтація юних спортсменів на першому етапі багаторічної підготовки

На першому етапі одним із визначальних факторів відбору є орієнтація на дітей того віку, в якому прийшла в спорт більшість найсильніших спортсменів світу. Але це не значить, що треба відмовляти дітям, чий вік перевищує загальноприйнятий. Так, наприклад, знамениті "богатирі" В.Алексєєв і Д. Рігерт прийшли в спорт у 19-20 років, а А. Воробйов вперше познайомився зі штангою, перебуваючи на службі в збройних силах.

Спортивним педагогам, схильним залучати дітей до занять спортом з дуже раннього віку, слід враховувати, що прагнення якомога раніше виявити спортивні здібності підвищує ймовірність помилок і що особливості сучасного тренування такі, що діти, котрі рано почали займатися спортом, як правило, і залишають його раніше, часто не досягнувши віку, оптимального для найвищих результатів.

Важлива умова ефективності початкового відбору -- проводити його після обов'язкового навчання основам певного виду спорту в об'ємі приблизно 30-40 уроків у групах початкової підготовки спортшколи.

Дуже важливим елементом початкового відбору є ретельна оцінка стану здоров'я дітей. У процесі медогляду треба передбачити порівняння паспортного і біологічного віку дітей. Треба керуватися тим, що в більшості видів спорту серед спортсменів, що виконали нормативи І розряду, майстра спорту, більше половини мають ознаки прискореного біологічного розвитку. Серед майстрів спорту міжнародного класу акселератів уже менше 20 %. Найвищі досягнення, особливо в циклічних і складнотехнічних видах спорту, часто демонструють спортсмени з нормальним і пізнім типом біологічного дозрівання і рідко - з раннім.

Досвід показує, що при початковому відборі треба приділяти увагу якостям, що характеризують особистість дитини. Це такі якості: бажання за всяку ціну займатися спортом; прагнення отримати високі оцінки при виконанні різних вправ; рішучість і наполегливість в ігрових ситуаціях; сміливість при виконанні незнайомих завдань; працелюбство.

Також треба обов'язково враховувати соціологічні критерії схильностей до успішного спортивного вдосконалення: спортивні традиції сім'ї, ставлення членів сім'ї до занять спортом; успішність навчання в школі.

¦¦ .. . Вид спорту	Вік, роки
	Хлопці	Дівчата
Гімнстика, фігурне катання на ковзанах Плавання Фехтування Волейбол, баскетбол, футбол, гандбол, водне поло Біг 100, 200 м; гребля на байдарках, велоспорт, конькобіжный спорт, лижний спорт Хокей із шайбою Академічна гребля, біг 800--10000 та марафонський біг	8--9 9--11 12--14 13--15 13--16 14--16 14--17	7--8 8--10 12--14 12--14 13--16 -- 14--16

І, нарешті, слід особливу увагу надавати комплексному підходу при початковому відборі, виходячи з того, що спортивний результат не свідчить про перспективність новачка. У цьому плані розбіжність фактичного рівня розвитку фізичних якостей із пропонованим не є строгим протипоказанням до відбору.

Відбір

Одним з факторів, що визначають ефективність відбору є орієнтація на дітей того віку, в якому прийшло у спорт більшість найсильніших спортсменів світу, Тренеру необхідно враховувати той вік , з якого дитина хоче займатися спортом.

Сприятливий вік для початку занять в деяких видах спортуНеобхідна умова ефективності початкового відбору - проводити його після курсу обов'язкового навчання основам даного виду спорту. Досвід показує, що відбір після 30-40 уроків в групах початкової освіти спортивних шкіл не тільки забезпечує дітям оволодіння важливими, а іноді і просто необхідними для життя (наприклад , плавання) руховими навичками, але незначно підвищує якість оцінки їх перспективності, оскільки за відсутності масового навчання легко допустити помилку і прийняти, наприклад, дитину, яка краще катається на велосипеді або краще грає в футбол за дитину більш здібнішу.

Найважливішим принципом ефективного початкового відбору є орієнтація на ті якості і здібності, які обумовлюють досягнення найвищих результатів, а не на ознаки, які мають тимчасовий, перехідний характер, що, на жаль, нерідко відбувається на практиці.

Оцінити енергозабезпечення організму можна в процесі медичного контролю, а деякі прості, але цілком інформативні тести, доступні і тренеру. Наприклад, тест на визначення тривалості довільної затримки дихання (проба Штанге), що відображає стійкість організму до гіпоксії.

При відборі дітей для занять складно-технічними видами спорту та спортивними іграми одним зі стабільних критеріїв є здатність керувати своїми рухами, творчо вирішувати рухові завдання. Дуже важливо при цьому відрізнити підлітка, який просто вміє виконувати якісь рухові дії, від здібного.

Найважливішим елементом початкового відбору - є старанна оцінка стану здоров'я дітей. Важливо пам'ятати, що навіть незначні відхилення можуть стати гальмом у спортивному вдосконаленні.

У процесі медичного огляду потрібно передбачити зіставлення паспортного і біологічного віку дітей. Як відомо, темпи статевого дозрівання визначають широкій (до 3-4 років) діапазон розходжень рівня біологічного розвитку дітей одного віку. Діти з прискореним типом біологічного дозрівання по більшості показників фізичного розвитку перевершують дітей з нормальним або уповільненим типом біологічного дозрівання, і, якщо цього не врахувати, легко помилитися при відборі. Треба керуватися тим, що в більшості видів спорту серед спортсменів, які рано виконали нормативи I спортивного розряду (майстри спорту), більше половини мають ознаки прискореного біологічного розвитку. Серед майстерів спорту міжнародного класу акселератів вже менше 20%. Найвищі досягнення, особливо в ціклічних та складно-технічних видах спорту, часто мають спортсмени з нормальним і пізнім типом біологічного дозрівання і рідко - з раннім.

Досвід же роботи спортивних шкіл країни є свідченням про те, що занадто часто відбирають дітей з прискореним біологічним дозріванням, які швидко втрачають свої переваги. Існує бальна система оцінки біологічного віку юних спортсменів. Однак навіть не користуючись цією системою, тренери можуть досить точно визначити ступінь біологічного розвитку по статурі, оскільки існує досить тісний зв'язок між типом складу тіла та перебігом статевого дозрівання. Досвід підказує, що при початковому відборі потрібно більше уваги приділяти індивідуально-психологічним якостям дітей, враховуючи в першу чергу бажання будь-що займатися спортом, прагнення отримувати високі оцінки при виконанні різних вправ, рішучість та наполегливість у ігрових ситуаціях, сміливість при виконанні незнайомих завдань, працьовитість. Досвідчені тренери, особливо в тих видах спорту, які вимагають тривалих напружених зусиль (бігу на довгі дистанції, плаванні, лижних гонках, велоспорті), знайомляться з характером виховання новачка в сім'ї, визначають чи привчений він до подолання труднощів . Не випадково багато видатних марафонців, лижників-гонщиків виросли в багатодітних родинах, в яких, як відомо, діти рано стають самостійними. Істотну інформацію про характер новачка можуть дати шкільні вчителі.

При початковому відборі обов'язково враховуються соціологічні критерії схильності до успішного спортивного вдосконалення: спортивні традиції сім'ї, відношення членів родини новачка до занять спортом, успішність у школі та ін.

В даний час приділяється все більше уваги аналізу родоводів видатних спортсменів.

Є ще один важливий аспект початкового відбору. Як відомо, часто буває так, що діти, які спробували свої сили в одному виді спорту, потім в іншому і зазнали невдачу, втрачають надію стати спортсменами, відчувають при цьому гірке розчарування, що неминуче відображається на їх особистості. Виправити це положення допоможе орієнтація дитини на заняттях тією чи іншою групою видів спорту, заснована на масовому тестуванні всіх придатних до занять спортом дітей. В основі такого підходу - дуже гуманний принцип: не дитину відбирати для занять видом спорту, а для кожної дитини підібрати вид спорту, яка найбільшою мірою відповідає його завдаткам.

1.5 Основні критерії спортивного відбору до занять окремими видами спорту

Нижче, в найбільш загальних рисах запропоновано основні критерії початкового відбору в п'яти групах видів спорту: циклічних, швидкісно-силових, складно-технічних, єдиноборствах і спортивних іграх.

Циклічні види спорту

1. Біг на короткі дистанції.

Перевагу варто надавати підліткам середнього або вище середнього зросту із пропорційною статурою. Потрібно також враховувати рівень розвитку швидкості, координаційних можливостей, час реакції.

При відборі майбутніх барьерістів доцільно провести тест на виконання шпагату і багаторазового стрибка з місця,

2. Біг на середні і довгі дистанції.

Оцінюючи перспективність підлітків за антропометричними ознаками, орієнтуються головним чином на тих, у кого невеликіі вагові-зростові співвідношення. Важливо також визначати відносну життєву ємність легень:

Контрольні справи та нормативи для відбору юних спортсменів на середні дистанції
Контрольні вправи	Вік
	11 років	12 років
	хлопчики	дівчата	хлопчики	дівчата
Біг, 30 м з ходу, с Біг на а 60 м з вис старту Біг на 300 м., с Біг на 600 м, с, хв Стрибок з місця в довж, з місця, м	4,1 8,7 48 - 180	4,3 9,2 51 2.05,0 175	3,9 8,5 46 - 190	4,1 9,0 49 - 180

3. Плавання.

Перевага віддається пропорційно складеним дітям високого зросту, з невеликою масою тіла, гладкою (з нечітко позначеним рельєфом) м'язовою статурою, тонкими кісточками і зап'ястями, великими розмірами стопи та кисті. Увагу варто акцентувати на оцінюванні рухливості в суглобах. Її оцінюють за невеликою кількістю показників, які перш за все характеризують рухливість в плечових і гомілковостопних суглобах.

Важливо визначати також уміння новачка розслаблювати м'язи. Для цього використовують дуже нескладний тест: взяти за долоню руку новачка, тримати її на вазі, пропонуючи дитині повністю розслабити м'язи, потім відпустити - рука повинна впасти вниз, як батіг.

Здатність до виконання роботи в умовах гіпоксії визначають за допомогою проби Штанге. Можливості системи енергозабезпечення організму оцінюються в процесі медичного обстеження. Однак такі найпростіші проби, як вимірювання ЖЕЛ, проба Штанге може проводити сам тренер. спортивний заняття тренувальний

При початковому відборі плавців принципово важливо оцінити їх специфічні рухові здібності. Рухливо-обдарована дитина відрізняється природним і м'яким характером рухів у воді, рівновагою і плавучістю тіла. Оцінити ці якості досвідченому тренеру неважко - досить кілька хвилин спостереження за починаючим плавцем. Як додатковий орієнтир можна рекомендувати показники довжини ковзання від борту басейну і глибини занурення у воду. Останній тест полягає в тому, що плавець на повному вдиху з піднятими вгору руками занурюється у воду біля бортику басейну. Відмінна плавучість відповідає такому зануренню, при якому ліктьові суглоби знаходяться на рівні поверхні води і глибше пловець не занурюється, а в кінцевій точці занурення кисті рук виступають над водою. Дуже погана плавучість відповідає повному зануренню новачка на дні басейну.

4. Велоспорт.

Приведемо зразкові антропометричні показники для відбору майбутніх велосипедистів - хлопчиків. Антропометричні критериї відбору юних велосипедистів

Антропометричні показатели	Вік, років
показники	12	13	14
зріст, см Маса, кг Об'єм грудної клітини, см	155-165 45--61 75--85	161--177 49--65 78--90	167--182 55--71 81--90

Нижче наведено тести, що застосовуються при відборі юних велосипедистів

5. Веслування

Перевагу слід віддавати підліткам, у яких довгі тіло і тулуб, широкі плечі і великий розмах рук. Юні веслярі повинні володіти ефективною системою енергозабезпечення організму. На високому рівні повинні бути показники ЖЕЛ, максимального споживання кисню (МПК), стійкості організму до гіпоксії.

Физическое якість	Тест	Задо вально	добре	відмінно
швидкість	Біг на 60 м, с	9,6	9,3	9,0
	час 30 об. педалі на
	велостанку, с	12,0	11,0	10,0
	Гит на 200 м/с/х, с	19,0	18,0	17,0
швидкістно-силові	стрибок в довжину з місця,
	см	170	180	190
якості	Десятерний стрибок з но-
	ги на ногу, м	16,5	18,0	19,5
	Кількість обертів пе-
	далі на велостанку за
	1 хв	135	145	155
Сила	Станова динамометрія,
	кг	70	80	90
	Динамометрія правої		-
	кисті, кг	30	35	40
	віджимання в упорі ле-
	жачи, кількість	15	20	25
витривалість	Біг на 400 м, с	80	74	68
	Гит на 2000 м с/м с од-
	ним поворотом, хв	3,41	3,33	3,25

Лижний спорт

Головний антропометричні критерій при відборі майбутніх лижників - невеликий вагово-зростовий індекс. Особливу увагу слід приділити оцінюванню загальної витривалості. З цією метою проводять наступні тести - тривалий легкоатлетичний біг, проба РWC 170 і т. п.

12-13-річні підлітки, які хочуть займатися лижними гонками, повинні мати рівень МПК (л / хв) не менше 2-2,5, відносної величини МПК (мл / кг / хв) не менше 47-50, показник ЖЄЛ - не менше 3 - 3,5 тис. см3.

Обов'язково треба перевірити стан носоглотки, верхніх дихальних шляхів, серцево-судинної системи.

6. Ковзанярський спорт

Підлітки, які відбираються для занять ковзанярським спортом, не повинні мати зайву масу тіла. Добре, якщо вони кілька сутуловаті, це додає обтічність тілу. Позитивним якостями є також відносно низьке розташування загального центру тяжіння.

Швидкісно-силові види спорту

1. Легкоатлетичні стрибки.

Відбираючи дітей для занять стрибками, потрібно орієнтуватися на тих, у кого великий зріст і відносно невелика маса тіла. Для 11-12-річних підлітків гарні показники - 155 см і більше, маса тіла - 40 кг і менше. Для 13-14-літніх, відповідно 178 см і більше та 50 кг і менше.

Найважливіше значення високого рівня розвитку швидкісно-силових якостей для стрибунів у довжину визначають контрольні нормативи, що застосовуються при початковому відборі.

Важливо визначати і час відштовхування, яке реєструють за допомогою спеціальних датчиків. Позитивним показником для 11-14-літніх підлітків є 125 м і менше.

Відбираючи дітей для занять стрибками у висоту з розбігу, треба враховувати специфічні особливості складу тіла «висотників» - при високому зростанні дуже довгі ноги і відносно короткий тулуб. Для досягнення високих результатів у цьому виді стрибків необхідний хороший рівень гнучкості, координаційні можливості та оптимальний стан вестибулярного апарату.

Види спорту, пов'язані з координацією рухів

До цієї групи видів спорту належать спортивна та художня гімнастика, акробатика, фігурне катання, стрибки у воду, стрибки на батуті. Розглянемо коротко основні критерії відбору дітей для занять найбільш масовим видом спорту цієї групи - спортивною гімнастикою.

1. Спортивна гімнастика

Найважливіше значення для гімнастів відносної сили, рухливості в суглобах, координаційних можливостей, але приділити стану опорно-рухового і вестибулярного апарату. Важливо оцінити і психологічні якості дітей - сміливість при виконанні незнайомих вправ, наполегливість при тривалій відпрацювання рухів. Виключно велике значення має оцінка здатності швидко освоювати нові рухи, виразність рухової діяльності, що визначає надалі композицію, ритмічність і малюнок рухів, пластичність і динамічність, граціозність і витонченість виконання.

Спортивні єдиноборства (боротьба, бокс, фехтування)

Першорядну увагу при відборі дітей для занять спортивнимм єдиноборствами приділяється діагностиці швидкісно-силових якостей та гнучкості, вмінню управляти силовими, просторовими і часовими параметрами рухів, орієнтуватися в складних умовах, а також психологічних якостей - сміливості , рішучості, впертості.

При відборі підлітків для занять боксом, крім вище-перерахованих тестів, треба оцінити швидкість прийому і переробки інформації, інтенсивність і розподіл уваги, глибинний зір. Всі ці якості оцінюються в лабораторних умовах. Необхідно передбачити також ретельну оцінку серцево-судинної та дихальної систем організму підлітків.

Спортивні ігри (футбол, баскетбол, гандбол, волейбол)

Перевагу віддають рослим підліткам, причому не тільки при відборі майбутніх баскетболістів і волейболістів, де зріст багато в чому визначає результативність спортсмена. Оцінюється стан стопи, м'язів-згиначів і розгиначів кінцівок, тулуба.

Нижче наведені показники загальної фізичної підготовки, які можуть бути нормативами при початковому відборі футболістів.

Показники загальної фізичної підготовленості юних футболістів

Контрольні випробування, тести	Вік, років
	10	11
Біг на 60 м, с Біг на 30 м, с Біг на 300 м, с Стробок у довжину з місця, см Стрибок у висоту з місця, см Віджимання від пола на руках, кількість Станова сила, кг	9.6 5.7 59,0 173 40 10 59	9,4 5,2 57,0 180 45 12 65

Поряд з перерахованими вище тестами треба передбачити оцінку витривалості, оскільки сучасна спортивна гра висуває великі вимоги до цього.. Оцінюються також і психофізіологічні показники (сенсомоторні реакції, кінестетичний фактор), які багато в чому визначають ефективність технічно-тактичних дій. Здатність новачків до взаємодії і орієнтуванню, швидкості дій, а також раціональність оперативних рішень концентрація уваги і координація рухів краще всього оцінюються за допомогою модельних тестів, які будуються у вигляді рухливих ігор.

1.6 Підготовка юних спортсменів на першому етапі

Підготовчий період

Він має винятково важливе значення, створюючи загальний і спеціальний фундамент для спеціальної підготовки в змагальному періоді. Недостатнє попереднє тренування не може бути компенсоване чи замінене самою напруженою спеціальною підготовкою.

Основні завдання цього періоду: 1. Набуття і поліпшення загальної фізичної підготовленості. 2. Розвиток сили, швидкості й інших фізичних якостей стосовно обраного виду спорту. 3. Поліпшення моральних і вольових якостей. 4. Оволодіння технікою й удосконалювання в ній. 5. Ознайомлення з елементами тактики. 6. Підвищення рівня знань в галузі теорії і методики спорту, а також в галузі гігієни і самоконтролю.

Тут ці завдання дані лише в загальному вигляді. При складанні індивідуального плану тренування необхідно установити завдання більш докладно, відповідно особливостям виду спорту, рівням компонентів підготовленості спортсмена, умовам тренування й ін. Особливо важливо зробити упор на вирішення завдань зі створення міцного фундаменту для майбутнього тренування в змагальному періоді.

При цьому треба творчо підходити до встановлення задач для підготовчого періоду. Адже вони вирішуються по-різному для спортсменів різної підготовленості і різної спеціалізації. Одним знадобиться більше загальна фізична підготовка, а іншим -- більш спеціальна. Так, фігуристи, акробати, стрибуни із жердиною, гімнасти, тенісисти, баскетболісти будуть багато часу приділяти оволодінню технікою і спеціальній фізичній підготовці. У той же час стаєри, лижники-гонщики, велосипедисти-шосейники особливо будуть стурбовані утворенням загального і спеціального фундаменту.

На основі вирішення завдань підготовчого періоду тренування і строгого дотримання гігієнічного режиму спортсмени повинні набути такої тренованості, що дозволила б їм почати змагальний період добре підготовленими, з більш високим рівнем техніки, фізичних і вольових якостей і спортивних результатів, ніж рік тому.

Перший етап підготовчого періоду -- загальнопідготовчий, спрямований на придбання і зміцнення загальної фізичної підготовленості. Поряд з цим відбувається і робота над технікою, але лише в тій мірі, у якій дозволяє фізична підготовленість спортсмена. На цьому етапі широко використовуються засоби ЗФП, вправи для навчання й удосконалювання в техніку, методи виховання моральних і вольових якостей. Приклад тому даний далі, у зразковому річному плані .

Другий етап -- спеціально підготовчий, спрямований на набуття і посилення спеціальної підготовленості, поліпшення володіння технікою і вирішення інших завдань, що забезпечують побудову спеціального фундаменту.

Тепер найбільшу роль грають засоби ЗФП, навчання й удосконалювання в техніці при більш високій інтенсивності рухів, виховання вольових якостей стосовно до вимог обраного виду спорту. В спортивних іграх на цьому етапі ведеться відпрацьовування тактичних елементів і варіантів і т.п.

Деякі засоби ЗФП (насамперед вправи для розвитку загальної витривалості, сили і гнучкості) продовжують використовуватися і на другому етапі, але вже меншою мірою.

Тривалість підготовчого періоду в однорічному циклі різна в різних видах спорту. Найбільша у марафонців -- 5--6 місяців і найменша у футболістів -- 1,5--2 місяці, що значною мірою обумовлюється календарем змагань. Природно, якщо у вас команда новачків буде спеціалізуватися в будь-якому виді спортивних ігор, то в них підготовчий період варто подовжити до 5--6 місяців, але в сполученні з ігровою підготовкою.

При двох циклах у році тривалість кожного з підготовчих періодів зменшується майже вдвічі, але перший звичайно довший, що пояснюється в основному вільним від змагань початком року і зрослою підготовленістю перед другим піврічним циклом.

При трьох і більш циклах у році звичайно найбільш тривалий перший підготовчий період -- 3--4 місяці. Надалі в черговому циклі підготовки до змагань використовують укорочені підготовчі етапи -- 2-- 4 тижні.

Кількість тренувальних днів на обох етапах підготовчого періоду -- 6--7 на тиждень. Помилкова думка, що в цей час треба тренуватися рідше, ніж у змагальному періоді. Число занять основних і додаткових може доходити до 15--18 на тиждень (при триразовому тренуванні в день).

Тренувальне навантаження протягом підготовчого періоду поступово зростає, досягаючи найбільшої величини незадовго перед закінченням періоду.

Але складові частини тренувального навантаження змінюються неоднаково. Об'єм зростає досить круто і досягає найбільших величин до середини підготовчого періоду, а в ряді видів спорту і значно раніше (чим нижча інтенсивність, тим раніше досягає великих величин об'єм). Інтенсивність же зростає поступово, і чим вона вище, тим більш полого. Але в стаєрів, наприклад, через малу швидкість у їх основній тренувальній роботі, інтенсивність може бути круто піднята в 1 --2 тижні до необхідного рівня, а далі дуже полого підвищуватися.

Координаційна складність рухів наростає з такою поступовістю, щоб приблизно в середині підготовчого періоду чи трохи пізніше почати працювати над стабілізацією техніки. Тому далі ця лінія піде на одному рівні. Зрозуміло, при дуже складній техніці рухів оволодіння нею займе більше часу і перейде на основний період.

Нарешті, ще компонент навантаження -- психічна напруженість, яка значною мірою обумовлює витрати нервових сил. Ця лінія, що дуже поступово підвищується, хвилеподібна, з наростаючою величиною хвиль.

У підготовчому періоді не повинно бути яких-небудь відповідальних змагань, що вимагають спеціальної підготовки до них. Але час від часу спортсмену треба брати участь у рядових змаганнях, щоб підтримувати психологічну підготовленість, накопичувати досвід, контролювати й оцінювати свої можливості. Корисні змагання у вправах із загальної і спеціальної фізичної підготовки.

У випадку, якщо спортивний календар передбачає ряд серйозних змагань, у яких спортсмену треба брати участь, перебуваючи ще в зоні підготовчого періоду, заздалегідь треба змінити планування і режим тренування. Тут три варіанти.

Брати участь у змаганнях попутно, не змінюючи систему тренування, лише полегшуючи навантаження в дозмагальні дні. Такий шлях можна використовувати спортсменам, що не претендують на перемоги в цих змаганнях і розглядають участь в них як вид тренування.

Брати участь у першому з найбільш важливих у серії таких змагань, пройшовши короткочасну дозмагальну підготовку протягом 2--4 тижнів.

Перейти на два великих цикли в річному тренуванні і готуватися до змагань звичайним порядком.

Є ще один вихід -- не брати участь у змаганнях підготовчого періоду, якщо участь у них доцільна з ряду причин. Найчастіше такою причиною є не завершена робота над технікою. Тому необхідно враховувати, що участь у змаганнях закріплює недоучену техніку, а в зв'язку зі слабкими спортивними результатами все це негативно вплине на психічну сферу учня.

У ряді видів спорту підготовчий період займає зимові місяці. У зв'язку з цим рекомендується проводити частину тренувальних занять на відкритому повітрі. При цьому варто дотримувати наступних основних положень:

Тренувальні заняття можна проводити при морозі до 20--22°С

2. Для занять вибирати місце, захищене від вітру.

3. Підвищувати щільність тренувальних занять.

Частину пояснень по заняттю робити до початку його, перебуваючи у приміщенні.

Тривалість заняття при слабкому морозі і вітрі не більше 2--3 м/сек. -- до 90 хв. При морозній погоді і вітрі понад 3 м/сек, тривалість зменшується до 30--60 хв.

6. Одяг, головний убір, взуття спортсменів повинні бути легкими, але теплими.

Побудова тренувального процесу

Характеризуючи особливості побудови різних структурнних ланок тренувального процесу на першому етапі багаторічного вдосконалення, відзначимо, що відмінна особливість планування окремих занять - їх комплексність, що передбачає одночасне розвинення різних якостей і здібностей спортсмена. Заняття комплексної спрямованості набагато більшою мірою корисніше, ніж заняття виборчої спрямованості, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і можливостей спортсмена, відповідають завданням початкової підготовки . Вони більш емоційні, різнобічно діють на функціональну та психічну сферу юного спортсмена. Сумарне навантаження мікроциклів невелика, і в одному тижневому циклі слід планувати 1-2 заняття з малим навантаженням і 1-2 заняття з середньою.

Особливістю планування річного тренування на першому етапі багаторічного вдосконалення є його принципова відмінність від викладеної в більшості великих робіт стандартної схеми, яка передбачає виділення підготовчого, змагального і перехідного періодів, характеристику їх особливостей і відомості про тривалість в залежності від кількості макроциклів на рік , тобто схеми, побудованої без урахування специфіки конкретного етапу багаторічної підготовки і прийнятної лише на окремому її відрізку охоплює частину другого і, в основному, третій етап багаторічного спортивного вдосконалення. Річне ж тренування на етапі початкових тренувань, по суті, являє собою суцільний підготовчий період.

ВИСНОВОК

Отже, характеризуючи особливості окремих сторін підготовки спортсмена початківця, відзначимо, що відмінна риса особливості фізичної підготовки - це переважне використання загальнопідготовчих вправ, що забезпечують різнобічну фізичну підготовленість. При цьому основна увага приділяється розвитку тих якостей, які не мають негативного впливу на організм удосконалюються у молодшому шкільному віці - гнучкості, швидкості, координаційних можливостей, і виключається цілеспрямована робота з розвитку силових якостей, анаеробних можливостей, оскільки вона швидко призводить до перевтоми. Робота з розвитку сприятливих для вдосконалення у молодшому шкільному віці якостей теж не повинна бути вузькоспеціалізованої. По-перше, тому, що в силу природного швидкого приросту фізичних якостей навіть незначні за величиною тренувальні дії призводять до швидкого прогресу. По-друге, тому, що максимальні зусилля на фоні далеко ще не досконалої структури рухів можуть формувати-техніку, якій властиві грубі і консервативні помилки. І, по-третє, через природне «перенесення» в розвитку фізичних якостей, при якому, наприклад , роблячи вправи на вдосконалення координаційних здібностей, одночасно росте швидкість і т. д.

Характеризуючи особливості вдосконалення окремих рухових якостей, відзначимо, що найбільш ефективний засіб розвитку швидкості в більшості видів спорту - рухливі та спортивні ігри. Крім того, для здійснення швидкості реакції, дуже ефективні вправи, при яких, за сигналом педагога різко змінюється характер рухової діяльності, наприклад, біг по колу з подальшим виконанням за сигналом тренера присідаючи, стрибків у різні сторони і т. п.

Для розвитку силових якостей основним засобом є різноманітні вправи, які виконуються із використанням додаткових навантажень і без них. При цьому особлива увага повинна приділятися розвитку не дуже розвинених в дитячому віці м'язових груп - м'язів живота, спини, косих м'язів тулуба, м'язів задньої поверхні стегна, м'язів плечового пояса (у дівчаток). Основні засоби розвитку витривалості для новачків в будь-якому виді спорту - легкоатлетичний біг і біг на лижах, рухливі та спортивні ігри, для вдосконалення спритності всілякі ігри, а також елементарні акробатичні вправи, причому в більшості , вдосконалення спритності дуже корисно поєднувати з розвитком стрибучості. Наприклад, виконувати стрибки вгору з ударами перед грудьми і за спиною, з ударами нога об ногу, кидками м'яча партнеру і т. п.

Удосконалюванню гнучкості служать різноманітні вправи на розвиток рухливості у всіх суглобах .

Завдання технічної підготовки на етапі початкової підготовки - навчити дитину можливо більшій кількості різноманітних рухових умінь і навичок

Тактична підготовка на першому етапі багаторічного вдосконалення зводиться в основному до навчання правилам змагань і ознайомлення з їхньою програмою. Починаючих спортсменів немає сенсу знайомити з деталями тактики, оскільки вони не зможуть реалізувати їх внаслідок обмежень технічних, фізичних та психологічних можливостей і недостатньості змагального досвіду.

Інтелектуальна підготовка юного спортсмена на першому етапі піднотовки, як і на наступних його етапах, тісно пов'язана з освоєнням знань, що забезпечують ефективне вирішення завдань етапу, а також при цьому необхідне ознайомлення з раціональним режимом дня, правилами поведінки на тренувальних заняттях і т. п.

Психічна підготовка на першому етапі багаторічного вдосконалення - невід'ємний компонент загальної виховної роботи, і в основному вона спрямована на формування відповідальності, що передбачає вимогу до юного спортсмена суворо дотримуватися дисципліни і чітко виконувати вказівки тренера. Виховуються вольові якості переважно в процесі участі в іграх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальні проблеми фізичної культури і спорту : зб. наук. пр., № 3 / Держ. ком. упр. з питань фізкультури і спорту ; редкол.: В. О. Дрюков (голов. ред.) та ін. - К.: Науковий світ, 2004. - 220 с.

2. Артюшенко О. Ф. Основи спортивної підготовки : [навч. посіб.] / О.Ф.Артюшенко, Л. В. Сіренко. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - 416 с.

3. Банкевич Л. В. Спорт : пособ. для студ. пед. ин-тов / Л. В. Банкевич . - М. ; Л.: Просвещение, 1964. - 98 с.

4. Благуш П. К теории тестирования двигательных способностей : пер. с чеш. / М.: Физкультура и спорт, 1992. - 162 с. - (Спортивная медицина).

5. Босенко А. Показники енергетичного рівня організму дівчаток 7-10 років при навантаженні із замкненим циклом / А. Босенко, І. Самокиш // Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 вересня 2008 р. - Суми, 2008. - С. 31-35.

6. Булатова М. М. Спортсмен в различных климато-географических и погодных условиях / М. М. Булатова. - К. Олимпийская литература, 1996. - 176 с.

7. Вербенко М. М. Оцінка показників фізичного розвитку підлітків 15-17 років / М. М. Вербенко, І. О. Калиниченко // Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 вересня 2008 р. - Суми, 2008. - С. 45-48.

8. Волков Л. В. Теория и методика детского и юношеского спорта : учеб. для студ. вузов физ. культ. и фак-тов физ. воспит. высш. учеб. завед. / Л. В. Волков. - К.: Олимпийская литература, 2002. - 294 с.

9. Волков Л. В. Теория спортивного отбора : способности, одаренность, талант / Л. В. Волков. - К.: Физкультура и спорт, 1997. - 126 с.

10. Глазирін І. Д. Основи диференційованого фізичного виховання : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. Д. Глазирін. - Черкаси.: Відлуння плюс, 2003. - 352 с.

11. Головченко О. І. Мотиваційно-ціннісна структура особистості учнів з різними рівнями ієрархії компонентів рухової активності / О. І. Головченко //Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 вересня 2008 р. - Суми, 2008. - С. 49-53.

12. Гуштурова И. В. Особенности развития мышечной системы и гигиеническая оценка характера питания детей 15-17 лет и студентов-спортсменов / И. В. Гуштурова // Освіта і здоров'я: формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 вересня 2008 р. - Суми, 2008. - С. 69-73.

13. Егоров А. Г. Спорт и цивилизация : материалы круглого стола / А. Г. Егоров, В. И. Столяров, В. С. Родиченко // Теория и практика физической культуры. - 2004. - № 5. - С. 58-63.

14. Іващенко В. П. Безкопильний О. П. Теорія і методика фізичного виховання : підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. вих. і спорту, Ч. 2 / В. П. Іващенко, О. П. Безкопильний. - Черкаси: ЦНТЕІ, 2006. - 467 с.

15. Кожевнікова Л. Б. Відбір і основні напрямки роботи груп початкової підготовки дівчат в боксі / Л. Б.Кожевнікова, Т. І. Бережна, В. В. Мисенко // Теорія і методика фізичного виховання. - 2009. - №4. - С. 35-37.

16. Курінна В. В. Вплив фізичної культури і спорту на організм людини / В.В. Курінна, Т. В. Капаєва // Теорія і методика фізичного виховання. - 2009. - № 4. - С. 48-50.

17. Начинская С. В. Спортивная метрология : учеб. пособ. для студ. высш. учеб завед., обуч. по спец. 033100 - Физическая культура / С. В. Начинская. - М.: Академия, 2005. - 239 с. - (Высшее профессиональное образование).

18. Новые исследования в психологии и возрастной физиологии : сб. науч. ст., № 24 / Акад. пед. наук ; редкол. : В. М. Андропова (глав. ред.) и др. - М.: Педагогика, 1990. - 137 с.

19. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения : учеб. для студ. высш. учеб. завед. физ. воспит. и спорта / В. Н. Платонов. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 808 с.

20. Платонов В. И. Подготовка юного спортсмена / В. И. Платонов, К. П. Сахновский . - К.: Радянська школа, 1988. - 288 с.

21. Спортивная медицина [Текст] : учеб. для студ. ин-тов физ. культуры / Н. Д. Граевская, В. Л. Карпман, В. Б. Лемус. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 303 с.

22. Теорія і методика фізичного виховання : підручник / під ред. В. П. Іващенка. - Черкаси: Видавництво ЧДУ ім. Б. Хмельницького, 2002. - 272 с.

23. Туманян Т. С. Стратегия подготовки чемпионов : настольная книга тренера / Т. С. Туманян. - М.: Советский спорт, 2006. - 494 с.

24. Филин В. П. Теория и методика юношеского спорта /В. П. Филин. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 230 с.

25. Энциклопедия подготовки спортсменов в олимпийском спорте / глав. ред. В. М. Платонов, ред. Л. П. Прокопенко. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 607 с.

Размещено на Allbest.ru

...