Дослідження окремих параметрів техніки змагальних вправ у спортсменів-гирьовиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ ПАРАМЕТРІВ ТЕХНІКИ ЗМАГАЛЬНИХ ВПРАВ У СПОРТСМЕНІВ-ГИРЬОВИКІВ

Постановка проблеми

Сучасні змагання з гирьового спорту проводяться як із двоборства (поштовху і ривка), так і з поштовху гир за довгим циклом [1, 4]. Усі змагальні вправи виконуються протягом 10 хвилин. Тому поряд із високим рівнем розвитку фізичних якостей важливу роль у досягненні високих спортивних результатів відіграє технічна підготовленість гирьовика. У працях вчених [3, 7] вказано, що технічна підготовленість визначається ступенем освоєння спортсменом системи рухів, що відповідає особливостям даного виду спорту та спрямована на досягнення високих спортивних результатів.

Вчені [5, 9, 10] зазначають, що спортивна техніка, як важливий чинник підвищення змагальних результатів, безперервно вдосконалюється. Але тоді, як основи техніки виконання змагальних вправ у сучасних видах спорту широко представлені у працях авторів, то техніка виконання змагальних вправ у гирьовому спорті є недостатньо висвітленою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В. М. Платонов [8] стверджує, що технічна підготовленість повинна розглядатись не ізольовано, а як складова єдиного цілого, в якому технічне рішення тісно пов'язане з фізичними, функціональними, психологічними можливостями спортсмена.

У дослідженнях [1, 9] встановлено, що норматив КМС з гирями 24 кг спортсмени виконують за 6-8 місяців, однак для виконання нормативу МС з гирями 32 кг потрібно 3-4 роки. Автори роблять висновок, що з важкими гирями необхідно переходити на більш високий рівень технічної підготовленості. А. І. Воротинцев [3] стверджує, що техніка виконання вправ залежить від багатьох чинників і може відрізнятись у спортсменів залежно від показників морфофункціонального розвитку, рівня розвитку фізичних якостей, кваліфікації. С. А. Борисевич, С. Б. Толстов [2] виділяють ряд помилок у технічній підготовленості гирьовиків та вважають, що головними причинами помилок є: невірне уявлення про вправу (помилки під час навчання техніки); низький рівень розвитку фізичних якостей; значна вага гир; негативний вплив навичок, здобутих раніше; стан організму спортсмена (перевтома, хвороба). За даними авторів [2, 3, 5], такі недоліки у технічній підготовленості, як нераціональний розподіл акцентів у циклі рухів та порушення у просторовій і ритмічній структурі рухів призводять до непродуктивних енерговитрат, а у процесі змагальної діяльності спортсмен не може реалізувати у повному обсязі свій руховий потенціал. С. С. Добровольський, В. Ф. Тихонов [5] вказують, що показати максимально високий результат на змаганнях з гирьового спорту (за 10 хвилин) можна лише в умовах безперервного обміну речовин, який відбувається за рахунок попадання в організм необхідної кількості кисню та видалення продуктів розпаду. Тому для того, щоб забезпечити необхідне протікання цих біохімічних процесів в організмі під час підняття гир, необхідно застосовувати таку структуру рухів, яка б відповідала вимогам раціональної техніки та повністю забезпечувала б організм гирьовика киснем. Важливою характеристикою технічної підготовленості гирьовика за даними Є. В. Лопатіна, С. Л. Руднєва [6], є темп виконання вправи, який повинен забезпечити роботу протягом відведених 10 хвилин. В. В. Пронтенко та інші вчені [9, 10] зазначають, що здатність гирьовика працювати в одному темпі 6-8 хвилин та прискоритися в останні хвилини свідчить про рівень можливостей його функціональних систем та досконалість техніки. Таким чином, більшість авторів вважає, що, досліджуючи техніку виконання вправ, основну увагу необхідно надати положенням гирьовика, техніці рухів в окремих фазах, темпо-ритмовій структурі.

Мета роботи - дослідити показники технічної підготовленості спортсменів у змагальних вправах гирьвого спорту.

Завдання:

1. Дослідити окремі параметри технічної підготовленості спортсменів-гирьовиків різної кваліфікації у поштовху та поштовху гир за довгим циклом.

2. Визначити взаємозв'язок між показниками технічної підготовленості спортсменів та результатами змагань.

Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукової і методичної літератури, біомеханічний відеокомп'ютерний аналіз, педагогічне тестування, методи математичної статистики.

спортсмен гирьовик змагання підготовленість

Організація дослідження

Дослідження проводилося на базі секції з гирьового спорту Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова у 2014-2016 роках. У дослідженні взяли участь 22 спортсмени різної кваліфікації. Було сформовано дві групи: групу № 1 (n=14), до якої увійшли спортсмени І розряду і КМС, та групу № 2 (n = 8) - спортсмени високого класу (МС і МСМК). Показники технічної підготовленості фіксувалися відеокамерою у ході контрольних занять та під час офіційних змагань з гирьового спорту. Отриману інформацію було опрацьовано з використанням відповідних комп'ютерних програм.

Виклад основного матеріалу дослідження

Основними фазами поштовху (П) і поштовху гир за довгим циклом (Дії) є: фаза утримання гир у вихідному положенні перед виштовхуванням (окремо у П і Дії); фаза виштовхування гир у П; фаза утримання гир у вихідному положенні перед їх опусканням у ДЦ; фаза опускання гир у положення вису та підйому їх на груди у ДЦ. Результати дослідження тривалості основних фаз у гирьовиків різної кваліфікації наведено у табл. 1. Так, аналіз засвідчив за усіма досліджуваними параметрами (за винятком тривалості опускання і підйому гир на груди у ДЦ) тривалість основних фаз у П і Ді у спортсменів високого класу є достовірно меншою, ніж у розрядників (P < 0,001). Різниця у тривалості відповідних фаз становить 2,95 с; 2,42 с; 2,75 с; 1,62 с (табл. 1). Тобто, спортсмени високого класу витрачають значно менше часу на відновлення сил у статичних фазах, порівняно зі спортсменами нижчих розрядів. Завдяки цьому тривалість одного циклу скорочується, темп виконання вправи зростає та, відповідно, покращується змагальний результат.

Таблиця 1

Тривалість основних фаз під час виконання змагальних вправ портсменами різної кваліфікації (с, n=22)

Детальний аналіз техніки виконання ДЦ засвідчив, що 40 % гирьовиків високого класу (група № 2) перед опусканням гир у положення вису взагалі не роблять зупинки гир на грудях, тим самим скорочуючи час на виконання усього циклу вправи. У гирьовиків групи № 1 усі 100 % спортсменів здійснювали паузи на грудях перед опусканням гир. Також встановлено, що найбільшу тривалість мають такі статичні фази П і ДЦ, як положення перед опусканням гир та вихідне положення перед виштовхуванням. Скорочення цих фаз є важливим резервом підвищення змагальних результатів спортсменів.

Досліджуючи показники технічної підготовленості, ми також проаналізували кути між ланками (частинами) тіла у основних фазах виконання П і ДЦ. Аналізувалися такі параметри: кут між тілом і ногами у момент початку опускання гир у положення вису; кут між тілом і ногами під час опускання гир у положення вису; кут між тілом і руками під час опускання гир у положення вису; кут між тілом і ногами у момент зупинки гир у "мертвій точці (мт)" (ззаду за ногами); кут між тілом і руками у момент зупинки гир у "мт"; кут між тілом і руками у момент підриву (під час підйому гир на груди) (табл. 2).

Таблиця 2

Кути між ланками тіла у основних фазах виконання змагальних вправ спортсменами різної кваліфікації (град., n=22)

Annotation

Key words: technical preparedness, sportsman, kettlebell sport.

Размещено на Allbest.ru