Характеристика туристичних рекреаційних зон України та їх удосконалення на основі державно-приватного партнерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика туристичних рекреаційних зон України та їх удосконалення на основі державно-приватного партнерства

Кошарний В.О.

Реферат

Метою статті є аналіз характеристики туристичних рекреаційних зон України та їх удосконалення на основі державно-приватного партнерства.

Об'єктом теоретичних досліджень є методи експертних оцінок туристичної привабливості території.

Предметом дослідження є туристичні регіони України та оцінка їх туристичної привабливості при впроваджені державно-приватного партнерства.

Рекреаційні зони в Україні є надзвичайно важливою складовою рекреаційного комплексу України в цілому. Тому її вивчення та аналіз є актуальним, якщо ми будемо залучати нові інвестиції в цю галузь.

На даний час більша частина інформації про оцінку туристичних рекреаційних зон України є застарілою та потребує перегляду. Тому для кращого розуміння стану справи проводиться аналіз даних туристичної завантаженості рекреаційних зон України за минулий рік та робиться прогноз на майбутнє. Це дасть можливість зробити аналіз інвестування у вже існуючі об'єкти та можливості створення нових на основі державно-приватного партнерства.

В даній статті проводиться аналіз інвестиційного стану рекреаційних зон, а також проведення оцінки удосконалення існуючих об'єктів. Найкращим видом інвестицій вважається державно-приватне партнерство, тому що це дасть змогу більш корисно витрачати бюджетні кошти, закладені на розвиток регіонів та реалізовувати найбільш ефективні проекти у життя.

Ключові слова: рекреаційні зони, дестинації, державно-приватне партнерство, туризм, інвестиції, туристичні об'єкти.

Постановка проблеми. На даний час більша частина інформації про оцінку туристичних рекреаційних зон України є доволі застарілою та потребує перегляду. Тому для кращого розуміння стану справ потрібно проаналізувати дані туристичної завантаженості рекреаційних зон України за минулі роки та зробити прогноз на майбутнє. Це дасть можливість отримати більш повну інформацію про перспективи інвестиційної діяльності в цих зонах на основі державно-приватного партнерства.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Питанням оцінки рекреаційних зон України займалося багато видатних вчених. Проблемою оцінки туристичних ресурсів України займався Стафійчук В.І., також він відомий як автор наукових праць про рекреалогію та туристичне країнознавство. Мазур Ф.Ф. займається соціально-економічними умовами розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні. Фоменко Н.В. розробив стратегію сталого розвитку туризму і курортів в Україні.

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Рекреаційні зони в Україні є надзвичайно важливою складовою рекреаційного комплексу України в цілому. Тому їх вивчення та аналіз є актуальним при залученні нових інвестицій. В даній роботі зроблений аналіз привабливості рекреаційних зон для залучення інвестицій, а також проведено оцінку існуючої туристичної інфраструктури. Одним з найкращих видів інвестиційної діяльності вважається державно-приватне партнерство, як партнерство що дає можливість більш ефективно витрачати бюджетні кошти, закладені на розвиток регіонів та реалізовувати найбільш ефективні проекти у життя.

Мета роботи. Метою роботи є аналіз характеристики туристичних рекреаційних зон України та їх удосконалення на основі державно-приватного партнерства.

Викладення основного матеріалу. Рекреація - це система заходів що пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням [1].

Рекреації поділяють на рекреаційні зони - територіальні рекреаційні системи, які включають підсистеми тривалого відпочинку, санаторно-курортного лікування і туризму, а також управління обслуговуванням і транспортом [1].

Україна має різноманітну географію. Більшість її території розташована в зоні помірного клімату степів та лісостепів. Україна омивається Чорним та Азовськими морями та має вихід до світового океану. А також має на її території розташовані Карпатські та Кримські гори.

Загалом Україну можна поділити на 10 основних туристичних рекреаційних регіонів, а саме: Карпатський, Західно-Поліський, Центрально-Поліський, Подільський, Центрально-Український, Північно-Східний, Причорноморський, Придніпровський та Донецький регіони [2].

Найбільш перспективними з інвестиційної точки зору є Карпатський та Причорноморський регіони, як основні напрямки літнього та зимового відпочинку українців.

Українські Карпати характеризуються багатими рекреаційними ресурсами. Важливою складовою яких є ліси з наявними в них мінеральними джерелами. Це зумовлює широкий розвиток стаціонарних лікувальних та оздоровчих закладів, різноманітних видів і форм відпочинку людей. Найбільш поширеними видами рекреації в Карпатах є лікувальна, оздоровча, спортивно-туристична, утилітарна та пізнавальна [7].

Рисунок 1 - Карта туристичного рекреаційного районування України за методом професора Ф.Д. Заставного [9]

Відомим центром Карпатської регіону є місто Львів. Історичний центр міста занесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. У Львівській області розташований загальноукраїнський лікувально-оздоровчий центр - курорт Трускавець відомий ще з XIX сторіччя, а також с. Східниця відоме своїми лікувальними джерелами.

В Івано-Франківській області найбільше значення мають кліматичні санаторно-курортні комплекси Яремче, Ворохта та Косів. Кліматичні санаторії є також у Чернівецькій області. Санаторії і санаторно-курортні комплекси Карпат дають можливість щорічно лікувати понад 700 тис. чоловік. Лікувальна рекреація здійснюється, як правило, в стаціонарній, довгостроковій і організованій формах.[8] Також в області розташовані популярні центри зимового відпочинку Буковель, Славське та Драгобрат.

Цікавим для оздоровчого туризму також є рекреаційний потенціал Закарпаття, де розміщений один з найбільший термальних курортів в Україні - м. Берегово та Косонь, термальні басейни яких працюють круглий рік. Також Берегове відоме я центр закарпатський виноробного регіону, де розташований завод “Чизай”. Також на сході Закарпатської області знаходиться с. Солотвино з цілющою солоною водою. Також характерною рисою Закарпатської області є її історико -культурний потенціал зосереджений в містах Мукачеве та Ужгород, а також Хусті. Ці міста мають всеукраїнське та європейське історико-культурне значення. Також популярні серед туристів є гастрономічні тури. Закарпатський регіон відомий своєю мультикультурним гастрономічним різноманіттям української, угорської та румунської кухонь.

Причорноморський регіон в останні роки є найпопулярнішим для літнього відпочинку серед українців. На це впливає декілька факторів: по-перше, близька доступність від основних великих міст України. По-друге, значна протяжність берегової смуги, яка охоплює три області (Одеська, Миколаївська, Херсонська), а також АР Крим. По-третє, на такий бум впливає порівняна дешевизна пропонованих турів та їх різноманіття: лікувальні санаторії та пансіонати, готелі та приватний сектор.

Останні роки найбільш популярними серед українців напрямком в Причорноморському регіоні стала Одеська область. А саме курорти Одеса, Затока, Кароліно-Бугаз та Коблеве. На другому місці - Херсонська область з курортами Залізний Порт, Лазурне та Скадовськ.

Природно-географічними особливостями Причорноморського регіону є концентрація санаторно-курортного господарства у вузькій прибережній смузі Чорного моря. Решта території забезпечує потреби району в сільськогосподарській продукції. Також історична Бессарабія - це відомий виноробний регіон України. Основні виробничі потужності якого зосереджені в містах Шабо та Коблеве.

На узбережжях Чорного моря є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати курортне господарство. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласотерапія та мінеральні води що спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової та статевої систем.

Таким чином, при правильному комплексному підході розвитку туристичної інфраструктури та рекреаційних ресурсів Чорноморського регіону, він може забезпечити значні фінансові надходження, у тому числі і валютні. За оцінками спеціалістів, у рекреаційно розвинутих країнах діяльність курортно-рекреаційного господарства забезпечує до 50% усіх надходжень до бюджету.

При впровадженні інвестиційної діяльності на основі державно-приватного партнерства треба звернути увагу на порівняно низький та середній рівень сервісу надання послуг в регіоні, відсутність більшості пропозицій 4-х та 5-ти зіркових готелів міжнародного стандарту. Також немає належної туристичної інфраструктури, сучасної мережі доріг та прозорого законодавство для ведення бізнесу. Ці та інші фактори заважають покращенню інвестиційного клімату в регіоні.

Придніпровський регіон характеризується виходом до Азовського моря та Дніпра. Також в регіоні представлена значна кількість культурно-історичних пам'яток особливо елліністичного періоду. До інших ресурсів краю відносяться: родовища лікувальної грязі (курорти Молочний та Утлюцький лимани, озера: Велике, Красне, Кирилівське, Солоний Лиман); родовища мінеральних вод (бромна, йодо-бромна, радонова), також кліматичні умови сприятливі для проведення таласо-, геліо- та аеротерапії.

На березі Азовського моря є два клімато-грязеві курорти, які зосереджені в містах Бердянськ та Кирилівка. Клімат тут помірно-континентальний. Влітку сухий-морський, що добре підійде для лікування хворих опорно-рухового апарату. Основні лікувальні засоби курорту - мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й заток Азовського моря, а також мінеральні хлоридні і натрієві води. Найвідомішими курортами регіону є міста Бердянськ, Приморськ, Кирилівка, Солоний Лиман та Новомосковськ.

Серед історичних пам'яток регіоні найбільш історично значимими і популярними серед туристів є о. Хортиця та Дніпрогес в Запоріжжі та Національний природний парк “Кам'яна могила” (Запорізька область) в якому знаходяться прадавні скіфські степи України.

Місто Дніпро відоме як один з бізнес центрів України на рівні зі столицею Києвом і приваблює в першу чергу представників ділового туризму.

Північно-Східний регіон розташований на Сході України та охоплює Харківську, Полтавську та Сумську області. Території відомі в давнину як Слобожанщина та Лівобережна Україна. Особливістю цього регіону є історико-культурна спадщина та культурні пам'ятки які дійшли до наших часів. Також в регіоні багато природних об'єктів які є унікальних і внесені в реєстр пам'яток що охороняються державою.

Місто Харків загальновідомий та основний промисловий центр України. Друге за кількістю населення місто України, в якому також діловий туризм на рівні з Києвом та Дніпром.

Полтава - це в першу чергу місто з унікальною історією, відоме своїми ярмарками та етнофестивалями, такими як Сорочинський ярмарок. Також в області є родовища мінеральних вод, найбільш відомий курорт розташований в м. Миргород.

Сумщина - історична область відома пам'ятками козацької доби та церквами в стилі українського бароко.

Північно-Східний регіон - єдиний серед рекреаційних регіонів України, який розташований в межах трьох природних зонах: мішаних лісів, лісостепу і степу. Це надзвичайно урізноманітнює його природні ресурси та туристичний потенціал. Серед найпопулярніших туристичних об'єктів виділяють: мінеральні джерела загальнодержавного значення (води без специфічних компонентів, бромна, йодо-бромна, крем'яниста, радонова тощо); мальовничі лісові пейзажі, річкові долини Хоролу, Ворскли, Сейму, Пселу, простори найпівнічніших в Україні степів; практично необмежені ресурси для розвитку сільського туризму, загальноукраїнським центром якого сьогодні є Диканька; цінна історико-культурна спадщини, зокрема, скіфського періоду, козаччини, Українського національного відродження кінця XIX - початку XX ст., а також етнокультурні особливості території.

Також для регіону характерна відносно стабільна екологічна ситуація, що в перспективі може сприяти розвитку, крім уже відомих курортів (Миргород, Березівські Мінеральні Води, Рай-Оленівка, Ліщинівка) і інших рекреаційних центрів, таких як Путивля, Нових Санжар, Пісочина, Високого та ін., що потребують залучення інвестицій.

Північно-Західний і Центральний рекреаційні регіони мають різну структуру рекреаційних ресурсів, але схожу санаторно-курортною базу, яка потребує модернізації. Центрально-Поліський регіон охоплює територію Житомирської, Київської та Чернігівської областей.

Центром регіону є місто Київ - столиця України, яка має стародавню історію та відома як релігійний центр Русі та України. В Києві знаходяться дві пам'ятки архітектури які занесені до Світової спадщини ЮНЕСКО - Києво-Печерська лавра та Софія Київська.

В Київській області багато пам'яток культурного та історичного значення, видатних архітектурних об'єктів. Хоча є багато рекреаційних зон місцевого значення, як санаторії: Феофанія, Конча-Заспа, Ірпінь, так і природних об'єктів: Київське море, міста Вишгород та Корсунь-Шевченківський, які відрізняються гарною природою та рекреаційним особливостями. Також з Києва їздять популярні екскурсії в Чорнобильську зону для іноземців та всіх бажаючих.

Чернігів - давньоруське місто та обласний центр Чернігівської області. Є ровесником Києва та вважається одним з найдавніших міст України. В Чернігові є багато пам'яток часів Київської Русі та Козацької доби. Також відомими центрами в Чернігівській області є столиця гетьмана України Кирила Розумовського - м. Батурин.

Місто Житомир в першу чергу відоме як місце народження батька космічної програми С. Корольова, де знаходиться його будинок-музей та музей космонавтики. В області також розташовані такі унікальні для України об'єкти як бункер часів Другої світової війни в м. Коростені та Костьол Босів в м. Бердичеві.

Центрально-Український регіон або Правобережна Наддніпрянщина охоплює території Черкаської та Кіровоградської областей. Унікальність Центрального-Українського регіону в аспекті його рекреаційного використання полягає вже в тому, що з ним пов'язані імена видатних діячів української історії і культури: Б. Хмельницького, Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, С. Скляренка, В. Чорновола та ін. Ці місця будуть цікавими відвідати людям які цікавляться історією культури України, а також школярам та студентам з метою патріотичного виховання та знайомленням з культурною спадщиною України.

В регіоні знаходяться такі об'єкти державного природно-заповідного фонду як: ландшафтний парк «Трахтемирів», «Хутір Надія», Онуфріївський, Тальнівський, Корсунь-Шевченківський парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, дендропарк «Софіївка» та ін. [2]

Донецький регіон відомий в першу чергу як промисловий центр України, шахтарський край. Так як ця територія доволі молода порівняно з іншими регіонами України і розвивався в першу чергу як промисловий центр, тому там мало історичних пам'яток. Але Донбас може бути цікавим любителям промислового туризму. Також місто Донецьк вважається одним із ділових центрів України, але в останні роки цей статус перейшов до Дніпра.

Серед загальновідомих пам'яток регіону - це Святогірська лавра та Природний заповідник “Хомутівські степи” (Донецька область). Донецька область має вихід до Азовського моря - тому там також можливий розвиток літнього відпочинку на базі міст Маріуполя, Ялти та Білосарайської коси.

Подільський регіон охоплює територію трьох областей: Тернопільської, Хмельницької та Вінницької і лежить на межі Західної України та Поділля. Особливості регіону є його природні та історичні пам'ятки. Так як територія Поділля раніше знаходився на дні стародавнього моря, тому до наших днів дійшло багато унікальних для України природних пам'яток таких як печер та каньйонів. Також ця історична область здавна була відома як об'єкт претензій сусідніх країн - Польщі, Румунії, Молдови та Росії. Тому там знаходиться багато замків та укріплень, а також велике різноманіття архітектурних стилів різних епох та культур.

Особливістю регіону є брак належної туристичної інфраструктури, доріг, під'їздів до туристичних дестинацій та реставрація пам'яток вже існуючих об'єктів. Хоча за історико-культурним потенціалом регіон може конкурувати з Карпатським.

Популярним напрямком подорожей в регіоні також є релігійне паломництво. Серед загальновідомих святинь виділяють Почаївську лавру та прилеглі святі місця. Серед любителів історико-культурного пізнавального туризму відомі міста Західного Поділля такі як Кременець, Збараж та ін. які відомі своїми замками та костелами.

Найвідомішими пам'ятками які є зосередженими в цьому регіоні є міста Кам'янець - Подільський і Хотин - найвідоміші та найпопулярніші туристичні дестинації Південного Поділля. Вони розташовані в Національному парку - Подільські Товтри, який займає 12,5 % території Хмельницької області. Що включає Смотрицький та Тарнавський каньйони. Весь Національний парк входить в список пам'яток «Сім природних чудес України». Він в першу чергу приваблює любителів активного відпочинку як спелеологія по печерах, банджі-джампінг, активний відпочинок та туристів для ознайомлення з історико-культурною спадщиною регіону.

Західно-Поліський регіон. Історична область України під назвою Волинь існувала ще з часів Київської Русі як Волинське князівство. Регіон має свою унікальну історико-культурну своєрідність. В регіоні є багато замків, серед яких - Луцький замок (XIV століття), фортеця в Дубно (XIX століття), а також колиска української вищої освіти - Острозька академія, якій вже виповнилося 450 років. Серед природних пам'яток - Шатські озера, найбільшим з яких є о. Світязь та Поліські ліси. Місто Луцьк відоме своєю історією та мальовничістю в ньому знаходиться музей волинської ікони де представлена єдина в Україні візантійська ікона Холмскої Божої Матері (XI-XII ст.).

Так я як регіон граничить з сусідніми державами дуже важливо є розвиток трас міжнародного сполучення та транзиту міжнародних шляхів. Так як через регіон проходять міжнародні шляхи до Європейського Союзу, Республіки Молдова, Російської Федерації та Республіки Білорусь. А також побудувати розвиненої туристичної інфраструктури в основних туристичних дестинаціях.

Україна має гарний історико-культурний потенціал, але потребує фінансових інвестицій для розвитку рекреаційних зон. Ці проекти можна реалізувати за допомогою державно-приватного партнерства. Але для цього необхідна ефективна державна програма для розвитку галузі.

На сьогоднішній день спостерігається спад туристичної активності в Україні. У 2015 р. Україну відвідали 15 519 тис. іноземних туристів, у 2014 р. - 17 тис. 70 осіб. Це у 15 разів менше показників 2013 р., коли кількість туристів склала 232 тис. 311 осіб. В 2016 році прогнозується на рівні 14 351 тис. [3]. Всього в 2015 р. Україну відвідало 12,4 млн іноземних громадян, у 2014 р. - 12,7 млн, а в 2013 - 24,7 млн. В 2016 році прогнозується спад до рівня 12,2 тис. Також за останні роки спостерігається тенденція підвищення рівня внутрішнього туризму серед громадян України [5].

Найбільш популярними напрямками відпочинку у 2016 році можна умовно поділити на три основні частини:

1. Літній відпочинок на узбережжі Чорного та Азовського морів. В першу чергу на курортах Одеської та Херсонської областей, а також відпочинок в Карпатах.

2. Зимовий відпочинок на гірськолижних курортах Карпат.

3. Самодіяльні туристичні подорожі вихідного дня в популярні туристичні міста: Львів, Кам'янець-Подільський, Чернівці та ін.

За даними Центру туристичної інформації, в 2015 році - Причорноморський напрям за три літні місяці показав зростання на 30-50%. Одеса прийняла близько 1 млн відпочивальників (це на 2530% більше, ніж роком раніше), Одеська область - 3,5 млн, Херсонська - 3 млн, Миколаївська - 2 млн. Загалом на курортах України відпочили в 2015 році понад 2 млн чоловік [10].

Залучення нових інвестицій за допомогою державно-приватного партнерства.

Для розвитку туристичної галузі України необхідний розвиток рекреаційних зон та туристичної інфраструктури, а саме: дороги, інфраструктурні об'єкти (туристичні об'єкти, водо- та бальнео-лікарні, готельний фонд (санаторії, готелі) тощо.

Для цього найкраще підходить державно-приватне партнерство. Найбільш перспективними в Україні проектами ДПП є Договори концесії на будівництво доріг, де одним із проектів готових до реалізації є траса Львів - Краковець [4]. Ще розглядається реалізація проектів трас міжнародного сполучення Одеса-Рені та Харків-Дніпро. Побудова цих концесійних доріг дасть поштовх для продовження проектів в регіонах та на іншу територію країни в цілому.

Концесійні угоди на будівництво доріг дуже популярні в країнах Європейського союзу. Там діють загальноєвропейські програми допомоги на основі фондів ЄБРР та інших установ які видають кошти на інвестиційні проекти розвитку шляхів в країнах ЄС. Найкращі приклади в сусідніх Польщі та Румунії. А також в Молдові хоча вона не є членом ЄС.

Крім того, широкою практикою є застосування державно-приватне партнерство в інших напрямках будівництва та ремонт туристичних об'єктів: готелів, кемпінгів, гірськолижних трас тощо. Наприклад, перетворення історичних будівель, які потребують капітальної реставрації в сучасні готелі, за умови збереження історичного вигляду об'єкта. Ця технологія давно вже широко використовується в країнах Європи та світу. Можливими об'єктами реставрації за цією технологією в Україні можуть бути Свіржський та Підгорецький замки, які є унікальними пам'ятками архітектури та потребують капітального ремонту. Будівництво кемпінгів для туристів, подорожуючих на своєму автомобілі та гірськолижних трас, дає нові робочі місця та поштовх для розвитку малого підприємництва та інфраструктури регіону в цілому. Підвищує якість надання послуг та залучення нових туристів в туристичні зони.

Найбільш перспективні напрямки проектів для проектів державно-приватного партнерства в Україні є:

• Будівництво готелів та модернізація санаторіїв в Карпатах, Причорноморському регіоні.

• Розвиток зимових курортів Карпат на базі існуючих центрів Буковель, Славське, Драгобрат.

• Модернізація рекреаційних дестинацій для літнього відпочинку в Одеській, Херсонській,Запорізькій областей.

Які є основні стимули розвитку рекреаційних зон України та залучення інвесторів на основі проектів державно-приватного партнерства в Україні :

• Прозоре законодавство та податкові послаблення для іноземних інвесторів.

• Можливі податкові канікули для інвесторів на період від 3-х до 5-ти років.

• Масове будівництво доріг та інфраструктурних об'єктів.

• Державна стратегія розвитку рекреаційних зон Україні з чітко прописаною фінансовою складовою залучення іноземних інвестицій в туристичну галузь.

• Політична воля та відповідальність чиновників на місцях.

Для прикладу можна проаналізувати західний досвід впровадження державно-приватного партнерства.

Наприклад, в країнах Європейського Союзу діє програма стимулювання інвестицій розвитку туризму та інфраструктурних проектів. Основним засобом є державно-приватне партнерство.

Одним з піонерів у запровадженні нової форми співпраці між державним і приватним секторами є Велика Британія. Велика Британія є країною, де наиактивніше використовується інструмент державно-приватного партнерства. Починаючи з початку 1990-х років, коли стала впроваджуватися ініціатива приватного фінансування, в Об'єднаному Королівстві було затверджено близько 600 проектів ДПП, на долю яких припадає 15% загального обсягу капітальних інвестицій публічного сектору.

Значні державні програми щодо сприяння партнерству з приватним сектором існують в Ірландії. На території країн континентальної Європи - Фінляндії, Німеччини, Греції, Італії, Нідерландів - реалізовуються інвестиційні проекти із застосуванням схеми державно-приватного партнерства, однак наразі вони не становлять значну частку публічних капіталовкладень.

У Канаді та Японії приклади запровадження ДПП існують, зокрема у сфері будівництва концесійних автомагістралей тощо.

У США найбільш розповсюдженими формами державно-приватного партнерства є концесії на будівництво автомобільних доріг. На початку 1990-х років концесії стали поширюватися під час будівництва автомагістралей як альтернатива до традиційних методів фінансового забезпечення державних капіталовкладень, а саме: за рахунок податків, зокрема з продажу палива тощо. Окрім того, у США використовується такий інструмент заохочення приватного сектору для участі у ДПП як звільнення від сплати певного податку. Окрім США, концесії на будівництво доріг набули поширення в Канаді і в країнах Європи.

У Канаді успішні прецеденти співробітництва між публічним і приватним сектором у розвитку інфраструктури мали наслідком прийняття у деяких провінціях спеціального законодавства чи внесення доповнень до чинного законодавства щодо створення умов для розвитку державноприватного партнерства.

На федеральному рівні практика державно-приватних партнерств була інституціалізована у 2002 році, коли було прийнято Закон про фонд розвитку стратегічної інфраструктури [6].

Таким чином, співпраця держави і приватних компаній на основі державно-приватного партнерства практикується в світі вже давно і успішно. Особливо популярними є Концесійні проекти на будівництво доріг та туристичної інфраструктури. За допомогою державно-приватного партнерства та державних пільг стимулювання бізнесу, туристична галузь в цих країнах розвивається успішно та є конкурентоздатною.

Розвиток рекреаційних ресурсів України має дуже важливе значення для розвитку туристичної галузі та економіки України в цілому. Тому їх вдосконалення на основі впровадження державно-приватного партнерства дасть поштовх для залучення нових інвестицій.

Попри кризу в Україні розвивається внутрішній туризм у всіх туристичних напрямках. Особливим попитом користуються Карпатський та Причорноморський регіони, де за останні роки турпотік збільшився більше ніж у двічі. Та в перспективі буде тільки зростати.

Приклади впровадження проектів на основі державно-приватного партнерства в Україні на сьогодні не так багато. Але орієнтуючись на західний досвід, треба розбудовувати туристичну інфраструктуру в Україні європейського рівня за допомогою інструментів державно-приватного партнерства.

туристичний партнерство рекреаційний

Перелік посилань

1. Вікіпедія.

2. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. - 2-е вид. - К.: Альтерпрес, 2008. - 264 с.

3. Райфайзен Банк Аваль.

4. Досвід та перспективи впровадження державно-приватних партнерств в Україні та за кордоном / Винницькии Б., Лендьєл М., Онищук Б., Сегварі П. - К.: «К.І.С.», 2008. - 146 с.

5. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону).

6. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Проект: «Стратегія сталого розвитку туризму і курортів в Україні». Управління культури та мистецтв Вінницької держадміністрації.

Размещено на Allbest.ru