Динаміка обхватних розмірів тіла юних спортсменів в умовах застосування різних режимів тренування в процесі фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка обхватних розмірів тіла юних спортсменів в умовах застосування різних режимів тренування в процесі фізичного виховання

Система оздоровчих занять силової спрямованості серед юних спортсменів набуває все більшої популярності в процесі фізичного виховання молоді та покращення їх працездатності. Причому більшість молодих атлетів ставлять перед собою завдання значно збільшити об'єми м'язової маси за рахунок широкого використання засобів силової підготовки, що включають як базові, так і формувальні вправи. Причому такі завдання повинні відповідати загальним принципам побудови занять оздоровчого спрямування: поступовому збільшенню оздоровчих навантажень із метою всебічного розвитку м'язової системи; оздоровчому напряму тренувань у поєднанні з виховними заходами; обмеженню великих тренувальних навантажень та забезпеченню високої емоційності оздоровчих занять.

Аналіз наукової та науково-методичної літератури [1; 9; 10] свідчить, що в силових видах спорту це питання досить детально розглянуто в професійному бодібілдингу, у якому перед кваліфікованими спортсменами ставиться завдання збільшити об'єми м'язової маси в підготовчому періоді, щоб потім перетворити їх у відповідний рельєф, дефініцію та сепарацію. В оздоровчих тренуваннях юних атлетів, які займаються атлетизмом, ця проблема до кінці ще не найшла розв'язана [3; 6; 7; 8].

У зв'язку з цим постає проблема вивчення раціональних режимів тренування, які б приводили до найкращого ефекту в процесі збільшення охватних розмірів тіла юних спортсменів.

Мета дослідження - вивчення різних режимів роботи з обтяженнями юними атлетами 15-17 років під час силових тренувань оздоровчого спрямування в процесі фізичного виховання.

Матеріали та методи дослідження. У дослідженнях брали участь 30 юних спортсменів віком 15-17 років, котрі займаються оздоровчим атлетизмом протягом двох років. Усіх атлетів розділено на три групи - одну контрольну та дві експериментальні.

Перша група (контрольна) застосовувала протягом трьох мезоциклів оздоровчих занять атлетизмом загальноприйняту програму тренувань, що передбачає навантаження запланованої м'язової групи серією спробі з базової вправи, а потім серією спробі з формувальної вправи;

Друга група (1-ша експериментальна) використовувала протягом трьох мезоциклів оздоровчих занять атлетизмом експериментальну програму тренувань. У ній на першому етапі (перші два мікроцикли) юні атлети виконували навантаження запланованої м'язової групи серією спроб у такій послідовності: «базова вправа-формувальна вправа», наступні два мікроцикли тренувань серією спроб «формувальна вправа-базова вправа», потім наступні два мікроцикли, перший варіант, і наступні два мікроцикли - другий варіант. Тобто здійснювалося постійна зміна спрямованості навантаження м'язових груп [1; 6; 8; 10].

Третя група юних спортсменів (друга експериментальна) застосовувала в процесі трьох мезоциклів оздоровчих занять атлетизмом експериментальну програму тренувань, що передбачала нетрадиційну програму тренувань, в основі якої застосовувався принцип попереднього стомлення, тобто навантаження запланованої робочої м'язової групи серією спроб, що містили формувальні вправи, а потім - базові вправи («формувальна вправа - базова вправа»).

Програма силових навантажень в усіх групах передбачала певну кількість застосованих засобів тренування: базові та формувальні вправи - по дві в кожному занятті, у кожній вправі виконувалося чотири спроби по 6-8 повторень з інтервалом відпочинку 1-1,5 хв. Темп виконання регулювався таким чином - позитивна фаза руху (ексцентрична) - тривалістю на рахунок 1-4 рази, а негативна фаза (концентрична) - тривалістю на рахунок 1-2 рази, тобто удвічі. Вага обтяження відповідала меті збільшення охватних розмірів сегментів тіла юних спортсменів і становила 70-85 % від максимального обтяження для кожного обстеженого.

У процесі досліджень оцінювалася величина індексу тренувального навантаження (за А. А. Чернозубом [4]), що дає змогу визначити відносну вагу обтяження (Wa) та величину силового навантаження (Wn). Методом антропометрії визначали обхватні розміри тіла юних атлетів: грудної клітини, плеча та стегна [8]. За допомогою контрольного тестування визначали максимальну вагу обтяження, яку спроможний підняти юний атлет в одній спробі за допомогою граничних м'язових зусиль [9; 10]. Тестування максимальної ваги обтяження здійснювали на початку, у середині й у кінці двох мезоциклів оздоровчих занять.

Матеріали досліджень опрацьовували методами математичної статистики з використанням пакета програм «SPSS Statistics» із визначенням значень середнього арифметичного, його помилки та рівня достовірності.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Нижче представлено результати тестування юних атлетів, котрі використовували різні режими тренувальних занять. Контрольна група - загальноприйнятий режим тренувань; перша експериментальна - експериментальний режим:«базова вправа-формувальна вправа», а потім «формувальна вправа-базова вправа», далі знову зміна; друга експериментальна - експериментальний режим «формувальна вправа-базова вправа» (табл. 1).

Зростання величин тренувальних обтяжень (%) у процесі оздоровчих занять юних атлетів у мезоциклах тренувань (M±m, n=30)

тіло оздоровчий раціональний тренування

Таблиця 1

Аналіз навантажень, які використовували юні атлети 15-17 років, засвідчує, що протягом трьох мезоциклів тренувань за допомогою застосування різних режимів силового тренування, тобто різної послідовності щодо залучення до роботи базових і формувальних управ, усі групи атлетів мали практично однакове зростання величин тренувальних навантажень (у середньомувід 14 до 20,0 %, порівняно з вихідними даними), що вказує на їх однорідність та рівень розвитку силових можливостей.

Отже, можна підсумувати, що динаміка показників силового навантаження залежить від рівня тренованості атлетів і темпів зростання їхніх силових можливостей.

Нижче представлено показники зміни обхватних розмірів грудної клітини, плеча та стегна в юних атлетів 15-17 років після застосування різних режимів роботи з обтяженнями під час силових тренувань оздоровчого спрямування в процесі фізичного виховання (табл. 2).

Таблиця 2. Зміна охватних розмірів сегментів тіла (%) у процесі оздоровчихзанять юних атлетів у мезоциклах тренувань, n=30

Аналіз даних таблиці 2 свідчить, що у всіх трьох сегментах тіла позитивна динаміка в збільшенні м'язової маси юних атлетів спостерігається в другій експериментальній групі. По завершенню трьох мезоциклів тренувань зростання охватних розмірів у них становило для грудної клітки 6,3 %; плеча - 7,3 %; стегна - 5,5 % (р<0,05). Водночас найменшу динаміку зростання охватних розмірів м'язів показали юні атлети контрольної групи: у них зростання охватних розмірів становило, відповідно, 3,2; 4,2 і 2,8 %.

Отже, отримані під час досліджень дані свідчать, що запропонований на етапі оздоровчих тренувань режим силового тренування контрольної групи, коли «робоча» м'язова група юних атлетів 15-17 років навантажувалася серією спроб базових вправ, а потім - серією спроб формувальних вправ, менш ефективний, ніж режим роботи, використаний у другій експериментальній групі, коли застосовували принцип попереднього стомлення, тобто робоча м'язова група навантажувалася серією спроб, що містили формувальні, а потім - базові вправи.

тіло оздоровчий раціональний тренування

Висновки

Незалежно від режиму тренувальних занять та особливостей рухової діяльності юних атлетів 15-17 років вони демонструють практично однакові показники навантаження протягом запропонованого тримісячного періоду оздоровчих тренувань. Це свідчить, що темпи зростання силових можливостей у цієї групи юних атлетів були майже рівні.

На темпи зростання охватних розмірів сегментів м'язової маси юних атлетів 15-17 років за три мезоцикли тренувань оздоровчого спрямування впливають режими роботи з обтяженнями. Найвищі темпи зростання обхватних розмірів сегментів тіла (грудна клітка, плечі й стегно) юних атлетів у трьох групах спостерігали в другій експериментальній групі, у якій застосовували принцип попереднього стомлення, тобто робоча м'язова група навантажувалася серією спроб, що містили спочатку застосування формувальної, а потім - базової вправи.

Перспективи подальших досліджень пов'язані з визначенням генетично запрограмованої кількості м'язів (повільно- й швидкоскоротних) в організмі юних атлетів та їх впливу на ефективність запропонованих програм тренувальних занять у процесі фізичного виховання.

Література

тіло оздоровчий раціональний тренування

1.Вейдер Д. Система строительства тела / Д. Вейдер. - М. : Физкультура и спорт, 1991. - 112 с.

2.Воробьёв А. Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация / А. Н. Воробьёв. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 272 с.

3.Олешко В. Г. Підготовка спортсменів у силових видах спорту / В. Г. Олешко. - К. : ДІА, 2011. - 443 с.

4.Пат. UA 76705 U, МПК А61В 5/22 (2006.01) Спосіб визначення індексу тренувального навантаження в атлетизмі / А. А. Чернозуб // № u201208376; Заяв. 07.07.2012; публ. 10.01.2013. - Бюл. №1. - 3 с.

5.Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте.

6.Общая теория и ее практические приложения / В. Н. Платонов. - Киев : Олимп. лит., 2004. - 808 с.

7.Хартман Ю. Современная силовая тренировка / Ю. Хартманн, Х. Тюннеманн. - Берлин : Штортферлаг, 1988. - 335 с.

8.Чернозуб А. А. Методологічні аспекти визначення величини фізичного навантаження в спорті / А. А. Чернозуб // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. під ред. С. С. Єрмакова. - Х. : ХХПІ, 2012. - № 8. - С. 114-120.

9.Chernozub A. A. Peculiarities of cortisol level changes in the blood of athletes and untrained boys in response to heavy power training loads / A. A. Chernozub / European International Journal of Science and Technology. - Vol. 2, № 9. - November, 2013. - P. 52-57.

10.Hatfield F. C. Hardcore Bodybuilding / F. C. Hatfield // Scientific Approach: McGraw-Hill., 1993. - 448 р.

Размещено на Allbest.ru