Організація навчально-тренувального процесу паралімпійців

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з'ясувати стан висвітлення проблеми організації процесу самовиховання паралімпійців.

2. Визначити, теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови, спрямовані на підвищення ефективності організації процесу самовиховання паралімпійців.

3. Уточнити критерії, показники й рівні самовихованості паралімпійців під час занять спортивною діяльністю.

Спрямованість сучасного цивілізаційного процесу визначається його глобалізацією, зростанням значущості гуманітарної сфери, утвердженням пріоритетності базових засад сталого розвитку суспільства.

Самовиховання розглядається вченими як специфічна діяльність людини, яка має певну мету: удосконалення людиною власної особистості, більш повну самореалізацію в житті та професійній діяльності; зміст, тобто ті напрями, у яких здійснюється самовиховання (розумове, професійне, моральне, естетичне, фізичне, вольове), а також способи його здійснення (самопізнання, самоставлення, саморегуляція). Мета і завдання самовиховання обумовлюються вимогами суспільства і духовними потребами конкретної особистості, її прагненням до самореалізації в житті. У процесі самовиховання зовнішні вимоги з боку суспільства та соціального середовища за допомогою психологічних механізмів розвитку мотиваційної сфери особистості трансформуються у внутрішні регулятори її поведінки в діяльності та житті. Проблема самовиховання паралімпійців є досить актуальним питанням науки протягом останніх десятиліть. Це пов'язано із впливом різних чинників на розвиток суспільства, науки і діяльності людини.

Аналізуючи дослідження педагогічних умов процесу організації самовиховання паралімпійців, зроблено висновок, що дослідники мають різні точки зору на кількість і якість педагогічних умов, розглядаючи їх у контексті конкретного наукового дослідження. Певна педагогічна умова може бути зовнішньою та безпосередньо впливати на хід і організацію процесу самовиховання паралімпійців. Одночасно ця педагогічна умова стає внутрішньою та становить суттєву характеристику предмета дослідження. Педагогічні умови не мають однакових ознак універсальності; їх сукупність кожного разу відновлюється, доповнюється, уточнюється, розширюється і відповідає розв'язанню конкретної наукової проблеми.

На основі теоретичного аналізу особливостей організації процесу самовиховання паралімпійців, узагальнення психолого-педагогічного досвіду та проведеного наукового дослідження відмічаємо, що ефективність організації процесу самовиховання паралімпійців гральних видів спорту може бути забезпечена реалізацією таких педагогічних умов:

1) урахування специфіки життєдіяльності паралімпійців;

2) створення виховного середовища, що сприяє організації процесу самовиховання паралімпійців.

Реалізація першої педагогічної умови - врахування специфіки життєдіяльності паралімпійців - пов'язана із аналізом поняття “життєдіяльність паралімпійців” вітчизняними та зарубіжними вченими, а також визначенням його впливу на молоду особистість, у контексті нашого дослідження -паралімпійців гральних видів спорту.

У словнику “життєдіяльність - внутрішня і зовнішня активність особистості в конкретних соціальних, соціально-психічних умовах”. У контексті нашого дослідження життєдіяльність ми будемо розглядати, як спортивну (професійну) діяльність, яка має свою специфіку і соціальне значення, і як життєву діяльність поза межами спорту. Діяльність кожної людини чи групи людей має свої особливості. До особливостей життєдіяльності паралімпійців відносимо: вікові та гендерні; особливості особистості та функціонування організму людей, які мають ушкодження опорно-рухового апарату; особливості спортивної діяльності паралімпійців. Розглянемо детальніше вище надані особливості.

Урахування вікових і гендерних особливостей надає можливість спиратися на ті зміни, які відбуваються у 20-30 років і впливають на подальший розвиток особистості. Гендерні особливості надають можливість більш детально спиратися на особливості психічної сфери людей певного віку.

Реалізація другої педагогічної умови - створення виховного середовища, що сприяє організації процесу самовиховання паралімпійців - пов'язана із аналізом поняття “виховне середовище”, а також визначенням його виховного впливу на особистість паралімпійця.

Виховне середовище прийнято розглядати як систему впливів і умов формування особистості за заданим зразком, що створюються в певному соціальному та просторово-предметному оточенні.

На значення середовища у вихованні вказують деякі вчені [2; 5; 6], зазначаючи, що соціальне середовище є єдиним виховним чинником, воно здатне максимально впливати на розвиток особистості, якщо враховувати вікові особливості дитини. Середовище включає в себе як організацію самого простору, так і різні види діяльності, що здійснюються паралімпійцями і тренерами спортивних параолімпійських команд.

Означені педагогічні умови дають змогу реалізувати методологічні підходи до виховання: гуманістичний, індивідуальний, андрогогічний і ресурсний.

Для реалізації зазначених педагогічних умов використовувалися такі методи організації процесу самовиховання: методи формування соціальної свідомості: переконання; навіювання; лекції, бесіди; дискусії; приклад; метод проблематизації; метод порівняння різних точок зору; метод аналізу соціальних ситуацій; методи організації діяльності і формування досвіду спортивної і соціальної поведінки: педагогічна вимога; вимога колективу; усвідомлення соціальної норми; привчання; вправи; доручення; створення виховних ситуацій; організація практичного досвіду спортивної і соціальної діяльності; переключення інтересів паралімпійців на соціально значимі вчинки; методи стимулювання діяльності й поведінки: змагання; похвала; покарання; створення ситуації успіху; метод демонстрації художніх фільмів; методи гри: імітація чи моделювання реальних чи уявних ситуацій; метод організації сюжетно-рольової, ділової гри.

Для формування діяльнісного компонента самовихованості паралімпійців застосовували методи, що давали змогу здійснювати аналіз і самоаналіз виховної та самовиховної діяльності паралімпійців, їх самоконтроль, саморегуляцію, осмислення власної діяльності під час самовдосконалення в спортивній і соціальній діяльності.

Доведено, що визначені педагогічні умови позитивно впливали на психоемоційний стан (зокрема, рівень тривожності). Так, динаміка рівня тривожності паралімпійців під час проведення програми мала значні зміни наприкінці дослідження: ситуативна тривожність - низький рівень 4, 3 % (2 особи), середній рівень 93, 5 % (43 особи), високий рівень 2, 2 % (1 особа); особистісна тривожність - низький рівень 0 %, середній рівень 95, 7 % (44 особи), високий рівень 4, 3 % (2 особи); змагальна тривожність - низький рівень 4, 3 % (2 особи), середній рівень 93, 5 %, високий рівень 2, 2 % (1 особа). Це значно відрізняється від результатів на початку дослідження.

Результати експериментальної роботи, спрямованої на організацію процесу самовиховання паралімпійців, надані в табл. 1, де показані зміни в рівнях їх самовихованості. Одночасна реалізація обох педагогічних умов в експериментальній групі забезпечила сформованість усіх компонентів самовихованості паралімпійців.

Показано, що експериментальна робота сприяла підвищенню стійкого інтересу до саморозвитку; сформованості високого рівня мотивації досягнення успіху; підвищення рівня спортивних знань, умінь і навичок; активізації рефлексивної діяльності; прагненню до саморозвитку і самовдосконалення.

Таблиця 1. Узагальнені результати експериментальної роботи, спрямованої на організацію навчально-тренувального процесу самовиховання паралімпійців (приріст у %)