Корекція фізичного розвитку і рухової діяльності дітей з порушенням слуху засобами фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського,

КОРЕКЦІЯ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Світлана Ігорівна Колядюк,

Соціально-економічні та культурні процеси, які відбуваються у незалежній Україні, зумовили необхідність суттєвих змін у системі освіти, що знайшло своє відображення у Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній програмі “Діти України” та інших офіційних державних документах. У них наголошується, що діти з особливостями психофізичного розвитку потребують особливої турботи; вказується на необхідність оновлення змісту освіти, впровадження нових підходів, форм, методів навчання і виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості цих дітей, сприяли розкриттю талантів, їх розумових та фізичних здібностей; визначається пріоритетність забезпечення їм повноцінної життєдіяльності, оптимальних умов для максимальної соціально-трудової реабілітації.

Фізична реабілітація дітей з порушеннями слуху - один з важливих напрямків роботи спеціальних уста- нов - є головною частиною оздоровчої й виховної роботи й виступає потужним способом зміцнення здоров'я й правильного фізичного розвитку дітей.

Важливу роль у вирішені проблеми корекції, реабілітації та соціальної інтеграції дітей з обмеженими можливостями в умовах сьогодення відіграють засоби адаптивного фізичного виховання. Різноманітність і спрямованість фізичних вправ, що застосовуються в системі адаптивного фізичного виховання, варіативність їх виконання дозволяють здійснювати добір і необхідне їх поєднання з урахуванням завдань корекції рухових порушень і підвищення фізичної підготовленості учнів спеціальних шкіл до оптимального рівня.

Багато дослідників (Н. Г. Байкіна [1], М. С. Бессарабов [2], І. В. Ковшова [3], І. Я. Коцан [4], И. М. Ляхова [5] та ін.) підкреслюють, що у зв'язку із вадами слуху в дітей часто виникають вторинні порушення, що виявляються в затримці фізичного розвитку і більш низькому рівні фізичної підготовленості (уповільнена рухова реакція, зменшення швидкості виконання рухів, порушення координації рухів, нерівномірність розподілу зусиль, недостатня просторова орієнтація та ін.). Виявляється зниження показників серцево-судинної, дихальної, м'язової систем, зниження працездатності організму в порівнянні зі здоровими однолітками. Оскільки рівень функціональної підготовленості дітей зі слуховими порушеннями нижче норми, а робота з фізичного виховання ускладнюється наявністю дефекту органа слуху (тобто обмеженням у можливості виконання багатьох фізичних вправ), особливо гостро встає питання про шляхи підвищення ефективності роботи з фізичного виховання з дітьми, що мають ці патології.

Спеціальне навчання та виховання дітей з вадами слуху неможливе без реалізації комплексного педагогічного підходу. Корекція повинна відбуватися з урахуванням особливостей дефекту, психофізичних можливостей і потреб дитини.

Одним з актуальних напрямків сучасної корекційної педагогіки є розробка змісту, форм і методів надання своєчасної й кваліфікованої допомоги дітям з вадами слуху.

Об' єкт дослідження - процес корекції рухової сфери дітей з вадами слуху.

Предмет дослідження - корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей з вадами слуху.

Мета дослідження полягає в тому, щоб, обґрунтувавши в теоретико-методологічному плані корекційні та психолого-педагогічні умови дітей з вадами слуху, визначити шляхи їх реалізації в системі фізичного виховання.

Захоплення будь-якою діяльністю, а особливо фізичною культурою і спортом, створює у людини позитивний психічний стан. Регулярні заняття спортом, в яких діти з сенсорними порушеннями добиваються успіху, сприяють переходу позитивного психічного стану в рису характеру. Радість, що отримується дитиною від занять фізичними вправами, від подолання об'єктивних перешкод і власних слабостей, сприяє подоланню зневіри у власні сили, виробленню таких позитивних властивостей особи, як працьовитість і цілеспрямованість.

У працях В. О. Асабіної (1971), І. М. Ляхової (1992) та інших доведено, що завдяки руховій активності відбувається правильний розвиток хребта, зміцнюються м'язи тіла, і, навпаки, тривалі статичні навантаження, неправильні пози при сидінні й малої рухливості негативно позначаються на всьому фізичному розвитку, у тому числі й на формуванні постави.

Більшість дослідників визнають у глухих школярів наявність ряду особливостей в стані їх здоров'я та фізичного розвитку, а також зміни в функціональному стані слухового, вестибулярного та рухового апаратів. При цьому авторами була встановлена певна залежність функціонального стану ряду аналізаторів від занять фізичною культурою та спортом. Дослідження В. В. Дзюрича (1992) виявили, що важливе значення для фізичного розвитку та стану здоров'я дитини має час виникнення глухоти. Більше 70% дітей втратили слух до 2-х років, що в подальшому негативно позначається на фізичному розвитку таких дітей. Найбільш частішою причиною глухоти є захворювання мозку, зазвичай вони важко протікають і справляють в подальшому негативний вплив на стан здоров'я і фізичний розвиток дитини.

При неврологічних обстеженнях дітей з вадами слуху віком 7-8 років (Л. М. Шипицина, В. І. Панова, Б. С. Гендель) значних порушень з боку ЦНС виявлено не було. В окремих випадках у дітей спостерігалась легка неврологічна симптоматика: високі сухожильні рефлекси, настановний ністагм, анізорефлексія, легкий тремор пальців рук, легка атаксія, рухове розгальмування. Дослідження Букуна Н. І. визнають деякі інші факти, в 64% дітей з порушеннями слуху мають місце різкі зміни характеру рефлекторної відповіді й у 43% визначене невиражене зняття гальмового впливу кори головного мозку. Також дослідження О. І. Дьячкова, дозволяють констатувати в них ознаки нестійкого стану нервової системи. І. В. Грибовська дійшла висновку, що функціональний стан центральної нервової системи, за даними електроенцефолографії, характеризується перевагою гальмівних процесів, що вказує на затримку дозрівання мозкових структур, які генерують альфа-ритм.

Під час досліджень серцево-судинної системи глухих дітей були виявлені функціональні порушення з тенденцією до почастішання серцевих скорочень, підвищення артеріального дихання, у більшості з них спостерігається прискорений пульс, підвищений кров'яний тиск, порушення ритму дихання, порушення скоротливої здатності міокарда. (І. Я. Коцан [4], І. М. Ляхова [5] та ін.)

Також дослідниками (Н. Г. Байкіна [1], М. С. Бессарабова [2], І. В. Ковшова [3] та ін.) виявлені зниження життєвої ємності легенів, слаборозвинуте носове дихання, екскурсія грудної клітини дітей і підлітків з порушеннями слуху, що пов'язане з порушенням мовленнєвого дихання.

Результати досліджень І. М. Бабія (2002) свідчать про відставання глухих підлітків 13-14 років за основними антропометричними показниками (довжина та маса тіла, обсяг грудної клітки) у порівнянні з їх однолітками зі збереженим слухом. За даними автора 37,9% глухих підлітків 13-14 років мають дисгармонійний фізичний розвиток, що набагато перевищує аналогічні показники серед однолітків із збереженим слухом.

Таким чином, у результаті педагогічних спостережень і на основі аналізу спеціальної наукової й науково-методичної літератури встановлені особливості фізичного розвитку глухих дітей і дітей зі зниженим слухом, стану постави, діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Несприятливі зміни у стані здоров'я цих дітей викликані зниженою руховою активністю внаслідок порушення слуху, наявністю патологічного процесу в організмі, що відбиває причинно-наслідкові зв'язки у процесі патологічних змін, а також частково інтенсифікацією освітнього процесу, ускладненням навчальних програм, нервово-психічними перевантаженнями.

А. В. Веретеннікова (2000) стверджує, що діти з порушеннями слуху відстають від своїх однолітків зі збереженим слухом у термінах формування і якості виконання основних рухів. Проте, як вказує А. П. Гозова, процес навчання рухам дозволяє нівелювати розходження в рівні розвитку рухових навичок між глухими й чуючими. В цьому випадку для глухих дуже важливі спеціальні фізичні вправи, пов'язані з виробленням прискореного темпу роботи й розвитку кінестетичного контролю, що у ряді випадків заміняє відсутній слуховий аналізатор.

Дослідженнями О. В. Колишкіна, І. М. Бабія, Н. Г. Байкіної, М. С. Бессарабова, І. М. Ляхової установлено, що до негативного впливу на рухову сферу дітей з порушеним слухом у шкільному віці варто віднести: недостатньо точну координацію і невпевненість у рухах, відносну уповільненість оволодіння всіма видами рухових навичок, труднощі збереження статичної і динамічної рівноваги, низький рівень орієнтування у просторі, низький рівень розвитку швидкості, швидкість реакції і швидкісно-силових якостей, відставання показників сили та станової сили й статичної витривалості.

Г. В. Кучеренко (2007) виявив, що глухі підлітки відстають від своїх однолітків зі збереженим слухом за показниками: максимальної статичної сили, динамічної „вибухової” сили розгиначів ніг, динамічної „вибухової” сили м'язів плечового пояса і тулуба, силової динамічної витривалості.

Таким чином, дослідники відзначали особливості рухової діяльності глухих, які залежать від втрати слуху, недостатньої мовної діяльності, зменшення обсягу інформації через враження слуху, від стану і розвитку рухового аналізатора, а також від ступеня функціональної активності вестибулярного аналізатора. Разом з тим всі дослідники відзначають, що при порушенні слуху є можливість за допомогою збережених аналізаторів регулювати і здійснювати складні види рухів, комплексно чи вибірково впливати на ті чи інші функції.

Фізичне виховання дітей з порушеннями слуху повинно носити корекціно-компенсаторну направленість. Фізичні вправи, будучи потужним засобом впливу на організм, розширюють діапазон можливостей, у першу чергу рухової сфери, порушеної стійким дефектом.

У своєму дослідженні Р. Д Бабенкова (1967) дійшла висновку, що корекційно-компенсаторна направленість фізичного виховання аномальних дітей засобами дихальних вправ сприяє зміцненню м'язів, які беруть участь в акті дихання, ліквідує дихальну недостатність та розвиває мовленнєве дихання.

І.В. Також Ковшова (1997) досліджувала корекцій- не значення дихальної гімнастики для дітей-інвалідів з порушенням слуху та патологією органів дихання. Вперше розроблено та науково обгрунтовано методику комплексних занять дихальною гімнастикою і циклічних (плавання, біг) вправ з відповідним мовним забезпеченням. Розроблена і апробована реабілітаційна програма сприяла покращенню фізичного розвитку і функціонального стану кордіо-респіраторної системи, підвищенню ефективності занять корекційного спрямування в глухих та тубінфікованих школярів 11-13 років.

У роботі Г. Ф. Козирнова відзначається позитивний вплив занять фехтуванням на підвищення швидкісних можливостей і вдосконалення рухового аналізатора цих дітей.

Результати дослідницької роботи В. В. Кудряшова свідчать про ефективність фізичних вправ з предметами для учнів з порушеннями слуху. За рахунок систематичного повторення фізичних вправ, застосування підготовчих вправ і акцентування уваги на якості їхнього виконання автору вдалося значно прискорити процес засвоєння дітьми рухових дій.

Вчені І. В. Грабовська, В. А. Какузін, В. В. Кудряшова, І. Я. Коцан, О. І. Форостян та ін. довели позитивний вплив занять руховими іграми, які включали до занять з фізичної культури з дітьми, які мають вади слуху у молодшому та середньому шкільному віці. Ігри показали високу ефективність соціальної орієнтації, стали дійовим засобом корекції психомоторного розвитку дітей з сенсорними порушеннями. Як вказують автори, рухливі ігри стають засобом не тільки корекції й компенсації порушених функцій, а також знаряддям удосконалення стрибків, бігу, ходьби. Вони так само виробляють ряд навичок, що необхідні у повсякденному житті та трудовій діяльності, сприяють оволодінню простором, придбанню свободи і точності в рухах, легкості в них та упевненості у собі, розвивають координацію, спритність, швидкість, силу, сміливість, слух, дотик, просторову компетенцію. Ігри підвищують адаптацію дітей з вадами слуху до життєвих умов, поширюють функціональні можливості, допомагають оздоровленню організму, сприяють також корекції і компенсації діяльності серцево-судинної, дихальної, травної та інших систем, позитивно впливають на психіку, створюють умови для фізичної та соціальної реабілітації.

У дослідженнях І. М. Бабія, О. О. Костаняна, Н. Г. Байкіної увага надається легкоатлетичним вправам на розвиток рухових якостей глухих школярів і підвищення їх фізичної працездатності. Автори вказують на тісний зв'язок фізичної підготовки школярів з вадами слуху з функціональним станом їх рухового аналізатора та діяльністю серцево-судинної системи. Зазначається, що систематичне застосування спеціально підібраних фізичних вправ дозволяє отримати бажані результати фізичного та функціонального розвитку глухих школярів, усунути недоліки рухової сфери, нівелювати різницю в даних показниках між цими дітьми і тими, хто має збережений слух.

І.М. Ляховою [5] доведена ефективність вправ художньої, спортивної та ритмічної гімнастики на розвиток специфічних координаційних здібностей глухих учнів молодшого шкільного віку (здібності до кінестетичного диференціювання, орієнтування у просторі, комплексної реакції, точності відтворення рухів) та спеціальних координаційних здібностей (рівноваги, ритму). Авторка зазначила важливість корекції рухової сфери дітей з порушеннями слуху, підтвердження ефективності цілеспрямованих педагогічних зусиль саме в цей період їхнього вікового розвитку.

Вчені довели, що за рахунок оптимальної організації рухової активності глухих дітей можна не лише частково ліквідувати недоліки в розвитку рухової сфери, але й підвищити рівень їхнього фізичного розвитку та покращити функціональний стан основних систем життєзабезпечення, що сприятиме їхній соціальній інтеграції' та професійній підготовці (Н. Г. Байкіна, І. М. Ляхова, О. В. Романенко).

Таким чином, уміле використання фізичних вправ в процесі корекційної роботи дозволяє попередити рухові вади, нормалізувати хід фізичного розвитку глухих дітей та значною мірою подолати вторинні порушення. Окрім цього, фізичне виховання є могутнім засобом підготовки дітей з вадами слуху до суспільно-корисної праці та життя у суспільстві.

Отже, вивчення корекційних цінностей спеціально організованих і науково обгрунтованих занять фізичною культурою для дітей шкільного віку, які мають сенсорні порушення, зокрема - порушення слухових функцій, дало можливість зробити висновок про їхню високу ефективність і необхідність впровадження результатів цих досліджень у практику спеціальних установ України.

Література

1. Байкина Н.Г. Коррекционные основы физического воспитания глухих школьников: Автореф... докт. пед. наук: 13.00.03 / Н. Г. Байкина // НИИ дефектологии АПН СССР. М., 1992. 29с.

2. Бессарабов Н.С. Возрастная динамика двигательных способностей и их формирование на уроках игровой направленности у глухих школьников: Авто- реф. дис... канд. пед. наук: 13.00.03 / Н. С. Бессарабов // НИИ дефектологии АПН СССР. М., 1979. 21с.

3. Ковшова І.В. Корекційне значення дихальної гімнастики для дітей-інвалідів з порушенням слуху та патологією органів дихання. Автореф. дис. канд. пед.наук / І. В. Ковшова. Одеса. 1997. 19 с.

4. Коцан І. Я. Педагогические основы коррекционной работы по физическому воспитанию глухих школьников младшего возраста: Дисс канд. пед. Наук / І. Я. Коцан. Одесса, 1995. 175 с.

5. Ляхова И.Н. Коррекционное значение гимнастики в учебно-педагогическом процессе по физическому воспитанию глухих школьников младших классов: Дис... канд. пед. наук: 13.00.03 / И.Н. Ляхова. М., 1992. 125с. ing disorders and a pathology of respiratory organs]. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

Анотація

фізичний навантаження порушення слух

У статті приводяться результати експериментально-педагогтних досліджень з впливу фізичних навантажень на стан рухової сфери дітей з порушеннями слуху. Аналіз праць фахівців цієї галузі показав, що раціональне використання різноманітних засобів та методів фізичного виховання допомагає ліквідувати недоліки фізичного розвитку й рухової сфери глухих та слабочучих дітей.

Ключові слова: рухова сфера, порушення слуху, корекція

Аннотация