Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Миколаївська Філія Київський національний університет культури і мистецтва

Кафедра менеджменту і бізнесу

Курсова робота

на тему:« Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику»

Виконала студентка:

Алєксєєва Тетяна. А. група Т-13М

Керівник: кафедри менеджменту і бізнесу

Бондарчук -Чугіна Ірина. Ю

Миколаїв 2016 рік



Зміст

екскурсія культура майя пам'ятка

Вступ

1. Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику: "Культура народа Майя»

1.1 Культура народа Майя

1.2 Історія Майя

1.3 Чічен-Іца - Місто майя в джунглях

2. Пам'ятки Мексики

2.1 Піраміда Кукулькана (Мексика, Чичен-Іца)

2.2 Піраміда Сонця (Мексика, Теотіуакан)

2.3 Екскурсія Загадки Ацтеків і Майя

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Майя - історичний і сучасний індіанський народ, який створив одну з найбільш високорозвинених цивілізацій Америки і в цілому Стародавнього світу.

За п'ять шість століть до покоління її іспанськими завойовниками майя винайшли сонячний календар, визначали тривалість року, на тисячу років раніше європейців почали використовувати в математиці поняття нуля, безпомилково передбачали сонячні і місячні затемнення, створили розвинену ієрогліфічну писемність. Мистецтво народів майя досягло небаченого вишуканості і досконалості. Деякі культурні традиції стародавніх майя зберігають близько 2,5 млн. Їх сучасних нащадків, що представляють більше 30 етнічних груп і мовних діалектів.

Походження цивілізації майя оповите таємницями. Її поява відноситься до рубежу нашої ери, а бурхливий розквіт припадає на VII - VIII ст н. е. Лише до кінця IX століття завмерли її величні міста, спорожніли палаци, на широких площах замовкло відлуння людських голосів.

Що стало причиною загибелі колись процвітала цивілізації, досі невідомо. Існує безліч версій: землетрус, різка зміна клімату, виснаження раннє родючих земель, епідемії дивних хвороб, чужоземне нашестя, нескінченні війни...

Мета: Вивчити культуру народу Майя.

Об'єкт дослідження: Культура народу Майя

Актуальність:

І все-таки варто глибоко замислитися над тим, хто такі майя? Спираючись на те, що вчені світу не можуть дати чітку відповідь на багато явищ цієї стародавньої цивілізації, а головне, не можуть дати пояснення рівню її розвитку в ті часи. Насправді дивно те, що в епоху, коли Європа тільки мріяла про багатьох відкриттях в області різних наук, там, на Американському континенті, мали такі цивілізації, які давно вже переступили через бар'єр багатьох наукових досягнень і розвивалися набагато швидшими темпами, ніж це робила Європа. Примітний і той факт, що в світі древніх цивілізацій Америки первісність моралі межувала з надзвичайною обізнаністю в безлічі наук, поява багатьох із них в суспільстві такого типу взагалі не вкладалося в свідомості умів тодішніх європейців, а втім, і зараз нам ще складніше зрозуміти цей парадокс древніх цивілізацій.

Актуальність цієї теми виникає сама собою тому, що людину завжди рухає почуття недостатності знань, і він ніколи не зупиниться в дослідженні різних явищ, якщо залишилося хоч одна крапля незрозумілого. Мабуть така природа людського розуму.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг моєї курсової роботи на тему «Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику: « Культура народа Майя» складає 34 сторінок. Список використаних джерел налічує 15 найменування.



1. Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику: "Культура народа Майя»

1.1 "Культура народа Майя»

Безсумнівно, велика цивілізація повинна була мати і неабияку культуру. Культура майя була досить таки своєрідна і може бути саме тому дуже цікава для нас зараз.

В першу чергу звернемо увагу на самих індіанців, на їхні смаки, уявлення про красу, їх побутову життя.

Зараз за допомогою антропологічних досліджень і пам'ятників майя, ми можемо уявити собі індіанця майя. Середнє зростання індійців був приблизно 150 сантиметрів. Борід майя не носили. Зазвичай і чоловіки, і жінки носили довге волосся, укладені в зачіски, а передня частина голови залишалася безволосої. Гоління волосся було покаранням - воно було відмітною ознакою раба. Рабами ставали вбивці, злодії, розведені дружини. Діти, народжені рабом, теж вважалися рабами.

Індіанці проколювали ніздрі через хрящ, щоб вставити в отвір Бурштин. З раковин морських устриць виготовлялися браслети і прикраси для одягу. Довгі сорочки знатних жінок декорувалися вишивками геометричного візерунка, поверх надягав червоний плащ з блакитною облямівкою по краях. Наряди доповнювалися прикрасами з нефриту, перлів, зубів і лап ягуара, крокодилячих зубів, пізніше із золота і міді. Прості індіанці ходили в пов'язках на стегнах. Святковим прикрасою правителів і жерців служив мозаїчний головний убір - майут. Ткався він з бавовни і пір'я різних птахів.

За вбивство птиці з кольоровими пір'ям покладалася смерть. священним птахом вважалася кетсаль, пір'я якої, синьо-червоного кольору, служили в якості «Грошей».

Розфарбовування те6ла і особи в індіанців також було не рідкістю. Спочатку, мабуть, розписування фарбами тіла служило відлякує засобом від комах а пізніше стало знаком станового відмінності: жовтий колір - бранця, червоний - воїна, чорний - неодруженого юнаки,синій - жерця. Пізніше на основі цієї традиції з'являється більш стійкий тип забарвлення - татуювання. Не мати татуювання вважалося ганебним. Татуювання у жінок зазвичай покривала тіло від пояса і вище (крім грудей) і була витонченішою, ніж у чоловіків.

Уявлення про красу в індіанців так само були досить таки своєрідні. І що б досягти її майя йшли на будь-які жертви. наприклад, штучна деформація черепа, для цього голову народжену дитину поміщали між двох дощечок. Жінки і чоловіки підпилювали собі зуби у вигляді трикутників. Іноді зуби прикрашалися інкрустацією з каменів, які кріпилися до них речовиною, що нагадує сучасний цемент. ще одним важливою ознакою краси вважалося косоокість, викликається штучно, для чого дитині після народження до волосся прикріплювалася ниточка з восковим або смоляним кулькою, приклеєним на переніссі. Таким чином, дитина звикав скошувати очі.

Архітектура.

Треба сказати, що майя ніколи не були кочівниками.За наявними даними, вони жили на дуже обмеженій території, практично не виходячи за її межі. Велика частина індіанців жила в містах, лише селяни селилися в хатинах біля міста.

Стародавні споруди майя споруджувалися на штучних узвишшях (Стилобатах), форма і висота яких визначалася призначенням підтримуваних будівель. Перший тип споруд - чотиригранні ступінчасті піраміди, на усіченої вершині яких знаходився невеликий храм. Від підніжжя піраміди до дверей святині йшла круті сходи; іноді сходи влаштовувалися по всіх чотирьох сторонах.

Пам'ятників архітектури майя в різних областях властива велика однотипність, що пояснюється в першу чергу однаковими технічними можливостями. Комплекс будівель оточував площу і становив серцевину центральній частині міста. До нього відносяться храми, палаци, обсерваторії, тріумфальні арки, лазні, платформи для культових церемоній і інші споруди спеціального призначення. Такий центр становив основу міста,він характерний для Тікаля, Паленке, Ушмаля, Чичен-Іци.

Пам'ятники архітектури свідчать про те, що архітектори мали значними інженерними та математичними знаннями. Плани житлових будинків зазвичай прямокутні та квадратні або овальні. Каркас робився з легких балок і жердин, пов'язаних пагонами верби, ліанами, мотузками. стіни житла робилися із прутів тростини. Дахом служили листя пальм або стебла кукурудзи. Такий дах служила близько 5 років. Особливістю архітектури майя є прихильність до нефриту (найціннішими вважалися зразки з яскраво зеленим забарвленням). Крім того з нього виготовляли статуетки, маски,прикраси, монети, таблички з ієрогліфічними текстами.

Скульптура.

Високого рівня розвитку досягла скульптура. спочатку її матеріалом було дерево, пізніше в монументальних пам'ятниках замінене вапняком і піщаником. Маски, музичні інструменти, знаряддя праці виготовлялися з різних порід дерева, а статуї богів тільки з кедра. Дерев'яні скульптури передавалися у спадок і вважалися головними. В деякі з них закладалися останки покійних предків. Деякі дерев'яні скульптури обклеювалися тонким золотом або инкрустировались самоцвітними камінням. Призначення монументальної скульптури було головним чином культовим: стели і рельєфи, які прикрашали стіни будівель і одвірок входів. Стели з написами встановлювалися на честь кожного двадцятиріччя, зміни правителя та іншого скільки-небудь значущої події.

У X столітті настає розквіт скульптури майя, виділяються різні скульптурні школи: Пьедрас-Неграс, Паленке, Копана, Киригуа, Яшчилана. Високої досконалості майя досягли у дрібній пластиці - теракотових статуетках, зображували божеств і людей, і виробах з нефриту. Острів Хайна відомий кращими зразками теракот.

В середині XVI століття було знищено понад 5 тисяч дерев'яних ідолів. Збережені поодинокі дерев'яні вироби свідчать про надзвичайно високому художньому та технічному рівні майстрів.

Образотворче мистецтво.

Живопис у майя в основному представлена ??розписом на стінах храмів, стел, на предметах побуту і культу. Найкращий зразок настінного живопису храм, знайдений в джунглях штату Чіапас. Він був названий Бонампак (в перекладі з майя - «стіни з живописом»). Розписи, що покривають стіни трикімнатного храму, відносяться до другої половини VIII століття н.е. Їх основним сюжетом є якась велика битва, в пам'ять про яку і був побудований храм.

Художник, який керував розписом, вільно розпоряджався багатою гамою фарб і їх своєрідним поєднанням; більшість фігур написано майже в натуральну величину. Для розпису стін використовувалися фарби, склад яких до сих пір залишається невідомим. Вони надзвичайно стійкі і не піддаються ніяким кислот.

Наука

В основі арифметики майя лежала двадцатиричная система числення (множення на 20). Епоха відміряла двадцятиріччя; місяць складався з 20 днів.

Існувала трінадцатидневний тиждень і чотирирічний цикл, а також п'ятдесят дворічний цикл, званий Календарного колом. У році було 18місяців і 5 днів без назви (у майя щодня мав свою назву).

Четвертий рік вважався нещасливим (як у нас високосний). Рік починався з 26 грудня 9зімнее сонцестояння). Щомісяця, так само, як і день мав свою назву. Літочислення велося, за підрахунками вчених, з 5041738 р до н.е. Початкова дата хронології - 3113 рік н.е.

Стародавні майя вміли розраховувати наступ сонячних затемнень, зналиперіоди обертання Місяця, Венери, Марса, Сатарна, Меркурія і Юпітера. Астрономічні спостереження проізводілісьс вершин пірамід храмів неозброєним оком. Крім того, були спеціальні архітектурні комплекси, призначені для визначення переломних точок пір року.

Писемність.

У ієрогліфічним писемності майя є поділ знаків на кореневі,граматичні та фонетичні.

Вважається, що більшість народу майя хоча б частково володіла грамотою, 1/3 повністю вміла читати. Вміють же писати було дуже мало - недарма писарі стояли на верхніх щаблях суспільства. При храмах перебували спеціальні школи, де хлопчики з знаті навчалися письма, історії, ритуалам, математиці, медицині, прогнозам.

Дослідник Михайло Д. Сої вважає, що майя мали і «побутову» писемність, яка до нас не дійшла. Він упевнений в існуванні персональної та дипломатичного листування, економічних документів. Інший дослідник Микола Грубе вважає, що «шрифт для господарських цілей був розроблений особливо ». Але ритуальна функція шрифту нерідко була важливіша, ніж просто засіб комунікації. Що доводять написи, зроблені високо на будівлях або стелах, які неможливо прочитати.

Для нас загублені літературні твори майя, їх епос, відобразив історичні і міфологічні події, загублені також економічні документи, акти про землю і т.д. Зі збережених рукописів відомі три: «Чилам-Балам» ( «Пророцтва Ягуара») і «Пополь Вух» ( «Книга народів »). Ці книги є важливим джерелом з історії та культури древніх майя. У них зібрані медичні рецепти, пророцтва, різні обряди, хронікальні записи історичних подій. Ще на початку минулого століття переписані книги «Пророцтва Ягуара» були в індіанців в кожномуЮкатанський селищі. [1]



1.2 Історія майя

Близько 10000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період, люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім область майя, з горами і долинами, густими лісами і безводними рівнинами. В область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6000 років місцеве населення перейшло від напівкочове існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу і боби, за допомогою різноманітних кам'яних пристосувань подрібнювали зерно і готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1500 році до н. е. почалося повсюдне будівництво селищ сільського типу, послужили сигналом про початок так званого «докласичного періоду», з якого починається відлік століть славетної цивілізації майя. [2]

Всю історію цивілізації майя прийнято розділяти на чотири періоди: «Доклассический», ранній «класичний», пізній «класичний» і «Постклассический».

«Доклассическая» ПЕРІОД (1500 рік до н. Е.-250 рік н. Е). люди придбали деякі сільськогосподарські навички, навчилися підвищувати врожайність полів. По всій області майя виникають густонаселені селища сільського типу. Близько 1000 року до н. е. сільські жителі Коельо (на території Белізу) виготовляли глиняний посуд і ховали померлих. Дотримуючись покладений церемоніал: в могилу клали шматочки зеленого каменю та інші цінні предмети. У мистецтві майя цього періоду помітно вплив ольмекской цивілізації, що виникла в Мексиці на березі затоки і встановила торговельні зв'язку з усією Мезоамерики. Деякі вчені вважають, що створенням ієрархічного суспільства і царської влади древні майя зобов'язані ольмекской присутності в південних районах області майя з 900 по 400 роки до н. е.

Влада ольмеків скінчилася. Починається зростання і процвітання південних торгових міст майя. З 300 року до н. е. по 250 рік н. е. виникають такі великі центри, як Накба, Ель-Мірадор і Тікаль. Майя досягли значних успіхів у галузі наукових знань. Використовуються ритуальний, сонячний і місячний календарі. Вони являють собою складну систему взаємопов'язаних календарів. Ця система дозволяла індіанцям майя фіксувати найважливіші історичні дати, робити астрономічні прогнози і сміливо заглядати в настільки віддалені часи, про які навіть сучасні фахівці в області космології що не беруться судити. Їх обчислення і записи ґрунтувалися на гнучкій системі рахунку, що включала в себе символ для позначення нуля, невідомий древнім грекам і римлянам, а в точності астрономічних розрахунків вони перевершували інші сучасні їм цивілізації. З усіх древніх культур, що процвітали в Північній і Південній Америці, тільки майя володіли розвиненою системою писемності. І саме в цей час і починає розвиватися ієрогліфічна писемність майя. Ієрогліфи майя схожі на мініатюрні малюнки, втиснуті в крихітні квадратики. Насправді ж це одиниці писемного мовлення - однієї з п'яти оригінальних систем писемності, створених незалежно одна від одної. Деякі ієрогліфи - складові, але більша їх частина - це ідеограми, що позначають фрази, слова або частини слів. Ієрогліфи вирізали на стелах, на одвірок, на вертикальних площинах кам'яних сходів, на стінах гробниць, а також писали на сторінках кодексів, на глиняному посуді. Близько 800 ієрогліфів вже провели, і вчені з неослабівающім інтересом займаються дешифруванням нових, а також дають нові тлумачення вже відомих символів. [3]

РАННИЙ «КЛАСИЧНИЙ» ПЕРІОД (250-600 роки н. Е.) До 250 році н.е.Тікаль і сусідній з ним місто Вашактун стають головними містами в центральній низинній зоні на території майя. У Тікаля було все: і гігантські храми-піраміди, і палацовий комплекс, і майданчики для гри в м'яч, і ринок, і парова лазня.

Суспільство розділилося на правлячу еліту і підлеглий їй трудящий клас хліборобів, ремісників, торговців. Завдяки розкопкам нам стало відомо, що соціальне розшарування в Тікаля стосувалося в першу чергу житла. У той час як прості громадяни жили в розкиданих тут і там серед лісів селищах, правляча еліта отримувала в своє розпорядження більш- менш чітко окреслений життєвий простір Центрального акрополя, який до кінця класичного періоду перетворився на справжній лабіринт з будівель, побудованих навколо шести просторих внутрішніх дворів на площі близько 2,5 квадратних кілометрів. Б довгих приміщень, розділених поперечними стінками на ряд кімнат, кожна кімната мала свій вихід. «Палаци» служили житлом для важливих персон, крім того, тут, ймовірно, розміщувалася міська адміністрація.

Починаючи з III століття правителі, наділені вищою владою, споруджують храми-піраміди і стели з зображеннями і написами, покликаними увічнити їх правління; обряд посвячення складається з ритуалу кровопускання і людських жертвоприношень. Найбільш рання з відомих стел (датована 292 роком) знайдена в Тікаля, вона поставлена ??на честь одного із спадкоємців правителя Яш-Мок-Шоку, який заснував на початку століття династія, якій судилося було правити містом 600 років. У 378 році, при дев'ятому правителі з цієї династії - лапі Великого Ягуара, Тікаль підкорив Вашактун. До того часу Тікаль знаходиться під впливом племені воїнів і торговців з мексиканського центру Теотіуакана, перейнявши у іноземців деякі методи ведення війни.

ПОЗДНІЙ «КЛАСИЧНИЙ» ПЕРІОД (600-900 роки н. Е.) Класична культура майя, для якої характерно бурхливе будівництво палаців і храмів, в VII-VIII століттях вийшла на новий рівень розвитку. Тікаль повертає собі колишню славу, але з'являються й інші, не менш впливові центри. На заході області майя процвітає Паленке. Яким править Пакаль, що прийшов до влади в 615 році і похований з найвищими почестями в 683 році. Правителі Паленке відрізнялися великим будівельним завзяттям і створили велику кількість храмів, палацових комплексів, царську усипальницю та інші споруди. Але що найважливіше - скульптурні зображення і ієрогліфічні написи, якими рясніють ці споруди, дають нам уявлення про те, що правителі і слухняний їм народ вважали головним. Після вивчення всіх пам'яток складається враження, що в цей період відбулися деякі зміни в ролі, яка відводилася правителю, і ці зміни побічно вказують на причину краху такої, здавалося б, благополучній цивілізації, якою була цивілізація майя в «класичний період».

Крім того, в чотирьох різних місцях в Паленке Пакаль і його спадкоємець спорудили так звані царські реєстри - стели з записами про членів правлячої династії, простежуються її коріння аж до 431 року н. е. Мабуть ці двоє були дуже стурбовані доказом свого законного права на владу, і причиною цього були два випадки в історії міста, коли правитель отримував право престолонаслідування по материнській лінії. Так відбулося з Пакаля. Оскільки у майя право на престол передавалося звичайно по батьківській лінії, Пакаль і його син були змушені внести в це правило деякі корективи.

У VII столітті здобув собі славу і південно-східне місто Копан. Багато написи і стели Копана показують, що містом протягом 4-х століть, з V століття н. е., правила одна династія. Завдяки такій стабільності місто придбав вагу і вплив. Засновник династії, правитель Яш-Кук-Мо (Блакитний-Кетуаль-Папуга), прийшов до влади в 426 році н. е. І можна припустити, що авторитет його був дуже великий, і всі наступні правителі Копана вважали за необхідне саме від нього вести відлік своєї царської лінії. З 15 його царствених нащадків найдовше прожив енергійний Дим-Ягуар, що зійшов на престол в 628 році і правив 67 років. Прославився як Великий Підбурювач, Дим-Ягуар привів Копан до небувалого розквіту, сильно розширивши його володіння, можливо за допомогою територіальних воєн. Знатні люди, що служили при ньому, ймовірно, ставали правителями покореннихгородов. За час правління Диму-Ягуара чисельність міського населення досягла приблизно 10000 чоловік.

У той час війни між містами були звичайним явищем. Незважаючи на те, що Правителі міст доводилися один одному родичами внаслідок міждинастичних шлюбів, та й в культурі - мистецтві і релігії - цих міст було багато спільного.

Продовжує розвиватися мистецтво, ремісники постачають знати різними вишуканими виробами. Триває будівництво церемоніальних будинків і численних стел, вихваляють особисті заслуги правителів.

Однак, починаючи з VIII століття, і особливо в IX столітті, міста центральних низовин занепадають. У 822 році політична криза потрясла Копан; остання датована напис в Тікаля відноситься до 869 року.

«Посткласичний» ПЕРІОД (900-1500 роки н. Е.) Виснаження природних ресурсів, занепад сільського господарства, перенаселеність міст, епідемії, вторгнення ззовні, соціальні потрясіння і безперервні війни - все це як разом, так і окремо могло послужити причиною занепаду цивілізації майя в південних рівнинних областях. До 900 році н. е. Будівництво на цій території припиняється, колись багатолюдні міста, покинуті жителями, перетворюються на руїни. Але культура майя все ще живе в північній тчасті Юкатана. Такі прекрасні міста, як Ушмаль, Каба, Сайіль, Лабна в горбистій місцевості Пуук, існують аж до 1000 року.

Історичні хроніки передодня конкісти і дані археології наочно свідчать про те, що в X столітті н.е. На Юкатан вторглися войовничі центрально мексиканські племена - тольтеки. Але, не дивлячись на все це в центральній області півострова населення вціліло і швидко пристосувалося ктновим умов життя. І через короткий час з'явилася своєрідна синкретична культура, що сполучає в собі майянскіе і тольтекского риси.

В історії Юкатана розпочався новий період, який у науковій літературі назву «мексиканський». Хронологічно його рамки припадають на X - XIII століття н.е.

Центром цієї нової культури стає місто Чичен-Іца. Саме в цей час для міста наступає пора процвітання, що триває 200 років. Уже кт 1200 році величезна площа забудови (28 квадратних кілометрів), велична архітектура і чудова скульптура говорить про те, що це місто було головним культурним центром майя останнього періоду. Нові скульптурні мотиви і архітектурні деталі відображають зросле вплив мексиканських культур, переважно тольтекской, що розвилася в Центральній Мексиці перш ацтекської. Після раптового і загадкового падіння Чичен-Іци головним містом на Юкатані стає Майяпан. Юкатанськіє майя, очевидно, вели між собою більш жорстокі війни в порівнянні з тими, що велися їх побратимами на півдні. Хоча докладні описи конкретних битв відсутні, відомо, що війни з Чичен-Іци билися проти воїнів з Ушмаля і Коби, а пізніше люди Майяпана напали на Чичен-Іцу і розграбували її.

За думки вчених, на поведінці сіверян позначився вплив інших народів, вторглися на територію майя. Не виключено що вторгнення відбувалося мирним шляхом, хоча це і мало ймовірно. Наприклад, у єпископа де Ланде були відомості про якихось людей, які прийшли із заходу, яких майя назвали «Ица». Ці люди, як говорили, що залишилися нащадки майя єпископові де Ланде, напали на Чичен-Іцу і захопили її. Після раптового і загадкового падіння Чичен-Іци головним містом на Юкатані стає Майяпан.

Якщо забудова Чичен-Іци і Ушмаля повторює інші міста майя, то Майяпан в цьому випадку досить таки відрізнявся від загальної схеми. Майяпан, обнесений стіною, був містом хаотичної забудови. Крім того, тут не було величезних храмів. Головна піраміда Майяпана була не дуже гарною копією піраміди Ель-Кастільо в Чичен-Іца. Чисельність населення в місті досягала 12 тисяч чоловік. Вчені припускають, що в Майяпане був досить високий рівень економіки, і що суспільство майя поступово переходило на ділові відносини, приділяючи все менше уваги древнім богам.

250 років в Майяпане правила династія Кокомів. Вони зберігали за собою влада, утримуючи своїх потенційних ворогів у заручниках за високими стінами міста. Ще більше зміцнили свої позиції коком, коли прийняли до собі на службу цілу армію найманців з Ах-Канули (мексиканський штатТабаско), чия відданість була куплена обіцянками військової здобичі. Повсякденне життя династії більшою своєю частиною була зайнята звеселяннями, танцями, бенкетами і охотами.

У 1441 році Майяпан взято в результаті кривавого повстання, піднятого вождями сусідніх міст, місто було розграбоване і спалене.

Падіння Майяпана прозвучало похоронним дзвоном над всією цивілізацією майя, що піднялася з джунглів Центральної Америки до безпрецедентно високого рівня іканувшей в безодню забуття. Майяпан був останнім містом на Юкатані, якому вдавалося підкорити собі інші міста. Після його паденіяконфедерація розпалася на 16 змагаються між собою міні-держав, кожна з яких боролося за територіальні переваги силами власної армії. У постійно розгорається війнах міста піддавалися набігам: захоплювали в основному молодих чоловіків, щоб поповнити ними військо або принести їх в жертву, поля підпалювали, щоб змусити хліборобів підкоритися. У безперервних війнах архітектура і мистецтво були залишені заненадобностью.

Незабаром після падіння Майяпана, всього через кілька десятиліть, на півострові висадилися іспанці, і доля майя була вирішена. Колись один пророк, слова якого наводяться в «Книгах Чилам-Балам», передбачав поява чужинців і його наслідки. Ось як звучало пророцтво: «Приймайте ваших гостей, бородатих людей, які йдуть зі сходу... Це початок загибелі ». Але ті ж самі книги попереджають і про те, що не тільки зовнішні обставини, а й самі майя будуть винні в тому, що трапиться. «І не було більше щасливих днів, - говорить пророцтво, - розсудливість нас залишило ». Можна подумати, що задовго до цього останнього завоювання майя знали, що слава їх потьмяніє і давня мудрість забудеться. І всеж, ніби передбачаючи майбутні спроби учених викликати з небуття їхній світ, вонивисловили надію, що коли-небудь голоси з минулого будуть почуті: «В Наприкінці нашої сліпоти і нашого ганьби все відкриється знову ». [4]



1.3 Чічен-Іца - місто майя в джунглях

Піраміда для Кукулькана - Летючі змії - Гра в м'яч у майя - «Праска» в руках жерця - Обсерваторія в незайманому лісі - Незбагненні календарні знання - Просвітителі з небес - «Лос Воладорес» - Сходи для богів - Геніальна жарт зі світлотінню.

Серед міст майя, відвідуваних нині туристами, Чичен-Іца займає особливе місце. Це місто храмів розташований на півострові Юкатан, і до нього легко дістатися по асфальтованому шосе як з Меріди, так і з курортного Канкуна. Той, хто має в своєму розпорядженні необхідну суму грошей, може прилетіти сюди на невеликому літаку.

До приходу іспанців Чичен-Іца був одним з найважливіших центрів майя на Юкатані, і навіть сьогодні його частково відреставровані руїни справляють сильне враження. Посеред культової споруди варто тридцятиметрова піраміда Кукулькана, складена з дев'яти розташованих один над одним платформ. Вона височіє над квадратної майданчиком зі стороною 55,50 метра і являє собою календар. До кожної сторони піраміди примикає сходи, що налічують дев'яносто один щабель. На верхній платформі, де закінчуються ступені, знаходиться невелике святилище з двома колонами. Оскільки кожна сходи містить 91 щабель, всього їх 91 х 4 = 364, а разом з найвищої ступенем виходить 365 - кількість днів у році. Крім того, кожна сторона піраміди складається з двадцяти п'яти майстерно прикрашених кам'яних плит. Число 25 відповідає календарному колі майя.

У Чичен-Іца можна побачити знамениту площу для гри в м'яч. Ця гра називалася «ток-а-ток». Зазвичай в неї грали на прямокутному майданчику завдовжки сорок і шириною п'ятнадцять метрів, обмеженою з обох сторін стінами. [5]

Майя, як, втім, і ацтеки з мексиканського високогір'я, грали важким кулею литого каучуку. На відміну від нашого футболу, де м'яч б'ють переважно ногами, а також стегнами, головою і грудьми, в ток-а-ток його можна було торкатися всім чим завгодно, крім рук і ніг. Гравці кидалися до м'яча і відбивали його плечима, передпліччя, ліктями і іншими частинами тіла. На кожній із стін на висоті чотирьох метрів було закріплено кам'яне кільце. Мета гри полягала в тому, щоб закинути м'яч в кільце команди суперників і в той же час не дати закинути його в своє кільце. Та команда, гравець якої торкався м'яча рукою або ногою, отримувала штрафні очки.

Конкістадор Ернан Кортес привіз з Мексики в Іспанію цілу ацтекську команду гравців в м'яч. Вельможі двору короля Карла V спочатку недовірливо спостерігали за індіанцями, але - як свідчить переказ - дуже скоро гра захопила їх. Ніколи раніше вони не бачили нічого подібного. Лунали дикі крики, ламалися кістки, а одного гравця забрали з площі мертвим. У решти були серйозно пошкоджені коліна, лікті і стегна.

Вчені досі сперечаються, приносили чи ні гравців команди, що програла в жертву. Я не думаю, що їх вбивали, оскільки хороших гравців і в ацтеків, і у майя напевно було не так вже й багато. До того ж навряд чи кому-небудь могла приносити задоволення гра з настільки жорстокими правилами.

Навколо ігрового майданчика Чичен-Іци розташовуються рельєфи, на яких зображені сцени жертвоприношення, але також і картини з релігійного життя майя. Сенс багатьох з цих рельєфів досі не розгаданий: багато одягнені жерці з дивними предметами в руках. Один фахівець цілком серйозно стверджував, що це праски!

Головним богом Чичен-Іци був Кукулькан, або Кукуматц, якого в інших областях Центральної Америки називали Кетцалькоатль. Цей самий Кукулькан - згідно з переказами - з'явився до майя з якоїсь далекої країни або навіть з небес. Кукулькан, він же Кукуматц, він же Кетцалькоатль, зображувався у вигляді змії з оперенням і крилами.[6]

У Долині Царів в Єгипті, де ховали фараонів, також фігурують крилаті змії. Їх майстерно розфарбовані зображення зустрічаються на стінах деяких гробниць. Між Мексикою, де жили майя, і Єгиптом п'ятнадцять тисяч кілометрів по прямій. І справа не тільки в відстані, але і в часі: давньоєгипетський фараон Тутмос I, похований в 1492 році до нашої ери, не міг знати про летючих зміїв майя, оскільки старе місто майя Тікаль був заснований лише чотириста років тому. Як могло статися, що один і той же досить незвичайний мотив був присутній в таких віддалених один від одного місцях, та ще в різні епохи?

Можливо, рішення цієї загадки знаходиться над нами, але ми не хочемо помічати його: інверсійний слід літального апарату, який недосвідчені в технологіях спостерігачі цілком могли прийняти за летючого змія.

Однак повернемося в Чичен-Іцу. Поряд із зображеннями богів з ореолами на фризах великий піраміди Кукулькана, дрібніших усічених пірамід, майданчики для гри в м'яч і різних храмів присутні зображення богів, що спускаються з небес. Ці дивні істоти в шоломах, із задертими догори ногами і зігнутими в ліктях руками, звані археологами «бджолиними богами», прикрашають кілька колон Храму Незайманих.

Найбільшим будівлею Чичен-Іци є не піраміда Кукул'кана і не Храм Тисячі Колон, а обсерваторія. Сьогодні вона відреставрована і може використовуватися за призначенням. На трьох терасах підноситься над джунглями круглу споруду. Всередині гвинтові сходи ведуть на верхній спостережний пункт. Там є отвори, спрямовані на певні сузір'я міфології майя. Зовнішні стіни обсерваторії колись несли на собі прикраси у вигляді зображень різних богів - з крилами і без, від яких залишилися лише фрагменти.

Майя були прямо-таки фанатичними астрономами. Це відомо з Дрезденського Кодексу, однієї з трьох рукописів майя, які пережили іспанське завоювання. Він рясніє цифрами і даними. Одинадцять листів барвистою рукописи [7] містять астрономічні відомості про Венеру. Майя обчислили тривалість венеріанського року - 583,92 дня. Два листа присвячені Марсу, чотири - Юпітеру і інші - Сатурну, Полярної зірки, сузір'ям Оріона, Близнюків і Плеяд. Крім того, майя вміли розраховувати затемнення, як для минулого, так і для майбутнього.

Час обертання Землі навколо Сонця, розраховане майя, становить 365,2421 дня. Цей результат точніше нашого григоріанського календаря, відповідно до якого в році 365,2424 дня. Крім того, майя були відомі співвідношення положень різних планет: коли Марс знаходиться в пункті X, де знаходиться Венера по відношенню до Юпітера? Вони знали відповіді на подібні питання. Звідки?

Завдяки багатовіковим спостереженнями, непереборному прагненню до створення досконалого календаря, доброму знанню математики - так вважають фахівці. Дуже може бути - хто сьогодні візьметься довести це?

Я ж, зі свого боку, вважаю, що майя жили в географічно-метеорологічної зоні, ні в якій мірі не забезпечує ідеальні умови для постійних спостережень неба. В умовах тропічного клімату дощові хмари закривають небо протягом шести місяців в році.[8]

Проте майя настільки точно знали параметри орбіти Венери, що за шість тисяч років вони відхилилися від істини всього на один день. Але історія цього народу аж ніяк не нараховує шести тисяч років. Вони не могли визначити, якою мірою правильними виявляться їх розрахунки на тривалий період часу.

Кукулькан, або Кукуматц, він же Кетцалькоатль, був їхнім учителем, стверджували майя. Згідно з переказами, цей самий Кукулькан приховував своє обличчя під маскою. Він носив дивний головний убір, а також світиться ланцюг на шиї і світяться ланцюжка на ногах. Народи Центральної Америки навчилися у нього математики, астрономії, ремеслам і слідували встановленим їм законам. Його народження носило надприродний характер. Після того як курс навчання був завершений, він відправився на «берег небесних вод», де добровільно спалив себе. У поданні майя він полетів до Венери. Згідно з другою версією, він вознісся на небеса, а третя говорить, ніби він піднявся на пліт з змій і повернувся на батьківщину. Однак все перекази сходяться в тому, що Кукулькан обіцяв повернутися в далекому майбутньому.

Але повернемося до обсерваторії майя і їх календарем. Народи Центральної Америки жили циклами, рівними п'ятдесяти двох років. Вони вірили, що їх небесний вчитель дійсно повернеться до них через певне число циклів.[9]

Прибуття іспанського конкістадора Ернана Кортеса в Центральну Америку в 1519 році співпало із завершенням чергового циклу. І майя, і ацтеки були переконані в тому, що Кортес - це повернувся Кукулькан або, щонайменше, його посланець. Тому він зустрів самий урочистий прийом. Конкістадор швидко розібрався в ситуації і безсоромно скористався непорозумінням до власної вигоди.

Віра майя в друге пришестя бога має паралелі в багатьох стародавніх релігіях в різних куточках світу. Хто не пам'ятає зі Старого Завіту, як зникли на вогненній колісниці пророк Енох і його майбутній наступник Ілія, які повинні були повернутися? Мусульмани чекають повернення свого махди, а християни, зрозуміло, Ісуса. Ідея повернення бога йде корінням в старовину і широко поширена по всій земній кулі. Вона продовжує жити в сучасних релігіях.

У легендах народів Центральної Америки йдеться відразу про чотирьох небесних вчителів, що спустилися на Землю. Вони облетіли планету тринадцять разів, [10] щоб повернутися через п'ятдесят два роки, що становлять цикл календаря майя.

Ця віра знайшла відображення у фольклорі. Перед Антропологічним музеєм в Мехіко стоїть висока щогла. Четверо барвисто одягнених індіанців танцюють навколо неї і грають на флейтах, а їх одноплемінники співають. Лунає команда, і індіанці лізуть по канатах на щоглу. Нагорі кожен індіанець прив'язує один кінець піднятого з собою персонального каната до щогли, а інший - до лівої щиколотки або ж оперізує їм груди. Знову звучить команда, і індіанці кидаються вниз, витягнувши руки до землі, подібно зображеним на рельєфах богам. Довжина канатів розрахована таким чином, що кожен індіанець зробить рівно тринадцять обертів навколо щогли, перш ніж торкнеться руками поверхні землі. Тринадцять оборотів чотирьох індіанців дають в сумі п'ятдесят і два - цикл майя, по завершенні якого вони чекали на повернення небесних вчителів.

Жерцям-архітекторам майя вдалося втілити в життя ще одну геніальну ідею. Йдеться про подію, що повторюється двічі в рік - 21 березня і 21 вересня, в перші дні астрономічних весни і осені.

Велика піраміда Кукул'кана настільки вдало вписана в навколишній ландшафт, що в ці два дні тут можна спостерігати дивовижне видовище. Вранці 21 березня промінь сонця, що сходить падає на східну грань піраміди. Чим вище піднімається сонце, тим більше промінь наближається до сходів, що вели до вершини піраміди. До обох краях сходів прикріплені скульптури оперених змій - символ бога Кукул'кана. Вони сповзають зверху вниз, і їхні голови лежать на землі. В силу того що в піраміди дев'яти ступенів при сході сонця точно на краю сходів, а отже, на опереної змії, виникає зображення освіченого світлом і тінню трикутника. Чим вище піднімається сонце, тим чіткіше проявляється в результаті гри світла і тіні хвиляста смуга, яка повільно опускається вниз по краю сходів і в кінці кінців розчиняється в сяйві сонячних променів. 21 вересня спостерігається той же самий феномен, але в зворотному порядку.

Це демонстрація геометричних і астрономічних знань, поставлених на службу Богу, а піраміда являє собою послання жерців майя, увічнене в камені, тоді як всі їх писання давно зотліли, а храми руйнувалися. Це послання свідчить.

Бог Кукулькан спустився з космосу, провів деякий час серед людей і навчив їх всіляким наукам і навичкам. Потім він покинув людей, давши їм обіцянку згодом повернутися.[11] У книзі жерця-ягуара записано:

«Вони зійшли із зірковою дороги вниз... Вони говорили на чарівному мовою зірок і неба. Їх знаки - це наша впевненість в тому, що вони спустилися з небес. І якщо вони прийдуть знову, то впорядкують то, що колись створили ».

2. Пам'ятки Мексики

2.1 Піраміда Кукулькана (Мексика, Чичен-Іца)

Піраміди Майя в Мексиці - це справжні пам'ятки старовини. Незважаючи на те, що в країні їх досить багато, відвідати вдасться лише деякі, оскільки велика частина пірамід засипана товстим шаром землі або ж покрита густою рослинністю.

Хотілося б докладніше зупинитися на головної визначної пам'ятки Чичен-Іци - піраміді Кукулькана, що являє собою справжнє диво світла. Інша її назва - «Ель-Кастільо» - в перекладі означає «замок». Побудована вона була в 11 столітті на честь вищого бога. Її назва на мові майа - «оперений змій». Підноситься вона на висоту 25 метрів. На самій верхній майданчика піраміди знаходиться храм. Дістатися туди досить складно, до її вершини ведуть чотири великі круті сходи, розділені 18 прольотами, причому, кожен з них раніше відповідав місяця року. Незважаючи на труднощі підйому, така екскурсія викличе величезний захват. Підстава піраміди - це квадрат зі сторонами 55,5 метрів.

На сторонах піраміди можна побачити 9 терас - на кожну кімнату царства мертвих по одній. Майя уявляли собі потойбічний світ як місце, куди вони повинні будуть відправитися після смерті.[12]

Піраміда Кукулькана (Мексика, Чичен-Іца)

Кожні сходи має 91 щабель. При множенні числа ступенів сходів на загальне число сходів і додати одну платформу, розташовану на самій вершині піраміди, на якій і стоїть храм, то в результаті вийде 365 - число, що дорівнює кількості днів у році.

І це не простий збіг. Вчені впевнені в тому, що майя взяли за основу піраміди принцип самого звичайного календаря. Є також припущення, що і піраміда раніше мала деякий астрономічне значення.

Сходи, яка йде по північній стороні піраміди, закінчується внизу зміїними головами, а вони, як відомо, є головним символом бога Кукулькана. Їх розташування не випадково. Підйом на верхній майданчик не безпечний. З усіх сходів реставрована тільки одна, західна. Піднятися по ній вдасться, потрібно лише триматися за натягнуту уздовж залізний ланцюг.

Місто майя зберігає безліч таємниць, його історія унікальна. Піраміда Кукулькана, яка знаходиться саме в цьому місті, має ще одну цікаву особливість. Її вдалося виявити тільки в 20 столітті, коли проходила реставрація цієї споруди. Два рази на рік можна було спостерігати надзвичайне явище, яке багатьом здається містичним.

Двічі на рік на піраміді з'являється особливий візуальний ефект. Трапляється це в дні весняного, а також осіннього рівнодення. В очікуванні настільки дивного дії неподалік від неї знаходиться кілька тисяч людей. З точністю до секунди на сходинках північній сходи трикутники світла і тіней складають образ гігантського Священного змія, який повільно ковзає до самої підстави піраміди. Це явище має величезне значення для майя, оскільки складалося враження, що священний Пернатий змій ніби повертається до життя.

Це загадкове явище було сигналом настання рівнодення і доводить той факт, що у майя добре була розвинена астрономія і геодезія. Варто було розташувати піраміду хоча б на єдиний градус не в ту сторону, ніякої гри світла не було б зовсім.

Ось така загадка таїться на півострові Юкатан, Мексика.

2.2 Піраміда Сонця (Мексика, Теотіуакан)

Якщо говорити про піраміду Сонця, то вона є головним символом, а також величезною загадкою старовинного міста, який розташований в Мексиці. Розкопки на місці її побудови відкрили світу 2 схованки, які зберігали різні артефакти. За деякими припущеннями, вони мали релігійний характер.

Теотіуакан виявився на піку величі ще в ті часи, коли про инкской імперії ще нічого не знали. Це був незвичайний місто - його називали найбільшим центром релігії всієї Мексики. Ще в першому тисячолітті до н.е., на цьому місці знаходилося найбільше поселення. У той час він почав своє існування, тут дуже часто були землетрусу, так що мешканцям доводилося дуже часто проводити відновлювальні роботи після стихії.[13]

Дана піраміда, є найбільш вражаючим і разом з тим, наймасштабнішим об'єктом архітектури даного міста. Досі невідомо, хто перший почав будівництво цієї піраміди, як і самого міста в цілому. Теотіуакан отримав свою назву лише в XV столітті, коли тут оселилися ацтеки. Швидше за все, свій розвиток, місто отримало завдяки тому, що тут є обсидіан, який жителі дуже активно використовували для виготовлення різних виробів.

Найперші спроби розгадати таємницю піраміди, були здійснені тільки в 1930 році, а не дуже давно, сучасні дослідження допомогли знайти вищезгадані тайники. Крім того, що були виявлені різні схованки з обрядовістю предметами, так само були знайдені поховання, які, швидше за все, мали ритуальний характер. Зараз, висота піраміди досягає 64 метра, хоча вважається, що її початкова висота була одно 71 метру. Завдяки своїм розмірам, вона займає 3 місце, поступаючись Великій піраміді, яка розташована в Чолулу, а також відомої піраміди Хеопса. Підстава має периметр, який прирівнюється до 900 метрам. На жаль, навіть у вік сучасних технологій, неможливо визначити її справжні розміри. Побудована вона так, що центральний вхід спрямовується до сонця. Вона має будова у формі квадрата. Крім того, з неї робилися різні спостереження, які пов'язані з астрологією. Її можна вважати дуже важливим спорудою тих часів, адже вона мала величезне значення в сільському господарстві, а також незаперечна перевага релігійного характеру.

Щорічно, цю пам'ятку, яку можна назвати всесвітньої, відвідують сотні туристів з усього світу. Вони заворожує своєю міццю і величчю. Побродивши в її околицях, кожен замислюється про те, як же її будували, і скільки людей брало участь в цьому процесі. Дістатися до неї не представляє ніякої складності. Вам всього лише, необхідно відвідати один з міст - Мехіко або Акамбаро. З них, дуже часто, до піраміди відправляються екскурсійні групи, в одну з яких, ви зможете без проблем записатися. Побувавши біля неї, ви отримаєте незабутні відчуття, а також шквал позитивних емоцій, які ви не зможете забути ніколи.

2.3 Екскурсія Загадки Ацтеків і Майя

Екскурсійний тур «Загадки ацтеків і майя» створений будити інтерес і нові почуття різноманіттям барвистих образів, запахів і смаків. У творах найвідоміших мексиканських художників Фріди Кало і Дієго Рівери відбивається історія країни. Наблизитися до її витоків і дізнатися про древні цивілізації майя та ацтеків допоможе відвідування Національного Антропологічного музею, історичного центру Мехіко і древніх міст, таких як Теотіуакан, Ушмаль і Чичен-Іца. Багато з цих місць оголошені історичним Надбанням Людства і знаходяться під захистом ЮНЕСКО. Культуру Мексики в період панування іспанської корони можна відчути в колоритних колоніальних містечках Кампече і Меріда. І нарешті, на закінчення поїздки вас чекають природні краси п.ідземного озера і бірюзових вод Карибського моря.

День 1. МЕХИКО

Прибуття в Мехіко, зустріч з гідом. Трансфер в готель.

День 2. Сокало - Базиліка Діви Гваделупської - Теотіуакан (приблизно 8 годин)

Сніданок. Оглядова екскурсія по Мехіко з відвіданням історичного центру міста, площі Сокало (всписке ЮНЕСКО). Колись тут же знаходився церемоніальний центр столиці ацтеків, і магія місця зберігається до наших днів: на площі є невелика археологічна зона з залишками головною піраміди «Темпл Майор». Ми відвідаємо Кафедральний Собор і Національний палац *: етурезіденцію в різний час займали намісники, імператори і президенти, а тепер у і вас є можливість прогулятися там.

Відвідування Базиліки Пресвятої Діви Гваделупської. Початковий собор був побудований в XVI столітті, але через пошкодження старовинної будівлі, покликаного зберігати головну святиню Мексики, а також з метою вмістити величезну кількість паломників з часом була вибудувана нова базиліка. Діва Гваделупская, або просто Гваделупа, вважається покровителькою всіх віруючих католиків Мексики, її також глибоко шанують християни в усьому світі. Екскурсія в археологічну зону стародавнього міста Теотіуакан (в списку ЮНЕСКО). Крім знаменитих пірамід Сонця і Місяця тут можна побачити вражаючу Дорогу Мертвих і храм Пернатого Змія Кетцалькоатля, прикрашений гігантськими зміїними головами. Повернення в готелі в Мехіко. Національний Палац не завжди відкритий для відвідування, Прайм Тревел залишає за собою право скасувати екскурсію в Палац в разі проведення різних заходів на центральній площі Сокало, візитів офіційних осіб або інших обставин, які можуть вплинути на закриття Палацу.[14]

День 3. Музей Фріди Кало - асьенде «ЛА-Норія» - Сошимілко (приблизно 8 годин)

Відвідування музею Фріди Кало. «Синій будинок», побудований в колоніальному стилі, знаходиться в мальовничому старовинному районі Койоакан. Тут знаменита мексиканська художниця народилася і прожила більшу частину свого незвичайного життя, повної пристрасті і болю. «Ноги, для чого вони мені, якщо у мене є крила, щоб літати», - так сама Фріда описала свою фізичну і духовну сутність.

Ми продовжимо наш шлях в напрямку Сошимілко і по дорозі відвідаємо асьенде «Ла-Нория», в якій сьогодні розташовується музей Долорес Ольмедо. Тут можна побачити роботи двох найвідоміших мексиканських художників: згаданої вище Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівери. Потім ми приїдемо в район Сошимілко, з його каналами, повними яскравих човнів і знаменитих плавучих садів «чінампаси». Система каналів на озері Тескоко, яке колись було дуже великим, існує вже кілька сотень років. Її створили ацтеки за часів, коли на місці Мехіко процвітала їх чудова столиця Теночтітлан.[15]

Повернення в готель.

День 4. Національний антропологічний музей - Кампече

Після сніданку ми відвідаємо Національний Антропологічний Музей, найбільший в Латинській Америці і один з найбільш значущих в світі. Його коллекція складається з численних археологічних та етнографічних експонатів, зібраних з усієї Мексики. Тут ми познайомимося з найбільш значущими і цікавими об'єктами культур майя та ацтеків і краще зрозуміємо взаємний вплив двох великих цивілізацій.

Трансфер в аеропорт і переліт в Кампече. Зустріч з гідом і оглядова екскурсія по найкрасивішому колоніального місту півострова Юкатан. Історичний центр Кампече був визнаний ЮНЕСКО Надбанням Людства.

День 5 Кампече - Ушмаль - Меріда (приблизно 7 годин)

Після сніданку ми відправимося в Ушмаль (в списку ЮНЕСКО), стародавнє місто цивілізації майя, який зберіг свою чарівність до наших днів. Тут можна побачити прекрасні приклади величного архітектурного стилю «Пуук». Наступний пункт нашої подорожі - колоніальний місто Меріда, столиця штату Юкатан. Головний інтерес для туристів тут представляють Майдан Незалежності і монументальний проспект Монтехо (Пасео-дель-Монтехо), де ми зможемо помилуватися розкішними резиденціями в європейському стилі, побудованими в кінці XIX - початку XX століття.

Розміщення в готелі,в Меріді.

День 6. Меріда - Чічен-Іца - ІК-КІЛЬ - КАНКУН (приблизно 9 годин)

Після сніданку ми вирушаємо в археологічну зону стародавнього міста Чичен-Іца, який свого часу вважався одним з головних центрів цивілізації майя. Крім знаменитої піраміди Кукулькана, включеної в список «7 нових чудес світу» і знаходиться під захистом ЮНЕСКО, тут можна побачити інші великі архітектурні пам'ятники майя, в тому числі обсерваторію і найбільше в Центральній Америці поле для священної гри в м'яч. Прохолодна вода красивого напівпідземного озера-сеноти Ік-Кіль освіжить нас перед від'їздом на узбережжі. Юкатан таїть ще багато скарбів, але туристи вже мріють про заслужений відпочинок в гамаку з келихом Маргарити, про білому піску і бірюзових водах Карибського моря.

Ласкаво просимо на кращі курорти Мексиканських Карибів - в Канкун і на Рів'єру Майя



Висновки

В курсовій роботі я розглянула питання Особливості підготовки і проведення екскурсії на етнографічну тематику,і вибрала культуру «Майа»

Безсумнівно, майя були помітною відміткою на історичній карті світу, мало хто зараз сумнівається в цьому. Про цивілізації майя відомо далеко не все, але і цей відомий матеріал важко вмістити в рамках цієї роботи, тому життя майя надзвичайно цікава і захоплююча у всіх її проявах, дивовижна схема її розвитку, перепади в розвитку, періоди і, напевно, ще більш заворожує таємничий кінець. Сподіваюся, що розуміння всього цього у нас ще попереду. І кажучи про велику зниклої цивілізації не можна не відзначити той факт, що цивілізація то не зовсім зникла, адже існують майя і до цього дня...

...