Визначення потенціалу природно-рекреаційних ресурсів гірських територій Українських Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 711.25

Вступ

Окреслення проблеми. До природних рекреаційних (курортних) ресурсів належать мінеральні і термальні води, ропа лиманів та озер, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, відпочинку, рекреації та реабілітації [1].

Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично допустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону [2].

Рекреаційні ресурси є основою ландшафтно-територіальної організації рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів і зон, вузлів і центрів, спеціалізації та економічної ефективності, процес формування яких залежить від соціально-економічних факторів і, перш за все, обсягу і структури попиту.

При всій важливості об'єктів історії та культури, складової в рекреаційно-ресурсній базі природні ресурси займають домінуюче місце. Природні рекреаційні ресурси - це основа для створення матеріально-технічної бази рекреації. Природно-територіальні комплекси різних рангів, їх компоненти та окремі властивості (атрактивність ландшафтів, географічна специфіка, екзотичність, унікальність природних об'єктів і їх візуально-географічне положення) є передумовами рекреаційного освоєння територій.

Профіль рекреаційної спеціалізації обумовлює основні типи рекреаційного освоєння:

1) території з високою інтенсивністю рекреації, де об'єкти іншого функціонального призначення відсутні або мають другорядне значення (парки, пляжі та інші зони масового відпочинку);

2) території із середньою інтенсивністю рекреації, які виконують одночасно деякі екологічні та виробничі функції (приміські зелені насадження, протиерозійні ліси тощо);

3) території з незначною питомою вагою рекреації [3].

Науково обґрунтоване прогнозування і довгострокове територіальне планування в регіоні Українських Карпат вимагають проведення рекреаційного районування території з метою оптимізації мережі курортних, рекреаційних, туристичних об'єктів, рекреаційних угідь з урахуванням обсягу попиту і потреб, неоднорідності вимог населення всіх районів країни до умов лікування, відпочинку та краєзнавства.

Стан висвітлення проблеми у наукових публікаціях. Поняття "рекреаційні ресурси" у географії першим застосував Ю.К. Єфремов (1963): "... до рекреаційних ресурсів слід відносити місця відпочинку і туризму, мальовничі пейзажі, красиві і декоративні види організмів." [4]. Це поняття доповнювалося В.Б. Нефьодовою (1968), А.А. Мінцем (1971), Б.Б. Родоманом (1969, 1971), Н.С. Мироненком, І.Т Твердо- хлєбовим (1986), В.І. Павловим, Л.М. Черчиком (1998), Т.В. Ніколаєнком (2001), О.О. Бейдиком (2001), О.Г. Топчієвим (2005), Н.М. Сажневою (2008), П.А. Масляком (2008) та ін. (табл.). Більшість науковців визначають основними ресурсоутворюючими елементами природні, культурно-історичні та соціально-економічні рекреаційні ресурси [5].

Рекреаційні ресурси пропонується класифікувати за аналогією визначення поняття "туристичні ресурси" у монографії Т.Ф. Панченко (2009) "Туристичне середовище. Архітектура. Природа. Інфраструктура" [14]. Отже, типологія рекреаційних ресурсів з пропозиціями автора виглядає так:

Таблиця. Порівняння визначення поняття "рекреаційні ресурси"

1. Курортні ресурси - це мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань і організації відпочинку.

2. Природні рекреаційні ресурси - це природні та природно-технічні геосистеми, явища природи, що мають властивості, придатні (комфортні) для рекреаційної діяльності.

3. Історико-культурні рекреаційні ресурси - це сукупність матеріальних об'єктів культурної спадщини (цінні споруди, визначні місця, природні комплекси тощо) та творів історичного минулого, пам'ятки монументального мистецтва, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

4. Архітектурно-містобудівні туристичні ресурси - це сукупність будинків і споруд певного історичного періоду або регіону, а також сукупність структурно-композиційних якостей певної предметно-просторової форми - планувальної структури поселень, ансамблів забудови, атрактивних екскурсійних об'єктів тощо [14].

рекреаційний ресурс туристична курортне

Виклад основного матеріалу

Розрахункові показники рекреаційних навантажень є необхідним критерієм для визначення ємності (місткості) конкретних ділянок рекреаційних територій, особливо у гірських умовах. Ємність (пропускну здатність) гірсько-рекреаційних зон та комплексів рекомендується визначати за допомогою модернізованої автором формули, що враховує особливі умови: наявність достатньої площі для рекреаційної діяльності, територій для рекреаційної забудови і врахування обмежень з допустимих навантажень на природні ландшафти [16]:

Ri = G G/ i=1 j=1 Z UiHi (1) Rj =Z UjHj (2),

де: R_i, Rj, - ємність гірсько-рекреаційних зон тривалого (і) та короткочасного (j) відпочинку, для яких основним видом рекреаційних ресурсів є території природного ландшафту, тис. осіб;

U_t, Uj - площа природних ландшафтів, га;

H_p Hj - допустиме навантаження на ландшафт і та j виду використання, осіб/га; G - число типів виділених ландшафтів.

Для встановлення показників допустимих рекреаційних навантажень, що є специфічною сферою наукових досліджень, застосовуються також інші методи визначення з географічних, екологічних, біологічних та інших галузей знань, які стосуються дослідження стійкості ґрунтового і покриву природних комплексів, різних видів ландшафту, експериментальних ділянок тощо.

Відповідно до досліджень географів, біологів, медиків, соціопсихологів існує три основних методичних підходи до оцінювання природних ресурсів та визначення показників антропогенних навантажень: меди- ко-біологічна оцінка відображає вплив природних факторів на організм людини і базується на методах, що дозволяють оцінити комплекс кліматичних чинників із застосуванням оціночних шкал градацій (температура повітря, загальна хмарність, швидкість вітру тощо); психолого-естетич- на оцінка - емоційну реакцію людини на той чи інший природний комплекс, цінність якого залежить від морфологічної структури ландшафту, різноманітності елементів пейзажу [14, 17, 18]. Варто звернути увагу на специфічні аспекти, такі як технологічна оцінка, що відображає взаємодію людини і природного середовища за допомогою визначення "технології" рекреаційної діяльності та можливостей інженерно-будівельного освоєння території, й оцінка історико-культурних ресурсів - історичних пам'яток, меморіальних місць, духовних та культурних цінностей тощо.

Висновки

Таким чином, в умовах Карпатського регіону різноманітні гідромінеральні ресурси і сприятливий клімат цього краю рекомендується використовувати для лікування та оздоровлення різних категорій населення; менш комфортні умови температурного режиму сприяють розвитку різних форм масового відпочинку. Рівнинний і передгірний рельєфи цікаві для спортивного, екологічного та пізнавального туризму, а в умовах гірського рельєфу найбільшу популярність отримали спортивні напрями рекреації (велотуризм, гірський велосипед, піші та кінні походи різної категорії складності, а взимку - гірськолижний спорт та туризм).

Для визначення умов оптимальної організації масового відпочинку в горах автором було застосовано методи соціологічного опитування та експертної оцінки спеціалістами в галузі науково-експериментального проектування рекреаційних об'єктів у гірських умовах (ДІПМ Містопроект (м. Львів), 1111 Горизонт АЛ, ТОВ АКД); у 1990-2016 роках було здійснено анкетування близько 240 осіб, у результаті якого було встановлено, що:

а) до основних вікових груп, які віддають перевагу активним формам відпочинку, належать особи у віці 18-40 років;

б) перспективний демографічний склад для створення нового типу гірсько-рекреаційного комплексу - це особи віком 20-40 років;

в) популярність ландшафтів і сезону для відпочинку для різних вікових груп - це зима - літо в гірських умовах;

г) вимоги щодо розселення та переліку необхідних послуг для вікової групи старше 40 років - це комфортні умови та різноманітність сервісної інфраструктури, а до 40 років - умови для занять спортивно-оздоровчими видами рекреації.

Список літератури

1. Закон України "Про курорти" від 05.10.2000 № 2026-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 50. - ст. 435.

2. Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31. - ст. 241.

3. Мироненко Н.С. Рекреационная география. Учебное пособие / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохлебов. - М.: МГУ, 1981. - 208 с.

4. Ефремов К.Ю. Тропами горного Черноморья. - М.: Географгиз, 1963. - 406 с.

5. Сорокина Ц.В. Рекреационные ресурсы как основа формирования рекреационных комплексов пригородных зон / Ц.В. Сорокина, О.З. Байтеряков, М.Л. Сажнев // География и геология / Экономическая география [Электронный ресурс]: www.rusnauka.com/3_SND_2010 /Geographia/58289.doc.htm.

6. Минц А.А. Экономическая оценка естественных ресурсов / А.А. Минц. - M.: Мысль, 1972. - 303 с.

7. Минц А.А. Опыт количественной оценки природно-ресурсного потенциала регионов СССР / А.А. Минц, Т.Р. Кохановская // Изв. АН СССР. Сер. геогр. - 1973. - № 5. - С. 55-65.

8. Багрова Л.А. Рекреационные ресурсы (подходы к анализу понятия) / Л.А. Багрова, Н.В. Багров, В.С. Преображенский // Известия АН СССР. Серия география. - М., 1977. - № 2.

9. Нудельман В.І. Социально-экономические проблемы рекреационного природопользования / В.І. Нудельман. - К.: Наукова думка, 1987.

10. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм: Навч. посіб. / М.П. Крачило. - К.: Вища школа, 1994. - 190 с.

11. Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми / С.І. Попович // Туристичні ресурси України: Зб. наук. статей. - К.: Вид-во ФПУ, 1996. - С. 7-17.

12. Бейдик О.О. Методологія та методика аналізу рекреаційно-туристських ресурсів України: автореф. дис.... докт. геогр. наук: спец. 11.00.02 "Економічна та соціальна географія" / О.О. Бейдик. - К., 2004. - 36 с.

13. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону): Навч. посіб. / Ф.Ф. Мазур. - К.: Центр учбової літератури, 2005. - 96 с.

14. Панченко Т.Ф. Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура [монографія]/ Т.Ф. Панченко. - К.: Логос, 2009. - 176 с.

15. Василевская Я.В. Классификация туристско-рекреационных ресурсов для их общественно-географической оценки / Я.В. Василевская // Теория и практика современной науки: материалы VIII Международной научно-практической конференции, г. Москва, 26-27 декабря 2012 г. В 3 т.: т. III / Науч.-инф. издат. центр "Институт стратегических исследований". - М.: Спецкнига, 2012. - C. 85-90.

16. Панченко Т.Ф. Расчет параметров развития курортно-рекреационных зон на различных уровнях проектирования / Т.Ф. Панченко // Респ. межвед. сб. Градостроительство. Теория и практика курортного строительства. - К.: Будівельник, 1982. - Вып. 32. - С. 1823.

17. Панченко Т.Ф. Ландшафтно-рекреаційне планування природно-заповідних територій / Т.Ф. Панченко. - К.: Логос, 2015. - 176 с.

18. Руководство по формированию курортно-рекреационных систем / Киев- НИИП градостроительства. - М.: Стройиздат, 1984. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru