Сучасний стан розвитку санаторно-курортної бази в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

сучасний стан розвитку санаторно-курортної бази в україні

CURRENT STATE OF DEVELOPMENT OF SANATORIUM BASE IN UKRAINE

Галасюк С.С.

кандидат економічних наук, доцент кафедри туристичного та готельно-ресторанного бізнесу Одеського національного економічного університету

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто сучасний стан санаторно-курортної бази в Україні. Виявлено основні тенденції функціонування засобів розміщення, які проваджують діяльність у сфері лікувально-оздоровчого туризму, та зроблено певні висновки. Запропоновано заходи щодо вдосконалення організації діяльності закладів санаторно-курортного та оздоровчого типу.

Ключові слова: санаторно-курортна база, лікувально-оздоровчий туризм, сучасний стан розвитку, показники санаторно-курортної діяльності.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрено современное состояние санаторно-курортной базы в Украине. Выявлены основные тенденции функционирования средств размещения, осуществляющих деятельность в сфере лечебно-оздоровительного туризма, и сделаны определенные выводы. Предложены мероприятия, направленные на совершенствование организации деятельности заведений санаторно-курортного и оздоровительного типа.

Ключевые слова: санаторно-курортная база, лечебно-оздоровительный туризм, современное состояние развития, показатели санаторно-курортной деятельности.

ANNOTATION

In article the current state of sanatorium base of Ukraine is considered. The main tendencies of functioning of the means of placement which are carrying out activity in the sphere of medical- health tourism are revealed, and certain conclusions are drawn. The actions directed to improvement of the organization of activity of enterprises of sanatorium and improving type are offered.

Keywords: sanatorium base, medical-health tourism, current state of development, indicators of sanatorium activity.

Постановка проблеми

Нині центрами санаторно-курортного та оздоровчого туризму в Україні є гірські і передгірні райони Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей, а також Чорноморське узбережжя Миколаївської, Херсонської та Одеської областей, які мають певну інфраструктуру для розміщення туристів, що приїжджають для лікування та оздоровлення. Проте вітчизняний ринок лікувально-оздоровчого туризму поки що перебуває у стадії формування, тому актуальним є виявлення особливостей функціонування санаторно- курортної бази в умовах сьогодення, а також пропонування заходів, спрямованих на вдосконалення організації надання санаторно-курортних та оздоровчих послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивченню проблем теорії та практики організації санаторно-курортної справи приділяється багато уваги у працях вітчизняних науковців: О.О. Любіцевої, Т.І. Ткаченко, Г.В. Казачковської, В.І. Стафійчук, О.Г. Розметової та ін. Тенденції розвитку лікувально-оздоровчоготуризму та санаторно-курортної бази досліджували такі вчені, як: В.Ф. Семенов та І.Л. Литовченко [1], С.Г. Нездоймінов [2], С.Г. Ярьоменко [3], М.Й. Ковач [4], Ю.Ю. Мигалина [5]. Проте низка питань, пов'язаних з організаційно-економічним та правовим забезпеченням діяльності санаторно-курортних закладів, дотепер залишається невирішеною, що негативно впливає на їх сучасний розвиток.

У статті проведено дослідження сучасного стану санаторно-курортної бази в України. На підставі офіційної статистичної інформації проаналізовано показники діяльності санаторно- курортних та оздоровчих закладів та зроблено певні висновки.

Мета статті полягає в аналізі сучасного стану санаторно-курортної бази в Україні, виявленні основних проблем, які гальмують її розвиток, а також у пропонуванні певних заходів щодо їх вирішення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Україна має значний потенціал для розвитку лікувально-оздоровчого туризму. На території країни присутні всі види ресурсів (бальнеологічні, грязьові, кліматичні), які необхідні для функціонування закладів із надання санаторно- курортних та оздоровчих послуг. Наявність різноманітних рекреаційних ресурсів робить Україну привабливою для розвитку туристичного сектору економіки.

На жаль, потужна санаторно-курортна база, яка існувала в Україні з радянських часів і була добре сформована та сприяла оздоровленню всіх категорій громадян завдяки наданню соціально орієнтованих та доступних для населення послуг (переважно за рахунок фондів соціального страхування), нині зменшилась удвічі. Так, якщо в 1990 р. працювало 3 782 санаторно- курортні та оздоровчі заклади, то в 2005 р. їх було вже 3 152 од., у 2010 р. -- 3 011 од. [6], а в 2015 р. -- тільки 1 847 од.

Однією з найактуальніших проблем у санаторно-курортній сфері, яка загострилася з початку перебудови економічної системи України, є значне зменшення державного фінансування та зниження ефективності управління спеціалізованими лікувально-оздоровчими закладами, що негативно вплинуло на рівень їх конкурентоспроможності порівняно з іншими колективними засобами розміщення. Також існує проблема, пов'язана з недостатньою потужністю внутрішніх та зовнішніх туристичних потоків [7, с. 197].

Інформація про кількість засобів розміщення санаторно-курортного та оздоровчого типу надана на підставі даних статистичних бюлетенів за 2011--2015 рр. [8--10] (табл. 1). Так, більшість засобів розміщення лікувально-оздоровчого призначення представлено базами відпочинку, питома вага яких збільшилася за п'ять років із 63,6% до 74,3%. Однак загальна кількість цих установ скоротилася на 340 од., або на 19,9%. Причинами цього явища є соціально-політичні (анексія АР Крим, бойові дії в зоні проведення АТО) та виробничо-господарські проблеми, зокрема: виведення з експлуатації окремих об'єктів у зв'язку з погіршенням їх фінансово-економічного стану; капітальний ремонт чи реконструкція санаторно-курортних закладів; зміна власника чи форми господарювання; перебування справ у суді; банкрутство та відсутність коштів на експлуатацію [6].

Найзначніше зменшення кількості об'єктів розміщення спостерігається серед пансіонатів -- у 3,7 рази, або на 171 од., а також серед пансіонатів із лікуванням -- у 3,4 рази, або на 33 од.

Негативною тенденцією, яка простежується за даними табл. 1, є скорочення загальної кількості установ лікувально-оздоровчого туризму на 848 од., або практично на третину. Незважаючи на невелике зростання (на 4%, або на 113 од.), яке спостерігалося в період 2011-- 2013 рр., санаторно-курортна галузь України не змогла відновити власні показники розвитку, досягнуті в 1990 та 2005 рр., коли в країніпрацювали 3 782 та 3 152 курортно-рекреаційних засобу розміщення відповідно.

Табл. 2 містить відомості про ємкість санаторно-курортної бази України.

Варто зазначити, що питома вага санаторіїв у загальній структурі засобів розміщення лікувально-оздоровчого туризму становить приблизно 10%, а їхня частка в одноразовій місткості -- близько 22%. Дана обставина пояснюється досить великим обсягом номерного фонду санаторіїв порівняно з іншими засобами розміщення. Так, середня місткість санаторіїв України в розрахунку на один заклад становить 320 місць, тоді як баз відпочинку (яких більшість у структурі засобів розміщення) -- 116 місць, тобто майже в три рази менше.

Негативною тенденцією є зменшення загальної місткості засобів розміщення на 137,1 тис. місць, або на 34,1%. Скорочення номерного фонду властиве всім видам засобів розміщення санаторно-курортного та оздоровчого призначення. Найвагоміше зменшення кількості місць спостерігається серед пансіонатів -- на 40,7 тис. місць, або на 74,7%, а також серед санаторіїв -- на 33,5 тис. місць, або на 36,3%.

Як уже зазначалося, найбільша частка в структурі засобів розміщення та їх ємкості належить базам відпочинку. Це пояснюється тим, що для функціонування подібних закладів не потрібно мати власну лікувальну базу, а також особливі природні ресурси. Разом із тим для санаторіїв і пансіонатів із лікуванням обов'язковою умовою є наявність ресурсної бази, здатної в сукупності з апаратним і медикаментозним видами лікування здійснювати лікувальний та оздоровчий вплив на організм відпочиваючих.

Таблиця 1

Структура засобів розміщення санаторно-курортного та оздоровчого типу в Україні

Таблиця 2

Ємкість засобів розміщення санаторно-курортного та оздоровчого типу в Україні

Таблиця 3

Чисельність відпочиваючих у засобах розміщення санаторно-курортного та оздоровчого типу в Україні

Одним із суттєвих показників, спроможних визначити ефективність функціонування засобів розміщення лікувально-оздоровчого профілю, є кількість осіб, оздоровлених на базізазначених закладів. Дана інформація представлена в табл. 3.

В Україні спостерігається катастрофічне зменшення туристів, що користуються засобами розміщення санаторно-курортного та оздоровчого профілю. Так, якщо за 2011--2015 рр. загальна кількість засобів розміщення скоротилася на третину (31,5%), то чисельність відпочиваючих зменшилася майже наполовину (46,4%), що в абсолютному вираженні становить 1,25 млн. осіб.

Згідно зі статистичними даними, у результаті кризи у сфері українського туризму найбільше постраждали санаторії: кількість клієнтів, бажаючих користуватися їх послугами, скоротилася на півмільйона. Пік чисельності туристів, відпочиваючих у санаторіях, припав на 2013 р. -- 1,03 млн. осіб. За підсумками 2015 р. їх кількість зменшилася майже на 60%.

У структурі туристопотоку, що обслуговується засобами розміщення лікувально-оздоровчого профілю, відбулися такі зміни:

— якщо в 2011 р. санаторії та бази відпочинку мали приблизно однакову питому вагу (до 35%), то в 2015 р. частка санаторіїв становила 30,2%, а баз відпочинку -- 52%;

— також варто відмітити значне зменшення питомої ваги пансіонатів (з 14,6% до 4,5%) та пансіонатів із лікуванням (з 3,1% до 0,8%).

Аналіз регіональної структури санаторно-курортної бази зроблено на підставі офіційних статистичних даних про санаторії, які єпрофільним типом засобів розміщення лікувально-оздоровчого туризму (табл. 4). Разом із тим проведено дослідження відгуків клієнтів цих закладів, оприлюднених на відомих сайтах бронювання (Uahotels.info, Booking. com, Tripadvisor.com), та розраховано середні рейтингові бали санаторіїв по регіонах, складниками яких є оцінки за лікування та сервіс, організацію харчування, чистоту і комфорт, місцезнаходження закладу, а також співвідношення «ціна -- якість послуг».

На прикладі регіональної структури санаторно-курортного господарства України можна простежити, що зменшення кількості цих закладів відбувається не тільки через нестачу даних із тимчасово окупованих територій. Так, навіть у популярних з організації лікувально- оздоровчого туризму областях виведено з експлуатації або повністю припинено діяльність низки санаторіїв, зокрема: на Львівщині та Одещині -- по чотири заклади, на Київщині та Тернопільщині -- по два заклади тощо.

Таблиця 4

Поширення санаторіїв по території України

лікувальний оздоровчий туризм україна

За даними табл. 4 зроблено такі висновки:

-- лідерами за кількістю санаторіїв у 2015 р. є Львівська (головні курорти -- Трускавець, Східниця, Моршин), Одеська (м. Одеса, Затока, Сергіївка) та Закарпатська (Поляна, Чинадієве, Голубине, Кваси, Сойми, Шаян) області. Саме тут розташовано понад 40% усіх санаторіїв України;

— деякі регіони України (Волинський, Кіровоградський, Луганський, Сумський, Черкаський, Чернівецький, Чернігівський) не мають у своєму складі курортних місцевостей, однак на їх територіях знаходяться 1--5 санаторіїв, що суперечить чинному законодавству про курорти;

середній рейтинг санаторіїв України становить приблизно 6,9 бали із 10 можливих, що є досить низьким показником. Найвищі зведені оцінки мають санаторії Закарпаття -- 8,2 бали, Полтавщини -- 7,9 балів (курорт Миргород) та Вінниччини -- 7,8 балів (курорт Хмільник). Нижчу оцінку -- 5,6 балів -- здобули санаторії Запорізької області; серед досліджуваних 184-х санаторіїв рейтингові оцінки розподілилися так: від 9,0 до 10,0 балів отримали 18 санаторіїв; від 8,0 до 8,9 балів -- 39 закладів; від 7,0 до 7,9 -- 46 санаторіїв; від 6,0 до 6,9 балів -- 41 заклад; від 5,0 до 5,9 балів -- 18 санаторіїв; від 4,0 до 4,9 балів -- 13 закладів; менше 3,9 балів -- чотири установи; п'ять санаторіїв не мають оцінок взагалі.

Дослідження відгуків клієнтів про обслуговування, отримане в українських санаторіях, дає змогу виявити основні проблеми, з якими стикаються відпочиваючі під час оздоровлення в них: завищені ціни на путівки; одноманітне харчування; відсутність пропонування їжі за більшістю дієт; великі черги до лікарів та в процедурні кабінети; багато платних процедур; мало розваг на території санаторіїв; відсутність індивідуального підходу під час занять лікувальною фізкультурою; нестабільна робота Інтернету або повна його відсутність; погана звукоізоляція номерів; у низці випадків -- не сучасне медичне обладнання, комплектування номерів застарілими меблями, неякісною сантехнікою та постільною білизною тощо.

Позитивними рисами українських санаторіїв відпочиваючі визначають такі: можливість лікуватися за соціальною путівкою; відносна чистота в номерах та затишна атмосфера; ввічливий персонал; грамотні лікарі та медсестри (здебільшого); добротні лікувальні процедури; можливість замовляти їжу по типу шведського столу.

Представлені дані свідчать про наявність певної матеріально-технічної бази санаторіїв, яка може бути розширена за умов активізації санаторно-курортної діяльності в Україні. Для поліпшення надання санаторно-курортних і оздоровчих послуг у нашій країні необхідно відслідковувати світові тенденції функціонування даної галузі, враховувати досвід зарубіжних держав, які досягли значних успіхів в організації подібної діяльності завдяки ефективним принципам управління та використання як природних, так і матеріальних ресурсів, та стали загальновизнаними світовими рекреаційними центрами.

Проаналізувавши думки науковців [4; 5; 7; 14; 15] щодо організації санаторно-курортного комплексу України, а також спираючись на результати власного дослідження сучасного стану його бази, виявлено основні причини, що гальмують розвиток даної галузі:

— зміна моделі соціальної політики держави (скорочення державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення населення; скасування державного фінансування 30 санаторіїв та передача їх на баланс органів місцевої влади, у результаті чого вони можуть взагалі припинити власну діяльність через нестачу коштів на утримання; відміна видачі пільговим категоріям громадян безоплатних путівок до санаторно-курортних закладів за рахунок коштів державного бюджету чи відміна виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян);

— незадовільне економічне становище галузі (низка об'єктів вимагає значних фінансових ресурсів на відновлення та ремонт матеріально-технічної бази та медичного обладнання, що унеможливлюється складністю отримання кредитів; сезонність споживання санаторно- курортних послуг у зимовий період призводить до функціонування закладів на межі виживання; непродумана цінова політика на рекреаційно-оздоровчі послуги відлякує споживачів та підштовхує більш заможних українців відпочивати на зарубіжних курортах; керівництво санаторно-курортним закладом покладено на головного лікаря, а не на фахівця зі спеціальною менеджерською освітою, що робить процес управління неефективним; відсутність системи мотивації персоналу позначається на плинності кадрів та знижує якість обслуговування);

— ймовірність виведення з експлуатації земель курортно-рекреаційного призначення (продаж або передача в оренду земель, на яких знаходяться об'єкти курортно-туристичного призначення, приватним фізичним або юридичним особам; сучасна забудова рекреаційної території підприємствами, діяльність яких не відповідає її призначенню; рейдерські атаки на окремі рекреаційно-оздоровчі об'єкти з метою їх захоплення та привласнення; нечесна конкурентна боротьба, перерозподіл сфер впливу та власності в рекреаційно-оздоровчій сфері).

Проблеми, характерні для санаторно-курортної сфери України, посилюються загальними ризиками, існуючими в умовах сьогодення. До них належать: недосконалість податкової політики, яка перешкоджає вкладенню інвестицій у рекреаційну інфраструктуру та санаторно- курортний комплекс; різке підвищення цін на енергоносії та продукти харчування; інфляційні процеси, які негативно впливають на вартість санаторно-курортного обслуговування; погіршення соціально-політичної ситуації в країні, що призводить до скорочення іноземного туристопотоку з метою лікувально-оздоровчого туризму.

Висновки

За результатами дослідження сучасного стану санаторно-курортної бази України виявлено основні проблеми, які гальмують розвиток даної галузі. Для вдосконалення діяльності закладів санаторно-курортного та оздоровчого профілю запропоновано вжити низку заходів:

— створити дієві умови для залучення інвестицій у розвиток санаторно-курортної діяльності з метою модернізації матеріально- технічної бази наявних комплексів, закупівлі сучасного медичного обладнання, підвищення комфортабельності перебування відпочиваючих та якості їх обслуговування;

— встановити систему податкових пільг для санаторно-курортних та оздоровчих закладів, а також для підприємств, які купуватимуть путівки для своїх співробітників, з метою підвищення підприємницької активності у цій сфері;

— створити дієвий механізм соціального захисту населення для гарантування державою оплати конкретних санаторно-курортних путівок конкретним споживачам;

— забезпечити конструктивну взаємодію органів державної влади України та її суб'єктів для комплексного раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів та їх збереження;

— розробити та впровадити державну і регіональні програми розвитку санаторно-курортної галузі для координації зусиль усіх сторін, зацікавлених в її успішному функціонуванні;

— забезпечити впровадження європейських стандартів у діяльність українських санаторно- курортних та оздоровчих установ для підвищення якості обслуговування клієнтів;

— розробити систему матеріального стимулювання трудової діяльності, а також забезпечити підвищення кваліфікації персоналу санаторно-курортних та оздоровчих закладів для організації високоякісного обслуговування споживачів;

— створювати багатопрофільні курорти на основі використання природних рекреаційних ресурсів для розширення асортименту пропонованих лікувально-оздоровчих та розважальних послуг якомога більшій кількості відпочиваючих;

— розробити та поширити потужну рекламну кампанію курортів України на світовому та внутрішньому ринках для залучення іноземних та вітчизняних туристів, прагнучих отримати якісні послуги в санаторно-курортних та оздоровчих закладах.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Семенов В.Ф. Фактори конкурентоспроможності курортно- рекреаційних підприємств на ринку послуг / В.Ф. Семенов, І.Л. Литовченко // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного університету. Економічні науки. - 2015. - Вип. 1(28). - Ч. 2. - С. 102-105.

2. Нездойминов С.Г. Современные тенденции развития лечебно-оздоровительного туризма в Украине / С.Г. Нездойминов // Туризм: право и экономика. - 2014. - № 2. - С. 20-24.

3. Ярьоменко С.Г Лікувально-оздоровчий туризм Одеської області: сучасний стан та стратегічні напрями розвитку / С.Г. Ярьоменко // Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення : матеріали VI Між- нар. наук.-практ. конф. (8-9 жовтня 2015 р.). - Херсон : ПП Вишемирський, 2015. - С. 449-455.

4. Ковач М.Й. Інноваційний розвиток санаторно-курортного господарства регіону: проблеми і ризики / М.Й. Ковач // Економіка та держава. - 2013. - № 6. - С. 43-45.

5. Мигалина Ю.Ю. Санаторно-курортні заклади України: бізнес чи соціальна спрямованість? / Ю.Ю. Мигалина // Економіст. - 2011. - № 6. - С. 38-40.

6. Галасюк С.С. Проблеми розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Україні / С.С. Галасюк, К.А. Галасюк // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Серія «Економічні науки». - 2013. - Вип. 5.

7. Оцінка туристично-рекреаційного потенціалу регіону : [монографія] / За заг. ред. проф. В.Г. Герасименка. - Одеса : ОНЕУ, 2016. - 262 с.

8. Колективні засоби розміщування в Україні у 2011 році : статистичний бюлетень. - К. : Державна служба статистики України, 2012. - 190 с.

9. Туристична діяльність в Україні у 2013 році : статистичний бюлетень. - К. : Державна служба статистики України, 2014. - 272 с.

10. Колективні засоби розміщування в Україні у 2015 році : статистичний бюлетень. - К. : Державна служба статистики України, 2016. - 200 с.

11. Інтернет-портал иаІ^е^.іПо [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uahotels.info.

12. 12.Інтернет-портал Tripadvisor.com [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://www.tripadvisor.com.

13. Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576 (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.portal.rada.gov.ua.

14. Галасюк С.С. Сучасний стан бази лікувально-оздоровчого туризму в Одеському регіоні / С.С. Галасюк, К.А. Галасюк // Туристичний та готельно-ресторанний бізнес в Україні: проблеми розвитку та регулювання : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Черкаси : ЧДТУ, 2013. - С. 63-67.

15. Галасюк С.С. Туристична активність на ринку лікувально- оздоровчих послуг Одеського регіону / С.С. Галасюк // Настоящи изследования и развитие - 2013 : Материали за междунар. научна практична конф. - София : Бял Град-БГ ООД, 2013. - Т 8. - С. 48-52.УДК 331.151.2

Размещено на Allbest.ru