До питання про обґрунтування схем туристичних маршрутів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Кафедра країнознавства і туризму

УДК 338.47:338.49:332.1:338.48:911.5/.9(045)

до питання про обґрунтування схем туристичних маршрутів

Коробко А.О., аспірант

Науковий керівник: Балабанов Г.В.

Стаття присвячена покращенню транспортного обслуговування туристів. Здійснена спроба мінімізувати транспортну втому туристів за рахунок удосконалення схем маршрутів.

Ключові слова: транспортне обслуговування туристів, обґрунтування схем маршрутів, транспортна втома туристів.

А.О.,Korobko postgraduate Supervisor: G.V. Balabanov

National Aviation University, SN IIA, Department of Countries and Tourism Kyiv, Ukraine

TO THE QUESTIONS OF STUDY SCHEMES OF TOURIST ROUTES

The article is devoted to the improvement of transport service for tourists. Here was made an attempt to minimize tourists transport fatigue by improving the schemes of routes.

Keywords: transport service for tourists, improvement of the routes schemes, tourists transport fatigue.

Актуальність. Туризм досить сильно залежить від транспорту, його безпеки, доступності, швидкості та зручностей, які надаються туристу під час подорожі. Усе більше людей щороку подорожує Україною, здійснює поїздки за її межі. Це стало можливим завдяки тісній взаємодії транспортних та туристичних підприємств, а також завдяки оптимізації транспортно - логістичних схем туристичних маршрутів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Термін «туристичний транспорт» впроваджується у наукову термінологію у 50-х роках XX сторіччя, коли туристичні подорожі перетворилися у масове явище. При цьому деякі фахівці, розглядаючи взаємовідносини туризму і транспорту, відводять туристичному транспорту самостійне місце у системі пасажирського транспорту у зв'язку з тим значенням, що він має у туристичному процесі.

Перший теоретичний досвід відокремлення туристичного транспорту від пасажирського належить швейцарському професорові Вальтерові Ганзикеру (Walter Hunzicker), який розпочав свої дослідження ще в 1954 році. Розвиток його тез знайшов продовження в наукових працях професора Клода Каспара (Claud Kaspar), який вдосконалив схему Ганзикера. За його поглядами весь транспорт поділяється на вантажний та пасажирський, останній відповідно на відомчий і туристичний транспорт. Невід'ємною частиною організованого туризму є перевезення, відповідно транспортне обслуговування туристів здійснюється туристичним транспортом.

Болгарський учений М. Нешков у книзі «Туроператорска, агентска и транспортна дейност», узагальнюючи підходи до трактування поняття «туристичний транспорт», висловив думку, що «туристичний транспорт» може бути визначений як організаційно відособлений вид пасажирського транспорту, створений і призначений для обслуговування туристів під час їх подорожі й перебування поза постійним місцем проживання [5, с. 123].

Джон Уокер у своїй книзі «Вступ до гостинності» вважає, що історія розвитку туризму в цілому поділяється на дві частини: перша - до появи й використання масових видів транспорту; друга - після їхньої появи. Остання складається з окремих етапів відповідно до виникнення нових видів транспортних засобів, а саме: вік залізниць, вік автомобілів, вік реактивних літаків і вік круїзів на морських суднах [3].

Серед провідних вчених, які вивчали проблематику організації транспортного обслуговування в туризмі, необхідно зазначити Аріон О.В., Біржакова М. Б. і Нікіфорова В. І., Гвозденко А. А., Гуляєва В. Г., Любіцеву О.О., Смирнова І. Г. та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Дана стаття є спробою включити транспортну втому туристів до кола чинників, що впливають на організацію транспортно-логістичних схем туристичних маршрутів.

Мета і завдання статті. Охарактеризувати вплив транспортної втоми на якість транспортного обслуговування туристів. Розкрити можливості вдосконалення схем маршрутів для покращення транспортного обслуговування туристів.

Викладення основного матеріалу. Взаємовідносини туристичних та транспортних компаній, правила взаємодії у питаннях забезпечення безпеки туристів, обслуговування, використання знижок і пільг при продажу транспортних послуг мають важливе значення як для туристів, так і для організаторів подорожей. Розвиток туризму в Україні суттєво стримує невідповідність транспортних систем світовим стандартам зручності, ефективності та безпеки, неможливість масштабних інвестицій в об'єкти транспортної інфраструктури.

Суть поняття «туристичний транспорт» можна визначити так: спеціалізований і самостійно відокремлений вид пасажирського транспорту, призначений тільки для обслуговування туристів при їх подорожах або перебуванні поза місцем постійного місця проживання. У змістовні рамки туристичного транспорту можна включати: підприємства спеціалізованого туристичного автотранспорту; чартерні авіакомпанії; туристичні фірми, що мають власний транспорт [2, c.165].

У туризмі при оптимізації схеми маршруту туру необхідно враховувати об'єктивні і суб'єктивні обмеження. Перші визначаються умовами сегментації ринку, другі - можливостями туроператора. Зокрема, до них належать: часові обмеження (терміни подорожі), економічні (конкурентність ринку та вартість туру), юридичні (регламентація перевезень). При плануванні програм турів акцент повинен робитися саме на потребах туристів. Туристичні маршрути для організованих груп розраховані на масового споживача, тому варто приділити особливу увагу доступній вартості туру при мінімізації транспортної втоми.

Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація.

Розвиваючи ідеї Любіцевої О.О., на першому етапі вибору пунктів маршруту критерієм відбору є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності. На другому етапі при ієрархізації пунктів маршруту основну увагу звертають на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Третій етап акцентує увагу на тому, що вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів. На четвертому етапі відбувається розробка схеми маршруту туру. Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані.

Найпоширеніший варіант у процесі складання схеми маршруту, коли за обмежений термін за потреби мінімізації витрат часу та витрат на переміщення між основними пунктами маршруту необхідно забезпечити максимально можливу інформативність подорожі, тобто охопити якнайбільше об'єктів огляду з метою досягнення пізнавальної теми туру [6, с. 350-352]. У процесі розробки програми туру зважають на нормативні витрати часу: а) поселення в готель; б) харчування; в) екскурсійне обслуговування; г) заходи дозвілля; д) транспортування між головними пунктами маршруту. Програма має бути варіативною, тобто передбачати екскурсії вільного вибору туристів та інші форми вільної реалізації дозвілля.

При розробці схеми маршруту вибір пунктів маршруту узгоджують із програмою туру відповідно до виду туризму, термінів подорожі, класу обслуговування. Вибір схеми маршруту залежить від таких критеріїв: атрактивності об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливості забезпечення різноманітності програми перебування в даному населеному пункті, конфігурація транспортної мережі, її густота, технічний стан транспортних шляхів, рівень розвитку окремих видів транспорту, надійності та безпеки транспортних операцій. Але важливість такого чинника як транспортна втома туристів в науковій літературі ще належним чином не вивчена.

При розробці маршруту дуже часто використовують так звану «задачу комівояжера". Задача комівояжера (комівояжер -- бродячий торговець; англ. Travelling Salesman Problem, TSP; нім. Problem des Handlungsreisenden) полягає у знаходженні найвигіднішого маршруту, що проходить через вказані міста хоча б по одному разу. Його сутність полягає у визначенні кільцевого маршруту, що починається в першій точці маршруту, проходить лише один раз через головні пункти маршруту та закінчується у вихідному пункті. Кількість можливих варіантів кільцевих маршрутів, навіть за невеликої кількості їх пунктів, є дуже значною. На практиці для визначення оптимального кільцевого маршруту використовують метод найкоротшої з'єднувальної мережі. Це мережа шляхів, що з'єднує декілька пунктів та має найменшу довжину. Її будують таким чином: а) обирають два пункти з найменшою відстанню між ними; б) у кожному наступному випадку додають ланку з найменшою довжиною, приєднання якої довше обраних ланок не утворює замкнутого контуру. Якщо всі пункти маршруту об'єднати у найкоротшу з'єднувальну мережу, на ній обирають кільцевий маршрут. Формувати маршрути слід з пункту найвіддаленішого від початкової точки. Потім обирають три пункти з найбільшими сумарними відстанями, які включають у вихідний маршрут. До нього додають пункт, що має найбільшу сумарну відстань із тих, що залишились [6, с. 350-352].

В умовах глибокої соціально-економічної кризи більшість туроператорів України створюють маршрути турів лише з урахуванням критерію мінімізації вартості поїздки. Дійсно, необхідно враховувати низьку платоспроможність населення, але не можна відкидати головну мету туристичної подорожі - задоволення споживача від пізнання оточуючого світу. Транспортна втома туристів - це виснаження моральних та фізичних сил у зв'язку з довготривалим перебуванням подорожуючих у транспортному засобі. Найчастіше вона проявляє себе після більше ніж 6-ти годинного перебування туристів у транспортному засобі. Довготривалий переліт та більше ніж 2 пересадки у незручний час доби з тривалими стиковками, довготривалі автобусні переїзди на відстань більшу, ніж 360 км за один раз, складні поромні переправи в певний пункт маршруту (більше ніж 14 годин), безперервний проїзд потягом більше ніж 16 годин - все це спричиняє втому і незадоволення туристів.

Особливості техніко-економічних характеристик транспортних засобів та їх комфортність обумовили популярність певних видів транспорту на маршрутах різної протяжності. Так, поїздки від 5-10 до 500 км здійснюються за допомогою автомобільного транспорту. У поїздки від 500 до 1000 км туристи, здебільшого вирушають залізницею. Що ж до використання авіаційного транспорту, то на відстанях менше 500 км він просто нерентабельний і активно використовується у поїздках більше 1000 км [2, с180].

Щорічно зростають обсяги міжнародних пасажирських перевезень, здійснених авіаційним транспортом. Також ЮНВТО та Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) на конференції у Медельїні, Колумбія, 14 вересня 2015 року заявили про впровадження нової спільної стратегії оптимізації повітряного транспорту та місцевого, регіонального розвитку туризму. У заяві підкреслюється, що в найближчі 15 років кількість рейсів та пасажиропотік повинні збільшитись у 2 рази. Державам вже час саме зараз готуватися до того, щоб вони могли повною мірою скористатися вигодами від цього зростання в майбутні роки [7].

Варто розглянути кілька типових прикладів схем туристичних маршрутів. Розпочнемо зі стандартного авіаційного туру з метою оздоровлення, відпочинку та розваг. Прикладом може слугувати комплексний тур з Києва на відпочинок до Греції на острів Крит.

Рис.1. Картосхема стандартного авіаційного туру з метою оздоровлення, відпочинку та розваг

Відстань від аеропорту Бориспіль, (Київ, Україна) до аеропорт Іракліон (Іракліон, о. Крит, Греція) складає 2 100 км, польотний час 4 години 20 хвилин. Інколи при прямому чартерному рейсі польотний час може зменшуватись до 3-х годин 20 хвилин. Початок туру відбувається в аеропорту Бориспіль м. Київ. Далі туристи літаком прямують до аеропорту о. Крит - Іракліона. У вартість туру також завчасно включений трансфер аеропорт - готель - аеропорт, що відбувається чи на автобусі (при наявності великої групи) чи на автомобілі (при замовленні індивідуального трансферу завчасно). Найчастіше під час відпочинку туристи також обирають собі екскурсії та подорожують островом на автобусах туристичних компаній чи беруть в оренду автомобілі та знайомляться з Критом самостійно, але постійно повертаються до готелю на ночівлі. Відповідно в останній день на туристів чекає трансфер до аеропорту автобусними чи автомобільним транспортом і переліт назад до їх місць постійного проживання.

З метою поглиблення взаємодії туристичних операторів з транспортними компаніями та мінімізації транспортної втоми подорожуючих можна запропонувати залучення трансферу «від дверей» туриста до аеропорту туристичними операторами, які організовують відпочинок та трансфер від аеропорту до дому на зворотному шляху. Дана інновація може бути слушною, адже при «оптовому» замовленні трансферу в українських транспортних компаніях туроператори можуть отримувати знижки та пропонувати його за меншу платню, ніж повинні сплачувати туристи, користуючись таксі чи особистим транспортом. Другим плюсом такої інновації буде впевненість туроператора у тому, що турист не запізниться на рейс навіть у разі зміни та перенесення часу вильоту. При можливому впровадженні даної інновації буде збільшено комфорт туристів. Можливо також запропонувати туристичним операторам змінити авіакомпанії та марку літаків, залучивши перевізників з новішим парком повітряних суден. Це дасть змогу скоротити тривалість авіаперельоту і зменшити транспортну втому туристів.

У туристичних групових перевезеннях в даний час все-таки позицію лідера займає автомобільний транспорт. Таким він став завдяки своїй доступності широким верствам населення, універсальності застосування (у перевезеннях на далекі відстані, при організації трансферів, екскурсій), розвиненій мережі автомобільних комунікацій. Для мінімізації транспортної втоми туристів найчастіше відбувається комбінування залізничного та автобусного видів транспорту на одному маршруті. Приклад наведено на рис.2.

Рис.2. Картосхема комбінованого туру з використанням залізничного та автобусного транспорту

Дана схема відображає маршрут групового екскурсійного туру Київ - Чоп - Будапешт - Чоп - Київ. З м. Києва до м. Чопа туристична група дістається за допомогою залізничного транспорту. Відстань, яку долають туристи потягом, складає від 810 км до 900 км в залежності від маршруту потяга. Тривалість такої поїздки близько15-16 годин. Після збору групи у м. Чоп починається автобусний екскурсійний маршрут до Угорщини (м. Будапешт). Відстань від м. Чоп до м. Будапешт - 350 км, тривалість поїздки в одному напрямку - 5 годин. Група до місць постійного проживання повертається за тим самим маршрутом.

У даному випадку транспортна втома туриста мінімізується за рахунок комбінування двох видів транспорту, зростає безпека подорожуючих. Під час подорожі потягом у туриста немає необхідності весь час сидіти, він може організувати повноцінне харчування, має можливість сну у зручному положенні. Для оптимізації даного маршруту можливо запропонувати зменшити переїзд без зупинок для відвідання атрактивних місць Угорщини від м. Чоп до м. Будапешт. Поряд з трасою, яка з'єднує ці міста, знаходяться відомі своїми термальними джерелами спа-комплекси міст Егера, Егерсалока та Мішкольц - Тапольца. Відпочинок від переїзду у природних термальних джерелах зменшує транспорту втому подорожуючих та надає сили для виконання подальшої програми туру. Дорогою назад варто також додати до програми туру відвідання одного з найбільш відомих у світі виноробних регіонів - Токаю. Він розташований неподалік кордону з Україною, тому при збереженні майже однакової відстані у кілометрах є можливість запропонувати туристам більшу кількість екскурсійних та відпочинкових об'єктів зі збереженням однакових витрат на транспорті послуги та мінімізацією транспортної втоми.

Окреме місце в організації автомобільних туристичних перевезень посідають автобусні тури без комбінацій з іншими видами транспорту. Останнім часом користуються популярністю автобусні тури зі столиці України. Розглянемо як приклад схему маршруту автобусного туру до Прибалтики (рис. 3).

Рис 3. Картосхема екскурсійного автобусного туру (без використання інших транспортних засобів)

Дана транспортно-логістична модель відображає стандартну схему екскурсійного автобусного туру, який починається в Україні, далі за маршрутом міста Литви, Латвії та Естонії. Маршрут стартує з м. Києва і за програмою туру група прямує нічним переїздом до м. Риги (1014 км). У туристів 2 ночівлі в м.Рига, виїзд на екскурсію до м. Таллінн, в останній день переїзд на екскурсію до м. Вільнюс та нічний переїзд назад до м.Києва (717 км). Дана схема є стандартною для бюджетного автобусного туру до Прибалтики, але транспортна втома туристів у даному випадку не береться до уваги. Автор пропонує оптимізувати даний маршрут за рахунок додавання ночівель у Білорусії по дорозі туди, оглядовою екскурсією містом Мінськ, а по дорозі назад можна запропонувати ночівлю у м. Вільнюс і вже з самого ранку рушити назад до України.

За правилами організації автобусних турів, мінімальний час відпочинку водіїв повинен складати 9 годин. При злагодженій роботі керівника групи та водіїв з додаванням ночівлі у Білорусії та Литві, мінімізації транспортної втоми туристів, час на дорогу, який буде згаяний за рахунок ночівель, також можливо мінімізувати. Він буде складати близько 5 годин.

Туризм досить сильно залежить від транспорту, його безпеки, доступності, швидкості та зручностей, які надаються туристу під час подорожі. Розуміння необхідності вивчення транспортно - логістичних схем та оптимізації туристичних маршрутів трансформує традиційні підходи до організації транспортних турів. Проаналізовані в статті схеми маршрутів дозволяють автору стверджувати про недостатню увагу організаторів туризму до такого феномену як «транспортна втома туристів». Ефективні транспортно-логістичні схеми нових туристичних маршрутів та оптимізація вже існуючих дозволять покращити якість транспортного обслуговування туристів.

транспортний втома маршрут туристичний

Використані джерела

1.Аріон О.В. Організація транспортного обслуговування туристів: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2008. - 192 с.

2.В'їзний туризм. Навчальний посібник / Коваль П.Ф., Алєшугіна Н.О., Андрєєва Г.П., Зеленська О.О., Григор'єва Т.В., Пархоменко О.Г., Дудко В.Б., Михайловський М.О., Бондар С.І. - Ніжин, Видавництво Лук'яненко В.В., 2010. - 304 с.

3.Джон Р. Уокер. Введение в гостеприимство. - М.: Издательство «Юнити-Дана», 2002. - 596 с.

4.Любіцева О.О. Методика розробки турів. Навчальний посібник. - К.:Альтерпрес, 2003. - 104 с

5.Нешков М. Туроператорска, агентска и транпортна дейност. - Варна: университетско издателство Икономически университет, 2000. - 224 с. 6.Смирнов І.Г. Логістика туризму: навчальний посібник / І.Г. Смирнов. - К.: Знання, 2009. - 444 с.

7.ЮНВТО и ИКАО расширяют сотрудничество в поддержку целей в области устойчивого развития ООН// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://media.unwto.org/ru/press-release/2015-09-16/yunvto-i-ikao-rasshiryayut-sotrudnichestvo-v-podderzhku-tselei-v-oblasti-us

Размещено на Allbest.ru