Рухова активність як основа всебічного розвитку дитини дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рухова активність як основа всебічного розвитку дитини дошкільного віку

Світлана Замрозевич-Шадріна

Мета: розкрити важливість підтримання рухової активності для всебічного розвитку дитини дошкільного віку.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Необхідною умовою гармонійного розвитку дитячого організму, що впливає на формування розумового розвитку та психофізіологічного статусу, є достатня рухова активність (О. Піменова, О. Солодков та ін.). Ученими встановлено тісний зв'язок між рівнем фізичного розвитку, фізичної підготовленості дітей і їх руховою активністю (М. Антропова, О. Аракелян, Г. Сальникова, О. Силіна та ін.). Крім того, існує пряма залежність між рівнем фізичної підготовленості та психічним розвитком дитини. Рухова активність сприятливо впливає на перцептивні, мнемічні та інтелектуальні процеси. Ритмічні рухи тренують пірамидну й екстрапірамідну системи. Повноцінна рухова активність дитини стимулює мовленнєвий розвиток, що веде до розгортання пізнавальних процесів, розкриття вищих психічних функцій, центри реалізації яких зосереджені в лівій лобовій частині кори головного мозку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження (Е. Вавілова, Е. Вільчковського, Н. Денисенко, Т. Осокіна, В. Шишкіна та ін.) довели, що рухова активність дітей обумовлена численними соціальними, психологічними та природними факторами (режимом, станом здоров'я дитини, руховою підготовленістю, кліматичними умовами та ін.).

Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти та соціального суб'єкта (Н. Лебедєва, А. Маркосян, І. Муравов та ін.).

Виклад основного матеріалу. Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільників здебільшого пояснюється зниженням рухової активності. Для усунення цих недоліків основну увагу слід приділити організації фізичного виховання, зокрема, передбачити правильну побудову та активізацію рухового режиму, спрямувати його на оздоровлення дітей, забезпечити медико-профілактичну роботу. Працездатність і здоров'я дошкільника безпосередньо залежать від фізичного розвитку [1]. Рухи впливають не лише на розвиток опорно-рухового апарату, а й активізують роботу кори головного мозку, позначаються на вищій нервовій діяльності дитини, її почуттях. Учені встановили, що висока потреба в русі генетично закладена в людському організмі, обумовлена всім перебігом його еволюційного розвитку [2; 3; 5; 6].

Генетична потреба в різному рівні рухів залежить від типологічних особливостей нервової системи дитини. При цьому, за даними дослідників, оптимальний фізічний розвиток і функціональний стан організму дитини досягається при руховій активності у 4 роки - 12-13 тис. локомоцій, у 5 років - 14-15 тис., у 6 і 7 років - 15-16 і 17-18 тис. рухів відповідно (О. Демидова).

На думку О. Сударєва, гігієнічною нормою є такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу в русі, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей та їхньому гармонійному розвитку. За його визначенням, стан організму при нормі рухової активності характеризується такими показниками:

добра резистенція до негативних впливів з боку зовнішнього природного середовища;

низький рівень захворюваності;

високий рівень функціональних можливостей;

адекватність реакцій на фізичні навантаження;

висока фізична працездатність;

помірні енергетичні затрати при м'язовій діяльності;

рівномірність у розвитку основних рухових якостей.

Для покращення фізичного і функціонального розвитку дітей необхідне розширення їх рухового режиму. Разом з тим слід підкреслити, що не тільки низька, але й надмірно висока рухова активність однаково несприятливо впливають на організм дитини. Штучне підвищення рухового режиму за допомогою значного збільшення обсягу фізкультурних занять і, навпаки, недостатнє задоволення потреби дітей у русі на фізкультурному занятті компенсується надалі їх підвищеною активністю в різних видах діяльності (Г. Юрко). Тому при збільшенні фізичних навантажень украй необхідно знайти оптимальне співвідношення спеціально організованої та спонтанної рухової активності. Таким чином, фізичні вправи різного характеру позитивно позначаються на емоційному стані, психічному й розумовому розвитку дошкільників. Позитивний вплив на рухову підготовленість дітей-дошкільників має систематичне проведення занять фізичної культури та інших організаційних форм з фізичного виховання, забезпечення оптимальної самостійної рухової діяльності дітей.

Для підвищення рухової активності дошкільників, зміцнення їхнього здоров'я, розуміння його цінності, уміння дотримуватись здорового способу життя доцільними є цільові прогулянки, рухливі ігри, фізкультурні свята, розваги, тижні фізкультури, дні здоров'я, спортивні змагання. Разом із цим педагоги можуть використовувати традиційні (точковий масаж, ходьба по доріжках здоров'я) та нетрадиційні фізкультурно-оздоровчі заходи (музикотерапія, сміхотерапія, дихальна терапія, аромотерапія, пальчикова гімнастика, гімнастика для очей, релаксація, психогімнастика), а з педагогами ДНЗ слід практикувати такі форми роботи, ділові ігри, мозкові штурми, тренінги, педагогічні турніри).

Будь-яку рухову активність розумно починати з горизонтальних положень - найбільш простих і природних - з поступовим ускладненням рухового режиму і переходом до вертикальних положень (вправи стоячи, різновиди ходьби, бігу й стрибків як найскладніших за навантаженням ударно-гравітаційних рухів) [4, 22-24].

Великі можливості для фізичного розвитку дітей дає природа. Тому прогулянки на свіжому повітрі - обов'язкова умова здорового побуту дошкільника. Перебуваючи на повітрі, вони мають змогу рухатися. Щоб дитина охоче гралася, прогулянку треба робити цікавою. Для цього знадобляться рухливі ігри, яким належить важлива роль у розвитку рухових навичок. Вони не лише зміцнюють здоров'я, а й розширюють і поглиблюють уявлення про довкілля, розвивають увагу, пам'ять, спостережливість і творчу уяву. Вихователь повинен так спрямувати ігрову діяльність, щоб вона розвивала не лише рухи, а й творчість.

Рухлива гра є ефективним засобом гармонійного всебічного виховання, найбільш цікава та емоційна діяльність, що позитивно впливає на функціональний стан нервової системи та фізичний розвиток дитини. У процесі проведення рухливих ігор створюються умови для розвитку уваги, сприйняття, уточнення уявлень, понять тощо. Рухливі ігри сприяють розвиткові творчої уяви, пам'яті, кмітливості, активності думки, просторового орієнтування і, як наслідок, підвищують інтелектуальний рівень дитини.

Завдяки рухливим забавам розвиваються такі фізичні якості, як сила, спритність, гнучкість, витривалість. Загалом гра розкриває творчий потенціал дітей.

Оздоровлювальне значення ігор полягає в тому, що вони сприяють ґармонійному розвитку форм і функцій організму; загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють м'язовий корсет, м'язи спини, черевного пресу; формують правильну поставу та вміння зберігати її; здійснюють профілактику плоскостопості.

Ігри формують рухові вміння і навички, основи знань із фізичної культури і спорту; розвивають фізичні якості, у чому й полягає їхнє освітнє значення.

Виховна ж роль ігор - у вихованні моральних та вольових якостей, любові до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

Рухлива гра - це не лише найкращий засіб розвитку, а й чудова нагода для дітей поспілкуватися між собою. Вони щасливі, коли дорослі приділяють їм увагу, грають із ними. Адже в такому випадку дорослі виконують одразу кілька функцій: розвивають, навчають, спілкуються.

У руховій активності розрізняють довільну активність, що проявляється в процесі самостійних рухових дій, та цілеспрямовану - у ході проведення організаційних форм роботи з фізичного виховання, де рухова активність нормується за обсягом та інтенсивністю рухів, а також за тривалістю рухового компонента в режимі дня. Обсяг, зміст і моторна щільність довільної та цілеспрямованої рухової активності дітей під час перебування їх у дошкільному навчальному закладі становлять його руховий режим.

За результатами досліджень Е. Вільчковського, встановлено норми оптимального рухового режиму з урахуванням функціональних потреб дитячого організму та пори року: улітку - 1820 тис. кроків на день, восени - 15-16,5; узимку - 16,5-18 та навесні - 16-17,5.

Уведення систематичних фізичних вправ, активних ігор на свіжому повітрі усуває функціональні зміни в організмі дитини, нормалізує сон. Це допоможе функціонально навантажити весь організм, усі його тканини, здійснити позитивний вплив на структурне їх формування, удосконалення. Фізичні вправи необхідно проводити систематично, адже одноразове їх виконання не викликає стійких змін в організмі. Для їх формування потрібне поступове збільшення фізичного навантаження. Рухового режиму слід дотримуватися в усі пори року Фізичні вправи, інтенсивність та обсяг навантаження, тривалість і частота повторень мають відповідати станові здоров'я, функціональним можливостям дошкільника.

Правильно організований руховий режим позитивно діє на скелет та основні функції організму. Під впливом тренування в м'язах збільшується кількість капілярів, зміцнюються кістки.

Відбуваються зміни не лише в органах кровообігу, а й у крові - зростає рівень гемоглобіну, еритроцитів, покращується робота печінки, серця, головного мозку, органів дихання. Знижується також вразливість до простудних захворювань, особливо якщо заняття проводяться на свіжому повітрі. Фізичні вправи сприяють удосконаленню координації рухів, позитивно позначаються на розвитку центральної нервової системи.

Дуже важливо систематично аналізувати ефективність занять з фізичної культури, їхній вплив на фізичний розвиток і стан здоров'я дітей, своєчасно вносити корективи, виправляти упущення. Така цілеспрямована робота всього колективу дошкільного навчального закладу спільно із сім'єю - запорука успіху у справі виховання й розвитку дітей.

Разом з цим з метою підвищення ефективності занять фізичною культурою кожному колективу ДНЗ доцільно постійно піклуватися про організацію систематичної роботи з батьками, доводити до їхнього відома сучасні способи підвищення рівня рухової активності дитини, вчити формувати позитивну реакцію на рух та заняття фізичними вправами тощо. При цьому варто розробити пам'ятки для батьків, які, на нашу думку, мають містити інформацію щодо розвитку рухових здібностей вихованців.

Форми співпраці дошкільного навчального закладу та сім'ї у фізичному вихованні дітей можуть мати різноманітний характер та зміст. Зокрема, сюди можна віднести проведення батьківських зборів, де інструктор з фізичного виховання спільно з медичним працівником або лікарем та вихователями розкривають роль сім'ї у вихованні здорової дитини. Тут варто наголосити на необхідності ведення здорового способу життя в родині, занять фізкультурно-оздоровчою роботою в ДНЗ і вдома.

З метою удосконалення взаємозв'язку сім'ї та дошкільного навчального закладу з питань фізичного виховання дітей варто проводити презентації досвіду використання засобів фізичного виховання для розвитку фізичних якостей та рухової активності дитини; обговорення раціонального режиму дня, здорового способу життя та побуту дітей, застосування ранкової гігієнічної гімнастики у формуванні постави та гігієни тіла, порад лікарів, тижневого обсягу фізичних навантажень (8-12 годин); загартування організму; організація участі батьків у змаганнях сімейних команд.

Для батьків доцільно проводити семінари-практикуми з організації фізичного виховання дітей, зокрема: створення необхідних матеріально-технічних умов для занять фізкультурою удома; контролю за дотриманням режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанням ранкової гімнастики. Цікаво відбуватимуться змагання та ігри на дитячих майданчиках за місцем проживання для сімейних команд, участь батьків у днях здоров'я, спортивно-художніх вечорах, іграх, розвагах, прогулянках.

Висновки. Отже, у руховій діяльності дошкільників формуються якості, необхідні для навчання у школі, що зумовлюють готовність до навчання.

Література

руховий активність дитина дошкільний

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е.С. Вільчковський, О.І. Курок. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. - 428 с.

2. Воспитатель по физической культуре в дошкольных учреждениях: [учеб. пособ. для студ. высш. и сред. учеб. заведений] / Н.Н. Кожухова, Л.А. Рыжкова, М.М. Самодурова; [под ред. С.А. Козловой]. - М.: Изд. центр "Академия", 2002. - 320 с.

3. Дубогай О.Д. Навчання в русі: здоров'язберігаючі педагогічні технології в початковій школі / О.Д. Дубогай. - Київ: Шкільний світ, 2005. - 112 с.

4. Єфименко М. Золоті формули рухового розвитку / М. Єфименко // Дошкільне виховання. - 1996. - № 3. - С. 22-24.

5. Іващенко В.Г. Теорія і методика фізичного виховання : підручник / В.Г. Іващенко, О.П. Безкопильний. - Черкаси: Вид-во ЦНТЕІ, 2006. - Ч. 1. - 2006. - 420 с.; Ч. 2. - 2006. - 467 с.

6. Пангелова Н. Формування оптимальної рухової активності дітей 5-6 років у процесі проведення фізкультурних занять у природному середовищі / Н. Пангелова // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - 2002. - № 23. - С. 144-145.

Размещено на Allbest.ru