Історія та перспективи використання природної та культурної спадщини Українських Карпат у туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

історія Та перспективи використання природної та культурної спадщини Українських Карпат у туризмі

На нашу думку, гори Карпати володіють багатьма рекреаційними ресурсами. Сьогодні Українські Карпати є рекреаційним регіоном літнього і зимового відпочинку та бальнеологічного лікування. Зауважимо, що у Європі цей високогірний район України знають як регіон, де разом з природою збереглися історико-культурні пам'ятки та самобутня культура корінних жителів краю: лемків, бойків, гуцул та долинян. Без сумніву, зазначені фактори сприяють розвитку туристичної галузі у Карпатах та спонукають до більш детального вивчення означеної проблематики.

Аналіз досліджень. Дослідження історії та перспективи використання природної і культурної спадщини Карпатського регіону у туризмі та в історичній ретроспективі комплексно розглянуті у працях В. Товт [12], В. Федорченка [13], В. Фуртія [14], Ф. Шандора [15].

Мета статті - проаналізувати історію та перспективи використання природної і культурної спадщини Карпатського регіону.

Виклад основного матеріалу. Зазначимо, що у розвитку туризму у Карпатському регіоні можна, на наш погляд, виділити такі основні етапи:

1. «Літниськовий етап» (середина XIX - середина XX ст.) - становлення сільського, зеленого та краєзнавчого туризму.

2. Радянський етап (60 - 80-ті pp. XX ст.) - розбудова квартирного сектору у рекреаційних зонах.

3. Етап становлення вітчизняного екологічного (сільського, зеленого) туризму як самостійної галузі.

Зазначимо, що у Карпатському регіоні Західної України витоки організованого відпочинку сягають початку XIX ст. Зокрема, члени «Руської трійці» М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Голо - вацький були першими, хто взяли участь в організації краєзнавчих туристичних подорожей у Галичині, Північній Буковині та на Закарпатті [7].

У другій половині XIX ст. молодіжні організації масово захоплювалися подорожами у сільській місцевості, досліджували свій край, відвідували українські села, вивчали фольклор. Зокрема, український письменник І. Франко ініціював створення студентської туристичної організації з метою вивчення життя й побуту сільського населення. Він виступив організатором кількох експедицій у Карпатський край, упродовж яких були описані побут карпатських сіл та історико-етно - культурні й природні пам'ятки краю [6].

Відзначимо, що на початку XX ст. особливо активними у сфері краєзнавчого туризму були молодіжні спортивні організації «Пласт», «Сокіл», та організація «Чорногора». Остання мала тісні контакти з польським та угорським товариствами, займалася науково-дослідницькою діяльністю, видавала літературу [1, 67-69].

Зауважимо, що рекреація у сільській місцевості у Карпатському регіоні у період з кінця XIX ст. до середини XX ст. дістала назву «літнисько», тобто перебування переважно влітку міських мешканців у сільських оселях на тривалий період - кілька тижнів, місяць. Місцями, що обиралися для літнього відпочинку, були території з мальовничими ландшафтами:

1. Рахівські гори;

2. Низькогір'я Сколівських Бескидів і Стрийсько-Сянської верховини;

3. Чорногора;

4. Покуття;

5. Височини Розточчя й Опілля;

6. Буковинські Карпати;

7. Річки, озера (Синевір, Бребенескул);

8. Лікувальні джерела (Поляна, Трускавець, Корчин, Моршин).

Зазначимо, що на час літниськ селяни забезпечували відпочивальників харчуванням, нічлігом, надавали допомогу в організації відпочинку [3, 99-104; 7].

Найкращими рекреаційними центрами Прикарпаття були курорти: Трускавець, Моршин, Любінь Великий. Найпопулярнішими з огляду на привабливість та збереження етнографічних традицій у цей період були літниська на Гуцульщині: Рахів, Ясіня, Яремча, Дора, Косів.

Зазначимо, що у Радянський період традиція літниськ почала зникати. З середини 1960 до 1980-х pp. почалося формування «совєтскої» рекреаційної інфраструктури. У Передкарпатті, Карпатах й Закарпатті зводилися численні туристичні бази, курортно-оздоровчі комплекси: Трускавець, Моршин, Свалява, Східниця. У 1970-1980-ті pp. сільська оселя виступала як доповню - вальний елемент інфраструктури рекреаційних зон Карпатського регіону [15].

Новий етап розвитку сільського, зеленого туризму в Україні загалом та у Карпатському регіоні, зокрема розпочався з другої половини 1990-х pp. і пов'язаний з його організаційним становленням як виду туристичної діяльності на селі [12, 112-120].

Відзначимо, що на початку XXI ст. в областях Карпатського регіону склалася доволі потужна розгалужена мережа осель сільського, зеленого туризму. Області Карпатського регіону також активно використовують допомогу міжнародних фондів для підтримки розвитку екологічного туризму. Так, у карпатські області періодично надходять малі гранти для розвитку зеленого туризму в окремих гірських селах і районних містах: Рахів, Ясіня, Корломия [11, 88-94].

На наш погляд, для забезпечення пріоритетного розвитку туризму у Карпатському регіоні першочерговою необхідністю є розбудова таких об'єктів туристичної інфраструктури:

1. Для Ужанського національного природного парку - еко-центру у Великому Березному та екоосвітнього осередку «Школа у пралісах» в с. Стужиця;

2. Для Карпатського національного природного парку - розбудову системи екопізнавальних маршрутів Чорногірським хребтом;

3. Для національного природного парку «Сколівські Бескиди» - створення тематичних пізнавальних природничих стежок;

4. Розбудова нічліжної бази малоформатного профілю для Яворівського і Синевирського національних природних парків;

5. Створення тематичних етнографічних атракцій, зокрема «Гуцульське село» у національному природному парку «Гуцульщина»;

6. Створення інфраструктури для гуцульського кінного туризму;

7. Облаштування інфраструктури для водного туризму на гірських ріках (Тиса, Дністер, Черемош) [10, 26-30].

На нашу думку, важливим елементом природно-ресурсної бази Карпатського регіону є лікувальні мінеральні води. Загалом, у регіоні нараховується біля 800 джерел і свердловин мінеральних вод. Зокрема, широко розповсюджені мінеральні лікувальні води на Закарпатті, у Чернівецькій області, на Львівщині, у гірських і передгірських районах Івано-Франківської області. До цінних мінеральних вод регіону належать сульфідні води [9; 2, 218-224].

Також необхідно відзначити, що регіон має найбагатші мисливські угіддя в Україні. Спортивне полювання можливе на всій території Українських Карпат. Тому, на нашу думку, перспективною формою рекреаційного використання місцевості є організація спортивно-мисливського полювання [4, 46-48; 5, 157-161].

Архітектурні пам'ятки Українських Карпат відрізняються особливою специфікою, що підкреслює власну історичну долю регіону, пов'язану з історією Польщі, Угорщини, Румунії та Словаччини. Зокрема, знаковими для Закарпаття є туристичні ресурси сіл Ділове та Королеве. У першому з них за одними з розрахунків розміщений географічний центр Європи, а у другому знайдено найдавнішу в Україні ранньопалеолітичну стоянку. Руїнами замків ХІІІ ст. відомі с. Неви - цьке, м. Хуст, с. Чинадійово, культовими спорудами - Рахів, Свалява, Хуст, Ясіня [7].

Із Львівською областю пов'язані життєві шляхи І. Франка, А. Міцкевича, Ю. Кульчицького, С. Крушельницької, М. Рильського та ін.

Неформальною столицею Гуцульщини є Коломия, відома своїми архітектурними пам'ятками, серед яких найстаріша в області дерев'яна церква Благовіщення (ХУГ ст.).

Маємо відзначити, що на стику української, молдавської, угорської, турецької та румунської культур формувалась архітектурна спадщина Чернівецької області. Її представляють дерев'яні Миколаївський, Вознесенський і Спиридонівський храми ХУІІ - ХУІІІ ст., Святодухівський кафедральний собор, Вірменська церква ХІХ ст., Миколаївський кафедральний собор, церква Успіння Богородиці ХХ ст., ратуша ХІХ ст. тощо [7; 8, 125-142].

Висновок. Отже, до складу Карпатського туристичного району входять чотири області Західної України: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька. Провідними складовими, що створюють ресурсну базу цього рекреаційно-туристичного комплексу, є: природно-компонентна основа, бальнеологічна, соціально-історичні ресурси, архітектурні та релігійні пам'ятки тощо.

Вважаємо, що найбільш розвиненим у Карпатському регіоні є ринок туристичних послуг, пов'язаний з курортно-рекреаційним потенціалом, зокрема і передовсім з бальнеологічними та історико-культурними ресурсами Українських Карпат.

Список використаних джерел і літератури

туризм рекреаційний карпатський

1. Абрамов В.В. Історія туризму / В.В. Абрамов, М.В. Тонкошкур. - Харків: Харківська національна академія міського господарства, 2010. - 294 с.

2. Биркович В.І. Тенденції та перспективи розвитку туристично-рекреаційної галузі в Закарпатській області / В.І. Биркович // Стратегічні пріоритети (дар). - 2009. - №2. - С. 218-224.

3. Вачевський М.В. Розвиток рекреаційної сфери в Карпатському регіоні / М.В. Вачевський, О.М. Свінцов, В.Ф. Кузнецов // Український бальнеологічний журнал. - 2001. - №1. - С. 99-104.

4. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В.Ф. Кифяк. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.

5. Кифяк В.Ф. Рекреаційна спеціалізація як умова посилення конкурентоспроможності регіону / В.Ф. Кифяк // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №2. - С. 157-161.

6. Історія розвитку туризму в Україні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://westudents. com.ua/glavy/93659-15-storya-rozvitku-turizmu-v-ukran.html

7. Історія становлення й розвитку сільського туризму в Карпатському регіоні. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// 5ka.at.ua

8. Коваль П.Ф. В'їзний туризм / П.Ф. Коваль, Н.О. Алєшугіна. - Ніжин: Видавництво Лук'я - ненко В.В., 2010. - 304 с.

9. Матещук С.В. Провідні напрями використання рекреаційних ресурсів Карпат / С.В. Матещук, В.Г. Явкін. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.skolexom.ua/uk/papers/13-turizm/35 - rekreazia.html.

10. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону) / Ф.Ф. Мазур. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 96 с.

11. Сафулліна В. Перспективи розвитку курортної галузі та рекреаційних територій в Україні / В. Сафулліна // Управління сучасним містом. - 2007. - №12. - С. 88-94.

12. Товт В. Історія становлення та перспективи розвитку рекреаційно-туристичної зони Закарпатської області / В. Товт // Східноєвропейський історичний вісник / [головний редактор В. Ільницький]. - Дрогобич: Посвіт, 2017. - Вип. 2. - С. 113-120.

13. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова. - К.: Вища школа, 2002. - 195 с.

14. Фуртій В. Розвиток туризму на Закарпатті у період Чехословаччини 1918-1938 рр. / В. Фуртій // Східноєвропейський історичний вісник / [головний редактор В. Ільницький]. - Дрогобич: Посвіт, 2017. - Вип. 3. - С. 114-117.

15. Шандор Ф. Розвиток туризму / Ф. Шандор. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. zakarpatia.com/? p=795/

Размещено на Allbest.ru