Міст і спрямованість фізичного виховання дітей 6-10 років у школах зарубіжних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Аннотация

В статье рассматриваются различные подходы к организации физкультурно-оздоровительной работы учащихся начальных классов на уроках физической культуры и внеклассных занятий в зарубежных странах. Проанализировано содержание и направленность физического воспитания младших школьников в школах Швеции, Финляндии, США и Китая.

Annotation

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підвищення зацікавлення міжнародної спільноти до індивідуального здоров'я людини, враховуючи і дитячий вік, підтверджено великою кількістю теоретичних і практичних робіт. Зниження рухової активності в дітей негативно впливає на їхній гармонійний фізичний розвиток, рухову підготовленість, стан здоров'я. У фундаментальних роботах Г.Л. Апанасенка, І.А. Аршавського зазначено, що своєчасне зростання і розвиток дитини можливі лише за умови міцного здоров'я, що досягається високою руховою активністю, тому однією з головних проблем фізичного виховання є активізація рухового режиму школярів [1, 3].

Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що деякі дослідники у пошуках шляхів підвищення ефективності фізичного виховання віддають перевагу посиленню рухової активності, тренувальній спрямованості занять, розвитку рухових (кондиційних) здібностей перед процесом навчання руховим діям. Інші дослідники вважають, що пріоритетним має бути формування культури рухів, у зв'язку з чим основним для оптимізації фізичного стану учнів є не кількість рухів (обсяг навантаження), а якість рухових дій, їх взаємодія як безпосередньо між собою, так і в структурі основних навчальних видів діяльності.[4].

Зарубіжні дослідники S. Boyle, G. Jones., S. Walters [10] вказують на те, що національні цілі збереження здоров'я досягаються лише у тому випадку, якщо зусилля шкіл, суспільства і політичних діячів спрямовані на надання молоді можливості займатися фізичною активністю. На нашу думку, розв'язання проблеми підвищення рівня рухової активності українських школярів можливе шляхом упровадження у навчально-виховний процес вітчизняної школи позитивного зарубіжного досвіду педагогічної практики.

Результати досліджень та їх обговорення. Особливістю фізичного виховання у США, разом з відсутністю єдиної загальнодержавної системи, є існування загальнонаціональних стандартів у цій галузі, а також рекомендацій провідних організацій з фізичного виховання та спорту, що стосуються складання шкільних програм фізичного виховання. Американська Асоціація спорту і фізичного виховання (NASPE) визначає головні цілі шкільного фізичного виховання: формування фізично освіченої людини; пропаганда здорового способу життя, занять руховою активністю впродовж усього життя. Американські фахівці обґрунтовують доцільність позаурочних програм для збільшення кількості і якості фізичної активності школярів. У США великої популярності набуває концептуальний підхід до фізичного виховання, що передбачає широке використання фітнес-технологій [9]. Останнім часом здійснюються активні спроби впровадження відповідних фітнес-програм і технологій у систему фізичного виховання школярів [8]. Найпопулярнішим видом спорту в школах США є баскетбол. Він практикується у понад 90% усіх середніх навчальних закладів. Поряд із традиційними для нас видами спорту в шкільних програмах США трапляються й досить оригінальні. Насамперед це еxergames (використання спеціальних комп'ютерних симуляторів, які передбачають рухову активність людини), що практикується у 31% шкіл. Також до найбільш розповсюджених видів спорту (рухової активності) відносять гольф, метання тарілок фрісбі, скейтбордінг тощо.

Фізичне виховання учнів шкіл у Фінляндії грунтується, в основному, на концепцію зміцнення здоров'я підростаючого покоління. Головна її мета - сформувати в учнів стійку мотивацію до участі у різних формах рухової активності протягом усього життя. Основними компонентами, які сприяють формуванню оптимального рівня рухової активності особистості, вважають такі: суспільне визнання, інтелектуальну складову, сформовані в учнів основні рухові вміння та навички. Найбільш популярними видами рухової активності фінських школярів є: гімнастика (для дівчат - ритміка), легка атлетика, спортивні ігри, плавання, рухливі ігри, лижна підготовку та катання на ковзанах. У всіх класах загальноосвітньої школи в навчальних планах передбачено три уроки з фізичного виховання. У початкових класах їх проводять учителі-класоводи, а в інших - фахівці фізичної культури [7].

За переконанням фінських фахівців, школа повинна забезпечити можливість участі дітей в різних формах позакласної і позашкільної спортивної активності (діяльності). З позицій сьогодення, фінський навчальний план, передбачає окреме вивчення двох дисциплін, що мають відношення до фізичного вдосконалення людини - «physical education» і «health education» [2].

Головною метою шведської системи освіти є всебічне виховання і належна освітня підготовка молодого покоління до дорослого життя та громадської діяльності. Фізичне виховання у шведських школах є одним із важливих засобів всебічного розвитку учнів, починаючи з перших днів їхнього навчання. [2]. У скандинавських країнах існує добра традиція - батьки разом із школою намагаються щоденно дбати про здоров'я покоління. У початкових класах обов'язкової школи уроки фізичного виховання, так само як і в школах Фінляндії, проводять вчителі-класоводи. У перших двох класах ці уроки проводяться двічі на тиждень, а починаючи з третього і в наступних класах - тричі тривалістю 45 хв. Наприкінці кожного навчального року учні отримують оцінку з цього предмета. Якщо учень отримує незадовільну оцінку з фізичної культури, то залишається на другий рік.

Особлива увага у системі фізичного виховання школярів приділяється плаванню. Починаючи з 3 класу, кожний учень має відвідувати заняття з плавання, які проводяться у позаурочний час (у післяобідній період). Уміння плавати є обов'язковою умовою для закінчення навчальної школи. Якщо дитина виявляє здібності у будь-якому виді спорту, батькам пропонують віддавати її до спортивного клубу, де є такі секції. Враховуючи значну популярність зимових видів спорту, серед школярів молодших класів проводять змагання зі слалому (починаючи з 8 років) та слалому-гіганту (починаючи з 9 років) [6].

У Китайській Народній Республіці основні завдання фізичного виховання дітей шкільного віку вирішуються через обов'язкові уроки фізичної культури в школі. Шкільне фізичне виховання в КНР має збалансовану організацію. Цей процес спрямований на виховання в школярів звички до занять фізичними вправами та спортом протягом всього життя, формування рухових навичок і системи знань про фізичну підготовку. Виховання здорових громадян країни - основа державної політики КНР в освітній сфері. [5] Структура та зміст навчального предмета «Фізична культура» включає в себе такі розділи:

- «Знання про фізичну культуру» (знання про вплив фізичного навантаження на організм людини, навички самоконтролю та інше);