Фізична культура студентської молоді як складова загальної культури особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізична культура студентської молоді як складова загальної культури особистості

С.І. Шинкарьов

У сучасному суспільстві формується новий підхід до системи освіти та виховання студентської молоді, що зумовлює пошук соціально прийнятних й оптимальних форм самореалізації особистості. Процеси глобалізації, створення єдиного соціокультурного простору стосуються й системи вищої освіти. Проте життєздатність і ефективність єдиної системи вищої освіти європейського зразка можлива лише за умови усвідомлення й інтерпретації особливостей функціонування національно-психологічних ознак, урахування аспектів фізичної культури у процесі навчання [5].

Загальні питання фізичної культури студентської молоді вивчав М. Виленський. Теоретичні і практичні аспекти досліджуваного феномену висвітлювали В. Бальсевич та Л. Лубішева. До поняття «фізична культура» звертався Л. Матвєєв. Науковець зазначав, що фізичне виховання - це педагогічно впорядкований процес спрямований на використання факторів фізичної культури.

Однак питання фізичної культури студентської молоді як складової загальної культури особистості потребує доопрацювання та уточнення.

Засади особистісно орієнтованої освіти розглядають людину культури як глобальну мету сучасної освіти й виховання. Тому розглянемо фізичну культуру студентської молоді як цілісну функціонуючу систему. Вивчимо перш за все сутнісні характеристики поняття «культура». Існує багато визначень «культура», що охоплюють різноманітні аспекти досліджуваного феномена. Зупинимось лише на принципово важливих для нашої наукової розвідки. Культура (від латинського «cultura» - обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) - це сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, що відбивають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини, втілюються в результатах продуктивної діяльності.

Досліджуваний феномен є сферою духовного життя суспільства, що о оплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості, а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування. Під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності [4].

Культура характеризується змістом суспільно-історичного процесу, що впливає на формування людини як творчої, активної особи; сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і розвинених людством у ході його історії. Реальне буття культури в неповторно індивідуальних творчих здібностях людей, що формуються і виявляються в безпосередньому й діяльному ї спілкуванні, утілюються в способах, знаряддях і продуктах їх діяльності.

З метою глибшого проникнення в її внутрішню сутність доцільно розглядати культуру як цілісну систему, що має певну структуру й функції. Однак особливістю цієї системи є те, що їй не властива чітка внутрішня організація, оскільки вона дифузна через те, що межі культурних явищ досить широкі й невизначені.

Культура повинна бути вивчена як цілісний «спосіб життя», як реальний світ, у якому живуть (працюють, люблять, творять, відпочивають) звичайні люди. «Звичайність» або «повсякденність» культури означає, що всі ми беремо участь у її створенні й вчимося жити в ній завдяки низці повсякденних практик, що формують наші думки - здобуваємо освіту, граємо, вчимо рідну мову, одержуємо навички до праці, отримуємо досвід міжособистісних відносин. Саме в таких звичайних видах діяльності ми навчаємося культурі. Культурні сенси й значення набуваються в повсякденному досвіді [2-3].

Усі вміщені в наукових джерелах визначення невідмінно вказують на людину і її діяльність як на необхідні і найважливіші чинники виникнення культури. За всім різноманіттям визначень культури чітко проступають дві змістові домінанти:

1) безпосередня життєва взаємодія людини з дійсністю, суспільно й історично детерміноване відбиття форм і способів цієї взаємодії у внутрішньому світі людини, її відносинах, переконаннях, звичках і поведінці;

2) узагальнені відбиття дійсності у вигляді знань про неї, методи її пізнання та ін.

Фундаментальною властивістю культури є те, що вона є механізмом, створеним для спадкування і передачі соціальних сил від одного покоління іншому. Діяльність як спосіб розвитку культури містить насамперед культуротворчу активність, у ході якої створюються й перетворюються цінності культури. Але не будь-яка людська діяльність розвиває й узагальнює культуру, а тільки та, у результаті якої з'являються нові зразки й цінності матеріального і духовного життя, у результаті чого розвивається й змінюється сама людина [3].

Розподіл культури ґрунтується на різноманітті людської діяльності. Залежно від цього культуру поділяють на:

• матеріальну (культура праці й матеріального виробництва, побуту, місця проживання та ін.) культуру;

• духовну (інтелектуальна, моральна, художня, правова,

педагогічна, релігійна та ін.) культуру [2].

Оскільки, фізична культура є складовою загальної культури, тому вона також є цілісною системою, що має певну структуру й відповідні функції; наявна в усіх аспектах людського життя. Тож, фізичну культуру необхідно розглядати як цілісну функціонуючу систему. Методологічне й теоретичне значення для нашого дослідження має процес вивчення фізичної культури як складноорганізованої системи, що може бути структурована.

Фізична культура - це вид культури, змістом якої є оптимальна рухова діяльність, побудована на основі матеріальних і духовних цінностей, створених спеціально у суспільстві для фізичного вдосконалення людини. Фізична культура особистості - це соціально-детермінована область загальної культури людини, що представляє собою якісний, системний, динамічний стан, що характеризується певним рівнем спеціальної освіченості, фізичної досконалості, мотиваційно-ціннісних орієнтацій та соціально-духовних цінностей, придбаних у результаті виховання і інтегрованих у фізкультурно-спортивній діяльності, способі життя, духовності і психофізичному здоров'ї [1].

Фізична культура являє собою один з основних видів людської культури, специфіка якої полягає головним чином у тому, що цей вид культури профільований в напрямку, що приводить до оптимізації фізичного стану та розвитку індивіда в єдності з його пси ічним розвитком на основі раціоналізації та ефективного використання його власної рухової активності у поєднанні з іншими культурними цінностями.

Фізична культура - це частина культури суспільства, яка являє собою інтеграцію різни видів людської діяльності та ї результатів, спрямовани на вдосконалення людини і яка існує у дво основни формах: об'єктивній (у вигляді реальних предметів, в продуктах духовної праці, в системі соціальни норм і установ, у сукупності відносин людей до природи, між собою і до самих себе) і суб'єктивної (у вигляді діяльнісни здібностей людини, можливостей індивіда оволодіти цим предметним багатством).

В технологічну структуру фізичної культури особистості включаються декілька основних складових. В даній структурі фізична культура особистості є складним системним утворенням. Всі передбачені в ній елементи тісно взаємопов'язані, доповнюють і обумовлюють один одного:

• знання та інтелектуальні здібності визначають світогляд особистості, ієрархію її оцінок, цінностей і результатів діяльності;

• мотиви арактеризують і мобілізують її на прояв активності у сфері фізичної культури;

• ціннісні орієнтації виражають сукупність відносин особистості до фізичної культури в життя, професійної та творчо-активної діяльності;

• потреби є головною спонукальною та актуалізуючою силою поведінки особистості у сфері фізичної культури;

• фізична досконалість передбачає такий рівень здоров' я, фізичного розвитку, пси офізични і фізични можливостей особистості, які складають фундамент її активної, перетворюючої, соціально значущої, фізкультурно-спортивної діяльності та життєдіяльності в цілому;

• соціально-ду овні цінності визначають загальнокультурний і специфічний розвиток культури особистості;

• фізкультурно-спортивна діяльність відображає ціннісні орієнтації і потреби, арактеризує фізкультурну активність особистості та ін.

Фізична культура реалізується у таки форма , як фізичне ви овання, спорт, фізична рекреація, ру ова реабілітація. Внутрішнім наповненням кожної з ни є поєднання інтелектуального, соціально- пси ологічного і ру ового компонентів, а також певної системи потреб, здібностей, діяльності, відносин та інститутів. Це визначає специфіку кожного компонента фізичної культури.

Діяльна частина фізичної культури представлена процесом фізичного виховання. Фізичне виховання - це педагогічно впорядкований процес спрямований на використання факторів фізичної культури, що включає навчання руховим діям, виховання індивідуальних фізичних якостей і пов'язаних з ними рухових здібностей [1-3].

Таким чином, в процесі дослідження виявлено, що структуру фізичної культури особистості становлять такі основні складові: знання та інтелектуальні здібності; мотиви; ціннісні орієнтації; потреби; фізична досконалість; соціально-духовні цінності; фізкультурно-спортивна діяльність та ін. Центральним системоутворюючим фактором, що об'єднує всі компоненти фізичної культури, залишається фізкультурно-спортивна (фізкультурна) діяльність, спрямована на фізичне вдосконалення людини. Емоційно-цілісне ставлення до фізкультурної діяльності не формується спонтанно і не успадковується, воно набувається особистістю в процесі самої діяльності і ефективно розвивається з освоєнням знань і творчого досвіду, з проявом ініціативи й активності в педагогічному процесі.

Список використаної літератури

1. Бальсевич В. К. Физическая культура : молодежь и современность / В. К. Бальсевич, Л. И. Лубышева // Теоретическая и практическая физическая культура. - 1995. - С. 23-25. \

2. Бо ндаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования / Е. В. Бондаревская // Педагогика. - 1997. - № 4. - С. 11-17. \

3. Бо ндаревская Е. В. Педагогическая культура как общественная и личная ценность / Е. В. Бондаревская // Педагогика. - 1999. - № 3. - С. 37-43. \

4. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. - К. : Либідь, 1997. - 376 с.

5. Крысько В. Г. Этническая психология : учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. - 2-е изд., стереотип. / В. Г. Крысько - М. : Академия, 2004. - 320 с.

Шинкарьов С. І. Фізична культура студентської молоді як складова загальної культури особистості

У статті виявлено, що структуру фізичної культури особистості становлять основні складові: знання та інтелектуальні здібності; мотиви; ціннісні орієнтації; потреби; фізична досконалість; соціально-духовні цінності; фізкультурно-спортивна діяльність. Доведено, що центральним системоутворюючим фактором, що об'єднує всі компоненти фізичної культури, залишається фізкультурно-спортивна (фізкультурна) діяльність, спрямована на фізичне вдосконалення людини. Визначено, що емоційно-цілісне ставлення до фізкультурної діяльності не формуються спонтанно і не успадковуються, воно набувається особистістю в процесі самої діяльності і ефективно розвивається з освоєнням знань і творчого досвіду, з проявом ініціативи й активності в істинному педагогічному процесі. Охарактеризовано поняття фізичне виховання, як педагогічно впорядкованого процесу спрямованого на використання факторів фізичної культури. фізичний культура спортивний емоційний

Ключові слова: культура, фізична культура, фізичне виховання, студентська молодь, особистість.

Шинкарев С. И. Физическая культура студен ческой молодежи как составляющая общей культуры личности

В статье выявлено, что структуру физической культуры личности составляют основные составляющие: знания и интеллектуальные способности; мотивы; ценностные ориентации; потребности; физическое совершенство; социально-духовные ценности, физкультурно-спортивная деятельность. Доказано, что центральным системообразующим фактором, объединяющим все компоненты физической культуры, остается физкультурно-спортивная (физкультурная) деятельность, направленная на физическое совершенствование человека. Определено, что эмоционально-целостное отношение к физкультурной деятельности не формируются спонтанно и не наследуется, оно приобретается личностью в процессе самой деятельности и эффективно развивается с освоением знаний и творческого опыта, с проявлением инициативы и активности в истинном педагогическом процессе. О арактеризовано понятие физическое воспитание как педагогически упорядоченного процесса направленного использования факторов физической культуры.

Ключевые слова: культура, физическая культура, физическое воспитание, студенческая молодежь, личность.

Shinkarev S. Physical Culture of Student's Youth as a Component of General Culture of Personality

The article reveals that the structure of personality physical culture are the main components: knowledge and intellectual abilities; motives; values orientation; needs; physical perfection; the socio-spiritual values, physical- sport activity. It is proved that the Central system-forming factor, uniting all the components of physical culture, remains physical culture and sports (physical) activities aimed at the physical improvement of man. Determined that emotionally-a holistic attitude to physical activity are not formed spontaneously and is not inherited, it is acquired by the person during the activity and effectively evolves with the development of knowledge and creative experience, with initiative and activity in a true educational process. Characterized by the concept of physical education as pedagogically orderly process of directional use of the factors of physical culture.

Key words: culture, physical culture, physical education, students, personality.

Стаття надійшла до редакції 05.01.2017 р. Прийнято до друку 24.02.2017 р. Рецензент - д.п.н., проф. Караман О. Л.

Figol N. Interactive Technology at the Formative Teaching Mastery Lektsyonno-Semynarskyh Classes

The article reveals the features of interactive learning technologies, the skill of the teachers, their professional skills and shows that they are the key factors in the implementation of the requirements set by the society to education. One way of achieving a high level of pedagogical skills is the usage of interactive technologies. It substantiates their importance in the process of teaching skills of teachers who works in humanitarian disciplines. The proposed substantive forms and methods of working with the students aroused their interest in studying humanities, however, they play an important role in creating the pedagogical skills of future teachers. This article describes the usage of interactive methods in the learning in which you can use lectures and seminars. The usage of these both brings positive results. There are some examples of such lectures and seminars in this article.

The results of the research can show you the following conclusions about the usage of interactive technologies. With the help of this article you may develop your pedagogical skills while studying humanitarian disciplines. It makes you possible to use new methods which are really interesting and important for our students. Everyone can take something to his or her future profession from this article. It confirms that the interactive technology allows students to reveal the internal makings which are important for someone's future career and to ensure the effective development component of pedagogical skills of students. It shows that implementation of the current problems of teacher training is the creation of a special interactive educational environment in which students work from the first course. The implementation of interactive technologies in the practice of future teachers while studying humanitarian disciplines is an essential in the learning process.

Key words: future teachers, humanitarian disciplines, interactive technologies, pedagogical skills.

Стаття надійшла до редакції 14.01.2017 р. Прийнято до друку 24.02.2017 р. Рецензент - д.п.н., проф. Докучаева В. В.

Размещено на Allbest.ru