Туристичні ресурси Полтавської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

туризм полтавський демографічний історичний

Актуальність теми. Туризм, як соціально-економічний феномен перетворився на окрему сферу світової економіки, на частку якого вже сьогодні припадає понад 30% всього експорту послуг або близько 7% всього світового експорту товарів і послуг. Туризм сприяє більш інтенсивному економічному розвитку не тільки окремих країн, але й цілих регіонів світу.

За даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), з туристичною діяльністю пов'язано близько 12% світового ВВП, понад 30% обсягів послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5% податкових надходжень [38].

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна сфера туризму. Своєрідні особливості фізико-географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство рослинного та тваринного світу, значна кількість природних, історико-культурних та рекреаційних ресурсів України створюють усі можливості для всебічного задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів [39]. Згідно з даними Державної статистики України у 2016 р. Україну відвідало понад 13 млн. іноземних туристів, а за кордон з метою організованого туризму виїхало понад 24 млн. осіб. Аналізуючи туристичний потік, можна дійти висновку, що чисельність туристів зросла на 8% у порівнянні з 2015 р. [39].

Однією з найперспективніших у туристичному відношенні областей України є Полтавщина, адже вона насичена унікальними природними об'єктами, історично-культурними пам'ятками, має достатньо розвинену соціально-економічну та туристичну інфраструктуру, розгалужену мережу транспортних комунікацій.

Разом з тим, автор зазначає, що туристичні ресурси Полтавської області недостатньо висвітлено у спеціалізованій науковій літературі.

Саме ця обставина й спонукала автора обрати темою курсової роботи «Туристичні ресурси Полтавської області».

Географічні рамки курсової роботи обмежені територією Полтавської області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.

Хронологічні рамки курсового дослідження охоплюють період з раннього палеоліту до сьогодення.

Об'єктом дослідження є туристичний потенціал Полтавської області.

Предметом дослідження є процес формування туристичного потенціалу досліджуваної області.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів та інфраструктури туризму Полтавщини.

До кола наукових інтересів автора увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму на території Полтавської області.

Для реалізації зазначеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

• дати фізико-географічну та демографічну характеристику області;

• скласти короткий історичний нарис Полтавщини;

• здійснити аналіз економічного розвитку області;

• дослідити природний та історично-культурний потенціал краю;

• проаналізувати сучасний стан розвитку туризму на Полтавщині;

• визначити проблеми та перспективи розвитку туризму на території досліджуваної області.

Джерельна база. У процесі написання курсової роботи, автором було опрацьовано понад 30 наукових джерел. Насамперед, варто відзначити такі фундаментальні, академічні, багатотомні видання як: «Історія міст і сіл УРСР Полтавської області» [16], «Географічна енциклопедія України» у трьох томах [29], «Водний фонд України» [15] та ін.

Природні ресурси Полтавщини детально досліджено у працях Ґудзь П. В [12], Топчієва О. Г. [9], Фоменко Н.В. [18]. Історико-культурну спадщину краю висвітлено у публікаціях Маца К. О. [20], Григор'єва Т. Ф.[22], Павлов В. В. [27], Стафійчука В. І. [26].

На жаль, у вітчизняній спеціалізованій літературі недостатньо висвітлено проблеми розвитку туризму на території Полтавської області. Тому автору для написання третього розділу довелося звернутися до періодичних видань [17-23] і матеріалів науково-практичних конференцій з туристичної проблематики [14-16]. Крім того, автором опрацьовано значний масив інформації з досліджуваної проблематики з Всесвітньої мережі Інтернет [24-33].

Структурно курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.



РОЗДІЛ 1. 3АГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Фізико-географічна та демографічна характеристика досліджуваної області

Географічне положення. Полтавська область розташована у середній частині Лівобережної України. Вона межує на півночі з Чернігівською (протяжність меж - 107 км) і Сумською (238 км); на півдні - з Дніпропетровською (173 км) і Кіровоградською (149 км); на сході - з Харківською (188 км); на заході - з Київською (19 км) та Черкаською (225 км) областями. Територія області становить 28,8 тис.км².

Адміністративно-територіальний устрій представлений 25 адміністративними районами, 15 містами (у тому числі 5 обласного і 10 районного підпорядкування), 21 селищами міського типу і 1139 сільських поселень.

Рельєф області є рівнинний, вона лежить в межах Полтавської рівнини. Максимальна абсолютна відмітка рельєфу (202,6 м) на лівобережжі області розташована за 5 км на захід від Опішні. На правобережній Придніпровській височині найвища точка поверхні 204 (вершина горба Деміївської гори). Найнижча точка поверхні Полтавщини -- 64 м (берег Дніпродзержинського водосховища).

Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип - помірно-континентальний. Середня температура січня (- 3,7) °C, липня - +21,4 °C, кількість опадів становить 580-480 мм/р., що випадають переважно влітку у вигляді дощів.

Гідрографія. Гідрографічна мережа Полтавської області включає в себе: одну велику річку - Дніпро, 8 середніх річок (Псел, Хорол, Ворскла, Сула, Удай, Оржиця, Оріль, Мерла) та 1771 малих річок, водотоків і струмків.

Основними джерелами водних ресурсів області є річки Сула, Псел, Ворскла, Оріль та їх притоки, а також Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища на річці Дніпро.

Рослинний світ. Флора Полтавщини нараховує нині біля 1 500 видів квіткових рослин, 3 види голонасінних, 16 папоротеподібних, 9 хвощів , 3 плаунів , 159 мохів , 161 видів лишайників. Вагомим показником сучасної флори і фауни є кількість рідкісних видів і угрупувань, які потребують охорони. У флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів, у тому числі: 7 - занесених до Червоного Європейського списку, 48 - до Червоної книги України, 137 - регіонально-рідкісних, що мають обмежене поширення по Полтавській області, 52 - потребують регіональної охорони [32;c 35 ].

Тваринний світ. Полтавщина є одним з регіонів України з великим різноманіттям тваринного світу, який заслуговує на серйозне ставлення до нього. Фауністичний список Полтавської області представлений: 66 видами ссавців; 307 видами птахів, 150 видів з яких постійно гніздяться; 10 видами земноводних та 11 видами плазунів; 38 видами риб та великим різновидом комах. Серед загальної кількості видів найбільш вразливими є степові зооценози, з них більше половини потребують особливої охорони. Загальна чисельність видів фауни, що зустрічається на території Полтавської області складає 397 одиниць, що становить 70, 6% до загальної чисельності видів України. До Червоної книги України занесені 69 видів тварин регіону, до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі - 113 видів. За даними науковців до Червоної книги України занесені 69 видів наземних хребетних Полтавщини [33;c 35].

Демографічна ситуація. Згідно з офіційними даними чисельність наявного населення Норвегії станом на 2016 р. складала 1438, 948тис. осіб( з них 891, 724тис. - міське населення; 547, 224тис. - сільське). Щільність населення - 50, 1 чол. на км². Загальний рівень народжуваності (9,8%) нижчий від середнього по Україні (11,1%), а рівень смертності - один з найвищих в країні (в області - 16,6%, у середньому по Україні - 14,6%). Особливістю національного складу населення є його багато національність,за даними Всеукраїнського перепису населення, на території області проживали представники понад 100 національностей і народностей [17;c 34 ].

Отже, можна дійти висновку, що Полтавська область має вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови, велику кількість водних ресурсів, багатий рослинний та тваринний світ.

1.2 Короткий історичний нарис Полтавщини

Освоєння земель території сучасної Полтавщини припадає на добу стародавнього кам'яного віку - пізнього палеоліту (35-11 тис. р. до н. е). На початку нашої ери Полтавщина входила до земель розселення стародавніх східнослов'янських племен. Унаслідок археологічних досліджень знайдені залишки їх поселень та пам'яток матеріальної культури. Проте на території області зустрічаються сліди перебування неслов'янських народів. [21;c 34 ]

За часів Київської Русі територія Полтавщини входила до складу Переяславської землі, яка пізніше стала князівством. Вона була заселена племенами сіверян і полян. За великого князя Володимира Святославовича (980-1015) на території краю розпочалося будівництво низки фортець, які склали Посульську оборонну лінію. У давньоруських літописах ХІ-ХІІІ ст. згадуються: Хорол, Говтва, Лубни, Горошин, Пісочин, Пирятин, Луком'є, Лохвиця та інші укріплені міста. Полтава вперше згадується під назвою Лтава у 682 р. У перерахунку на наш сучасний січневий календар це означає 1173 р.

Економічний і культурний розвиток Переяславщини, як і інших земель, в ХІІІ ст. був перерваний монголо-татарською навалою. Вірогідно, тоді ж монгольські завойовники зруйнували і Лтаву (Полтаву), бо тривалий час в історичних документах відомості про неї не зустрічаються. Упродовж ХІV-XVІ ст. територія Полтавщини знаходилася під владою литовських, а пізніше - після Люблінської унії 1569 р. - польських феодалів. Жорстока експлуатація і національне гноблення з боку литовських та польських феодалів упродовж тривалого періоду викликали відчайдушний опір у місцевого населення. Не витримуючи знущань, найактивніша частина селянства прямувала за межі польських володінь, утворюючи за Дніпровськими порогами Запорізьку Січ, брала участь у збройних виступах проти своїх гнобителів. Так, найбільшими виступами населення проти польської шляхти на Полтавщині стали повстання: Тараса Трясила (1630р.), Павла Павлюка (1637р.), Якова Острянина (1638 р.).

У ході Визвольної козацької війни під проводом Б. Хмельницького Полтавщина не виступала головною ареною військових подій. Лише на початковому етапі війни, у травні 1648 р., селянсько-козацькі загони, що діяли на теренах Полтавщини, розгромивши шляхетсько-польські війська, визволили Переяслав, а згодом (на початку червня) і Лубни, де містилася фортеця Яреми Вишневецького. Упродовж найближчих років - це один із головних регіонів Лівобережжя, який став надійним тилом, звідки черпалися людські резерви та йшло постачання (продовольством, порохом) для армії Б.Хмельницького. На заклик Б.Хмельницького з 1648 р. на Лівобережній Україні почали утворюватися адміністративно-політичні та судові органи влади: певна територія виставляла декілька сотень повстанців, які об'єднувалися в полк. На теренах Полтавщини було створено 7 полків - Переяславський, Кропивенський (Іркліївський), Прилуцький, Лубенський, Миргородський, Гадяцький (Зіньківський), Полтавський. У 1763 р. в межах полків було запроваджено також поділ на повіти.

Після Переяславської угоди 1654 р. швидко відбувалися зміни у стані землевласників - монастирів, української шляхти та козацької старшини, володіння яких стрімко зростали. Значна кількість колишніх маєтків магнатів Потоцьких перейшла до одного з прибічників Виговського - Юрія Немирича. До його володінь увійшли Кременчук, Кобеляки, Перевалочна, Нові Санжари. Ранговим володінням гетьмана стало м. Гадяч з околицями. Ці міста швидко набували ваги центрів південної торгівлі з Росією, Польщею, Литвою, Кримом; водночас збільшувалася їх територія, зміцнювалися фортечні споруди. Лише у Полтаві протягом цього короткого часу на стратегічно важливій місцевості почалося будівництво Хрестовоздвиженського монастиря (1650), першого мосту через р. Ворсклу (1650), на другу половину ХVІІ ст. припадає і спорудження більшості підземних ходів, які входили до системи укріплень полкового міста.

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. глибоко відбилася на подальшій колонізації краю. Успіхи та невдачі козацької війни, репресії після поразок (особливо жорстоких на Брацлавщині та Подолі) відкрили широкий хід до чисто народної колонізації з Правобережної на Лівобережну Україну, зокрема на Полтавщину. Значне козацьке переселення на південно-східну частину краю згодом і спричинило до появи таких повітів, як Кременчуцький, Хорольський, Миргородський, Зіньківський, Кобеляцький.

Після ліквідації полків у 1782 р. окремі частини території Полтавщини входили спочатку до намісництв (Київського, Чернігівського, Катеринославського) та Новоросійської губернії, потім до новоствореної Чернігівської губернії (з 1797 р. - Малоросійська), у 1801 р. - до Малоросійського генерал-губернаторства. Згідно із указом Сенату від 27 лютого 1802 р. була створена Полтавська губернія, до складу якої спочатку входило10 повітів: Гадяцький, Золотоніський, Кременчуцький, Лубенський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський. В цьому ж році було створено ще 2 повіти: Костянтиноградський та Миргородський, згодом (27 березня 1803 р.) - ще три: Зіньківський, Кобеляцький, Лохвицький. Таким чином до складу Полтавської губернії стало входити 15 повітів.

У грудні 1919 р. на всій території Полтавщини була встановлена радянська влада, яка намагалася якнайскоріше ліквідувати наслідки економічної розрухи - покінчити з голодом, безробіттям та безпритульністю. Однак, незважаючи на значний ентузіазм найбідніших верств населення та ідеологічний диктат більшовиків, зробити це вдалося лише частково. У 1923-1937 рр. було проведено кілька адміністративних реформ, остання з яких привела 22 вересня 1937 р. до створення Полтавської області. У вересні 1940 р. за адміністративно-територіальним поділом до складу області входило 44 райони. Величезних матеріальних та людських втрат зазнала Полтавщина в період Великої Вітчизняної війни. 18 вересня 1941 р. німецько-фашистські загарбники захопили Полтаву, а 13 жовтня окупували всю область. Новий окупаційний режим тривав довгих 2 роки. Проте, з окупацією краю не припинилася боротьба населення проти німецько-фашистських загарбників. У тилу ворога упродовж 1941-1943 рр. діяло 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних та патріотичних організацій. З перших днів визволення Полтавщини (жовтень 1943 року) почалася відбудова народного господарства області і до кінця 1943 року в області вже почали працювати 327 підприємств, 2484 колгоспи, 77 МТС, 53 радгоспи, 1422 школи, 356 лікувальних закладів. У період відбудови (1945-1950 рр.) була створена матеріальна база, на основі якої продовжували розвиватися промисловість, транспорт, сільське господарство. Станом на 1950 р. виробництво промислової продукції Полтавщини досягло 82% довоєнного рівня, а рівень механізації сільськогосподарських робіт перевищив довоєнний. Протягом 50-70-х рр. відбувся ряд змін адміністративно-територіального устрою, внаслідок чого область стала поділятися на 25 сільських районів. У період 80-х років на Полтавщині швидкими темпами розвивалися нафтогазодобувна, нафтопереробна, хімічна, гірничорудна, автомобільна, електротехнічна, текстильна промисловість. Сьогодні широко проводиться робота, спрямована на реструктуризацію економіки області. [8;c 33 ]

1.3 Характеристика економічного розвитку області

Полтавщина на сьогодні має добре розвинений виробничий потенціал. Полтавська область за більшістю показників належить до провідних регіонів України. Полтавщина відома видобутком залізної руди, видобутком та переробкою нафти і газу, виробництвом вантажних автомобілів, алмазного інструменту, турбін, трикотажу, шкіряного взуття, вишуканого одягу, зерна, цукру, олії, кондитерських виробів тощо. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловості i сільського господарства частка промисловості становить близько 60%.

Промисловість. Провідними галузями промисловості області є машинобудування, паливна, гірничорудна, будівнича та харчова. Розвинуті видобування і переробка залізної руди, нафти, природного газу і газового конденсату, виробництво сталі,будівельних матеріалів, м'яса і масла тваринного, олії, цукру та інших видів промислової продукції. На частку цих областей припадає більше ніж 80% всього промислового виробництва області.

У 2016 р. порівняно з 2015 р. індекс промислової продукції становив 99,9%. У добувній промисловості і розробленні кар'єрів індекс промислової продукції становив 98,3%, постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 96,4%, виробництві гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції - 95,5%.

Основними паливно-енергетичними ресурсами області виступають нафта, газоконденсат, природний газ. Найкрупніше нафтогазове родовище області - Глінсько - Розбішевське (Лохвіцкий і Гадячській райони. До підприємств паливної промисловості області відносяться такі основні підприємства, як нафтогазовидобувне управління "Полтаванефтегаз" і ВАТ "Укрнафта", газопромислове управління "Полтавагаздобича".

Полтавська область має потужну гірничодобувну промисловість, яку представляє ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат". Галузь машинобудування і металообробки за обсягами виробництва продукції утримує третє місце в обласному промисловому комплексі. До провідних підприємств машинобудування і металообробки області відносяться: концерн "Крюковській вагонозавод", холдингова компанія "Автокраз".

Водночас одержано приріст продукції у металургійному виробництві, виробництві готових металевих виробів, крім машин і устаткування (18,3%), виготовленні виробів з деревини, паперу та поліграфічній діяльності (13,7%), машинобудуванні, крім ремонту і монтажу машин і устаткування (8,7%), текстильному виробництві, виробництві одягу, виробів зі шкіри та інших матеріалів (8,1%), виробництві харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (0,3%).

На території області розташований "Полтавський алмазний завод" - єдине в Україні підприємство такого профілю. У асортименті продукції - вироби з надтвердих матеріалів, оснащення для алмазної промисловості.

Сільське господарство. Полтавська область має рівнинний рельєф та сприятливі кліматичні умови що створюють відповідні передумови для розвитку сільського господарства. За обсягом сільськогосподарського виробництва регіон належить до групи областей із високим рівнем сільської економіки.

У 2016 р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва порівняно з 2015 р. становив 103,1%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - 106,0%, у господарствах населення - 97,7%. Індекс обсягу виробництва продукції рослинництва становив 103,7%, продукції тваринництва - 101,0%. Під урожай 2016 р. сільськогосподарські культури було посіяно на площі 1719,6 тис. га, у тому числі аграрними підприємствами - на 1303,3 тис. га (75,8%), господарствами населення - на 416,3 тис. га (24,2%). Порівняно з 2015р. загальна посівна площа зменшилась на 0,2 тис. га (на 0,01%). У 2016 р. загальний валовий збір зернових і зернобобових культур становив 5785,4 тис. т (у вазі після доробки), а їхня середня врожайність - 61,8 ц з 1 га. Порівняно з 2015 р. виробництво зерна збільшилось на 7,9% (на 422,2 тис. т), що зумовлено збільшенням площі збирання (на 1,6 тис. га, або на 0,2%) та підвищенням урожайності (на 4,4 ц з 1 га, або на 7,7%).

За розрахунками, на 2017р. загальне поголів'я великої рогатої худоби становило 243,6 тис. голів (на 4,8% менше, ніж на 1 січня 2016р.), у тому числі корів - 127,2 тис. (на 3,3% менше); свиней - 398,2 тис. (на 2,7% менше), овець та кіз - 46,5 тис. (на 4,5% більше), птиці - 5005,4 тис. голів (на 0,6% менше). У господарствах населення утримувалось 36,8% загальної чисельності великої рогатої худоби, у тому числі корів - 49,3%; свиней - 26,3%, овець та кіз - 81,5%, птиці - 56,0%.

Зовнішньоекономічна діяльність. Зовнішньоторговельні операції з товарами з експорту здійснювали 326 учасників зовнішньоекономічної діяльності з партнерами 133 країн світу, з імпорту - 790 з партнерами 81 країни світу.

У січні - листопаді 2016 р. експорт товарів становив 1278,6 млн. дол. США, імпорт - 763,0 млн. дол. У порівнянні з січнем - листопадом 2015 р. експорт скоротився на 5,5% (на 74,3 млн. дол.), імпорт - на 11,4% (на 98,4 млн. дол.). Позитивне сальдо становило 515,6 млн. дол. (у січні - листопаді 2015р. також позитивне - 491,5 млн. дол.).

Транспортна мережа. Транспортна мережа області доволі розвинута. На території Полтавської області функціонують всі (за винятком морського) види транспорту -- залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний.

Протяжність залізниць - 1088 км, з них електрифіковано близько третини. Загальна протяжність автодоріг області становить 8875,5км, з яких 2313,1 км - дороги державного значення. Функціонування річкового транспорту забезпечують два річкових порти - Кременчуцький річковий порт та Комсомольський вантажний порт ПАТ «Полтавського ГЗК». Порти розташовані на лівому березі р. Дніпро і обслуговують тільки вантажні перевезення. Розгалуженою є мережа трубопровідного транспорту. По території області проходять міждержавні газопроводи «Союз», «Уренгой - Помари - Ужгород», «Єлець - Кременчук - Бендери», відгалуження нафтопроводу «Дружба». Загальна довжина магістральних трубопроводів складає 554 км.

У 2016 р. вантажообіг підприємств транспорту становив 93,7% від обсягу 2015 р. Підприємствами транспорту перевезено вантажів 102,3% від обсягу 2015 р. Усіма видами транспорту виконано пасажирооборот в обсязі 2827,8 млн. пас. км, що становить 106,4% від обсягу 2015 р., послугами пасажирського транспорту скористалися 114,4 млн. пасажирів. Полтавська область відіграє значну роль у структурі транспортного комплексу України.

Таким чином, автор дійшов висновку, що Полтавська область має вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, достатньо розвинену економіку та розгалужену мережу транспортних комунікацій, що є важливою передумовою розвитку багатьох видів туризму на Полтавщині. Нині в області туризм займає незначне місце в економіці, але щорічно за рахунок туризму обласний бюджет поповнюється. За останні роки зруйнувалися важливі складові інфраструктури галузі соціально орієнтованого внутрішнього туризму, балансу виїзної та в'їзної кількості туристів. Знизився рівень обслуговування в туристсько-екскурсійних організаціях. Порушено систему маршрутів і турів, структуру підготовки і використання досвідчених кадрів, область майже повністю втратила валютні прибутки від міжнародного туризму.



РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Природні туристичні ресурси області

Під туристичними ресурсами науковці та фахівці в сфері туризму розуміють закономірності поєднання природи, історико-культурних цінностей та соціально-економічних чинників, що є умовою задоволення оздоровчо-спортивних і пізнавальних потреб людини.

Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи: природні ресурси, історико-культурні ресурси та соціально-економічні.

Головними природними ресурсами туризму є клімат, ландшафти та акваторії, деякі об'єкти та явища природи, що мають пізнавально-естетичні, оздоровчі та спортивні властивості. Також до природних туристичних ресурсів належать національні природні парки (НПП), біосферні та природні заповідники, дендропарки, ботанічні сади, зоопарки, регіональні ландшафтні парки, окремі пам'ятки природи [8;c33].

Природно-заповідний фонд Полтавської області налічує 387 об'єкта, з них 29 об'єктів загальнодержавного значення: 2 національні природні парки, 20 заказників, 1 ботанічна пам'ятка природи,1 ботанічний сад, 1 дендрологічний парк, 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Кількість територій та об'єктів ПЗФ місцевого значення становить 358, з яких: 5 - регіональні ландшафтні парки, 156 - заказники (50 ландшафтних, 3 лісових, 38 ботанічних, 7 загально зоологічних, 2 орнітологічних, 4 ентомологічних та 52 гідрологічних), 134 - пам'ятки природи (12 комплексних, 108 ботанічних, 2 зоологічні, 3 гідрологічних, 9 геологічних), 48 заповідних урочищ, 1 дендрологічний парк та 14 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Загальна площа об'єктів природно-заповідного фонду становить 142412,8215га., що складає 4,953 % від загальної площі області.

Регіональний ландшафтний парк «Диканський» - створено у 1994 р., площа становить 11 945 га. До складу регіонального ландшафтного парку увійшли 7 природоохоронних об'єктів: Парасоцький ліс - пам'ятка природи загальнодержавного значення, Бузковий гай - ботанічна пам'ятка природи, Кочубеївські дуби - пам'ятка природи вікових дерев, Фесенкові горби - загально зоологічний заказник, Писарівщинський лісопарк - пам'ятка садово-паркового мистецтва, Ялиновий гай та Виходи пісковиків. За межами ландшафтного парку знаходяться: Пустовітка - ботанічний заказник, Яворівщина - заповідне урочище та Лісосмуга О.О. Ізмаїльського - ботанічна пам'ятка природи. Флора вищих судинних рослин нараховує понад 600 видів, серед яких - 50 видів є рідкісні. Фауністичний комплекс нараховує близько 250 видів.

Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» розташований розташований у південно-західній частині Середнього Придніпров'я. Територія регіонального ландшафтного парку включає природні комплекси: лісовий, лучний, водний та прибережно - водний. Площа 5080 га.

На території парку зберігається різноманіття рослинного і тваринного світу, у тому числі рідкісні види (понад 50), які занесені до Світового Червоного списку, Європейського Червоного списку, Червоної книги України та Регіонального списку.

Національний природний парк "Пирятинський" розташований у північно-західній частині Полтавської області, у Пирятинському районі. Віддаленість парку від Києва - 150 км, від Полтави - 200 км. Рівнинна територія, помірно - континентальний клімат з достатньою кiлькiстю опадів і тепла, чорноземні ґрунти, густа мережа доріг відкриває широкі можливості для рекреації і туризму в НПП "Пирятинський". Крім того, на території парку є певна туристична інфраструктура, розвивається сільський зелений туризм, розроблений туристичний маршрут "До Пирятинських джерел".

Національний природний парк «Нижньосульський» розташований на межі Черкаської та Полтавської областей, в нижній частині долини річки Сули. Загальна площа парку 18635,11 га державної власності, у тому числі 2187,3 га, які надані йому в постійне користування та 16447, 81 га, що включені до складу парку без вилучення у землекористувачів. Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Середнього Придніпров'я. Національний природний парк «Нижньосульський» частково включає території двох дуже цінних природно-заповідних об'єктів, а саме:

- ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Сульський”;

- урочища "Парк” Великобурімського лісництва, віднесено до категорії парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький» розташований в Гадяцькому районі Полтавської області і приурочений до р. Псел та її правої притоки - р. Грунь. Площа парку близько 23 тис. га. Завдяки відсутності на території парку великих промислових центрів його рослинний і тваринний світ багатий своїм різноманіттям. Ландшафтний парк справді унікальний - тут розташована єдина в Лівобережному лісостепу ділянка ялівцевого лісу. Вік деяких екземплярів досягає 100 років.

На території регіонального ландшафтного парку знаходиться Гадяцький санаторій. Розташований він в урочищі Галочка, де зростає реліктовий дубовий гай, вік якого близько 200-300 р. Гадяцький парк є відмінним місцем відпочинку, тут можлива організація історичного, наукового, екологічного, зеленого, сільського, мисливського туризму.

Регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» створено у 2002 р. Площа - 23,2 тис. га. До складу РЛП увійшли ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Лучківський» (1 620 га, зберігши свій статус), 5 заказників місцевого значення на островах у гирлі р. Ворскла: ландшафтні - «Вільховатський» (452 га), «Вишняки» (1 405 га), «Крамареве» (217 га), «Пелехи» (452 га), ботанічний - «Новоорлицькі кучугури» (672 га) та заповідне урочище «Сокільське» (243 га) на лівому березі р. Ворскла.

Дендрологічний парк загальнодержавного значення «Устимівський» знаходиться в Глобинському районі Полтавської області, в 35 км. від Кременчуга. На території парку загальною площею всього 8,9 га зростає понад 12 тисяч дерев і кущів. Засновником парку вважається придворний радник, лікар Василь Устимович, на честь якого пізніше і було названо село та дендропарк . Перші дерева на території Устимівського парку були посаджені в 1893 році. У 1929 р. уряд України узяв його під охорону, оголосивши державним заповідником республіканського значення.

Парк представляє різноманітні колекції дерев і кущів. На сьогоднішній день це 489 видів, різновидів, садових форм і сортів, які відносяться до 48 сімей і 116 пологів. Примітним є те, що Устимівський дендропарк привабливий у будь-яку пору року. Тут зростає 82 різновиди голчастих рослин.

У дендропарку представлена рослинність різних країн і континентів світу. Є рослини з Північної Америки, Європи, Криму і Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, Далекого Сходу, Китаю і навіть Гімалаїв. Та все ж якнайповніше представлена колекція дерев Північної Америки, які добре акліматизувалися і є справжньою зеленою прикрасою парку.

Полтавський дендрологічний парк («Полтавський міський парк»)- парк-пам'ятка садово-паркового мистецтв загальнодержавного значення. Розташований у північній частині міста Полтави. Площа - 124,5 га.
Територія парку має багате історичне минуле - це поле Полтавської битви. Тут зростає більше 170 порід дерев і чагарників, є дендрарій, бузковий гай. Більшість рослин не є аборигенами, - тут зустрічаються різні види ялин, туї, ялівцю, катальпи, дуба, горобини, горіха. Місцевість дуже мальовнича - створено багато видових майданчиків і мальовничих куточків.

Березоворудський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва другої половини XVІІІ століття. Розташований в селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області на землях площею 45 га. Заповідний статус цей об'єкт отримав в 1960 році і став одним з перших заказників Полтавщини. У парку зростає понад 40 видів дерев і кущів, більша частина яких аборигени. На території парку є діброва, де домінує дуб звичайний і його супутники - липа серцелиста, клен гостролист, клен польовий. Зустрічаються ліщина звичайна, бруслина бородавчаста і європейська, бирючина звичайна. Прикрасою парку є алея беріз. Велику частину парку займає яблуневий сад - близько 25 га площі. Мальовничий вигляд має невеликий ставок з двома штучними острівцями, які засаджені плакучою вербою. Цікавою пам'яткою парку є 600-річний дуб, під яким не раз відпочивав український співає Тарас Шевченко. Тут він писав свої шедеври. Дуб був названий в його честь - «Шевченківським». Парк має велику наукову, історичну, естетичну і рекреаційну цінність.

Високу історичну, наукову і рекреаційну цінність має парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Хомутецький». В даний час в парку зростає понад 20 видів і форм дерев і чагарників. Основа парку - природна діброва, в якій переважають трьохсотрічні дуби і липи. Цікавою ботанічною пам'яткою є дуб черешчатий - дуб-трійця, який був посаджений Муравйовим-Апостолом на честь своїх загиблих синів-декабристів. Зустрічаються в парку також граб і береза, береза, сосна, сосна, тополя. Серед чагарників зростають види глоду, шипшини, ліщина звичайна. Є багато і так званих «лісових бур'янів»: гравілат міський, кропива дводомна, чистотіл лісовий, підмаренник чіпкий, кінський часник. Дуже висока історико-культурна цінність парку, яка набагато перевищує його ботанічне значення. Тут зберігається історія садиби і діяльності декабристів. В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься присвячена декабристам частина експозиції Хомутецького історичного музею.

Отже, дослідивши значний масив інформації, автор дійшов висновку, що Полтавська область багата на природні та рекреаційні туристичні ресурси, що є умовою для задоволення оздоровчо-спортивних і пізнавальних потреб людини.

2.2. Історико-культурні туристичні ресурси краю

Історико-культурні ресурси туризму - це, передусім, археологічні, історичні, архітектурні пам'ятки, музеї, театри, етнографічні особливості території, центри прикладного мистецтва та ремесел, фестивалі, вистави тощо.

Полтавська область надзвичайно багата на історико-культурний потенціал. Загалом під охороною Полтавської області перебуває 811 об'єктів у тому числі: 601- пам'ятка історії (8 з них національного значення); 37 - об'єктів монументального мистецтва (5 з них національного значення); 67 - об'єктів архітектури (61 - національного значення); 43 - об'єктів історії та архітектури; 58 - об'єктів археології (10 - національного значення); 6 - об'єктів історії та археології. [додаток Д].

Найзначніші туристичні об'єкти: пам'ятка архітектури Мгарський монастир XVII-XIX ст., скіфське городище VI-III ст. до н. е. у с. Більськ, Троїцька та Миколаївська церкви, дзвіниця та тріумфальна арка в смт Диканька, пам'ятки архітектури й музеї - краєзнавчий, художній, літературно-меморіальні музеї Панаса Мирного та В.Г. Короленка, музей-садиба І.П. Котляревського у м. Полтаві, музей М.В. Гоголя у с Великі Сорочинці та заповідник-музей М.В. Гоголя у с. Гоголеве (Василівка), історико-культурний заповідник "Поле Полтавської битви".

Багату історію краю дбайливо збережено для нащадків. В області велика кількість музеїв - державних і громадських. Загальна чисельність експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам'ятки архітектури загальнодержавного значення; близько 50 пам'яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ - ІІІ ст. до н.е.), понад 70 пам'яток черняхівської (ІІ - ІV ст.) і роменської культур (VІІІ - Х ст.).

У 26 державних музеях зберігається понад 380 тис. пам'яток Музейного фонду України. В області працюють 242 музеї на громадських засадах, в яких нараховується 250 тис. експонатів.

Поряд з цими великими культурними надбаннями під охороною держави знаходяться визначні археологічні, архітектурні та історичні пам'ятки, з яких складається культурна спадщина народу. На сьогодні їх налічується понад 4 тис.

Найстарішим в області є Полтавський краєзнавчий музей. Понад сто років тому (1891р.) при Полтавській губернській земській управі розпочалась 37 організація музею, основу якого складала колекція ґрунтів і гербарій, зібраний експедицією відомого вченого - ґрунтознавця В.В. Докучаєва.

Далеко за межами України відомо про Полтавський художній музей, у фондах якого зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжних видатних майстрів пензля. Почав діяти він з 1920 р. як відділ краєзнавчого музею і до 1940 р. носив назву Картинної галереї. Із 1940 р. одержав статус самостійного музею. На сьогодні він має більш як дев'ять тисяч творів мистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту. Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва з колишніх поміщицьких садиб.

На Полтавщині протягом віків формувалося своєрідне народне мистецтво в таких його різновидах, як гончарство, художня вишивка, художня обробка дерева, ткацтво і килимарство, декоративний розпис, плетіння з рогози тощо. В області велика кількість музеїв - державних і громадських. Загальна кількість експонатів усіх категорій музеїв становить близько 700 тис. одиниць збереження; 24 пам'ятки архітектури загальнодержавного значення; близько 50 пам'яток археології скіфсько-сарматського часу (VІІ - ІІІ ст. до н.е.), понад 70 пам'яток черняхівської (ІІ - ІV ст.) і роменської культур (VІІІ - Х ст.).

Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішні (додаток 5) і єдиний в Україні спеціалізований етномистецький науково-дослідний, культурно-освітній і навчально-виховний заклад, який постає всеукраїнським центром дослідження, збереження і популяризації гончарської спадщини України. Діяльність музею-заповідника спрямована на відродження, утвердження й плідний розвиток історичних надбань опішнянського гончарства, організацію навчання і практичної роботи талановитої художньої молоді, докорінне поліпшення технології місцевого гончарного виробництва, зміцнення матеріально-технічної бази промислу, налагодження мережі збуту гончарних виробів, популяризації мистецтва кераміки та творчості гончарів і малювальниць. Очолює цей музейний заклад доктор історичних наук Олесь Пошивайло.

У Полтаві діє музей авіації та космонавтики, головним завданням якого є увічнення пам'яті та популяризація творчої спадщини видатних учених, конструкторів, організаторів та спеціалістів у галузі ракетобудування, повітроплавання, авіації та космонавтики, народженням або життям і діяльністю пов'язаних з Полтавщиною, - О. Д. Засядька, О. М. Кованька, Ю.В. Кондратюка, братів Кас'яненків, В. М. Челомея, Г. Є. Котельникова, Ю. А. Побєдоносцева, М. А. Комарницького та багатьох інших.

Далеко за межами України відомо про Полтавський художній музей, у фондах якого зібрано полотна як вітчизняних, так і зарубіжних видатних майстрів пензля. Почав діяти він з 1920 р. як відділ краєзнавчого музею і до 1940 р. носив назву Картинної галереї. Із 1940 р. одержав статус самостійного музею. На сьогодні він має більш як дев'ять тисяч творів мистецтва. Основою музейного зібрання стали твори видатного художника-передвижника М.О. Ярошенка, які, згідно із заповітом його дружини, були передані рідному місту. Поповнився музей і за рахунок картин та інших творів мистецтва з колишніх поміщицьких садиб.

Видатним зразком вітчизняного містобудування XIX ст. й архітектурного класицизму є ансамбль Круглої площі в Полтаві. Забудова кварталів навколо Круглої площі за єдиним архітектурним стилем створила чудовий ансамбль, який є унікальною сторінкою в історії містобудування початку XIX століття. Полтава відома й іншими пам'ятниками епохи класицизму, серед яких - будинок пожежної команди (1808 р.), що на Першотравневому проспекті, колишня Богодільня (1820 р.), а нині один із корпусів обласної лікарні по вул. Шевченка, школа садівництва в минулому (1830 р.), нині це - міська інфекційна лікарня, інститут шляхетних панночок (1832-1836 рр.) - нині головний корпус Полтавського технічного університету, розташований на Першотравневому проспекті та ряд інших.

Безцінною пам'яткою Полтавщини є Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», який без перебільшення можна назвати «доленосним полем європейської історії». На сьогодні Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» став значним культурним, науково-методичним центром по вивченню історії України XIV-XVII ст. в контексті європейської історії. Заповідник входить до складу Міжнародної організації військово-історичних музеїв ІАМАМ (під егідою ЮНЕСКО), включений до всесвітнього туристичного маршруту.

Серед архітектурних споруд особливу групу становлять будови початку XX ст., що несуть на собі відбитки пошуку в архітектурі українського національного стилю. До них належить мурована Покровська церква в селі Плішивець Гадяцького району (1906 р.), що повторює, в певній мірі, вираз знаменитого запорізького дерев'яного дев'яти банного Троїцького собору в м. Новомосковську Дніпропетровської області.

Видатною спорудою архітектури українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, спорудженого у 1902 - 1908 рр. (будівля сучасного Полтавського краєзнавчого музею), та собор в ім'я Різдва Богородиці в смт Козельщині.

На Полтавщині щороку відбуваються Міжнародний фольклорний фестиваль «Калинове літо на Дніпрі» у м. Комсомольську, Всеукраїнський рок-фестиваль «Мазепа Фест» у м. Полтаві та Всеукраїнський фестиваль-конкурс сучасного українського романсу «Осіннє рандеву» у м. Миргороді. Утвердилися і користуються популярністю у населення культурно - мистецькі заходи, які вже стали традиційними, в містах, райцентрах та селах області. Це - мистецькі свята: кобзарського мистецтва «Взяв би я бандуру» та козацької Покрови «І весільна, і козацька Покрівонька Багачанська» (смт Велика Багачка), «Роде наш, красний» та огляд-конкурс родинних та сімейних ансамблів (смт Шишаки), «Пісні Бузкового гаю» (смт Диканька), «Свято веселої мудрості» та огляд-конкурс читців-гумористів (с. Веселий Поділ Семенівського району), «Решетилівська весна» та виставка творів декоративно - ужиткового мистецтва (смт Решетилівка), «Осіннє золото» (с. Березова Рудка Пирятинського району), Свято народної творчості на Національному Сорочинському ярмарку у селі Великі Сорочинці Миргородського району, «Різдвяна феєрія» за участю вертепів, колядних гуртів (м. Полтава), «Воскресни, писанко!» та багато інших.

Таким чином, досліджуючи туристичні ресурси краю, автор дійшов висновку, що Полтавська область надзвичайно багата на природні та історико-культурні ресурси, що є важливою передумовою розвитку багатьох видів туризму.



РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Аналіз сучасного стану розвитку туризму на території Полтавської області

Реалізацію державної політики в сфері туризму на території Полтавської області здійснює обласна державна адміністрація, у складі якої діє спеціалізований структурний підрозділ - управління інфраструктури і туризму [1].

Основними функціями зазначеного підрозділу є:

- забезпечує створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку внутрішнього, міжнародного та іноземного туризму, туристичної та курортно-рекреаційної індустрії, провадження екскурсійної діяльності, дитячого та молодіжного туризму; розбудови матеріально-технічної бази туристичної галузі, раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, природного та історико-культурного середовища на території області;

- надає суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності;

- бере участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

- здійснює контроль за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони в межах повноважень;

Реалізація вищенаведених пріоритетів створить необхідні умови для подальшого цілеспрямованого розвитку рекреаційної індустрії, стабілізує економічне становище рекреаційних об'єктів.

Полтавська область є надзвичайно перспективною в галузі туризму та курортів. При цьому вона входить у десятку найпопулярніших областей України за рейтингом відомих брендів та місць відпочинку. Тенденції розвитку туризму свідчить, що упродовж 2012-2015 рр. туризм Полтавщини розвивається не рівномірно. У цей період спостерігається тенденція до значного зменшення кількості іноземних туристів із 165 осіб 2012 р. до 95 осіб 2015 р. У той же час чисельність туристів які виїжджали за кордон зменшилось із 14565 осіб 2012 р. до 8811 осіб 2015 р.

Туристичний збір в Полтавській області за 2016 р. складає 460 тис. грн. На початок 2014 р. зареєстровано 226 туристичних фірм (із них 10 туристичних операторів). За останні 3 роки їх кількість збільшилась на 50%, що підтверджує користування попитом відпочинку за кордоном та в межах держави, це з одного боку, а з іншого - забезпечує створення нових робочих місць для населення регіону і підтверджує взаємозв'язок ринку туризму з ринком праці. Впродовж останніх років в області, у рамках реалізації державно-приватного партнерства, здійснювалася реконструкція діючих підприємств готельного господарства, споруджувалися об'єкти сервісного обслуговування туристів. Станом 2016 р. в області діє близько 69 закладів розміщення . Найкращі з них: готель «Палаццо», готель «Явір», готель «Алея Гранд», готель «Голд», готель «Алмаз».

Для популяризації привабливості Полтавщини, як об'єкту туризму створено Полтавське регіональне відділення спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Полтавщина належить до дивовижних за своєю красою місць України. Чиста незаймана природа на всій території області позитивно впливає на людей. Вікові ліси, чисте повітря, джерельна вода - не перелічити всіх багатств, якими так щедро одарила природа Полтавський край, де можна здобути силу, здоров'я, довголіття. Це розширює можливості для розвитку сільського зеленого туризму.

Дитячий туризм активно розвивається під керівництвом обласного Центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, трьох міських станцій юних туристів, двох клубів спортивного орієнтування і туризму.

Значний потенціал розвитку на Полтавщині екотуризму (загально ознайомчі екскурсії у природі даного регіону). На узбережжі Дніпра та річок Псел, Ворскла, Сула ще залишились рідкісні та цікаві види фауни. Крім того, в цій місцевості добре розвинені традиції мисливського та рибальського туризму, відокремлені від заповідних мисливські та рибальські угіддя з потребуючою модернізації та реконструкції для прийому іноземних туристів базою розселення.

Кожного року в області відкриваються нові туристичні та екскурсійні маршрути. Нещодавно розроблено три нові туристичні маршрути, випущено путівники та буклети. Популярністю у гостей Полтави користуються тематичні екскурсії по місцях, пов'язаних з обороною Полтави під час шведської навали.

Серед тематичних екскурсійних маршрутів були розроблені «На Батьківщину Гоголя», «Літературна Полтава», «Історичне Поле Полтавської битви», «Опішня - Диканька». Ще на початку 90 років були створені екскурсії «Полтава - натхнення мов» - про музично - театральне життя міста, «Земля - наша радість» - екологічна тема, «Шумейкове урочище» - військово-патріотична тема, «Устимівський дендропарк» - природнича тема.

Популярністю користуються кінно-верхові маршрути Полтавщиною та узбережжям Кременчуцького моря, маршрути на весельних човнах по річках Псьол та Ворскла, автобусні маршрути для школярів по місцях козацької слави (Запоріжжя - Хортиця). Захоплюють екскурсантів і нові маршрути «Дорога до храму», «Голодомор на Полтавщині», «Репресована Полтава» та ін. Спілка Екскурсоводів Полтавщини виникла у лютому 1995 р. як спроба стати фахівцями нової доби у своїй справі. За свій період існування вона провела певну роботу по оновленню екскурсійних маршрутів області, створення нових маршрутів пов'язаних з сучасним поглядом на історію. З 1998 р. Спілка випустила інформаційний бюлетень, який з 2004 р. переріс у професійне видавництво краєзнавчого журналу «Край» .

В Полтаві можна виділити декілька туристичних маршрутів, які мають свою специфіку. Одні з них вимагають забезпечення транспортом, інші прокладеш компактно, їх можна проходити пішки. Є маршрути, розраховані на найширшу аудиторію, а також такі, що цікавлять спеціалістів та розкривають певний напрям культурного розвитку Полтави різних періодів її історії. Одним зі спеціалізованих туристичних маршрутів є маршрут «Класичний архітектурний ансамбль міста Полтави», під час якого туристи мають можливість ознайомитися із забудовою Полтави першої половини XIX століття. Умовно цей маршрут можна поділити на дві частини: забудова Першотравневого проспекту та Круглої площі Полтави. Він може бути як пішим, так і з використанням транспортних засобів.

Перспективним є також культурно-пізнавальний туризм, активно використовуються етнографічні маршрути (Опішня - гончарство, Миргород, Пирятин - кераміка, Решетилівка - вишивка та ткацтво) з використанням народних промислів та ремесел, їх збереження та відновлення, організація майстер-класів. Значний потенціал розвитку екотуризму (загальноознайомчі екскурсії з природою даного регіону, де залишились рідкісні види фауни, ландшафтні парки, заповідні території), в області спортивного, екстремального туризму та з активним способом пересування. Є можливості ефективної експлуатації спортивних баз та таборів, в тому числі, гірськолижного стадіону «Корчак» (с. Стасі), парашутного туризму (м. Полтава), яхт-клубів (м. Кременчук та Комсомольськ), кінних господарств (м. Кременчук, м. Комсомольськ, м. Лубни, м. Кобеляки, смт Котельва, с. Дібрівка Миргородського р-ну, с. Яреськи Шишацького р-ну, с. Березова Рудка Пирятинського р-ну, с. Сухорабівка Решетилівського р-ну) та кінноспортивних шкіл, з відновлення яких проводиться в області .

...