Інноватика, фізична культура у виші та здоровий спосіб життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноватика, фізична культура у виші та здоровий спосіб життя

Оксана Баштовенко, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізичного виховання та спорту Олександра Смакула, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичного виховання та спорту Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Необхідність і важливість фізичної культури у виші потребує нового підходу до організації навчального процесу. Важливою складовою є отримання обґрунтування та підтвердження ролі фізичної культури у збереженні й укріпленні здоров'я, підтримання високого рівня психофізичної підготовленості необхідної для самостійного використання засобів фізичної культури у формуванні свідомої спрямованості на здоровий спосіб життя.

Необходимость и важность физической культуры в вузе требует нового подхода к организации учебного процесса. Важной составляющей является получение обоснования и подтверждения роли физической культуры в сохранения и укрепления здоровья, поддержания высокого уровня психофизической подготовленности, необходимой для самостоятельного использования средств физической культуры в сознательном формировании направленности на здоровый образ жизни.

The necessity and importance of physical education in the University requires a new approach to the оrganization of the educational process. The article deals with the studying and confirming the role of physical culture in the preservation and strengthening of health, maintaining a high level of psycho-physical readiness for individual use of physical culture in shaping conscious focus on a healthy lifestyle.

Keywords: physical education, focus on healthy lifestyle, motivation, innovation.

здоровий фізичний виховання інноваційний

Постановка проблеми. Існуюча система фізичного виховання студентів у вищій школі не забезпечує належною мірою системи знань щодо формування функціональних систем; розуміння цінності фізичної культури в забезпеченні збереження здоров'я; формування знань у галузі методик і вживання сучасних оздоровчих систем і практик; об'єктивної оцінки залежності здоров'я від занять фізичною культурою; позитивного ставлення до фізичної культури; фізичну підготовленість, фізичний розвиток і професійне здоров'я.

Студентська молодь не володіє необхідними знаннями, щоб усвідомлено і грамотно управляти своїм здоров'ям і фізичним станом. Адаптація студентів до інтелектуальних, фізичних та нервово-психічних навантажень стає актуальною проблемою, що вимагає серйозного вирішення впродовж усіх років навчання. Останніми роками спостерігається серйозне погіршення стану здоров'я студентської молоді.

Підвищення інформативності, науковості, використання інноваційних напрямів у вузівській підготовці з фізичного виховання - необхідна й найважливіша умова спрямованості на здоровий спосіб життя, бо фізична деградація населення - одна з основних причин депопуляційних процесів в Україні.

Розкрити психофізіологічні механізми позитивних змін, які виникають під впливом фізичного навантаження, науково обґрунтувати такі зміни, сформувати свідому спрямованість на здоровий спосіб життя засобами фізичної культури - це головне завдання вишів щодо вирішення даної проблеми.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичних рекомендаціях до інноваційного підходу в фізичній підготовці, оптимізації процесу навчання у вищому закладі освіти, підвищенні рівня здоров'я студентів формуванням спрямованості на здоровий спосіб життя.

Методи дослідження. На основі аналізу науково-методичної літератури, даних соціальних опитувань, тестування вишів, моніторингу медичного огляду і відвідувань факультативних занять студентами зробити висновок про стан формування спрямованості студентів на здоровий спосіб життя і фактори, що впливають на нього.

Результати дослідження. Формування здорового способу життя є головним важелем первинної профілактики у зміцненні здоров'я населення. Зміна стилю й устрою життя, його оздоровлення, використання гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, гіподинамією і подоланням несприятливих сторін, пов'язаних з життєвими ситуаціями, методами фізичної культури - найдієвіший механізм у вирішенні цього завдання. Дослідження М.Я. Віленського (1988) свідчать, що упродовж 80% часу навчального року у студентів сумарна рухова активність складає 56 - 65%, а під час екзаменаційної сесії й того менше - 39 - 46% від рівня рухової активності у канікулярний час, коли рівень фізичного навантаження відображає природну потребу молодих людей у русі [3]. Все це відбувається на фоні таких стресорних факторів, як екзамени, соціальна адаптація, переживання особистісного самовизначення у майбутньому професійному середовищі тощо. Такий гіподинамічний спосіб життя не тільки не сприяє успішній навчальної діяльності, а й призводить до погіршення здоров'я [4]. З великою долею упевненості можна припустити, що гіподинамічний спосіб життя студентів не змінюється у кращий бік під час навчання.

На жаль, далеко не всі студенти мають вірне уявлення про здоровий спосіб життя, не розуміють важливості його складових, вважаючи, що лише тільки відмова від більшості шкідливих звичок здатна дати позитивний результат. Основними елементами здорового способу життя, на думку студентів 1 - 2 курсів, виступають: відмова від шкідливих звичок, дотримання режиму праці й відпочинку. Заняття фізичною культурою займають четверте місце (рис. 1).

Наші дослідження доводять, що у 55% студентів 2 курсу, 53% студентів 3 курсу, 45% студентів 1 курсу перше місце в ряду цінностей належить здоров'ю, в той час як серед студентів 4 курсу таких осіб лише 33,3% (тобто лише кожен третій вважає здоров'я найбільшою цінністю в житті) [5] (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Недостатня особистісна орієнтація та мотивація до фізичної культури здатна знижувати результативність і фізичних, і професійно значущих якостей особистості, в результаті чого у переважної більшості студентів виявляється низький рівень ставлення до свого здоров'я, здорового способу життя [1; 2].

Зміна морфологічних і функціональних показників фізичного розвитку, розумової та фізичної працездатності, стан здоров'я залежить від обсягу рухової активності. Чим він нижчий, тим гірше ці показники.

Вивчення контингенту студентів в основних і спеціальних групах 1 - 3 курсів дає можливість говорити про збільшення кількості студентів у спеціальних медичних групах (з 45% до 60%). Планування занять фізичною культурою в факультативній формі підсилює негативний ефект. Вільне відвідування, відсутність залікового контролю призводить до низької відвідуваності занять і зниження пріоритету компонента фізичної культури у збереженні здоров'я.

Наші дослідження доводять, що студенти не розуміють важливості фізичного навантаження для збереження власного здоров'я. Найбільше значення занять спортом для них - це само ствердження в суспільстві, що, як було зазначено вище, лише опосередкована мотивація. Безпосередня ж, котра спонукає людину займатися спортом, забезпечується тільки спортивним задоволенням, що викликається самою спортивною діяльністю й успіхами, які досягаються в ній [1; 5].

Що саме нас спонукає в його формуванні? Без сумніву, це, звичайно ж, мотиви! Мотивація при формуванні здорового способу життя засобами фізичної культури і спорту, як і в будь-який інший діяльності, займає особливе місце. І мотиви, котрі спонукають людину займатися фізичною культурою, мають свою структуру.

Безпосередні мотиви: потреба в почутті задоволення від м'язової активності; потреба в естетичній насолоді своєю красою, силою, витривалістю, швидкістю, гнучкістю, спритністю; прагнення проявити себе у важких, екстремальних ситуаціях; потреба в самоствердженні.

Опосередковані мотиви: прагнення стати сильним, здоровим, через фізичні вправи підготувати себе до життя; почуття обов'язку.

Фізична культура - складова частина загальної культури. Досвід занять спортом у середній школі чи виші є істотним “гарантом” занять фізичною культурою в подальшому житті, а отже, і здорового способу життя. Знання про позитивний вплив фізичних навантажень на організм людини повинні мати мотиваційний характер, оскільки дають істотну теоретичну складову спрямованості на заняття.

Важливим є підбір адекватної інтенсивності, тривалості фізичних навантажень, особливо на початковому етапі занять. Негативні відчуття, що виникають у результаті цього, не сприяють бажанню продовжити заняття. Інтенсивне фізичне навантаження пов'язане з ризиком перетренування. Тому фізичні навантаження повинні бути середньої інтенсивності.

Але знання про те, що фізичні вправи, навіть в невеликій кількості, змінюють експресію нашої ДНК - важливі. Позитивний ефект саме тому і з'являється, що змінюється епігенетична модель генів. Дослідники прийшли до висновку, що фізична активність може бути одним із механізмів, завдяки якому гени впливатимуть на ризик виникнення того чи іншого захворювання. Фізичні вправи, навіть у невеликих дозах, змінюють вигляд вродженої ДНК.

Важливим є формування знань про функціональні зміни, що відбуваються в організмі під впливом фізичних вправ, уявлення про складну біологічну реакцію, що супроводжується глибокими біохімічними зрушеннями. У відповідь на сигнал про необхідність виконання м'язової роботи нейрогенна ланка управління включає рухову реакцію і викликає мобілізацію кровообігу, дихання та інших компонентів функціональної системи організму. Одночасно відбувається активація гормонального ланки. Ця система, яка реалізує стрес, забезпечує виникнення неспецифічної стрес-реакції організму та посилює мобілізацію й роботу органів і тканин функціональної системи на клітинному і молекулярному рівнях [6].

Поняття фізичної культури, крім рухової активності має включати такі компоненти, як загартовування, правильне дихання, раціональне харчування, режим праці й відпочинку, масаж. Саме у цьому інноваційному аспекті фізична культура - образ життя першооснова у формуванні здорового покоління. Без систематичних теоретичних знань і розуміння ролі фізичного навантаження для організму, безпосередньо фізичних вправ неможливо забезпечити збільшення функціональних резервів здоров'я, адаптувати організм до постійно мінливих умов існування і, нарешті, неможливо сформувати потребу людини в руховій активності. Крім того, недостатність рухової активності, формуючи малий обсяг функціональних резервів, є однією з головних причин дезадаптації людини до зростаючого темпу змін соціуму, зростаючим нервово-емоційним навантаженням.

Розуміння ролі втоми як природного активатора процесів відновлення є важливим, бо без утоми відбувається неухильне зменшення обсягу функціональних резервів органів і систем організму, зниження працездатності. Систематично стомлюючись, ми стимулюємо відновлювальні процеси, збільшуємо обсяг функціональних резервів. Дозоване стомлення сприяє загоєнню ран, прискорює репарацію тканин. Поступово з неприємного відчуття під дією регулярних тренувань стомлення викликає стан м'язової ейфорії. Наявність цього говорить про сформовану адаптацію до таких навантажень.

Зміна в системах організму на різних рівнях зовсім неможлива без змін у психічному стані, які є провідними і більшою мірою формують мотивацію. Ефективна психічна адаптація є ще однією з передумов успішної діяльності у формуванні здорового способу життя. Психічний і психофізіологічний рівні стану систем організму відіграють найважливішу роль у пристосовності людини до різних видів зовнішніх впливів, до числа яких належать і фізичні навантаження.

Психофізіологічні системи - це динамічні саморегулюючі організації, що базуються на взаємодії всіх складових їх компонентів у досягненні пристосувального результату.

Дуже важливо враховувати фактор звикання до фізичного навантаження. Він являє собою психологічну і фізіологічну залежність від регулярного режиму фізичних навантажень, що характеризується появою відповідних симптомів через 24 - 36 годин відсутності навантаження. Це визначення включає як психологічні, так і фізіологічні чинники.

На думку Вільяма Глассера, позитивне звикання, наприклад, біг або медитація, забезпечує психічну силу і підвищує задоволення від життя на відміну від негативних звикань, котрі неминуче руйнують психічне і фізіологічне функціонування організму. Глассер також відзначає можливість використання позитивного звикання для збільшення рівня фізичного розвитку. Він розглядає фізичне навантаження як позитивне звикання, що сприяє підвищенню психічної та фізичної сили й, отже, самопочуття.

Фізичне навантаження як позитивне звикання означає позитивний вплив на людину регулярних фізичних занять. Позитивне звикання до фізичних навантажень означає, що ті, хто займаються, розглядають свої регулярні фізичні заняття як невід'ємну частину свого життя, яка негативно не впливає на його роботу, сім'ю тощо.

Для пояснення позитивного впливу фізичних навантажень на здоров'я необхідне включення теоретичного компонента в практичний курс дисципліни. Це дасть можливість студенту свідомо підійти до вибору рухової активності й визначити її для себе основою формування здорового способу життя. Перспективним є напрям досліджень з оздоровчого ефекту фізичних вправ, спрямованих на зміцнення психічного здоров'я, посиленого за рахунок поєднання в єдину систему методів фізичного і психічного тренінгу.

Пізнання особливостей взаємодії біологічних і власне психічних механізмів, що забезпечують комплементарний ефект фізичних вправ і психотренінгу дозволить удосконалювати механізми психосоматичної регуляції та цілеспрямовано розвивати психічні якості, адитивно впливати на підвищення активності психотропної опіоїдного пептиду (бета- ендорфіну) при одночасному зниженні активності стресових гормонів, мобілізувати психічні резерви та якісно змінити психічне здоров'я особистості за рахунок розширення діапазону саморегуляції для самостійного позитивного саморозвитку.

Висновки

Необхідність і важливість фізичної культури не усвідомлюється належним чином в сучасних умовах, реально студенти не отримують знань про важливість фізичного навантаження та фізичне навантаження в необхідному обсязі. Причина, на наш погляд, полягає як у неготовності самих викладачів фізичного виховання забезпечити студентів знаннями, що відповідають вимогам сьогоднішнього дня, так і у відсутності належної мотивації з боку студентів.

У результаті вони виявляються не готовими до самостійного використання засобів фізичної культури для збереження і зміцнення здоров'я, підтримки високого рівня психофізичної підготовленості, без чого не можлива успішна самореалізація в майбутній професійній діяльності. Підтримка свого фізичного стану, зміцнення здоров'я засобами фізичної культури, продовження творчого довголіття забезпечується здатністю людини робити це самостійно.

Рекомендуємо з удосконалення особистісної орієнтації та мотивації до фізкультурної діяльності у студентів підвищити результативність фізичних, і професійно значущих якостей особистості, свідомого ставлення до свого здоров'я та здорового способу життя, введення в навчальний процес і оволодіння методиками самоконтролю та проведення моніторингу.

Література

1. Баштовенко О.А. Спрямованість на формування здорового способу життя у майбутніх вчителів фізичного виховання / О.А. Баштовенко //Науковий вісник. -- 2011. -- №3 -- 4. -- С. 186 -- 190.

2. Меерсон Ф.З., Пшенников М.Г. Адаптация к стрессовым и физическим загрузкам / Ф.З. Меерсон, М.Г. Пшенников. -- М.: Медицина, 1988.

3. Плахтій П.Д. Фізіологічні основи фізичного виховання школярів: Навч. посібник / П.Д. Плахтій. -- Камянець-Подільський: П.П. Мошак М.І., 2005. 176 с.

4. Поляков А.Я. Здоровье школьников -- спорт или физкультура?/А.Я. Поляков, В.С. Маляревич // Материалы II Всероссийского форума “Здоровье нации -- основа процветания России. -- М, 2006. -- С. 232 -- 233.

5. Смакула А.И. Современное понятие здорового образа жизни, пути воздействия на формирование здоровой нации Украины / А.И. Смакула, О.А. Баштовенко, С.О. Чіповенко //Вісник післядипломної освіти. -- 2008. -- № 9. С. 89 -- 97.

6. Цебржинський О.І. Біохімія опорно-рухового апарату та біохімія спорту (вибрані лекції) / О.І. Цебржинський //Полтава: АСМІ, 2005. -- 72 с.