Розвиток спортивної культури студентської молоді засобами фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

Галатюк Михайло Юрійович,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, освітнього менеджменту та соціальної роботи

Рівненського державного гуманітарного університету, м. Рівне

Розкрито проблему розвитку спортивної культури сучасної студентської молоді. Зосереджено увагу на необхідності розвитку спортивної культури студентів. Розглянуто спортивну культуру як важливий компонент загальної культури особистості. Висвітлено зміст і взаємозв'язок ключових понять, пов'язаних із розвитком спортивної культури сучасного студента.

Ключові слова: культура, спорт, особистість, цінності, виховання.

РАЗВИТИЕ СПОРТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ СРЕДСТВАМИ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ И ФИЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ

Раскрыто проблему развития спортивной культуры студенческой молодежи. Сосредоточено внимание на необходимости развития спортивной культуры студентов. Рассмотрено спортивную культуру как компонент общей культуры личности. Отражено содержание и взаимосвязь ключевых понятий, связанных с развитием спортивной культуры современного студента.

Ключевые слова: культура, спорт, личность, ценности, воспитание.

THE DEVELOPMENT OF SPORTS CULTURE OF STUDENTS BY MEANS OF PHYSICAL EDUCATION AND HEALTH ACTIVITIES Halatyuk Mykhailo

The article deals with the problem of the students' sports culture. The emphasis is on the need to develop sports culture of students. It considers a sports culture as a component of a personality's general culture. It studies the content and relationship of key concepts related to the development of students' sports culture. It was found that sports culture developed in a competitive activity is in preparation for the competition and during the competition. The development of sports culture involves improving the physical and spiritual qualities. The author has proposed the definition of sports culture as a complex integral formation.

Key words: culture, sports, personality, values, education.

спортивна культура студент

Постановка проблеми. Одним із небагатьох шляхів підвищення авторитету країни та популяризації її культури, самоідентифікації серед інших народів із давніх-давен був спорт. Адже саме міжнародні спортивні змагання - це можливість проявити свою автентичність, розкрити внутрішній потенціал країни на світовій арені як сильної держави, здатної відстоювати свою гідність і власні національні інтереси. Тому й не дивно, що поширення моди на здоровий стиль життєдіяльності, розвиток і популяризація спорту та позитивного ставлення до нього є пріоритетними завданнями загальноосвітніх і вищих навчальних закладів. На підставі сказаного виникає проблема пошуку нових дієвих підходів і методик у фізичному вихованні та фізкультурно-оздоровчій діяльності студентів, які б сприяли гармонійному розвитку особистості й підвищенню рівня самореалізації молоді у суспільстві. Спробуємо запропонувати один із перспективних шляхів вирішення цієї проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З метою пропаганди здорового способу життя, розвитку здоров'я збережувальної компетентності, залучення широких мас населення, зокрема молоді, до занять фізичною культурою і спортом відкривають свої двері сучасні спортивні заклади та фітнес-центри, стрімко розвивається ринок оздоровчих, рекреаційних і реабілітаційних послуг.

Облаштування місць для заняття фізичною культурою і спортом забезпечує необхідні умови для проведення змагань із різних видів спорту. До цих змагань, що є спортивно-масовими заходами міського, всеукраїнського та міжнародного рівнів, успішно залучаються широкі верстви населення. Наприклад, змагання з легкої атлетики, а саме з такої дисципліни як біг на середні та довгі дистанції -- це Київський марафон (Wizz Air Kyiv City Marathon), Дніпровський марафон (INTERPIPE Dnipro Half Marathon), Чернівецький напівмарафон (CROSSHILL) та ін.

З іншого боку, здійснюється системна підтримка та залучення різних груп населення, зокрема соціально незахищених, до занять фізичною культурою і спортом на державному законодавчому рівні. Маємо на увазі затверджене Положення про центри фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх». У згаданому положенні наголошено, що центр забезпечує розвиток фізичної культури шляхом надання фізкультурно-спортивних послуг, які полягають в організації та здійсненні фізкультурно-оздоровчої діяльності шляхом проведення заходів, спрямованих на розвиток фізичної культури за її напрямами, зокрема на забезпечення рухової активності людей з метою їх гармонійного фізичного розвитку та ведення здорового способу життя [7].

Більше того, мета функціонування такого центру полягає в створенні сприятливого середовища для самовдосконалення фізичного стану людини. Створення по всій Україні фізкультурно-оздоровчих центрів «Спорт для всіх» покликане залучити якомога більше молоді до занять спортом, забезпечити гідні умови для формування фізичної культури та проведення дозвілля населення за місцем проживання [7]. Однією з важливих функцій центру є те, що він єднає молодь на основі спільних цінностей, інтересів, принципів, правил та ідеалів. Сучасна молодь організовується у цілісні спортивні спільноти, громадські організації, спортивні клуби на основі ціннісного ставлення до занять спортом. Це створює позитивні умови для повноцінного розвитку та підвищення базової культури особистості. Таким чином, пропаганда масового спорту, підтримка спортивного руху в країні сприятиме оздоровленню нації, розвитку спортивної індустрії та підвищенню міжнародного авторитету на рівні світової спортивної спільноти.

В іншому документі [6] наголошується на необхідності удосконалення форм та методів залучення різних груп населення до регулярних занять фізичною культурою і спортом, розвитку на науково обгрунтованій основі системи дитячо-юнацького спорту.

Як бачимо, системне підвищення мотивації широких верств населення до заняття фізичною культурою і спортом з боку держави та бізнесу передбачає помітні позитивні зрушення у гармонійному розвитку молоді і спортивному житті країни загалом. Але, на жаль, є і низка проблем, які стосуються фізичної культури та масового спорту, що потребують нагального вирішення.

Зокрема, однією з важливих проблем у контексті організації і проведення спортивно-масових змагань є «абстрагування» від негативних наслідків цих змагань. Як правило, організатори спортивно-масових заходів знімають із себе будь-яку відповідальність за нанесення шкоди здоров'ю та життю спортсмена (учасника змагань) як у процесі змагань, так і після їх завершення. Відповідальність за власний стан здоров'я покладається на самого учасника. Це вимагає від нього неабиякої рефлексії процесу спортивної діяльності та власного фізичного стану під час змагань, яка неможлива без високо рівня розвитку загальної спортивної культури.

Як показує практика, ризики, що стосуються здоров'я спортсменів, учасників спортивно-масових змагань, зокрема аматорів, пов'язані насамперед із низьким рівнем розвитку спортивної культури. Власні результати аналізу практики проведення спортивно-масових заходів, спілкування з викладачами фізичного виховання вищих навчальних закладів і студентською молоддю, засвідчують існування протиріччя між об'єктивною необхідністю проведення масових спортивних заходів і відсутністю відповідних науково-теоретичних і методичних засад розвитку спортивної культури у контексті організації поширення масового спорту в суспільстві.

Формулювання мети статті. Розкрити проблему розвитку спортивної культури молоді засобами фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи. Проаналізувати зміст основних понять, пов'язаних із розвитком спортивної культури студента.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналізуючи Національну доктрину розвитку освіти в розділі «Освіта і фізичне виховання - основа для забезпечення здоров'я громадян» відшуковуємо - «Фізичне виховання як невід'ємна складова освіти забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності. В системі освіти держава забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді» (курсив наш -- М. Г.) [5].

Наведена теза й реальний стан справ у галузі фізичного виховання й спорту засвідчує про наявність негативної сторони, що полягає у поглиблені прірви між швидкими темпами розвитку масового спорту в країні та недостатнім рівнем розробленості необхідного науково-теоретичного підґрунтя для успішної реалізації поставлених завдань освіти. До згаданих завдань відносимо ті, що випливають із засад державної політики у сфері фізичної культури і спорту [2]. На підставі сказаного, ставимо питання щодо розвитку спортивної культури молоді (студентів) вищих навчальних закладів засобами фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи.

Вважаємо, що розвиток спортивної культури студентів сприятиме збереженню їхнього здоров'я не лише фізичного але й психічного, соціального та духовного. Високий рівень спортивної культури допоможе майбутньому фахівцю реалізувати власний потенціал, досягти успіху в особистому житті та наступній професійній діяльності. Розвиток спортивної культури в молоді дозволить виховати вольову, стійку, гармонійно розвинену особистість. Отже, в контексті вищенаведеного, актуальність поставленої проблеми розвитку спортивної культури студентів вищих навчальних закладів засобами фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи є не безпідставною і не потребує додаткової аргументації.

Бурхливий розвиток сучасних комп'ютерних технологій, процеси інформатизації людини поволі зміщують акцент суспільної свідомості від людиноцентризму до машин і штучного інтелекту. Стратегія розвитку людства все частіше пронизується бажанням пізнання світу та підкорення природних сил заради власного блага. Як показують спостереження за розвитком науково-технічного прогресу, людина практично повністю довірилась своєму інтелекту, стала відчужуватись від природи. З цього приводу І. Малафіїк стверджує, що людина «...сліпо довірилась своєму розуму, відкинула інші благодатні сфери своєї свідомості. В результаті багато зон психіки людини стали атрофованими. Людина втратила здатність до тренування свого духу і тіла і пройнялась пагубним бажанням підкорити собі світ за допомогою техніки» [4; 16].

Завдання розвитку спортивної культури студентської молоді засобами фізичного виховання та фізкультурно- оздоровчої роботи полягає в зміні поглядів на спосіб життєдіяльності людини з метою можливості успішної самореалізації, в усвідомленні власних фізичних, духовних сил і інтелектуальних здібностей.

З'ясуємо, як співвідносяться поняття «культура», «фізична культура» та «спорт» і що розуміє сучасна наука під поняттям «спортивна культура».

Як показує аналіз наукових джерел [1, 2, 6, 7, 8], поняття «фізична культура» не має однозначного трактування. Так, у Законі України «Про фізичну культуру і спорт» остання визначається як «складова частина загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості» [2; 66].

У світлі сучасної культурології поняття культура в найбільш загальному розумінні визначається через особливого роду процес, цілісний «механізм», на основі якого людина здійснює власну життєдіяльність, а значить є творцем свого майбутнього. В цій площині людина стає продуктом функціонування культури. З філософської точки зору, академік М.Візітей стверджує, що культура загалом є те, що твориться стихійно в процесі розгортання власних потенцій буття в точці тілесної присутності індивіда. Культура нарощується в процесі реалізації сутнісних можливостей самої людської тілесності. Оскільки культура має безпосереднє відношення до людської тілесності, то культура завжди є культурою фізичною [1; 220-221]. Отже, як бачимо, поняття «культура» є родовим у ставленні до поняття «фізична культура». З наведених визначень випливає, що фізична культура органічно доповнює загальну культуру суспільства і включає в себе сукупність матеріальних і духовних цінностей, методів, засобів і розроблених новітніх педагогічних технологій в галузі фізичного виховання, які служать на благо фізичного вдосконалення та оздоровлення людини.

Якщо дослідити ґенезу феномена культури, то можна помітити здатність її перетворюватись і втілюватись у різних надбаннях людства - мистецтві, науці, спорті, засобах діяльності, продуктах виробництва, соціальних проектах та ін. Тому і не дивно, що суб'єкт діяльності є носієм, споживачем і творцем культури.

Результати нашого пошуку засвідчують, що розглядаючи формування базової культури особистості найчастіше виділяють у її структурі такі компоненти (складові): екологічна культура; естетична культура; інтелектуальна культура; фізична культура; моральна культура, інформаційна культура, правова культура, культура взаємовідносин, економічна культура. З наведених аргументів висуваємо припущення про те, що спортивна культура знаходиться на одному рівні ієрархії з іншими видами культур - поряд із фізичною, екологічною, політичною та іншими.

У науково-методичній літературі поняття «спортивна культура» є не достатньо дослідженим, зустрічається досить рідко, а в проаналізованих нами нормативних документах взагалі відсутнє [2; 5- 7].

У контексті з'ясування суті феномена «спортивна культура» зупинимось на понятті «спорт». Як відомо, поняття «спорт» у переважній більшості випадків уживається в словосполученні «фізична культура і спорт». Яким чином взаємопов'язані згадані два терміни -- «фізична культура» та «спорт»?

Спорт у великій мірі є складовою фізичної культури. Ця складова об'єднує значну частину сучасних видів спорту. До цих видів належать ті види, що характеризуються високим рівнем фізичної активності людини, тобто передбачають підвищений рівень рухової діяльності. Заняття видами спорту, які вимагають докладання фізичних зусиль і високого рівня рухової діяльності, сприяють фізичному вдосконаленню людини, а також видатним досягненням у відповідному виді спорту. Але не все так просто, спорт не розчиняється у понятті «фізична культура». Окрім великої кількості активних видів спорту є види, які до фізичної активності не мають жодного відношення, наприклад шахи -- вид спорту, визнаний Міжнародним олімпійським комітетом (МОК). Отже, до спорту входять фізично активні та пасивні види, останні пов'язані переважно з абстрактно-логічним протистоянням суперників. Поділ спортивних ігор на дві групи означає, що поняття фізична культура і спорт пов'язані між собою взаємозалежністю, яка в логіці має назву -- відношення часткового співпадіння [8].

Із змісту педагогіки фізичної культури, соціології фізичної культури та спорту [1], теорії і методики фізичного виховання [8], а також філософської літератури випливає, що поняття «спорт» характеризується основними ознаками до яких належать: ігрова спрямованість, змагальна діяльність, розвивальна та виховна спрямованість, рухова активність, прагнення досягти високих результатів з обраного виду спорту, боротьба з самим собою, суперником або силами природи.

Отже, серцевиною спорту, його основою є змагальна діяльність, яка може бути фізично активною або фізично пасивною. З цього твердження випливає, що спортивна культура розвивається у змагальній діяльності, тобто в процесі підготовки до змагань і під час проведення змагань.

Розвиток спортивної культури є складним багатогранним процесом, що передбачає вдосконалення фізичних і духовних якостей людини. Окрім цього, спортивна культура не зводиться лише до розвитку фізичних здібностей; вона зосереджується на ціннісній сфері особистості, її позитивному ставленні до спорту та змагальної діяльності [3]. Спортивна культура виховує в студентської молоді сприйняття спорту як виняткового (особливого) інструменту з розвитку своїх задатків, сторін, специфічних рис і якостей, що можуть бути успішно реалізовані враховуючи власні мотиви, особливості та потреби. Вважаємо, що необхідно сформувати в молодої людини потребу в зацікавленні спортом через організацію фізкультурно-оздоровчої роботи у ВНЗ на засадах гармонійного розвитку особистості. Сформованість потреби заняття спортом -- пусковий механізм із розвитку спортивної культури особистості.

Якщо розглядати спортивну культуру в контексті загальної культури особистості (рис. 1), то вона є самостійною цілісною одиницею, що знаходиться на одному рівні пріоритетності поряд із фізичною культурою. Функція спорту -- забезпечувати взаємозв'язок між спортивною і фізичною культурами, а також впливати на розвиток загальної культури особистості через фізичне вдосконалення та ціннісне ставлення до занять спортом. Спорт є засобом розвитку спортивної культури, що органічно взаємопов'язаний з фізичною культурою. У процесі заняття спортом відбувається соціалізація суб'єкта діяльності, що включає формування певних норм поведінки, ставлень і засвоєння системи цінностей як необхідної умови самоідентифікації та відшукання власної ніші на ринку соціально-економічних відносин. Успішне заняття спортом (певним активним видом спорту) великою мірою залежить від сформованості умінь і навичок рухової активності та рівня загальної фізичної підготовки, власне, в цьому полягає одне з основних завдань фізичної культури. Формування умінь і навичок рухової активності, зміцнення фізичного стану суб'єкта діяльності, сприятиме досягненню успіхів в обраному виді спорту, а значить розвитку спортивної культури особистості. Без залучення студентської молоді до занять певним видом спорту, проведення змагань на внутрішньо університетському, обласному, всеукраїнському рівнях, впровадження поза аудиторної фізкультурно-оздоровчої роботи у вищому навчальному закладі розвиток спортивної культури апріорі є неможливим.

Висновок. Спортивна культура -- складне інтегральне утворення, невід'ємна частина загальної культури особистості; є засобом і продуктом навчально-тренувальної та змагальної діяльності, спрямованої на фізичне вдосконалення, підвищення творчої активності особистості, удосконалення спортивної майстерності з обраного виду спорту та розвиток ціннісної сфери з перспективою подальшої успішної самореалізації особистості.

Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні ґенези та структури спортивної культури студента.

Список використаної літератури

1. Визитей Н. Н. Социология спорта. Курс лекций. / Визитей Н. Н. - Київ: Олимпийская лит., 2005. - 248 с.

2. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» [Електронний ресурс] // Веб-портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3808-12.

3. Лубышева Л. И. Спортивная культура в школе / Лубышева Л. И. -- М.: АНО НИЦ «Теория и практика физической культуры и спорта», 2006. -- 161 с.

4. Малафіїк І. В. Дидактика новітньої школи: навч. посібн. / Малафіїк І. В. -- Київ: Видавничий Дім «Слово», 2015. -- 632 с.

5. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // Освіта України. -- 2002. -- № 33. -- С. 4-6.