Моніторинг геоекономічної трансформації світового ринку туристичних послуг

In the article on the basis of system-synergetic approach propose theoretical and methodological background of the publicly- geographical monitoring of global transformation of world market of tourist services. Among the new methods used in research are methods of foresight technologies and socio-economic modeling of the development of the object. Proposed and justified from the standpoint of socio-economic geography concept of «global market space» as functional and organizational environment and form of interaction between the cultural and trade and economic fields in the process of transformation of national economies.

The influence of the civilization factor on the territorial organization of society was analyzed. The geo-economics features of the transformation of the world market of tourist services and the formation of a global market space were exposed. The hierarchical levels and sub-levels of the territorial organization of the global socio-geographical system are singled out. On the basis of the use of methods of ranging and multidimensional classification the development of global market space is worked out with selection 9 macro-regional markets of the world. In the context of the author's interpretation of the term «civilization» the definition of global civilization is justified. The influence of civilization factor in the territorial organization of society has been analyzed. Geo-economic, cratopolitical, environmental aspects of spatial transformation of socioheosystems has been clarified.

Keywords: monitoring, world market of tourist services, global market space, civilization, geo-economics, globalization, macroregion, macro-regional market.

туристичний послуга трансформація культурологічний

Постановка проблеми

В умовах глобальної трансформації міжнародних соціально-економічних відносин особливого значення набуває сфера туристичних та готельно-ресторанних послуг, яка на сьогоднішній день залишається однією з важливих галузей економіки України. Для того, щоб успішно працювати на світовому ринку товарів і послуг, слід відстежувати та розуміти глибинні причини і наслідки процесів, які відбуваються в сучасному світовому господарстві. Це можливо лише за умови вільного орієнтування у ситуації, що складається в процесі формування кон'юнктури, насамперед, на світовому ринку туристичних послуг. Як відомо, кон'юнктура враховує збіг обставин чи стан речей на відповідному ринку, здатних впливати на господарську діяльність конкретного підприємства і розвиток економіки в цілому. Тому вивчення кон'юнктури окремого товарного ринку необхідне для того, щоб правильно оцінити її поточний стан, передбачити можливі зміни і розробити відповідну стратегію розвитку. Особливостями вивчення кон' юнктури міжнародного ринку є визначення характеру і ступеня його збалансованості, насамперед співвідношення попиту і пропозиції, які виявляють себе в прагненні до рівноваги. Проте цей процес має стохастичний характер і відбувається під постійним впливом комплексу суперечливих чинників, які обумовлюють певні коливання і відхилення від основної тенденції розвитку ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як відзначає Дж. Глік, стохастичний процес не є ні детермінованим, ні випадковим. Він управляється набором ймовірностей [2, с. 241]. Це означає, що наступна подія на ринку не може бути точно прорахованою і вона не є абсолютно незалежною. Отже, кожний стан ринку визначається ймовірністю, яка залежить від стану системи в цілому і від чинників впливу попередніх станів різних компонентів світового економічного порядку. В наукових працях таких вчених як В.К. Бабарицька, А.П. Кірєєв, О.О. Любіцева, Г.А. Папірян, А.Ю. Парфіненко, Л.Ф. Ходорков та ін. відображаються уявлення про процеси та явища, що відбуваються на сучасному світовому ринку послуг загалом, та як його складової - на ринку туристичних послуг.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Водночас, результати даних досліджень дуже мало враховують фактор глобальної трансформації суспільно-географічних систем різного рівня розвитку в середньо- та довгостроковій перспективі.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Тому метою нашого дослідження є вдосконалення теоретичних основ функціонування національних ринків, з врахуванням факторів їх геоекономічної трансформації, формування кон'юнктури світових цін на товари і туристичні послуги в умовах глобалізації та регіоналізації світу. Для досягнення даної мети предбачається використання методики моніторингового дослідження, зокрема аналізу розвитку світового ринку та міжнародних економічних відносин. З метою більш об'єктивного сприйняття та відображення найважливіших особливостей і закономірностей формування єдиного глобального ринку передбачається прогнозування трансформації світового ринку туристичних послуг в середньостроковій преспективі (5-10 років). Це може сприяти прийняттю адекватних економіко-політичній реальності управлінських рішень, зокрема, в процесі розробки стратегії щодо інтеграції України у світове господарство та зміцнення її позицій на міжнародних ринках товарів та послуг.

Виклад основного матеріалу дослідження

Термін «моніторинг» можна розглядати з різних точок зору. Так, наприклад, Ж.Г. Ганєєва моніторинг розуміє як безперервне стеження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. М.Ф. Реймерс, в свою чергу зазначає, що суть моніторингу полягає у виконанні двох взаємозалежних функцій - спостереження та попередження. Вчений підкреслює, що моніторинг - це визначення невеликої кількості показників, які відображають стан системи. При цьому методом повторних вимірювань збирається та аналізується інформація в динаміці та використовується порівняння з базовими та нормативними документами. Моніторинг можна також розглядати як систематичний збір та обробку інформації, яка може бути використана для покращення прийняття рішення, а також побічно, для інформування громадськості, або як інструмент зворотного зв'язку з метою здійснення проектів, оцінки та планування політики та бізнесу на ринку відповідних послуг. Основна сфера практичного використання моніторингу - це управління, а точніше інформаційне обслуговування управління в різних областях діяльності.

Моніторинг представляє собою доволі складне явище. Він використовується в різних сферах для вирішення різного роду завдань, але при цьому має спільні характеристики та властивості. Отже ми можемо запропонувати наступне визначення поняття «моніторинг» - це спеціальна система збору інформації про стан супільно-географічних об'єктів, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій їх розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування суб'єктів національного ринку. Моніторинг завжди передбачає спостереження за об'єктом дослідження і має превентивний характер. Предметом моніторингу виступає кон'юнктурний механізм функціонування відповідних суспільно- географічних систем, а також фактори, які викликають зміну цього механізму в короткостроковій та довгостроковій перспективі. Методи дослідження при проведенні моніторингу є аналіз, синтез, індукція, дедукція, прогнозування, форсайт-технології та соціально-економічне моделювання розвитку об'єкту.

Аналізуючи процеси трансформації сучасного світового ринку, необхідно враховувати геоекономічні аспекти глобалізації та функціональні можливості сучасних національних суспільно-географічних систем. За висловом Ф. Броделя, світ-економіка зачіпає певну частину географічного простору, як територіально і соціально-економічно самостійну та самодостатню систему, в якій внутрішні зв'язки між складовими елементами надають їй певну органічну єдність. У цілому геоекономіка базується на принципі: «конкретне історичне місце застосування економічних моделей на практиці впливає на всю економічну систему, підлаштовуючи її під унікальне цивілізаційне середовище. Таким чином, в будь-які економічні моделі вносяться суттєві корективи, що роблять кожну економічну систему унікальною» [8, с. 140]. При цьому виділяються геостратегічні центри інтеграції, які є своєрідною основою для консолідації зацікавлених національних економік і суверенних держав.

Очевидно, що сучасний світовий ринок туристичних послуг розвивається з урахуванням домінуючого впливу трьох торгово-економічних зон: Північноамериканської, Західноєвропейської та Азіатсько- Тихоокеанської. Геоекономічним центром Північноамериканської зони є США, а інтеграційним ядром - об'єднання НАФТА. В основі Західноєвропейської зони своєрідний блок Німеччини та Франції, а на інтеграційному рівні - Європейський Союз, як прообраз майбутніх Сполучених Штатів Європи. У Азіатсько-Тихоокеанській зоні довгий час домінувала Японія, але в останні роки лідерські перспективи поступово переходять до Китаю, який стає все більш привабливим не тільки для держав АСЕАН, а й для інших ринків Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Оскільки основою глобальних трансформацій є економізація суспільства, необхідно враховувати стійкість існуючої економічної системи світу. Ефективний розвиток будь-якого об'єкта передбачає підвищення його різноманітності й ускладнення взаємодії відповідних структурних компонентів. При зниженні різноманітності зростає ентропія і загроза руйнування системи. Тому під стійкістю також «розуміється збереження цілісності системи в умовах внутрішніх збурень і зовнішніх впливів, під ефективністю - переважання процесів організації над процесами дезорганізації (перевищення доходів над витратами), які створюють потенціал для подальшого ускладнення, а під ускладненням - підвищення структурної, інформаційної (інноваційної) і поведінкової різноманітності економічної системи» [7, с. 32]. Тобто, розвиток об'єкта полягає в максимально можливому його ускладненні, що дозволяє розширити просторові межі існування системи. При досягненні меж ускладнення і заповнення простору будь-який існуючий об'єкт починає деградувати, що проявляється в його спрощенні та скороченні займаної території. В результаті проявляється конкуренція між людьми і різними системами геопросторової організації суспільства. У зв'язку з цим питання взаємозв'язку глобалізації та сталого розвитку світу все більше розглядаються з точки зору геоекономіки як особливої версії розвитку геополітики.

Важливе значення для розуміння процесів глобалізації у взаємозв'язку з концепцією сталого розвитку світу має сучасна геоекономіка, основні положення якої викладені в роботах французького професора Ж. Атталі, першого президента Європейського Банку реконструкції та розвитку. У його роботі «На порозі нового тисячоліття» концептуально викладені основні напрямки мондіалістської геополітики і виділяються три геоекономічні регіони, які повинні стати основою майбутньої глобальної економіки: Північно-Американський, Західноєвропейський,

Східно-Азіатський. Завершується ця прайя закликом і своєрідною установкою до всього людства: «Але перш за все, повинен бути укладений новий священний заповіт між людиною і природою, щоб Земля продовжувала жити і надалі, щоб все ефемерне, наносне поступалося місцем вічному, щоб різноманітність протистояла одноманітності» [1, с. 132].

За визначенням Е.Г. Кочетова, сучасна геоекономіка - це концепція зовнішньоекономічної стратегії та формування зовнішньоекономічних доктрин, яка вписується в загальнотеоретичну панораму, що складається з трьох взаємообумовлених і взаємозалежних частин (світова господарська система; зовнішньоекономічна доктрина і стратегічний арсенал її реалізації; національна економіка і стратегічний арсенал оптимального розвитку регіонів) [5, с. 12]. У певному сенсі геоекономіка - це наука про стратегію економічного розвитку, яка забезпечить досягнення світової чи регіональної могутності переважно економічним шляхом. Отже, геоекономічна стратегія передбачає досягнення політичних цілей довгостроковими економічними методами перерозподілу ресурсів і світового доходу на основі створення конкурентоспроможних регіональних умов господарювання. Таким чином, геоекономіка відображає сутність простору через систему економічних атрибутів, вплив якої виходить за межі національного ринку. Це стимулює процес економізації політики і підсилює явище політизації економіки. В результаті глобалізація в сфері бізнесу та процес економізації простору стають важливими чинниками трансформації суспільства, перерозподілу владних повноважень та формування ефективного, але не оптимального розвитку найважливіших регіонів світу.

В процесі глобальних трансформацій передбачається поступове ослаблення всіх існуючих держав і встановлення наднаціональних органів управління спочатку на міждержавному регіональному, а потім на загальнопланетарному, глобальному рівні. Головним проявом уніфікації світу є економізація, массификация і політизація життя суспільства. Вони відповідають економічній, культурно-соціальнії та політичнії глобалізації як спеціальним і універсальним засобам добровільно-примусового приведення світу до єдиних і загальнообов'язкових стандартів у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства. У процесі вивчення геопросторової організації суспільства особлива увага приділяється проблемі трансформації сучасної світової системи. При цьому необхідно враховувати співвідношення і взаємодію найважливіших акторів цивілізаційного розвитку в умовах глобалізації та регіоналізації світу. У зв'язку з цим ми розглядаємо глобальний цивілізаційний простір як сукупність національних суспільно- географічних систем (СГС), що взаємопов'язані між собою різноманітними міжнародними культурно- цивілізаційними відносинами. Як зазначає М.С. Дністрянський «першорядне значення в політико-географічному аналізі має класифікація держав за розмірами (площею, кількістю населення), яка здійснюється з урахуванням абсолютних значень та ліній найбільшого розриву в ряду зростання чи спадання цих показників за державами світу» [3, с. 221]. Тому важливим елементом нашого дослідження є геоде- моекономічні параметри розвитку сучасних країн. За допомогою цих показників визначається значущість всіх держав і регіонів світу в структурі глобальної СГС, з урахуванням цивілізаційних особливостей її трансформації.

Сучасна світова система офіційно функціонує на основі національних держав, визнаних ООН. У якості найважливіших характеристик будь-якого політико-територіального утворення розглядаються його територія, населення і особливості соціально- економічного розвитку. Все це пов'язано з регіонально-просторовим рівнем, вищою формою організації якого є національна СГС. Тому необхідно конкретизувати вивчення глобального цивілізаційного простору через визначення значущості держави у структурі сучасної геосфери на основі аналізу існуючої світової системи. Результати такого дослідження можуть бути корисні як для підбиття попередніх підсумків попередніх трансформацій, так і для уточнення своєрідного впливу (значущості) окремих націй в системі існуючого просторово-територіального, демографічного та економічного порядку. На основі інформаційно-енергоречовинного обміну формуються і визначаються родові та типологічні ознаки, виділяються різновиди та особливості всіх геопросторо- вих об'єктів. Взаємозв'язок інформації-енергії- речовини в природі та суспільстві є найважливішим чинником або рушійною силою зміни будь-якої системи і в цілому розвитку геосфери. На рівні глобальної суспільно-географічної системи дана взаємодія найбільш стійко зберігається і виявляється за допомогою виділення та взаємозв'язку різних особливостей цивілізаційного простору.

Під час постіндустріального розвитку світового господарства і міжнародних економічних відносин поступово формується глобальний ринковий простір, який визначається нами як функціональне і організаційне середовище та форма взаємодії традиційно- культурологічних і торговельно-економічних полів у процесі трансформації національних економік. Даний простір проявляється як сукупність усіх локально-регіональних та макрорегіональних ринків, які ієрархічно організовані в системно-дихотомічному взаємозв'язку Схід-Захід. На різних рівнях функціонування основними компонентами глобального ринкового простору, як системи, є територіальна (просторова), демографічна (населення), соціально- економічна, управлінська (кратополітична) і сакральна (культурно-релігійна) сфери життєдіяльності суспільства. За законом переходу кількісних змін у якісні, після досягнення певної величини настає така якісна трансформація системи (природа - людина - суспільство), що стає очевидною загроза наближення катастрофи в умовах формування нової системи (людина - суспільство - природа). Коли така проблема охоплює весь світ і все людство, вона відповідає рівню глобальної загрози, а для її вирішення потрібна мобілізація ресурсів загальнопланетарного масштабу.

Тому все більш актуальною стає проблема реалізації феномена сталого розвитку в контексті глобальної трансформації світу на різних рівнях ієрархії геоекономічного (регіонально-економічного) простору. У зв'язку з цим у системній єдності глобального, глокального та локального рівнів метапостору ми виділяємо різні субрівні - від загальнопланетарного і глобально-соціосферного, до локально-особистісного простору (табл. 1).

Таблиця 1