Особливості тілобудови студентів, що спеціалізуються у боксі в залежності від вагових категорій

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Особливості тілобудови студентів, що спеціалізуються у боксі в залежності від вагових категорій

Приймак С.Г.

У роботі розглянуто особливості соматотипу та пропорцій тіла студентів, які спеціалізуються у боксі в залежності від вагових категорій (легша, напівлегка, напівсередня, середня, напівважка, важка). Виявлені соматологічні особливості "легковаговиків " та "важковаговиків ", які відрізняються за окремими антропометричними ознаками, зокрема, розташуванням центру тяжіння тіла, довжиною кінцівок, типом тілобудови. Спортсмени легких вагових категорій відрізняються нормостенічним типом тілобудови, на відміну від важковаговиків у яких спостерігається гіперстенічність пропорцій тіла.

Ключові слова: соматологія, соматотип, тілобудова, пропорції тіла, бокс.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Заняття різними видами спортивних єдиноборств, як специфічна форма трудової діяльності певною мірою детермінує тілобудову людини, морфофункціональну і психофізіологічну досконалість, формуючи особливості техніко-тактичного потенціалу та, в кінцевому результаті, - успішність самої діяльності. Практика показує, що особливості статури впливає на техніку, стиль і манеру ведення двобою спортсмена, зокрема високорослі спортсмени віддають перевагу ведення бою на дальній дистанції, низькорослі ж, зазвичай, - на ближній і середній дистанціях. Спортсмени відрізняються, також, пріоритетом ведення поєдинку в атакуючій або контратакуючій формах, при цьому, характер техніко- тактичного арсеналу, який ними застосовується різний [11].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковці вказують, що в процесі вдосконалення техніки індивідуальні морфологічні та функціональні особливості спортсмена певним чином впливають на "деталі" техніки (другорядні особливості рухів), не порушуючи основу техніки рухів і її основні ланки [2; 6]. Особливо актуальними вищерозглянуті положення є при реалізації техніко -тактичного потенціалу спортсменів, що мають спеціалізованість і диференціюються за ігровим амплуа (ігрові види спорту), ваговими категоріями (єдиноборства, важка атлетика), характером легкоатлетичних вправ (спринтери, стайери) тощо. Зокрема, анатомо-морфологічні особливості організму боксерів впливають на характер ведення двобою, вибір тактичного плану гри в захисті та нападі, на визначення методики тренування, що забезпечує надійність і ефективність техніко-тактичних дій впродовж всієї змагальної діяльності [6; 8; 9; 11].

У зв'язку з цим, метою даного дослідження було вивчення тотальних розмірів тіла та їх пропорцій студентів, що спеціалізуються у боксі в залежності від вагової категорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведені упродовж грудня 2010 р - березня 2013 р на базі лабораторії психофізіології м'язової діяльності Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи на 2011-2015 рр. Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за напрямом наукових досліджень - II. "Методологічні та організаційно-методичні основи раціональної підготовки спортсменів".

Матеріали та методи дослідження. У дослідженнях брали участь 27 осіб чоловічої статі у віці 19-21 років, що відвідують секцію зі спортивно-педагогічного удосконалення з боксу, яка діє на базі факультету фізичного виховання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, і входять до основного складу збірної команди Чернігівської області, з яких - 2 майстри спорту Міжнародного класу, 12 майстрів спорту і кандидатів у майстри спорту України, 13 спортсменів масових розрядів.

Особливості тотальних розмірів тіла спортсменів вивчали згідно стандартизованої методики: реєстрували показники довжини тіла та окремих сегментів (довжини тулубу, корпусу, нижньої та верхньої кінцівок), маси тіла, обвіду грудної клітки (ОГК) у спокої, у фазах вдиху і видиху, життєвої ємності легень (ЖЄЛ), сили м'язів кисті і спини [3, 8, 10]. Довжину тіла визначали із застосуванням ростоміра, інші поздовжні розміри - за допомогою антропометра у вихідному положенні стоячи у їх проекційному значенні (найкоротша відстань між антропометричними точками) реєструвались: висота над підлогою скелетних точок, як різниця між висотою вищерозташованої і нижерозташованої точок з визначенням відстані між ними [3]. На підставі емпіричних рівнянь розраховували антропометричні

індекси Кетле, Ерісмана, Пин'є, розвитку грудної клітки (за Ліві), стенії, скелії (за Манувріє), "життєвий" індекс (життєва ємність легень, мл / маса тіла, кг). Крім того, розраховували співвідношення м'язевої сили спини та кисті до маси тіла (%) [10].

Статистичну обробку фактичного матеріалу здійснювали за допомогою програми Microsoft Office Excel [4]. Для кількісних вимірів розраховувалися такі статистичні характеристики, як середнє арифметичне (М), стандартна помилка вибіркового середнього (m). З урахуванням наближення вибірок до закону нормального розподілу для оцінки достовірності відмінностей у рівні прояву ознаки використовували t- критерій Ст'юдента для незалежних вибірок та U- критерій Манна-Уітні (рівень статистичної значущості а = 0,05). При інтерпретації матриць інтеркореляції в розрахунок брали достовірні коефіцієнти з діагностичною (r > 0,3) і прогностичної (r > 0,7) цінністю.

Виклад основного матеріалу дослідження. У відповідності до вагових категорій, що мають місце як в аматорському, так і професійному боксі, спортсмени були розподілені на 6 відповідних категорій - легша (46-56 кг), напівлегка (60-64 кг), напівсередня (64,1-69 кг), середня (69,1-75 кг), напівважка (75,1-81 кг), важка (81,1-91 кг).

Аналіз антропометричних показників студентів-боксерів вагових категорій, що розглядаються, вказує на загальнобіологічні закономірності функціонування живого організму характеризуючись високим рівнем взаємозв'язку між окремими параметрами тіла формуючи соматотип у відповідності до генотипичних та фенотипічних детермінацій. Ці зміни є прямо пропорційними і відображають особливості професійної спортивно-педагогічної діяльності у відповідності до окремих її характеристик.

Так, цілком прогнозовано, що зі збільшенням маси тіла у боксерів спостерігається відповідна зміна і інших тотальних параметрів - довжини тіла, тулубу, корпусу, кінцівок тощо. Разом з тим, ці відмінності мають певні закономірності, що можуть відображати характер діяльності вивчаємого контингенту студентів, а саме: при візуальному аналізі параметрів тіла, боксери чітко диференціюються на дві окремі групи, які мають подібні морфологічні особливості тілобудови - "легковаговиків", яка включає в себе легшу, напівлегку та напівсередню вагові категорії і охоплює контингент студентів з масою тіла в діапазоні 46-69 кг та "важковаговиків", яка формується зі спортсменів середньої, на півсередньої та важкої вагової категорій в межах 69,1-91 кг. При цьому, достовірної залежності від спортивного стажу та кваліфікації не спостерігається.

Найбільші відмінності за абсолютними значеннями показників виявлені за довжиною тіла, корпусу, тулубу, верхньої кінцівки, ОГК як у стані спокою так і на вдиху, видиху, які знаходяться в межах 3,72-9,84% при незначних відмінностях за довжиною нижньої кінцівки та екскурсії грудної клітки (1,07-1,92%) (табл. 1).

Розрахунок відносних значень показників, які дозволяють виявити особливості статури та пропорцій окремих частин тіла, вказує на превалювання у спортсменів легких категорій певної "довгоногості", що наочно представлена співвідношенням довжини верхніх кінцівок до довжини нижніх. Так, у легковаговиків дане співвідношення знаходиться в діапазоні 84,01-86,29%, на відміну від спортсменів важких категорій у яких діапазон значень відносно вищий (85,52-88,84%).

Подібну тенденцію підтверджує і розрахунок співвідношення довжини нижніх кінцівок до довжини тулубу, а саме: у боксерів легких категорій дане співвідношення знаходиться в діапазоні 156,38159,44%, у важковаговиків - 151,45-154,56% (табл. 1).

Подібна тенденція спостерігається і за коефіцієнтом пропорційності тіла, який, у легковаговиків відносно вищий (93,66-97,79%) на відміну від важковаговиків (91,97-94,91%), що свідчить про вище розташування ЦТ тіла у легковаговиків за рахунок більшої довжини нижніх кінцівок. На даний факт вказує і індекс скелії (за Манувріє), який у важковаговиків менший на 2,89%, що свідчить про певну подовженість нижніх кінцівок у боксерів легких категорій (табл. 2). При цьому, відносні значення довжини верхніх кінцівок знаходяться на однаковому рівні за якими подібних закономірностей не спостерігається (табл. 1).

Можна припустити, що "коротконогість" важковаговиків пов'язана з характером ведення поєдинку, для яких притаманним є силовий або "нокаутучий" [1, 7] стиль з мобілізацією можливостей організму на точних, концентрованих ударах і забезпеченні максимального захисту в обороні, що дозволяє, певною мірою, довжина нижніх кінцівок, як фактор збереження рівноваги при ефективних атакуючих діях супротивника. Захисні дії полягають у захисті тулубу шляхом приведення верхніх кінцівок до корпусу, оптимальним згинанням нижніх кінцівок з відведенням штовхаючої ноги назад для забезпечення більшої стійкості тіла. Цілком логічно, що відносно короткі нижні кінцівки детермінують нижче розташування ЦТ тіла і надають певну перевагу у збереженні рівноваги у двобої.

Для легковаговиків техніко-тактичні дії, в більшій мірі, пов'язані у активному пересуванні по рингу з нанесенням значної кількості ударів, але меншої сили і ефективності, що підтверджують деякі дослідники, які вивчали особливості змагальної діяльності боксерів легких та важких вагових категорій [7]. Автори вказують, що легковаговики достатньою мірою рухливі на рингу, мають високу маневреність і ведуть бій у високому темпі. Маневрування супроводжується швидкими різкими довгими ударами [7].

бокс ваговий соматотип

Таблиця 1

Соматологічні ознаки студентів-боксерів у відповідності до вагових категорій

Таблиця 2

Соматологічні індекси студентів-боксерів у відповідності до вагових категорій

При цьому, перевага в бою надається саме кількості ударів, а не сильнішому акцентованому удару, який може принести дострокову перемогу. Боксери не затримуються поблизу супротивника, а відходять після кожної атаки або контратаки на дальню дистанцію. Розвиток атаки і контратаки здійснюється, головним чином, в середній дистанції швидкими багатоударними серіями, що супроводжується захистом частіше "підставками" рук, іноді - "ухилами" і, дуже рідко, - "нирками". Після ударів негайно відходять на дальню дистанцію, щоб не дати супротивнику закріпитися на зручній дистанції [7].

Боксерам "важкої" групи, як правило, непритаманна висока швидкість на рингу. Вони ведуть бій, де здебільшого застосовуються захисти тулубом - "ухили" і "нирки". Враховуючи силу їх ударів, вони акцентують увагу саме на них, а не на швидкості технічних дій рук, ніг і тулубу. Ведуть бій спортсмени, переважно, на дальній і середній дистанціях, різкими одиночними ударами, або короткими серіями. В ближній дистанції після результативних ударів часто клінчуються. Головна увага приділяється сильним і влучним ударам, що може принести дострокову перемогу. При цьому, значної різниці в ефективності атаки та захисту у боксерів різних вагових категорій не спостерігається [7].

Розрахунок антропометричних індексів, які дозволяють визначити співвідношення окремих параметрів тіла спортсменів і встановити тип тілобудови, підтверджує наше припущення щодо відокремлення двох полярних груп спортсменів - "легковаговиків" та "важковаговиків" (табл. 2). Так, для "важковаговиків" притаманна висока відносна маса тіла, яка, за індексом Кетле знаходиться в діапазоні 395,98-448,76 г/см, на відміну від "легковаговиків" у яких даний індекс знаходиться в межах 315,50-374,69 г/см. При цьому, в міру зміни вагової категорії від найлегшої до важкої, співвідношення закономірно збільшується, що може свідчити про те, що у відповідності до вагової категорії посилюється необхідність мобілізації значних м'язових груп, і активного м'язового компоненту, що забезпечують потужний сильний удар та/або серію ударів, на відміну від легковаговиків, для м'язового апарату яких актуальним є точна координація ударів в незахищену ділянку тіла супротивника. Подібний стиль ведення поєдинку забезпечує важковаговикам саме силове, "нокаутуюче" ведення поєдинку, на відміну від легковаговиків, для яких притаманним є швидкісна манера ведення бою з мобілізацією відносно невисокого силового компоненту впливу на супротивника.

На фоні цих відмінностей, значення індексу Ерісмана, який дозволяє диференціювати спортсменів за пропорційністю розвитку грудної клітки, свідчить про превалювання у спортсменів легких вагових категорій відносної вузькогрудості (-1,18 - +2,80 ум. од.) та широкогрудості у важких (+5,38 - +11,13 ум. од.), що у відповідністю з індексом Пін'є свідчить про нормостенічність тілобудови легковаговиків зі схильністю до астенії (доліморфії), на відміну від важковаговиків, які, в більшості випадків мають гіперстенічний (брахіморфічний) тип тілобудови. Подібну тенденцію мають значення індексу стенії, який вказує на виражену брахіморфію (0,70-0,76 ум. од.) у важковаговиків і помірну брахіморфію (зі схильністю до доліморфії) у легковаговиків (0,79-0,89 ум. од.) (табл. 2).

Підтвердженням припущення щодо більшого активного м'язового компоненту у важковаговиків є відносні значення сили м'язів кисті та спини, що особливо виявляється за становою силою, і відрізняється від аналогічного у легковаговиків, в середньому, на 20,38%.

Зважаючи на вищевказане можна припустити, що широка грудна клітка і відмінність за силою м'язів кисті, і особливо, спини є компенсуючим фактором, який обумовлює однорідність розташування ЦТ тіла спортсменів за рахунок активної м'язової маси у верхній частині тулубу важковаговиків. При цьому, морфофункціональні параметри, які відображають дихальну функцію, а саме екскурсія грудної клітки та відносні значення ЖЄЛ (мл/кг), тенденції до залежності від вагової категорії не мають і знаходяться в межах 5,17-5,89%у легковаговиків та 5,25-6,57% у важковаговиків за екскурсією грудної клітки, на фоні відповідності до пропорцій тіла, 60,36-70,85 мл/кг і 63,22-65,48% у легко- і важковаговиків відповідно за значеннями співвідношення ЖЕЛ до маси тіла (табл. 1). Даний факт свідчить про подібність морфофункціональних ознак у боксерів різних вагових категорій, що у відповідності до відмінностей за відносними значеннями, які відображають тип та пропорційність тілобудови, підтверджує наше припущення щодо концентрації потужних м'язових груп у важковаговиків у верхній частині тулубу. Пояснення цієї тенденції базується на постулаті що підвищенні навантаження потребують потовщення м'язових волокон, збільшення їх кількості шляхом подовжнього розщеплення, що призводить до збільшення м'язового волокна [5] і, відповідно, збільшення загальної та відносної м'язової сили.

Висновки

За характером деяких антропометричних ознак, пропорцій тіла та соматотипу боксерів можна відокремити на дві окремі групи - легковаговиків, яка поєднує легшу, напівлегку, напівсередню вагові категорії та, важковаговиків, що складається зі спортсменів з середньої, напівважкої, важкої.

Найбільші відмінності за абсолютними значеннями виявлені за довжиною тіла, корпусу, тулубу, верхньої кінцівки, ОГК у стані спокою, на вдосі та видосі. Відмінностей за довжиною нижньої кінцівки та екскурсії грудної клітки у представників різних вагових категорій не спостерігається.

Для боксерів легких вагових категорій характерна відносна "довгоногість", яка, в свою чергу, є чинником, що обумовлює вище розташування ЦТ тіла, на відміну від важковаговиків у яких ЦТ знаходиться нижче, що забезпечує їм більшу стійкість тіла при здійсненні захисних дій та реалізації точних концентрованих ударів з максимальною мобілізацією швидкісно-силового компоненту тіла спортсмена. Разом з тим, більший розвиток м'язових груп плечового поясу може нівелювати розташування ЦТ тіла у представників різних вагових категорій.

Спортсмени легких вагових категорій відрізняються вузькою грудною кліткою, що у поєднанні з відносними значеннями довжини нижніх кінцівок свідчить про нормостенію (зі схильністю до астенії), на відміну від важковаговиків у яких спостерігається широка грудна клітка і гіперстенічний тип тілобудови. При цьому, у легковаговиків спостерігається помірна брахіморфія зі схильністю до доліморфії та виражена брахіморфія у важковаговиків.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі спрямовані на визначення рівня інформативності соматологічних параметрів тіла боксерів у відповідності до успішності реалізації професійної діяльності, зокрема спортивної, в залежності від стилю ведення двобою.

Використані джерела

Деркаченко И.В. Скоростно-силовые способности кикбоксеров разных тактических типов с учетом динамики ударного взаимодействия и уровня мастерства / Иван Васильевич Деркаченко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. - 2014. - Вип. 118(4). - С. 49-51.

Коренберг В.Б. Качественный анализ спортивной двигательной активности / Владимир Борисович Коренберг // Человек в мире спорта: Новые идеи, технологии, перспективы : Тез. докл. Междунар. конгр. - М., 1998. - Т. 1. - С. 29-30.

Мартиросов Э.Г. Методы исследования в спортивной антропологии / Эдуард Георгиевич Мартиросов. - М. : Физкультура и спорт, 1982. - 199 с.

Минько А.А., Статистический анализ в MS Excel / Александр Александрович Минько. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2004. - 448 с.

Морфология человека: учеб. пособие для студ. биолог. спец. вузов /под ред. Бориса Александровича Никитюка, Владимира Павловича Чтецова. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - C. 175.

Носко М.О. Особливості проведення тренувального процесу при заняттях зі студентами у групах спортивного удосконалення: [спортивні ігри] / Микола Олексійович Носко, Олександр Олександрович Данілов, Валерій Миколайович Маслов // Фізичне виховання і спорт у вищих навчальних закладах при організації кредитно-модульної технології: підруч. для каф. фіз. вихов. та спорту ВНЗ. - К., 2011. - С. 115-134.

Ост'янов В. Н. Змагальна діяльність боксерів важких і легких вагових категорій / Валентин Наумович Ост'янов, Андрій Іванович Гриб, Олег Віталійович Копачко // Педагогіка, психологія та медико- біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - №12. - С. 94 -98.

Приймак С. Г. Соматологічні особливості тілобудови спортсменів різних спеціалізацій / Сергій Георгійович Приймак // Вісник Запорізького національного університету: збірник наукових праць. Біологічні науки. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2016. - №1. - С. 93-102.

Проніков О. К. Вдосконалення якості фізичного виховання учнів та підготовки майбутніх учителів фізичної культури / Олександр Костянтинович Проніков // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. - 2015. - Вип. 125. - С. 405-408.

Размещено на Allbest.ru