Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Запорізький національний технічний університет

Сучасний стан та перспективи розвитку рекреаційного комплексу України

О.А. Лозова, кандидат економічних наук

Д.Ю. Мамотенко, кандидат економічних наук

У статті проведено аналіз сучасного стану рекреаційного комплексу України. Встановлено, що Україна має унікальні природно-кліматичні і лікувальні ресурси, що створює можливості розвитку рекреаційного комплексу. Запропоновано рекомендації для забезпечення подальшого прискорення його розвитку.

Ключові слова: туристична галузь, рекреаційні ресурси, рекреаційні території, ефективність, розвиток, рекреаційний комплекс.

Постановка проблеми. Туристична галузь має велике значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні і відіграє ключову роль у створенні нових робочих місць, поповненні валютних запасів держави та посиленні її престижу і значення у світі. Уся територія України характеризується виключно сприятливими умовами для проведення різних видів туристичної діяльності та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення. Але сучасний стан рекреаційного комплексу нестабільний: матеріально-технічна база рекреаційних підприємств, асортимент і якість послуг не відповідають світовим стандартам, а рекреаційні ресурси використовуються недостатньо ефективно.

Аналіз останніх досліджень і публікацій вказує на те, що питання розвитку рекреаційного комплексу досліджували провідні українські та зарубіжні вчені, а саме: В. Ф. Кифяк, А. П. Дурович, Н. В. Фоменко, І. М. Школа, Л. П. Дядечко, В. О. Квартальнов, Н. В. Чорненька, В. К. Киптенко, О.О. Бейдик, Т. М. Одинцова, М. П. Мальська.

Метою дослідження є визначення сучасного стану та тенденцій розвитку рекреаційного комплексу України.

Методика досліджень. Теоретичною та методологічною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. У статті використано такі методи дослідження: узагальнення, системного підходу, аналізу.

Результати досліджень. Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8 % території країни і розподіляється відносно до природних особливостей саме рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський. При визначенні цих регіонів враховувалися наступні фактори: геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.), наявністю рекреаційних ресурсів, стан туристичної інфраструктури, попит на рекреацію та туризм, туристично-рекреаційна політика регіону [1].

Завдяки географичному розташуванню Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси є важливою складовою природного потенціалу, які певною мірою впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, на формування рекреаційних районів і центрів та їх економічну ефективність. Вони є обов'язковою умовою розвитку рекреації та потребують раціонального використання, охорони і примноження (відновлення).

Виділяють три типи рекреаційних ресурсів [2]:

природні (клімат, земельні і водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, парки та заповідники, мальовничі пейзажі, унікальні природні об'єкти та ін.). В Україні значну частину природного рекреаційного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), природні оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно- заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники тощо). У рекреаційних потребах населення провідне місце належить лісовим ресурсам. Загальна площа лісового фонду України становить - 10,4 млн га, із яких вкритих лісовою рослинністю - 9,6 млн га. Загалом, 15,9 % площі країни вкриті лісами. За своїм призначенням і розташуванням, лісові зони виконують, переважно, водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції. На території України вони розташовані дуже нерівномірно. Більше за все вони зосереджені в Поліссі та в українських Карпатах [3]. Лісові рекреаційні ресурси часто є однією з основних умов виокремлення рекреаційних ландшафтних комплексів, де важливе значення має ступінь благоустрою цих територій, їх видовий склад та лісистість;

культурно-історичні (культурні, історичні, археологічні, архітектурні пам'ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва тощо). В Україні на державному обліку перебуває близько 140 тис. пам'яток, із них майже 49,8 % - пам'ятки археології, майже 37 % - пам'ятки історії, понад 11 % - пам'ятки архітектури та містобудування, і 2 % - пам'ятки монументального мистецтва, науки і техніки, садово-паркового мистецтва. На базі комплексів пам'яток, що мають особливу культурну цінність, в Україні діє 63 історико-культурних заповідника, третина з яких отримала статус національних [4];

соціально-економічні (економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна та перспективна територіальна організація господарства, рівень обслуговування населення, структура населення, трудові ресурси, особливості розселення, рівень розвитку транспортної мережі та ін.).

Важливим для ефективного використання рекреаційних ресурсів є наявність організаційної інфраструктури: готелі, мотелі, будинки і бази відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, туристичні бази і комплекси, заклади для розваг, атракції, транспортні засоби та ін. Так на початок 2014 р. в Україні налічувалось 2 644 підприємств готельного господарства та аналогічних засобів розміщення, а номерний фонд налічував 69 237 номерів (табл. 1). Але в порівнянні з 2013 р. підприємств готельного типу зменьшилося на 26,2 %, а номерний фонд зменьшився на 22,8 %. На нашу думку на зменьшення показників вплинули такі чиннки, як економіко- політична та фінансова нестабільність країни.

1. Динаміка розвитку готельного господарства України за 2011 - 2014 рр.

Джерело [5].

Найбільше підприємств готельного господарства знаходиться у Львівській, Одеській, Закарпатській, Івано-Франківській областях та м. Київ. За результатами дослідження кількість підприємств готельного господарства складатиме в 2016 р. близько 4 388 [5]. Таким чином готельний бізнес розвиватиметься й надалі, відкриваючи при цьому малі готелі та підприємства готельного типу.

Україна має унікальні природно-кліматичні і лікувальні ресурси, що створює можливості розвитку рекреаційного комплексу.

На сьогодні в Україні існує розвинена мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів, роль яких значно зростає у зв'язку з необхідністю оздоровлення населення. За загальноприйнятою класифікацією в Україні є всі види курортів: бальнеологічні, кліматичні, бальнеокліматичні, кліматобальнеогрязьові. За даними Державної служби статистики України динаміка розвитку санаторно-курортних та оздоровчих закладів свідчить про те, що з 2010 по 2013 роки відбувається збільшення загальної кількості оздоровчих закладів на 5,3 % (з 20 296 до 21 378) (рис. 1).

Збільшення відбулося за рахунок кількості дитячих оздоровчих таборів, яка зросла на 7% (з 17 342 до 18 549) (табл. 2). Однак у 2013 р. в порівнянні з 2010 р. зменьшилася кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням на 6,5 %, санаторіїв-профілакторіїв - на 29,5 %, будинків і пансіонатів відпочинку - на 6,6 %.

Вважаємо, що на зменьшення показників у 2013 р. вплинули такі чинники, як: економічна та фінансова нестабільність країни, обмежена платоспроможність населення. У зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та проведенням антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях загальна кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів у 2015 р. значно зменьшилася. Якщо у 2013 р. в Україні діяло 21 378 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різного типу і рівня, то на кінець 2015 р. їх кількість зменьшилася на 45,7 % і складала 11 606 (рис. 1). Найбільше зменшилася кількість будинків і пансіонатів відпочинку (на 72 %). Кількість санаторіїв- профілакторіїв зменьшилась на 52,1 %, дитячих оздоровчих таборів - на 47,5 %, санаторіїв та пансіонатів з лікуванням - на 35,2 %, баз та інших закладів відпочинку - на 27 % (табл. 2).

готельний курортний рекреаційний україна

2. Динаміка розвитку санаторно-курортних та оздоровчих закладів

України за 2010 - 2015 рр.

Джерело [6].

Варто відмітити, що з переходом України до ринкових відносин, індустрія відпочинку та оздоровлення на базі використання рекреаційних ресурсів може стати важливою статтею доходів державного і місцевого бюджетів.

Але слід зазначити, що основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у досягненні максимально повного задоволення потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні, охороні і відновленні рекреаційних ресурсів та зростанні якості послуг у цій сфері, які на даний час перебувають у незадовільному стані.

Висновки

Таким чином Україна має потужний рекреаційний комплекс, який здатен задовольнити потреби населення в санаторно-курортному лікуванні, відпочинку та туризмі і в той же час зробити значний внесок до національного доходу на основі ефективного використання рекреаційних ресурсів.

Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України потребують створення сприятливих умов для залучення додаткових інвестицій; модернізації матеріально-технічної бази існуючих об'єктів рекреаційного комплексу з доведенням її до рівня світових стандартів; інтенсивного розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; поліпшення інфраструктури існуючих установ відпочинку і рекреації; збільшення питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.

Література

Богатюк І. Г. Рекреаційні зони в Україні: стан та перспективи розвитку / І.Г.Богатюк // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Серія: Право та державне управління. - 2011. - № 4. - с. 48 - 51.

Екологія / С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін. - К.: КНЕУ, 2005. - 371 с.

Доксіч В. Проблеми лісових ресурсів України [Електронний ресурс] / В. Доксіч // Екологія - Режим доступу : http://ecology.unian.ua/1194415- problemi-lisovih-resursiv-ukrajini.html

Об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні: пам'ятка / М-во культури України, Київ. нац. ун-т культури і мистецтв, Наук. б-ка; уклад. О. О. Скаченко, наук. ред. Ю. М. Ключко. - К.: Вид. центр КНУКіМ, 2014. - 71 с.

Остапенко Я.О. Статистичний аналіз підприємств готельного господарства та прогнозування його розвитку / Я.О. Остапенко // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2015. - Вип. 8. - с. 1216 - 1221.

Размещено на Allbest.ru