Особливості використання комбінаційних дій в дзюдо

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ананченко К.В.

Алексєєв А.Ф.

Бойченко Н.В.

Харківська державна академія фізичної культури

Анотація

Мета: дослідити особливості використання і підготовки комбінаційних дій в дзюдо. Матеріал і методи. Дослідження проходило з вересня 2017 по травень 2018 року, на базі СК «Слобожанец». Були проведені педагогічні спостереження і відеозапис. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетне опитування фахівців зі спортивної боротьби (80 тренерів-викладачів), педагогічні спостереження, відеозапис змагальних сутичок, педагогічне тестування фізичних якостей і техніко-тактичної підготовленості, методи математичної статистики. Результати: аналіз змагальної діяльності дозволив виявити техніко-тактичний арсенал і ранг атакуючих дій дзюдоїстів високого класу в стійці і партері. Зафіксовано високу результативність виконання кидків з класифікаційної групи Ashi-waza. Найбільш результативні кидки: підхват зсередини, кидок через спину, задня підніжка. Низька результативність виконання кидків: передня підніжка, бічна підніжка з падінням. Використовуючи метод ранжирування відповідей тренерів-викладачів і фахівців на питання анкети, ми змогли визначити склад і послідовність навчання базовим прийомам дзюдо в стійці і в партері. Були розроблені і систематизовані 4 техніко-тактичних комплекси в залежності від початкових захоплень і технічних дій. Запропоновано техніко-тактичний комплекс - (ТТК): ТТК № 1 - комбінації, що починаються ногами, ТТК № 2 - комбінації, що починаються стегном, ТТК № 3 - комбінації, що починаються з рук, ТТК № 4 - з падінням, продовженням в партері. Аналіз отриманих даних анкетного опитування серед дзюдоїстів дозволив з'ясувати, що 87% респондентів вибирають ТТК № 1; 75% - ТТК № 4; 68% - ТТК № 2; 52% - ТТК № 3. Висновки. Аналіз змагальної діяльності кваліфікованих дзюдоїстів дозволив встановити частоту застосування прийомів в стійці і партері. Боротьба в партері на сучасному етапі виглядає наступним чином: переважна більшість атакуючих дій виконується - «утримань»; на другому місці знаходяться «больові прийоми» і «задушливий прийоми»; перевороти в партері застосовуються борцями в комбінаціях. Аналіз отриманих даних дозволяє зробити наступні висновки: для дзюдоїстів «силового стилю» (щодо низькорослих) в основному можна рекомендувати удосконалювати кидків з групи - комбінації починаються з рук і з падінням, продовженням в партері. Для дзюдоїстів «ігрового стилю» (щодо низького і середнього зросту), підсічки і підніжки, комбінації, що починаються ногами і комбінації, що починаються стегном. Для дзюдоїстів «темпового стилю» ( без урахування зросту, але при цьому враховувалися довжина сегментів рук і ніг, в основному - високорослі) комбінації починаються, що ногами, підхопленням, зашагуванням, підсічками, підніжками, зачепами, також контратакуючі дії.

Ключові слова: дзюдо, фізична підготовленість, техніко-тактичний комплекс, комбінація.

Невпинно зростаючий рівень досягнень у дзюдо, напружена конкуренція на світовій арені ставлять питання про підвищення якості підготовки кваліфікованих спортсменів.

Багаторічний досвід тренерської роботи показує, що в підготовці кваліфікованих дзюдоїстів на базі техніко-тактичної підготовленості спортсменів існують значні резерви. До них можна віднести типологічні особливості спортсменів, стилі ведення сутичок, комбінаційні дії (з одного захоплення виконувати кілька варіантів технічних дій) тощо.

Проблема підготовки кваліфікованих спортсменів є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці спорту (Ашанин, & Романенко, 2015; Ермаков, Тропин, & Бойченко, 2016; Платонов, 2015; Тропин, Романенко, Голоха, & Веретельникова, 2018) При цьому науково обґрунтована методика навчання комбінаційному стилю ведення поєдинків є найважливішою умовою підвищення рівня техніко-тактичної підготовленості та результативності виступів дзюдоїстів на змаганнях різного масштабу (Ананченко, 2007; Ананченко, & Хацаюк, 2018; Бойченко, 2008; Загура, 2010).

Для тренерів-викладачів, що працюють з групами спортивного вдосконалення, іноді буває важко перевчати техніці виконання комбінацій та прийомів з одного початкового захоплення, щоб уникнути такої проблеми слід перебудувати методику початкового навчання так, щоб направити її на освоєння результативних комбінацій техніко-тактичних дій (Алексеев, 2015; Ananchenko, & Pakulin, 2017).

Практичних рекомендацій, що стосуються комбінаційних дій ведення поєдинків кваліфікованими борцями розроблено недостатньо - це і обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дослідження проводилося відповідно до теми науково-дослідної роботи

Харківської державної академії фізичної культури «Психо-сенсорна регуляція рухової діяльності спортсменів ситуативних видів спорту» (номер державної реєстрації 0116U008943).

Мета дослідження - дослідити особливості використання та підготовки комбінаційних дій в дзюдо.

Завдання дослідження:

Визначити і систематизувати техніко-тактичні дії у стійці та партері, що використовуються кваліфікованими дзюдоїстами в змагальної діяльності.

Визначити найбільш ефективні техніко-тактичні дії у партері.

Запропонувати техніко-тактичні комплекси кваліфікованим борцям на основі моделювання змагальних ситуацій.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проходило з вересня 2017 року по травень 2018 року, на базі СК«Слобожанець». були проведені педагогічні спостереження та відеозапис.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, анкетне опитування фахівців зі спортивної боротьби (80 тренерів-викладачів), педагогічні спостереження, відеозапис змагальних сутичок, педагогічне тестування фізичних якостей і техніко- тактичної підготовленості, методи математичної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. Зв'язки в комбінаціях прийомів полягають в рухах, що мають місце при переході від кінця першої фази першого кидку (стартова позиція) до кінцевого положення першої фази другого кидку. При цьому завданням такої дії є не тільки просторовий вихід на старт другого кидку, але і збереження при цьому стійкості та можливості продовження дії руками Boychenko, Pashkov, & Ananchenko, 2015).

Зв'язки в комбінаціях прийомів поділяються на:

- первинні (із забезпеченням виходу на старт другого прийому при виконанні першого);

- вторинні (з виходом на старт другого прийому після спроби виконання першого прийому).

Існують стратегічні напрями ведення боротьби при побудові комбінацій, які слід дотримуватись при моделюванні змагальної діяльності:

Атакуючий завжди повинен бути спрямований на реальне виконання прийомів. Хоча це не означає, що швидкі і якісні дії атакуючого з перемиканнями з одного хибного руху на інше не повинні бути в нього активними. Навпаки, такі перемикання повинні складати основу стратегічної техніки атакуючого. Тобто, необхідно прагнути вести боротьбу комбінаційну, використовуючи хибні рухи, імітацію початку помилкової атаки, тим самим, відволікаючи увагу від істинного прийому атаки.

Необхідно вимотувати суперника (натиск). Атакуючий повинен діяти жорстко, вкладаючи всю свою силу і міць у прийом. Крім цього, він повинен виконувати вольовий тиск на суперника. Це дозволить йому швидше розхитувати його захист, і зробивши в ньому прогалини, успішно завершувати атакуючі дії.

Найбільш раціональний стратегічний вид тактики - це тактика, яка об'єднує два попередні види, тобто комбінована. При цьому варіанті атакуючий повинен кілька разів реально вкладатися в прийом з метою продовжувати втомлювати суперника безперервними атаками. Суперник, захистившись від атакуючих дій, заспокоюється і трішки розслабляється. Атакуючий, скориставшись, вибухає і проводить коронний прийом, домагається успіху.

Раптовість атаки. Необхідно використовувати сприятливі ситуації, що створюються атакуючим при захисті.

У ситуаціях сутички, коли спортсмен, якого атаковали при попаданні в партер не встиг зайняти стійкого положення, необхідно без зволікання атакувати повторно.

Тактика проведення технічних дій в дзюдо зводиться до використання зручних ситуацій, створених самим спортсменом, або ситуацій, що несподівано виникають в ході сутички. А це означає, що, по-перше, треба оцінити ситуацію, тобто виділити її з групи сторонніх подразників, по-друге, прийняти правильне рішення, тобто вибрати зі свого арсеналу необхідний прийом або комбінації і активно проводити їх (Алексеев, Ананченко, Трынев, & Каланина, 2017; Pakulin, Ananchenko, & Ruchka, 2016).

Аналіз змагальної діяльності дозволив нам виявити техніко-тактичний арсенал і ранг атакуючих дій дзюдоїстів високого класу у стійці та партері (табл.1).

дзюдоїст кидок прийом атакуючий

Таблиця 1. Техніко-тактичний арсенал і ранг атакуючих дій дзюдоїстів високого класу у стійці та партері (n=220)