Особливості туристичної діяльності на Закарпатті в умовах угорської

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості туристичної діяльності на Закарпатті в умовах угорської окупації 1939 року

Носа Б.М.,

аспірантка кафедри історії України, ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Україна, Ужгород)

Анотація

Розглянуто особливості туристичної діяльності на території Закарпаття в умовах угорської окупації 1939 року. У ході дослідження вивчено наукові праці з проблеми та джерела, серед яких нормативно-правові документи і статистичні матеріали.

З'ясовано, що, починаючи з березня вказаного року, угорська влада розгорнула активну діяльність з інтеграції окупованих земель до туристичного простору Угорщини. Координувало роботу спеціальне туристичне управління, що діяло при Міністерстві торгівлі і транспорту Угорщини. Протягом року ним було здійснено низку заходів щодо вивчення туристичної галузі краю, розробки шляхів її подальшого розвитку, відновлення інфраструктури. Важливу роль виконували й громадські організації, що опікувались туристичними притулками та займались популяризацією Закарпаття.

У статті охарактеризовано загальну картину туристичної діяльності 1939 року, проаналізовано основні показники літнього сезону, виокремлено ключові проблеми.

Ключові слова: туристична галузь, туристичні маршрути, туристичний потенціал, угорська окупація, Закарпаття.

Annotation

Nosa В.M., restgraduate student, Department of history Ukraine's, Uzhhorod National University (Ukraine, Uzhhorod)

The features of tourist activity in Transcarpathia in the conditions of the Hungarian occupation of 1939

The article deals with the features of tourism activity in the Transcarpathian region in the conditions of the Hungarian occupation of 1939. In the course of the study, scientific works on the problem and source were studied, among 'which regulatory documents and statistical materials.

It is stated that since March this year, the Hungarian authorities have launched active activities to integrate the occupied lands to the tourist area of Hungary. The special tourist management that operated under the Ministry of Trade and Transport of Hungary coordinated 'work in this direction. During the year, it has carried out many activities to study the tourist industry of the region, to develop 'ways tour ther its development, and to restore infrastructure.

An importantrole wasplayed by public organizations that took care of tourist havens and popularized Transcarpathia.

The article describes the general picture of tourism activity of 1939, analyzes the main indicators of the summer season and outlines key issues.

Keywords: tourism industry, tourist routes, tourist potential, Hungarian occupation, Transcarpathia.

Туристичний потенціал Закарпаття привертав увагу керівництва усіх держав, у складі яких воно опинялося в той чи інший період. Після двадцятирічного перебування в структурі Чехословацької Республіки та окупації Карпатської України у березні 1939 року край знову стає територіальною частиною Угорщини. Суспільно-політичне та економічне життя переживає чергові трансформаційні зміни. Подібні процеси спостерігаються і в туристичній галузі.

Вже ввечері 18 березня 1939 р. в офіційному інформаційному бюлетені з'являється повідомлення, що «з поверненням русинської землі, крім цінної сировини, ми отримали справжні природні багатства, чудові бальнеологічні комплекси із відомими мінеральними водами (Неліпино, Свалява, Поляна, Ужок, Лумшори), багаточисельні притулки і турбази, місця гірськолижного відпочинку поблизу Рахова, Верецького та Ужоцького перевалів» тощо [13, с. 1]. Протягом наступних місяців угорська влада зайнялась активною інтеграцією окупованих земель до туристичного простору Угорщини.

Особливості управлінської політики нового окупаційного режиму сьогодні представлені багатьма науковими працями, проте туристичний аспект залишається маловивченим. Окремі дослідження з цієї поблематики здійснені Ф. Шандором [3],Ш. Бергхауером [7] та Б. Носою [2].

Виходячи з цього, стаття має на меті вивчення особливостей туристичної діяльності на території Закарпаття в умовах угорської окупації 1939 р.

Протягом 20-30-х рр. XX ст. завдяки зусиллям Клубу чехословацьких туристів та за державної підтримки на території Закарпаття спостерігалось значне пожвавлення туристичної діяльності: почали функціонувати більше двох десятків туристичних притулків; місця для прийому туристів облаштовувались у будівлях державних установ та закладів гостинності; промарковано майже 1000 км турмаршрутів; вживались численні заходи щодо популяризації потенціалу для активного відпочинку та культурно-пізнавальних екскурсій. Разом з тим, курортна діяльність позначилась певним занепадом, зумовленим руйнівними наслідками І світової війни та румунської окупації, в результаті яких значних пошкоджень зазнали відомі комплекси у Кобилецькій Поляні, Ужку, Неліпині, Вишкові, Солотвині тощо. Активних відновлювальних робіт тут не велося. Після приходу угорської влади цей факт піддавався шквальній критиці та розцінювався як свідомий крок керівництва через наявність всесвітньовідомих чеських та словацьких курортів. Окрім цього, події 1938-1939 рр. призвели до суттєвого пошкодження матеріальних надбань туріндустрії попередніх двох десятиліть. Перед новою владою стояло завдання пошуку механізмів ефективного використання отриманих цінних ресурсів.

До сьогодні поширеною є думка, що в період 19391944 рр. угорська влада сконцентровувала зусилля, в основному, на використання потенціалу термальних і мінеральних вод краю для швидкої реабілітації солдат. Проте, таке твердження не відповідає масштабності розгорнутої у 1939 р. діяльності угорського уряду щодо розвитку туристичної галузі Закарпаття.

Координувало роботу в цьому напрямку спеціальне туристичне управління (Orszagos Magyar Idegenforgalmi Hivatal), що діяло на той час при Міністерстві торгівлі і транспорту Угорщини. Його голова, І. Халоші (I. Hallossy), особисто неодноразово відвідував Закарпаття для вивчення реального стану туристичної сфери краю та проведення робочих зустрічей. На них обговорювались актуальні проблеми і програми подальшого розвитку.

Нагальним було питання підготовки до проведення літнього туристичного сезону. Існувала потреба відновлення багатьох інфраструктурних елементів, створення реєстрів закладів гостинності (офіційно діючих і приватних), покращення рівня обслуговування, складання туристичних мап та путівників. Висловлювались і побоювання, що місцеве населення може недружелюбно ставитись до туристів. Вирішення зазначених завдань потребувало залучення широко кола державних управлінців, підприємців, громадських активістів та інших зацікавлених осіб.

Для вивчення перспектив розвитку туризму на приєднаних землях (а це і чистина сучасної Словаччини) у червні управлінням організовується кількаденний робочий виїзд представників 22 міст за розширеним маршрутом, до якого включено й міста Берегово та Мукачево [4, с. 10].

Виконання значної частини обов'язків було делеговано Угорському туристичному об'єднанню (Magyar Turista Egyesulet) - громадській організації, заснованій ще у 1891 р. [10, с. 37-38]. Протягом квітня - травня 1939 р. на Закарпатті розпочали діяльність її ужгородська, берегівсько-мукачівська, воловецька, свалявська та боржавська філії [14,с. 1].

Вже 12 квітня 1939 року в розпорядження організації було передано 18 туристичних притулків, що належали раніше Клубу чехословацьких туристів: г. Явірник; пол. Руна (Рівна); г. Плішка; о. Синевир; пол. Плай; с. Скотарське; г. Менчул неподалік с. Драгово; вершина Стеняк між с. Німецька Мокра та Колочава; витоки р. Чорна Тиса на Свидовецькому масиві; пол. Думен; Драгобрат (г. Близниця); г. Говерла; пол. Балцатул (Чорногірський хребет); г. Васкул; г. Межипотоки; потік Квасний неподалік Богдана; г. Піп Іван; м. Рахів (готельний комплекс). Зазначалось, що переважна більшість з них були в занедбаному стані (пошкоджені та пограбовані) [11, с. 334-340]. Звичайно, угорська сторона всю відповідальність за це покладала на січовиків.

Особливий інтерес до відновлення відомого готельного комплексу Рахова проявила будапештська мерія. Завдяки фінансовим вкладенням швидкими темпами його не просто відновили, але й значно розширили. Робота ж гірських притулків налагоджувалась поступово. Відповідно до звітності Угорського туристичного об'єднання, протягом 1939 р. на їх утримання організація витратила 26189 пенге [8, с. 73].

Рупором організації виступав спеціалізований журнал про туризм «Turistak Lapja». На його сторінках протягом 1939 р. з'являлись численні публікації про історико-культурні та природні ресурси, туристичні маршрути і заклади Закарпаття. Особливо автори відзначали гірські вершини, мінеральні джерела, дерев'яні церкви, Ужгородський та Мукачівський замки, єпископську резиденцію в Ужгороді, Краєзнавчий музей Легоцького у Мукачеві тощо.

До кінця року представники організації видали туристичну карту краю із позначенням різнокольорових маркованих маршрутів, туристично-рекреаційних об'єктів, автомобільних шляхів; організовували тури за пільговими цінами; влаштовували покази рекламних фільмів про відпочинок на Закарпатті та інші промоційні заходи, які часто проводились у Будапешті.

Саме столиця Угорщини вважалась важливою ланкою туристичного просування краю. І не тільки завдяки регіональній ініціативі. Так, наприклад, будапештською турорганізацією (Budapesti Turista Egyesulet) неодноразово організовувались восьмиденні тури до Закарпаття за акційною вартістю [12,с. 3].

Приєдналась до популяризації туристичного потенціалу краю й угорська спілка туристично-інформаційних бюро (Orszagos Magyar Vendegforgalmi Szovetseg). Вже в 1939 р. її представники видали повноцінний туристичний путівник у розрізі Ужгородської, Берегівської та Марамороської округ [6]. У ньому подана детальна туристично-рекреаційна характеристика Закарпаття та запропоновано багато варіантів маршрутів (пішохідних і транспортних). Зазначалось, що довжина маркованих піших стежок сягала 2 тис. км, а одним з кращих позиціонувався семиденний маршрут, що охоплював основні туристичні місцевості краю: Ужгород - Ужок - Ужгород - Мукачево

- Берегово (через болото Чорний мочар) - Виноградів - Хуст - Солотвино - Рахів - г. Говерла - Богдан - Дубове

- Усть-Чорна - Лопухів - Німецька та Руська Мокрі

- Тересва - Буштино - Драгово - Лази - о. Синевир

- Міжгір'я - Воловець - Нижні Ворота - Верецький перевал - Свалява - Мукачево. Рекомендувались місця для розміщення, харчування, риболовлі, мисливства, оздоровчого відпочинку. Крім того, актуальна інформація висвітлювалась у періодичному виданні організації «Orszagjaras».

1939 рік позначився й окремими будівельними роботами. Наприклад, після двадцятирічного простою частково відновлено функціонування солотвинського купелю «Lajos-sosfurdo». При цьому сусідній комплекс («Pavel-furdohaz») використовувався лише як казарма для угорських солдатів [17, с. 10]. На околицях Воловця велось масштабне будівництво нового лижного трампліну. Завершальний етап у грудні в рамках робочого візиту проінспектував сам Міністр торгівлі і транспорту Й. Варта [15, с. 1]. Як туристичний об'єкт у цьому населеному пункті розпочав роботу будинок народних промислів. У Рахові запрацював туристичний- інформаційний центр для надання відповідних послуг гостям міста тощо.

Окрім інфраструктурного розвитку, вбачалась необхідність активізації туристичних потоків, зокрема із метрополії. З цією метою державна залізниця (MAV) з 15 травня по 15 вересня 1939 р. за умови перебування на території Закарпаття не менше 7 днів надавала знижку туристам від 50 до 100% вартості зворотного квитка (з урахуванням кількості кілометрів та диференціацією міських/сільських жителів) [6,с. 11].

Туристським перевезенням сприяла й інтеграція території краю до загальнотранспортної мережі. Так, у 1939 р. державне акціонерне товариство автоперевезень (MAVART) впровадило більше чотирьох десятків регулярних рейсів [6, с. 10], що позитивно впливало на туристичну доступність віддалених локацій, наприклад, Хуст - Синевирська Поляна, Рахів - Богдан, Хуст - Міжгір'я - Торунь тощо. Найбільша кількість рейсів сполучала Мукачево з Ужгородом та Береговим.

Загальну картину туристичної діяльності цього періоду доповнюють спостереження віце-президента Угорського туристичного союзу (Magyar Turista Szovetseg) - організації, що виконувала дорадчі функції при уряді. Разом з колегами він відвідав Закарпаття у червні 1939 р. і виділив такі особливості: 1) задовільний стан транспортної системи. Окрім державних рейсів, у більшості населених пунктів можна було замовити автоперевезення за 26 - ЗО філерів І 1 км; 2) більшість притулків на той час вже запрацювала і здійснити ночівлю у них можна було за 70 філерів - 1 пенге (переважно на солом'яних матрацах з ковдрою); 3) для бажаючих місцеві мешканці надавали туристичний супровід з організацією проживання, харчування, екскурсій (вартість послуг сягала 5 пенге І 1 день); 4) існувала потреба оновлення угорських карт (наявні були складені ще до І світової війни) та частини маркування маршрутів з вицвілою фарбою; 5) найактуальніша проблема - дефіцит продовольчих товарів. Автор наголошує на тому, що було важко придбати навіть хліб і молочні продукти. Це зумовлювало потребу переносити на значні відстані велику кількість консервів. Також зверталась увага на те, що фактично всі власники готелів, магазинів, закладів харчування, приватних автоперевезень були представниками єврейської національності. Тому з п'ятниці до вечора суботи функціонування цього сектору завмирало [9, с. 341-342].

В цей час на Закарпатті розпочав розгортання розгалуженої мережі промислових підприємств, у т.ч. харчових, магазинів та інших закладів великий угорський кооператив «Hangya». Саме на нього покладались функції налагодження продовольчого обігу. Крім того, в Міжгір'ї кооператив мав однойменний готель, а у Воловці - ресторан.

Незважаючи на наявні проблеми, протягом літнього сезону край відвідали майже 13 тис. туристів.

Як і в чехословацький період, найбільшою популярністю користувався відпочинок у гірській місцевості, меншою мірою - бальнеологія. За даними таблиці 1, переважна більшість (63%) туристів була офіційно зафіксована на Мараморощині. Найчисельніші турпотоки прийняли такі населені пункти, як Рахів (4 тис. ос.), Ясіня (817 ос.), Богдан (777 ос.), Кваси та Усть-Чорна (по 600 ос.). Значно менше гостей краю відпочило на території Берег-Угочанської округи (з них в Поляні -1600 ос., Воловці - 800 ос.), а найвідвідуванішим в Ужгородській окрузі був Ужок (480 ос.). При цьому, до уваги брались туристи, що здійснювали тривалий відпочинок (тобто із розміщенням на ночівлі).

41% відпочиваючих були мешканцями Будапешта, 55% - приїжджі з різних регіонів держави, ще 4% - іноземці. За підрахунками туруправління, в результаті туристичної діяльності за літній сезон грошовий обіг Показники літнього туристичного сезону на Закарпатті в 1939 р.*