Вплив занять важкою атлетикою на жіночий організм

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ВАЖКОЮ АТЛЕТИКОЮ НА ЖІНОЧИЙ ОРГАНІЗМ

Нікітченко Андрій Миколайович

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)

Анотація

Розглянуто відношення спортсменок до занять важкою атлетикою та вплив цих занять на їх організм. У дослідженні приймали участь учасниці змагань - до 17 років, до 20 років, старші 20 років. З їхнього числа 35% раніше займалися іншими видами спорту (легкою атлетикою, гімнастикою, акробатикою).

Ключові слова: важка атлетика, жіночій організм, види спорту.

Аннотация

Никитченко Андрей Национальный технический университет Украины "Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского"

(Киев, Украина) ВЛИЯНИЕ ЗАНЯТИЙ ТЯЖЕЛОЙ АТЛЕТИКОЙ НА ЖЕНСКИЙ ОРГАНИЗМ

Рассмотрено отношение спортсменок к занятиям тяжелой атлетикой и влияние этих занятий на их организм. В исследовании принимали участие участницы всеукраинских соревнований трех возрастных групп: до 17 лет, до 20 лет, старше 20 лет.

Ключевые слова: тяжелая атлетика, женский организм, виды спорта.

Annotation

Nikitchenko Andriy National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

(Kyiv, Ukraine) THE INFLUENCE OF WEIGHT LIFTING ON THE FEMALE BODY

The attitude of athletes to weight lifting and the influence of these occupations on their organism is considered. Participants of all-Ukrainian competitions of three age groups took part in the study: up to 17 years, up to 20 years, over 20 years.

Key words: weightlifting, female organism, sports.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У наш час дуже гостро стоїть проблема заняття спортом серед населення. Спортом (у тому числі й самої звичайної зарядкою) займається лише 15% нашої країни. З приходом телекомунікацій та комп'ютеризації всіх процесів й інших факторів, що негативно впливають на здоров'я людини (куріння, алкоголізм і наркоманія). Через малорухливий спосіб життя встала гостра проблема різних захворювань та ожиріння. Населення країни починає забувати про те, що таке спорт, що сприятливо впливає на організм людини. Але є і ті люди, які все ж незважаючи на біль і небажання займатися будь-яким видом спорту, ним займаються.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що багато праць було присвячено побудові тренувального процесу у бодібілдингу Самсонова А.В. показала, що бодібілдери (bodybuilder) потребують особливого підходу до тренувального процесу. Процес підготовки у бодібілдингу відрізняється від інших силових видів спорту, де розвиток м'язових волокон є лише наслідком силового тренування. Показано, що найкращий потенціал до росту мають волокна ІІ-В типу. Встановлено, що: оптимальний режим роботи - інтервальний; діапазон повторень - 8-12; рівень навантаження 70-80% від разового максимуму. Платонов В.М. показав необхідність мікро- та макроперіодизації в різних видах спорту. Введення різних за рівнем навантаження мікроциклів допомагає спортсменам збільшувати м'язові об'єми та знижувати показник підшкірного жиру. Рекомендована довжина змагального періоду складає 8-12 тижнів. Проблеми періодизації в бодібілдингу були висвітлені Усиченко В. Автор проаналізував існуючі варіанти макроперіодизації. Автор також показав переваги та недоліки одно циклової, двоциклової та три циклової системи планування у бодібілдингу [7].

Мета: показати позитивний вплив занять фізичними вправами на організм жінок на прикладі бодібілдингу.

Виклад основного матеріалу. Бодібілдинг (bodybuilding) - вид спорту, де спортс- мени намагаються найбільш гармонійно розвинути свою статуру. На змаганнях з бодібілдингу критеріями оцінки спортсменів є м'язова маса, сепарація (Muscle separation; Сепарація - виразне відділення однієї групи м'язів від іншої) та дефініція (Muscle definition; Дефініція - рельєф м'язових груп і внутрішньом'язова деталізація) м'язів і пропорційний розвиток м'язових груп [1, 4] Протягом змагального періоду підготовки спортсмени намагаються знизити відсоток жирової маси та покращити пропорції [6]. Особливості побудови тренувального процесу у бодібілдингу були запозичені з більш вивчених та розвинених видів спорту (важка атлетика та пауерліфтинг) [7]. бодібілдер атлетика спортсмен тренувальний

Фізичні вправи являють собою складні рухи, які включають в роботу все тіло людини і більшість м'язів, які потребують додаткового управління предметами. Багаторазово повторювані фізичні вправи з дотриманням правильного дозування та методичної послідовності сприяють вдосконаленню форм тіла та функцій організму, зміцнюють здоров'я, формують і удосконалюють рухові навички.

Також фізичні вправи використовуються, в профілактичних і лікувальних цілях. У поєднанні із заходами громадської та особистої гігієни; раціональним режимом навчання, роботи, відпочинку, сну, харчування; використання природних факторів природи - сонячними та повітряними ваннами, загартовуванням, купаннями та ін.

У процесі систематичного виконання фізичних вправ накопичуються питання про швидкість рухів, силу, спритність, вольовоих зусиль, просторових відчуттів. Заняття бодібілдингом розвивають уяву, мислення та інші форми вищої психічної діяльності людини.

Організовані колективні заняття - один з найважливіших параметрів розвитку не лише фізичних, а й морально-вольових якостей. Саме ці заняття завжди пов'язані з проявом волі і служать одним із засобів її вдосконалення [5].

Свідоме й активне ставлення до занять, дотримання порядку виконання вправ і правил поведінки в колективі, участь у командних видах спорту і змаганнях сприяють вихованню дисципліни, організованості, почуття колективізму, розвитку ініціативності. При систематичних заняттях фізичними вправами розвиваються акуратність, підтягнутість, правильна постава, красива хода, дотримання правил особистої гігієни. Згодом отримав розвиток як самостійна дисципліна і жіночий бодібілдинг (перші згадки про нього відносяться ще до початку 20 століття).

Першою широко відомої культуристкою була Ліза Лайон, яка винайшла своєрідне поєднання демонстрації м'язів з танцювальними рухами. Таке поєднання є відмінною особливістю жіночих конкурсів аж до цього часу. Крім того, Ліза Лайон заручилася підтримкою провідних професійних фотографів, таких, як Гельмут Ньютон і Роберт Маплторп; їх фотографії стали для багатьох людей одкровенням, першим знайомством з естетично розвиненим м'язистим жіночим тілом. Титул "Міс Олімпія" вперше завоювала Рейчел Макліш. Її витончене, спокусливе статура у поєднанні з м'язистим і особистою привабливістю встановили стандарт досконалості, до якого з тих пір прагнули всі жінки, які займалися бодібілдінгом. Корі Еверсон і Лінда Мюррей домінували на сцені в 80-е і 90-і роки; кожна з них по шість разів ставала володаркою титулу "Міс Олімпія". За ними пішла Кім Чижевський, триразова переможниця цього конкурсу. Її неймовірно розвинена мускулатура відразу ж привела до такої ж жаркої дискусії про естетичність вигляду культуристів, яка виникла після перемоги Доріана Йейтса на конкурсі "Містер Олімпія" [3, 5].

Бодібілдінг для жінок є досить новою ідеєю, тому не дивно, що навколо нього виникають суперечки. Ще ніколи в історії жінки не розвивали мускулатуру для естетичних цілей. У своїй книзі "Люди, качають залізо" Чарльз Гейнс називає це "новим архетипом". Багато хто не схвалюють такий рід занять для жінок і засуджують зовнішній вигляд культуристок. Кожен має право на свою думку, але, на мій погляд, жінки мають ті ж скелетними м'язами, що і чоловіки, і при бажанні можуть розвивати їх. Бодібілдінг - це спорт, який в рівній мірі підходить і чоловікам, і жінкам. Ми живемо в той час, коли жінки все активніше займаються різними видами діяльності, раніше заборонений для них [4]. Бодібілдінг для жінок - лише ще один приклад цієї культурної трансформації.

Найбільш важливим аспектом бодібілдингу для жінок є його вплив на здоров'я. Жінки в нашому суспільстві часто страждають від підвищеної стомлюваності, ожиріння і проблем з хребтом, особливо в більш пізньому віці, тому що вони не тренують свої м'язи належним чином. Більшість жінок зосереджується на аеробіці замість силового тренування, так як вони переконані, що розробка м'язів призведе до втрати жіночності. Крім того, вони часто схильні до екстремальних і нездоровим дієт, що призводить до втрати м'язової маси і підвищеної крихкості кісток. Я дуже сподіваюся, що приклад жінок-культуристок допоможе іншим жінкам засвоїти переваги силового тренування і програми спортивної дієти, щоб вони могли насолоджуватися міцним здоров'ям і чудовим відчуттям сильного, підтягнутого і красивого тіла.

Стан організму під час фізичних вправ та занять бодібілдінгом можна поділити на:

1. Передстартовий стан може виникнути за кілька годин або навіть доби до запланованої м'язової діяльності і проявляється в зміні різних функцій організму:

· збільшення частоти серцевих скорочень;

· посиленою легеневої вентиляції;

· значному споживанні кисню;

· підвищення інтенсивності обміну речовин і т. П [2].

Стартовий стан - продовження передстартового стану і в більшості випадків супроводжується посиленням передстартових реакцій.

З точки зору механізму виникнення ці реакції є умовними (набутими) рефлексами. Вони можуть бути обумовлені не тільки потужністю майбутньої м'язової активності, але і її значимістю і мотивацією для кожного конкретного випадку, умовами її виконання і так далі при сприятливому співвідношенні ряду факторів передстартові реакції протікають на оптимальному рівні, що мобілізує функції організму і підвищує його працездатність. В іншому випадку з'являється або надмірне збудження, або надмірне гальмування комплексу функцій, яке потенційно тягне за собою знижену працездатність організму, фізіологічну неефективність виконуваної роботи [3].

2. Завдяки фізіологічним дослідженням виявлено 3 види передстартових станів:

· бойова готовність (оптимальний і бажаний варіант). У цьому випадку підвищується збудливість і рухливість рухового апарату, посилюється діяльність органів дихання, кровообігу і ряду інших фізіологічних систем, які впливають на успішне виконання майбутньої фізичного навантаження;

· передстартова лихоманка. Характеризується різко вираженими процесами збудження, що призводить до погіршення координації рухів;

· передстартова апатія. Переважають гальмівні процеси (у більшості своїй буває у недостатньо тренованих осіб, об'єктивно не підготовлених до майбутньої м'язової діяльності).

3. Проявлення передстартових реакцій пов'язане з рівнем підготовки і цілком може регулюватися за допомогою: - розминки; -словесних впливів; - масажу; - довільних змін ритму і глибини дихання.

Розминка складається з 2 частин:

· загальної;

· спеціальної.

Загальна частина спрямована на створення готовності рухового апарату до виконання м'язової діяльності. Вона підвищує рівень обміну речовин, температуру тіла, посилює діяльність органів дихання і кровообігу [6]. Спеціальна частина спрямована на підготовку тих відділів рухового апарату, на які безпосередньо лягати відповідальність за виконання даної фізичної діяльності.

Під час розминки підвищується готовність м'язів до напруженої діяльності, мобілізуються функції організму, сприяють успішному виконанню фізичного навантаження, про що має свідчити початок потовиділення. У середньому на розминку відводиться 10 - 30 хвилин. Розминка не повинна приводити до стомлення, вона має лише сприяти правильному відпрацюванню організму.

Відпрацювання - це плавне підвищення працездатності організму за рахунок посилення діяльності його фізіологічних систем, так звана оперативна адаптаційна діяльність. Ефективність виконуваної роботи прямо пропорційна швидкості протікання процесу відпрацювання [3, 5].

Різні функціональні системи виходять на потрібний робочий рівень асинхронно, тобто за різні проміжки часу. Швидше за все налаштовується руховий апарат, потім вегетативні системи. Скелетних м'язів необхідно яке - той час, щоб проявити необхідні рухові якості. Для наочного прикладу можна навести швидкісний біг на 100 м: на 1-й секунді досягається лише 55% максимальної швидкості, на 2-ий - 76 і лише на 5 - 6 секунді досягається 100%.

4. Стійкий стан організму досягається в ході виконання роботи тривати не менше 4-5 хвилин, коли стає стабільною робота різних органів і систем. Воно з'являється після впрацьовування. Розрізняють два різновиди стійкого стану:

· істинне;

· помилкове;

Істинне стійкий стан є високою узгодженістю роботи рухової і вегетативної систем. Воно виникає при виконанні помірної фізичної роботи [2].

При помилковому стійкому стані потреба в кисні не задовольняється повною мірою, незважаючи на наближення рухового апарату та серцево- судинної системи до рівня, необхідного для виконання необхідної роботи. З'являється і поступово зростає кисневий борг. Робота при цьому стані викликає велике напруження функцій і внаслідок цього не може тривати більше 20-30 хвилин.

5. Стан «мертвої точки» - тимчасове зниження працездатності організму внаслідок невідповідності інтенсивності діяльності опорно-рухового апарату і робочих можливостей вегетативних систем, які забезпечують цю діяльність. У цьому стані помітно частішає дихання, поглинання кисню стає більш активною. Напруга вуглекислоти в крові зростає, незважаючи на те, що виведення її з організму, так само як і поглинання кисню, збільшується [1, 7].

В організмі накопичуються отруйні продукти обміну, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (ЦНС).

При продовженні м'язової роботи в тому ж темпі організм поступово відновлює працездатність, і самопочуття людини покращується. Ці зміни відбуваються в результаті адаптації організму до нових умов і переходу його на більш високий рівень роботи. Настає «друге дихання» - активація процесу потовиділення, поглиблення дихання, вирівнювання збуджувальних і гальмівних процесів в ЦНС. При тривалій м'язовій роботі стану «мертва точка» і «друге дихання» можуть повторюватися. Однак при роботі високої інтенсивності (максимальна потужність) «друге дихання» не настає, тому її виконання пов'язане зі зростанням стомлення [5, 6].

Один із засобів зменшення «мертвої точки» - це розминка. Вона створює умови для більш швидкого настання «другого дихання». При систематичних тренуваннях організм звикає до прояву вольових напружень, вчиться «терпіти» кисневу недостатність. Також дуже ефективні глибокі видихи, видаляють разом з повітрям, що видихається вуглекислоту і відновлюють кислотно-лужний баланс в організмі. У наші дні популярним активним відпочинком для багатьох літніх людей є плавання в басейні, але ж при цьому теж доводиться долати опір води [4].

Сучасні дослідження показують, що вправа допомагає в боротьбі з хворобами. Дослідження фізичної сили та витривалості свідчить про те, що силове тренування допомагає хворим на рак. Ряд інших досліджень пов'язують силове тренування з поліпшенням стану у людей, страждаючих такими хворобами, як діабет, гіпертонія, артрит, астма, і навіть СНІД. Вправи зміцнюють імунну систему, дозволяючи вам активніше боротися з незначними нездужаннями, включаючи депресію.

Ви коли-небудь ламали руку чи ногу, а потім зверталися за допомогою до фізіотерапевта і проходили курс відновлення? Силове тренування тут теж корисна. Вона не тільки зменшує ризик травми м'яких тканин і зчленувань, але є кращим засобом для повного одужання і швидкого повернення до нормальної діяльності. Будь то розтяг, болі в області спини, туга рухливість суглобів або відновлення після перелому, силова підготовка дозволить вам швидше знайти колишню форму [3, 6].

Підводячи підсумок, можна сказати що ми маємо ряд потужних і переконливих аргументів на користь занять бодібілдінгом. Не дивно, що в 1995 році силове тренування стала найбільш популярним видом активного відпочинку в Америці і з тих пір не поступається пальмою першості. Навіть тижневик «США сьогодні» повідомляє, що значне зміцнення м'язової сили і тонусу за допомогою підйому тягарів протягом 20-30 хвилин лише два рази на тиждень є цілком можливим, незважаючи на те, що культуристи щодня проводять багато годин в гімнастичному залі.

Список використаних джерел та літератури

1. Нова енциклопедія бодібілдингу / Арнольд Шварценеггер; за участю Білла Доббінса; [пер. К. Савельєва]. - М.: Ексмо, 2008. - 824 с.: Іл.

2. Бодібілдінг для початківців / О. О. Павлов. - М.: РИПОЛ класик, 2008. - 256 с.: Іл.

3. Бодібілдінг для початківців / За редакцією О. Хейденштама; Переклад з англ. К. Савельєва. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2006. - 192 с.: Іл.- (Фітнес - клуб).

4. Фізична культура / Конспект лекцій. - М.: Пріор-издат, 2006. - 128 с.

5. Бодібілдінг. Повний посібник / Авт.-сост. Л. Орлова. - Мінськ: Харвест, 2008.-320 с.

6. Важка атлетика / Н.І. Лучкін. - М.: Фізкультура і спорт. 1956. - 250 С.: Іл.

7. Тихорський О.А. Особливості побудови тренувального процесу висококваліфікованих бодібілдерів в змагальному періоді підготовки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2016. - N6. - С. 26-33.

Размещено на Allbest.ru