Особливості механізму управління туристською діяльністю в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Особливості механізму управління туристською діяльністю в Україні

К.Ф. Коценко, к.г.н., доцент кафедри регіоналістики і туризму, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Анотація

Стаття присвячена механізму управління туристською діяльністю в Україні та аналізу особливостей формування його основних підсистем. Проаналізовано основні підсистеми механізму управління в Україні: інституційне забезпечення, підсистема фінансово-економічних методів, сукупність науково-технічних методів, підсистема інформаційно-маркетингової, інфраструктури та екологічної підсистеми.

Ключові слова: механізм управління, інституціональне забезпечення, фінансово-економічні методи управління, інноваційний потенціал, інфраструктура забезпечення, інформація та маркетинг.

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Механізм управління туристською діяльністю в Україні продовжує своє становлення і формування в складних умовах фінансово-економічної кризи, що загострилася останніми роками.

Події, пов'язані з анексією Автономної Республіки Крим, військові дії на Сході країни негативно позначилися на іміджі України як туристичного напряму.

Проте в Україні наявні унікальні туристично-рекреаційні ресурси, інтерес до яких зростає як всередині країни, так і за її межами. За таких умов необхідне вдосконалення державної політики у сфері туризму та механізму управління туристичною сферою.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питанням управління туристичною діяльністю присвячена велика кількість публікацій.

Серед них варто виділити роботи Мальської М.П. та авторів, в яких висвітлено методи та засоби економічного регулювання туристичного бізнесу: Т. Ткаченко, В. Семенова, В. Герасименко, Г. Горбань, а також Д. Стеченка, І. Безуглого, Н. Турло, С. Мархонос, в яких розкриваються питання управління регіональним розвитком туризму. Серед великої кількості досліджень виділяються публікації М.Біль, Г.Третяк, О.Крайник, а також Л.Должикової-Поліщук, присвячені ієрархічній структурі організаційного забезпечення механізму управління туристичною галуззю в Україні.

Проте назріла необхідність в комплексному його дослідженні з усіма підсистемами, функції яких на практиці так тісно переплітаються, що нефахова сформованість хоча б однієї із них позначається на ефективності роботи всього механізму.

Метою дослідження є аналіз механізму управління туристичною індустрією України в єдиному комплексі найважливіших його складових: інституціонального забезпечення, фінансово-економічних методів управління, інноваційного потенціалу, інфраструктурного забезпечення, маркетингу та інформації, екологічної підсистеми з метою виявлення шляхів вдосконалення в умовах загострення кризових явищ.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

У загальному вигляді механізм управління туристською діяльністю об'єднує різні інтегровані підсистеми управління: інституціональне забезпечення, фінансово-економічні методи управління, сукупність науково-технічних методів з інноваційними функціями, інформація та маркетинг, інфраструктурне забезпечення, а також екологічна підсистема, кожна з яких проявляє специфічні ознаки на різних рівнях організації туристичної індустрії. Робота названих вище підсистем настільки тісно пов'язана, що відсутність або недосконала сформованість хоча б однієї з них гальмує функціонування всієї системи. Розглянемо специфіку функцій та проблеми розвитку кожної підсистеми в Україні.

У підсистемі інституціонального забезпечення за певними функціями розмежовуються: 1) організаційне забезпечення механізму управління; 2) програмно-нормативні методи управління, що впливають на використання туристичного потенціалу через нормативно-правові документи, стандарти, сертифікати, ліцензії та ін.

Розвиток світових глобальних процесів в усіх сферах економіки накладає відбиток на формування структури організаційного забезпечення механізму управління туристичною галуззю.

Традиційно виділяють чотири рівні управління в туризмі: глобальний, національний, регіональний і локальний. Однак заслуговує на увагу ієрархічна структура організаційного забезпечення механізму управління туристичною галуззю в Україні, де було виділено сім рівнів (М. Біль, Г. Третяк, О. Крайник, 2009): світовий, євроінтеграційний, транскордонний, загальнодержавний, міжрегіональний, регіональний та субрегіональний.

Між цими організаційними структурами існують тісні взаємозв'язки. Державне управління у сфері туризму в Україні проходить своє становлення. Спеціально сформований орган управління багато разів змінював свою назву і підпорядкування. З інтервалом у декілька років відбувалася реформа центральних органів виконавчої влади у туристичній сфері, що позначилося на інвестуванні туристичної сфери: в окремі роки воно було повністю відсутнє.

Із вересня 2014 року в Україні діє департамент туризму та курортів у складі Міністерства економічного розвитку та торгівлі. У його структурі створено чотири відділи: координації та контролю туристичної діяльності; маркетингу та міжнародної діяльності; економічної аналітики, статистики, стандартизації та науки; розвитку туристичних дестинацій та курортів. Державний нагляд (контроль) у сфері туризму та курортів з 2014 року покладається на новостворений орган - Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживача.

Крім того, в Міністерстві екології та природних ресурсів України працює Департамент екомережі та природно-заповідного фонду, у складі якого сформовано чотири відділи: організації діяльності та управління установами природно-заповідного фонду; формування і розвиток екомережі та територій природно-заповідного фонду; з питань охорони та використання природно-заповідного фонду, ведення державного кадастру, а також координації наукових досліджень, еколого-освітньої та рекреаційної діяльності.

На регіональному (обласному) рівні у структурі обласної державної адміністрації управлінські функції туристичною діяльністю виконує департамент економічного розвитку і торгівлі. В межах виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад створені відділи культури і туризму, метою яких є збереження та популяризація національного і культурного надбання, створення конкурентоспроможного мистецького середовища задля розвитку культурного та туристичного простору міста (селища, села) та надання якісних послуг через мережу закладів і комунальних підприємств різних форм власності.

На субрегіональному рівні в межах однієї області інтегруються територіальні органи виконавчої влади й органів місцевого самоврядування для вирішення спільних проблем та обміну досвідом. Взірцем є обласна асоціація «Ради Львівщини», до складу якої увійшли Львівська обласна рада, Дрогобицька міська рада, Жовківська, Миколаївська, Перемишлянська і Буська районні ради.

У 2004 році при Кабінеті Міністрів було утворено Раду з питань туризму (після ліквідації Національної ради із туризму). Основними завданнями Ради є:

координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з реалізацією державної політики в галузі туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки;

розгляд пропозицій щодо визначення перспективи і напрямів розвитку внутрішнього та міжнародного туризму;

розроблення заходів, спрямованих на захист інтересів держави в галузі туризму.

Базова підсистема законодавчих й адміністративно-правових актів у сфері туризму в Україні досить розгалужена. Нормативно-правові акти можна умовно поділити на три групи: загальні, які містять лише окремі норми, що регулюють екологічні відносини; спеціальні, що спрямовані на регулювання відносин в процесі туристичної діяльності. Це, насамперед, Закон України «Про туризм», Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закон України «Про курорти» та ін.; та міжгалузеві: Закон України «Про власність», Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інтегральним законом, який регламентує туристичну діяльність, є Закон України «Про туризм». В Законі визначено основні правові та соціально економічні положення реалізації державної політики у сфері туризму. Багато авторів вказують на необхідність оновлення «Закону про туризм», приведення його у відповідність з європейськими директивами.

Підсистема фінансово-економічних методів управління - це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку туристичної діяльності на всіх рівнях управління. Центральне місце в групі економічних методів є планування, аналіз, господарський розрахунок, стимулювання, ціноутворення, фінансування, кредитування та облік. Господарський розрахунок передбачає самостійність, самоокупність підприємства, самофінансування, економічні нормативи та наявність фондів для стимулювання.

Планування є превентивним методом управління туристичною діяльністю, оскільки завчасно враховує всі внутрішні і зовнішні фактори, які забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування галузі, передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей. Саме на стадії планування можна передбачити використання всіх туристичних ресурсів на рівні туристичного підприємства, регіону чи країни в цілому; визначити основні шляхи та засоби щодо зміцнення власності, передбачити тенденції щодо економічного зростання, визначити потреби у виробничих ресурсах, окреслити шляхи їх ефективного використання.

На державному рівні у 2013 році спеціальним розпорядженням Кабінету Міністрів України була схвалена Концепція цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року. Метою Програми є не тільки створення умов для збільшення потоку туристів, а й конкурентоспроможної розвинутої туристичної інфраструктури шляхом раціонального використання туристичних ресурсів, що сприятиме збільшенню обсягів надходжень до бюджетів усіх рівнів від ведення туристичної діяльності.

У Програмі розглядаються два варіанти вирішення проблеми збільшення потоку туристів в Україні: перший - розвиток туризму та курортів шляхом саморегуляції у сфері туризму та курортів; другий передбачає розвиток туризму та курортів на умовах державноприватного партнерства, забезпечення раціонального використання, охорони та відтворення туристичних ресурсів, детінізацію туристичної діяльності, збалансування державних та приватних інтересів у сфері туризму та курортів.

На державному та регіональному рівнях управління ефективно використовуються економічні методи управління: інвестиції, податки, система пільг та кредитів, цінове регулювання, економічні санкції тощо.

До економічних методів, що використовуються на локальному рівні підприємством, належать: система економічного стимулювання, методи госпрозрахунку та матеріальні санкції.

Кризові явища в економіці України позначилися на фінансовій підтримці туризму з боку держави, яка протягом останніх років була зведена до мінімуму. Однак, за підрахунками експертів, для того, щоб 300-тисячне місто, яке розпочинає туристичний шлях, почало приймати хоча б 100 тисяч туристів на рік, треба інвестувати в про- моцію та програми просування туристичного бренду не менше мільйона гривень. Варто відзначити, що інвестиції в туристичну індустрію досить швидко приносять прибутки. Наприклад, Мазурчак О.В., колишній міський голова Кам'янця-Подільського, на парламентських слуханнях у квітні 2016 року відзначив, що 36 тис. гривень, витрачених на створення археологічного відділу у музеї, обернулись прибутками понад 1 млн. Відомо, що в країнах Європейського Союзу вкладення 1 євро у мережу природоохоронних територій Natura 2000 повертаються прибутками 20 євро.

Специфікою туризму як галузі сфери послуг є те, що процеси виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту - це єдиний процес, а кругообіг оборотних засобів у туризмі охоплює: а) фінанси на організацію туру; б) матеріальні та нематеріальні послуги туризму; в) туристичні враження; г) фінанси, отримані від реалізації послуг, товарів, туристичних вражень.

Девальвація національної валюти перетворила Україну на економічно привабливе місце для іноземних туристів, оскільки відбулося незначне підвищення цін на туристичні послуги. Київ став найдоступнішою столицею Європи і випереджає такі традиційні дешеві міста-конкуренти, як Бухарест, Будапешт та Софія.

Система оподаткування відіграє важливу роль в управлінні туристичною діяльністю. З одного боку, за рахунок податків поповнюється бюджет держави, з другого - серед економічних методів вона виділяється певною гнучкістю і залишає для підприємства чи регіону достатньо можливостей для маневрування.

Для розвитку готельного і ресторанного господарства в Україні дуже важливою є ставка ПДВ. У Європі 25 країн із 28 мають знижену ставку ПДВ. Для таких країн, як Іспанія, Італія та Ірландія, зниження ставки ПДВ стало важливим початком виходу із кризи. У Франції, Італії та Іспанії діє знижена ставка ПДВ до 10%, тоді як нормована ставка ПДВ сягає 20% і вище; а в Люксембурзі ставка ПДВ - тільки 3%, в Нідерландах - 6%. Зниження ставки ПДВ для туристичної індустрії - обумовлює інвестиційну привабливість, і в кінцевому рахунку - збільшить доходи державного бюджету.

Цінове регулювання - важливий економічний метод управління туристичною діяльністю. Ціна туристичного продукту залежить від багатьох чинників: вартості послуг, її тривалості в часі, виду туру, сезону та ін. Система цін в туризмі виконує функції стимулювання, розподілу створеного валового внутрішнього продукту та орієнтації для покупців товарів та послуг.

Важливими економічними методами управління туристичною діяльністю є кредити - надання грошей на умовах повернення зі сплатою внесків у визначений термін, а також податки і штрафи, інвестиції, митні збори і мита, страхування та ін. Напрями інвестування грошових коштів бувають пов'язані з основними видами діяльності підприємства, а також з фінансовими вкладеннями, наприклад, у цінні папери інших підприємств і держави (акції, облігації, векселі, кредитні карти, дивіденди), вкладенням коштів у статутний капітал інших підприємств, в банк на депозитні рахунки.

Підсистема науково-технічних методів управління та інновацій в туризмі передбачає запровадження нових процесів, нових продуктів та нових технологій з надання туристичних послуг, а також шляхом створення ефективної системи підготовки, перепідготовки фахівців туристичної сфери. Новий товар стає інновацією, якщо він важливий, унікальний, стабільний та продається за ціною, яка доступна для споживачів. Специфіка туризму як галузі полягає в тому, що споживачі найчастіше потребують не нового продукту, а нових вражень, а це обумовлює перехід від економіки пропозицій до економіки попиту. Інновація в туристичній сфері передбачає розроблення оригінального підходу чи нових шляхів використання діючих ресурсів та одночасних пошуків нових.

Базуючись на положеннях Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) інновації в туристичній сфері запроваджуються у трьох напрямах:

організаційному: сюди входять інновації, які стосуються системи і структури управління, а саме: реорганізація туристичного підприємства шляхом поглинання конкуруючих суб'єктів з використанням нових технологій і техніки; зміни в кадровій структурі через підвищення кваліфікації працівників, поліпшення фінансової діяльності тощо;

інновації в маркетинговій сфері за рахунок охоплення нових груп клієнтів та їхніх потреб;

інновації, які стосуються змін споживчих властивостей туристичного продукту.

Зарубіжні дослідники сучасних тенденцій в туризмі обґрунтовують інновації, які запроваджує сучасний туризм. Зокрема, В. Абернаті, К. Кларк розрізняють нішеві, революційні, архітектурні інновації. В.А. Молчанова виділяє дев'ять типів інновацій: інновація продукту, процесу, інновації в управлінні, бізнес-моделі, маркетингова інновація, інновація в логістиці, інституціональні, концептуальні інновації.

Більшість дослідників одностайні в тому, що інноваційні технології стосуються насамперед трендів в Е-туризмі, які стали невід'ємною часткою економічного і соціального життя сьогодення: реклами туристичних послуг, бронювання готелів, продаж через інтернет білетів тощо.

Важливою підсистемою механізму управління туристичною діяльністю є інформація та маркетинг, а саме: забезпечення необхідною та динамічною інформацією про специфіку туристичного ринку, організація і спрямування всіх елементів комерційної активності, безпосередньо пов'язаних з вивченням потреб клієнтів і перетворення їх купівельної спроможності у фактичний попит на конкретний товар або послугу.

Вона виконує також міжнародні функції: формування позитивного іміджу території у світі та оптимальна реалізація туристичного-рекреаційного потенціалу через різні форми митного регулювання, транскордонного та міжнародного співробітництва. Інформаційне забезпечення механізму управління туристичною галуззю - це цілий комплекс інформації: природно-географічної, історичної, культурної, економічної та інших видів, що виокремлює країну чи регіон з точки зору організації туристичного господарства.

Джерелами інформації служать:

Статистичні дані про суб'єктів туристичної діяльності та туристичні потоки, надані відомчою звітністю. Нині спостерігається невідповідність європейській практиці методики оцінки туристичних потоків в Україні.

Інформація про туристично-рекреаційний потенціал країни чи регіонів, яку містять наукові розробки, публікації, дисертаційні дослідження, методичні рекомендації, а також результати розробки та реалізації туристичних інвестиційних проектів.

Рекламно-довідкова інформація про туристично-рекреаційний потенціал території та туристичні продукти, їх види, ціни, особливості, яку надають туристичні організації з метою здійснення маркетингової політики туристичної фірми із просування туристичного продукту.

У підсистемі інфраструктурного забезпечення туристичного ринку виділяють загальну і специфічну (власне туристичну) інфраструктуру. Шляхи сполучення, банки, водопостачання, страхові компанії, електрокомунікації - це елементи інфраструктури, які використовуються багатьма галузями економіки та сфери послуг, зокрема й туризмом - складові загальної інфраструктури. Специфічна інфраструктура містить елементи, які використовуються тільки туристичною діяльністю.

Готельне та ресторанне господарство є важливим чинником для розвитку туристичної діяльності. За даними департаменту туризму та курортів Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, у Києві, головному центрі в'їзного туризму країни, в Україні нараховується 4500 засобів розміщення. Розвиток готельного бізнесу в Україні багатьма експертами вважається недостатнім. Інфраструктура готельного ринку не задовольняє попит на готельні послуги ні за кількістю, ні за якістю. Матеріально-технічна база більшості готелів застаріла і не відповідає міжнародним стандартам.

Великою перепоною для розвитку туризму в Україні є транспортна система, низька якість автомобільних шляхів та нераціональні залізничні маршрути. Потребує впровадження нової логістики залізничних напрямів, які сприятимуть розвитку внутрішнього туризму.

Важливою складовою механізму управління туристичною діяльністю є екологічна підсистема, яка передбачає оптимальне використання туристично-рекреаційного потенціалу території на основі концепції сталого розвитку через визначення комплексних нормативів туристично-рекреаційного навантаження на об'єкти і території.

Останнім часом вченими часто використовуються поняття ємкість природного середовища, природно-ресурсного потенціалу як потенціальні можливості території.

У багатьох країнах уже впроваджені нормативи гранично допустимого навантаження рекреаційних ресурсів, наприклад, гранична кількість туристів на території національного парку, лісу, пляжу та ін.

Треба відзначити, що розробка об'єктивних показників ємкості території, які б могли використовуватися на практиці, поки що перебуває в процесі наукових пошуків і спеціальних досліджень.

Висновки та перспективи подальших досліджень

туристичний сфера управління послуга

Подальший розвиток туристичної діяльності в Україні потребує вдосконалення механізму управління в інтегральній єдності усіх його підсистем шляхом пошуків оригінальних підходів чи нових методів використання існуючих ресурсів та одночасно пошуків нових. Назріла необхідність у створенні спеціально уповноваженої організації, яка була б виконавчою владою у сфері туризму. Актуальним також є внесення поправок до «Закону про туризм» і приведення його положень у відповідність до європейського законодавства. Стратегічним напрямом покращення роботи механізму управління є також підвищення рівня інфраструктурного забезпечення, особливо транспорту та готельного господарства.

Список використаних джерел

1. Біль М., Третяк Г., Крайник О. Механізм державного управління туристичною галуззю (регіональний аспект): наук.розробка. К.: НАДУ, 2009. - 40 с.

2. Должикова-Поліщук Л. Особливості та тенденції управління туристичною діяльністю. / Актуальні проблеми економіки № 9 (159), 2014. - с. 103-112.

3. Мальська М.П. Економіка туризму: теорія та практика:підручник. / Мальська М.П., Рутинський М.Й., Білоус С.В., Мандюк Н.Л. - К.: «Центр учбової літератури», 2014. - 544 с.

4. Молчанова В.А. Инновации в туризме: классификация и направления инновационных изменений. Режим доступу: http://isei.community. host.ru/ thread/?thread_mid=514238894.

5. Управління регіональним розвитком туризму: навч. посіб./ За ред. В.Ф.Семенова. -Одеса-Сімферополь, ВД «АРІАЛ», 2012. - 340 с.

6. Управління регіональним розвитком туризму: навч. посіб. /Д.М.Сетченко, І.В.Безуглий, Н.П.Турло, С.М. Мархонос; за ред. Д.М.Стеченко. -К.: Знання, 2012. - 455 с.

7. Abernathy, W.J. and Clark, R.B. Innovation: Mapping the winds of creative destruction // Research Policy. - 2002. Vol.14.- P.138-152.

8. http//koda.gov.ua/oblderzhadministratsija/structura/structurni- pidrozdili-oda/departament-ekonomichnjgo-rozvitku-i/

9. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=247600952

10. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/224-2015-%D0%BF

Аннотация

Статья посвящена механизму управления туристической деятельностью в Украине и анализу особенностей формирования его основных подсистем. Проанализированы основные подсистемы механизма управления в Украине: институциональное обеспечение, подсистема финансовоэкономических методов, совокупность научно-технических методов, подсистема информационно-маркетинговой, подсистемы инфраструктуры и экологической подсистемы.

Ключевые слова: механизм управления, институциональное обеспечение, финансово-экономические методы управления, инновационный потенциал, инфраструктурное обеспечение, информация и маркетинг.

Abstract

The article deals with the peculiarities of forming the mechanism activity management in Ukraine at various regional levels. The analysis of the main subsystems of the management mechanism in Ukraine: institutional support, subsystem of financial and economics methods, a set of scientific and technical methods, subsystem of information and marketing, infrastructure subsystem and ecological subsystem are analyzed.

Keywords: the mechanism activity management, subsystems of the management mechanism, institutional support, subsystem of financial and economics methods, a set of scientific and technical methods, subsystem of information and marketing, infrastructure subsystem, ecological subsystem.

Размещено на Allbest.ru