Туристські ресурси світу (на прикладі Європейського, Азіатсько-Тихоокеанського туристичних регіонів)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм ,оздоровлення, що врешті-решт означає здоров'я - є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов'язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що в екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

На сьогодні рекреаційно-туристична галузь, є однією з найбільших галузей економіки в світі, яка за результатами 2005 року, утворила 10,7% світового внутрішнього продукту і поглинула біля 11% витрат споживачі. Враховуючи важливість туристичних ресурсів світу, а в особливості ресурсів Європейського та Азіатсько-Тихоокеанського регіонів, не можна не відзначити актуальність їх дослідження.

Предметом дослідження виступають туристичні ресурси Європейського і Азіатсько-Тихоокеанського регіонів світу.

Об'єктом дослідження виступає ресурсно-туристичний потенціал Європейського та Азіатсько-Тихоокеанського регіонів світу.

Методи дослідження: збір інформації про туристичні ресурси світу за різними джерелами, аналіз ресурсів Європейського і Азіатсько-Тихоокеанського регіонів світу.

1. Загальне поняття про світові туристичні ресурси

Туристична діяльність, як головна форма рекреації, належить до видів суспільної практики з яскраво вираженою ресурсною орієнтацією. Морські узбережжя із комфортними погодно-кліматичними умовами, гірські та приозерні ландшафти, мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, пам'ятки історії та культури стали тим підґрунтям, на якому здавна базується активний відпочинок людини і сформувалася потужна галузь нематеріального виробництва -- індустрія туризму.

До туристичних ресурсів можна віднести все, що може бути використано для задоволення потреб туристів. Це можуть бути об'єкти та явища природного й антропогенного походження, що використовуються для відновлення життєвих сил людини та задоволення її соціальних потреб і впливають на територіальну організацію туристичної діяльності, формування територіальних туристичних комплексів, їх спеціалізацію та економічну ефективність [1].

Туристичні ресурси -- сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту [2].

Наявність і використання туристичних ресурсів грають важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Зокрема, країни Європи мають унікальне поєднання природно-рекреаційних і культурно-історичних ресурсів, які разом з розвиненою транспортною інфраструктурою та хорошим сервісом щороку приваблюють сюди велику кількість іноземних туристів.

Значними рекреаційними ресурсами володіють у своєму розпорядженні країни Азії, але політична нестабільність у багатьох регіонах цієї частини світу заважає їх повноцінному використанню. Широкі можливості в розвитку пізнавального та спортивного туризму мають країни Африки, але через низький економічного розвитку (в першу чергу це недостатньо розвинений транспорт і сфера послуг) використовуються вони дуже слабо.

Швидкими темпами розвивається океанічний туризм. Простору океанів і морів створюють чудові умови для круїзного туризму. Подорожі на комфортабельних морських лайнерах дозволяють заможним туристам ознайомитися з екзотичними країнами, відвідавши самі віддалені куточки планети. Океанічний туризм набуває все більшої популярності у світі [3].

2. Класифікація туристичних ресурсів

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову . Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу «нематеріальні туристичні ресурси.»

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виникнення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку. Подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму. Суспільні - для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують механізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків спостерігається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес [4].

Туристсько-рекреаційні ресурси природного походження.

Природні туристсько-рекреаційні ресурси варто розглядати як ресурси, що активно використовуються для збереження чи підтримки здоров'я індивідуума. До них можна віднести як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Групи природних туристичних ресурсів:

1. За походженням: фізичні, до яких належать компоненти неживої природи (геологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні ресурси); біологічні - жива природа (ґрунтові ресурси, флора, фауна); енергоінформаційні - специфічні поля ноосферної природи, що служать факторами привабливості (наприклад, місцевість чи ландшафт).

2. За видами рекреаційного використання: мінеральні води, грязі, ванни, солярії, ліси.

3. За швидкістю вичерпання ресурсів: вичерпні природні ресурси, тобто ті, кількість яких швидко зменшується в міру видобутку чи вилучення з природного середовища. Вони, своєю чергою, поділяються на відновлювальні (чисте повітря, прісна вода, родючий ґрунт, рослинність, тваринний світ) і невідновлювальні (грязі, мінеральні води тощо); невичерпні природні ресурси, до яких належить частина природних ресурсів (сонячна енергія, вітер, морські припливи).

4. За можливістю самовідновлення і культивування: відновлювані ресурси (наприклад, ліс) та невідновлювані ресурси (наприклад, незворотні кліматичні зміни).

До туристсько-рекреаційних ресурсів природного походження належать:

- клімато-терапевтичні;

- водні;

- бальнеологічні;

- ландшафтні;

- лісові;

- орографічні;

- флоро-фауністичні.

Клімато-терапевтичні, водні, бальнеологічні і ландшафтні ресурси належать до ресурсів першого порядку, вони безпосередньо впливають на розвиток туризму та рекреації в регіоні. До природних туристичних ресурсів другого порядку, які опосередковано впливають на рекреаційні і туристичні процеси, належать орографічні, лісові та флоро-фауністичні або біотичні складники [5].

Суспільні туристичні ресурси - матеріальні об'єкти, що несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися в екскурсійно-туристичній діяльності для задоволення специфічних соціальних і рекреаційних потреб особистості. Вони включають археологічні, архітектурні, паркові, техногенні, культурологічні ресурси.

Архітектурні споруди, як об'єкти споглядання, переходять до рангу туристичних ресурсів у разі їх унікальності та культурної значимості.

За функціональним призначенням архітектурні споруди, які залучені до туристсько-рекреаційної діяльності, поділяються на громадські, сакральні, або культові, фортифікаційні, технічні. На практиці архітектурні споруди із високим рівнем атрактивності досить часто мають подвійне використання. У них розміщуються музеї, готелі, ресторани тощо.

Археологічні ресурси відносно зрідка стають визначальним чинником формування туристичних комплексів чи спеціалізованих рекреаційних систем. Але знахідки археологів, зібрані в одному місці, формують музейні експозиції і стають привабливими для сотень тисяч туристів. Це, наприклад, Давні міста цивілізацій майя, інків у країнах Центральної Америки, Помпеї в Італії, Єгипет з його «Долиною Царів» у Луксорі тощо.

Літературно-мистецькі, героїко-виховні і науково-пізнавальні туристичні ресурси дуже часто пов'язані з іменами людей, які лишили слід в історії людства, чи знаковими подіями, що супроводжували розвиток культури й історії. Вони опосередковано впливають на формування і потужність туристичних потоків. Прикладами таких об'єктів є національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», створений у Батурині (Чернігівська область), національний історичний парк «Місце народження Авраама Лінкольна» (Кентуккі, США) [1, 5].

Подієві туристичні ресурси належать до динамічних чинників формування туристичних потоків, оскільки включають мотиваційні передумови подорожі до місця, де відбувається подія чи явище. Даний вид ресурсів не підлягає традиційному кількісному виміру. Можна говорити лише про міру впливу подієвих ресурсів на створення туристичної інфраструктури, формування туристичних потоків, яка у нинішньому світі, насамперед, залежить від реклами події та піаракцій навколо неї.

Класифікація подієвих ресурсів за тематикою:

1. Громадські.

· Гастрономічні фестивалі (Пивний фестиваль «Октоберфест» (Мюнхен, Німеччина), свято молодого вина Божоле Нуво (Франція), фестиваль морепродуктів на о. Гров (Іспанія), «Свято меду» (Мукачеве, Закарпаття)).

· Фестивалі і виставки квітів (Виставка тюльпанів (Нідерланди), фестиваль квітів у Челсі (Велика Британія), свято троянд (травень) і жасмину (серпень) у Грассі (Франція), фестиваль хризантем (Японія), фестиваль квітів (Таїланд), виставка квіткових експозицій на Співочому полі (Київ)).

2. Мистецькі.

· Музичні та театральні фестивалі і конкурси (Музичний конкурс «Євробачення», фестиваль джазу в Монтре (Швейцарія), «Слов'янський базар» (Білорусь), «Нова хвиля» (Латвія), «Таврійські ігри» (Україна), Фестиваль художнього драматичного мистецтва (Франція)).

· Кінофестивалі (Канський (Франція), Берлінський (Німеччина) кінофестивалі, кінофестиваль «Молодість» (Україна), «Кінотавр» (Росія)).

· Фольклорні обряди, свята і фестивалі (Midsummer's Day (Велика Британія), фестиваль кельтської музики (Франція), фольклорний фестиваль у Шешорах (Україна)).

3. Спортивні.

· Спортивні змагання (Літні і зимові Олімпійські ігри, чемпіонати світу і Європи з футболу й інших видів спорту, спартакіади). Ралі, перегони і регати (Перегони Формули-1, міжнародні автоперегони, наприклад, Париж - Дакар, регати: Vendee Globe, Volvo Ocean Race).

· Спортивні фестивалі («Лижний фестиваль» (Норвегія),»Перегони човнів» (Велика Британія)).

4. Культурно-історичні.

· Театралізовані шоу (Шоу Lord of the Dance (Велика Британія), «Кіносценія» (Франція), «Наше Різдво» (Україна)).

· Карнавали (Карнавал в Новому Орлеані (США), Венеціанський карнавал Італія), карнавал в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), карнавал в Мацатлані (Мексика)).

· Національні фестивалі і свята (Фестиваль Святого Патрика (Велика Британія, Ірландія), «Парад кохання» (Німеччина), весняні та осінні фестивалі (Китай), Дівалі або «Фестиваль Вогнів» (Індія)).

5. Економічні і політичні.

· Аукціони (Сотбі'с, Крісті'с (твори мистецтва, антикваріат, Велика Британія), NAFA (хутра, Канада), Гелос (твори мистецтва, Росія), FFS (хутра, Фінляндія), Flora Holand (квіти, Нідерланди)).

· Покази мод (Тиждень високої моди в Парижі (Франція), Milano Moda Donna (Італія), Тижні моди Mercedes-Benz).

· Ярмарки і виставки («Райзен Гамбург» (туристичний ярмарок, Німеччина), Брюссельський міжнародний книжковий ярмарок (Бельгія)).

· Автомобільні й авіаційні Салони (Детройтський (США), Франкфуртський (Німеччина), Лондонський (Велика Британія), Женевський (Швейцарія)).

· Політичні й економічні форуми (Всесвітній економічний форум у Давосі (Швейцарія), Генеральна асамблея ООН, зустрічі світових лідерів).

6. Релігійні.

· Релігійні свята, ходи і події (Сходження Благодатного вогню у переддень Воскресіння Христового) [1, 8].

3. Ресурси регіонів світу

Для розуміння особливостей протікання туристичних процесів у планетарному масштабі та потреб статистичного аналізу світ розділений на великі частини - туристичні регіони світу - зі спільними рисами природного, культурного, історичного, політичного характеру і подібними тенденціями розвитку, насамперед, міжнародного туризму.

Згідно підходів, запропонованих Світовою Туристичною Організацією, традиційно виділяють п'ять туристичних регіонів, у межах яких виокремлено окремі субрегіони (райони): Американський, у складі Північної, Центральної, Південної Америки та Карибського басейну, Європейський (Південна, Західна, Північна та Центральна і Східна Європа), Африканський (Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна Африка), Азійсько-Тихоокеанський, у складі Північно-Східної, Південної, Південно-Східної Азії та Океанії, куди також належать Австралія та Нова Зеландія. Окремим регіоном світового туризму є Близькосхідний, до якого належать країни арабського світу, компактно розташовані у Північній Африці та на Близькому Сході.

Слід мати на увазі, що згідно даного регіонального поділу до складу Південно-європейського субрегіону включені Туреччина, Кіпр та Ізраїль, до Північної Європи - Велика Британія та Ірландія, а до Центральної і Східної Європи також належать Росія, Казахстан, республіки Закавказзя і Середньої Азії.

Європейський регіон є безперечним світовим лідером за обсягами акумуляції туристичних потоків. У його межах здійснюється майже 55 % світових туристичних поїздок. У 2008 р. 6 із 10 найбільш відвідуваних туристами країн світу, знаходилися у межах Європейського туристичного регіону.

Серед них на 7-ій позиції розташовувалася Україна, яка за кількістю туристичних прибуттів пропустила перед себе визнаних світових туристичних грандів: Францію, США, Іспанію, Китай, Італію та Велику Британію.

На другій і третій позиції з помітним відставанням від Європи йдуть Азійсько-Тихоокеанський та Американський туристичні регіони, на які, відповідно, припадає майже 20 і 16 % від загальної кількості міжнародних туристичних прибуттів. У межах Африканського та Близькосхідного туристичних регіонах разом акумулюється 10 % від усього обсягу міжнародних туристичних прибутків [6].

Європейський туристичний простір виходить далеко за географічні межі Європи. Власне "європейськими" є Північно- і Західноєвропейський туристичні райони. До складу Південної Європи включені Ізраїль, Кіпр і Туреччина, а до району "Центральна і Східна Європа" додані Росія, країни Середньої Азії (Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан), Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан) і Казахстан. Такий підхід до районування туристичного простору є дискусійним і вимагає змін та уточнень, але він запропонований Світовою Туристичною Організацією і є основою для статистичної звітності й аналітичних досліджень у планетарному і регіональному масштабах. Він пояснюється як геополітичними й історико-культурними традиціями, так і тісними туристичними зв'язками між окремими країнами і районами. Тому дана регіоналізація - робочий інструмент для вирішення певних питань практичного характеру.

У межах Європейського туристичного регіону провідну роль за рівнем розвитку міжнародного туризму відіграють Південна та Західна Європа. Позитивну динаміку зростання кількості міжнародних прибуттів демонструють країни Центральної і Східної Європи, що пояснюється ліквідацією "залізної завіси" між Заходом і Східною Європою та СРСР після розпаду останнього і демократизацією суспільного життя. Як наслідок - світ, завдяки туризму, "відкриває" для себе колишні тоталітарні держави.

Незмінно потужним, на рівні 450-500 млн. візитерів щороку, лишається обсяг туристичного потоку до країн Європейського туристичного регіону. Такий стан речей обумовлений впливом кількох груп чинників.

По-перше, потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал: тисячі кілометрів морських пляжів, освоєні гірські системи, мозаїчність і різноманітність ландшафтів, рясна річкова й озерна мережа, багаті бальнеологічні ресурси, багатство різноманітних історичних, архітектурних і археологічних пам'яток, значна кількість культурних, сакральних і техногенних атракцій (мегаліти, монастирі, церкви, музеї, тематичні парки, аквапарки, розважальні заклади тощо), численні події, які використовуються у туристичній індустрії і формують значні туристичні потоки.

По-друге, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники: високий рівень економічного розвитку більшості країн регіону, якісна транспортна і соціальна інфраструктура, тісне сусідство держав, давні та багаті культурні традиції, у тому числі напрацьована культура відпочинку і подорожі, релігійна й етнічна толерантність, притаманна населенню більшості країн Європи, відносно низький рівень злочинності і висока безпека життя, якісні трудові ресурси, традиційно високий рівень розвитку туристичної індустрії та якості обслуговування.

По-третє, сприятливий політичний клімат: давні демократичні традиції суспільно-політичних устроїв, стабільність політичної ситуації в більшості європейських країн, функціонування Європейського Союзу, формування єдиної єврозони і спрощення процедур в'їзду - виїзду туристів, що дозволяє безперешкодно відвідувати ряд країн.

Перспективи розвитку туризму у Європейському регіоні пов'язані із ширшим залученням ресурсів східноєвропейських, особливо пострадянських країн, їх інтеграцією до єдиного туристичного середовища і створенням сучасної туристичної інфраструктури.

Серед країн, які найбільше приваблюють туристів, варто відзначити такі:

Франція - середземноморські узбережжя (Лазурове узбережжя), історико-архітектурні пам'ятки. Країна має сприятливі кліматичні умови для розвитку як літніх, так і зимових видів туризму. У Франції здійснюються 10 відсотків гірських баз світу, популярний конгресний туризм - понад 500 конгресів кожний рік. Щороку цю країну відвідує майже 79,3 млн. туристів, а доходи від туризму становлять 55,6 млрд. доларів США.

Іспанія. Популярними районами серед туристів є Канарські острови, райони Коста-Брава, пляжі Коста-Дорада, Коста дель Соль, острів Мальорка та давньоісторичні міста. Іспанію щорічно відвідує 57,3 млн. туристів, доходи від туризму становлять 61,6 млрд. доларів США.

Італія. Основними туристичними центрами є Рим, Неаполь та Флоренція. Пам'ятки 22 міст Італії є унікальними, а 1350 з них вважають надзвичайно привабливими. Щороку країну відвідує 42,7 млн. туристів, доходи становлять 45,7 млрд. доларів США.

Велика Британія популярна незайманою природою, історичними містами та музеями, а південь її славиться піщаними пляжами.

Щорічно до країни прибувають 30,2 млн. іноземних туристів, доходи складають 36,03 млрд. доларів США.

Найпривабливішими для туристів гірськими регіонами світу, що вирівняються мальовничими ландшафтами, чистим повітрям і незагосподарованими просторами, є Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, гірські райони Скандинавських країн, Карпати. Нині лише Альпійський макрорегіон щорічно відвідує близько 150 млн. осіб.

Для розвитку зимових видів туризму (гірськолижний, санний) використовуються й гірські райони Іспанії - Піренеї; Греції - гірськолижний центр Парнас Верміон, Піліон, Олімп.

Серед інших країн, які приваблюють значну кількість туристів, варто відзначити Німеччину, Угорщину, Грецію, Чехію, Австрію, Швейцарію, які мають не лише відповідну інфраструктуру, а й дуже давні традиції приймання значних потоків відпочивальників і туристів.

Один із найбільших туристичних центрів з використання бальнеологічних ресурсів розташований у Європі, в Угорщині. Тут в околицях Будапешта в 14 місцях із надр пробиваються 523 життєдайні потоки. Саме тут розташована найбільша в Європі купальня «Сечені». До відомих у світі бальнеологічних курортів належать також курорти Греції, Австрії [7]. туристичний соціальний європейський

Азійсько-Тихоокеанський туристичний регіон включає полярні типи країн. З одного боку - Японія, Австралія і Нова Зеландія, які належать до світових економічних лідерів та найбагатших країн з високим рівнем розвитку, а з іншого - Афганістан, Непал, Шрі-Ланка, М'янма, Бангладеш, Папуа - Нова Гвінея, які належать до найбідніших держав світу. До регіону також належать Китай та Індія - країни з більш ніж мільярдним населенням кожна, з потужним сировинним і промисловим потенціалом, але з низькими прибутками на одного жителя.

Туристичні ресурси регіону відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у туристичній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіону.

Стрімко завойовують міжнародний туристичний ринок країни Південно-Східної Азії. Таїланд, Індонезія, В'єтнам, поряд із традиційним для західного споживача відпочинком на чистих пляжах, якісним дайвінгом, численними розвагами на кшталт мавпячих чи слонячих театрів, фестивалів трансвеститів, тайського боксу тощо, пропонують широкі можливості для екологічного туризму і пізнання біологічного різноманіття, для релігійного туризму і знайомства з буддизмом та специфічною для європейців і американців східною культурою, для дешевого шопінгу.

У кінці першого десятиліття ХХІ ст. країни Південно-Східної Азії дещо втратили свої позиції на ринку туристичних послуг у порівнянні з 1990 роком. Це пояснюється низкою причин: фінансова криза у країнах Південно-Східної Азії у 1997-98 роках; спалахи небезпечних захворювань протягом 2002-03 років; катастрофічне цунамі у 2005 році, яке практично повністю знищило туристичну інфраструктуру окремих районів Таїланду та Індонезії, протести місцевого населення проти інтенсивного розвитку туризму і навіть терористичні акти.

Значна кількість острівних країн в Океанії існує за рахунок міжнародного туризму. Федеративні Штати Мікронезії, Палау, Фіджі вже тривалий час асоціюються у західного споживача із туристичним "раєм" - блакитні лагуни з чистою водою і теплим піском пляжів, коралові рифи, екзотична флора і фауна манять до себе тисячі мандрівників. Але відсутність на багатьох островах в Океанії постійного населення через нестачу питної води і ресурсів першої необхідності ускладнює розвиток туристичної індустрії. Десятки і сотні кілометрів ідеальних пляжів чекають свого часу.

Загалом в Азії є значні рекреаційні ресурси. Тут і десятки тисяч кілометрів узбережжя теплих морів, і найвищі у світі гори, і тисячі унікальних історичних та архітектурних об'єктів, і дуже самобутня культура. Втім, потік туристів до країн Азії стримують різні політичні і соціальні фактори. У багатьох з них існують тоталітарні режими, тривають військово-політичні конфлікти. Недостатня кількість об'єктів сервісу та малорозвинена транспортна мережа у країнах Південно-Східної Азії.

Цей регіон не відзначається збільшенням показників з приймання туристів, а навпаки, щороку вони знижуються. Найбільших втрат зазнали Гонконг, Сінгапур, Індонезія, Японія, Австралія, Філіппіни, Нова Зеландія.

Водночас, Таїланд збільшив прийом туристів, хоча грошові надходження загалом від галузі знизилися. Стабільно розвивається туристична галузь Китаю. А Південна Корея - "торговий рай" збільшила і кількість туристів, і заробітки на них. Загалом цей регіон відвідує в середньому 173,8 млн. туристів, доходи від надання туристичних послуг становлять майже 190,9 млрд. дол. США.

Південна Азія також досить приваблива мандрівників. Серед країн, які значно поліпшили свої показники, варто відзначити Іран, Шрі-Ланку та Індію.

Найпривабливішими місцевостями цього регіону є екзотичні острови Індійського океану, Індія з її культурою, традиціями, архітектурними пам'ятками, екзотикою тамтешніх мешканців тощо. Щороку її відвідує близько 5,4 млн. туристів, а дохід становить майже 11,8 млрд. доларів США.

Загалом за рейтингом регіонів світу на 2008 р., Південна Азія посідає останнє місце за прийманням туристів (10,3 млн.) та за надходженнями від іноземного туризму (15,1 млрд. дол. США).

До найбільш популярним з точки зору міжнародного туристичного попиту країнам Азії можна віднести Туреччину, Кіпр, Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати, Китай, Японію, Індонезію, Таїланд, Індію, Шрі-Ланку, Мальдіви, Малайзію, Філіппіни, Сінгапур, Непал, Йорданію, Ліван, Монголію.

Порівняно нещодавно туризм став активно розвиватися в таких країнах, як Південна Корея, Лаос, Камбоджа, В'єтнам. В Азії можна відвідати і невизнану державу - острів Тайвань.

Таким чином, Азіатсько-Тихоокеанський регіон є найбільш динамічним регіоном світу. Але потік туристів сюди поки ще не настільки великий, як в країни Європи та Америки.

Очікується, що в недалекому майбутньому деякі країни цього регіону вийдуть на передові позиції за кількістю туристів, що відвідують їх [7, 8].

Висновки

Отже, Європейський і Азіатсько-Тихоокеанські регіони мають сприятливі умови і багаті рекреаційно-туристичні ресурси для лікування і відпочинку населення, розвитку туризму і спорту.

До рекреаційно-туристичних ресурсів регіонів належать сукупність об'єктів і явищ природного і антропогенного походження, природні і культурно-історичні комплекси, що використовуються для туризму, лікування, відпочинку.

До природних ресурсів належать кліматичні особливості певної території, наявність водних ресурсів, мальовничих ландшафтів, національні парки, заповідники та заказники. Особливий стан регіонів характеризує рослинний та тваринний світ. Річки, озера, водосховища, ставки, моря, океани -- придають особливу привабливість для організації туризму, для створення та використання установ, організацій оздоровчого призначення. Для цього використовують території, де є лікувальні води, лікувальні грязі, на базі яких розгортають діяльність курорти. Важливе значення для оздоровлення та лікування людей має використання кліматичних особливостей кожної території.

Кожний регіон світу особливо Європейський має значні можливості для розвитку курортної та туристичної діяльності. Цьому сприяють потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний потенціал, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники, та сприятливий політичний клімат.

Що стосується Азіатсько-Тихоокеанського регіону то він також є досить привабливим для туристів, особливо Південна Азія зі своїми екзотичними островами, але через нестабільну політичну ситуацію потоки туристів у регіоні з кожним роком скорочуються. Проте це не означає, що Азіатсько-Тихоокеанський регіон не розвивається в туристичному бізнесі. Він є найбільш динамічним регіоном світу. І за прогнозами науковців очікується, що в недалекому майбутньому деякі країни цього регіону вийдуть на передові позиції за кількістю туристів, що відвідують їх.

Література

1. Смаль І.В. Глобальний і регіональний вектори розвитку туризму//Географія в інформаційному суспільстві/Збірник наукових праць.

2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Туристичні ресурси.

3. Українські підручники / Географія / Соціально-економічна географія світу, 10 клас / Рекреаційні ресурси. Туризм. Напрямки світового туризму.

4. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - Київ, 2001.

5. Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - Природнокліматичні туристичні ресурси.

6. Офіційний сайт Світової туристської організації UNWTO [unwto.org]

7. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу: навчальний посібник. - Ніжин: Видавництво НДПУ імені Миколи Гоголя, 2010.

8. Стафійчук В.І. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа, Азія, Австралія та Океанія : [навч. посіб.] / В.І. Стафійчук, О. Малиновська. - К. : Альтерпрес.

Размещено на Allbest.ru