Метеорологічна обсерваторія на г. Піп-Іван як туристичний об’єкт Чорногірського масиву

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТЕОРОЛОГІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ НА Г. ПІП-ІВАН ЯК ТУРИСТИЧНИЙ ОБ'ЄКТ ЧОРНОГІРСЬКОГО МАСИВУ

к.г.н. Габчак Н.Ф. (ЗакДУ)

Проведено аналіз історичного минулого та сучасного стану метеоролого-астрономічної обсерваторії на г. Піп-Іван, що розташована в межах Чорногірського масиву. Виділено особливості природно-ресурсного потенціалу досліджуваної території та перспективи його туристичного використання. Доведено унікальність пам'ятки-обсерваторії на Чорній горі та розглянуто перспективу її відновлення з ціллю туристичного використання в межах високогірної території.

Проведен анализ исторического прошлого и современного состояния метеоролого-астрономической обсерватории на горе Пип-Иван, которая расположена в пределах Чорногорского массива. Выделено особенности природно-ресурсного потенциала изучаемой территории, а также перспективы его туристического использования. Доведено уникальность данного объекта и рассмотрено перспективу его обновления в пределах высокогорья.

туристичний обсерваторія чорногіський карпати

The analysis of historical past and current state of meteorological and astronomical observatory on Pip-Ivan, which is located within the Montenegrin array, was carried out. The features of the natural resources potential of the study area and its future travel use were selected .The uniqueness of the attraction - the observatory on the Black Mountain was proved and the prospect of its recovery for the purpose of travel use within the high-mountain area was investigated.

Постановка проблеми. Туристичний ринок Карпатського регіону є важливою складовою туристичної інфраструктури України, однак він не займає лідируючих позицій і на, нашу думку, не в повній мірі використовує наявний природно-ресурсний потенціал на досліджуваній території. Чорногірський масив - найвищий масив України, розташований у південно-східній частині Українських Карпат з унікальними природними системами, безперечно, є одним з найбільш відомих «туристичних магнітів», який з кожним роком відвідує все більша кількість рекреантів. Гору Говерлу (2061м) та ще п'ять «двохтисячників», які оконтурюють гребеневу лінію головного хребта г. Петрос (2020м), г. Ребра (2001м), г. Гутин - Томнатик (2016м), г. Бребенескул (2037м), г. Піп-Іван (2020м) у 2010 році відвідало 33 тисячі туристів.

В умовах економічного дефіциту зрозуміло, що великих капіталовкладень в розвиток туризму на даній території не очікується найближчі 5 - 10 років. Тому постають питання визначення сучасних передумов і подальших тенденцій розвитку туризму Карпатського регіону із залученням наявних природних та історико-культурних об'єктів (в т.ч. промислових, воєнних, цивільних), що в подальшому дозволить об'єктивно та раціонально підійти до питання створення туристичної логістичної інфраструктури. В Україні є можливості створити сучасну інфраструктуру, яка б відповідала світовим стандартам, але її реалізація потребує комплексного наукового підходу і державної підтримки в межах вітчизняного законодавства.

Актуальність дослідження полягає у необхідності вивчення питання розвитку туристичної інфраструктури високогірних районів Українських Карпат для створення безпечних умов відпочинку та пересування туристів по гірській місцевості. Не достатнє туристичне освоєння та відсутність сучасних засобів організації туристично-рекреаційної діяльності виступає негативним чинником, який гальмує розвиток туризму Чорногірського масиву, а також недостатній рівень охорони природи та екологічної освіти подорожуючих наносить непоправну шкоду надзвичайно перспективним для рекреаційної діяльності територіям.

Метою даної роботи - охарактеризувати туристично-рекреаційне господарство Чорногірського масиву та довести унікальність його туристичної пам'ятки - метеорологічної обсерваторії на Чорній горі як перспективного туристичного об'єкту майбутнього. Через публікацію результатів проведеної роботи маємо на меті привернути увагу державних структур малого та середнього бізнесу до рекреаційних багатств високогірних територій Українських Карпат.

Виклад основного матеріалу. Аналіз публікацій із цієї проблематики свідчить, що українські та закордонні вчені неодноразово в своїх наукових працях піднімали питання історії, стану та перспектив використання метеорологічної обсерваторії на Чорній горі, навіть, був розроблений спільний українсько-польський проект (з ініціативи Івано-Франківської держобладміністрації) по відновленні та можливості його подальшого туристичного використання в умовах високогір'я, але, на жаль, питання фінансування так і до кінця не були узгоджені, а, отже, - не реалізований проект. Окремо варто назвати результати науково-прикладних студій Нестерука Ю.Й. та Рожка І.М.[ 5,6], Клапчука В.М. [3], Федорченка В.К., Дворову Т.Н. [12] та інших щодо вивчення природно-ресурсного потенціалу Чорногірського масиву та питань відновлення і можливості подальшого використання унікальної пам'ятки історії та архітектури - залишків обсерваторії на г. Піп - Іван.

Чорногора - двадцятикілометровий хребет з відмітками 2000 м над рівнем моря, що займає панівне становище у просторі гірської системи і як об'єкт туризму представляє значний інтерес. Його орфографічною особливістю є неоднаковість південних та північних схилів. Якщо південні схили падають вниз у глибокі долини, то північні переходять у поперечні бокові хребти з пологими схилами, але стрімкими боковими стінками. В умовах високогірного рельєфу, а, на нашу думку, це рельєф з абсолютною висотою більше 1800м є своя специфіка провадження «безпечного» туризму, який потребує на маршруті чітко продуманих зупинок та місць повноцінного відпочинку подорожуючих, тому реконструкція та відновлення метеорологічної станції у заклад готельного типу є важливим для даної території.

Історія розбудови туристичної інфраструктури Чорногірського масиву складає 4 основні етапи: 1) початковий етап; 2) етап після І Світової війни; 3) за часів СРСР; 4) сучасний (новітній). Саме початковий етап припадає на середину XIX ст.., де першим туристом відповідно до архівних даних був М. Романовський, який у 1858р. з с. Космач через гори Рокиту, Гордю, Шекелівку та Синяк добрався до Чорногори. Пізніші відомості про туристів датовані 1875 та 1876 рр., коли члени Товариства Татранського провели перші туристичні мандрівки на Говерлу [3].

У 1926 р. з'явилося багато детальної інформації про подорожі українських туристів, насамперед, членів громадських організацій «Пласт» та «Луг». У 1930-х рр. було написано багато путівників по Східних Карпатах, в тому числі Чорногорі, а саме найпопулярніші з них «Przewodnik na Czarnohorк i do Wschodnich Beskidуw», «Wschodnie Karpaty» та «Przewodnik zdrojowo-turystyczny na 1931-32 r.» [3].

Окремою сторінкою в розвитку туризму та відпочинку Карпатського регіону є діяльність українських і польських громадських організацій. Серед них - Галицьке Товариство Татранське, яке нараховувало понад 2200 членів та видало в 1910 р. 30 томів «Записок Товариства Татранського», збудувало 21 схроніско (притулок), в т. ч. під г. Говерла в урочищах Гаджина та Завоєля та г. Піп Іван біля витоків потоку Погорілець; Станіславське відділення Товариства Татранського у 1876 р. влаштувало прогулянку з музикою у супроводі десятків лісників з Надвірної на Говерлу, а в 1878 - з Делятина на Говерлу. З ініціативи жаб'євського пароха С. Витвицького (чи не єдиний з українців належав до Товариства Татранського) в 1878 р. створено Чорногірське відділення Товариства Татранського та Коломийський округ. Головою Коломийського відділення був директор гімназії О. Скупневич, заступником - Г. Гофбауер, який в 1897 р. видав путівник по Чорногорі. Воно ставило собі за мету побудувати притулки для туристів, організувати заробіток гуцульської бідноти, відродити дрібний промисел, прикувати увагу вчених до незнаного досі в природничому і етнографічному плані закутку [3]. Діяло декілька притулків і серед них найбільшим був постійно діючий притулок під Говерлою в урочищі Заросляк, збудований 1879-1881 роках, який в 1908 році згорів. Значну роль у туристичному вивченні досліджуваної території належала одному з перших українських туристично-спортивних організацій Галичини товариству «Чорногора», що засноване у квітні 1910р. любителями мандрівок Станіслава (сучасний Івано-Франківськ). У Статуті Товариства було прописано основну мету його діяльності: огляд і пізнання (під туристичним і науковим кутом зору) усіх земель, що належать до Польської держави, а особливо Карпат, розповсюдження зібраних про них відомостей; заохочення членів товариства, туристів, дослідників природи до мандрівок і наукових досліджень зазначених вище земель, а також полегшення їх перевезення та побуту. Для досягнення цієї мети було вирішено: організовувати мандрівки; видавати свій журнал; сприяти публікаціям наукових праць; туристичних карт; проводити курси з підготовки туристів; будувати і утримувати туристичні притулки та будинки для літнього відпочинку; на маршрутах установлювати дороговкази; домагатися пільг для членів Товариства при оплаті за проїзд залізничним транспортом; утримувати штатних працівників (провідників і гірську сторожу); створити фахову бібліотеку-читальню. Товариство висловило також готовність до співпраці з іншими організаціями (як українськими, так інших народів), що мали подібну мету діяльності [12].

Другий етап туристичного освоєння Чорногори включав вже діючі та створення нових захисток на Яблуницькому перевалі, під г. Піп Іван, на хр. Кострича, на пол. Маришевськiй, під пол. Кукул зі сторони Ворохти, а з боку нинішнього Закарпаття - на полонинах Рогнєска та Менчул Квасiвський («Mйrkova chata»), пiд г. Гутин-Томнатик. Крім того, тут також для потреб туристів було обладнано кілька помешкань полонинських пастухів, лісничівки, сироварня на полонині Квасiвський Менчул. Слід зазначити, що просторове розміщення цих захистків було оптимально сплановане для безпеки туристів у разі непогоди і це є добрим прикладом для відновлення їх у наш час [5]. Активно в організації туристичної діяльності працювало польське товариство «Приятелі Гуцульщини», з головним управлінням у Варшаві, а у воєводських та повітових містах діяли його відділення (експозитури). Утворення цього товариства у другій половині 1933 р. було зумовлене підвищеною увагою населення до особливостей гуцульського регіону [3]. Надзвичайно цікава подія відбувалася 8-9 червня 1934 р. в м. Яремча - з'їзд суб'єктів туристичної індустрії Польщі під назвою «Розвиток туристики, оздоровниць та літнівок в Карпатах Польських». На з'їзді обговорювались питання та були прийняті рішення щодо покращення транспортної інфраструктури Карпат, а саме будівництво нових залізничних та автомобільних сполучень та покращення стану існуючих. Важливою також була прийнята класифікація туристичних притулків На теренах Гуцульщини планувалося будівництво притулків на г. Шпиці (II а класу), г. Кострича (II класу) та під г. Піп Іван (II б класу). Розроблено та затверджено також Інструкцію для туристів. Слід зауважити, що ці заходи, які були розроблені ще 75 років тому, не втратили своєї актуальності й сьогодні [3].

Наприкінці 1933 року на схід від Вишківського перевалу налічувалось близько 34 об'єктів для ночівлі (притулків та туристичних прихистків), а на кінець 1938 року відділи Польського Товариства Татранського уже володіли 42 притулками, прихистками та туристичними базами. Всього, напередодні Другої світової війни, із 78 притулків для туристів в Польщі, 47 знаходились на теренах Східних Карпат. Створена мережа притулків дозволяла тисячам туристів пізнавати ці дикі та безлюдні гори [15]. Все це свідчить про активний розвиток туристичної інфраструктури в цей період на території Українських Карпат загалом та Чорногірського масиву зокрема.

У післявоєнний час Українські Карпати стали одним із найперспективніших рекреаційних комплексів СРСР. Завдяки значним фінансовим вкладенням у цьому регіоні було побудовано велику кількість об'єктів рекреаційного призначення - готелів, турбаз із невеликою кількістю філіалів - захистків у малодоступних місцях Чорногори: у підніжжі г. Говерла - в ур. Козьмещик і в ур. Завоєля; на полонині Рогнєска, причому ці прихистки були зведені на місці довоєнних аналогів й містилися переважно, на кваліфікаційних маршрутах для організованих туристських груп. Територіальна належність до Карпатського заповідника надала можливість Чорногірському хребту бути описаним у тогочасній туристичній літературі, в якій були розроблені туристичні маршрути із зазначенням вимог поведінки у межах заповідних територій [9,10,11]. Фактично з історичного нарису бачимо, що свого розквіту туристична інфраструктура Чорногірського хребта досягла до початку Другої світової війни. Під час війни більшість притулків на цій території були зруйновані і не відбудовані після її закінчення. Така ситуація не сприяла подальшому туристичному освоєнню Чорногори і як наслідок після проголошення незалежності України ми отримали туристичну інфраструктуру найвищого в Україні хребта у стані занепаду.

Туристичний сезон для Чорногори, з уваги на особливості високогір'я, зазвичай триває, від половини травня до половини жовтня. Вихідним пунктом для походів по Чорногорі з її північного боку є ур. Завоєля, що входить до смт. Ворохта - невеликий присілок над р. Прут, або побудована ще на 7 км вище спортивно-туристична база "Заросляк". Для східної частини Чорногори може бути зручним вихід з верхньої частини сіл Бистрець і Берестечко (Дземброня). З Закарпатського боку вихідними для походів на західну частину Чорногори будуть населені пункти Лазещина, Ясіня і Кваси, а на східну - села Богдан і Луги [8].

Чудові ландшафти та наявність цікавих водних об'єктів сприяє розвитку рекреації й туризму в умовах високогір'я. Туристичною перлиною Чорногори є сім унікальних озер, серед них найбільш відвідуваними - Брескул, Несамовите, Бребенескул та Марічейка. Ці озера володіють значним туристично-рекреаційним потенціалом, розташовані безпосередньо на маршрутах, прокладених цим хребтом. Вони є практично єдиним місцем придатним для розташування наметів та ночівлі у зв'язку з тим, що територія навколо озер більш-менш полога, на відміну іншої території хребта.

Верхів'я річок Пруту і Чорного Черемошу з г. Говерлою та 12 паркових лісництв, земельний фонд селянських спілок, а також землі селищних та міських рад входять до складу Карпатського національного природного парку (КНПП), де зосереджено чимало ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин, з яких близько 20 видів занесені до Червоної книги України. Основне завдання КНПП полягає у збереженні природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам'яток. Він є одним з основних рекреаційних районів Карпатського регіону та України. Кліматичні і географічні умови парку сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Рекреаційну та рекреаційно-господарську зону Карпатського НПП використовують для організованого туризму: тут допускається формування окультурених ландшафтів, розташовані місця відпочинку, санаторно-курортні та туристичні комплекси, створено туристичні та пізнавальні стежки [7]. З метою ознайомлення з природними екосистемами і геологічними та геоморфологічними пам'ятками у парку прокладена широка мережа екотуристичних маршрутів: ботанічний, зоологічний та географічний на Брескул, ландшафтний на Говерлу, ботанічний та ландшафтно-географічний на гору Піп Іван та багато інших. Щорічно Карпатський НПП відвідують близько 30-35 тисяч туристів. Також варто зауважити, що на досліджуваній території важливу природоохоронну роль відіграє Карпатський біосферний заповідник, який з 1992р. входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, а з 2000р. виступає українським. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат у м. Рахів [14].

Важливу роль для розвитку туризму відіграє ботанічна станція на полонині Пожижевській, яка була збудована в 1899 році та мала можливості для нічлігу туристів. Програмно займалась дослідженням гірської рослинності та вела метеорологічні спостереження. Була знищена під час Першої світової війни і відбудована в 1923 році. Знову була знищена в Другу світову війну і в подальшому продовжила свою діяльність в 50-х роках. У наш час тут знаходиться біостаціонар Інституту екології Карпат [15].

Найбільш відомою і відвідуваною пам'яткою Українських Карпат є покинута обсерваторія на Чорній Горі, початок будівництва якої датується 1935 роком. Вона сьогодні залишається надзвичайно привабливим об'єктом туризму й рекреації за рахунок свого вигідного розташування - на краю Чорногірського масиву, де немає практично ніякої альтернативи для зупинки туристів.

Цілою епопеєю виявилися спроби відбудувати обсерваторію. Розмови про це точаться вже більше сорока років, але поки-що безрезультатно. На державному рівні проводились зустрічі, конференції, наукові форуми щодо можливості її туристичного використання. Так, восени 1994 року в Західному науковому центрі Національної Академії Наук України відбулася нарада представників наукових і освітніх закладів, де вказувалось на доцільність відновлення обсерваторії; з ініціативи Івано-Франківської облдержадміністрації, національного університету «Львівська політехніка» та Варшавського університету 9-12 жовтня 1996 року в м. Яремча проходила українсько-польська науково-практична нарада на тему: «Метеоролого-астрономічна обсерваторія на горі Піп Іван - реставрація та шляхи відновлення діяльності». Ідея відновлення обсерваторії здобула міжнародний резонанс. Польські науковці обіцяли значну підтримку у втіленні проекту в життя [1]. З метою залучення коштів для реставрації обсерваторії прийнято рішення про звернення до держав-сусідів, які зацікавлені у її відновленні та відбудові; на початку 2002 року за участю зацікавлених установ із України та Польщі було створено Наукову раду координації науково-дослідних робіт обсерваторії; у червні 2004 року в Міністерстві освіти і науки України відбулася робоча зустріч представників польської та української сторін, на якій було зазначено: якщо обсерваторія буде відновлена українською стороною на 70%, лише тоді можна очікувати на фінансову допомогу польської сторони. Міносвіти України пообіцяло сприяння цьому проекту; 8 квітня 2005 року в Івано-Франківську відбулася чергова нарада з питань відновлення обсерваторії на г. Піп Іван та будівництва дороги із с. Шибене до державного кордону з Румунією; з ініціативи голови Івано-Франківської обласної ради, представника України у Раді Європи Ігоря Олійника та проректора з міжнародного співробітництва Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Ігоря Цепенди у травні 2007 року Прикарпатський національний університет та Варшавський університет вийшли з ініціативою створення на Прикарпатті Міжнародного центру зустрічей студентської молоді України та Республіки Польща; не так давно в Інтернеті з'явилося повідомлення, що коштом Євросоюзу на горі Піп Іван заплановано відновити обсерваторію. Було представлено проект відновлення обсерваторії, яка, згідно з дорученням Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2009 року, стане частиною майбутнього Молодіжного центру в с. Микуличин; у червні 2009 року архітектори з України та Європейського союзу ознайомилися з технічним станом будівлі колишньої обсерваторії на Чорногорському хребті. За результатами експертизи 22 липня 2009 р. було позитивно оцінено український проект відновлення колишньої обсерваторії зі збереженням окремих первісних архітектурних деталей; на підставі висновків експертів Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника прийняв рішення про відновлення обсерваторії як навчально-наукового центру вишу для студентів, який би діяв із травня до вересня. Крім цього, у будівлі обсерваторії заплановано розташувати науковий центр із дослідження рослинності КНПП та археологічну експедицію [4].

Реальним є й напрям використання споруди, пов'язаний з туризмом та рекреацією. Він стає особливо актуальним у зв'язку з планами будівництва автомобільної дороги між Україною і Румунією через Чивчинський хребет у Верховинському районі. В будинку обсерваторії могли б розміститися готель чи притулок для подорожніх або високогірна навчально-спортивна база. Відновлення діяльності цієї установи може стати хорошим початком для покращення туристичного сервісу та інфраструктури Чорногірського масиву, відвідання його більшою кількістю іноземних туристів.

З вищенаведеного, бачимо як факт те, що даний об'єкт зацікавив не тільки науковців, але й ділових людей, які розуміють перспективу майбутнього його використання. Є сподівання, що проект відновлення обсерваторії на Чорній Горі буде втілено в життя найближчим часом і вона стане основною складовою туристичних ресурсів Чорногори.

Пізнавальний, гірський, екологічний туризм це - інтегруючі напрямки рекреаційної діяльності на досліджуваній території, спрямовані на гармонізацію відносин між туристами, довкіллям та місцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристської діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання [2]. Поєднання цих видів туризму дозволить збільшити кількість подорожуючих, але при цьому зберегти природні атракції Чорногірського масиву за умови дотримання основних принципів спiвiснування природоохоронної роботи з рекреаційною діяльністю [6]:

по-перше, туристичні маршрути не повинні створювати небезпеки для існування популяцій рiдкiсних та зникаючих видів рослин і тварин. Суворий контроль за дотриманням дисципліни рекреантами (як наприклад в Татрах або Судетах). Для виходу рекреантів на головні хребти слід використовувати траверсні стежки. Придатні для цього й старі дороги на полонинах, що залишилися з часів інтенсивного ведення полонинського господарства;

по-друге, для влаштування наметових таборів мають бути чітко визначені місця. Особливо ця вимога стосується територій природно-заповідного фонду вищого статусу, де систематично спостерігаються масові порушення природоохоронного режиму;

по-третє, для раціонального поєднання природоохоронної роботи з рекреацією потрібна систематична екологічна освіта рекреантів службами природно-заповідних територій та лісництв, працівниками рекреаційних закладів;

по-четверте, вiдвiдання найцікавіших в атракційному розумінні місць має бути платне, як це практикується у бiльшостi рекреаційних реґiонiв Європи. Цей захід сприятиме дотриманню екологічно-санітарної ситуації й дасть змогу вдосконалити туристичний сервіс, що підтверджується на прикладі Польських i Словацьких Татр;

по-п'яте, для найповнішого рекреаційного використання цінних реґіонів Українських Карпат, наприклад Чорногори, потрібно використовувати в рекреації не тільки основні хребти, а й дотичні до них території. У масиві Чорногори потенційно-перспективними є середньогірні хребти Козьмеска, Озірний, Кострича, Стайки та ін., що зазначали дослідники ще на початку минулого століття [13]. Водночас це звільнить від рекреаційного навантаження найціннішу частину гірського пасма з оселищами рідкісної флори й фауни, яка відзначається підвищеною вразливістю до різноманітних проявів антропогенного впливу.

Висновки. Чорногірський масив має унікальні природні та історико-культурні особливості, які сприяють розвитку туризму і рекреації, а саме: 1) наявність на короткому відрізку території п'яти найвищих вершин Українських Карпат, а також семи високогірних льодовикових озер як унікальних туристичних об'єктів; 2) насичене історичне минуле території - залишки старого польського кордону вздовж усього Чорногірського хребта, сліди активних військових дій на цій території під час Першої світової війни, розташоване на перевалі між г. Говерлою та г. Велика Кознєска цвинтар австрійських солдатів, що загинули тут 30 серпня 1916-го року та ін.; 3) розташування на гірському масиві залишків унікального метеорологічного об'єкту, що пов'язаний з історичною та культурною спадщиною декількох різних народів: польського, українського, румунського, словацького; 4) ця територія належить до заповідного фонду Карпатського НПП і підтверджує унікальність та наукову цінність розташованих тут біотичних ресурсів, а також дає можливість суміщати екологічний і пригодницький туризм, підвищувати рівень екологічної освіти туристів.

Література