Історія формування туристичної привабливості Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія формування туристичної привабливості Закарпатської області

Корсак Р.В.

Анотації

У статті комплексно проаналізовано історію формування туристичної привабливості Закарпатської області. Дослідивши тенденції розвитку регіонального туризму, можна констатувати, що найбільшим сприятливими районами у Закарпатській області - є Рахівський, Тячівський, Міжгірський. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що туризм є ефективним засобом та дієвим джерелом збереження і пізнання екології та історико-суспільної спадщини Закарпаття.

Автор використав загально наукові та спеціальнонаукові методи дослідження. Зокрема, метод аналізу, синтезу, діалектичний метод, метод історизму, історико-хронологічний метод тощо. У науковому доробку віддано перевагу історичним методам дослідження: історико-генетичному, історико-порівняльному, історико-синтетичному, історико-діахронному, емпіричному аналізу тощо. туристичний історія екологія

Ключові слова: туризм, Закарпаття, атракційні місця, екологічний туризм, Рахівський район, туристичне бюро.

Korsak R.V.

doktor of historical sciences, professor, Uzhgorod National University, faculty of "Tourism", department of tourism infrastructure and services, (Ukraine, Uzhgorod), korsakr@i.ua

HISTORY OF FORMATION TOURIST ATTRACTIVENESS OF THE TRANSCARPATION REGION

The article comprehensively analyzes the history of the formation of tourist attraction Transcarpathian region. Examining trends of regional tourism, we can say that the most favorable regions in Zakarpattia region - is Rakhiv, Tyachiv, Mizhhirya. Background research due to the fact that tourism is an effective tool and an effective source of knowledge preservation and ecology, historical and social heritage of Transcarpathia.

The author used the general scientific and spetsialnonaukovi methods. In particular, the method of analysis, synthesis, dialectical method, historicism, historical and chronological method, etc. In the preferred scientific heritage historical research methods, genetic history, historical, comparative, historical and synthetic, historical and diachronic, empirical analysis and more.

Keywords: tourism, Transcarpathia, atraktiv places, ecotourism, Rakhiv district, tour desk.

Корсак Р.В.

доктор исторических наук, профессор Ужгородского национального университета, факультет "Туризма", кафедра туристической инфраструктуры и сервиса, (Украина, Ужгород), korsakr@i.ua

ИСТОРИЯ ФОРМИРОВАНИЯ ТУРИСТИЧЕСКОЙ ПРИВЛЕКАТИЛЬНОСТИ ЗАКАРПАТСКОЙ ОБЛАСТИ

В статье комплексно проанализирована история формирования туристической привлекательности Закарпатской области. Исследовав тенденции развития регионального туризма, можно констатировать, что самым благоприятными районами в Закарпатской области - есть Раховский, Тячевский, Межгорский. Актуальность темы исследования обусловлена ??тем, что туризм является эффективным средством и действенным источником сохранения и познания экологии и историко-общественной наследия Закарпатья.

Автор использовал общенаучные и специальнонаучные методы исследования. В частности, метод анализа, синтеза, диалектический метод, метод историзма, историко-хронологический метод и др. В научном наследии отдано предпочтение историческим методам исследования: историко-генетическом, историко-сравнительном, историко-синтетическом, историко-диахронной, эмпирическом анализа и тому подобное.

Ключевые слова: туризм, Закарпатье, атракцийни места, экологический туризм, Раховский район, туристическое бюро.

Постановка проблеми. Вважаємо, що однією з найпривабливіших серед туристичних регіонів України є Закарпатська область. Сьогодні - це один з найперспективніших субрегіонів розвитку Карпатського зеленого та етнокультурного туризму.

У Європі цей унікальний, високогірний район України знають як регіон, де разом з природою збереглася самобутня етнографічна культура корінних жителів краю. Не зважаючи на це, мусимо констатувати, що історія розвитку туристичної привабливості Закарпатської області достатньо слабо висвітлена у спеціальній туристичній літературі, що спонукало автора до написання цієї роботи.

Аналіз досліджень. Проблематику дослідження історії розвитку туристичної галузі у Закарпатті і відповідно у Рахівському районі та теоретико-методологічні засади дослідження зеленого туризму розглянуті у працях А. Мельника та Ж. Сабов [4], Ф. Шандора [8], В. Абрамова [1], В. Федорченка [7]. Водночас зауважимо, що історія формування туристичної привабливості Закарпатської області, у вітчизняній бібліографії не досліджується у достатній мірі.

Мета статті - проаналізувати історію формування туристичної привабливості Закарпатської області.

Виклад основного матеріалу. Історично склалося, що місцями, які обиралися для відпочинку на території сучасної Закарпатської області, найчастіше були території з мальовничими ландшафтами, зокрема:

1. Рахівські гори;

2. Солотвинські солекопальні;

3. Праліси Тячівщини;

4. Карпатські полонини.

Відпочиваючих приваблювали атракційні місця - річки, озера, значні лісові масиви, а також лікувальні джерела Свялявщини, Хустщини, Тячівщини та Рахівщини. На час літниськ селяни забезпечували відпочиваючих харчуванням, нічлігом, надавали допомогу в організації відпочинку [2, с. 5-8; 3, с. 12-16; 4, с. 123-129].

У 1885 році на всесвітній сільськогосподарській виставці у Будапешті Мукачівська домінія була представлена окремим павільйоном. У цьому ж році, у Мукачеві при центральній канцелярії домінії було відкрито туристичне бюро - Reiseburo та починає виходити ілюстрований туристичний путівник із туристичною мапою домінії.

Природоохоронні функції покладалися на лісівників, через угіддя яких проходили туристичні маршрути чи знаходилися туристичні притулки, а також на екскурсовода, який подавав у туристичне бюро докладний звіт. Неорганізованого безконтрольного туризму не було. У мальовничих місцинах відкриваються туристичні притулки та пансіонати. Зокрема, у В. Визниці, Пузняківцях, Синяку, Солочині, Поляні, Жденієві, Пашківці, Нижніх Воротах. Так, про Нижні Ворота із зазначеного путівника довідуємося, Н. Ворота - це окружний центр, який у 1835 році одержав статус міста і Магдебурзьке право. У кінці текст закінчується запрошенням відвідати цю гірську мальовничу місцину [8, с. 183-189].

Розвивався рекреаційний туризм і у другій половині ХІХ ст. на Мараморощині, про що свідчить туристичний путівник "Тячево-Усть-Чорна" - "Tecow-Koningsfeld" (1890 р.), укладеного службовцем Г. Зайделем. Це професійний путівник із туристичною мапою Тересвянської долини, вказаними туристичними притулками у:

1. Дубовому;

2. Красні;ї

3. Усть-Чорні;

4. Брустурах;

5. Р. Мокрій;

6. Н. Мокрій;

7. На полонинах.

В Усть-Чорній тоді функціонувала родонова купіль та пансіонат на 15 осіб. Філія турбюро в Усть-Чорній, окрім іншої мандрівки, пропонувала кінні та водні маршрути. Про туристичне життя на Мароморощині кінця ХІХ і початку ХХ століть довідуємось також із репортажів публіциста Г.Шмідта-Егера під узагальненою назвою "У долині Тересви" (Im Teresva Tal, 1932 р.).

У 1897 році головний лісничий мукачівської домінії Сарт видає туристичний путівник "Берегвар і його Токаниці", нині санаторій "Карпати" (Y. Sart. Beregwar - Reisefurher). Не минував сферу туризму і відомий вчений енциклопедист Т. Легоцький, який у 1912 році видав туристичний путівник, "Мукачівський замок Паланок" - короткий нарис мукачівського замку, та його околиць (Burg Palanok - Reisefurher) [8, с. 183-189].

Для багатьох рекреаційних центрів Закарпаття саме господарства літниського типу були першою формою рекреаційного освоєння цієї місцевості. Літниська синтезували в собі кілька напрямків туризму:

1. Відпочинковий;

2. Оздоровчий;

3. Пізнавальний - вивчення місцевих історичних місць та природних цінностей;

4. Активний - піший та лещатарський.

Це була досить поширена форма відпочинку, як правило, сімейного, й охоплювала села з мальовничими місцевостями й відпочинковими та оздоровчими ресурсами: джерела, лісові масиви. Зокрема, для потреб турис-тів були обладнані літниська полонинських пастухів, лісничівка, сироварня на полонині Квасівський Менчул.

Ліниськовий рух (відпочинок у сільській місцевості) був поширений по всьому Карпатському регіону з кінця XIX ст. до середини XX ст. Після Другої світової війни традиція літниськ почала зникати, зважаючи на політичну ситуацію в Україні [4, с. 123-129].

Притулки для подорожуючих з'являлися поблизу доріг, у будинках лісників тощо. Тут організовувалося обслуговування та забезпечення туристів харчами. У літний туристичний сезон полонини та гірські луки були всіяні колибами для пастухів, стоянками для великої рогатої худоби, овець [8, с. 183-189].

Вдале поєднання впливів східної і західної культури та традицій, автентична краса Українських Карпат привертали увагу таких відомих українських вчених-істориків, етнографів. Під час кожної подорожі мандрівники цікавилися історією рідного краю, милувалися прекрасними краєвидами, вивчали пам'ятки писемності, побут населення, збирали етнографічні та фольклорні матеріали. Зібраний матеріал ставав основою для численних публікацій, у яких автори пропагували і рекламували унікальність краю далеко за його межами [4, с. 123-129; 5, с. 27-29; 6, с. 56-71].

Інформація, яка свідчить про виокремлення туризму як виду спорту в межах Австро-Угорської імперії почала з'являтися з 60-х рр. ХІХ ст. Виразним прикладом може бути створення у 1896 р. туристичного товариства "Друзі природи". Ініціатором виступила колегія віденської "Робітничої газети". Це товариство стали каталізатором виникнення туристських гуртків на всій території Австро-Угорщини. Протягом другої половини ХІХ століття у розвитку туризму Закарпаття пріоритетним був саме народознавчий аспект, який охопив національно свідомий прошарок населення. На переломі ХІХ і ХХ ст. молодь гуртувалася навколо ідей Івана Франка у напрямі загально-європейського лібералізму та ідей соціалізму.

На початку ХХ ст. на територію Закарпаття приходить нова система виховання -пластунська, що ставить собі за мету формування нового фізично здорового і національно свідомого покоління. Пластовий закон передбачав програму юнацького виховання. Серед них домінуючим була спортивна та туристична підготовка [4, c.123-129].

Після підписання Сен-Жерменської мирної угоди 1919 р. Закарпаття входило до складу Чехословацької республіки. Упродовж 20-30-х рр. мали місце відчутні зміни у всіх сферах життя населення краю. Інтерес з боку влади до природних ресурсів прискорив будівництво:

1. Шосейних доріг;

2. Залізниць;

3. Інфраструктури.

Вжиті заходи стали каталізатором для розвитку різних видів туризму. Головну роль у масштабному розвої матеріальної бази галузі зіграв Клуб чехословацьких туристів (ЧСКТ), який мав свої відділення в усіх окружних центрах Підкарпатської Русі. Відділення організації надавали методичну і практичну допомогу всім відпочиваючим в організації індивідуальних та групових маршрутів [8, с. 183-189].

На той час туристична база в області була нерозвинута, і Клуб співпрацював із державними органами лісового господарства краю, які володіли розгалуженою мережею, зокрема у Рахівському районі: лісових доріг, вузькоколійок, десятками водосховищ, що акумулювали воду для сплаву бокорів у верхів'ях рік. Поблизу водосховищ зводилися житлові будинки для охорони цих штучних водних споруд. Крім того, ЧСКТ протягом 20-30 років ХХ сторіччя зумів звести власні притулки у вигідних місцях:

1. Поблизу доріг;

2. Вузькоколійок;

3. Водосховищ, що забезпечувало більшу надійність для проживання та харчування туристів.

У літній туристичний сезон полонини та гірські луки Рахівщини були густо всіяні літніми та зимовими наметами для відпочинку [8, с. 183-189].

До переліку найбільш відвідуваних об'єктів показу у чотирьох туристичних регіонах належали культурні, історичні, архітектурні, природні пам'ятки;

1. Ужгорода;

2. Мукачева;

3. Хуста;

4. Виноградова;

5. Тячева;

6. Рахова [2, с. 5-8; 9, с. 259-265].

Зокрема, користувалися популярністю народніпромисли Великого Бичкова та Рахова. Про активну діяльність Закарпатського відділення КЧСТ свідчить те що, Клуб побудував 17 власних туристичних хат і притулків, ресторан у с. Невицьке, готель у Рахові, човнову станцію у Хусті. КЧСТ планував будівництво гірськолижних баз на Березнянщині, Іршавщині, Рахівщині, Воловеччині, на Полонині Руна, боржавських полонинах, хребті Свидовець, на горах Стій і Великий Верх.

Також відзначимо, що на Рахівщині та у селах Ужанської і Турянської долини, розвивався приватний туризм. Вимоги до господарів були надзвичайно високими, як у наданні побутово-фінансових, так і санітарно-гігієнічних послуг [8, с. 183-189].

У результаті зростання чисельності аматорів пізнавального мандрівництва, перед його організаторами постала потреба об'єднати зусилля окремих туристів у єдиній організації.

Протягом 20-30-х рр. ХХ століття туризм носив наступний характер:

1. Краєзнавчо-пізнавальний;

2. Розважальний;

3. Спортивний.

На початку ХХ століття Закарпаття стало приваблювати до краю європейців багатими історичними, природними, культурними, архітектурними пам'ятками. Поєднання історії, культури, звичаїв і традицій цих етносів з давніх часів робило Закарпаття популярним серед туристів: середньовічні замки, монастирі, винні підвали Ужгородщини та Берегівщини, народні промисли бойків, лемків та гуцул, гора Говерла краса Карпатських ставали популярними туристичними об'єктами [4, с. 123-129; 9, с. 259-265].

Окрему увагу варто звернути на історію розвиток зимового туризму. Клуб Чехословацьких туристів сприяв:

1. Прокладанню нових лижних трас;

2. Планував будівництво гірськолижних баз на Рахівщині.

Поряд з гірськолижними трасами будувалися готелі з якісним асортиментом послуг:

а) Гірська хата "Піп Іван" на висоті 1560 м. на 70 місць;

б) туристичний готель "Легіо" на Воловеччині.

Путівники і довідники про туристичні можливості краю складалися провідними спеціалістами туристичної індустрії і видавалися на багатьох мовах [4, с. 123-129].

У радянський час туристична галузь була зорієнтована на рекреацію. Масово будувалися санаторії, великі і малі оздоровниці. З'являються рекреаційні зони довкола Поляни, Шаяна, Синяка, Голубиного, Н.Солотвина, Солотвина, Сойм. Підсумком розвитку туристичної індустрії у Радянському Сюзі стала створення курортних зон "Укпрофоздоровниці" та "Колгоспоздоровниці":

1. Поляна (Свалявський район);

2. Шаян (Хустський район);

3. Гірська Тиса (Рахівський район);

4. Сойми (Міжгірський район);

5. Карпати та Синяк (Мукачівський район);

6. Рекреаційно-спортивних зон Берегово (термальні басейни);

7. Жденієво, Красія, Подобовець (гірськолижні витяги);

8. Туристичних маршрутів Боржавські полонини, Полонина Руна.

На початку 90-х р. туристична галузь функціонувала базуючись на радянських санаторно-курортних об'єктах та у виїзному туризмі [7, с. 175-184].

Як висновок, можемо констатувати, що підґрунтя для успішного розвитку туристичної привабливості Закарпаття були закладені, ще у 18-19 ст. Саме тоді почали розвиватися літні та зимні види туризму, які традиційно залишаються популярними у області і сьогодні. Також відзначимо, що мінеральні джерела Закарпаття, які використовувалися у рекреації ще з 16 ст. сьогодні стали своєрідною атракцією та візитівкою туристичної привабливості краю.

Список використаної літератури

1. Абрамов В.В., Тонкошкур М.В. Історія туризму / Підручник. - Харків: Харківська національна академія міського господарства, 2010. - 294 с.

2. Корсак Р., Корсак М., Гребенюк В. Туристичні об'єкти Закарпатської області: Збірник. - Ужгород: Поліграфцентр "Ліра", 2017. - 416 с.

3. Котигорошко В. Закарпаття в давнину //Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2006. - № 39-40. - C. 12-16.

4. Мельник А., Собов Ж. Особливості становлення організованого туризму Закарпаття (кінець XIX. - початок XX століття) // Рекреаційна географія і туризм. - Наукові записки. No2. 2016. - с. 123-129.

5. Стойко С. Роль природно-заповідного фонду Карпат у збереженні етнокультурної спадщини гуцулів, бойків, лемків / С. Стойко, Д. Крук // Зелені Карпати. - 2004. - №1-2. - С.27-29.

6. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Досвід. Проблеми. Перспективи / П.Т Тронько. - К. : Наук. думка, 1998. - 98 с.

7. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 195 с.

8. Шандор, Ф.Ф. Становлення туристичної галузі в Закарпатті : історичний аспект [Текст] / Ф.Ф. Шандор // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Географія. Землеустрій. Природокористування / відп. ред. С.Поп. - Ужгород: Говерла, 2013. - Вип. 1. - С. 183-189.

9. Чаплінський Б. Проблематика етнокультурного ландшафту Гуцульщини: риси, поділ, збереження /

10. Б. Чаплінський, А. Кібич // Наукові записки Вінницького педуніверситету. Сер. Географія. - 2010. - Вип. 21. - С. 259-265.

References

1. Abramov V.V., Tonkoshkur M.V. Istoriya turyzmu / Pidruchnyk. - Kharkiv: Kharkivs'ka natsional'na akademiya mis'koho hospodarstva, 2010. - 294 s.

2. Korsak R., Korsak M., Hrebenyuk V. Turystychni ob"yekty Zakarpat·s'koyi oblasti: Zbirnyk. - Uzhhorod: Polihraftsentr "Lira", 2017. - 416 s.

3. Kotyhoroshko V. Zakarpattya v davnynu //Krayeznavstvo. Heohrafiya. Turyzm.. - 2006. - # 39-40. - C. 12-16.

4. Mel'nyk A., Sobov Zh. Osoblyvosti stanovlennya orhanizovanoho turyzmu Zakarpattya (kinets' XIX. - pochatok XX stolittya) // Rekreatsiyna heohrafiya i turyzm. - Naukovi zapysky. No2. 2016. - s. 123-129.

5. Stoyko S. Rol' pryrodno-zapovidnoho fondu Karpat u zberezhenni etnokul'turnoyi spadshchyny hutsuliv, boykiv, lemkiv / S. Stoyko, D. Kruk // Zeleni Karpaty. - 2004. - #1-2. - S.27-29.

6. Tron'ko P.T. Krayeznavstvo u vidrodzhenni dukhovnosti i kul'tury. Dosvid. Problemy. Perspektyvy / P.T Tron'ko. - K. : Nauk. dumka, 1998. - 98 s.

7. Fedorchenko V.K., D'orova T.A. Istoriya turyzmu v Ukrayini: Navch. posib. - K.: Vyshcha shk., 2002. - 195 s.

8. Shandor, F. F. Stanovlennya turystychnoyi haluzi v Zakarpatti : istorychnyy aspekt [Tekst] / F. F. Shandor // Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho universytetu : Seriya: Heohrafiya. Zemleustriy. Pryrodokorystuvannya / vidp. red. S. Pop. - Uzhhorod : Hoverla, 2013. - Vyp. 1. - S. 183-189.

9. Chaplins'kyy B. Problematyka etnokul'turnoho landshaftu Hutsul'shchyny: rysy, podil, zberezhennya / B. Chaplins'kyy, A. Kibych // Naukovi zapysky Vinnyts'koho peduniversytetu. Ser. Heohrafiya. - 2010. - Vyp. 21. - S. 259-265.

Размещено на Allbest.ru