Формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах: актуальність дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ В УНІВЕРСИТЕТАХ: АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті висвітлено актуальність проблеми формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах. Встановлено, що перед сучасним соціумом виникають вагомі підстави для балансування між задоволенням потреб та захистом інтересів людей, зокрема потреби в безпечному й здоровому довкіллі, здоровому способі життя, що потребує формування принципово нових індивідуальних стратегій здоров'язбереження кожної людини. Підсумовано, що освітній процес в університетах відкриває широкі перспективи в напрямі формування здоров'язбережувального світогляду молодої людини. Це є основою виникнення власних векторів побудови повсякденної та професійної діяльності майбутніх фахівців з урахуванням вимог до ведення здорового способу життя. Узагальнено, що оздоровлення студентів повинно спрямовуватися на загальне зміцнення їхнього організму за допомогою фізичних вправ, набуття вміння керувати своїм емоційним станом, на розвиток і вдосконалення рухових навичок та фізичних якостей, необхідних у професійній діяльності для підвищення працездатності, та сприяти підвищенню рівня сформованості стратегій здоров'язбереження.

Ключові слова: здоров'я, здоров'язбереження, освіта, університет, бакалаври, професійна підготовка.

Abstract

THE FORMATION OF INDIVIDUAL HEALTH STRATEGIES FOR THE FUTURE BACHELORS OF NATURAL SPECIALTIES IN UNIVERSITIES: RESEARCH ACTIVITY

O.V. Shukatka

Ivan Franko National University of Lviv, Ukraine

Key words: health, health saving, education, university, bachelors, professional training.

Постановка проблеми. На початку ХХІ століття перед людством виникли глобальні проблеми, що спричинили необхідність формування нового світогляду, переосмислення цінностей та корегування спільних цілей і пріоритетів, які б об'єднували народи й держави. Така мета окреслена в концепції економічного сталого розвитку людської спільноти, що пропонує новий підхід до нагальних проблем і передбачає суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя в процесі інтенсивної економічної еволюції країн.

З огляду на зазначену концепцію перед сучасним соціумом виникають вагомі підстави для балансування між задоволенням потреб та захистом інтересів людей у найближчому майбутньому, зокрема потреби в безпечному й здоровому довкіллі, здоровому способі життя, що натомість потребує формування принципово нових індивідуальних стратегій здоров'язбереження кожної людини.

Освітній процес в університетах відкриває широкі перспективи в напрямі формування здоров'язбережувального світогляду молодої людини [1, с. 56] як основи виникнення власних векторів побудови повсякденної та професійної діяльності майбутніх фахівців з урахуванням вимог до ведення здорового способу життя. У цьому руслі проблема виховання культури здоров'язбереження освітньому процесі ВНЗ, щороку набуває особливої значущості, що пояснюють постійним погіршенням стану здоров'я молоді, зумовленим несприятливими соціально-економічними умовами в багатьох країнах світу й, зокрема, в Україні. Як свідчить світова практика, нині суспільство занепокоєно складною екологічною ситуацією, низьким рівнем культури, інтенсифікацією навчального процесу, спрямованого переважно на інтелектуальний розвиток особистості, що породжує негативний вплив організації навчального процесу у вишах на здоров'я студентів. Молодь є недостатньо освіченою з питань власного здоров'язбереження, не дбає про своє здоров'я і майже не дотримується здорового способу життя, що призводить до дисгармонії та погіршення здоров'я молодих людей (В. Бобрицька [2], Н. Завидівська [3] та ін.).

Тому оздоровлення студентів повинно спрямовуватися на загальне зміцнення їхнього організму за допомогою фізичних вправ, набуття вміння керувати своїм емоційним станом, розвиток і вдосконалення рухових навичок та фізичних якостей, необхідних у професійній діяльності для підвищення працездатності, та сприяти підвищенню рівня сформованості стратегій здоров'язбереження. Сучасні умови професійної діяльності, в тому числі бакалаврів природничих спеціальностей, вимагають озброєння різними аспектами здоров'язбережувальних знань, умінь і навичок, які формуються в процесі вивчення дисциплін природничого циклу завдяки міждисциплінарній інтеграції та сприятимуть у підтримці здоров'я на належному рівні.

Одним із пріоритетних напрямів освіти називають інтегративні процеси, а саме: інтеграція до європейського та світового освітнього просторів; інтеграція вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ і підприємств для забезпечення високої якості вищої освіти та професійної мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці; інтеграція науки й освіти задля модернізації освітніх систем, що означено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні [4, с. 263-264].

Окреслені тенденції вказують на те, що сучасний етап розвитку освіти характеризується взаємопроникненням змісту багатьох наук для досягнення конкретної мети. Особливо це стосується проблеми формування стратегій здоров'язбереження майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей, оскільки жодна навчальна дисципліна самостійно не спроможна сформувати досліджуваний феномен. Саме інтегрований підхід може забезпечити:

формування у студентів цілісної системи знань стосовно проблем здоров'язбереження;

набуття студентами навичок способів діяльності й досвіду, що демонструватиме здатність майбутніх фахівців застосовувати отримані знання й уміння в напрямі збереження та зміцнення здоров'я, попередження виникнення професійного стресу, профілактики синдрому «професійного вигорання», обґрунтування способів гармонізації їхнього внутрішнього світу;

формування особистісних позитивних ставлень до вирішення проблеми дотримання здорового способу життя, які зумовлюють готовність студента здійснювати конкретну і цілеспрямовану діяльність у напрямі професійного здоров'язбереження.

Аналіз актуальних досліджень. У вітчизняній і світовій педагогіці накопичено значний теоретичний досвід у досліджені проблем інтеграції. Так, науковці звертались до розвідок різних аспектів інтеграції, а саме: М. Берулава, О.Вознюк, Т. Гущина, М. Дмитриченко, С. Клепко, К. Левківська, Н. Перевознюк досліджували інтеграцію змісту загальної і професійної освіти; Т. Бугеря, І. Воробйова, Н. Гриценко, Л. Ковальчук - міжпредметні зв'язки у вивченні різних дисциплін у фаховій підготовці; С. Бурілова вивчала міждисциплінарну інтеграцію в навчальному процесі технічного ВНЗ; О. Ващук обґрунтував доцільність інтегративного підходу у процесі професійної підготовки вчителів; Л. Горбунова визначила особливості мислення майбутніх фахівців в інтеграційній культурі; О. Жеглова досліджувала процес розвитку гуманітарної культури студентів в умовах міждисциплінарної інтеграції, М. Іванчук розглядав інтеграцію як провідну тенденцію сучасного наукового пізнання; І. Лапичаком обґрунтовано ефективність інтеграції професійних знань і вмінь при підготовці фахівців з фізичного виховання у вищих навчальних закладах та ін.

Особливості інтегративних процесів у професійно-технічній школі стали орієнтиром наукових пошуків Л. Варзацької, Б. Камінського, О. Левчук, С. Несторенко, О. Павлова, Л. Сліпчишин. Психологічні аспекти інтеграції вивчали М. Іванчук, Т. Яценко. Питання структурування інтегрованих знань і цілісності змісту природничо-наукової освіти висвітлювались у наукових доробках М. Арцишевської. Водночас, теоретичний аналіз наукових праць і практичного досвіду використання інтеграційного підходу в закладах вищої освіти свідчить, що проблема використання міждисциплінарної інтеграції у процесі формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження у майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах на засадах міждисциплінарної інтеграції залишилася поза межами уваги дослідників.

Мета статті полягає у висвітленні актуальності проблеми формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження у майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах: актуальність дослідження.

Методи досліджень. Для досягнення мети наукової роботи застосовувались такі методи: теоретичні: метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставляються теоретичні підходи до визначення та обґрунтування актуальності вирішення проблеми формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах на засадах міждисциплінарної інтеграції; метод моделювання, який уможливить розробку категоріально-понятійного апарату дослідження формування стратегій здоров'язбереження майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах на засадах міждисциплінарної інтеграції; метод структурно-системного аналізу; метод мисленнєвого експерименту, що дасть змогу здійснювати критичну рефлексію проміжних результатів і висновків на різних етапах дослідження.

Виклад основного матеріалу. Аналіз літературних джерел засвідчив, що в сучасних умовах здоров'я майбутніх фахівців - соціальна цінність, невід'ємна частина суспільного багатства, а тому формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження розглядається як справа державної вагомості, глобальне завдання суспільства, вищої школи, самого студента. Основні наукові підходи до здоров'язберігаючої діяльності визначені державними нормативними документами (Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні (1994), Концепція національного виховання (1996), Концепція освіти «рівний-рівному» щодо здорового способу життя молоді України (1999), Концепція неперервного валеологічного виховання та освіти в Україні (1999), Концепція валеологічної освіти педагогічних кадрів (2001), Концепція розвитку охорони здоров'я населення України (2001), Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді (2004), Концепція розвитку охорони здоров'я населення України (2000 р.), Загальнодержавна програма «Здоров'я 2020: український вимір» (2011 р.), Проект Концепції формування нової системи охорони здоров'я (2014 р.), Указ Президента України № 258/2002 від 15.03.2002 р. «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» та ін.), де підкреслюється, що здоров'я молоді - це інтегративний показник суспільного розвитку, могутній фактор впливу на економічний і культурний потенціали країни [5, с. 41-42].

У Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров'я нації» на 2002-2011 рр. передбачалася розробка та запровадження системи дієвої просвіти населення щодо активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя шляхом формування традицій і культури здорового способу життя, престижу здоров'я, залучення громадян до активних занять фізичною культурою і спортом для збереження здоров'я та активного довголіття, що актуалізує необхідність здійснення анонсованого дисертаційного дослідження.

Не зважаючи на акцентовану увагу до фізичного виховання з боку держави у відповідних законах і постановах, фактично спостерігається бездіяльність у справі збереження та зміцнення здоров'я молоді. Духовний розвиток молоді взаємопов'язаний із соціальною відповідальністю перед собою та суспільством і є дуже важливим для дотримання основ здорового способу життя. Нині необхідність здоров'язбереження проникає в усі сфери громадського життя, а проблема її формування знаходить місце в історії теоретичної думки та соціальної практики, тому її слід розглядати в різних аспектах, зокрема: філософському, медичному, соціальному, педагогічному, біологічному, хімічному, географічному та ін. Саме природничі дисципліни володіють вагомим здоров'язбережувальним потенціалом, в основі якого лежить ідея самопізнання і самовдосконалення майбутнього фахівця у напрямі ведення здорового способу життя на етапі професійної підготовки. Ідея ґрунтується на гуманістичних принципах, зокрема на принципі антропоцентризму, згідно з яким особистість, пізнаючи основи наук, зокрема природничого циклу, вивчає себе, а разом з тим розвивається, самореалізується і професійно зростає: набуває знання, уміння і навички вдосконалення своєї життєдіяльності на засадах здорового способу життя, що забезпечує формування індивідуальної стратегії самовиховання й самореалізації майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей з об'єктивно заданою програмою професійного та особистісного розвитку [2, с. 45]. виховання освіта здоровий працездатність

Водночас у вітчизняній педагогіці бракує наукових праць, у яких обґрунтовуються теоретичні та методичні основи формування індивідуальних стратегій здоров'язбереження у майбутніх бакалаврів природничих спеціальностей в університетах на засадах міждисциплінарної інтеграції; реалізації комплексу заходів, пов'язаних із охороною свого здоров'я у процесі навчальної діяльності.

Висновки. На сучасному етапі становлення вищої університетської освіти в Україні природнича підготовка набуває вагомого значення у встановленні перспектив цивілізаційних процесів, вихованні здорового покоління, що зумовлює необхідність посилення природничо-наукової компоненти знань у професійній підготовці студентів. Поряд із традиційною спрямованістю природничої освіти на формування у майбутніх бакалаврів наукових уявлень про картину світу, вивчення біологічної різноманітності, актуалізується гуманістична роль природничо-наукових знань, що відкриває широкі можливості для їх використання в навчально-виховному процесі як джерела науково обґрунтованої інформації про збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя.

Розроблення теоретичних і методичних основ формування здорового способу життя у студентів в процесі вивчення природничих наук потребує врахування соціальної практики культивування у молодого покоління раціонального стилю життєдіяльності; з'ясування чинної в Україні законодавчо-нормативної бази щодо визначення державної політики сприяння формуванню здорового способу життя молоді; узагальнення психолого-педагогічних підходів до організації здорової життєдіяльності студентів, що є перспективами подальших наукових розвідок.

Список використаних джерел

1. Башавець Н. А. Теоретико-методичні засади формування культури здоров'язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів: дис.... доктора пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського. Одеса, 2012. 555 с.

2. Бобрицька В. І. Теоретичні і методичні основи формування здорового способу життя у майбутніх учителів у процесі вивчення природничих наук: дис.... доктора пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти. Київ, 2006. 470 с.

3. Завидівська Н. Н. Соціалізація у фізкультурно-оздоровчій освіті: трактування понять, проблеми, перспективи. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2010. № 12. С. 48-52.

4. Коновальчук І. І. Міждисциплінарний підхід у дослідженні проблем педагогічної інноватики. Interdyscyplinarnosc pedagogiki i jej subdyscypliny. Краків, Польша. 2013. С. 261-269.

5. Мельничук І. М. Нормативно-правове забезпечення національної політики щодо формування здорового способу життя. Філософія, методологія, психолого-педагогічні аспекти формування культури здоров'язбереження: Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції. Тернопіль: ТДМУ, 2015. С. 40-44.

References

1. Bashavets N. A. Teoretyko-metodychni zasady formuvannia kultury zdoroviazberezhennia yak svitohliadnoi oriientatsii studentiv vyshchykh ekonomichnykh navchalnykh zakladiv: dys.... doktora ped. nauk: 13.00.04 / Pivdennoukrainskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni K. D. Ushynskoho. Odesa, 2012. 555 s.

2. Bobrytska V. I. Teoretychni i metodychni osnovy formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia u maibutnikh uchyteliv u protsesi vyvchennia pryrodnychykh nauk: dys.... doktora ped. nauk: 13.00.04 / Instytut pedahohiky i psykholohii profesiinoi osvity. Kyiv, 2006. 470 s.

3. Zavydivska N. N. Sotsializatsiia u fizkulturno-ozdorovchii osviti: traktuvannia poniat, problemy, perspektyvy. Pedahohika, psykholohiia ta medyko-biolohichni problemy fizychnoho vykhovannia i sportu. 2010. № 12. S. 48-52.

4. Konovalchuk I. I. Mizhdystsyplinarnyi pidkhid u doslidzhenni problem pedahohichnoi innovatyky. Interdyscyplinarnosc pedagogiki i jej subdyscypliny. Krakiv, Polsha. 2013. S. 261-269.

5. Melnychuk I. M. Normatyvno-pravove zabezpechennia natsionalnoi polityky shchodo formuvannia zdorovoho sposobu zhyttia. Filosofiia, metodolohiia, psykholoho-pedahohichni aspekty formuvannia kultury zdoroviazberezhennia: Zbirnyk materialiv rehionalnoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Ternopil: TDMU, 2015. S. 40-44.

Размещено на Allbest.ru