Туризм та соціальна девіантна поведінка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Туризм та соціальна девіантна поведінка

С.В. Горський кандидат соціологічних наук,

доцент кафедри філософії і соціальних наук

Київського університету туризму, економіки і права

Анотація

Туризм розглядається як певний вид циклічного переміщення, за допомогою якого людина порушує свій життєвий простір, що змушує її відкидати деякі стереотипи в поведінці. Також опиняючись в новому середовищі турист навіть мимоволі призводить до порушення сталості норм нового середовища. Ключові слова: «девіація», «географізація», «ритуал», «соціальний простір».

Аннотация

Туризм рассматривается как определённый вид циклического перемещения, с помощью которого разрушается жизненное пространство, что заставляет отбрасывать некоторые стереотипы поведения. Также, находясь в новом пространстве, турист непроизвольно своим присутствием нарушает устоявшиеся нормы нового пространства. Ключевые слова: «девиация», «географизация», «ритуал», «социальное пространство».

Annotation

Tourism is considered to be a certain movement which provokes living space destruction, thereby making some manners discarded. Also while being in a new space, tourist's presence involuntarily breaks already established norms of a new space. Key words: «deviator», «ritual», «social space».

Виклад основного матеріалу

Головна характеристика туристської діяльності пов'язана з процесом переміщення у фізичному просторі. Але, що спонукає людину до подорожі? Заради задоволення яких потреб треба залишати власну домівку? Щоб кудись піти чи поїхати, треба перш за все відчути відсутність чогось, потребу шукати той життєвий простір, де можна задовольнити свої потреби. Особливість туризму з цієї точки зору полягає в тім, що завжди являє подорож обмежену у часі. Туризм не пов'язаний з задоволенням потреби назавжди змінити життєве середовище людини. Особливість туризму стане зрозуміла тоді коли ми спробуємо дати відповідь на такі питання:

· Чому треба змінювати середовище існування, коли ще не вичерпані тут всі його можливості?

· Чому, здійснюючи подорож, ми не маємо на меті залишитися там куди ми прийшли на завжди, змінивши місце проживання?

· За рахунок якого механізму здійснюється роздвоєння середовища на реальне і тимчасово бажане?

Саме це тимчасове середовище спонукає людину до туристичної діяльності, збільшуючи у декілька разів кількість подій та зустрічей, з яких складається повсякденний плин людського життя.

Відповідь на ці питання, мабуть, повинна враховувати те, що особливо гостро потреба в туризмі виникає на переломних етапах розвитку людини, коли вона потребує бодай на певний час вийти за межі буденності, потрапити в незвичну ситуацію. Перехід з дитинства в юність, з юності до дорослого життя. Так активізується та стимулюється процес переходу з попереднього стану в інший - новий. Після цього збагачена одержаним результатом людина вертається у звичне середовище, де продовжує життя на новому етапі свого розвитку.

Друга особливість туризму полягає також у тому, що в процесі реалізації поставленої мети ми, частіше за все, також досягаємо й зовсім інших цілей. Це обумовлено існуванням опосередкованих цілей, які в більшій мірі є продуктом механізму стереотипної поведінки. Більше того, досягнення основної мети в процесі діяльності фактично може бути відсторонена на периферію, заради досягнення опосередкованих цілей. Наприклад, з метою відпочинку ми вирушаємо у туристичну подорож, проводимо так званий активний відпочинок, після якого треба буде ще відновлювати свої сили перед початком виробничої діяльності. З іншого боку, з самого початку, досягнення основної цілі може лише частково, або зовсім не обумовлювати туристичну діяльність. Тобто поведінка є не наслідком досягнення цілі, а виконанням певних ритуальних дій. Ритуальними ми називаємо дії в яких мета стоїть на другому плані, дія стає важливіша за результат. Адже …»…Чистий ритуал - діяльність, яка не має прямої мети, а виконується тому, що «так прийнято». … В багатьох випадках зручніше діяти «як прийнято», ніж кожний раз вирішувати задачу: обирати найбільш доцільний вчинок» [1].

В основі ритуальної поведінки можуть бути стандарти соціальної групи, до якої належить турист, чи вплив залишків минулих культур, які певними проявами вписуються у сучасну культуру суспільства.

Ритуальна діяльність дає, також, нам змогу здійснювати «безцільову» поведінку, коли зникає потреба досягнення певного результату. Людина відчуває свободу від буденних потреб. Відкидаючи буденні цілі, людина відчуває себе вільною, незалежною, нікому, нічого не винною. «зверху», «над ними». В той же час «відсутність» цілі дає змогу припинити діяльність у будь який момент без ризику. Така «віртуальна зона діяльності» дає змогу повністю розкрити здібності людини без ризику програшу. Ритуальна основа туристської діяльності змушує туриста вирушати в подорож, в основі якої лежать стародавні інстинкти, міфологічні уяви вплетені в сучасну культуру. Через ритуал здійснюється розвиток духовності людини. Разом з тим ритуал є засобом самоствердження, соціалізації людини, підпорядкування себе загальним уявам, правилам, гарному тону, ототожнення себе з певною референтною групою.

Підсумовуючи сказане відмітимо, що туристська діяльність обов'язково передбачає переміщення у просторі обмежене часом. Вона завжди має початок, пов'язаний з виходом за певні просторові межі, і кінець - повернення. Вона передбачає реалізацію комплексу цілей, що служать задоволенню потреб у переміщені, пізнанні, самопізнанні та інших супутніх потреб.

Треба зазначити, що людина в буденному житті є збалансована система з стереотипної поведінки, системи потреб та традиційних методів їх задоволення. Ми просинаємось в один і той же час, ідемо на роботу одним маршрутом, купуємо і носимо речі, «як всі» і як завжди. Та ось приходить час відпуски і ми вирушаємо у подорож «як всі».

Як ми вже згадували, одна з головних умов туризму це переміщення за межі постійного місця проживання, зміна традиційного, порушення географічного простору, а друга, це обов'язкове повернення через невеликий проміжок часу.

Процес пізнання та осмислення земного простору, Замятін Д. Н. називає процесом географізації простору. Під час такого осмислення виокремлюються та формуються найбільш важливі та відповідальні образи і стереотипи простору [2].

Виїзд, початок туризму, є першим порушення, поки тільки географічною девіацією. Але людина як складова суспільної системи є носій цілої сукупності правил, стереотипів та норм. Зміна однієї норми (простору постійного проживання) зачепа всі інші, вимагаючи певної адаптації.

Подорожуючи в процесі туристичної діяльності люди порушують свій життєвий простір долучаючи до нього нові регіони, нових людей. Життєвий простір людини може не співпадати з політичним чи адміністративним, він може включати людей різних національностей, різних мовних груп. Починаючи своє життя людина починає поступово порушувати свій життєвий простір. Спочатку виходить за межі сім'ї, за межі власної домівки долучаючи інших людей, інші території. Розширення життєвого простору, на відміну від зміни життєвого простору передбачає постійне охоплення його своєю діяльністю, що вимагає переміщення. Опиняючись в місці туристу треба контролювати свої фінанси, свій час, свої дії в ситуації яка відрізняється від того, що було дома. Відмінність нового простору від рідного середовища утворює певну «культурну відстань», яка впливає на поведінку туриста. Можна також додати, що культурна відстань впливає, також, на поведінку людей нового середовища де опиняється турист інколи суттєвим чином руйнуючи традиційний спосіб життя.

Відомий сучасний вчений Бенедикт Андерсен, наприкінці двадцятого століття, висунув концепцію так званої «уявної спільноти» [3]. На думку Б. Андерсена, нація за своєю суттю реальна спільнота, але виникає не внаслідок причин «природного» порядку, а в наслідок процесу в уяві членів цих спільнот про свою єдність. Ці спільноти поєднані переважно не персональними зв'язками чи кровними і навіть ні лінгвістичними, а головним чином усвідомленням приналежності до певного великого колективу, нації. На його думку нація та формування її кордонів виникають в процесі переміщення (pilgrimages) від периферії до центру та назад всередині певного окресленого кола. Це пілігримство може бути різноплановим - освітнім, коли люди географічне переміщуються до центрів освіти, підвищуючи свій освітній рівень; бюрократичним, коли молоді фахівці отримавши диплом їдуть працювати в провінцію, а потім за рахунок службового росту переміщуються до центру. Під час такого переміщення на буденному людському досвіді формується почуття приналежності до певної спільноти. За концепцією Андерсена, в межах окресленого кола йде циркуляція (pilgrimage) не тільки людей, а й наборів текстів на мові, яка не співпадає з розмовним діалектом, але зрозуміла всім членам спільноти. Це з часом формує почуття належності до певного простору де «всередині» поєднане все. туристичний подорож пізнання простір

Ми можемо додати, що туризм теж приймає участь в процесі формування так званої «уявної спільноти».

Тим паче, що туризм по-перше, це не просто переміщення, а обов'язково циклічне (від дому кудись і повернення додому).

По-друге, туризм це добровільне переміщення (на відміну від службового відрядження), а це зумовлює готовність до позитивного ставлення до нового і бажання знаходження спільного.

І тут постає дві проблеми.

Перша, від туриста вимагається пристосування до нового середовища, де він за умовами туристичної діяльності, перебуває тимчасово. А це в свою чергу, стимулює девіантну поведінку, можливість проекспериментувати, перевірити свої можливості. Фактор тимчасовості не примушує його засвоювати норми поведінки нового середовища, як при еміграції. Турист може дотримуватися норм поведінки свого середовища, хоча вони можуть вступати в суперечку з місцевими нормами (релігійними, кліматичними, мовними, етнічними). Може сформувати зовсім нові, про які він можливо мріяв, або знав та хотів спробувати але під впливом соціального контролю не наважувався застосувати. І нарешті третій варіант - спробувати засвоїти нові норми хоча б «не на завжди». Тут виникають «курортні романи», дрібні крадіжки з готелів рушників та мила, або нічні прогулянки по кладовищу. Як наприклад у Львові, пропонують нічні екскурсії по Личаківському кладовищі. За 80 гривень дві години екскурсоводи проводять вас серед поховань видатних діячів минулого [4]. Або ж використовуючи цю тягу до незвичного, під час туристичної подорожі, готелі пропонують поселитися в апартаментах на дереві, на маяку або в діжці, готель та ресторан вироблені з льоду). Продають так звані «tree-house» - набір напівфабрикатів для побудови куреню [5].

Друга проблема, пов'язана з тим що присутність туриста може суттєво вплинути на чийсь життєвий простір, порушуючи його сталий, буденний спосіб життя. (Умань - хасиди в хаті - хазяї у сараї.) Туристи утворюють нові соціальні відносини, нетипові для місцевої громади, де вони тимчасово знаходяться. Турист провокує девіантну поведінку оточуючих. А це може бути перебільшена улесливість, бо турист розглядається як «ГІСТЬ», але проплачений характер гостинності може привести до підміни соціальних ролей «гість» - «господар». Це може сприяти розвитку рабської поведінки серед обслуговуючого персоналу. Що в свою чергу сприяє втраті культурної гідності обома учасниками процесу.

Туризм може стимулювати розвиток азартних ігор, проституції та пияцтва, шахрайства. Також певним чином, туризм можна розглядати, як детермінатор злочинності. Турист незнайомий з місцевими ризиками, з певними традиційними стандартами поведінки та культурними цінностями це може привести до певних ненавмисним порушень, хоча інколи, як показує досвід, порушення відбуваються навмисно.

Турист є легкою здобиччю шахраїв і грабіжників у нього завжди є гроші, він погано орієнтується на місцевості, його дії можуть носити провокуючий характер. А це в свою чергу, інколи призводить до протестів місцевого населення проти туристів. Достатньо згадати трагічні події на Балі, де терористичні дії, місцевих екстремістів, були спрямовані в першу чергу проти туристів, які на їх думку знищують місцеву культуру.

Наведені особливості туристичної діяльності вимагають врахування в процесі планування організації туристичного обслуговування Євро 2012.

Література

1. Шрейдер Ю. А. Ритуальное поведение и формы косвенного целеполагания / Шрейдер Ю. А. / Психологические механизмы регуляции социального поведения. Москва: Наука 1979 г. С.105.

2. Див. Замятин Д. Н. Географические образы в гуманитарных науках / Замятин Д. Н. / Человек. 2000. № 5; Он же. Феноменология географических образов // Человек. 2001. № 3.

3. Див. Anderson В. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism: Verso. -London, 1991.

4. Див. Газ. Комсомольская правда в Украине, 4 февраля 2008г., стр.4. www.travel.ru.

Размещено на Allbest.ru