Міжнародний туризм та його різновиди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Веселівська районна різнопрофільна гімназія

Реферат

з теми: «Міжнародний туризм та його різновиди»

Виконала:

Учениця 10 класу

Чупета Анастасія

Керівник: Можна В.Г.

Вчитель географії

Веселе, 2016 р.

План

Вступ

1. Визначення туризму

2. Фактори розвитку туризму

3. Види міжнародного туризму

3.1 Екскурсійний туризм

3.2 Курортний туризм

3.3 Діловий туризм

3.4 Етнічний туризм

3.5 Науковий туризм

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Туризм в уявленні більшості людей пов'язаний з відпочинком, новими враженнями, задоволенням. Він міцно ввійшов в життя людини з її природним прагнення відкрити та пізнати незвідані місця, пам'ятки природи, історії та культури, звичаї і традиції різних народів.

Менш відомо, що туризм являється однією з найбільш високоприбуткових та динамічних галузей економіки. В сфері туризму зайнято більше 250 млн. людей, тобто кожен десятий працівник у світі. На його долю припадає 7% загального обсягу інвестицій, 11% світових споживчих витрат, 5% всіх податкових надходжень та третина світової торгівлі послугами. Туризм чинить величезний вплив на такі ключові сектори господарства, як транспорт та зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного вжитку і багато інших, виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку. За прогнозами спеціалістів ХХІ століття стане століттям туризму. Аналіз сучасного стану ринку туристичних товарів та послуг, перспектив його розвитку і вкладу туризму в світову й національну економіку є неймовірно важливим.

Більшість з нас коли-небудь мандрувало, але якщо попросити дати визначення, що таке міжнародний туризм, то мало хто з легкістю відповість. Отже, міжнародний туризм - це відвідування будь-якої іншої країни, відмінної від постійного місця проживання. Терміни перебування в іншій державі практично необмежені. Мінімальний строк - доба, максимальний - рік. Лише в 20-х роках ХХ століття почалось офіційне регулювання міжнародного туризму. На сьогоднішній день це поняття включає в себе наступне:

* Подорож в іншу країну й зупинка в пункті призначення;

* Вільне переміщення;

* Виїзд з країни постійного проживання;

* Тимчасове переміщення туриста по певному маршруту.

Сьогодні міжнародний туризм є досить поширеним явищем. Цією областю охоплено близько 800 мільйонів чоловік.

Міжнародний туризм представляє собою досить економічно вигідне підприємство. Так, 35% ВВП Іспанії складає дохід від туристичного бізнесу, більше 50% - на Кіпрі і близько 70% - на Гаїті. Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в Західній Європі. Сьогодні доля цього регіону складає близько 70% світового туристичного ринку, 20% - у Америки, 10% порівну розділено між Африкою, Австралією та Азією. Щорічно складаються різноманітні списки, з ціллю показати, що деяке явище переважає над іншими. Міжнародний туризм теж не виключення. В список країн, в котрих він найкращий, входять Бельгія, США, Германія, Данія, Нова Зеландія, Голландія, Австралія, Швеція, Англія, Канада. «Найприймаючими» країнами, по даним соціологів, є Туреччина, Австрія, Іспанія, Італія, Португалія, Швейцарія, Мексика, Греція, Франція й Кіпр. Слід відзначити, що міжнародний туризм як і будь-яке інше явище може бути класифікований за певною ознакою. Виділяють екскурсійний, курортний, діловий, етнічний та науковий види міжнародного туризму. Він доступний як в індивідуальній, так і в колективній формі.

1. Визначення туризму

міжнародний туризм відпочинок

Маючи довгу історію, туризм досі не отримав однозначного визначення і по-різному трактується не лише певними спеціалістами, але й туристськими організаціями. Як складне соціально-економічне явище він є недостатньо вивченим і важко піддається кількісній оцінці.

Існуючі дефініції туризму можуть бути об'єднані в дві групи. Одні з них, робочі, носять вузькоспеціальний характер, стосуються окремих економічних, соціальних, правових та інших аспектів туризму або його видових особливостей та виступають у якості інструменту для вирішення конкретних задач (наприклад,визначення туризму в цілях статистики). Інші, концептуальні, або сутнісні, дефініції охоплюють предмет в цілому, розкривають внутрішній зміст туризму, що виражається в єдності всього різноманіття властивостей та відносин, і дозволяють відрізнити його від подібних, часто взаємопов'язаних, але чужорідних явищ.

У статистиці під туризмом розуміють одну з форм міграції населення, не пов'язану зі зміною постійного місця проживання або роботи. Необхідність його дефініції виникла в першій половині ХХ століття і була обумовлена повсюдним збільшенням туристських потоків, зростаючим економічним значенням туризму і, як наслідок, спробами статистичного обліку подорожуючих осіб.

Одне з перших визначень туриста належало Комітету експертів з питань статистики Ліги Націй (1937 рік). Воно отримало міжнародне визнання і в основному дійшло до наших часів з деякими, більш пізніми поправками. В останні десятиліття проблема дефініції туриста обговорювалась на раді Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (Дублін, 1950 рік; Лондон, 1957 рік), на конференції ООН по міжнародному туризму та подорожам (Рим, 1963 рік), конгресі ВТО (Маніла, 1986 рік), Міжпарламентській конференції по туризму (Гаага, 1989 рік) та інші, що свідчить про теоретичну і практичну значущість визначення туристу, а також про прагнення зробити його більш повним і точним з урахуванням нових тенденцій та явищ.

В наш час в міжнародній практиці широко застосовується визначення, яке було створено Міжнародною конференцією зі статистики подорожей та туризму (Оттава, 1991 рік) та ухвалене ВТО та Статистичною комісією ООН.

Згідно нього, турист - це відвідувач, тобто «особа, що подорожує і здійснює перебування в місцях, які знаходяться за межами його звичного середовища, на строк не більше 12 місяців з будь-якою ціллю, окрім заняття діяльністю, що оплачується з джерел в місці, яке відвідується».

Запропонована дефініція дозволила більш чітко окреслити ту частину подорожуючих осіб, котра виступає об'єктом статистичних досліджень у туризмі. В кінцевих документах Оттавської конференції і технічних довідниках ВТО турист визначається як відвідувач. Це поняття рекомендується застосовувати в якості ключового в статистиці туризму. Воно поширюється наряду з туристами й на екскурсантів, для яких є характерними спільні ознаки. Відмінності, що маються між ними, не чіпають суті явища, тому екскурсійні подорожі все частіше розглядаються як частий випадок туризму і відображаються в туристських статистичних довідниках.

Виділяють три основних ознаки, які дозволяють об'єднати туристів та екскурсантів в категорію відвідувачів і одночасно відрізнити від інших подорожуючих осіб: переміщення за межі звичайного середовища, тривалість перебування у місці призначення і мета поїздки.

Виїзд за межі звичайного середовища - перший критерій класифікації мандрівників. Термін «звичайне середовище» був введений в обіг на Оттавській конференції для того, щоб виключити з числа відвідувачів людей, які щодня здійснюють поїздки з дому на роботу (навчання) і назад. Вони не залишають звичайного середовища і не вважаються туристами.

В рекомендаціях по статистиці туризму СОТ параметри звичайного середовища характеризуються двома показниками: частотою відвідування об'єкта та його віддаленістю. Місця, які особа відвідує регулярно, є елементом його звичайного середовища, навіть якщо вони знаходяться на значній відстані від місця проживання. На цій підставі, наприклад, жителі прикордонних районів, які працюють на території суміжної держави і багаторазово виїжджали за кордон, не можуть бути віднесені до категорії міжнародних туристів.

Крім того, звичайнк середовище включає об'єкти в безпосередній близькості від місця проживання людини незалежно від частоти їх відвідування. Таке трактування випливає з психологічного сприйняття людьми цих об'єктів, не тільки виробничих, а також природних і культурних, як елементів щоденності. Навряд чи хтось стане розглядати вихід в розташований по сусідству театр як туристський захід. Не знайде він відображення і в статистиці туризму.

Концепція звичайного середовища викликає палкі суперечки серед спеціалістів. Дискусійними залишаються визначення самого поняття і, що особливо важливо для статистики, порогові значення відстані, яку необхідно покрити, щоб вважатися відвідувачем, та частоту відвідування об'єкта. Вони істотно розрізняються по країнах і потребують спеціальних поправок в кожному конкретному випадку.

Тривалість перебування - другий критерій виділення статистичної сукупності відвідувачів. Він вводиться в розвиток концепції звичайного середовища і дозволяє відрізнити туристів і екскурсантів від резидентів. Тривалість перебування обмежується 12 місяцями, після чого відвідувач переходить до категорії постійних мешканців і не враховується в статистиці туризму. У разі повернення на колишнє місце проживання з короткостроковим візитом (наприклад, щоб провідати рідних і близьких) ця особа реєструється як відвідувач на даній території. В Іспанії та Італії - ведучих приймаючих туристських країнах Південної Європи - емігранти, які приїжджають на батьківщину, становлять більшу частину в'їзного туристського потоку.

Мета (мотив) поїздки - третя ознака відвідувачів. На відміну від інших мандрівників ними рухають туристські мотиви, які в офіційних документах і науковій літературі трактуються дуже широко. Для зручності статистичного обліку відвідувачів за рекомендацією СОТ туристські цілі були об'єднані в кілька блоків: дозвілля, рекреація, відпочинок; відвідування родичів і знайомих; ділові і професійні цілі (участь у ділових зустрічах, конференціях, конгресах тощо); лікування; поклоніння релігійним святиням (паломництво); інші туристські цілі.

На перший погляд, статистична сукупність відвідувачів здається дуже строкатою і різнорідною. Незважаючи на неоднакову тривалість подорожей, географію поїздок, способи пересування, всі ці особи об'єднані в одну категорію і протиставлені всім тим, хто вирушає в дорогу в пошуках роботи і для здійснення оплачуваної діяльності.

Класифікація по цілям (мотивам) поїздки відображає різну економічну природу двох категорій мігрантів. Особливості кожної з них стають цілком очевидними у разі виїзду за кордон, хоча класифікація відноситься як до внутрішніх, так і до міжнародних мандрівників. З економічної точки зору особи, що отримали робочі місця за кордоном, є виробниками товарів і послуг, тобто валового внутрішнього продукту іноземної держави. За свою працю вони отримують винагороду - певну грошову суму, яку переводять на батьківщину. Тому у фінансовому відношенні оплачувана діяльність іноземних громадян пов'язана з відтоком валюти (витратами) із країни їхнього тимчасового перебування і надходженнями (доходами) для країни їх постійного проживання.

На відміну від виробників матеріальних благ і послуг як категорії подорожуючих осіб, відвідувачі є споживачами національного продукту. Ті кошти, які туристи і екскурсанти витрачають на поїздки, роблять їх споживачами.

Інформація про витрати на подорожі надзвичайно скупа. Але відомо, що у Великобританії вони становлять 19% середнього річного сімейного бюджету англійців, поступаючись лише витратам на харчування і житло. У Німеччині аналогічний показник дорівнює 16%, у Франції та США - 12%. Середня американська родина витрачає на подорожі близько 4 тис. ам. дол. у рік, стільки ж, скільки вона витрачає на медицину чи на харчування, напої та тютюн разом узяті і в два рази більше, ніж на покупку одягу.

Споживчий характер перебування відвідувачів за кордоном обумовлює певну спрямованість грошових потоків у світовому господарстві. Туристи і екскурсанти переміщують грошову масу з країни постійного проживання в приймаючу країну. Громадяни, які подорожують заради задоволення, з діловими, лікувальними або культовими цілями, при всьому розходженні мотивів перебування за кордоном ввозять валюту в приймаючу країну і в рівній мірі збільшують валютні надходження в її бюджет. Тому їх об'єднання в самостійну категорію відвідувачів економічно виправдано.

Для визначення перспектив розвитку інфраструктури туризму, насамперед бази розміщення, велике значення має вичленення відвідувачів з числа подорожуючих осіб з подальшим виділенням з отриманої таким чином сукупності ночуючих відвідувачів - туристів та одноденних відвідувачів - екскурсантів.

Отже, поняття «турист» як окремий випадок відвідувача використовується у відношенні особи, яка виїхала за межі звичайного середовища, знаходиться в відвідуваному місці тимчасово, подорожує з рекреаційними, діловими та іншими туристськими цілями. Тільки наявність всіх цих без винятку ознак дозволяє розглядати подорожуючу особа в якості туриста.

Сутнісне визначення туризму. З розвитком наукового знання про туризм останній постає як системний об'єкт вивчення. Робочі дефініції, обмежені вузькогалузевими рамками, не розкривають усього різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв'язків цього суспільно-економічного явища. Тому виникає необхідність концептуального, або сутнісного, визначення туризму. Воно формує комплексне уявлення про предмет дослідження.

У науковій літературі з питань туризму відсутнє однозначне його визначення. Але незважаючи на відмінність формулювань, всі автори включають у поняття «туризм» туристичні потреби та мотивації, особливості поведінки туристів, їх перебування поза межами постійного місця проживання; економічні відносини, що складаються між туристами та виробниками товарів і послуг, взаємодія сфери туризму з навколишнім природним, економічним та іншими макросередовищами. Широке поширення серед фахівців отримало сутнісне визначення туризму, запропоноване Міжнародною асоціацією наукових експертів у галузі туризму. Згідно йому, туризм є «сукупність відносин і явищ, які виникають під час переміщення та перебування людей в місцях, відмінних від їх постійного місця проживання та роботи».

У вітчизняній літературі принципова модель територіальної рекреаційної системи була розроблена в середині 70-х років групою вчених під керівництвом професора В. С. Преображенського і отримала подальший розвиток у роботах професорів Н. С. Мироненко і І. Т. Твердохлібова.

Для того щоб розібратися у всій кількості заплутаних процесів, що протікають в туризмі як економічній системі, представимо його у вигляді циклічної моделі з безперервною низкою актів виробництва і споживання туристських продуктів. Щоб уникнути перевантаження моделі абстрагуємося від фізичної потоку і зосередимо увагу на рух грошових коштів.

Пізнання природи і функцій різних елементів цієї системи, а також існуючих зв'язків між ними дозволяє зрозуміти її поведінку, розкрити механізм функціонування. Відвідувачі виступають у ролі покупців, пред'являють туристський попит. Кожна людина прагне по можливості задовольнити свої потреби, в тому числі у відпочинку. Попит на подорожі вона висловлює, оплачуючи туристські товари та послуги. Витрачаючи кошти, відвідувач «голосує» грошовими знаками за подальший розвиток туризму.

Відвідувачам протистоять продавці. Виробники товарів і послуг формують туристську пропозицію. Вони набувають виробничих ресурсів (робочу силу, землю, капітал), комбінують їх у процесі виробництва туристських продуктів і реалізують створені блага відвідувачам, отримуючи дохід від продажів. Будучи спожитими, товари і послуги закінчують свій кругообіг, за яким слідує новий - як результат повторного використання наявних виробничих факторів.

Розширення туристської діяльності, облаштування нових рекреаційних територій, будівництво курортних комплексів вимагають великих капітальних вкладень. Як правило, великі проекти фінансуються з різних джерел. У їх реалізації на пайовій основі беруть участь державні структури, приватні фінансові установи (національні й іноземні), міжнародні організації і т. д.

Зростання капітальних вкладень і збільшення реального обсягу виробництва, викликані підвищенням туристського попиту, є вірними ознаками активізації економічної діяльності. Імпульс зростання, який зародився у сфері туризму, передається по ланцюжку іншим галузям економіки. В них розгортається інвестиційна діяльність, створюються нові робочі місця, розширюється торгівельний обіг і, як наслідок, збільшуються доходи - заробітна плата, рента, відсоток і прибуток. Частина доходів, яка також має тенденцію зростання, надходить державі у формі податків. Крім того, скарбниця поповнюється за рахунок імпортних мит. Зібрані таким чином кошти можуть бути спрямовані на фінансування туристських проектів, надання матеріальної допомоги при організації відпочинку соціально вразливих груп населення, на розвиток системи професійної підготовки туристських кадрів і т. д.

Розподіляючи кошти на нове будівництво та капітальне переобладнання туристських об'єктів, держава та інші інвестори прагнуть одержати вигоду від надання позик. Вони розраховують у строк повернути вкладений капітал і відсотки на нього. Матеріальні інтереси змушують інвесторів шукати найкращі умови кредитування. З такою метою вони виходять на закордонні туристські ринки, стаючи експортерами капіталів. Все це дає підставу розглядати туризм як ринкову систему.

Туризм являє собою складне утворення. Як щось ціле він постає передусім у відносинах з оточуючими макросередовищами: політичним, економічним, соціальним, технологічним та екологічним. Зовнішній світ, що активно впливає на туризм, в одних випадках відкриваючи перед ним широкі можливості, в інших - загрожуючи новими небезпеками. В цілях сталого розвитку туризм змушений пристосовуватися до змін у зовнішньому оточенні.

2. Фактори розвитку туризму

Міжнародний туризм став феноменом ХХ століття. Він перетворився на масове захоплення мільйонів людей завдяки тому, що бажання подорожувати поєдналося з доступністю туристичних регіонів і збільшенням матеріальних можливостей.

Безліч туристичних регіонів наблизились до нас і стали доступними завдяки розвиткові пасажирського транспорту, особливо авіаційного, створенню надійних і комфортабельних реактивних повітряних лайнерів, які можуть переміщувати великі групи людей на далекі відстані.

У ХХІ столітті міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціодемографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури, науково-технічного прогресу.

* Політика і право.

Залежно від політики держави, її ставлення до туризму загалом туристичні ресурси використовуються з різним ступенем інтенсивності. Коли держава зацікавлена в розвитку туристичної галузі, це виявляється в загальній концепції пріоритетного розвитку туризму, в законодавчих і нормативних актах, які стимулюють і регулюють розвиток туризму, а також у фінансово-економічній підтримці розвитку туристичної інфраструктури, будівництві готелів і розвитку індустрії гостинності.

* Безпека подорожі.

Зі зростанням обсягів туризму дедалі більшої актуальності набувають питання безпеки. Туристи очікують від керівництва країн, які зацікавлені в прийомі іноземних гостей, здійснення відповідних законів для гарантування безпеки їхнього життя та здоров'я в місцях відпочинку, засобах розміщення та під час транспортних перевезень.

Міжнародні конфлікти чи військові дії, спалахи міжнародної злочинності та тероризму становлять серйозну загрозу розвитку туризму. Непокоїть гостей також санітарно-гігієнічний стан засобів розміщення та підприємств громадського харчування у країнах, до яких вони прямують.

Протягом усієї історії розвитку туризму питання безпеки завжди хвилювали тих, хто подорожує. Понад 60% з них вважають, що криміногенна ситуація є для них найголовнішим негативним фактором при ухваленні рішення щодо вибору напряму подорожі та місця відпочинку.

* Економіка та фінанси.

На розвиток туризму впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. Макроекономічна нестабільність, зростання безробіття та інфляції непокоять суспільство та часто призводять до того, що населення надає перевагу домашньому відпочинку.

Коли економіка знаходиться на підйомі, збільшуються обсяги валових інвестицій. У країнах, в яких доходи від туризму становлять значну частку ВВП, інвестиції спрямовують на будівництво нових готелів і поліпшення інфраструктури туризму. Водночас зростання національного доходу стимулює активність людей до подорожей.

Одним із важливих факторів, який визначає вибір місця відпочинку, є рівень цін на продукти та товари туристичного попиту. Велике значення мають також валютний курс, простота та доступність валютного обміну. Запровадження з 1 січня 2002 року євро значно спростило подорожі європейськими країнами, які тепер знаходяться в єдиній зоні євро, та скоротило фінансові витрати, пов'язані з обміном валюти.

* Культура

Культурна спадщина, культурне середовище є магнітом, який притягує мандрівників. Туристи відвідують місця, багаті історико-культурними туристичними ресурсами, хочуть значи про життя і побут інших народів, тому для них будуть цікавими виступ місцевого хору, ансамблю, елементи народного фольклору, народних забав, ігор, розваг.

3. Види міжнародного туризму

3.1 Екскурсійний туризм

Екскурсійний туризм - це подорожі з метою ознайомлення з пам'ятниками історії та культури, природними пам'ятками, музеями, театрами, традиціями народів іншої держави або регіону.

Недарма екскурсійні тури називають також пізнавальними: вони допомагають нам дізнатись дещо нове та незвідане, розширюють кругозір і, можливо, допомагають набути нових захоплень та відкрити себе.

Екскурсія - це завжди маленька пригода, повна вражень, емоцій та подій. Чого лише варті екскурсії по Венеції в Італії, Парижу у Франції, Нью-Йорку в США, Лондону у Великобританії! Це справжні музеї під відкритим небом, де можна годинами ходити вулицями та пам'ятками, запам'ятовуючи місця, що сподобались, і шкодуючи, що люди ще не створили такого засобу, котре могло б зберегти ті неповторні відчуття, котрі викликають ці чудові міста.

Сьогодні розроблено тисячі екскурсійних маршрутів, серед яких кожен має змогу обрати ті, до яких лежить серце. Можливо, тим, хто полюбляє романтику і таємничість, захочеться поїхати на екскурсію замками та соборами. А, може, хтось давно бажає побачити на власні очі, як виробляють вино, шоколад, сир або справжні сигари, а хтось просто бажає познайомитись з містом і його цілком влаштує оглядова екскурсія.

Окрім того, існують екскурсії до певних місць, особливо цікавих для туристів, як, наприклад, до єгипетських пірамід або старовинним загубленим містам в деяких арабських країнах. А деякі екскурсії поєднують пізнавальні та оздоровчі цілі, як, наприклад, подорож на термальні джерела Памуккале в Турції.

В будь-якому випадку екскурсія здатна задовольнити потреби абсолютно кожної людини, а також надати допомогу в набутті нових та цікавих знань та вражень.

3.2 Курортний туризм

Курорт - територія, що має природні лікувальні факторі та необхідні умови для їх застосування з лікувально-профілактичними цілями.

Курорт - місцевість, яка має цінні природні властивості, потрібні для лікування мінеральними водами, лікувальними грязями або особливі кліматичні умови (моря, озера, гірські ландшафти, лісисті місцевості, степи та інше).

До курортів висуваються наступні вимоги:

1. наявність природних лікувальних факторів, що забезпечували б нормальне функціонування курорту;

2. необхідні технічні прилади та будови для раціонального застосування курортних факторів (басейни, грязелікувальниці, пляжі і таке інше);

3. спеціальні приміщення для лікування та житла (санаторії, будинки відпочинку);

4. наявність лікувально-профілактичних установ, що забезпечували б медичне обслуговування хворих та відпочиваючих;

5. наявність лікувальних установ, спортивних споруд та майданчиків;

6. наявність установ загального користування, установ загального харчування, торгівельного та побутового обслуговування, культурних установ;

7. зручні під'їзди та засоби зв'язку;

8. упорядкована територія, інженерно-технічні споруди, що забезпечували б електро- та водопостачання, каналізацію.

Спеціалізацію будь-якого курорту визначають курортні фактори - природно-лікувальні фактори, що використовуються для цілей профілактики, терапії й медичної реабілітації хворих на курортах.

Основні курортні фактори:

- ландшафтно-кліматичні умови;

- лікувальні грязі;

- мінеральні води;

Всі курорти можна розділити на 6 типів:

1. Бальнеогрязьовий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів домінують мінеральні води і лікувальні грязі.

2. Бальнеокліматичний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступає клімат і мінеральні води.

3. Бальнеологічний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів використовуються мінеральні води (для внутрішнього та зовнішнього застосування).

4. Грязьовий курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів виступають лікувальні грязі.

5. Кліматокумисолікувальний курорт - тип курорту, де в якості основних лікувальних факторів використовуються степовій і лісостеповій клімат і кумис - кисломолочний напій з кобилячого молока.

6. Кліматичний курорт:

- приморський кліматичний курорт;

- гірський кліматичний курорт.

3.3 Діловий туризм

Діловий туризм, також корпоративний туризм - область індустрії туризму (наряду з рекреаційним туризмом), що забезпечує організацію та управління відрядженнями працівників різноманітних компаній.

З бізнес-туризмом безпосередньо пов'язана також сфера корпоративних заходів та зустрічей - MICE (від англ. Meetings, Incentives, Conferences, Exhibitions)

В ділові подорожі в силу специфіки своєї роботи вирушають представники найрізноманітніших професій. До основних цілей бізнес-подорожей відносяться:

- проведення зустрічей та переговорів з партнерами;

- встановлення та налагодження ділових контактів, залучення нових клієнтів, інвесторів, постачальників та т.і.;

- відвідування професійних заходів (конгресів, конференцій, виставок, семінарів та інше);

- проведення нарад та зустрічей з керівництвом та колегами, представниками філіалів та дочірніх структур компанії, інспекція роботи представництв та філіалів;

- навчання, участь в тренінгах і програмах по обміну досвідом (наприклад, міжнародному обміні викладачами/науковими співпрацівниками та інше);

- інсентів-тури (тобто заохочувальні або мотивувальні поїздки, що влаштовуються компанією для своїх співпрацівників або ділових партнерів);

- отримання сертифікатів, ліцензій, дозволів та таке інше в держструктурах інших країн;

- несіння держслужби (військовими, дипломатами);

- неурядова діяльність та міжнародні благодійні заходи, наукові експедиції.

3.4 Етнічний туризм

Ностальгічний або етнічний тур - ще один чудовий екзотичний вид відпочинку. Під час таких поїздок туристи вивчають певну етнічну групу населення, вивчають їх життя, особливості культури, побутові моменті і таке інше. Це хороший спосіб дізнатися більше про своє коріння або вивчити історію необхідного народу вченим, любителям. Завдяки такому нововведенню в туристичних фірмах, багато хто навіть отримав змогу знайти своїх деяких далеких родичів на чужих землях. Іноді люди відвідували місця, де проживали їхні батьки, діди чи вони самі в далекій молодості були виселені з цих околиць. Тепер, напевно, зрозуміло, чому друга назва - ностальгічний тур, адже саме ностальгія кличе більшість замість відпочинку на морських хвилях віддатися вивченню якоїсь культури.

А переселенців у світі безліч. Умовно переселення можна розділити на примусові і добровільні. Причини вимушеного переселення цілих народів за історію бували всякі: військові, політичні, релігійні. Причиною добровільного переселення є економічний фактор, люди шукали кращого життя в інших країнах, на інших землях, континентах.

Говорячи про ностальгічні тури, можна виділити один з підвидів такого туризму - відвідування родичів і друзів. Але даний вид туризму підходить не для всіх людей, більшість - це ті, хто має кровні зв'язки з землями, на які їдуть.

Релігійне паломництво - один з найпопулярніших видів етнічного туризму. Релігія огорнула весь світ, а це має свої наслідки. Так, подорожувати по релігійним місцям заведено дуже давно. Паломництва на Святу Землю, до Ватикану, Мекки здійснюються дуже давно.

Сьогоднішні причини паломництва різні - починаючи від звичайної людської цікавості і закінчуючи поїздками в святині своєї віри. Багато спрямовуються туди для того, щоб зміцнити свою власну віру, перевірити свої сили. Є також і ті, хто хочуть вилікуватися від хвороб. Такі люди від розпачу відвідують буквально всі святі місця планети, сподіваючись на те, що хоча б одне з них зможе принести таке бажане здоров'я. Не шкодуючи на це грошей та часу, вони їдуть до релігійних святинь знову й знову, адже інколи це єдиний шанс, щоб відновити втрачене колись здоров'я.

3.5 Науковий туризм

Науковий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів за місцем відрядження. Це - поїздки для участі у з'їздах, загальних зборах будь-якої організації дипломатичного або іншого характеру (за винятком осіб, які займають посади у відвідуваній країні), наукових конгресах, конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках та міжнародних салонах.

Науковий туризм - найбільш перспективна та високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні досягла 20 %.

Науковий або конгресовий туризм приносить значні доходи країні, яка приймає туристів. Це пов'язано в першу чергу з валютними надходженнями. Науковий туризм, як правило, здійснюється за рахунок організації, яка спонсорує поїздку свого співробітника, а не за рахунок його особистих коштів. Крім того, турист і в діловій поїздці залишається туристом - набуває сувеніри, відвідує екскурсії, ресторани з розважальною програмою і т. п.

Науковий туризм, пов'язаний з організацією, проведенням конгресів, симпозіумів, семінарів, нагадує діловий туризм і зазвичай проходить у великих містах, відомих своїми науковими і культурними традиціями.

У цьому зв'язку доречно згадати таку ж діяльність у сфері політики і суспільних контактів, як національних, так і міжнародних. Так, наприклад, Нью-Йорк і Женева є резиденцією Організації Об'єднаних Націй, Париж - ЮНЕСКО та ін

Головною особливістю такого роду діяльності є конференції (політичних державних діячів), конгреси (наукові, культурні, громадські, спортивні), генеральні асамблеї.

З точки зору інфраструктури, для задоволення потреб цієї діяльності, як і для ділового туризму, слід мати палаци для проведення конгресів, зали для виставок, міжнародні прес-центри і т. п.

Організаторами наукового туризму можуть бути:

- Міжнародні державні організації (ООН, ЄС) або їх спеціалізовані установи (ЮНЕСКО).

- Міжнародні неурядові організації, державні та муніципальні установи та асоціації позаурядового характеру.

- Організації, які проводять ці конгреси, семінари, симпозіуми.

- Спеціалізовані органи, бюро, агентства державного і приватного характеру.

Організаційна діяльність по проведенню конгресів має такі аспекти:

1. Економічний аспект: бюджет для їх проведення (вартість, фінансування, витрати по прийому гостей).

2. Інфраструктура: будівлі для проведення конгресів, їх обслуговування, прес-центри, готелі.

3. Психологічні аспекти, маркетинг самих зустрічей: інформація, громадські зносини, оздоровче і культурно-туристське обслуговування учасників.

4. Аспекти обслуговування: готель, транспорт, ресторан, перекладачі, гіди, візити, зустрічі.

Але не тільки економічна роль наукового туризму сприяє його привабливості. Науковий туризм дозволяє в рамках роботи конференцій, конгресів встановлювати нові позитивні контакти світової інтелектуальної еліти, незалежно від геополітичного і соціального статусу кожного окремого туриста, що здійснює подорож з науковою метою.

Висновки

Отже, міжнародний туризм пройшов у своєму розвитку довгий шлях і сьогодні є однією з галузей світового господарства, які досить успішно розвиваються.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

В даний час на промислово розвинені країни доводиться понад 60% від всіх прибутків від іноземних туристів та 70-75% поїздок, що відбуваються у світі.

При цьому на частку країн, що входять в ЄС припадає близько 40% прибуттів туристів і валютних надходжень.

Він дає майже 10% світового ВВП і об'єднує велику кількість фінансових, технічних, трудових ресурсів. А його специфіка пояснюється тим, що він виступає як особливий соціально-економічний феномен, тісно пов'язаний з зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. Адже з одного боку міжнародний туризм - це міжнародний бізнес, об'єкт дослідження макроекономіки і дисципліни зовнішньоекономічної діяльності, з іншого боку - сама зовнішньоекономічна діяльність є невід'ємною частиною практики туристичних підприємств.

Туризм на початку XXI століття став одним з провідних напрямів соціально-економічної, культурної та політичної діяльності більшості держав і регіонів світу. Подорожі в даний час перестали бути просто задоволенням, розвагою або розкішшю, а перетворилися в невід'ємну частину життя сучасної людини, пов'язану із задоволенням духовних, інтелектуальних та інших потреб, відновленням і розвитком фізичних сил людини, підтриманням необхідного рівня її життєдіяльності. У той же час, вільна, освічена, здорова, активна людина - основа конкурентоспроможності країн.

Туризм - галузь, котра потрібна нашому світу, як з точки зору економіки, так і політики, медицини та інших.

Список використаної літератури

1. А. М. Ветитнев, К. Б. Журавльова «Курортна справа»

2. https://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародний_туризм

3. Л. М. Гайдукевич «Міжнародний туризм у системі взаємодії країн Центральної та Східної Європи наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття»

4. В. Г. Гуляєв «Організація туристської діяльності»

5. Н. І. Кабушкін «Організація туризму»

6. В. С. Сєнін «Організація міжнародного туризму»

7. http://www.doni/org/stat

Размещено на Allbest.ru

...