Використання засобів фізичного виховання в реабілітації дітей з порушеннями рухових функцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 796.012:612

Христова Т.Є.

Анотація

діти інвалід дошкільний руховий

Показано, що застосування індивідуальних комплексних програм фізичної реабілітації з урахуванням функціональних можливостей організму дитини 4-6 років позитивно впливає на розвиток рухових і функціональних можливостей пацієнтів з порушеннями функцій опорно- рухового апарату.

Ключові слова: фізичне виховання, порушення опорно-рухового апарату, фізична реабілітація, діти-інваліди.

Annotation

It is shown that the use of individual comprehensive physical rehabilitation programs taking into account the functionality of the body of the child aged 4-6 has a positive effect on the development of motor and functional capacity in patients with functional disorders of the musculoskeletal system.

Key words: physical education, disorders of the musculoskeletal system, physical rehabilitation, disabled children.

Постановка проблеми. Одним з ключових аспектів в реалізації державних соціальних програм в більшості країн світу є проблема реабілітації дітей з обмеженими можливостями. Згідно сучасних уявлень, реабілітаційний процес розглядається як системний, багатокомпонентний та багаторівневий вплив на клієнта. Тому перед медико-біологічною, соціальною, психологічною складовими сучасної науки стоїть завдання не тільки в розробці нових реабілітаційних технологій, а й у створенні цілісного реабілітаційного простору, всі чинники якого були б спрямовані на компенсацію розладів, які є в організмі, оптимізацію особистісного та соціального функціонування пацієнтів.

Кількість дітей-інвалідів з вродженими або придбаними порушеннями функцій опорно-рухового апарату щорічно збільшується, велика роль у профілактиці, лікуванні та реабілітації цієї категорії хворих належить засобам і методам фізичного виховання [3, 11]. Порушення опорно-рухового апарату обумовлюють зниження працездатності верхніх кінцівок, опорної функції нижніх кінцівок, обмеження статокинетичних можливостей хребта, що значно погіршує якість життя дитини, утруднює її соціальну адаптацію.

Рух у дітей є однією з основних фізіологічних складових нормального формування та розвитку організму. Це не тільки умова життєзабезпечення, засіб і метод підтримки працездатності, але й спосіб розвитку всіх зон кори великих півкуль мозку, координації міжцентральних зв'язків, формування рухових взаємодій, сенсорних систем, пізнавальних процесів, корекції та компенсації недоліків у фізичному та психічному розвитку [4, 10].

Практика підтверджує, що для здорових дітей рухова активність - звичайна потреба, яка реалізується щодня, а для дитини-інваліда - фізичні вправи життєво необхідні, вони виступають ефективними засобами одночасно фізичної, психічної та соціальної реабілітації. Всі ці вимоги можна задовольнити лише у державних центрах реабілітації дітей-інвалідів, які мають фахівців з педагогіки, психології, фізреабілітологів, соціальних працівників; оснащені сучасними технічними засобами, що дозволяють комплексно проводити всі види реабілітації.

Більшість сучасних методів фізичної реабілітації та оцінки функціональних можливостей організму не адаптовані до розв'язання завдань рухової активності у дітей-інвалідів дошкільного віку з порушеннями функцій опорно-рухової системи. Існуючі методики фізичної реабілітації використовуються ізольовано, нетривалий час, спрямовані в основному на розвиток рухових навичок без врахування функціональних можливостей та індивідуальних особливостей організму дитини з руховими порушеннями.

Виходячи з вищесказаного, дослідження з впливу засобів фізичного виховання на динаміку розвитку опорно-рухового апарату та інших функціональних систем дітей-інвалідів є доволі актуальними.

Робота виконувалась за планом НДР Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, тема "Формування сучасних здоров'язберігаючих технологій молоді у навчальному закладі засобами фізичного виховання і спорту".

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зростання патології опорно-рухової системи у дітей, яка є однією з найчастіших причин інвалідності, обумовлює активну науково-дослідну роботу в цьому інформаційному просторі з метою розробки довгострокових комплексних реабілітаційних програм, заснованих використанні сучасних засобів фізичного виховання з урахуванням дидактичних принципів організації реабілітаційних заходів: безперервності, наступності, комплексності, індивідуальності тощо [5].

Останнім часом головна увага приділяється деформаціям опорно-рухового апарату, оцінці рухових функцій, неврологічним змінам і значно менше звертається уваги на функціональний стан інших систем організму дітей-інвалідів [1, 9]. Дослідження активних рухів кінцівок, тулуба, голови, аналіз рухових порушень в процесі занять дозволяють оцінити динаміку реабілітаційних заходів. При дослідженні рухів дуже важливо враховувати умови роботи м'язів та м'язових груп, специфіку дій, які вони виконують, правильно пояснити реципрокні взаємовідносини мязів-антагонистів [8, 12].

Порушення центральної нервової системи, м'язового тонусу відбиваються на регуляції діяльності серцево-судинної системи, відмічається підвищена частоти серцевих скорочень (ЧСС) у порівнянні зі здоровими дітьми, атипічні реакції на дозоване навантаження, що проявляється неадекватними змінами ЧСС, артеріального тиску, частоти дихання [2, 7].

Добір критеріїв ефективності реабілітаційних заходів доцільно диференціювати залежно від індивідуальних можливостей хворої дитини, ступеня наявних порушень: рівня рухового (парез, параліч тощо), мовного (лексичні, граматичні, фонетико-фонематичні розлади), психічного (затримка психічного розвитку, розумова відсталість) розвитку [6].

Мета дослідження - визначення впливу занять фізичною культурою за індивідуальною програмою фізичної реабілітації на розвиток рухових і функціональних можливостей дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання: визначити фізичний розвиток і функціональні можливості дітей-інвалідів дошкільного віку з руховими порушеннями у різних нозологічних групах; раціоналізувати тести для виявлення найбільш інформативних показників, що визначають рухові можливості цих дітей та розробити методику формування рухових можливостей в умовах адекватного розвитку функціональних систем; експериментально обґрунтувати ефективність запропонованої методики фізичної реабілітації.

В роботі використовувались такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури за останні 10 років; педагогічні методи: анкетування та розмова з батьками, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент; оцінка фізичного розвитку; оцінка функціональних можливостей (показники артеріального тиску і частоти серцевих скорочень, оцінка функціональних резервів серцево-судинної системи); методи математичної статистики.

Організація дослідження. В дослідженні взяли участь 30 дітей-інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, з різним ступенем порушення інтелекту віком від 4 до 6 років. Дослідження проводилися в першій половині дня з 1000 до 1400 (2012 - 2013 рр.). У якості експериментального полігону виступив Центр реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів Мелітопольської міської ради Запорізької області, де створені всі умови для реалізації методики розвитку рухових і функціональних можливостей дітей.

Діти були поділені на 3 групи залежно від діагнозу, виразності ознак поразки рухової функції: група 1 - діти із ДЦП (самостійно не ходять, погано тримають позу) - 12 клієнтів; група 2 - діти з аутизмом (ходять самостійно) - 11 дітей; група 3 - діти з різними захворюваннями, які супроводжуються руховими порушеннями (невпевнена самостійна хода) - 7 чоловік.

Основу корекційно-оздоровчої програми фізичної реабілітації складало комплексне використання кінезотерапії (загальнорозвиваючі, дихальні, індивідуально підібрані спеціальні вправи, вправи на розслаблення та самовитягання, вправи на укріплення м'язового корсету), тренажерів, музики (дитячі пісні) і аутогенного тренування.

Заняття в групах проводилися 3 рази на тиждень при суворо диференційованому навантаженні з урахуванням індивідуального підходу до клієнтів. Час занять складав 40-45 хвилин. Також діти виконували домашнє завдання для формування та закріплення набутих навичок впродовж 10-15 хвилин кожного дня з обов'язковим контролем з боку батьків.

Виклад основного матеріалу. Порівняльний аналіз антропометричних показників дітей до та після експерименту показав позитивну динаміку за всіма досліджуваними параметрами.

Динаміка ростового показника покращилася у дітей із ДЦП: у 15% довжина тіла досягла середніх значень для відповідного віку; на 15% зменшилися показники в графі "нижче середньої"; відсоток дітей із зростом вище за середній залишився без змін. У групі 2 довжина тіла змінилася незначно: на 2% зменшилася кількість дітей із зростом вище за середній та відповідно на 2% збільшилися середні показники. Аналогічні зміни спостерігалися в групі 3, тільки там дані змінилися на 5%.

Параметри маси тіла дітей із ДЦП також оптимізувалися. Знизилася кількість дітей, що відстають за даним показником на 10%; на 11% більше стало клієнтів із середньою масою тіла. Кількість інвалідів з підвищеною масою тіла зменшилась на 1%. У групі дітей з аутизмом на 11% зменшилась кількість дітей з масою тіла вище за середню; на 11% стало більше дітей з нормальною вагою тіла. Дітей зі зниженою вагою тіла в цій групі немає. У групі 3 також стало більше дітей із середніми показниками маси тіла - на 12%; на 8% зменшилась кількість клієнтів з підвищеною масою тіла; на 4% скоротилося число дітей з недостатньою вагою.

У всіх трьох групах зменшалася кількість дітей з окружністю голови вище за середню (на 2, 4 і 2%) і нижче середньої (на 9, 2 і 9% відповідно). Збільшилася кількість дітей із середніми показниками окружності голови на 7, 6 і 7% у відповідних групах. Навіть такі невеликі зміни важливі, враховуючи неврологічну симптоматику клієнтів.

Позитивна зміна динаміки за показниками окружності грудей свідчить про поліпшення вентиляторних властивостей органів дихання, що добре позначається на функціональних можливостях організму. Так, у двох групах зменшалася кількість дітей зі зниженими показниками окружності грудей (на 20% у групі 1 і на 11% у групі 3). У групі 2 таких дітей немає. Кількість дітей з підвищеною окружністю грудей знизилося у всіх трьох групах - на 3, 2 і 3% відповідно. Переважно це діти, які на початку експерименту мали високу масу тіла та знизили її під впливом адекватних фізичних навантажень.

Аналіз динаміки функціональних показників через рік показав поліпшення функціональних можливостей у більшості дітей з порушенням опорно-рухового апарату після регулярних занять за запропонованою індивідуальною програмою фізичної реабілітації.

Кількість дітей з тахікардією зменшилася в групі 2 на 10%, у групах 1,3 цей показник залишився без змін. Відсоток клієнтів 4-6 років із брадикардією зменшилися у всіх групах на 8, 18 і 28% відповідно. А кількість дітей з нормокардією, навпаки, збільшилася у всіх трьох групах: на 8% у дітей із ДЦП і на 28% у дітей з аутизмом та іншими захворюваннями (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка частоти серцевих скорочень (тут і далі: % від загальної кількості дітей даної групи)