Шляхи вдосконалення психологічної підготовки спортсменів у гирьовому спорті

²Безпалий С.М., 2Журавель О.В., Хуторянський О. В.

Аннотация

Annotation

Постановка проблеми. Успішність у спорті значною мірою залежить від психологічної підготовленості спортсмена [3, 8]. Конкретні види спорту ставлять певні вимоги до психологічної підготовленості спортсмена і разом з тим формують якості особистості, які є необхідними для досягнення високих результатів [4, 9]. Великі навантаження у сучасному гирьовому спорті та високий рівень конкуренції на змаганнях призводять до того, що спортсмени піддаються значному стресу, який має різні психологічні прояви. Хвилювання, тривога, страх стимулюють фізіологічні зміни, які знижують рівень координаційних здібностей, занадто підвищуюють м'язове напруження, що сприяє розвитку стомлення, сповільненню відновних реакцій, погіршенню концентрації уваги [2, 5]. У свою чергу ці зміни не дозволяють спортсменам досягти максимальних спортивних результатів, а іноді призводять до передчасного припинення змагальної боротьби.

Спостереження за спортсменами у процесі змагальної діяльності з гирьового спорту свідчать, що зустрічаються випадки, коли спормени достроково завершували виконання змагальної вправи без видимих на те причин. Під час опитування цих спортсменів щодо усвідомлення ними свого невдалого виступу багато з них стверджували, що не відчували фізичного стомлення. При цьому їх характерними відчуттями були: хвилювання, тривога, перезбудження або, навпаки, апатія та небажання змагатися. У зв'язку з цим проблема вдосконалення психологічної підготовки спортсменів у гирьовому спорті для досягнення ними високих результатів є актуальною, що й обумовило вибір теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій [2, 10] показав, що фахівці та тренери з гирьового спорту через постійно зростаючу конкуренцію змушені шукати нові можливості і шляхи досягнення спортсменами високих результатів. Вчені [1, 3, 4, 7] зазначають, що досягнення максимального результату в напруженому суперництві на помості за однакової фізичної підготовленості атлетів значною мірою залежить від рівня психологічної підготовленості. У роботах вчених [2, 5] вказується на особливі вимоги до психологічної підготовленості спортсменів у гирьовому спорті, оскільки у процесі виконання змагальних вправ гирьовику необхідно двічі подолати стомлення та відпрацювати увесь відведений регламентом час (по 10 хвилин у поштовху і ривку) з гирями досить значної ваги. Вчені [1, 3, 9] зазначають, що важливим чинником психологічної підготовленості спортсмена є його здатність керувати рівнем емоційного збудження безпосередньо перед змаганнями та під час участі у них. У працях авторів [2, 4, 5] зазначено, що емоційне збудження у передстартовій обстановці є позитивним чинником, якщо не перевищує оптимальних для даного спортсмена меж. Оптимальне збудження виявляється у впевненості спортсмена у своїх силах, позитивній установці на змагальну боротьбу, підвищеній увазі та ін. За А. В. Алєксєєвим [1] стан оптимального збудження, що дозволяє спортсмену досягти максимальних результатів, називається оптимальним бойовим станом. Як тільки рівень емоційного збудження перевищує оптимальний діапазон, настає перезбудження, яке призводить до невпевненості, тривожності, погіршення уваги, дискоординації і, як наслідок, до зниження спортивних результатів.

У науковій літературі проблема формування психічної стійкості спортсменів різних видів спорту досліджена досить повно [1, 3, 4 та ін.]. Однак питанням вдосконалення психологічної підготовки спортсменів у гирьовому спорті надається недостатньо уваги.

Мета роботи. Дослідити вплив програми вдосконалення психологічної підготоки спортсменів- гирьовиків на рівень їх спортивної майстерності.

Методи дослідження. Аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, педагоічний експеримент, методи психодіагностики, методи математичної статистики.

Організація дослідження. Дослідження проводилось на базі Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова та Національної академії внутрішніх справ з 2011 по 2013 рр. Було проведено експеримент, у якому взяли участь 32 спортсмена. Оцінювання ефективності програми здійснювалось за показниками тестування спортсменів за методикою діагностики самооцінки Ч. Д. Спілбергера, Ю. Л. Ханіна (визначався рівень реактивної та особистісної тривожності), методикою дослідження вольової саморегуляції А. В.Звєркова, Е. В. Ейдмана, а також за спортивними результатами гирьовиків.

Обговорення результатів дослідження. Спираючись на вивчену літературу, власний спортивний і тренерський досвід та враховуючи результати пошукових досліджень ми розробили програму вдосконалення психологічної підготоки спортсменів-гирьовиків. У основу авторської програми покладено методику вольової підготовки та комплекс методів саморегуляції. Особливостями методики вольової підготовки є: орієнтація діяльності спортсмена на систематичне подолання постійно зростаючих труднощів; органічне поєднання процесу формування вольових якостей з удосконаленням технічної майстерності, розвитком фізичних якостей та функціональних можливостей; систематична участь у змаганнях. Практичною основою методики вольової підготовки є такі чинники: регулярне обов'язкове виконання тренувальних програм (вихованням у гирьовика звички до систематичних зусиль та наполегливості у подоланні труднощів, уміння доводити розпочату справу до кінця); введення додаткових труднощів (застосування у тренувальному процесі збиваючих чинників (гучна музика, сторонні розмови під час виконання вправ, навмисне невірне ведення рахунку кількості підйомів гир та ін.); тренування в ускладнених умовах (зміна ваги гир без відома спортсмена, збільшення заплановної тривалості виконання вправи, кількості підходів, темпа тощо); виконання вправ на фоні стомлення (вдосконалення техніки поштовху після виконання присідань зі штангою тощо); систематична участь в змаганнях і контрольних прикидках; підсилення функції самовиховання (неухильне дотримання гирьовиком спортивного режиму, переборювання себе до обов'язкового виконання усіх тренувальних завдань, виховання почуття відповідальності, спортивної честі, чесності, гідності, поваги до суддів та суперників, вимогливості до себе та інших, дисциплінованості тощо).

Основними методами саморегуляції, які застосовувались за авторською програмою, були методи самонавіювання та самопереконання. Під час розробки формул та текстів самонавіювання для досягнення спортсменом оптимального бойового стану (ОБС) перед змаганнями та контрольними прикидками ми спирались на праців А. В. Алексеева [1]. За даними автора спортивна форма - це піраміда з широкою основою, її вершина називається пікою спортивної форми, а ОБС - це найвища точка на цьому піку. ОБС для кожного спортсмена є строго індивідуальним, у ньому А. В. Алексеев [1] виділяє три компонента: фізичний, емоційний, розумовий. Кожен з цих компонентів певним чином дозволяє спортсмену входити в ОБС залежно від поставленої мети. Для оволодіння таким станом, автор рекомендує «зазирнути у самого себе» та розібратися у своєму психічному та фізичному стані, що виникають під час змагань.

Основна суть психічної саморегуляції (входження в ОБС) зводиться до конкретного вміння: коли необхідно, збудити свою нервову систему, а коли потрібно, заспокоювати її. Щоб збудити або заспокоїти себе автор рекомендує використовують єдину силу - силу думки (уявні образи і пов'язані з ними слова). Збуджувати себе найпростіше шляхом уявного відчуття «великої радості», витісняючи негативні емоції страху, тривоги, які часто виникають перед змаганнями і під час їх проведення. Уміння заспокоювати себе також досягається завдяки зануренню в «глибокий спокій» . У гирьовому спорті, де є перерви в процесі виступів (під час двоборства), ці паузи вкрай корисно використовувати для відпочинку, для відновлення витраченої енергії шляхом занурення себе в глибоке психічне заспокоєння. При цьому необхідно розслабити робочі м'язи та викликати стан дрімотного сну.

За авторською програмою використовувались такі загальні бойові формули ОБС, що характеризують його кмпоненти: «Я сильний і зібраний» (фізичний компонент); «Настрій припіднятий» (емоційний компонент); «Я повністю зосереджений на опорному елементі виконання поштовху (ривка)» (розумовий компонент). До основного набору формул ОБС, які використовувались в основному для заспокоєння спортсмена перед змаганнями, входили такі:

1) . Я розслабляюся та заспокоююсь.

2) . Моє обличчя, мої руки та ноги повністю розслаблені... теплі... нерухомі...

3) . Все моє тіло повністю розслаблене і тепле.

4) . Моє дихання спокійне. вільне. легке.

5) . Моє серце бється спокійно. рівно. добре.

6) . Я відпочив, заспокоївся та набрався сил.

7) . Самопочуття добре.

У процесі самонавіювання на застосування цих формул витрачається не більше трьох хвилин. Таким чином, у процесі входження в ОБС у спортсмена повинен сформуватися психофізіологічний стан, що образно можна визначити як сполучення «гарячого серця і холодної голови». Він має бути постійно націленим на боротьбу. Також серед текстів самонавіювання, що використовувались за авторською програмою, були наступні: «Я впевнено підхожу до змагань»; «Змагання для мене - свято, свято моєї готовності, сили волі і мужності»; «Я з радістю чекаю наближення змагань»; «Я знаю, що змагання викликають у мене велику наснагу і загальний підйом»; «Я тренувався сумлінно і якісно, тепер залишається тільки спокійно і впевнено реалізувати свою підготовленість»; «Давно відійшла передзмагальна невпевненість, їй на зміну прийшла впевненість у собі, спокій і холоднокрів'я, легкість, розкутість, стійкість»; «Що б не відбулося в період змагань, я збережу спокій та впевненість»; «Я переживу на старті хвилювання, вони перейдуть у бойову наснагу»; «Цей рідкісний за силою стан бойового духу допоможе мені максимально мобілізуватися»; «Я віддам усі свої сили боротьбі, усі до кінир».