Дослідження стану застосування інтервального гіпоксичного тренування в гирьовому спорті

Михальчук Р.В.

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Дослідження стану застосування інтервального гіпоксичного тренування в гирьовому спорті. Проведено опитування спортсменів щодо їхнього ставлення та сучасного стану застосування інтервального гіпоксичного тренування (ІГТ). Виявлено провідні чинники, що вказують на причини незастосування ІГТ у гирьовому спорті.

Ключові слова: інтервальне гіпоксичне тренування, спортсмен, гирьовий спорт.

Михальчук Р.В. Исследование состояния применения интервальной гипоксической тренировки в гиревом спорте. Проведен опрос спортсменов с целью определения их отношения и состояние применения интервальной гипоксической тренировки (ИГТ). Выявлены ведущие факторы, указывающие на причины неприменения ИГТ в гиревом спорте.

Тренування - це процес, під час якого тренуються компенсаторні механізми організму: фізіологічні, біохімічні системи, що здійснюють компенсацію організму до гіпоксії, органи зовнішнього дихання, кровообігу, кровотворення, біохімічні механізми транспорту та утилізації кисню в тканинах і мітохондріях.

Установлено, що застосування штучно викликаної гіпоксії в поєднанні з різними видами повторних навантажень істотно модифікує тренувальний ефект і прискорює темпи розвитку адаптації до використовуваних фізичних навантажень [4, 6, 7], це знайшло підтвердження результатів дослідження в різних видах спорту. Особливо ефективним цей метод виявився при підвищенні анаеробної працездатності у лижників, плавців, бігунів і спортсменів інших видів спорту [6, 7].

Як свідчать результати проведених досліджень у різних видах спорту, підбираючи необхідні режими ІГТ, можна значно поліпшити показники аеробної та анаеробної працездатності й потенціювати зростання спортивних досягнень. Регулярне застосування ІГТ спортсменами сприяє підвищенню й збереженню високого рівня їхньої спеціальної фізичної підготовленості. Конкретні види спорту ставлять певні вимоги до застосування нових методів тренування підготовки спортсмена і разом з тим, які є необхідними для досягнення високих результатів [4, 6]. Перевагою є те, що ІГТ не порушує планового тренувального процесу спортсменів і може застосовуватися в поєднанні з основними засобами підготовки або окремо від них як додатковий засіб у період відпочинку для стимуляції і завершення відновних процесів в організмі.

Також, слід відзначити позитивні ефекти, що вказують на застосування ІГТ як допоміжний засіб підвищення функціональних можливостей гирьовиків, зокрема:

- підвищення стійкості організму до гіпоксії;

- покращення кисневого обміну в організмі;

- активна стимуляція антиоксидантної системи, захисних механізмів організму;

- збільшення щільності та покращення мікроциркуляторного русла;

- стабілізація артеріального тиску;

- зниження частоти серцевих скорочень;

- збереження і підтримання високої фізичної працездатності;

- можливість гнучкого й більш варіативного планування тренувань;

- можливість швидкої адаптації після тривалої перерви в тренуваннях, зокрема після відпустки, захворювання, травми [4, 5].

Іншими словами, тренування до гіпоксії здатне підвищувати загальну неспецифічну резистентність організму в багатьох видах спорту [4, 6, 7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний рівень досягнень у спорті пред'являє більш високі вимоги до фізичної підготовленості, рівня працездатності й витривалості організму спортсмена. Зростання спортивних результатів у гирьовому спорті багато в чому визначається впровадженням нових засобів і методів підготовки, раціоналізації системи планування й побудови тренувального процесу, удосконалення вже відомих ефективних методів тренування [1,4, 7].

Учені зазначають, що досягнення максимального результату за однакової фізичної підготовленості атлетів значною мірою залежить від функціональних можливостей дихальної та серцево-судинної системи спортсмена [3, 4, 6].?

Тренерам добре відомо, що для підвищення стійкості організму спортсмена до роботи в умовах гіпоксії раніше використовувалися тренування в середньогір'ї, у барокамері й дихання в замкнутому просторі [4, 7]. Поява ІГТ і його успішне використання в клінічній медицині створили можливості вивчення впливу штучно спричиненої гіпоксії на організм спортсменів [4, 6, 7].

Тому, на нашу думку, у гирьовому спорті необхідно дослідити використання ІГТ як важливий та ефективний засіб підвищення загальної та спеціальної працездатності, сприяння високим спортивним результатам.

Метою дослідження є аналіз анкетування спортсменів-гирьовиків, їхнього ставлення, стану застосування інтервального гіпоксичного тренування та причини незастосування ІГТ у гирьовому спорті.

Завдання дослідження:

1. Провести опитування спортсменів щодо їхнього ставлення й сучасного стану застосування інтервального гіпоксичного тренування в гирьовому спорті.

2. Визначити анкетуванням рівень показників знань про застосування ІГТ серед спортсменів-гирьовиків.

3. Виявити основні чинники, що вказують на причини незастосування ІГТ у гирьовому спорті.

Таблиця 1

Опитування показало, що в групі гирьовиків-розрядників і КМС про застосування ІГТ відомо 36,5% опитаних, невідомо 63,5%. У групі кваліфікованих гирьовиків відсоток спортсменів, які знають про застосування ІГТ, більший порівняно з групою А і становить 58,9%; не знають про застосування ІГТ 41,1% гирьовиків високого класу (табл. 1). На запитання "Чи відомо Вам про застосування ІГТ спортсменами?" 33,1% респондентів групи А зазначили "так", 11,6% - "ні". У групі Б відповіді на це запитання розподілилися таким чином: 53,3% гирьовиків знають про застосування ІГТ спортсменами, 44,7% - ні (табл. 1). Важливо зазначити, що серед опитаних групи Б більше обізнані щодо застосування ІГТ перед змаганнями спортсмени рівня МСМК і ЗМС, ніж МС. Це дозволяє стверджувати, що з підвищенням майстерності певною мірою зростає інтерес до нових методів у спорті.

Анкетування показало, що в групі А 88,4% гирьовиків-розрядників вважають за корисне для організму застосування ІГТ спортсменами, 11,6% - ні. Серед гирьовиків групи Б 95,5% спортсменів вважають за потрібне застосування ІГТ спортсменами, 4,5% - ні (табл. 1). Серед спортсменів групи А 3,6% відповіли, що мають знайомих атлетів, які застосовують ІГТ у підготовці до змагань, 96,4% - ні. У групі Б 6,7% гирьовиків знають таких спортсменів, які застосовують ІГТ у підготовці до змагань, 93,3% - ні (табл. 1). Опитування свідчить, що серед гирьовиків групи А 0,8% спортсменів застосовували ІГТ у підготовці до змагань, 99,2% атлетів - ні. У групі Б також майже немає спортсменів, які застосовували ІГТ у підготовці до змагань ("так" відповіли 1,7%, "ні" - 98,3%) (табл. 1). На запитання "Чи вірите Ви в покращення спортивних результатів за допомогою ІГГ?" 79,6% гирьовиків групи А відповіли позитивно, 20,4% - негативно. У групі Б 88,3% спортсменів вірять у покращення результатів за допомогою ІГГ, 11,7% - ні (табл. 1). Варто відзначити високий відсоток гирьовиків обох груп, які вірять у покращення спортивних результатів за допомогою ІГГ, що підкреслює важливість ІГТ як для розрядників, так і для атлетів високого класу. Аналіз результатів опитування показав, що: про застосування інтервального гіпоксичного тренування у гирьовому спорті більшості спортсменам невідомо, також небагато хто знає спортсменів, які застосовують ІГТ у підготовці до змагань. Проте більшість вважає, що ІГТ корисне для організму, і вірить у покращення результатів тренувань за допомогою ІГТ.

Також у спортсменів із більшим спортивним досвідом, рівнем підготовленості всі показники відповідей щодо знання ІГТ вищі, ніж у розрядників. Отже, дослідження показало, що в гирьовому спорті не існує єдиної думки щодо ІГТ і тому не приділяється достатньої уваги.

В анкеті опитування спортсменів серед характерних провідних чинників, що вказують на причини незастосування ІГТ у гирьовому спорті, спортсмени-гирьовики зазначили: незнання про ІГТ і його успішне застосування в клінічній медицині, незнання про застосування ІГТ у спортивній практиці, недовіра в успішному застосуванні ІГТ, велика вартість придбання, мала доступність у застосуванні, непродумане ставлення спортсменами до тренувального процесу (табл. 2).

Таблиця 2

Провідні чинники, що вказують на причини незастосування ІГТ у гирьовому спорті (п=112, у %)