Особливості підготовки жінок в швидкісно-силових видах легкої атлетики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ЖІНОК В ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ВИДАХ ЛЕГКОЇАТЛЕТИКИ

Курохтін В.І.

Приазовський державний технічний університет

Найважливішим узагальненим чинником є модель змагальної діяльності, яка ґрунтована на обліку біологічних особливостей спортсменки, технологія розробки якої орієнтована на запланований результат, акцентування сильних сторін спортсменки і, у визначений мірі, підтягуванні тих, що відстають. Іншим значимим чинником є синхронізація структури спортивної підготовки, особливо її мезоциклів і мікроциклів, з фазами ОМЦ. Аналіз показників змагальної діяльності у бігу на 100 м дозволив виділити основні групи спортсменок, що пробігають дистанцію швидше 12,00 с. Бігуні цих груп мають різний провідний компонент при пробіжці дистанції, різні співвідношення середньої довжини кроків на дистанції до довжини тіла, у них переважає схильність до бігу "подовженим" або "укороченим" кроком. Ці особливості обумовлені як природною схильністю до такого бігу, так і методикою тренування, орієнтованого на розвиток індивідуальних завдатків бегуний. Розроблена технологія складання індивідуальної моделі змагання на запланований результат з урахуванням кваліфікаційних і антропометричних особливостей спортсменок. Виявлений рівень прояву рухових здібностей, психологічних особливостей і гормонального статусу у спортсменок з різною гендерною ідентичністю упродовж ОМЦ. Визначено (p<0,05), що найвищі результати в стрибкових тестах показані в постовуляторную (IV), а найнижчі - в менструальну (I) фазу. При цьому найбільша різниця зафіксована в стрибках, що виконуються після тренування. В цілому, тренувальне навантаження сильніше впливає на швидкісно-силовий потенціал спортсменок під час найбільш несприятливих для організму фаз ОМЦ. Для спортсменок мускулинного типу специфічний біологічний цикл не робить істотного впливу на рівень прояву результатів в швидкісно-силових тестах, про що свідчить незначна варіація їх показників в різні його фази Таким чином, рівень прояву рухових можливостей спортсменок упродовж ОМЦ змінюється відповідно до фаз циклу, кожна з яких характеризується тим або іншим станом менструальної функції і організму в цілому. При цьому один з важливих аспектів індивідуалізації тренувального процесу жінок полягає в тому, щоб перерозподілити навантаження в мезоциклі з урахуванням функціональних можливостей спортсменок в різні фази специфічного циклу.

Ключові слова: легка атлетика, швидкісно-силові види, жінки, спортивна підготовка, модель підготовки, оверуально-менструальний цикл, індивідуальна модель змагання.

Курохтин В.И. Особенности подготовки женщин в скоростно-силовых видах легкої атлетики

Важнейшим обобщенным фактором является модель соревновательной деятельности, основанная на учете биологических особенностей спортсменки, технология разработки которой ориентирована на запланированный результат, акцентирование сильных сторон спортсменки и, в определенный мере, подтягивании отстающих сторон. Другим значимым фактором является синхронизация структуры спортивной подготовки, особенно её мезоциклов и микроциклов с фазами ОМЦ. Анализ показателей соревновательной деятельности в беге на 100 м позволил выделить основные группы спортсменок, пробегающих дистанцию быстрее 12,00 с. Бегуньи этих групп имеют разный ведущий компонент при пробегании дистанции, различные соотношения средней длины шагов на дистанции к длине тела, у них превалирует склонность к бегу «удлинённым» или «укороченным» шагом. Эти особенности обусловлены как природной предрасположенностью к такому бегу, так и методикой тренировки, ориентированной на развитие индивидуальных задатков бегуний. Разработана технология составления индивидуальной соревновательной модели на запланированный результат с учётом квалификационных и антропометрических особенностей спортсменок. Выявлен уровень проявления двигательных способностей, психологических особенностей и гормонального статуса у спортсменок с различной гендерной идентичностью на протяжении ОМЦ. Определено (p<0,05), что самые высокие результаты в прыжковых тестах показаны в постовуляторную (IV), а самые низкие - в менструальную (I) фазу. При этом наибольшая разница зафиксирована в прыжках, выполняемых после тренировки. В целом, тренировочная нагрузка сильнее воздействует на скоростно-силовой потенциал спортсменок во время наиболее неблагоприятных для организма фаз ОМЦ. Для спортсменок мускулинного типа специфический биологический цикл не оказывает существенного влияния на уровень проявления результатов в скоростно-силовых тестах, о чем свидетельствует незначительная вариация их показателей в разные его фазы. Таким образом, уровень проявления двигательных возможностей спортсменок на протяжении ОМЦ изменяется в соответствии с фазами цикла, каждая из которых характеризуется тем или иным состоянием менструальной функции и организма в целом. При этом один из важных аспектов индивидуализации тренировочного процесса женщин состоит в том, чтобы перераспределить нагрузки в мезоцикле с учетом функциональных возможностей спортсменок в разные фазы специфического цикла.

Ключевые слова: легкая атлетика, скоростно-силовые виды, женщины, спортивная подготовка, модель подготовки, оверуально-менструалный цикл, индивидуальная соревновательная модель.

The major generalized factor is the model of competition activity, based on the account of biological features of sportswoman, technology of development of that is oriented to the pre-arranged result, accenting of strong parties of sportswoman and, in certain to the measure, undercutting those that fall behind. Other meaningful factor is synchronization of structure of sport preparation, especially of her mezocycles and mikrocycles with the phases of ОМC. The analysis of performance of competition indicators in run on 100м allowed to distinguish the basic groups of sportswomen that run about distance quicker 12,00 p.s of. Runners of these groups have a different leading component at the run of distance, different correlations of middle length of steps on distance to length of body, for them propensity prevails to the "prolonging" or "shorting" step. These features are conditioned by both natural propensities to such methodology of training which are oriented to development of the individual qualities of sportswoman. The worked out technology of stowage of individual model of competition is on the pre-arranged result taking into account the qualifying and anthropometric features of sportswomen. Educed level of display of motive capabilities, psychological features and hormonal status for sportswomen with a different gender identity during ОМС. Certainly (p<0,05), that the greatest results in jumping tests are shown in after ovulation (IV), and less than - in a menstrual (I) phase. Thus a most difference is fixed in jumps that are executed after training. On the whole, the training loading stronger influences on speed- power potential of sportswomen during the most unfavorable for an organism phases of ОМС. A specific biological cycle does not render substantial influence on the level of display of results in speed-power tests for the sportswomen of muscle type, to what insignificant variation of their indexes testifies in his different phases. Thus, the level of display of motive possibilities of sportswomen during ОМC changes in accordance with the phases of cycle, each of that is characterized that or other state of menstrual function and organism on the whole. Thus one of important aspects of individualization of training process of women consists in that, to redistribute loading in mezocycle taking into account functional possibilities of sportswomen in the different phases of specific cycle.

Key words: track-and-field, speed-power kinds, women, sport preparation, model of preparation, menstruation cycle, individual model of competition.

Актуальність дослідження

Незмірно збільшені вимоги до рівня і надійності підготовленості висококваліфікованих спортсменів, величезні об'єми тренувальних і змагань навантажень і боротьба, що посилюється, із застосуванням етично і валеологично неприйнятних способів підвищення рівня спортивної працездатності значною мірою зумовили останніми роками потребу пошуку нових шляхів рішення цих завдань в теорії і методиці тренування. У зв'язку з цим стає очевидним, що в побудові і практичній реалізації програм підготовки спортсменів повинні лежати прерогатива отримання індивідуально запрограмованих рухових дій і тренувальних ефектів, а не прагнення до виконання необґрунтованих (в основному спрямованих на максимум) параметрів навантажень, що задаються, що багато в чому характерно для сьогоднішнього дня (Б.Н. Шустин, 1995; В. А. Таймазов, 1997; В.Г. Никитушкин, 1998; А. И. Шамардин, 2000; В. Пшебыльский, 2005, Г. Арзютов, 2012). Ключовим напрямом перспективності технологічних рішень конкретизації стратегії підготовки спортсменів високого класу фахівці вважають індивідуалізацію їх підготовки(Р. О. Пилоян, 1985; М. М. Шестаков, 1992; В. Н. Платонов, 1997; Л. П. Матвєєв, 1999, Г.М. Арзютов, 2011). Проте індивідуалізацію в спорті часто трактують як тренування, здійснюване з урахуванням окремих характеристик спортсмена - морфологічних, функціональних, психічних та ін. (Г. С. Туманян, 1976; Б. А. Вяткин, 1978; В. И. Шапошникова, 1984; О. А. Сиротин, 1999; М. Ю. Козьминых, 1997). Подібний підхід вніс свій позитивний вклад в рішення приватних завдань індивідуалізації, пов'язаних з процесом підготовки спортсменів різної кваліфікації. При цьому якнайповніше визначено, що необхідно враховувати при індивідуалізації підготовки, і набагато гірше коштує положення, як це здійснити (В. П. Черкашин, 2001).

Перспективний шлях у вирішенні проблеми підвищення ефективності системи підготовки атлетів високого класу і зростання їх спортивних результатів, як вважають окремі автори, лежить у визначенні тих специфічних тренуючих дій, що задаються, які враховують стан спортсмена, його індивідуальні особливості і адаптивність відповідей різної терміновості, вираженості і спрямованості (Ю.В.Верхошанский, 1988; Л. М. Куликів, 1995; П. В. Квашук, 2003; Г.М. Арзютов, 2013). Важливо підкреслити, що ефективне рішення проблеми індивідуалізації підготовки вимагає відмови від практики ізольованих, вузькопрофесійних досліджень і рішучого переходу, що склалася, до їх комплексної організації. Останнє пов'язане з тим, що феномен індивідуальності відноситься не до якоїсь окремої сторони людини, а характеризує саме унікальну цілісність його як індивіда, осіб і суб'єкта діяльності (И. И. Резвицкий, 1973). Тому важливою методологічною проблемою є осмислення рефлексії самої цілісності природного і соціального аспекту рухової індивідуальності конкретного організму в умовах змагальної діяльності. Таким чином, висока теоретична і практична значущість вирішення проблеми індивідуалізації підготовки висококваліфікованих спортсменів, різні підходи до її вивчення, багатоплановість аспектів розгляду визначили актуальність зробленого дослідження.

У останні десятиліття розвиток спорту вищих досягнень супроводжується усе більш активним залученням до нього представниць жіночої статі. В той же час, нині тренувальний процес жінок часто будується за загальноприйнятою методикою для чоловіків, де домінуючим напрямом є підвищення об'ємів тренувальних навантажень(Ю.Т. Похоленчук, 1996; Л. Г. Шахлина, 2001; Т. Хуцинский, 2004). Проте в системі спортивної підготовки, окрім загальних станів, існують особливості, характерні тільки для жінок, які призводять до відмінностей в протіканні адаптаційних процесів в жіночому організмі, і пов'язані з їх індивідуальними проявами: більше раннім біологічним дозріванням, значними коливаннями рівня працездатності відповідно до характеру фаз оваріально-менструального циклу (ОМЦ), психологічних особливостей, соціальних чинників і так далі (Ю. Т. Похоленчук, Н. В. Свечникова, 1987; С. С. Чернов, 1999; П. С. Горулев, 2006). Сьогодні накопичується все більша кількість негативних наслідків, витікаючих з безрозсудних компромісів зрівняльної концепції в тренувальному процесі(Н. А. Калинина, 2004). Через ці обставини більше осмисленим стає визнання того положення, що, у міру зміщення результатів жінок ближче до зони спортивних граничних досягнень, такий підхід вже не лише архаїчний, але і нераціональний, оскільки він в принципі розходиться з унікальними специфічними особливостями жіночого організму. Усе це не може не позначатися негативно і на рівні спортивних досягнень, і на стані здоров'я спортсменок в діапазоні усієї системи багаторічної спортивної підготовки - від новачка до майстра спорту міжнародного класу.

Нині розширення меж жіночого спорту йде у бік оволодіння спортсменками "чоловічими" видами. У зв'язку з цим, гостро виникла проблема відбору в спорт жінок, здатних винести високі фізіологічні навантаження, близькі до навантажень чоловіків, і необхідність розробки критеріїв такого відбору з метою вибору простих і неінвазивних маркерів прояву швидкісних і швидкісно-силових здібностей спортсменок в аспекті конституціональної цілісності. Спорт вищих досягнень як основна модель прояву цих здібностей обумовлює об'єктивність наукового пошуку по встановленню найбільш ефективних способів досягнення спортсменками високих результатів з мінімізацією негативних наслідків для їх здоров'я. Попри те, що проблемі індивідуалізації підготовки спортсменок в тому або іншому вигляді спорту присвячені немало досліджень вітчизняних і зарубіжних фахівців, окремі її аспекти, пов'язані з розробкою оптимальних варіантів індивідуалізації підготовки кваліфікованих спортсменок, до теперішнього часу не отримали належного рішення.

Проблемна ситуація, що склалася в жіночій легкій атлетиці, обумовлена необхідністю вирішення існуючих протиріч між рядом чинників:

а) домінуючою нині в жіночому спорті вищих досягнень методики підготовки, грунтованої на копіюванні тренувального процесу чоловіків, і сучасною філософсько-педагогічною парадигмою, центральна ланка якої - різні прояви індивідуальності людини;

б) практичною значущістю індивідуального підходу до побудови тренувального процесу спортсменок і неопрацьованістю основних теоретичних і методичних напрямів в його індивідуалізації;

в) потребою в новому науково-технологічному знанні для подальшого підвищення спортивних результатів в швидкісно-силових дисциплінах легкої атлетики і відсутністю інноваційних технологій індивідуалізації, сприяючих досягненню адекватності тренуючих дій диморфическим особливостям протікання адаптивних процесів в жіночому організмі і психіці під впливом домінуючих швидкісно-силових навантажень.

У зв'язку з теоретичною і практичною значущістю виділених протиріч і необхідністю їх дозволу можна визначити основну проблему справжнього дослідження, яка полягає в пошуку науково обгрунтованої відповіді на питання: "Який оптимальний зміст і структура індивідуалізації підготовки жінок, що спеціалізуються в швидкісно-силових видах легкої атлетики з урахуванням диморфических особливостей?».

Об'єкт дослідження - процес індивідуалізації спеціалізованої підготовки кваліфікованих легкоатлеток до змагальної діяльності.

Предмет дослідження - зміст, педагогічні умови і спрямованість індивідуалізації тренувальній і змагальної діяльності кваліфікованих спортсменок, що спеціалізуються в швидкісно-силових видах легкої атлетики.

Мета дослідження - розробити і обгрунтувати інноваційну модель індивідуалізації підготовки жінок в швидкісно-силових видах легкої атлетики на основі діморфічних особливостей.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Виявити реальні перспективи вирішення проблеми індивідуалізації тренувального процесу спортсменок в швидкісно-силових видах легкої атлетики в аспекті статевого диморфізму.

2. Диференціювати морфологічні і психологічні ознаки маскулінізації, що є маркерами при визначенні перспективності спортсменок в швидкісно-силових дисциплінах легкої атлетики.

Методологічна основа дослідження включає: концептуальні ідеї і фундаментальні роботи по індивідуалізації діяльності (А. Г. Асмолов, Е. П. Ільїн, Е. А. Климов, В. С. Мерлін, И. Унт); теоретичні основи і засадничі дослідження адаптації організму людини до тренуючих дій (Ю. В. Верхошанский, А. А. Виру, Н. И. Волков, Ф. З. Меерсон, И. Н. Солопов, Н. А. Фомін); ключові положення системи спортивної підготовки, в найбільш концентрованому виді сформульовані в працях вчених(В. К. Бальсевич, Л. П. Матвєєв, Н. Г. Озолин, В. Н. Платонов, Б. Н. Шустин); теоретичні розробки і концептуальні положення в області педагогіки і психології спорту(Ю. К. Гавердовский, А. Д. Ганюшкин, Л. Д. Гиссен, С. Д. Неверкович, А. В. Родионов); засадничі установки по індивідуалізації процесу підготовки спортсменів(П. В. Квашук, В. Г. Никитушкин, О. А. Сиротин, В. А. Таймазов, В. П. Черкашин); концептуальні положення про специфіку діяльності змагання і підготовленості спортсменів(А. П. Бондарчук, Ю. В. Верхошанский, А. А. Кудинов, Е. А. Разумовский, В. С. Родиченко, Ф. П. Суслов); результати новітніх досліджень морфофункциональных детермінант спортивної результативності жінок-спортсменок(В. Г. Семенов, Т. С. Соболєва, Т. Соха, Л. Г. Шахлина, Л. П. Федоров, С. С. Чернов); роботи, що досліджують гендерні аспекти підготовки спортсменів (Л. И. Лубышева, Н. С. Цикунова, J. Borms, S. Born, Z. Czajkowski).

Теоретико-методологічні основи дослідження, висунена гіпотеза і поставлені завдання визначили логіку, етапи і методи експериментального дослідження. Провідна ідея дослідження базувався на наступних концептуальних положеннях:

а) формування необхідної структури спеціальної підготовленості спортсменок високого класу має бути орієнтоване на вдосконалення основних елементів їх індивідуальної діяльності змагання;

б) взаємозв'язок тренуючих дій, що задаються, що враховує поточний стан і індивідуальні особливості спортсменок, - пріоритетний шлях підвищення ефективності їх підготовки.

Методи дослідження

Сукупність методів, використовуваних для вирішення поставлених завдань, включала: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури; психологічне і педагогічне тестування, анкетування, педагогічне спостереження і експеримент, моделювання і прогнозування, методи статистичної обробки отриманого матеріалу. У роботі використовувалися інструментальні методики: фотоелектронний хронометраж, полидинамометрия, сейсмомиотонометрия, відеомагнітоскопія, антропометрія. Пальцьова дерматогліфіка вивчалася стандартним методом, визначення пальцьових пропорцій проводилося за методикою J. T. Manning (1998). Аналіз і узагальнення науково-методичної літератури дозволяють представити методологію реалізації принципу індивідуалізації в підготовці кваліфікованих спортсменок у вигляді схеми(рис. 1). Прояв статевого диморфізму у кваліфікованих легкоатлетів за показниками статури, рухових здібностей, техніки рухів і інтегральних характеристик спортивної майстерності наблюдається практично у всіх видах легкої атлетики.

жіночий швидкісний силовий

Рис.1 Схема реалізації принципу індивідуалізації в підготовці кваліфікованих спортсменок (за Врублевским Е.П., 2008)

Для кількісної оцінки міри вираженості статевого диморфізму, окрім загальноприйнятих статистичних показників (S, V%), використовувався критерій Моллисона (кМ) (B. Faska - Mierzejewska, 1999). Чим вище чисельні значення критерію, тим більше міри статевого диморфізму. Ці зіставлення морфологічних параметрів тіла метальників молота (чоловіків і жінок) представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники статури метальників молота - чоловіків і жінок