Оцінка природно-ресурсного потенціалу районів Закарпатської області з точки зору перспективи розвитку сільського (зеленого) туризму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Розвиток сільського (зеленого) туризму має важливе значення для розвитку регіональної економіки, сприяє підвищенню рівня зайнятості сільського населення, збереженню, відновленню природних, культурно-історичних пам'яток, популяризує культуру пізнавального, екологічного туризму. Закарпатська область входить до Карпатського регіону, який має високий природно-ресурсний та історико-культурний потенціал для розвитку туристичної галузі, сільського (зеленого) туризму, зокрема.

Дослідженням особливостей розвитку туристичної діяльності в регіонах, зокрема в прикордонних територіях, займалися ряд вчених: О. Амоша, М. Багров, Г. Голембський, М. Долішній, Н. Коніщева, В. Кравців, Д. Стеченко, І. Твердохлєбов, О. Шаблій, Л. Шевчук. Аналіз природно-ресурсного потенціалу Закарпатської області вагомо пророблений Лужанською Т.Ю., Махлинець С.С., Тебляшкіною Л.І. [1].

Аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на розвиток та формування туристичного продукту закладів сільського (зеленого) туризму в Закарпатській області. Розробка «туристичної візитівки» Закарпатської області в розрізі територіально-адміністративного устрою, обґрунтування поняття «туристична карта» зеленої садиби.

Основними факторами, що можуть впливати на розвиток сільського (зеленого) туризму в межах районів Закарпаття є: специфіка побуту населення, його етнічний склад; географічне розташування, особливості клімату; наявність пам'яток історії, архітектури, ботанічних заказників; природні, мінеральні, бальнеологічні ресурси; розвиток інфраструктури, можливості для зимового відпочинку, тощо. Відповідно до адміністративно-територіального поділу Закарпатської області, автор стисло аналізує основні на його погляд чинники, що вливають на розвиток та особливості функціонування закладів сільського (зеленого) туризму, формулює «туристичну візитівку» району.

I. Берегівський р-н., м. Берегово. На півдні та південному заході проходить кордон з Угорською Республікою, більша частина населення краю 76,1% угорці [2]. Рішенням Берегівської міської ради від 07.09.2012 р. угорській мові надано статус регіональної [3]. Край славиться угорським побутом, традиціями, значно вирізняється поміж інших національним колоритом та архітектурою. Особливою родзинкою є національна угорська кухня та продукти місцевого виноробства. На території району є родовища мінеральних та термальних вод, які використовуються для лікування органів опорно-рухової, серцево-судинної, нервової систем організму та деяких хвороб шкіри: м. Берегово, с. Бийгань, с. Гараздівка, с. Косонь, с. Тисаашвань. Пам'ятки дерев'яного зодчества розташовані у м. Берегово та населених пунктах: Кідьош, Бобово, Чепа, Гетен, В. Бийгань, Четфалва, Мужієво, Варі, Бене, Сюрте, Паладь-Комарівці. Край славиться тематичними фестивалями, найвідоміші з яких: вина, риболовів та угорської ухи, фестиваль леквару (сливового повидла), конкурс м'ясників [4]. Туристична візитівка: угорський колорит та кухня; термальні води, нас. пункти: Бігань, Гут, Косино; дерев'яні церкви, вузькоколійна залізна дорога, етнофестивалі, дегустаційні зали вина.

II. Великоберезнянський, смт В. Березний. Район межує з Турківським районом Львівської області, західна межа є кордоном з Словацькою Республікою та Польщею. Більшої частина територія краю мальовнича гірська місцевість вкрита великою кількістю річок та водоспадів. В селі Вишка на горі Красія (висота 1036,2 м) функціонують 8 гірськолижних трас загальною протяжністю 3,6 км [1]. Край славиться пам'ятками народного дерев'яного зодчества в селах: Вишка, Гусний, Кострино, С. Стужиця, Костринська Розтока, Сіль, Сухий, Чорноголова [5]. Дерев'яна церква св. Арх. Михаїла (1745) с. Ужок, Великоберезнянського району внесена до списку світового надбання ЮНЕСКО [6]. Популярним серед туристів є купання у великих, металевих чанах. Один чан може вміщувати 5-7 людей, спеціальна мінералізована вода, підігріта до температури +40-50°, зміцнює опорно-рухову та нервову системи організму. Особлива родзинка купання у прохолодну пору року та взимку. Туристична візитівка: дерев'яні церкви, гірськолижні курорти, бальнеологічні, мінеральні ресурси, купання в чанах.

III. Виноградівський р-н, м. Виноградів. На півдні району проходить кордон України з Румунією, на південному заході з Угорщиною. Край має переважно рівнинний рельєф, ліси займають близько 14% площі району. Клімат помірно континентальний: відносно жарке літо і м'яка малосніжна зима. Основне багатство краю земля, виноградники, сади. Сліди діяльності найдавнішої людини на території України та Центральної Європи, яка з'явилася 1 мільйон років тому знайдено поблизу смт. Королево. Древні кам'яні храми збереглися у м. Виноградів та селах Шаланки, Новоселиця, Чорнотисів, В. Ком'яти. Туристів ваблять руїни Королівського (Наляб) та Виноградівського (Канків) замків, дворянський палац барона Перені у м. Виноградів [5]. Популярними є сплави річкою Тиса на байдарках, каное, рафтах (плотах), човнах. Туристична візитівка: дегустаційні зали виноробства, руїни замку «Канків» м. Виноградів, руїни фортеці «Нялаб» смт. Королево, сплавляння р. Тиса, компактне проживання ромів.

IV. Воловецький р-н, м. Воловець. Район межує зі Сколівським та Турківським районами Львівської області; рельєф краю переважно гірський, клімат суворіший порівняно з іншими районами Закарпаття, зима довша з стійким сніговим покривом (в горах до 2-х метрів до березня-квітня) та морозами інколи нижче 30°С. Основним багатством краю є рослинний та тваринний світ, лісові ягоди, джерела мінеральних вод, форелеві розплідники [1]. Канатно-буксирувальні підйомники функціонують на схилах біля ЛОК «Форель» у Жденієві, ЛОК «Пікуй» у Біласовиці. В селах В. Грабівниця та Підполоззя збереглися укріплення часів Другої світової війни, що належать до системи оборони під назвою „Лінія Арпада”. Пам'ятки дерев'яного зодчества збережені в селах: Гукливий, Мішкаровиця, Задільське, Тишів, Котельниця, Ялове [5]. Регулярно проводяться культурно-масові заходи: етно фестиваль яблук, яфини, «Дзвінкі перлини Верховини», чемпіонат України з маунтинбайку [4]. Туристична візитівка: проживання етногруп бойків, лемків, гуцулів; відмінність у побуті, кухні, звичаях, обрядах; царська риба форель, цілющі ягоди, мінеральні джерела, етнофестивалі, канатно-буксирувальні підйомники, дерев'яні церкви.

V. Іршавський р-н, м. Іршава. На території району збереглися руїни Бронецького і Довжанського замків. Історія городищ в селах Арданово, Білки, на горах Бодулів та Стремтура, що на околицях Іршави пов'язана із стародавньою Римською імперією. Дерев'яні церкви збудовані без єдиного гвіздка в яких зберігаються стародавні рукописні книги та ікони є в селах: Дешковиця, Івашковиця, Локіть. Михайлівська церква в с. Ільниця збудована з величезних каменів-валунів у 1707 році, товщина її стін доходить до 120 см [5]. Винний дегустаційний тур проводиться щороку весною з метою популяризації Боржавської вузькоколійної залізниці «Анці Кушницької». Фестиваль ковальства «Гамора», проводиться на базі історичної пам'ятки XVIII століття, діючої водяної кузні з метою сприяння розвитку традиційного народного мистецтва ковальства та популяризації етнічних і культурних традицій [4]. Водяний млин функціонує також в с. Луково, місцева громада планує створення туристичного маршруту "Водяні млини Боржавської долини" [7]. Туристична візитівка: кузня «Гамора», вузькоколійна залізниця «Анця Кушницька», дерев'яні церкви, палац-фортеця с. Довге, болото „ Чорне багно”.

VI. Міжгірський р-н, смт Міжгір'я. Територія краю одна з найбільш екологічно чистих територій України. Клімат помірний: зима помірно-морозна, сніжна і довга, продовжується близько 5-5,5 місяців. Гордість краю Синевирське озеро, знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря. В музеї лісу і сплаву можна побачити знаряддя праці лісорубів і плотогонів, їх речі побуту, макети плотів тощо. У покинутому селі Кужбиї залишилося одне обійстя, де господарюють дві бабці-сестри та доглядають місцеву дерев'яну церкву. В селі Колочава функціонують музей архітектури і побуту «Старе село», колочавська вузькоколійка, старовинна чеська школа, напівзруйнована колишня жандармська станція перетворена на корчму у народному стилі. На території району налічують 14 старовинних дерев'яних церков (XVIII-XIX ст.) в населених пунктах: Буковець, В. Студений, Н. Студений, Ізки, Колочава, Келечин, Кужбиї, Майдан, Негровець, Павловець, Рекіти, Репинне, Торунь, Тітківці, Синевирська поляна [5]. До історичних пам'яток відносять оборонну споруду часів другої світової війни Лінію Арпада. Любителів субкультур (хіпі, панк, нудистів) щороку в липні збирає фестиваль Шипіт. Туристична візитівка: озеро «Синевір», водоспад «Шипіт», гірськолижні спуски, пара планеризм, музей сплавляння лісу, забуте село Кужбиї, чеське село-музей Колочава.

VII. Мукачівський р-н, м. Мукачево. Місто Мукачево має вигідне географічне розташування, оскільки знаходиться на перехресті головних транспортних шляхів Закарпаття; славиться багатою історією та культурою; нагадує старовинні європейські містечка гостинністю, охайністю та провінційним, спокійним ритмом життя. Автомагістраль міжнародного значення, що з'єднує Західну Європу з Україною, залізнична лінія Чоп-Львів, робить край зручним у транспортному відношенні, сприяє розвитку міжнародного, ділового, транзитного, короткострокового туризму. Рельєф Мукачівського району гористо-низовинний, клімат помірно континентальний, гори захищають місцевість від холоду. На території Мукачівського району знаходиться 20 природно-заповідних об'єктів, один із яких державного значення «Карпати», край славиться великим різнобарвом ландшафтів, багатим рослинним та тваринним світом [1]. Туристична візитівка: середньовічні замки «Паланок», «Сент-Міклош», дворянські палаци «Шенборн», експозиція дерев'яних церков, «Ракоці», гірськолижний спуск, термальні води, розплідники кабанів, страусів, косуль, етнофестивалі, дегустаційні зали.

VIII. Перечинський р-н, смт Перечин. На заході межує з Словацькою Республікою, рельєф гористий з висотами над рівнем моря від 153 м до 630 м. Район є одним із найбільш екологічно чистих регіонів області, тут розташовані об'єкти природно-заповідного фонду: державний заказник «Соколові Скелі», Тур'є-Полянський заказник, державна гідрологічна пам'ятка-водоспад у селі Тур'я Поляна [1]. Цінною пам'яткою дерев'яного зодчества Закарпаття є церква св. Василя Великого у с. Лікіцари. Головною туристичною родзинкою краю є купання в чанах (купелі) з мінеральною водою. Традиційними стравами для Перечинського регіону є: "жаблячі лапки" та "черепаховий суп". За часів нашестя Наполеона тут були розквартировані полонені французькі вояки які залишилися, і створивши власні сім'ї, передали французькі звичаї (зокрема, гастрономічні) місцевому населенню. Туристична візитівка: руїни Невицького замку, водоспади «Лумшори», «Воєводин», «Плишка», печера Синаторій, мінеральні джерела, купання в чанах, страви: жаблячі лапки, черепаховий суп.

IX. Рахівський р-н, м. Рахів. Тут зосереджена третина видового складу флори України, половина червонокнижних видів рослин і тварин Карпат, розвідано 82 джерела мінеральних вод. Клімат, порівняно з іншими районами краю суворіший: зима довга і сніжна, літо коротше та прохолодніше. У Чорногірському масиві, знаходиться найвища вершина Українських Карпат гора Говерла (2061 м. над рівнем моря). Поряд височать ще п'ять вершиндвотисячників Бребенескул, Петрос, Піп Іван Чорногірський (Чорна гора), Ребра, Гутин-Томнатик та Менчул. Вчені Віденської цісарсько-королівської академії наук Австро-Угорської імперії 1887 року, визначили географічний центр Європи в с. Ділове [1]. Пам'ятки дерев'яного зодчества розташовані в населених пунктах: Богдан, Великий Бичків, Ділове, Лазещина, Середнє Водяне [5]. Дерев'яний храм Вознесіння Господнього (1824 р.) в селі Ясіня, Рахівського району внесено до списку світового надбання ЮНЕСКО 21.06.2013р [6]. Туристична візитівка: мережа біосферних заповідників ЮНЕСКО, найвища вершина України г. Говерла, музей екології гір с. Вільшанка, карстові печери с. Ділове, гірськолижні спуски „Драгобрат”, „Ясиня”, етнофестивалі.

X. Свалявський р-н, м. Свалява. Район розташований у передгірній зоні Українських Карпат, відзначається надзвичайно різноманітними формами рельєфу. Клімат помірно-континентальний, багатий рослинний і тваринний світ. Свалявщина має значні запаси підземних вод, особливу цінність становлять її мінеральні води (понад 100 родовищ); на базі розроблених джерел функціонує велика кількість санаторіїв, лікувально-оздоровчих закладів [1]. Старовинні дерев'яні церкви знаходяться в с. Уклин та м. Свалява (Верхній Бистрий) [5]. На перевалі Уклин добре збереглися рештки так званої оборонної лінії Арпада. Туристична візитівка: родовища мінеральних, термальних вод, дерев'яні церкви, розплідник форелі с. Вовчий, етнофестивалі.

XI. Тячівський р-н, м. Тячів. Район багатий на мінеральні та геотермальні води: понад 60 мінеральних джерел містять до 20 життєво необхідних для здоров'я людини мікроелементів (Усть-Чорна, Руська Мокра, Велика Уголька, Тарасівка) [1]. Популярними є купання в чанах. Закарпатське Мертве море солотвинські солоні озера. В алергологічній лікарні з соляними шахтами лікують бронхіти, астму, алергію та інші хвороби дихальних шляхів. Пам'ятками архітектури є дерев'яні церкви в селах: Колодне, Апша, Нересниця [5]. Туристична візитівка: гірськолижні спуски, сталактитові печери, печерна стоянка В. Уголька, купання в чанах, дерев'яні церкви, солоні озера.

XII. Ужгородський р-н, м. Ужгород. Район межує з Угорщиною і Словаччиною. Обласний центр Закарпаття Ужгород, старовинне місто, де мирно поєднуються різні культури та релігійні конфесії. В ряді населених пунктів проживає переважно угорське населення (В. Геєвці, М. Геєвці, В. Добронь, Галоч, Батфа, Палло, Паладь-Комарівці, Есень, Тийглаш). Основними туристичними принадами є Ужгородський замок, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, велика кількість культурно-мистецьких закладів, Великодобронський зоологічний заказник [1]. Туристична візитівка: Ужгородський замок, руїни замку с. Середнє, дворянські палаци «Плотені», «Другетів», музей народної архітектури і побуту, дегустаційні зали, мінеральні води, етнофестивалі.

XIII. Хустський р-н, м. Хуст. Переважну частину території району займають гори. Бальнеологічні ресурси родовищ мінеральних вод різних груп: Шаянське, Драгівське, Велятинське, Нарцис можна використовувати для пиття і купання [1]. Особливою принадою краю є «Долина нарцисів», унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший у Європі осередок нарцису вузьколистого. На території району знаходяться руїни середньовічних замків: Хустський замок ХІ-XVIII ст., Вишківський замок XIII-XIV ст. Унікальні дерев'яні церкви знаходяться у селах Данилово, Крайниково, Сокирниця, Олександрівка [5]. Туристична візитівка: руїни Хустського замку, Долина нарцисів, центр народного промислу лозоплетіння с. Іза, джерела мінеральних, термальних вод, розведення буйволів, страусів.

Зведена «туристична візитівка» районів Закарпатської області відповідно до адміністративно-територіального поділу наведена схематично (Рис. 1)

Рис. 1. Формування «туристичної візитівки» районів Закарпатської області відповідно до адміністративно-територіального поділу (районування)

Туристична карта для зеленої садиби програма дозвілля, план дій покликаний збагатити, показати можливості інтелектуального, духовного, культурно-пізнавального насичення відпочинку у сільській місцевості, що може бути реалізований етапами:

1. Використання природно-географічного потенціалу місцевості місцезнаходження садиби;

2. Розробка та вдосконалення власного унікального туристичного продукту;

3. Відродження історичних традицій, етнологічних особливостей господарювання.

Розробка розширеного варіанту туристичної візитівки районів Закарпатської області може стати підґрунтям для тематичної літератури пізнавально-туристичного напрямку; використовуватися органами місцевого самоврядування для формування позитивного туристичного іміджу районів, області; стати корисним власникам зелених садиб для розробки маркетингово-рекламної кампанії.

Список літератури

1. Лужанська Т.Ю., Махлинець С.С., Тебляшкіна Л.І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи. Навчальний посібник./ За редакцією д.т.н. професора Волошина І.М. К.Кондор, 2008. 385с.

2. Статистичний щорічник Закарпатської області 2011. Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 2012. 545 с.

3. Інформаційне агентство UNIAN. Угорська мова стала регіональною в одному районі Закарпаття. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unian.ua/news/525623-ugorska-mova-stala-regionalnoyu-v-odnomu-rayonizakarpattya.html

4. Шпеник Т.К. Ярмарки та фестивалі як засіб популяризації туристичної діяльності (на матеріалах Закарпатської області) // Ученые и учения: материалы XXII Международной научно-практической конференции по философским, филологическим, юридическим, педагогическим, экономическим, психологическим, социологическим и политическим наукам в честь 50-летия известного ученого-процессуалиста, Заслуженого работника высшей школы РФ, професора А.П. Рыжакова (Украина, г. Горловка, 14-15 июня 2012г.). Горловка: ФЛП Пантюх Ю.Ф., 2012. 244с.

5. Дерев'яні храми України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.derev.org.ua

6. Дві дерев'яні церкви Закарпаття внесено до списку ЮНЕСКО. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// karpatskijobjektiv.com/?p=4712

7. Новини Закарпатської обласної ради. Ще одна причина відвідати Іршавщину. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakarpat-rada.gov.ua/vidvidaty-irshavschynu-varto-sche-odna-turystychna-atraktsiya

Размещено на Allbest.ru