Економіко-організаційні та географічні аспекти туристичної діяльності в гірських районах Чернівецької області

Таблиця 2 Наявність ставків і водосховищ в адміністративних районах

У чисельнику - вся площа і довжина; у знаменнику - в межах області.

Ставки та водосховища теж можуть мати рекреаційно-оздоровчу та пізнавальну цінність (табл. 2). У межах їхнього поширення розвивається відпочинок вихідного дня переважно місцевого населення.

Особливим видом ресурсів, що актуально та потенційно використовують у туристично-рекреаційній діяльності, є об'єкти природно-заповідного фонду.

Найвідомішою природоохоронною територією Буковини є Національний природний парк «Вижницький», створений 1995 р. на базі заказників Стебник і Лужки. Він займає площу близько 8 000 га. У парку зростає понад 600 видів рослин, 31 з яких занесено до Червоної книги України. Це, зокрема, 17 видів орхідних, арніка гірська, різні папороті та ін. На великих площах зберігся природний ялицевий деревостан. Тут - самісінький центр тисячолітніх лісів, реліктової флори цілої Європи. Фауна в парку нараховує 486 видів, 28 з них занесено до Червоної книги. Це зубр, ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, лелека чорний, пугач, тритон карпатський та ін. На території парку б'ють численні джерела мінеральних вод [7].

Указом Президента України від 2010 р. на території Чернівецької області створено ще два національні природні парки: «Черемоський» - у межах колишнього однойменного регіонального ландшафтного парку; «Хотинський» - на території Хотинського, Кельменецького та Сокирянського районів уздовж Дністровського водосховища.

Національний природний парк «Черемоський» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів гірських територій Буковини. Під державною опікою перебуватимуть 44 види рідкісних рослин, понад 120 видів хребетних та 5 тис. безхребетних тварин. Його територія охоплює 7 117 га земель, у тому числі Державного підприємства «Путильське лісогосподарське підприємство», Карпатського державного спеціалізованого лісгоспу АПК [9].

З урахуванням прикордонного розташування Буковини вивчають можливість організації транскордонних заповідних об'єктів - білатерального міждержавного природного українсько-румунського резервату на базі РЛП «Черемоський» (Чернівецька обл.), прилеглого ландшафтного заказника «Чивчино-Гринявський» (Івано-Франківська область) та окремих територій національного парку «Родна» (Румунія).

У Путильському та Вижницькому районах зосереджено чимало історико- культурних пам'яток, проте вони відрізняються між собою як художньо-мистецькою, так і пізнавальною цінністю.

У таблиці 3 представлено кількісні показники закладів розміщення та рекреації у Чернівецькій області за адміністративними районами. Досліджувані адміністративні райони займають провідні місця за кількістю закладів розміщення та рекреації.

Таблиця 3 Заклади розміщення та рекреації Чернівецької області (станом на 2010 р.) [9]

Значний природно-рекреаційний потенціал Буковинських Карпат зумовив до розвитоку туристичної індустрії. У районі функціонує 25 готелів і туристичних комплексів - зокрема, 15 у Вижницькому та 12 у Путильському адміністративних районах. Тут виділяються 3 ареали їхнього зосередження: Вижницько- Підзарічанський, який утворився навколо Вижниці та перевалу «Німчич»; Берегометсько-Мигівський, де розташований провідний в області гірськолижний комплекс «Мигове»; Путильський, розташований у самісінькому центрі Буковинських Карпат - Путильському низькогір'ї. До провідних готельно-туристичних комплексів Буковинських Карпат належать гірськолижні туристичні комплекси «Мигове» і «Німчич», готельно-ресторанний комплекс «Гірський узвіз», гірський готель «Ковчег», садиба «Лекече» та ін.

Проаналізувавши туристсько-рекреаційні можливості регіону, можна зробити висновок, що Буковинські Карпати мають значний невикористаний потенціал. Його освоєння гальмує кілька несприятливих чинників: слабкий розвиток туристичної індустрії; незадовільний стан природи через недостатній рівень природоохоронних заходів; слабкий розвиток дорожної інфраструктури та незадовільний стан доріг; відсутність продуманої маркетингової політики, яка працюватиме на район загалом. Ця проблема потребує удосконалення місцевою владою Програми розвитку туризму у Чернівецькій області, передусім у частині розвитку інфраструктури, інвестиційних проектів і маркетингових заходів.

Враховуючи вигідне географічне положення досліджуваних районів Чернівецької області - наявність гір Карпат, наявність автомобільних трас та шляхів залізничного сполучення міжнародного туризму, що пролягають через територію краю, а також торгових шляхів - «Західна Європа - Балкани» тощо, регіон включено до міжнародної Програми «Єврорегіон «Верхній Прут»». Традиційний надлишок трудових ресурсів у гірських та передгірних районах області - Сторожинецький, Вижницький, Путильський райони - визначає заняття народними промислами та організацію туристичної діяльності у Карпатах як пріоритетний напрям розвитку економіки краю у цьому регіоні. Українське село має багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; територія наділена багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села й індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми.

Водночас гострою проблемою для багатьох сіл є нестача робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей належить і сільський зелений туризм, який практикують в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку є села поблизу морів, річок та гірські.

Для кращого розуміння сфери діяльності умовно прийнято до визначення декілька різновидів та організаційних форм сільського зеленого туризму, актуальних для Чернівецької області:

- Агротуризм - вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення, або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовують в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень у завантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

- Відпочинковий туризм (відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові та інші надбання тієї чи іншої місцевості.

- Екотуризм - науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

- Цільовий туризм - вид сільського зеленого туризму, який має риси чітко визначеної мети перебування. Базою його розвитку є капітальний житловий фонд - садиби господарів та наявні надбання конкретної місцевості, такі як специфічна кулінарія, виноробство, вирощування та догляд за худобою (насамперед - вівчарство та перебування на полонинах) тощо [10].

Головною фігурою у забезпеченні функціонування зазначених видів туризму і відпочинку є сільський господар, що приймає та обслуговує туристів і відпочиваючих. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні, необхідно вчитись. Сьогодні в області формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Центральною ланкою в організації відпочинку на селі є сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості.

Модель ведення сільського господарства у горах повинна враховувати вертикальну зональність. З підвищенням місцевості над рівнем моря повинна зменшуватися інтенсивність сільськогосподарського виробництва, натомість розширюватися несільськогосподарська діяльність, зокрема агротуристична [5]. Основою господарювання в горах повинно ставати диференційоване використання господарських потужностей, враховуючи потенціал природних та історико-культурних туристичних ресурсів.

Найсприятливіші умови для розвитку сільського зеленого туризму створюють на територіях національних і ландшафтних парків, зокрема у Вижницькому національному парку, що дає змогу поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону. Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування. Досвід засвідчує, що ті сім'ї, які приймають відпочиваючих, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство тощо, а це уже елементи агротуристичної діяльності. Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, сіл загалом; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання та обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Однак з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць; об'єднаними зусиллями домагаються змінити на краще сферу обслуговування. А це водночас і вагомий внесок у розвиток села [6, с. 234].

Важливу роль у розвитку регіонального туризму повинні відіграти органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації, профільні державні та громадські організації підтримки сільського зеленого туризму [1]. Адже усі проблеми, які допомагає вирішувати сільський зелений туризм - це найактуальніші питання роботи згаданих органів: зайнятість і доходи населення, благоустрій сіл, сфера обслуговування. Важливим завданням місцевих органів влади і самоврядування є створення сприятливого адміністративно-організаційного клімату для розвитку сільського зеленого туризму. Необхідно заохочувати, а не відлякувати від нього населення.

Потрібно формувати спеціальну програму розвитку цього виду діяльності. Потребують вирішення питання про оподаткування, тарифи на житло і послуги, систему маркетингу, гарантії щодо прийому і обслуговування гостей, певні стандарти обслуговування тощо. Надзвичайно важливим є остаточне вирішення питання, як кваліфікувати прийняття та обслуговування відпочиваючих у сільських садибах: як підсобну діяльність сільської сім'ї (на зразок особистого підсобного господарства) чи як підприємницьку діяльність [2, с. 11]. Важливо врахувати позитивний досвід роботи проекту програми TACIS «Підтримка місцевого розвитку і туризму в Карпатському регіоні», який працював у трьох пілотних районах (Вижницькому, Путильському, Сторожинецькому) Чернівецької області. Головною метою цього проекту була розробка екотуристичної стратегії та екотуристичного плану як складових частин загального менеджмент-плану зі сталого використання природних ресурсів на території пілотних регіонів. Результатом роботи проекту стало ознайомлення громадськості пілотних регіонів з поняттям та можливостями сільського зеленого туризму, навчання громадян первинним навичкам роботи у сфері сільського зеленого туризму, надання фінансової підтримки власникам агроосель за схемами «грант», «грант-кредит», розробка єдиної маркетингової стратегії, створення Ради з туризму Карпатського регіону. Основними дестинаціями для подальшого розвитку сільського зеленого туризму можуть стати с. Виженка Вижницького району, с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району, смт Путила Путильського району.

Отже, процеси становлення і розвитку сільського (зеленого) туризму в умовах підприємництва обумовлені соціально-економічними перетвореннями в аграрній сфері економіки України, зокрема, формуванням нових організаційних форм господарської діяльності на засадах приватної власності.

Список використаної літератури

1. Про туризм : [закон України : офіц. Текст : за станом на 07.09.2010 р. № 7097]. К. : Парламентське вид-во, 2010. - 92 с.

2. Биркович В. І. Державне регулювання сфери туризму на регіональному рівні : дис. .. .канд. екон. наук / В. І. Биркович. - К., 2007. - 220 с.

3. Географічна енциклопедія України : в 3 т. / [редкол.: відп. ред. О. М. Маринич та ін.]. - К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989-1993. - Т. 3: П-Я. - 1993. 480 с : іл. - (В опр.).

4. Географічні аспекти розвитку туризму (на прикладі України та Польщі) : монографія / В. Г. Явкін, В. П. Руденко, В. М. Андрейчук та ін. - Чернівці : Чернів. нац. ун-т, 2010. - 344 с.

5. Липчук В. Агротуризм в системі зрівноваженого розвитку гірського сільського господарства / В. Липчук, Н. Штогринець // Збалансований розвиток туристичних регіонів: національний і світовий досвід : зб. мат-лів Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 2526 квітня 2013 р.) / Міністерство освіти і науки, Львівський інститут економіки і туризму. Департамент міжнародного співробітництва та туризму ЛОДА. - Львів : Ліга-Прес, 2013. С. 332-338.

6. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) : навч. посіб. / О. О. Любіцева. - 2-е вид., перероб. та доп. - К. : Альтерпрес, 2003. - 436 с.

7. Національний природний парк «Вижницький»: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент / В. П. Коржик, І. І. Чорней, І. В. Скільський та ін. - Чернівці : Зелена Буковина, 2005. - 356 с.

8. Природа Чернівецької області / за ред. К. І. Геренчука. - Львів, 1978. - 159 с.

9. Стратегія розвитку туризму в Чернівецькій області. - Чернівці, 2011. - 112 с.

10. Туризм в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// www.turizm.ru.

Размещено на Allbest.ru