Ґенеза взаємозв’язку соціокомунікацій та крос-культурних комунікацій і самодіяльного туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 141.7: 316.42: 796.51

Запорізький національний університет (Україна, Запоріжжя)

Ґенеза взаємозв'язку соціокомунікацій та крос-культурних комунікацій і самодіяльного туризму

Некрасов С.

старший викладач кафедри туризму,

Анотація

туризм філософський самодіяльний культурний

Досліджується проблема самодіяльного туризму, яка є важливою соціально філософською проблемою, розглядається ґенеза взаємозв'язку самодіяльного туризму і соціокомунікацій та крос-культурних комунікацій.

Ключові слова: самодіяльний туризм,соціокомунікації, крос-культурні комунікації, інтеграція, цінність.

Аннотация

Исследуется проблема самодеятельного туризма, которая является важной социально-философской проблемой, рассматриваются происхождения и взаимосвязь социокомуникаций и крос-культурных комуникаций.

Ключевые слова: самодеятельный туризм, социокомуникации, крос-культурные комуникации, интеграция, ценность.

Annotation

We investigate the problem of amateur tourism, which is an important socio- philosophical problem. The main sociocommunication, cross-cultural communication.

Keywords: backpacking, sociocommunication, cross-cultural communication, integration, creativity.

Соціокомунікації та крос-культурні комунікації відіграють важливу роль у розвитку країн та регіонів, зокрема у формуванні їх демографічних показників та культури. На сьогоднішній час, як і рух капіталів, товарів, технологій, інформації, соціокомунікації та крос-культурні комунікації є однією з основних складових процесів глобалізації. На думку авторасоціокомунікації та крос-культурні комунікації з одного боку впливають на розвиток самодіяльного туризму, з іншого - набувають розвитку завдяки вдосконаленню форм і видів самодіяльного туризму. У статті автор розглядає ґенезу взаємозв'язку самодіяльного туризму і соціокомунікацій та крос-культурних комунікацій.

Соціокомунікації та крос-культурні комунікації відіграють важливу роль у розвитку країн та регіонів, зокрема у формуванні їх демографічних показників та культури. На сьогоднішній час, як і рух капіталів, товарів, технологій, інформації, соціокомунікації та крос-культурні комунікації є однією з основних складових процесів глобалізації.

Проблему взаємозв'язку самодіяльного туризму з соціокомунікаціями та крос-культурними комунікаціями в Україні досліджували такі фахівці як: В. Воронкова, Н. Кобзар, О. Ляховин, І. Пархоменко, Н. Свентиць- ка В. Соколов, Ю. Штангей та ін. Хочеться зазначити, що ця проблематика не народилась у постмодерному суспільстві, а має багатовікову історію. У витоків дослідження взаємозв'язку туризму з соціокомунікаціями та крос-культурними комунікаціями стояли філософи Древньої Греції. Ще з часів Сократа, Платона і Аристотеля проблема спілкування набула своєї значущості і була покладена в основу філософських роздумів античної філософської школи. Платон та Аристотель розглядали спілкування як вираження соціального інстинкту, що заставляє людей об'єднуватися у спільноту (товариство).

У кінці XVIII - початку ХІХ ст. проблема соціокомунікацій та крос-культурних комунікацій починає розглядатися в німецькій класичній філософії. Вона привертає увагу відомих німецьких філософів В. фон Гумбольдта і Я. Грімма, які намагаються вирішити її через залучення лінгвістичного контексту. Ще у 1821 році у роботі “Про вплив різного характеру мов на літературу і духовний розвиток” В. фон Гумбольдт розвинув вчення промову як про неперервний творчий процес і про “внутрішню форму мови” як про вираження індивідуального світобачення народу [4].

Ідея спілкування як головна характеристика людини по-новому прослідковується у працях Т. Гоббса, Б. Спінози, К. Гельвеція, П. Гольбаха, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, Л. Фейєрбаха. Філософський аналіз проблеми суб'єкта та його можливостей, суб'єкт-об'єктних і суб'єкт-суб'єктних відносин всебічно обґрунтовані І. Кантом, І. Фіхте, Ф. Шеллінгом. Л. Фейєрбахом. Розвиваючи ідеї І. Фіхте про взаємозумовленість “Я” та “іншого”, представники німецької класичної філософської думки підготували проблемне поле комунікації, в контексті якого сформувалися концепції і наукові школи західних мислителів початку ХХ століття. М. Бубер, Ф. Ебнер, Ф. Розенцвейг та інш. представники європейських філософських шкіл початку ХХ ст., розглядали взаємовідносини між людьми на основі діалогу, підкреслюючи активність обох сторін. В центрі філософських поглядів М. Бубера знаходилось буття як діалог між Богом та людиною, фундаментальне співіснування Я з іншою особою, існування, як “собуття” з іншими людьми [2].

Досліджуючи ґенезу цієї проблематики В. Воронкова зазначає, що у подальшому науковому дискурсі сформувалися нові напрями дослідження діалогічної комунікації - соціолінгвістичні, герменевтичні, феноменологічні, екзистенційно-онтологічні, культурологічні, семіотичні [3]. Різні грані туризму у рамках міжкультурного діалогу вивчалися в соціальній антропології та культурній антропології (К. Леві-Стросс, Б. Маліновський, А. Радкліфф-Браун). Усвідомлення комунікації як основи всіх форм людського буття пов'язано з роботами М. Бахтіна, діалогічна методологія якого сприяла розвитку туризму як соціального і культурного діалогічного явища. У своїх творах М. Бах- тін неодноразово підкреслював впливовість мандрівних дяків як поширювачів і творців вУкраїніус- ної рекреативної літератури: фацецій, анекдотів, дрібних мовних травестій, молитов тощо [1].

Ми погоджуємось з думкою В. Воронкової яка зазначає, що в умовах постмодерну на туризм як комунікативне явище впливають нові фактори, які виникають в сучасних культурах, такі як глобалізація, візуалізація, гіперреальність, віртуалізація, індивідуалізація, сігніфікація тощо [3]. Серед дослідників взаємозв'язку туризму з соціокомунікаціями та крос-культурними комунікаціями в епоху постмодерна ми можемо виокремити роботи: Г. Харріса, К. Каца, Р. Мелкіна, Д. Уррі, М. Ро- бінсона, С. Гуттмана, Г. Маршана та інш. На нашу думку саме ці фахівці вивели на більш якісний рівень аналізу проблему туризму и взаємозв'язок туризму з культурою, відмічаючи позитивні і негативні сторони цієї взаємодії.

Вагомий внесок у розуміння взаємозв'язку самодіяльного туризму з соціокомунікаціями та крос-культурними комунікаціями вніс засновник науки про ксемикі (від англ. Proximity - близькість) Едвард Холл [7]. Він першим звернув увагу на те, що всі культури в міжособистісному спілкуванні використовують якісь невисловлені, приховані правила, які важливі для розуміння подій, що відбуваються у ході спілкування. На думку Е. Холла культури різняться своїм “читанням контексту”, використанням прихованої інформації, яку містить в собі кожна ситуація. Чим більше контекстуальної інформації необхідно для розуміння соціальної ситуації, тим вище складність культури, тим вона більш розвинута. І чим вище складність культури, тим важче “чужинцям” правильно зрозуміти і оцінити соціальну ситуацію [7].

На основі порівняльних досліджень різних культурних груп Е. Холл виділив не тільки їх культурно-комунікативні зразки, але і розробив загальну типологію по відношенню їх до контексту - навколишньої інформації, яка супроводжує ту чи іншу культурну подію [7].

Аналіз наукової літератури по цієї проблематики підводить нас до висновку, що самодіяльний туризм є наслідком динамізму сучасної епохи та технологічного розвитку постіндустріальної епохи, у контексті якої відбувається структуризація функціонально-видової спрямованості туризму, виявляється його суперечлива і неоднозначна сутність, яка породжена глобалізацією світової спільноти. Як зазначає з цього приводу В. Воронкова”...відбувається вплив сучасних інтернет-технологій та культури на розвиток туризму як культурно-комунікаційного процесу в умовах глобалізації” [3, с. 25].

Відзначимо , що специфіка самодіяльного туризму дозволяє повністю перебувати у владі внутрішніх поривів і світоглядних установок, які абсолютно далекі від умовностей і писаних правил планового туризму та туристичної індустрії в цілому. І ця внутрішня свобода в прийнятті рішень, ця незалежність від нав'язуваних правил і програм, отримала ще більшу підтримку і охоплення після створення мережевої інтернет-спільноти. Людина отримала можливість самореалізації не тільки в довколишній місцевості (регіоні), а й на малознайомих територіях, які є більш цікавими і пізнавальними в інформаційному плані. Самодіяльний туризм дійсно посприяв проникненню людства в культури, які туристична індустрія не розглядала (і найчастіше - не розглядає) у своїх бізнес-проектах. Робити гроші - це одне, а слідувати покликом душі, внутрішнім поривам - це абсолютно інше.

Розширення кордонів і відкриття нових можливостей самодіяльного туризму сприяє ефективній взаємодії представників різних культур. “Туризм - це один з феноменів крос-культурної комунікації, що являє собою складне і суперечливе явище, на яке істотно впливають економічний, політичний, соціокультурний і демографічний фактори, у тому числі базові цінності культури. Серед факторів, що впливають на розвиток сучасного туризму, слід назвати фактор “мультикультурної грамотності” та авто- і гетеростереотипи, що сформувалися в тій чи інші культурі, і являються стримуючим фактором” - зазначає В. Воронкова[3, с. 26].

К. Жадько пише: “Понад мільярд міжнародних туристів щорічно фактично стають носіями свідомості нового типу суспільства - без територіальних кордонів, звичних для державних його форм. Об'єктивно - це міжнародне суспільство, громадянами якого є туристи, а суб'єктами - організатори громадських об'єднань національного й міжнародного рівня” [5, с. 8].

І дійсно, завдяки туризму міжкультурні контакти стають частішими та різноманітними, а отже, міжнародна комунікація стає важливою складовою туристичної діяльності. За останнє століття самодіяльний туризм став визначальним чинником соціальної та культурної інтеграції. Він сприяє зміцненню єдності суспільства, поглиблює своїми засобами та можливостями знання конкретних людей та народів в цілому одне про одного, забезпечує культурні зустрічі та спілкування. Збагачуючись надбаннями культури інших народів, представники самодіяльного туризму здатні не лише оновити духовне життя у своїх країнах, але й сформувати навички правосвідомої діяльності та стати суб'єктами громадянського суспільства. Ця функція самодіяльного туризму вкрай важлива для України, перед якою по наступний час гостро постає проблема внутрішньої та міжнародної самоідентифікації.

На думку В. Воронкової:”...В умовах глобалізації сучасне суспільство вплетене у складну мережу комунікаційних процесів, тенденції якого виступають каталізатором процесу крос-культурної комунікації, формуючи модерні форми туристичної діяльності. Дослідження соціальних аспектів розвитку туризму у різних культурах актуалізується в контексті діалогу культур і цивілізацій, що й виступає важливим моментом розвитку соціально-філософської науки” [3, с. 24].

На наш погляд, зазначимо найголовніше - туризм мотивує не лише пізнання інших культур, але й дає можливість осягнути власне місце в світі. Доволі часто завдяки активного туризму: альпінізму, велотуризму, водного туризму на байдарках, човнах, плотах, пішому маршруту та інш. люди знаходять своє місце у суспільстві, відчувають особисту значимість, затребуваність. Вони зміцнюються у своїх цінностях, знаходять ідеали, часом - сенс життя. І в цьому плані самодіяльний туризм незамінний і ще довгий час буде залишатися затребуваним.

На думку І. Пархоменко, турист як представник окремої етнічної або соціальної спільноти є носієм самобутньої культури. Подорож дає змогу чіткіше зрозуміти своє “я”, виявити його ментальні та культурні особливості [6]. Як ми вже зазначали, в полікультурному суспільстві самодіяльний туризм сприяє культурній ідентифікації людини та здатен створити підґрунтя для міжкультурного діалогу. Адже подорожуючий долає культурні бар'єри через встановлення діалогу з представниками інших культур, при цьому мимоволі несучи і пропонуючи іншим особливості своєї культури та збагачуючи свої знання новою, досліджуваною культурою. Життя, крім іншого - це порівняння: ми порівнюємо своє, вже наявне з новим і робимо висновки. Людина так влаштована, що вибирає те, що їй ближче і співзвучно. Висновки

Таким чином, ми розглянули самодіяльний туризм як проект розвитку соціальних функцій в туризмі. Ми визначили що самодіяльний туризм, в основі якого лежать несвідомі пориви, чуттєво-емоційна складова людини, дозволяє інтуїтивно виявити те, що необхідно психіці, що збагачує її зміст і встановлює гармонію.

Список використаних джерел

1. Бахтин М. М. К философии поступка // Философия и социология науки и техники. Ежегодник 1984-1985 гг. - М. : Наука, 1986. - 260 с.

2. Бубер М. Два образа веры / М. Бубер. - М. : Республика, 1995. - 464 с.

3. Воронкова В. Г. Розвиток туризму як соціального і культурного явища в умовах глобалізації та крос-культурної комунікації / В. Г. Воронкова // Наукові записки КУТЕП. - 2010. - Вип. 8. - С. 23-35.

4. Гумбольдт В. фон. О различии строениячеловеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // Гумбольдт В. фон. Избранныетруды по языкознанию. - М. : ИГ “Прогресс”, 2000. - 400 с.

5. Жадько К. В. Феномен міжнародного туризму: соціально- філософський аналіз: Автореферат дисерт. к.філос.н. / К. В. Жадько - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - 17 с.

6. Пархоменко І. І. Культурний туризм в контекстіконцепції культурного капіталу / І. І. Пархоменко // Гілея :науковийвісник : Збірникнауковихпраць. - К., 2011. Випуск 55 (12). - 2011. - C. 144-152.

7. Фаст Дж., Холл Э. Язык тела. Как понять иностранца без слов / Дж. Фаст, Э. Холл - М. : Вече, Персей, АСТ, 1995 - 432 с.

Размещено на Allbest.ru