У статті проведено дослідження розвитку готельної індустрії України на сучасному етапі. Результати роботи свідчать про існування низки проблем, головними з яких є такі: недосконалість структури підприємств готельного типу; недостатня потужність готельної бази; низький рівень завантаження номерного фонду; мала частка категорованих закладів; застаріла матеріально-технічна база готелів; відсутність у законодавстві чіткого визначення відомчої підпорядкованості готельних підприємств; складності у врегулюванні права власності на землю для забудови готелів; недостатнє поширення міжнародних та національних готельних мереж в Україні тощо.

Для подолання виявлених проблем розвитку готельної індустрії України доцільно вжити таких заходів:

- удосконалити термінологічний апарат по засобах розміщення, упорядкувати структуру готельних закладів за типами, надати статус готелю не тільки юридичним особам, але й фізичним особам - підприємцям;

- увести в дію терміни "малий готель" та "міні-готель" задля надання можливості цим засобам розміщення повноцінно позиціонувати себе на ринку готельних послуг;

- впровадити дієву систему статистичних спостережень за ринком готельних послуг, створити такі форми звітності, згідно з якими можна було б визначити реальні межі готельної бази;

- удосконалити механізм провадження сертифікації послуг розміщення, спростити процедуру отримання готелями відповідної категорії та максимально наблизити вимоги національних стандартів по засобах розміщення до міжнародних норм;

- визначити у законодавчих документах місце готельної індустрії серед інших видів економічної діяльності, сприяти залученню інвестицій для будівництва та модернізації готелів, зменшити податковий тиск на засоби розміщення, особливо на ті, що тільки починають працювати;

- розробити національну та регіональні програми розвитку готельного бізнесу на найближчу перспективу та сприяти їх чіткому виконанню тощо.

Ключові слова: готелі, готельна індустрія, проблеми розвитку готельного бізнесу.

Постановка проблеми. За часів набуття незалежності в Україні почався досить складний етап у вітчизняному готельному бізнесі, ознаками якого були: повсюдне закриття чи перепрофілювання готелів; відсутність необхідних інвестицій в їх розвиток; катастрофічне зменшення рентабельності, зростання плинності кадрів. Розгляд сучасного стану готельної індустрії України дозволить виявити існуючі на даний момент проблеми задля пропонування можливих заходів щодо їх усунення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням сучасного етапу розвитку готельного бізнесу України присвячені наукові праці багатьох учених, серед яких: М.П. Маль - ська та І.Г. Пандяк [1], М.Г. Бойко та Л.М. Гопкало [2], Т.Г. Сокол [3], Г.Я. Круль [4], О.М. Головко [5], колектив авторів під керівництвом В.Г. Герасименка [6] тощо.

Невирішені складові загальної проблеми. Аналіз сьогодення готельної індустрії України дозволяє своєчасно виявити існуючі проблеми в її розвитку, що й обумовило доцільність даного дослідження.

Формулювання цілей статті. Метою статті є встановлення проблем розвитку готельної індустрії України задля пропонування можливих шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу дослідження. У теперішній час готельні підприємства України відстають від аналогів провідних країн світу по багатьох параметрах. Сучасний період розвитку готельної індустрії України характеризується існуванням таких проблем:

готельна індустрія номерний фонд

- Недосконалість структури підприємств готельного типу. Згідно з даними табл.1 [7; 8; 9], у структурі готельної бази України, крім готелів та аналогічних закладів, присутні типи засобів розміщення, що не відносяться до підприємств готельного господарства (кемпінги, гуртожитки для приїжджих та інші). їх питома вага знаходиться на високому рівні - від 30 до 45% готельного фонду України.

Крім того, в офіційних статистичних бюлетенях по засобах розміщення порушена типологія готелів. Процеси поглиблення спеціалізації підприємств готельного господарства в Україні протікають досить слабо, що пов'язано з орієнтацією готелів на обслуговування будь-яких туристів, незалежно від їх уподобань.

- Недостатня потужність готельного фонду. Так, у 2013 році в Україні діяло 1298 підприємств готельного господарства (оформлених як юридичні особи) загальною місткістю 121 тис. місць (табл.2) [7; 8; 9]. У Великій Британії ж, наприклад, функціонує близько 26 тис. готелів, у Франції - 19,7 тис., а потужності їх номерних фондів перевищують 1 млн. місць.

- Кількість готельних місць у розрахунку на 1 тис. місцевих жителів, середньоєвропейське значення якого дорівнює 10-ти, в Україні вкрай мала - лише 2,7 (причому тут готельні місця враховуються разом із місцями, що надаються у гуртожитках для приїжджих).

- Низький рівень завантаження номерного фонду. Заповнюваність українських підприємств готельного типу катастрофічно падає: з 33% у 2005 р. до 23% у 2013 р. (табл.2). Проте, в країнах Європи даний показник становить приблизно 60%, у Північній Америці - 65%, в Азії та Австралії - 70%.

- Переважання в структурі підприємств готельного господарства засобів розміщення з середнім і великим номерним фондом. Згідно з даними табл.2, середня місткість одного готельного підприємства збільшується, і у 2013 році склала 93 місця. Дана обставина пояснюється тим, що згідно з українським законодавством статус готелю і аналогічного закладу можуть мати тільки підприємства, тобто юридичні особи.

- Низька частка категорованих закладів. За даними табл.3, в Україні тільки 181 готельне підприємство має певну категорію (14%) [10]. Основне збільшення кількості п'ятизіркових готелів відбулося в період підготовки України до проведення чемпіонату з футболу "Євро-2012".

Таблиця 1 - Структура готельної бази України

Таблиця 2 - Основні показники функціонування готельних підприємств України

Таблиця 3 - Структура підприємств готельного господарства України залежно від категорій

У даний час розподіл фешенебельних готелів по території країни виглядає таким чином: в Києві - 6 од., в Одесі - 4 од., в Ялті - 3 од., в Харкові та Донецьку - по 2 од., у Дніпропетровську, Вінниці, Львові, Трускавці та на курорті "Буковель" - по 1 од. Слід зазначити, що питома вага українських готелів верхнього цінового сегмента (4-5*) значно вище порівняно з європейськими країнами, де переважають готелі 2-3*, розраховані на обслуговування масового туризму.

Застаріла матеріально-технічна база, що потребує модернізації і капітального ремонту. Готелі, що функціонують з радянських часів, мають занадто багато двомісних номерів, тоді як за європейськими стандартами їх номерний фонд на 70-80% повинен складатися з одномісних номерів із одним великим ліжком. У багатьох готелях відсутні кондиціонери, громадські зони, а також конференц-зали, фітнес-центри, підземні гаражі і паркінги, до яких звикли іноземні туристи [4].

Відсутність у законодавстві чіткого визначення місця готельного бізнесу в сфері туризму, його відомчого підпорядкування. Нормативно-правова база повинна сприяти формуванню і входженню в ринковий простір нових готельних підприємств, зокрема, створенню умов правового захисту і виживанню засобів розміщення малої місткості [1].

Складності у врегулюванні права власності на землю, зокрема для іноземних інвесторів. Відсутність можливості для приватизації землі та невигідні умови її оренди для будівництва готелів не сприяють залученню іноземних компаній в готельний бізнес. Приватизація і акціонування може призвести до поліпшення якості управління на підприємствах готельного господарства, водночас покращиться і матеріально-фінансовий стан галузі. Тому для інвесторів необхідно створювати систему державних гарантій захисту приватної власності та капіталу [1].

Недостатнє поширення міжнародних та національних готельних мереж в Україні.

З другої половини 2000-х років в Україні працюють одиничні представники транснаціональних готельних мереж - "Redisson", "Hyatt", "Intercontinental", "Fairmont", "Ramada", "Ibis", які розташовані переважноу Києві. Варто зазначити, що після відкриття перших брендованих готелів в Україні зафіксувалися вкрай високі тарифи при дуже низьких показниках завантаження; занадто великий обсяг нової готельної пропозиції належить до верхнього та люксового цінових сегментів, у той час, як країні не вистачає брен - дованих готелів, розрахованих на задоволення масового попиту [11].

Національні українські мережі ("Прем'єр Готелі", "Акорд Готелі", "Чорне море", "Reikartz Hotel & Resorts" тощо) зараз ще не можуть порівнюватися з міжнародними аналогами. Причинами цього є такі: невідповідність організації готельної справи сучасним світовим нормам; низька якість послуг; завищена вартість проживання; недосконалість процедури сертифікації послуг розміщення тощо [6].

Висновки