Індустрія туризму: міжнародний та вітчизняний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.48-1

Індустрія туризму: міжнародний та вітчизняний досвід

Ростислав Драпушко

Анотація

туризм послуга рекреаційний

Феномен туризму аналізується як своєрідна індустрія, що реалізується засобами туристичної діяльності, характеризується створенням туристичного продукту, наданням туристичних послуг, врегульовується державною туристичною політикою; автор підкреслює думку щодо необхідності розвою туристичної індустрії як такої, яка в країнах стійкого розвитку забезпечує левову частку національного продукту й разом з тим виконує потужну соціальну, реабілітаційну та культурно-просвітницьку місію; становлення індустрії туризму в Україні знаходиться в початковій стадії. Сукупність природних і створених людиною предметів та явищ довкілля, що використовуються в сфері туризму як об'єкти туристського зацікавлення й похідні компоненти для створення туристичного продукту, складають поняття туристичних ресурсів або туристсько-рекреаційних ресурсів. Весь комплекс туристсько-рекреаційних ресурсів можна поділити на три групи: природно-кліматичні, історико-культурні та соціально-економічні.

Ключові слова: людина, культура, туризм, індустрія туризму, туристичний продукт.

Аннотация

Феномен туризма анализируется как своеобразная индустрия, реализуется средствами туристической деятельности, характеризуется созданием туристического продукта, предоставлением туристических услуг, регулируется государственной туристической политикой; автор подчеркивает мысль о необходимости развитию туристической индустрии как таковой, которая в странах устойчивого развития обеспечивает львиную долю национального продукта и вместе с тем выполняет мощную социальную, реабилитационную и культурно-просветительскую миссию; становления индустрии туризма в Украине находится в начальной стадии. Совокупность природных и созданных человеком предметов и явлений окружающей среды, используемых в сфере туризма как объекты туристского интереса и производные компоненты для создания туристического продукта, составляют понятие туристических ресурсов или туристско-рекреационных ресурсов. Весь комплекс туристско-рекреационных ресурсов можно разделить на три группы: природно-климатические, историко-культурные и социально-экономические.

Ключевые слова: человек, культура, туризм, индустрия туризма, туристический продукт.

Annotation

The phenomenon is analyzed as a kind of tourism industry, which is implemented by means of tourism, characterized by the creation of tourist products, tourist services, regulated state tourism policy; author emphasizes on the need flowering of tourism as one that sustainable development in the countries providing the lion's share of national product and at the same time takes strong social rehabilitation, cultural and educational mission; formation of the tourism industry in Ukraine is in its infancy. The combination of natural and man-made objects and phenomena environment used in the field of tourism as objects of tourist interest and derivative components to create a tourism product, make the concept of tourism resources and recreational resources. The whole range of recreational resources can be divided into three groups: climatic, historical, cultural, social and economic.

Key words: people, culture, tourism, tourism industry, tourism product.

Для туристичної галузі визначальним є поняття туристична діяльність, яке окреслює зміст їхньої професійної підготовки, професійні обов'язки, умови і правила функціонування з урахуванням специфіки діяльності людини у сфері обслуговування та особливостей самої галузі як культурно-історичного і соціально-економічного явища. Туристична, як і будь-яка професійна діяльність, є процесом, завдяки якому реалізується те або інше ставлення людини до оточуючого світу, до інших людей, до виконання професійних обов'язків, до завдань, які висуває перед ним життя. Зокрема, слід міцно засвоїти професійні знання, вміння та навички, оволодіти методами професійного самовдосконалення, формувати в собі професійні якості кваліфікованого працівника сфери туризму, виробити потребу у розвитку професійної культури. Туристична діяльність - це передусім сфера праці, де виробляється та реалізується туристичний продукт і організується його споживання - обслуговування туристів під час подорожі. Останнє продукують люди і організації, сукупність яких ми розглядаємо у якості «суб'єктів» туристичної діяльності. Зрозуміло, функціонування означених суб'єктів має розгортатись у царині свободи, реалізація якої йде у тісній взаємодії з відповідальністю. Свобода і відповідальність визначають сутність туризму як своєрідної галузі, яку ще позначають досить ємким терміном: «індустрія туризму». Ключовими компонентами індустрії туризму є «туристична діяльність», «туристичний продукт», «туристична послуга», «туристична фірма» тощо. Зупинимось на розгляді цих феноменів більш детально.

Під туристичним продуктом розуміють сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, що виникають у період туристичної подорожі й викликані саме цією подорожжю. Таким чином, вирізняють туристичні товари та туристичні послуги, що можуть бути запропоновані на туристичному ринку окремо або в комплексі у вигляді туру.

Туристичний товар - це продукт праці, виготовлений у виробничій сфері для продажу й призначений для загальних потреб (неспецифічний туристичний товар) або для суто туристичного споживання (специфічний туристичний товар). До останнього можуть бути віднесені туристсько-спортивне спорядження та обладнання, сувеніри. До неспецифічній туристичних товарів можуть бути віднесені товари широкого вжитку, які користуються туристичним попитом з різних причин, наприклад, популярність марки товару (паризькі парфуми) або значно менша його ціна, ніж у місці постійного перебування туриста.

Туристична послуга найчастіше виступає у формі корисного ефекту праці, а не матеріального продукту (послуги розміщення, харчування, транспортне й екскурсійне обслуговування, спортивно-оздоровче, культурно-видовищне, побутове обслуговування тощо). Це своєрідний «невидимий товар», який не можна накопичувати та зберігати, але значна його частина не вимагає великих затрат на виготовлення і в той же час широко віжористовується та оплачується туристами.

Комплексним туристичним продуктом є тур (від французького tour - прогулянка, подорож). У наш час цей термін означає комплексний туристичний продукт, поїздку за накресленим маршрутом у визначений термін із затвердженим комплексом послуг. Відповідно до цього складовими туру є маршрут, окреслений визначеним терміном перебування у подорожі, та комплекс туристичних послуг. Для зручності обліку й розрахунків у туристичній галузі прийнято одиницю виміру комплексу обслуговування на одного туриста за один день - туродень.

Термін «турист» - похідне від поняття тур. Еволюція цього терміну бере початок з 1937 р., коли Комітетом експертів Ліги Націй було запропоновано «вважати туристом будь-яку особу, яка знаходиться понад 24 години у місці, де вона не проживає» (Ustymenko 2005, р. 19) [5]. Наступним важливим кроком у вдосконаленні понятійного апарату туристичної статистики була Римська конференція ООН з міжнародного туризму та подорожей 1963 р. На ній було прийнято рекомендацію вважати туристом будь-яку особу, яка відвідує будь-яку країну, крім тієї, що є її звичайним місцем проживання, з будь-якою метою, крім заняття професійною діяльністю, що винагороджується у відвідуваній країні. Цією рекомендацією передбачався мінімальний термін перебування в країні 24 год; тривалість перебування не обмежувалась.

Після розробки рекомендацій зі статистики туризму Всесвітньою туристичною організацією у 1993 р. за основу визначення поняття турист приймається положення, що турист - це тимчасовий відвідувач, який подорожує за межами місця його постійного перебування щонайменше 24 год (але не більше 12 міс.) з будь-якою метою, крім зміни постійного місця проживання та зайняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці тимчасового перебування.

Особи, які перебувають у країні відвідування за таких самих умов, але менше 24 год, визначаються терміном екскурсанти. До останніх також належать і ті, які здійснюють тривалі подорожі в країні відвідування, але на ночівлю повертаються до свого вагона, яхти або круїзного корабля. Поняття турист та екскурсант об'єднуються терміном тимчасовий відвідувач, тобто особа, яка подорожує до певного місця, яке знаходиться за межами її звичайного середовища, на строк, який не перевищує 12 міс.; головною метою подорожі особи не є зайняття діяльністю, що оплачується з джерела в місці відвідування.

Туризм слід відрізняти від інших форм і видів перебування громадян за межами своєї країни. Так, до поняття «турист» не відносять осіб, які працюють у країні перебування й отримують тут за це грошову винагороду; які залишаються на постійне проживання в країні перебування; які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломати, торговельні місії, військовослужбовці та ін.); які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, особи, подорожуючі літаком, які не залишають транзитної зони аеропорту); членів наукових експедицій; біженців і кочовиків.

Законом України «Про туризм» встановлено, що турист - це «особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 год до 1 року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін» [3].

Організованим туристом слід вважати особу, яка перебуває в країні «на підставі придбаного нею туру», тобто особу, яка подорожує, користуючись послугами туристичної організації (фірми). Туристична організація - це підприємницька або суспільна одиниця чи їх сукупність, що працює в сфері туризму. Некомерційні організації мають за мету своєї діяльності сприяння розвитку туризму в межах своєї компетенції або захист інтересів суб'єктів туристичної діяльності шляхом координації та об'єднання зусиль зацікавлених установ й організацій, розробки певних нормативів і рекомендацій, інформаційного та рекламного забезпечення, зміцнення матеріально-технічної й кадрової бази туризму тощо. Туристична фірма - це організація, що є суб'єктом підприємництва і займається створенням, реалізацією туристичного продукту й організує його споживання. Турфірми є організаціями комерційного характеру.

Існують суто туристичні фірми, організації, компанії, що займаються виключно туристичною діяльністю. Крім того, туризм може бути визначений як один з напрямів діяльності фірми, яка має інший профіль - транспортна, торговельна, виробнича або є широкопрофільною (Alyeksyeyeva 2004) [1].

За територіальним принципом можна виділити національні (діють у межах своєї країни), регіональні (діють у межах регіону) або міжрегіональні (міжнародні) туристичні організації. Серед них є державні (міждержавні) організації та організації з іншими формами власності, що діють у формах асоціацій, корпорацій, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, приватних фірм тощо. Окреме місце займають державні органи та установи (міністерства, державні комітети, департаменти), створені у ряді країн з метою здійснення державної політики в галузі туризму. У деяких країнах право здійснення державної політики в туризмі делеговано урядом неурядовим органам та асоціаціям туристичних агентств і туристичних підприємств (у Скандинавських країнах, Австрії, Швеції, Японії).

На туристичному ринку широковідомі такі туристичні фірми: «Амерікен Експрес», «Томас Кук», «Караван туре» (США); «Канадієн Пасифік» і «Тур Монтроял» (Канада); «Томсон Холідейз» (Великобританія); «Турінгклуб де Франс», «Ваканс-2000», «Клаб Медітерране», «Нувель Фронтьєр» (Франція); ТУІ, НУР і ІТС (Німеччина), ЧІТ (Італія); «Джепен Тревел Борт», «Танпен Креатив Турс» І «Ніпон Експрес» (Японія); національні асоціації-гіганти: «Спілка туристичних агентств Франції», «Італійська федерація агентств з туризму та подорожей», Асоціація британських туристичних агентств, Японська національна туристична організація та ін.

Серед національних українських туристичних організацій передусім можна визначити Державну службу туризму і курортів України (державна некомерційна організація), Туристичну асоціацію України та УкрСоюзТур (некомерційні громадські об'єднання), Акціонерні товариства «Укрпрофтур», «Супутник», ДХК «Україна туристична», Національну туристичну організацію України, приватні фірми «САМ», «Червона рута», «Гамалія», «Яна» та ін.

Серед туристичних організацій можна виділити організації загально-туристичного характеру та спеціалізовані організації, що спеціалізуються на окремих видах туризму або супутній діяльності (туристичне обслуговування, реклама тощо). Найбільшою міжнародною туристичною організацією є Всесвітня туристична організація (ВТО).

За характером діяльності всі комерційні туристичні організації та підприємства можна поділити на фірми-туроператори, що виробляють власний туристичний продукт, та фірми-турагенти, які виступають на ринку як торговельні посередники і реалізують тур-продукт, виготовлений туроператором.

Можливість створення якісного та повноцінного туристичного продукту (туру) визначається двома моментами - наявністю та станом туристичних ресурсів і наявністю й рівнем розвитку туристичної інфраструктури (Zoryn 2005) [4]. Головний зміст туристичної подорожі, безперечно, визначається його метою, спонукальним мотивом. Туристів, які подорожують з метою відпочинку, лікування, найбільше приваблюють регіони зі сприятливим кліматом, лікувальними ресурсами, сприятливими природно-екологічними умовами. Туристів, які бажають розширити свій світогляд, цікавлять історико-архітектурні та культурні пам'ятки. Паломницький туризм має за мету відвідування релігійних святинь. Туристів можуть цікавити також економічна доступність і комфортність умов відпочинку в країні перебування. В усіх випадках факторами задоволення туристичного попиту є природні, історико-культурні, соціально-економічні фактори або їх сукупність.

Сукупність природних і створених людиною предметів та явищ довкілля, що використовуються в сфері туризму як об'єкти туристського зацікавлення й похідні компоненти для створення туристичного продукту, складають поняття туристичних ресурсів або туристсько-рекреаційних ресурсів. Весь комплекс туристсько-рекреаційних ресурсів можна поділити на три групи: природно-кліматичні - це природні та кліматичні умови території (клімат, водні ресурси, ліси, парки, унікальні природні пам'ятки тощо); історико-культурні - пам'ятки матеріальної й духовної культури, створені в процесі історичного розвитку країни та народу (музеї, театри, археологічні, історичні, архітектурні, мистецькі й етнографічні пам'ятки, фольклор тощо); соціально-економічні - економіко-географічне положення країни, транспортна доступність, рівень економічного розвитку, організація туристичного господарства, стандарти обслуговування, рівень добробуту суспільства тощо.

Останні дві групи охоплюються поняттям антропогенних ресурсів, тобто створених людиною.

Якщо туристичні ресурси є своєрідною сировиною для розробки туристичного продукту, то якість туристичного обслуговування залежить від стану наявної туристичної інфраструктури. Під туристичною інфраструктурою слід розуміти сукупність спеціалізованих підприємств туристичного обслуговування (готелі, ресторани, заклади культурно-побутового обслуговування тощо) та інших об'єктів, пов'язаних із туризмом або необхідних для обслуговування туристичних підприємств: шляхів сполучення (дороги, під'їзні шляхи, аеродроми, пристані тощо), комунікацій (водогінна та електрична мережі, каналізація, газ, телефон тощо), місцевих установ (поштові відділення, поліклініки, лікарні, перукарні, магазини тощо).

Туристичний попит викликає споживання різноманітних товарів і послуг, виробництвом яких зайняті різні підприємства й галузі. їх виробництво, організація збуту та споживання набрали таких масштабів, що до туристичного словника вже в I960-- 1970 рр. увійшов термін туристична індустрія.

Деякі спеціалісти обмежують індустрію туризму підприємствами, що виробляють товари та послуги, необхідні тільки для туризму: підприємства розміщення; туристичні фірми (в т. ч. транспортні); навчальні заклади з туризму; інформаційні та рекламні туристичні організації й віщання; органи управління туризмом; підприємства-виробники товарів туристського попиту; підприємства роздрібної туристської торгівлі. До цього списку можна включити підприємства автотранспорту, масового харчування, сфери дозвілля, підприємства харчової промисловості (туристські набори), побутові, будівельні (будівництво туркомплексів) й деякі інші. Таким чином, туристична індустрія - це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти та науки, що забезпечують створення матеріальної бази туризму, підготовку кадрів, виробництво, збут і споживання туристичного продукту.

Туристична галузь розвивається згідно з об'єктивними законами розвитку суспільства (Hontarzhevska 2008) [2]. Але сприяти її розвитку може цілеспрямована система заходів, яка об'єднується поняттям туристичної політики. Поняття туристична політика вбирає в себе засади державної політики в галузі туризму, характер спрямованості туристичного законодавства на задоволення потреб суспільства, витрати на підготовку кадрів, тобто професійну освіту. Разом з тим, це поняття є ключовим у визначенні системи методів і заходів економічного, політичного, соціального, правового, культурного характеру, що здійснюються державними і недержавними органами, відповідальними за туристичну діяльність, з метою регулювання та координації туристичної галузі, створення умов для розвитку туризму.

Література

1. Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні / Ю. Алєксєєва / / Актуальні проблеми державного управління : з6. наук. пр. - X. : Вид-во ХРІДУ НАДУ «Магістр», 2004. - № 1 (19). - С. 58-64.

2. Гонтаржевська Л. І. Ринок туристичних послуг в Україні / Л. І. Гонтаржевська.- Донецьк : Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.

3. Закон України від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР «Про туризм» // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 13. - С. 180.

4. Зорин И. В. Туризм как вид деятельности : учебник / Зорин И. В., Каверина Т. П., Квартальнов В. А. - М. : Финансы и статистика, 2005. - 288 с.

5. Устименко Л. М. Історія туризму : навчальний посібник / Л. М. Устименко,

І. Ю. Афанасьєв. - К. : Альтерпрес, 2005. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru