Реалізація здоров'я і культуротворчого потенціалу краєзнавчого туризму в сучасній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕАЛІЗАЦІЯ ЗДОРОВ'Я І КУЛЬТУРОТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЄЗНАВЧОГО ТУРИЗМУ В СУЧАСНІЙ ОСВІТІ

Оксана Захарова (Кіровоград)

Соціально-економічні перетворення в сучасному українському суспільстві, духовне відродження нації потребує активізації процесу розвитку особистості. Пріоритетна роль при цьому належить системі освіти. Адже загальновідоме її стратегічне значення у формуванні людського капіталу, який є рушійною силою в розбудові суспільства. Удосконалення якості навчання і виховання дітей і молоді значною мірою зумовлене впровадженням відповідних концептуальних ідей, ефективних підходів. В останні десятиліття в Україні актуалізувалася проблематика методології освіти. В умовах гуманізації освіти значно зросла роль людинознавства як методології педагогічної діяльності і соціальної роботи. Однак доводиться констатувати, що диференціація сучасної педагогіки на багато видів (педагогіка співпраці, педагогіка ненасилля, педагогіка успіху тощо) призвела до того, що педагоги-практики (вчителі, викладачі) розгубилися у цьому розмаїтті методик, їм доводиться на практиці розробляти власні педагогічні системи, які, зазвичай, не забезпечують системності і знижують результативність їхньої діяльності. До того ж зміна освітньої парадигми з суб'єкт-об'єктної на суб'єкт-суб'єктну вимагає не стільки викладача- предметника, скільки фахівця з розвитку особистості, що неможливо без інтеграції знань з педагогіки і психології у нових концептуальних моделях навчання й виховання. Така модель навчання, актуальна і перспективна, вважаємо, може бути розроблена на основі холістичного підходу, інтегративної філософсько-психолого-педагогічної галузі наукових знань - холістичної освіти, над розбудовою якої активно і плідно працює проф. К. Денек.

Предмет холістичної освіти - закономірності, умови та чинники самореалізації творчого потенціалу людини (і фахівця будь- якого фаху) на шляху досягнення нею (суб'єктом діяльності) найвищих показників у діяльності і творчості. Серед чинників саморуху до вершин досконалості (в тому числі професійної майстерності) проф. К. Денек виділяє суб'єктивні (мотиви, спрямованість, здібності, професійні дії й уміння); об'єктивні (середовище, що сприяє продуктивності); суб'єктивно-об'єктивні (пов'язані з іншими людьми). Провідна роль при цьому відводиться суб'єктивним чинникам, зокрема, вмінню вибрати власний шлях.

У кожної людини (фахівця) кінцевий результат залежить від уміння подолати певні, здавалось би нездоланні бар'єри на шляху творчого зростання (трансгресія) - тобто досягти поставленої мети. З цим пов'язаний вибір напрямків саморозвитку у професійній діяльності, суспільному, духовному житті. Актуальним і перспективним є вміння спроектувати свій життєвий шлях, окреслити власну філософію життя, суть якої, за визначенням проф. К. Денека, така: рух у часопросторі життя людини від народження до смерті, в якому здійснюються становлення, зміни, розвиток особистості, її самореалізація, організація життя власним індивідуальним способом і реалізація відповідної стратегії [1, s. 271].

Саморозвиток, самореалізація особистості сьогодні істотно ускладнюються зростанням ритму життя, інформаційними і психоемоційними перевантаженнями, руйнуванням гармонійного зв'язку людини з природою, наростанням екологічної забрудненості, зміною характеру харчування тощо.

Спостерігаються кризи:

- фізичного, морального і психічного здоров'я практично усіх вікових груп: дуже висока захворюваність, смертність, скоротилася тривалість життя, знижується частка працездатного населення;

- сім'ї і репродуктивного здоров'я, що виявляється у різкому падінні народжуваності, збільшенні кількості розлучень, неповних і неблагополучних сімей. У більшості випадків ускладненнями супроводжується вагітність і розвиток дитини у ранньому віці, висока дитяча смертність;

- екологічна, що виявляється у високому рівні забруднення довкілля, погіршенні якості продуктів харчування і води.

Стан здоров'я громадян, - в широкому розумінні: як фізичний, так і моральний - входить в суперечність з потребами якісної трансформації суспільства. Адже для розвиненого постіндустріального, інформаційного суспільства потрібна соціально і професійно мобільна особа, здатна адаптуватися до реального життя у складному, динамічному світі, здатна взяти на себе відповідальність за свої рішення в умовах свободи вибору, творчо виконувати роботу, спілкуватися в групі, і, що важливо, - бути морально, психічно і фізично здоровою.

У своїй оздоровчій діяльності навчальні заклади повинні спиратися на методичні і практичні розробки здоров'язберігаючих освітніх технологій.

Поняття «здоров'я» неможливо визначити без врахування основних функцій, що виконуються людиною.

Здоров'я, за визначенням Світової організації охорони здоров'я, - це «стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних недоліків» (Цит. за: [7]).

Стан здоров'я вивчають на трьох рівнях:

Громадське здоров'я - це здоров'я усього населення країни, регіону, області, міста. Воно характеризується сукупністю індивідуальних характеристик здоров'я населення, виражених у вигляді статистичних і демографічних показників.

Групове здоров'я - це усереднені показники здоров'я малих груп (соціальних, етнічних, сімейних, навчальних, молодіжних колективів тощо)

Індивідуальне здоров'я - це показники, що характеризують здоров'я кожної конкретної людини.

На кожному з цих рівнів виокремлюють кілька видів здоров'я:

- фізичне здоров'я. Характеризує стан органів і систем людини, рівень їх розвитку і наявність резервних можливостей.

- психічне здоров'я. Характеризується станом пам'яті, особливостями вольових якостей, характеру, розвиненим логічним мисленням, позитивною емоційною енергетикою, врівноваженою психікою, здатністю до саморегуляції, управління своїм психоемоційним станом, контролю над розумовою діяльністю.

- моральне (або духовне) здоров'я - відбиває систему цінностей, і мотивів поведінки людини в її взаємовідносинах із зовнішнім світом. Характеризується наявністю свідомості і волі, що дозволяє здолати примітивні інстинкти, потяги та егоїзм. Проявляється у визнанні загальнолюдських і вітчизняних цінностей, у повазі до інших точок зору і результатів чужої праці. Це норми поведінки і взаємовідносин з оточенням. Це стратегія життя людини, зорієнтована на загальнолюдські і вітчизняні духовні цінності.

- соціальне здоров'я - тобто діяльнісне ставлення до світу, активна життєва позиція (міра працездатності і соціальної активності; наявність сприятливих умов життя людини, її праці, відпочинку, харчування, житла, виховання тощо) [2, s.77].

Краєзнавчий туризм має величезний соціально-культурний потенціал і є, насамперед, важливим елементом не лише фізичної, але й моральної, естетичної, інтелектуальної, екологічної та інших сфер культури. Водночас краєзнавчий туризм є своєрідним видом спорту, займаючись яким людина гармонійно розвивається як фізично, так і духовно.

Однак розвиткові краєзнавчого туризму в Україні у нинішніх умовах стають на заваді:

кадрові проблеми - 47,8%, у тому числі:

відсутність кваліфікованих кадрів - 26,1%;

необхідність підвищення кваліфікації працівників - 17,4%.

Неналежне науково-методичне забезпечення навчального процесу - 25,8%, у тому числі:

відсутність інноваційних педагогічних технологій і науково- методичного забезпечення педагогічного процесу в системі освіти - 8,6%;

відсутність необхідних освітніх програм - 8,6%;

відсутність літератури - 4,3% [8, s.93].

На наш погляд, усі ці показники свідчать про загальні тенденції і очікування, пов'язані з нормативно-правовим забезпеченням і статусом краєзнавчого туризму.

Питання про краєзнавчий туризм, який забезпечує молодій людині можливість самореалізації в адекватніших (ніж в умовах навчального закладу) умовах, її особистісні запити, можливості і здібності, було актуальним в усі часи. Останнім часом проблема загострилася, і на це є кілька причин.

По-перше, виникли нові системи цінностей на тлі прогресуючої деідеологізації суспільства і освіти, а також кризи колишніх систем цінностей.

По-друге, здійснюється послідовний і безповоротний перехід від одноманітності навчальних програм, підручників, навчальних закладів до їх багатоманітності.

По-третє, посилюються процеси регіоналізації освітніх систем, повніше стали враховуватися особливості регіону, його матеріальні і соціальні можливості.

По-четверте, у процесі формування ринку освітніх послуг поступово втрачається державна монополія.

На сьогодні немає єдиної системи управління краєзнавчим туризмом як громадської ініціативи, що реально здійснюється на місцях. Діяльність у цьому напрямку відбувається стихійно, часом громадська ініціатива в цій сфері навіть не усвідомлює те, що бере на себе певну виховну місію від імені громадянського суспільства, інтуїтивно діючи, як його вимогливий і повноправний представник. Необхідна розробка координуючої програми - спільно зацікавленими сторонами - державними органами і громадськими рухами та організаціями, чіткіше визначення змісту і форм цього виду громадської ініціативи.

Проблемою розвитку краєзнавчого туризму є необхідність створення централізованої методичної координації цієї громадської ініціативи. Нині відсутнє чітке уявлення про масштаби і зміст цієї громадської ініціативи.

Проф. К. Денек значення і місце краєзнавчого туризму у рамках освітніх програм розуміє таким чином: «Краєзнавчий туризм - це теорія і практика екскурсій, подорожей, походів з метою освіти і виховання, розвитку спортивного (змагального) духу і активного відпочинку. Туризм - складова частина фізичної культури і спорту, оскільки він слугує формуванню здорового способу життя, розвиткові, вдосконаленню і збереженню працездатності і різнобічної підготовки людини. Крім того, туризм, а особливо краєзнавчий туризм, тісно пов'язаний з культурними цінностями» [3, s. 7].

На підставі аналізу теоретичної і практичної діяльності проф. К. Денека ми можемо виокремити три основні педагогічні складові краєзнавчого туризму:

• виховна цінність. Краєзнавчо-туристична діяльність відбувається переважно в колективі, коли один залежить від іншого, коли власні інтереси не можна ставити вище інтересів колективу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибокий слід залишила подія (переживання) і наскільки складним був похід;

• оздоровча цінність. Регулярна краєзнавчо-туристична діяльність є ефективною компенсацією праці (в тому числі - навчальної), викликає у людини відчуття радості, повноти життя, загартовує і сприяє в цілому поліпшенню показників життєдіяльності організму;

• освітня (пізнавальна) цінність. Походи і подорожі розширюють і поглиблюють знання географії, історії, ботаніки, зоології, геології, метеорології, астрономії тощо, знайомлять з національною культурою. Завдяки постійному переміщенню місцевістю, умінню користуватися картою і компасом, активній участі в різних заходах, розширюється кругозір кожного учасника.

Заняття краєзнавчим туризмом сприяє вирішенню соціально обумовлених завдань: різнобічному і гармонійному розвиткові особистості, досягненню високої стійкості організму до соціально-екологічних умов, підвищенню адаптивних властивостей організму, фізичній і розумовій працездатності, реалізації творчих сил людини в інтересах суспільства.

Усі туристи відзначають зв'язок туризму і культури в усіх її багатогранних виявах, а також позитивний вплив занять туризмом не лише на фізичний, але й на культурний, духовний, емоційний і моральний розвиток людини. Так, наприклад, заняття краєзнавчим туризмом, зазвичай, пов'язані з певним видом мистецтва або навіть з кількома: хтось складає вірші, хтось співає пісень, хтось малює або збирає колекції, хтось фотографує або фільмує - і все це або під час походу, або після його закінчення, під враженням побаченого, пережитого. Усі ці заняття є невід'ємною частиною будь-якого туристичного походу.

З викладеного вище випливає, що туризм (у першу чергу краєзнавчий) є не лише важливою складовою частиною в системі виховання молоді, але й потужним чинником фізичного і культурного розвитку людей; ним займаються незалежно від віку і професії. Заняття краєзнавчим туризмом сприяє різнобічному і гармонійному розвитку людини, що підтверджує необхідність поширення краєзнавчого туризму і використання не лише традиційних, але й нових форм його організації [5, s. 39]. Форми проведення краєзнавчо-туристичної діяльності можуть бути різними: від одноденних походів до організації складних багатоаспектних туристично-культурних заходів. Практика свідчить, що інтерес у молоді до таких форм організації краєзнавчого туризму значний і має тенденцію до зростання [3, s. 9].

Краєзнавчий туризм - продукт довгого історичного розвитку. Його становлення і розвиток тісно пов'язані з історією суспільства [1, s. 272]. Чим вищий рівень розвитку суспільства, тим розвиненіші види і форми краєзнавчого туризму в ньому виникають, що, у свою чергу, дає можливість більшою мірою розкрити для людей його здоров'я- і культуротворчу цінність [4, s. 2].

Питання активізації використання засобів краєзнавчого туризму, що дозволяють не лише удосконалювати рухову сферу молодої людини, але й формувати її особистісні якості, а також розширювати інформацію про навколишнє життя, не зайняли ще належного місця у вихованні молоді. Ми вважаємо, що це пов'язано з тим, що не розроблена методика використання засобів краєзнавчого туризму, відсутні організаційно-методичні підходи, які дозволяють педагогам застосовувати їх в роботі з молоддю в умовах навчального закладу.

Педагогічні чинники краєзнавчого туризму різноманітні. Основними педагогічними чинниками краєзнавчо-туристичної діяльності є такі:

1. емоційний вплив;

2. спілкування;

3. самодіяльність;

4. рекреаційність [1;9].

Усне слово, друк, наочні засоби - головні «носії» емоційного впливу. Жоден з цих засобів не універсальний: в краєзнавчо-туристичній роботі вони використовуються в поєднанні. Слід зазначити, що в роботі краєзнавчо-туристичних гуртків і клубів в умовах навчальних закладів застосовуються добре відпрацьовані на практиці методичні розробки.

Педагогічній корекції піддається організація і методика краєзнавчо-туристичної діяльності. Основний наголос робиться на використанні методів і методичних прийомів, які забезпечують активне включення молоді у навчально-виховний процес.

При цьому виокремлюються дві групи прийомів управління виховним впливом.

Перша група - це загально педагогічні прийоми, раціонально використовувані педагогом, такі як заохочення, підвищення відповідальності за особисту підготовленість, виховання турботи про успіхи своїх товаришів.

Друга група складається з методичних прийомів і педагогічних ситуацій, характерних для краєзнавчо-туристичної діяльності. До цієї групи слід віднести насамперед методичні прийоми, які створюють можливості для самовираження особи, програвання певної ролі у взаємодії з іншими.

Усі методи і методичні прийоми спрямовуються головним чином на вирішення виховних завдань і виконують певні функції, які органічно випливають з характеру краєзнавчо- туристичної діяльності.

Ці функції полягають у наступному.

Формуються, уточнюються і закріплюються знання, уявлення і поняття про норми міжособистісних стосунків, безпосередньо пов'язані з вивченням і вдосконаленням дій стосовно колективу, навчальних завдань і доручень, партнерів, ситуацій, педагогів, матеріальних цінностей.

Створюється позитивне емоційне налаштування перед вирішенням ситуацій підвищеної складності.

Стимулюється подолання труднощів при виконанні завдань, пов'язаних з ускладненнями, елементами ризику. Схвалюються взаємодопомога і підтримка партнерів.

Учасники привчаються до організованості, дисциплінованості як необхідних умов краєзнавчо-туристичної діяльності.

Молоді люди залучаються до організованої колективної діяльності, привчаються до роботи в колективі, до взаємоповаги і поваги до старших.

Таким чином, у поєднанні методів виховання із засобами краєзнавчого туризму визначаються такі форми педагогічного управління:

(1) стимул до виконання завдань;

(2) супровід виконання завдань;

(3) контроль і рефлексія виконання відповідних завдань [6, s. 157].

В усіх цих формах здійснюються емоційно-стимулююча, навчально-виховна і діяльнісно- контролююча функції.

Позитивно оцінюючи виховну роль краєзнавчого туризму, слід проаналізувати і деякі специфічні особливості цього виду діяльності. Йдеться про вивчення форм краєзнавчого туризму з точки зору їх впливу на формування особистісних якостей молоді і вдосконалення міжособистісної взаємодії у молодіжних колективах.

Серед численних форм краєзнавчого туризму виокремлюються такі як походи різних видів (піші, гірські тощо), різної тривалості, різних категорій складності, екскурсії місцеві і віддалені, експедиційні походи, заняття в гуртках, клубах; туристичні зльоти, збори, змагання різних видів, семінари, різні конкурси, виставки, вечори, табори, музеї. На підставі узагальнення й аналізу теоретичного і емпіричного доробку проф. К. Денека в галузі краєзнавчого туризму ми виявили значення кожної форми краєзнавчого туризму у виховному впливі на формування особистості молодої людини і міжособистісної взаємодії у молодіжних колективах.

За даними досліджень К. Денека, в якості провідної форми, що найбільше впливає на розвиток міжособистісної взаємодії і спілкування, 56% молодих людей - учасників краєзнавчо-туристичної діяльності виокремлюють екскурсії (походи). 41% основною формою, яка найуспішніше вирішує згадані вище виховні завдання, вважають туристичні табори, зльоти, збори. І тільки 5% вважають найкращою формою змагання різних видів [9, s. 145].

Мета туристичного спілкування - спільне освоєння учасниками цінностей туризму, обмін ними. У краєзнавчо-туристичній діяльності це виявляється у вибіркових і добровільних контактах, а саме: в регулярних заняттях клубів, гуртків і в нерегламентованих групових заняттях [6, s.159].

У педагогічній практиці є певний досвід використання засобів краєзнавчого туризму для оптимізації виховного впливу [7, s.274]. В той же час цей досвід має переважно емпіричний характер і не ґрунтується на результатах комплексних наукових досліджень.

Туризм і особливо краєзнавчий туризм з його багатим змістом різних впливів (самообслуговування, подолання різних перешкод і життєвих труднощів, перевірка знань, умінь, здібностей тощо), є досконалим засобом самовиховання, яке засноване на необхідності мобілізації вольових зусиль. Останні пов'язані з м'язовою напругою, концентрацією уваги, подоланням втоми, страху, невпевненості, дотриманням певного режиму в подорожі тощо.

Одна з функцій туризму полягає в тому, щоб дати людині фізичну і психологічну розрядку, що сприяє відновленню і подальшому розвитку її фізичних і духовних сил. Використання засобів, методів і педагогічних прийомів краєзнавчого туризму сприяє ефективному зниженню психічної напруги, формуванню позитивного ставлення до соціально значущих видів діяльності. При цьому слід враховувати і чинники ширшого призначення, а саме: зміна занять (універсальний чинник відпочинку); невимушеність і не регламентованість спілкування; рух; суспільно-корисна робота на час туристичних заходів. Тут важливе те, що туристична робота досить різнобічна і поєднує в собі задоволення потреб людей у відпочинку і розвагах з навчальними і виховними завданнями.

З врахуванням вищесказаного нами була висунута гіпотеза про те, що застосування принципів і засобів краєзнавчого туризму в основних формах організації виховання молоді сприятиме ефективнішому розвитку духовних і фізичних якостей молодої людини. Нами розроблена методика фізичного виховання, що містить активні форми краєзнавчого туризму, розкриває зміст навчання здорового способу життя.

Призначення методики:

1. є основою оновлення змісту освіти (навчальний план, навчальні програми);

2. є основою об'єктивної оцінки рівня здоров'я і культуротворчої освітньої діяльності (в тому числі - формування здоров'я і культуротворчої грамотності педагогів і батьків);

3. слугує орієнтиром у розробці і реалізації системи виховної роботи краєзнавчо- туристичної спрямованості;

Принципи побудови методики:

актуальність, системність ікомплексність,

науковість і доступність, інтегративність, регіональність.

Принцип актуальності означає відбір знань і умінь з опорою на соціальне замовлення: вирішення актуальної проблеми збереження здоров'я (в широкому розумінні - фізичного, психічного, духовного, соціального) підростаючого покоління.

Принцип системності і комплексності передбачає формування комплексу знань і умінь, що забезпечує цілісне розуміння здоров'я людини у взаємозв'язку фізичного, психічного, духовного, соціального компонентів, а також освоєння системи засобів і методів з його збереження і зміцнення.

Принцип науковості і доступності передбачає, з одного боку, включення знань і умінь зі збереження і зміцнення здоров'я, які ґрунтуються на багатовіковому колективному досвіді людства, що фіксується в поняттях, законах, теоріях базових наук, з іншого - методика повинна відповідати рівню освітніх можливостей молоді.

Принцип інтегративності побудови методики обумовлений специфікою здоров'язберігаючої технології.

Принцип регіональності. Враховуються регіональні особливості: соціокультурні, історичні, природно-кліматичні, екологічні, стан здоров'я населення. краєзнавчий туризм екскурсія здоровий

Принцип концентричності. Методика має спіралевидний характер побудови, тобто від віку до віку передбачається постійне розширення і поглиблення знань про краєзнавчий туризм, фізичне, психічне, духовне, соціальне здоров'я і способи його збереження і зміцнення. На основі принципу концентричності в методиці виділені три концентри: I ступінь - початкова освіта, II ступінь - базова освіта, III ступінь - спеціалізована освіта. Кожен концентр є певною завершеністю на рівні, що відповідає віковим можливостям молоді.

При розробці методики і визначенні її змістової сторони ми виходили зі змісту загальної підготовки туриста, яка охоплює різні види туристичної підготовки: теоретичну; тактичну; технічну; психологічну; загальну фізичну; спеціальну фізичну.

Говорячи про засоби краєзнавчого туризму, має сенс уточнити поняття «засіб» на спеціально-педагогічному рівні: засобом освіти є предмети, відношення і види діяльності, які використовуються у процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта освіти з метою досягнення останнім фізичної досконалості.

Виходячи зі змісту усіх видів краєзнавчо-туристичної підготовки, до основних засобів краєзнавчого туризму в роботі з молоддю ми відносимо:

- фізичні вправи з максимальним використанням природного і соціального оточення, спрямовані на розвиток фізичних якостей, раціональне подолання природних перешкод і оволодіння технікою руху в пішохідних мандрівках;

- ігри з пошуковими ситуаціями у приміщенні і на місцевості;

- спеціальні завдання для розвитку необхідних у краєзнавчо-туристичній діяльності якостей;

- власне туристичну діяльність, в ході якої формуються моральні якості молодої людини, пізнається світ, а зміна позиції в цій діяльності є засобом пізнання самого себе.

Перераховані засоби туризму можуть включатися не лише у фізкультурно-оздоровчу позакласну роботу, як склалося в практиці роботи шкіл, але і в навчальну роботу з духовного і фізичного виховання молоді.

Таким чином, розроблена нами методика охоплює пізнавальні і фізкультурні заняття. Методика передбачає поетапне формування інтелектуальної, моральної та естетичної культури засобами краєзнавчого туризму, в основу якого покладений принцип циклічності. Побудова циклів базується на особливостях краєзнавчо-туристичної діяльності, яка охоплює три взаємопов'язаних етапи: підготовку, проведення і підведення підсумків. Основу кожного циклу складають «виходи» молоді як у природну, так і в соціокультурну сфери. Повторне звернення в різних циклах до одних і тих же соціальних об'єктів з поступовим ускладненням рухового і пізнавального навчального матеріалу дозволяє поглиблювати знання про навколишній світ і вдосконалювати уміння і навички молодої людини.

Бібліографія

1. Панкова Є. В. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.

2. Angiel J., Rzeka Wisla, jej wartosci i percepcja. Wisla w edukacji geograficznej, Warszawa 2011.

3. Boruc M.A., Polska, nazwa jak marzenie, «Plus Minus» (dodatek do «Rzeczpospolitej» 2008, nr 138).

4. Chyzewski A., Krajoznawstwo u progu XXI wieku; J. Zdebski, Dlaczego krajoznawstwo? «Ziemia» 1998.

5. Czajkowski K., Wychowanie do rekreacji, Warszawa 1979.

6. Denek K. Edukacja. Dzis - jutro, Lesznu- Poznan-Zary 2006, s. 151-324.

7. Denek K., Edukacja. Dzis - jutro, Wydawnictwo LWSH w Zarach, Wyd. WSH w Lesznie, Wyd. Wydz. Studiow Edukacyjnych UAM w Poznaniu, Poznan 2006, 344 s.

8. Denek K., Krajoznawstwo i turystyka w wychowaniu mlodego pokolenia Polakow, (w:) Identyfikacja potrzeb i oczekiwan mlodziezy na rynku pracy - konteksty spoleczno-pedagogiczne realizacji projektu, red. Z. Jasinski, E. Nycz, Wyd. Instytut Sl^ski w Opolu, Opole 2010, s. 87 - 95.

9. Denek K., Ku dobrej edukacji, Torun-Leszno 2005, s. 142-167.

Размещено на Allbest.ru