Теоретичний аналіз координаційних здібностей в системі фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичний аналіз координаційних здібностей в системі фізичного виховання

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасних літературних джерелах координаційні здібності людини нерідко ототожнюються з фізичними (руховими) якостями [4,6,8]. В. І. Лях відзначає, що в різних людей рівень розвитку і сполучення складових, що називаються фізичними якостями, дуже різні [3]. Тому в сучасній літературі використовують термін не “фізичні якості ”, а “рухові здібності ”: силові, швидкісні, координаційні здібності, здібності до витривалості і гнучкості. На думку багатьох вчених [5,7,9] поняття “рухові здібності” точніше передає зміст про склад компонентів, що входять у ту чи іншу групу здібностей. В. І. Лях дає визначення руховим здібностям як індивідуальним особливостям, які визначають рівень рухових можливостей людини. Інший зміст вкладає в дане теоретичне поняття Б. В. Євстафьєв [1]. Під руховими здібностями вони розуміють фізичні здібності. Є. П. Ільїн дає таке трактування: “фізичні здібності - вид здібностей людини, її генетично і соціально обумовлена різниця в прояві фізичних властивостей при вдосконаленні нею рухової діяльності ”.

Важливою ланкою управління процесом фізичного виховання дітей шкільного віку є система педагогічного контролю розвитку рухових здібностей, а саме координаційних здібностей (КЗ). За цією проблемою проводились різні дослідження [1].

Розвиток координаційних здібностей є фундаментом успіхів у різних сферах рухової діяльності дитини (спортивній, трудовій, професійній, тощо).

Координаційні здібності займають важливе місце у фізичному вихованні в учнів початкових класів. Якщо цілеспрямовано впливати на координаційні здібності в період прискореного їх вікового розвитку, то педагогічний ефект буде значно вищим, ніж в інші періоди. Тому актуальними є наукові проекти, метою яких є розробка забезпечення контролю за рівнем розвитку координаційних здібностей дітей різних вікових груп.

Різні види координаційних проявів школярів у фізичному вихованні і спорті досить специфічні. Будь-які рухові дії (ходьба, біг, стрибки, метання, катання на лижах, біг на ковзанах, плавання тощо) пов'язані з координаційними здібностями та зберіганням стійкого стану тіла. Це забезпечує нормальне функціонування всіх фізіологічних систем організму, оптимальну амплітуду рухів, раціональний розподіл м'язових зусиль, що призводить до економічності енерговитрат і підвищення ефективності рухової дії.

Мета дослідження -- теоретично проаналізувати розвиток координаційних здібностей у фізичному вихованні.

Завдання: проаналізувати та узагальнити дані літературних джерел з питань рухових та координаційних здібностей.

Результати дослідження. Аналіз науково-методичної літератури показав, що питанню вивчення рухових здібностей людини присвячено ряд робіт [4,8,10,]. Проте, на сьогоднішній день немає єдиної чіткої системи у визначенні поняття “рухових здібностей ” людини.

Ретроспективний аналіз літературних даних дозволяє стверджувати, що сьогодні в педагогіці фізичного виховання сформувалося два контрастних, відносно самостійних методологічних підходи відносно вивчення координаційних здібностей. Один з них пов'язаний з бажанням деяких фахівців розглядати прояв координації узагальнено з погляду життєвого розуміння спритності як фізичної якості [6,9]. Другий концептуальний підхід аналізує розвиток кз з позиції комплексної характеристики наявних у людини можливостей оптимізувати параметри діяльності в зв'язку з рішенням складних завдань навчання діям. Проте і тут серед фахівців існує чимало теоретичних, методологічних і методичних розбіжностей.

Аналіз наукових джерел свідчить про існування значної кількості підходів до визначення сутності КЗ [2,3,10]. У зміст КЗ науковці включають різне число здібностей і описують їх, використовуючи різні терміни та поняття.

Л.П. Матвєєв [8], В.А. Романенко [6] та Б.М. Шиян [10] визначають КЗ як основу спритності. Вони визначають КЗ як єдність двох властивостей: здібності швидко оволодівати новими рухами та здібності швидко і координовано перебудовувати рухову діяльність в умовах миттєвої зміни ситуації. В.М. Платонов [5] зазначає, що під КЗ слід розуміти вміння людини найбільш досконало, швидко, точно вирішувати рухові завдання, які виникають у процесі діяльності.

В.І. Лях [3] пропонує трактувати КЗ як можливості індивіда, які визначають його готовність до оптимального керування і регулювання руховою дією.

КЗ можна диференціювати на окремі види за особливостями прояву, критеріями оцінки і факторами, що обумовлюють їх розвиток. Спеціалісти в галузі фізичного виховання і спорту виділяють спеціальні і загальні види координаційних здібностей [1,7,].

До спеціальних належать КЗ: у циклічних (біг, плавання, лазіння, пересування на велосипеді тощо) та ациклічних рухових діях (стрибки, метання); у нелокомоторних рухах тіла в просторі (гімнастика, акробатичні вправи); у рухах маніпуляції у просторі окремими частинами тіла (доторкання, вказування, обведення контуру і т.д.); у рухах переміщення речей у просторі (перекладення предметів, підняття штанги тощо); у балістичних рухах на максимальну відстань (метання м'ячика, гранати, ядра); у балістичних рухах на влучність (жонглювання, кидання м'яча в кошик і т.д.); у рухах прицілювання; у копіювальних рухах (повторення рухів за вчителем); в атакуючих та захисних діях у спортивних іграх, в атакуючих та захисних діях у єдиноборствах тощо [5,7,10].

Посилаючись на результати спеціальних досліджень [3,8,9,], можна виділити наступні загальні види КЗ:

-- до диференціювання параметрів рухів;

--до ритмічної діяльності;

-- до орієнтації в просторі;

--до довільного розслаблення м'язів;

-- до координованості рухів;

Здібність до ритмічної діяльності, як якісна характеристика КЗ, визначається точним відтворенням заданого ритму в руховій діяльності або адекватним відтворюванням її в змінюваних умовах.

Здібність до орієнтації в просторі - здібність людини точно визначати і своєчасно змінювати положення тіла і виконання рухів у потрібному напрямку.

Здібність довільно розслабляти м'язи визначається в оптимальній погодженості розслаблення і скорочення відповідних м'язів рух.

Ряд фахівців [3,5,8,10] зазначають, що рівень структури КЗ має свої види здібностей до диференціювання параметрів рухів:

-- до диференціювання динамічних (силових) параметрів рухів: забезпечує високу точність напруження різних м'язів; визначити можна за допомогою відтворення заданого зусилля, наприклад, 50 % від максимуму сили згиначів кисті;

-- до диференціювання просторових параметрів рухів: забезпечує високу точність відтворення суглобних кутів; визначається за допомогою кінемотометра;

-- до диференціювання часових параметрів рухів: забезпечує високу точність відтворення часових інтервалів фаз рухів; визначити можна за допомогою секундоміра при відтворенні певного часу;

-- до диференціювання просторово-динамічних параметрів рухів: дозволяє точно диференціювати одночасно просторові і силові параметрі рухів; визначається за допомогою тесту - стрибки з місця в довжину на задану відстань.

В структурі КЗ розрізняють також декілька видів здібностей до збереження стійкості пози (рівноваги) людини: статичну, динамічну і вестибулярну (статокінетичну) рівновагу.

Координованість рухів визначається в розвитку декількома видами здібностей:

-- до перебудови рухової діяльності - якісна характеристика КЗ, яка обумовлює швидке переключення від одних рухових дій до інших у відповідно змінюваних умовах;

- до погодження рухових дій - здібність людини до поєднання, підпорядкування окремих рухів і дій цілісним руховим комбінаціям;

- до навчання рухів - визначається можливостями рухової пам'яті і характеризує людину як таку, що може або не може швидко засвоювати складно координаційні вправи, а також їх комбінації;

- до реагування - дозволяє точно і швидко виконувати цілісний, короткочасний рух на відомій або невідомій заздалегідь сигнал відповідними частинами або всім тілом.

Отже, КЗ як здібність людини керувати рухами і діями, погоджуючи їх у часі і просторі для досягнення поставленої мети може розглядатися як один з найважливіших компонентів рішення рухових завдань.

Висновки. Проаналізувавши науково-методичну літературу, та ряд понять можна зробити висновки, що координаційні здібності - це можливості індивіда, що визначають його готовність до оптимального управління і регулювання рухової дії. Виділяють спеціальні, специфічні і загальні координаційні здібності.

Під спеціальними КЗ розуміють можливості школярів, визначають готовність до оптимального управління подібними за походженням і змістом руховими діями.

Специфічні КЗ - це можливості індивіда, що визначають його готовність до оптимального управління окремими специфічними завданнями на координацію - на рівновагу, ритм, орієнтування в просторі, реагування, перестроювання рухової діяльності, узгодження, диференціювання параметрів рухів, збереження статокінетичної стійкості та інше.

Загальними КЗ називають потенційні та реалізовані можливості людини, що визначають його готовність до оптимального управління різними за походженням і змістом руховими діями.

Високий рівень розвитку координаційних здібностей дозволяє школярам швидше навчатися, точніше оцінювати просторові, тимчасові, динамічні параметри своїх рухів, точно і швидко виконувати рухові дії в незвичайних умовах, орієнтуватися в часі і просторі, навіть передбачати зміни умов дій виконувати рухи виразно, артистично.

Актуальністю успішний вирішень різних завдань обумовлена необхідністю виховання здорового, всебічно розвиненого підростаючого покоління.

Література

фізичний школяр виховання

1.Евстафьев Б.В. О природе физических способностей и их соотношении с другими показателями физического развития человека // Теория и практика физ. культуры.

2.Ильин Е.П. Ловкость - миф или реальность? //Теория и практика физ. культуры.

3.Лях В.И. Понятие «координационные способности» и «ловкость» // Теория и практика физ. культуры, 1983. - № 8. - С. 44 - 47.

4.Пехтль В. Основы и методы тренировки ловкости // Учение о тренировке. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - С. 210 - 215.

5.Платонов В.Н., Булатова М.М. Координация спортсмена и методика ее совершенствования. - К. ГИФК, 1992. - 52 с.

6.Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. - Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. - 290 с.

Размещено на Allbest.ru