Суддівство у кіокушин карате

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВИЛ ЗМАГАНЬ ТА ВИКОНАННЯ СУДДІВСЬКИХ ФУНКЦІЙ У КІОКУШИН КАРАТЕ

1.1 Аналіз відмінних особливостей регламенту та правил проведень змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

1.2 Схожості та відмінності регламенту та правила проведення змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Порівняння двох комплексів правил проведення змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

2.2 Педагогічний експеримент і спостереження змагань та семінарів з суддівства



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

KWU (kyokushin world union) - міжнародна федерація карате.

IFK (international federation karate) - міжнародна федерація карате.

«куміте» - розділ в карате, змагальні двобої.

«ака» - червоний.

«сіро» - білий.

«яме» - стоп.

«іппон» - чиста перемога.

«вадзарі» - півперемоги.

«фукушин шуго» - збір суддівської бригади для обговорення спірних ситуацій.

«кейкоку» - усне зауваження.

«дзьогай» - усне зауваження за вихід за татамі.

«хаджиме» - сигнал початку поєдинку.

«зокко» - сигнал продовження поєдинку.

«камаєте» - приготуватися.

«фудо-дачі» - в карате, стійка уваги.

«шомен ні рей» - урочистий уклін до президіума.

«шушин ні рей» - урочистий уклін до рефері.

«отагай ні рей» - урочистий уклін супернику.

«дза-дзен» - стійка на колінах, руки впираються в бедра.

«чуй» - перше офіційне попередження.

«гантен ічі» - друге офіційне попередження.

«гантен ні» - третє офіційне попередження.



ВСТУП

Актуальність. Дана тема є актуальною в змагальній діяльності кіокушин карате, адже основою змагальної діяльності є контактні поєдинки. Тому, для того щоб судити такі поєдинки повинна бути сформована база навчання суддів та рефері змагань.

В змагальній діяльності кіокушин карате не обходиться без спірних моментів під час змагань. Тому, іноді буває дуже складно виявити хто правий в тій чи іншій ситуації.

Кіокушин карате поділена на багато федерацій, в кожної з яких є свої специфічні правила змагань, які потрібно дослідити та диференціювати між собою.

Крім цього правилами кіокушин карате визначено поділ за ваговими та віковими категоріями, в кожній із яких є також свої специфічні правила, які потребують детального розбору.

Вирішення цієї проблеми забезпечить більше якісне та професійне суддівство на всіх рівнях змагань (початкові, клубні, районі, міські, обласні, чемпіонати та кубки України, чемпіонати Європи та світу).

Метою курсової роботи на тему «Суддівство у кіокушин карате» є розробити комплекс заходів навчання та підвищення рівня суддівської кваліфікації суддів у кіокушин карате.

Об'єктом курсової роботи є судді з кіокушин карате.

Предметом курсової роботи є діючі правила, які регулюють змагальну діяльність в кіокушин карате.

Щоб вивчити дану проблему були виділені завдання дослідження, рішення яких забезпечить можливість комплексно упорядкувати і оцінити проведену роботу:

1) визначити чіткі вимоги до судді з кіокушин карате.

2) дослідити правила змагальної діяльності різних федерацій в кіокушин карате та запропонувати свої.

3) визначити шляхи та способи навчання суддів з кіокушин карате.

Наукова новизна: тема є новою та раніше ніким не досліджувалась.

Теоретична та практична значимість: результати цієї роботи можуть використані в якості теоретичного матеріалу при підготовці лекцій, курсових робіт та написанні методичних рекомендацій спрямованих на удосконалення формування комплексу заходів навчання та підвищення суддівської кваліфікації у кіокушин карате.

Методи дослідженння:

1) аналіз спеціальної науково-методичної літератури.

2) спостереження.

3) порівняння.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВИЛ ЗМАГАНЬ ТА ВИКОНАННЯ СУДДІВСЬКИХ ФУНКЦІЙ У КІОКУШИН КАРАТЕ

1.1 Аналіз відмінних особливостей регламенту та правил проведень змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

1.1.1 Учасники змагань

І.Схеми проведення змагань.

Проведення змагань можна розділити по наступних схемах:

а) - особисті;

б) - командні;

в) - особисто-командні;

г) - атестаційно-кваліфікаційні.

Схема проведення змагання обов`язково вказується у відповідному Положенні.

В особистих змаганнях визначаються зайняті учасниками місця в розділах, вікових групах і вагових категоріях відповідно до Положення про змагання. У командних змаганнях визначаються тільки місця команд. В особисто-командних змаганнях визначаються як місця, зайняті учасниками індивідуально, так і результати заявлених команд. Атестаційно-кваліфікаційні поєдинки проводяться відповідно до регламенту відповідного кваліфікаційного ступеня, зазначеному в програмі екзаменаційних тестів, результат учасника враховується для одержання ним чергового ступеня. Місця учасників не визначаються. [17]

ІІ. Методи проведення змагань.

Метод проведення змагань обов`язково повинен бути зазначений у відповідному Положенні. Змагання можуть проводитися наступними методами:

а) метод прямого вибування (олімпійська система);

б) круговим методом;

в) змішаним методом.

Якщо кількість учасників, допущених мандатною комісією до змагань, недостатня для об`єктивного визначення результатів, організатори змагань мають право поєднувати дві прикордонні вагові категорії, попередньо одержавши згоду представників команд.[17]

ІІІ. Допуск учасників до змагань.

До участі в змаганнях допускаються спортсмени відповідного віку, статі, вагових категорій і класифікаційних рівнів, зазначених у Положенні про змагання, дані яких правильно оформлені в заявочному листі відповідної спортивної організації, що мають необхідний медичний допуск і діючий на весь період проведення змагання страховий поліс. Учасники, дані яких не відповідають умовам Положення про змагання і/чи не виконуючі адміністративно-регламентні вимоги Федерації, до змагань не допускаються. Безпосередній допуск учасників (спортивних організацій) до змагань покладається на мандатну комісію, затверджену Оргкомітетом змагань. Учасник, що спізнився чи не з`явився на: а) зважування; б) медичну комісію; в) мандатну комісію, не допускається до участі до змагань. У Положенні про змагання обов`язково варто вказувати спортивний розряд, стаж занять і/чи кваліфікаційний ступінь, що є необхідними для допуску до участі в даному турнірі. При виникненні проблем з допуском до участі в змаганнях остаточне рішення приймає головний суддя.[18]

ІV. Мандатна комісія, зважування учасників.

Засідання мандатної комісії і зважування учасників проводяться наступними посадовими особами, призначеними головним суддею:

а) заступник головного судді;

б) технічні секретарі;

в) відповідна кількості пристроїв для зважування, кількість суддів, що визначають результати зважування;

г) лікар змагань;

Для проходження мандатної комісії і зважування учаснику необхідно надати наступні документи:

а) заявочний лист установленої форми;

б) медичний допуск лікарсько - фізкультурного диспансеру чи іншої медичної установи за місцем проживання (допуск може бути індивідуальний чи знаходитися в числі зазначених у поіменному списку);

в) документ із фотографією, що засвідчує особистість;

г) залікову книжку спортсмена, будо - паспорт;

д) інші документи, зазначені в Положенні про змагання.

Будь-які проблеми, що виникають у процесі зважування чи проходження мандатної комісії, вирішує тільки представник чи капітан команди, зазначені в заявці. Зважування всіх учасників розділу «куміте» проводиться в терміни і за адресою, зазначеним у Положенні про змагання. За одну годину до початку офіційного зважування учасникам надається можливість контрольного зважування на тих же вагах, на яких буде проводитись офіційне зважування. Офіційне зважування повинне завершитися не менш ніж за дві години до початку змагань. Його результати заносяться до протоколу зважування. Спортсмени, що одержали допуски мандатної комісії, лікаря і пройшли зважування, допускаються головним суддею до змагання на турнірі і, таким чином, є учасниками змагань.[18]

V. Права й обов`язки учасників змагань.

Учасник має право:

а) звертатися через офіційного представника своєї організації, у випадку його відсутності - через тренера, у випадку їхньої відсутності на змаганнях - особисто, у суддівську колегію;

б) при одержанні травми звертатися до лікаря змагань за медичною допомогою;

в) просити про зупинку двобою, піднявши руку вгору:

- на паузу довжиною до 3 хвилин для одержання медичної допомоги при травмі;

- при відмовленні від продовження двобою;

- при виникненні інших нестандартних ситуацій під час двобою (використовувати до 3-х хвилин для упорядкування костюма чи протекторів).

Учасник зобов`язаний:

а) знати Програму і Положення про змагання, строго виконувати дані Правила;

б) поводитися коректно по відношенню до учасників, суддів, представників і тренерів, співробітників Оргкомітету й осіб, що обслуговують змагання;

в) строго виконувати вимоги традиційного етикету перед початком поєдинку, під час поєдинку і після його закінчення;

г) відповідати санітарно-гігієнічним вимогам;

д) бути одягненим в охайний чистий костюм (догі), для учасників жіночої статі під куртку обов`язково вдягається футболка чи майка (топ) білого кольору;

є) використовувати тільки індивідуальні засоби захисту, зазначені в Положенні;

ж) надавати суддям можливість перевірки чи наявності відповідності стандартам індивідуальних засобів захисту;

з) не залишати змагальний майданчик без дозволу рефері;

і) виконувати всі команди рефері;

ї) у випадку вказівки в Положенні про змагання про обов`язкове страхування учасників - мати страховий поліс (вид і розміри страхування також повинні бути зазначені в Положенні про змагання, у випадку відсутності конкретних указівок - вирішувати дане питання на власний розсуд).

й) під час двобою не мати на тілі чи костюмі ніяких твердих предметів (затисків чи шпильок для волосся, шпильок, годинників, ланцюжків, кулонів, браслетів, кілець, ґудзиків і т.д.).

к) у випадку виникнення причин, що не дають можливості продовжити змагання, негайно сповістити про це головному судді змагань.[18]

VI. Представники, тренери і капітани команд.

Кожна організація, що бере участь у змаганні, повинна мати представника, тренера, і капітана команди. Представник є керівником команди, про що обов`язково вказується в заявочному листі. Він несе відповідальність за дисципліну і поводження учасників у місцях проживання, харчування, проведення змагань і безпосередньо на татамі, забезпечує їхню своєчасну явку на поєдинок. Тренер, зазначений у заявочному листі, під час змагань знаходиться разом з учасниками і відповідає безпосередньо за їхню підготовку до виходу на татамі. Капітан команди вибирається з числа учасників, що фіксується в заявочному листі, він нарівні з представником (тренером) відповідає за дисципліну учасників команди. Представник, тренер чи капітан команди знаходяться в спеціально відведених місцях, їм забороняється втручатися в дії суддів і осіб, що проводять змагання. Представник присутній при жеребкуванні, на нарадах суддівської колегії, якщо вони проводяться разом із представником. Головний суддя може відсторонити представника від керівництва командою, а також наказати йому залишити місце змагань у випадку некоректного поводження чи при невиконанні своїх обов`язків. При відмовленні представника (тренера) виконати розпорядження головного судді, учасник чи команда, якого (яку) він представляє, може бути дискваліфікована. Тренеру (секунданту) дозволяється давати вказівки спортсмену своєї команди, якщо це дозволено регламентом змагань і тренер (секундант) знаходиться в спеціально відведеному для цього місці. Представник команди під час змагань повинен бути одягнений в офіційний костюм. Тренер (секундант) під час змагань повинен бути одягнений в офіційний спортивний костюм організації, що він представляє.[17]

VII. Костюм учасників змагань.

Костюм учасника складається з офіційного спортивного костюма з написом чи емблемою організації, яку він представляє, і змагального костюма (догі). Костюм - догі повинний бути з щільної білої бавовняної чи лляної тканини. Він повинний бути досить вільним, щоб не стискувати рухів учасника. Догі складається з куртки, штанів і пояса. Куртка повинна доходити мінімум до половини стегна, максимум - до 2/3 стегна. Рукави повинні бути не коротше, ніж до ліктьового суглоба і не довше, ніж до половини передпліччя. На лівій половині куртки (на грудині) повинна бути виконана каліграфічним способом емблема «кіокушин» темно-синього кольору. На рукавах куртки посередині плеча можуть знаходитися емблеми клуба чи української федерації кіокушин карате. Комір куртки за формою шалі завширшки 4-5 сантиметрів, що доходить до низу бортів. На лівій частині коміра від низу борта до поясу можуть бути вишиті прізвище й ім`я власника. Штани повинні покривати гомілку і стопу до підлоги, пояс штанів повинний зав`язуватися в два обороти міцною щільною тасьмою. Пояс на гумках також обов`язково дублюється тасьмою в один оборот. Пояс (обі) має ширину 4 - 4,5 см, його довжина залежить від фізичних параметрів спортсмена (як правило, 240 - 320 см). Пояс зав`язується відповідним вузлом, прийнятим у кіокушин карате, вільні кінці поясу (нижче вузла) повинні мати рівну довжину від 20 см (для дітей) до 40 см (для дорослих). Колір поясу і поперечної смужки/смужок повинний відповідати кваліфікаційному рівню спортсмена.

Під час двобою учасники позначаються в такий спосіб:

а) першому з викликаних учасників поверх його поясу пов`язується червона стрічка (суддівський термін «ака» - червоний);

б) другому з викликаних учасників поверх його поясу пов`язується біла стрічка (суддівський термін «сіро» - білий).

Учасники змагань ведуть двобій босоніж. Якщо про це зазначено в Положенні про змагання зі статусом відкритих, які проводяться за правилами кіокушин карате, емблеми, розміщені на доги всіх учасників, покриваються білою тканиною. Якщо по Положенню про змагання учасники повинні мати відповідні жеребкуванню чи реєстрації номера, то вони розміщуються на спинці куртки вище рівня пояса.[20]

VIII. Захисне екіпірування.

Під час двобоїв в обов`язковому порядку учасниками використовується наступне захисне екіпірування:

а) учасники чоловічої статі у віці 8 -13 років - паховий протектор, протектори гомілки і підйому стопи, шолом.

б) учасники чоловічої статі у віці 14 -17 років - паховий протектор, протектори гомілки і підйому стопи.

в) учасники чоловічої статі у віці 18 років і більше - паховий протектор.

г) учасники жіночої статі у віці 8 - 9 років - паховий протектор, протектори гомілки і підйому стопи, шолом.

д) учасники жіночої статі у віці 10 -13 років - паховий протектор, протектори гомілки і підйому стопи, шолом, протектор грудей.

е) учасники жіночої статі у віці 14 років і більше - паховий протектор, протектори гомілки і підйому стопи, протектор грудей.

Захисне екіпірування повинне відповідати наступним стандартам:

а) протектор паху повинен прикривати область симфізу (лобка) і геніталій, виготовляється з твердого пластику чи металу. Внутрішня поверхня повинна мати м`яку прокладку, і він повинний кріпитися на еластичному поясі і лямках. Протектор паху вдягається тільки під штани догі.

б) протектор гомілки і підйому стопи покриває гомілку півколом нижче колінного суглоба, має гнучке з`єднання над гомілковостопним суглобом, і повинен досягати, як мінімум, початки пальців ніг. Виготовляється з напівтвердого матеріалу товщиною не більш 2 сантиметрів, кріпиться системою еластичних лямок і застібок «липучка», або виготовляється у виді панчохи з відкритими п`ятою і передньою частиною стопи.

в) протектор грудей повинен закривати область молочних залоз, залишаючи відкритим рівень сонячного сплетення по окружності. Виготовляється з міцного матеріалу, достатнього для захисту грудей від травмування, кріпиться за допомогою еластичних лямок і застібок типу «липучка» з боку спини. Протектор грудей одягається тільки під футболку чи топ білого кольору.

Під час змагань ветеранів (36 років і більше) обох статей можливе використання додаткових протекторів, зазначених у Положенні про змагання. Організатори змагань забезпечують всіх учасників однаковими стандартними протекторами, якщо про це зазначено в Положенні про змагання. Учасниками змагань можливе використання темпових чи неогенових фіксаторів та намоток тільки з дозволу лікаря, затвердженого головним суддею змагань. Як правило, дозвіл дається після першого двобою, проведеного учасником на даних змаганнях. На змаганнях, що мають статус всеукраїнських чи міжнародних, категорії протекторів, зазначені в Положенні про змагання, підлягають маркуванню. Вона робиться шляхом нанесення на протектор марки незмивною фарбою чи приклеюється липкою стрічкою з відповідним зображенням. Для цього учасник пред`являє мандатній комісії зазначені категорії протекторів для визначення їхньої відповідності вищевказаним стандартам. Наявність марки на протекторах перевіряється суддею при учасниках перед їхнім виходом на змагальний майдан. Також, для учасників у яких наявні брекети, в обов'язковому порядку передбачена каппа для верхньої щелепи.[17]

1.1.2 Суддівська колегія змагань

Суддівська колегія формується організацією, що проводить змагання, і затверджується відповідною федерацією (організацією) кіокушин карате. Кількісний склад суддівської колегії залежить від статусу змагань, числа учасників і кількості змагальних майданчиків.

Зразковий склад суддівської колегії змагань:

а) головний суддя;

б) заступник головного судді;

в) рефері і судді (сформовані в бригади 1 + 4);

г) секретарі;

д) хронометристи;

ж) лікарі;

Суддівство двобою здійснює бригада в складі рефері і чотирьох кутових суддів. Усі члени суддівської бригади володіють рівною мірою правом голосу при винесенні рішення.

І. Вимоги до членів суддівської колегії і посадових осіб.

До членів суддівської колегії і посадових осіб пред`являються наступні вимоги:

а) поводитися неупереджено, з достоїнством і самовладанням;

б) негайно приймати рішення по оцінці дій учасників;

в) чітко зосередити свою увагу на ході двобою, який вони обслуговують;

г) рефері і судді на татамі повинні бути готові дати обґрунтування прийнятих ними рішень, ґрунтуючись на даних Правилах;

Суддям, які обслуговують даний поєдинок, як і суддям відпочиваючих бригад, забороняється давати вказівки чи підбадьорювати учасників, що змагаються, їм також забороняється розмовляти зі сторонніми особами. Під час двобою забороняється змінювати членів суддівської бригади, за винятком екстренних випадків, зв`язаних з неможливістю суддів виконувати свої обов`язки. Заміна відбувається з дозволу головного судді. Члени суддівської колегії і посадові особи повинні бути одягнені у відповідний офіційний одяг.

Суддівські бригади обслуговують змагання в наступному одязі:

а) сорочка білого кольору, з коротким рукавом і нагрудною кишенею з лівої сторони, на якому вишита (пришита) емблема Української Федерації кіокушин карате;

б) чорні штани;

в) чорна краватка-метелик;

Рефері і кутові судді повинні мати особистий свисток на шнурі для носіння на шиї. У вільних від суддівства членів суддівської бригади свисток повинен знаходитися в бічній кишені сорочки. Суддівська бригада знаходиться на татамі босоніж. З дозволу головного судді в зв`язку з низькою температурою в приміщенні, де проводяться змагання, рефері може бути на татамі в чорних носках, а кутові судді - у змінному взутті. Членам суддівської бригади забороняється мати на руках годинник, кільця, браслети й інші предмети, що можуть послужити причиною травми при зіткненні з учасником. Посадові особи повинні бути в одязі, обговореному оргкомітетом змагань, і з бейджем, що вказує їхній рід діяльності на змаганнях. Члени суддівської колегії, що виконують свої обов`язки за суддівським столом, повинні бути одягнені в такий спосіб:

- чорний піджак (костюм) з емблемою Української Федерації кіокушин карате;

- чорні штани (для жінок - чорна спідниця);

- біла сорочка і краватка.[18]

ІІ. Головний суддя змагань.

Головний суддя несе відповідальність за проведення змагань у строгій відповідності з даними Правилами, Положенням про змагання, керує роботою суддівської колегії, звітує перед організацією, що проводить змагання, і відповідною федерацією кіокушин карате (у залежності від статусу змагань). Головний суддя зобов`язаний:

а) перевіряти стан і готовність місця змагань до їхнього проведення, інвентарю й устаткування, приміщень для суддів і учасників, документації, яка ведеться на змаганні;

б) призначати суддів і посадових осіб для проведення зважування учасників, жеребкування і формувати суддівські бригади;

в) не допускати до змагань учасників, суддів, представників команд, що не відповідають вимогам даних Правил і Положенню про змагання.

г) затверджувати дискваліфікацію учасників;

д) знімати зі змагань суддів, що допустили грубі помилки при суддівстві;

ж) проводити засідання і наради суддівської колегії у всіх випадках, коли це буде потрібно (до початку, по ходу змагань і після їхнього закінчення);

з) проводити наради з медперсоналом, що обслуговує змагання;

і) при одержанні протесту приймати обґрунтоване рішення відповідно до даних Правил і Положення про змагання;

ї) відповідно до представлення інспекторської групи змагань і особистих спостережень, давати оцінку діям кожного члена суддівської колегії;

й) приймати остаточне рішення у випадках, не обговорених даними правилами і Положенням про змагання, а також при виникненні суперечливих ситуацій;

к) не пізніше ніж через 3 дні після закінчення змагань здати звіт, протоколи й інші обов`язкові документи в організацію, що проводить змагання.

Головний суддя має право:

а) скасувати змагання, якщо місце їхнього проведення, устаткування чи інвентар не відповідають вимогам даних Правил.

б) припинити змагання, оголосити перерву, перенести початок змагань на більш пізніший час, при виникненні форс-мажорних обставин, чи якщо глядачі своїм поводженням заважають нормальному ходу змагань;

в) внести зміни в програму і розклад змагань, якщо за умовами їхнього проведення в цьому виникла необхідність;

г) переміщати суддів по ходу змагань;

д) зупинити бій і дати необхідні вказівки судді/суддям на татамі, у випадку явної помилки чи невірно прийнятого рішення;

ж) за столом суддівської колегії можуть знаходитися тільки члени суддівської колегії даних змагань, персонально зазначені головним суддею.

При проведенні змагань на одному майданчику під час відсутності головного судді його обов`язки виконує заступник головного судді. Якщо ж змагання проводяться на двох і більше майданчиках, то обов`язки головного судді на кожній з них виконують його заступники. Заступник головного судді в рамках своїх повноважень керує ходом змагання і несе відповідальність за їх правильне й об`єктивне проведення. Заступник головного судді контролює дії суддів, роботу секретаря, посадових осіб і їхній зовнішній вигляд.[21]

ІІІ. Рефері.

Рефері зобов`язаний перед початком двобою перевірити костюм учасника, наявність і відповідність стандартам протекторів, відсутність в учасників заборонених предметів і прикрас, присутність і готовність кутових суддів. Рефері керує ходом боїв, оцінює дії учасників, забезпечує плин двобою в строгій відповідності з даними Правилами і Положенням про змагання. Рефері зупиняє двобій командою «яме»:

а) коли один з бійців переможений (оцінка «іппон»);

б) коли технічна дія оцінюється «вадза-арі»;

в) при проведенні забороненої техніки чи спробі її провести, при інших порушеннях правил;

г) по закінченні основного чи додаткового часу двобою;

д) при необхідності упорядкувати костюм чи протектори учасників;

е) при одержанні травми учасником (учасниками);

ж) при виході учасника (учасників) у ході двобою за змагальний майданчик;

з) при подачі учасником сигналу рукою;

і) на прохання головного судді, лікаря, кутових суддів;

к) при некоректному поводженні секунданта, тренера, представника;

л) у випадку виникнення будь-якої неординарної ситуації, що заважає нормальному проведенню змагань.

При нічийному результаті і необхідності зважування рефері по черзі (починаючи з «ака») направляє учасників до ваг, і сам контролює результати зважування. При одержанні учасником травми рефері зупиняє двобій і викликає лікаря. При огляді і наданні медичної допомоги на татамі рефері знаходиться поруч, консультується з лікарем і приймає рішення про припинення або продовження двобою. При виникненні суперечної чи нестандартної ситуації рефері викликає кутових суддів (команда «фукушин шуго») і після консультації з ними, а при необхідності - і з головним суддею, приймає і повідомляє рішення.[21]

ІV. Кутові судді.

Якщо на протягом поєдинку один з учасників отримав «іппон» чи «вадза-арі», чи мало місце порушення правил «кейкоку» або вихід за татамі «дзьогай», тоді бокові судді сповіщають про це прапорцями і звуковим сигналом свистку. В такому разі рефері подає команду «яме», розбороняє бійців і вертає їх у вихідне положення. Кутові судді оцінюють дії учасників під час двобою, виносять рішення і демонструють оцінку діям за допомогою свистка і білого та червоного прапорців. Кутові судді розташовуються на стільцях, установлених по кутах зони безпеки за змагальним майданчиком. Кутові судді повинні неупереджено оцінювати дії учасників і негайно демонструвати стандартними сигналами своє рішення в наступних випадках:

а) при проведенні учасником оцінюваних технічних дій;

б) при спробі чи порушенні правил учасником (учасниками);

в) при виході за межами змагального майданчика одного чи обох учасників;

г) у випадку визначення інших порушень правил.

V. Суддя-хронометрист.

Суддя-хронометрист підкоряється рефері на татамі і діє по його сигналах і вказівках. Він знаходиться за суддівським столиком змагального майданчика.

Суддя-хронометрист зобов`язаний:

а) сигналом гонга сповіщати про початок і закінчення основного часу двобою і його продовжень;

б) по сигналах судді на татамі зупиняти і запускати секундомір;

в) фіксувати час неявки учасника після його повторного виклику і за пробігом 30 секунд сповіщати про це рефері і технічному секретарю;

г) фіксувати час дострокового закінчення двобою і повідомляти його секретарю;

д) фіксувати час надання медичної допомоги учаснику і через 5 хвилин сповіщати про це рефері і секретарю;

е) після закінчення основного часу і кожного продовження двобою викидати на татамі традиційний червоний мішечок, а при наявності помічника подавати йому сигнал про необхідність викидання;

ж) пускати і зупиняти секундомір по відповідних командах рефері.

Команди для пуску секундоміра: «хаджиме», «зокко»; команди для зупинки секундоміра: «яме», «стоп-тайм».[21]

VI. Лікар змагань.

Лікар змагань входить до складу суддівської колегії на правах заступника головного судді. При проведенні великомасштабних змагань призначається головний лікар, що керує всією роботою по медичному обслуговуванню змагань, і необхідна кількість медичного персоналу.

Лікар змагань:

а) перевіряє наявність у заявках візи лікаря про допуск учасника до змагань і правильність її оформлення;

б) здійснює медичне спостереження над учасниками в процесі змагань;

в) проводить обстеження учасників при травмах і захворюваннях, дає висновок про можливість чи неможливість продовження ними змагань і негайно сповіщає про це головному судді;

г) стежить за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог у місці проведення змагань;

д) є присутнім на зважуванні, де робить зовнішній огляд спортсменів;

е) надає медичну допомогу при ушкодженнях і захворюваннях;

ж) складає відповідні акти про усі виявлені недоліки і на їхній підставі може зажадати скасування чи припинення змагань;

з) перед початком змагань готує все необхідне для надання медичної допомоги учасникам;

і) Печатка чи підпис лікаря на темпових фіксаторах і/чи пов`язках учасників є підтвердженням дозволу на їхнє використання.

к) вирішує питання про госпіталізацію травмованого чи захворілого учасника;

л) відповідно до Положення про змагання направляє учасників на допінг-контроль.

м) не пізніше одного дня після завершення змагань представляє в організацію, що їх проводила, звіт про медико-санітарне забезпечення змагань, із указівкою усіх випадків ушкоджень і захворювань.

Лікар не має права втручатися в дії рефері на татамі під час двобою, а також самостійно зупиняти бій для надання медичної допомоги.[21]

1.1.3 Правила змагань

I. Регламент двобоїв.

1. Основний час двобою в наступних вікових групах серед учасників чоловічої і жіночої статі: 3 хв. - дорослі, молодь, юніори; 2 хв. - дорослі, юніори, молодь, при вказівці про це в Положенні про змагання, ветерани, юнаки, дівчата; 1,5 хв. - діти.

Перше продовження двобою в наступних вікових групах серед учасників чоловічої і жіночої статі: 2 хв. - дорослі, ветерани, молодь, юніори, юнаки і дівчата; 1,5 хв. - діти.

Друге продовження двобою в наступних вікових групах серед учасників чоловічої і жіночої статі: 2 хв. - дорослі, ветерани, молодь, юніори.

Останнє продовження двобою в наступних вікових групах серед учасників чоловічої і жіночої статі: 2 хв. - дорослі, ветерани, молодь, юніори; 1 хв. - юнаки і дівчини, діти.

Як правило, усі двобої проходять в один змагальний день, але в окремих випадках змагання проводяться в кілька днів, з поділом на вибіркову (попередню) і фінальну частини або на відповідні розділи і вагові категорії, що обов`язково вказується в Положенні про змагання.

Між двобоями кожен учасник повинен відпочивати не менш 15 хв. Кількість боїв за один день не повинна перевищувати: 6 для дорослих чоловіків і жінок; 5 для ветеранів, юніорів, юнаків і дівчин, дітей.[17]

ІІ. Початок, зупинка і закінчення двобою.

Викликані учасники до початку двобою повинні знаходитися перед змагальним майданчиком:

а) «Ака» (учасник з червоною пов`язкою) праворуч від рефері;

б) «Сіро» (учасник з білою пов`язкою) ліворуч від рефері.

Після запрошення рефері учасники займають позицію на відповідних лініях у стійці «фудо-дачі», обличчям до головного суддівського столу. Відстань між суперниками складає 3 метри (по 1,5 м. від центральної лінії). По команді рефері учасники виконують поклони: «шомен ні рей» - вперед, «шушин ні рей» - до рефері, «отагай ні рей» - один одному, щораз вимовляючи «ос». Та ж форма етикету повторюється після закінчення двобою. Двобій починається по команді рефері: «хаджиме» (Починайте!). Двобій зупиняється по команді рефері: «яме» (Зупиніться!). Двобій продовжується по команді рефері: «зокко» (Продовжуйте!). Перед початком і кожним продовженням двобою рефері дає команду: «камаєте» (Приготуйтеся! Прийміть бойову стійку!).

Двобій закінчується:

а) при одержанні одним з учасників оцінки «іппон»;

б) при одержанні одним з учасників другої оцінки «вадза-арі»;

в) при дискваліфікації одного з учасників;

г) при знятті лікарем одного з учасників двобою;

д) по закінченні часу двобою.

Якщо протягом двобою виникла необхідність поправити костюм, то Головний рефері зупиняє поєдинок, повертає бійців у вихідне положення, садить спинами один до одного і подає команду заправити одежу. Офіційне закінчення двобою настає після оголошення результатів рефері. В цьому випадку може бути ще одне продовження поєдинку. Після оголошення результату учасники підходять до нанесених на татамі ліній, виконують поклони, потім підходять до центру татамі, приймають положення фудо-дачі, традиційним образом потискують обидві руки один одному, одночасно виконуючи уклін, і вимовляючи «ос».[17]

ІІІ. Оцінка технічних дій.

Оцінка технічних дій учасників під час двобою здійснюється суддівською бригадою на татамі. Оцінці підлягають як дозволені, так і заборонені Правилами технічні дії. Рішення про присудження оцінки або оголошення зауваження (попередження) приймається рефері на татамі після підрахунку сигналів кутових суддів простою більшістю голосів. При порушенні правил, у випадку, коли більшість кутових суддів не помітили цього, рефері має виключне право на оголошення зауваження (попередження). Кожен член суддівської бригади на татамі має один голос при винесенні рішення. Технічні дії після команди «яме» не зараховуються й оцінюються як порушення правил. Порушення правил, допущені після команди «яме», оцінюються оголошенням зауваження чи попередження. Технічні дії і порушення, виконані одночасно з командою «яме», зараховуються. Технічні дії, що виконуються в комбінації, і є її невід`ємною частиною, початі до команди «яме» і закінчені після, або початі одночасно з командою, зараховуються. [18]

ІV. Визначення результату двобою.

Перемога присуджується у випадках, коли:

а) одному учаснику присуджена оцінка «іппон-гачі», чи дві оцінки «вадза-арі».

б) одному учаснику присуджена оцінка «вадза-арі», при тім, що час двобою закінчився, а в його суперника немає оцінки «вадза-арі»;

в) рефері оголосив перемогу за рішенням суддів;

г) учасник має після зважування необхідну різницю у вазі;

е) суперник учасника був дискваліфікований;

ж) суперник учасника був знятий лікарем зі змагань у зв`язку з травмою;

з) у зв`язку з неявкою суперника.

Результатом двобою може бути нічийний результат, якщо про це сказано в Положенні про змагання. В разі нічийного результату і невизначення переможця впродовж двобою, рефері проводить офіційне зважування спортсменів, яких по черзі, спочатку «ака», потім «сіро» запрошує на ваги. Поки один спортсмен зважується, другий сидить в позиції «дза-дзен» розвернутим спиною до противника. За офіційним зважування спостерігає Головний суддя чи заступник Головного судді змагань, який відповідає за даний змагальний майданчик. Різниця у вазі для спортсменів чоловічої і жіночої статі однакова:

- різниця у вазі для спортсменів дитячого віку 8 - 9, 10 -11 років - 2 кг;

- різниця у вазі для спортсменів юнацького віку 12 -13, 14 -15 років - 2,5 кг;

- різниця у вазі для юніорів 16 -17 років - 2,5 кг;

- різниця у вазі для молоді 18 - 21рік, дорослих і ветеранів груп А і Б - 3 кг;

- різниця у вазі для спортсменів на абсолютній першості без урахування ваги - 10 кг.

Якщо різниці у вазі немає і троє із п'яти суддів не можуть винести одне і те ж рішення, тоді вважається «нічия» і призначається продовження поєдинку. [20]

V. Заборонені технічні дії «кейкоку» (порушення правил).

Якщо мало місце порушення правил, тоді рефері розбороняє бійців і зупиняє двобій. Для того, щоб визнати порушення правил «кейкоку», необхідна єдина думка більше трьох чоловік, рефері і кутових суддів, але в деяких випадках рефері може виносити рішення сам.

Забороненими технічними діями є:

а) удари в голову і шию суперника будь-якою частиною руки;

б) удари ногою чи рукою в область паху;

в) контактні удари ногою чи рукою в лежачого суперника;

г) удари головою;

д) цілеспрямовані удари в колінний суглоб з будь-якої сторони;

е) захоплення кінцівок, голови, шиї, тулуба і костюма учасника;

ж) будь-яка цілеспрямована атака в хребет;

з) атаки лежачого противника;

і) поштовхи суперника відкритою рукою;

к) часті виходи за кордон змагальної площадки (відхилення від двобою);

л) імітація атакуючих дій чи протистояння у вихідному положенні без технічних дій більш 30 секунд;

м) клінч (обопільне захоплення);

н) небезпечні рухи головою;

о) невиконання команд рефері;

п) грубе неетичне поводження стосовно суперника, суддів, інших учасників, тренерів, представників, глядачів;

р) будь-які інші дії, які рефері вважає порушеннями правил.

Під час проведення змагань серед дітей, юнаків, юніорів і ветеранів чоловічої і жіночої статі в Положенні про змагання можуть бути введені обмеження на контакт в деякі області тіла чи заборонені означені атакуючі дії. [17]

VI. Попередження.

Попередження оголошується за:

а) кількаразове проведення заборонених правилами технічних дій;

б) навмисне проведення заборонених правилами технічних дій;

в) груба, зухвала поведінка під час змагань;

г) надмірно агресивне поводження учасника стосовно суперника;

д) за інші дії, що рефері вважає порушенням правил і Положення про змагання.

За всі перераховані вище дії, рефері оголошує учаснику «гентен» - штрафне очко. Оголошення учаснику двох попереджень «гентен» автоматично спричиняє дискваліфікацію «cіккаку». Для оголошення зауваження чи попередження у виняткових випадках досить рішення одного рефері. Рефері на татамі зобов`язаний оголосити попередження чи зауваження, якщо цього вимагають не менше трьох кутових суддів. Оголошення зауваження «чуй» чи попередження «гентен» після проведення учасником заборонених Правилами дій є виключним правом рефері на татамі.[18]

VII. Дискваліфікація.

Дискваліфікація оголошується за:

а) дії, розцінювані як прояв насильства, цілеспрямоване грубе порушення Правил змагань;

б) відмова виконувати команди рефері;

в) запізнення більш ніж на 2 хвилини, чи неявку на двобій;

г) позитивний результат допінг-тесту;

д) кількаразові дії, розцінювані як відхилення від двобою;

е) імітація ведення двобою чи симуляцію травми;

ж) відмовлення починати двобій після трикратного повторення рефері команди «хаджиме».

з) заборонені технічні дії, що з`явилися причиною важких тілесних ушкоджень чи нокауту суперника.

Затвердження рішення про дискваліфікацію учасника є прерогативою Головного судді змагань. Якщо обидва спортсмени більше однієї хвилини не намагаються вступити в сутичку, тоді виноситься рішення, що в них нема бажання боротися, і обидва спортсмени можуть бути дискваліфікованими.

суддівство кіокушин карате

1.2 Схожості та відмінності регламенту та правила проведення змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

Регламент та правила проведення змагань з кіокушин карате в IFK та KWU по більшій частині є схожими, але існують певні відмінності, які можуть впливати на результат двобою. Основною відмінністю між ними є те, що в KWU мають право приймати участь у змаганнях тільки її члени, тобто чемпіонат може включати в себе змагання декількох федерацій між собою. Це дає можливість визначити кращу федерацію в Україні і сформувати збірну спортсменів, які будуть представляти країну на міжнародних змаганнях (чемпіонатах Європи, світу, тощо). В той час, як IFK має більш закритий характер змагань. Змагаються учасники тільки одної федерації, або обов'язково по запрошенню від організаторів та з урахуванням саме правил IFK.

По правилах KWU діти до 12 років повинні виступати в жилетах, що захищають корпус та грудну клітину, в той час, як в IFK, жилети взагалі не передбачені.

Також, в IFK дітям до 12 років заборонено використовувати наступні удари:

1) має гері джодан;

2) йоко гері джодан;

3) уширо гері джодан;

4) прямий кайтен гері в падінні.

В цих ударах є одна спільна риса. Вони всі б'ються ногою в обличчя. Це можна аргументувати тим, що ці удари є досить травматичними та нокаутуючими і призводять до більш серйозних травм. Але, в той же час, ці удари дозволені в KWU. KWU забезпечує спортсменів спеціальними шоломами із забралами в області підборіддя, які єфективно захищають спортсмена. Звідси і постає перша проблема спортсменів із фередації IFK, які технічно не готові до цих ударів проти інших спортсменів з KWU, і в подальшому програють поєдинок, або використовують ці удари неефективно в зв'язку з відсутністю практики данних ударів.

Одне із останніх нововведень в правилах проведення поєдинків в KWU є додавання в їх технічний арсенал «поштовхів» з ообов'язковим продовженням атаки. Це значить, що під час «клінчу» спортсмен має можливість розірвати дистанцію між суперником за допомогою «поштовху» та обов'язковою серією ударів після його. Це обумовлено тим, що часто спортсмен через втому входить в «клінч» та нависає на супротивника та не дає іншому працювати. Тому, дане нововведення забезпечує більш якісний двобій та полегшує винесення рішення для суддівської колегії. Слід зазначити, що «поштовхи» можна використовувати тільки з позиції захисту, а не нападу. В іншому випадку це буде розцінюватись, як «кейкоку», а в подальшому «чуй», а при другому повторенні «гантен». Вихованці федерації IFK, як у випадку з ударами ногами, найчастіше також не підготовлені до цього елементу захисту під час двобою. Це переходить в затягнення двобою та неоднозначності винесення рішень суддівської бригади.

Останнім та не менш важливим критерієм та відмінністю між двома федераціями є система начислювання зауважень. В принципі ця система є однаковою для обох федерацій, але використовується вона по різному. Система начислювання зауважень:

1. «дзьогай» (усне попередження за вихід за межі «татамі», яке при повторному порушенні перетворюється в «кейкоку»).

2. «кейкоку» (усне зауваження, яке при повторному порушенні перетворюється в «чуй»).

3. «чуй».

4. «гентен ічі».

5. «гентен ні».

6. «гентан сан» (після якого слідує дискваліфікація спортсмена).

Для суддів мають значення тільки офіційні попередження (від «чуй» до «гентен сан»). Але в KWU для здобуття переваги над суперником достатньо мати на два офіційних зауваження меньше, ніж суперник. Це вже є підставою одноголосно винести рішення по завершення двобою. Наприклад, якщо в спортсмена А немає зауважень, а в спортсмена Б «гентен ічі», то при інших рівних умовах перемогу здобуде спортсмен А.

IFK має свій варіант. Для здобуття переваги спортсмена А потрібно, щоб його супротивник (спортсмен Б) мав «гентен ні» і не важливо на скільки їх менше. В IFK «гентен ні» можна заробити як поступово (від «чуй» і вище) так і одразу за заборонену техніку, яка була використана навмисно або яка призвела до надання медичної допомоги. В аналогічній ситуації, в KWU можна заробити тільки «гентен ічі», але це також є (в рамках правил KWU) перевагою для його суперника.

Якщо ж після першого часу переможця не було виявлено і назначено другий час, то всі усні попередження («кейкоку», «дзьогай») по правилах KWU переносяться, а всі офіційні зауваження - ні. В той час, як в IFK переносяться, як і усні попередження, так і офіційні зауваження, даючи спортсменам продовжити поєдинок в тих умовах, в яких вони закінчили перший час.[22]

Висновки до 1 розділу

В KWU та IFK є спільна база, яка є однаковою для всіх та є незмінною. Та є і певні особливості, що відрізняє їх одне від одного. Саме ці особливості найчастіше впливають на результат двобоїв і на підготовку спортсменів обох федерацій та робить одних більш пристосованими до правил, ніж інші. Тому, проаналізувавши їх можна зробити висновок, що KWU та IFK потребують формування більш чіткого та єдиного комплексу правил проведення змагань, задля уникнення різних ситуацій, які виникають під час поєдинків.



РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Порівняння двох комплексів правил проведення змагань з кіокушин карате (IFK, KWU)

Проаналізувавши інформацію в І розділі складується уявлення, що загальний регламент та правила проведення змагань потребують доопрацювань або навіть розробки нових пунктів та доповнень. В цілому діючий регламент та правила проведення змагань є збалансованими та практичними.

Одним з обов'язкових правил змагань є те, що команда має представити на змаганнях хоча б одного суддю. В іншому випадку команді не буде надано право подання апеляції та оскарження рішення суддівської колегії. А вони бувають досить часто. Це обумовлено тим, що у суддів з різних федерацій різне розуміння та бачення поєдинку. Поміж основних оцінок та попереджень в кіокушин карате існують критерії оцінювання. В KWU вони такі:

1) Сила (враховується якість ударів, а не їх кількість).

2) Техніка (ударів, переміщень, блоків, тактика, тощо).

3) Активність (кількість ударів).

4) Бойовий дух (може проявлятися в ході поєдинку або по закінченню).

В IFK:

1) Сила (враховується нанесені пошкодження відносно одне одного).

2) Техніка (ударів, переміщень, блоків, тактика, тощо).

3) Активність (робота першим номером, кількість ударів).

4) Бойовий дух.

5) Кінцівка 30 секунд.

6) Зауваження (береться до уваги в крайніх випадках, якщо неможливо виявити переможця по іншим критеріям оцінювання).[20]

Як бачимо перші критерії збігаються, але мають різне трактування. перший критерій «сила» - є основою для винесення рішень так, як саме удар (неважливо технічний він чи ні), який завдає біль супернику являється показником переваги одного спортсмена над іншим.

Другий критерій «техніка» показує наскільки широкий технічний арсенал спортсмена та як саме він його використовує.

Третій критерій «активність» трактується по різному. KWU не враховує роботу першим номером (наступальний стиль ведення бою), як перевагу, адже не кожний спортсмен може його використовувати маючи певні індивідуальні особливості підготовки перед змаганнями тощо. В IFK спорртсмен працюючий першим номером завжди буде мати переваги через те, що він веде поєдинок та нав'язує його своєму супротивнику.

Критерій «бойовий дух» має більш філософський характер, що проявляється під час поєдинку. Показником бойового духу можуть бути силові видохи та навіть крики під час поєдинку, що показує повну віддачу спортсмена своїй справі. Урочистий уклін на початку та в кінці також може слугувати як показник бойового духу. Ну і звичайно, неспортивна поведінка (ненормативна лексика, розмови під час поєдинку, критика суддівства і тд.).

Щодо інших критеріїв в IFK, а саме кінцівка, а саме «кінцівка 30 секунд», який по суті є проявом «бойового духу», але в IFK він трактується окремо так, як всі форми прояву бойового духу стоять вище.

Останній критерій майже ніколи не береться до уваги при винесенні рішення (звісно, якщо кількість зауважень та попереджень недостатньо при винесенні одноголосного рішення суддівської бригади).



2.2 Педагогічний експеримент і спостереження змагань та семінарів з суддівства

Педагогічний експеримент - це своєрідно (відповідно до завдань дослідження) сконструйований і здійснений педагогічний процес, що включає принципово нові його елементи і поставлений таким чином, що дає можливість глибше, ніж звичайно, бачити зв'язки між різними його сторонами і точно враховувати результати внесених змін. У широкому розумінні об'єктом педагогічного експерименту є весь педагогічний процес із його умовами, пов'язаними з організацією спеціальних впливів, що йдуть від навмисної і цілеспрямованої діяльності в процесі навчання і виховання. [22]

Тому, так як об'єктом дослідження курсової роботи є судді в кіокушин карате, потрібно дослідити алгоритм їх навчання. Для того, щоб стати суддею в розділі «куміте» потрібно мати: вік не менше 16 років, ступінь не нижче 7-ого кью. Тільки в цьому випадку така людина допускається до навчання. В процесі навчання майбутній суддя вивчає регламент та загальні правила змагань, основні команди та сигналізацію винесення рішень, урочисті поклони, зовнішній вигляд, тощо. Як правило, таких людей навчає головний суддя федерації або уповноважений ним будь-який інший суддя який має суддіську кваліфікацію не нижче національної. [21]

Після проведення повного курсу навчання суддя допускається до роботи на змаганнях. Суддя-новобранець немає ніякої суддівської категорії та не має доступу до здачі тестів на неї, поки не пройде хоча б один рік. Він має право брати участь в змаганнях, які не несуть національного та відбіркового характеру.

Після роботи суддею не менше одного року, новачок допускається до здачі тестів. В залежності від результатів йому присуджується категорії (І-ІІІ категорія), що мають різні повноваження та статус в змаганнях серйозного рівня.

Щоб, отримати національну категорію суддя повинен мати І категорію та пропрацювати не менше 3 років кутовим суддею та мати досвід рефері. Суддя, маючи національну категорію, має право бути рефері на відбіркових чемпіонатах, чемпіонатах та Кубках України.

Міжнародну категорію суддя може отримати тільки на іноземних семінарах за умови вдалого зданого тестування. В кінці семінару успішно склавші тест отримують сертифікат про проходження семінару та про присвоєння міжнародної категорії. Ця категорія дає можливість судді працювати на найбільших турнірах по статусу (чемпіонати Європи, світу, міжнародні турніри, тощо).

В KWU існує певна особливість, що відрізняє їх від IFK. Перед кожними змаганнями проводиться суддівський семінар задля повторення та проговорення діючих правил, але в кінці судді складають тести не з ціллю підвищення кваліфікації, а з метою визначення головним суддею змагань рівня знань суддів, які будуть обслуговувати турнір та сформувати збалансовані суддівські бригади, щоб врівноважити їх.

Висновки до 2 розділу

Методи дослідження в ІІ розділі допомогли створити уявлення про систему навчання судді в двох різних федераціях (KWU та IFK) і дали зрозуміти суть проблеми висвітленої в курсовій роботі. Завдяки, цим методам можна сформувати загальний, спільний для всіх, комплекс правил проведення змагань з кіокушин карате та доповнити систему навчання суддів.

Размещено на Allbest.ru

...