Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Факультет заочного навчання

Кафедра хореографії і танцювальних видів спорту

Спеціалізація - спортивні танці

Курсова робота

З дисципліни:

Теорія та методика тренувальної діяльності в обраному виді спорту

Тема:

Сучасні танці як засіб фізичної рекреації для різних груп населення

Київ -2018



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу рекреації та засобів сучаного танцю

1.1 Теоретичний аналіз поняття «рекреація»

1.2 Характеристика виникнення сучасного танцю, його основні стилі

1.3 Місце та роль сучасного танцю у фізичній рекреації

Розділ 2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ 3. Фізична рекреація. Її особливість і користь

3.1 Сучасні танці у фізичній рекреації

3.2 Вплив сучасних танців на рівень фізичного розвитку різних груп населення

Висновки

Список використаних літературних джерел

• 

Вступ

Сучасний танець - це самостійна форма мистецтва, де по-новому з'єдналися рухи, музика, світло і фарби, де тіло, дійсно, знайшло свою повнокровну мову. Сучасний танець переконує людей у тому, що мистецтво є продовження життя і осягнення себе, що ним може займатись кожен, якщо подолає в собі лінь і страх перед незнайомим.

Рекреація грає важливу роль у вирішенні соціальних проблем, сприяє підвищенню якості життя, вдосконалення системи санаторно-курортного обслуговування, створення умов для задоволення рекреаційних потреб населення. Основна функція рекреації - соціальна, вирішує проблему організації вільного часу, соціальної взаємодії між людьми і групами; підвищує освітній, культурний рівень.

Можливість відпочинку, розширення спектра соціальних контактів в період рекреації засобами сучасного танцю та підвищення рівня здоров'я є одними з тих якісних параметрів, які відображають якість життя різних груп населення.

Актуальність теми

Фізична рекреація має надзвичайно важливе значення для відновлення не лише фізичних, але і психоемоційних сил людини. Сьогодні населення страждає від негативних наслідків науково-технічного прогресу, скорочення фізичних навантажень, що веде до гіподинамії, від збільшення нервово-психічної втоми, обумовленої життям у великих містах і пов'язаної не тільки з виробничою, але й побутовою сферами. Фізична рекреація покликана зменшити ці негативні впливи сучасної цивілізації на життя людини. Сучасні танці останнім часом набули неабиякої популярності, не лише серед дітей та підлітків, а й серед людей різного віку та статі. Сучасний танець перетворюється на засіб фізичної рекреації, який можна застосовувати будь-кому, у будь-якому віці. за допомогою цієї роботи ми докладно представимо сучасний танець як засіб фізичної рекреації та його вплив на фізичне розвиток різних груп населення.

Мета

Дослідити фізичну рекреацію, засобом якої виступають сучасні танці для різних груп населення та яку роль вона відіграє в сучасному житті.

Завдання:

· Охарактеризувати напрями фізичної рекреації для різних груп населення

· Виявити найбільш популярні напрямки сучасного танцю

· Проаналізувати вплив сучасного танцю, як засіб фізичної рекреації на фізичний розвиток різних груп населення

Об'єкт дослідження: фізична рекреація різних груп населення.

Предмет дослідження: заняття із сучасного танцю у сфері фізичної рекреаційної діяльності.

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел;

- соціологічні методи (анкетування);

- методи математичної статистики.



Розділ 1. Теоретичні основи аналізу рекреації та засобів сучасного танцю

Значну увагу дослідники приділяють проблемі формування у різних груп населення потреби займатися фізичною культурою, вести правильний режим рухової активності, правильно складати графік праці та відпочинку [3, 5]. Однак слід звернути увагу на те, що поняття фізична рекреація та фізична культура не є тотожними. Специфіка фізичної рекреації полягає в тому, що вона є не суто виконанням фізичних вправ, але скоріше ігровою діяльністю, у якій превалюють фізична рухова активність. Людина отримує задоволення від самого процесу виконання тих або інших фізичних вправ. Але це можуть бути не тільки фізичні рухи, а й оздоровчі процедури, різні форми товариських заходів, відвідування цікавих місць і т. ін. [2].

Танець - найулюбленіший і найпопулярніший вид самодіяльного мистецтва - сприяє естетичному вихованню і фізичному розвитку тих, хто займається. Навчаючись танцювальним рухам, людина знайомиться з мистецтвом хореографії, набуваює певної танцювальної підготовки, розвиває пластичність, вміння красиво рухатися, зміцнює організм, виправляє деякі фізичні вади.

1.1 Теоретичний аналіз поняття «рекреація»

Рекреація, активний відпочинок - це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розміщені поза їх постійним помешканням.

Рекреація охоплює всі види відпочинку. Відновлення здоров'я і працездатності шляхом відпочинку на лоні природи, або під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам'яток, музеїв.

Фізична рекреація - це організований активний відпочинок з використанням фізичних вправ та інших рухових дій, а також природних сил, що досягається через використання методів, засобів і форм фізичної культури. "Рекреація" по суті означає "відновлення". Фізичну рекреацію можна також характеризувати як комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення процесів відновлення працездатності після фізичної і розумової роботи. Основна її мета - збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров'я, підвищення працездатності, відновлення сил.

Зміст фізичної рекреації становлять такі основні ознаки.

Вона:

1) ґрунтується на оздоровчо-рекреаційній руховій активності;

2) використовує в якості головних засобів засоби фізичної культури, передусім фізичні вправи;

3) здійснюється у спеціально визначений або вільний від професійної діяльності час, переважно в природних умовах, на добровільних і самодіяльних засадах;

4) складається не тільки з фізичних, але й з емоційних та інтелектуальних компонентів;

5) має переважно розважальний характер;

6) здійснює оптимізуючий вплив на організм людини;

7) включає в себе культурно-ціннісні аспекти.

Прийнято розділяти активну і пасивну рекреацію. Якщо активна рекреація ґрунтується на активному відпочинку, активних заняттях фізичними вправами, то пасивна рекреація включає зміну видів людської діяльності, які приносять задоволення, але не передбачають безпосередньої участі у фізкультурно-спортивних заходах.

Активний відпочинок - це спосіб проведення вільного часу, при якому людина займається активними видами діяльності, що потребують фізичної роботи організму. Часто це непрофесійні заняття певними видами спорту, спортивні тренування у спрощених умовах, змагання без офіційних правил, для власного задоволення, підняття життєвого тонусу.

Потреба в активному відпочинку зумовлена передусім біологічною природою організму та його фізіологією, на неї потужно впливають соціальні та психологічні навантаження. На відміну від пасивного, активний відпочинок супроводжується швидким і глибоким відновленням сил, має більш конструктивні наслідки, що набувають більш стійкого характеру. Він одночасно впливає на біофізіологічні, психологічні, соціокультурні аспекти структури особистості 11.

Фізіологічний відпочинок як засіб відтворення життєвих функцій людини у вузькому розумінні пов'язаний із пасивною релаксацією, але не з дозвіллям, тому поняття "відпочинок" є ширшим за його фізіологічну основу. Отже, активний відпочинок пов'язаний із дозвіллям людини. Дозвілля, в широкому розумінні, - це таке проведення вільного часу, який збалансований за різними видами рекреаційної активності й має соціальну значимість. Воно виступає доцільно організованою і змістовно наповненою активною діяльністю конкретного індивіда або певних груп, що розвивається на базі людської потреби у зміні характеру діяльності, узгоджується із цілями рекреації та соціально-культурного розвитку. Види й форми такої діяльності обираються людиною самостійно, з огляду на індивідуальні особливості, можливості, рівень культурного розвитку, з урахуванням традицій, впливів оточення й т. п. Але загалом дозвілля характеризується сукупною активністю багатьох людей, які потребують рекреації.

Загалом виділяють такі типи дозвілля: культурно-мистецький, освітньо-розвиваючий, природно-рекреаційний, санаторно-оздоровчий, туристичний, спортивно-видовищний, самодіяльно-любительський, розважальний. Для сучасної людини дозвілля виступає здебільшого як особисте надбання, в рамках якого реалізується свобода дій. Актуальність діяльності на дозвіллі полягає в тому, що вона дозволяє індивіду відновлювати працездатність (через активні заняття фізичною культурою), розширювати самосвідомість (через звернення до культурних надбань людства, мистецтва й т.п.), самореалізовуватися і знімати стреси (через любительські заняття, розваги). Дозвілля дає можливість додатково осмислити свої індивідуальні особливості - природжені якості характеру, рівень інтелектуального розвитку, творчий потенціал, адже коли людина займається улюбленою справою, вона більшою мірою здатна зосереджуватися на своїх продуктивно-вольових можливостях.

Результати фізичної рекреації мають такі значення:

1) біологічне - фізична рекреація сприяє відновленню функцій організму після професійної діяльності, оптимізує стан здоров'я;

2) соціальне - фізична рекреація сприяє інтеграції людей у соціальні спільності, засвоєнню соціального досвіду, культурних цінностей, адаптації до соціуму та самовизначенню в ньому;

3) психологічне - фізична рекреація формує позитивний емоційний стан завдяки відчуттям внутрішнього задоволення, звільнення від психологічних напружень;

4) естетичне - фізична рекреація формує позитивну реакцію від сприймання краси власного тіла, довкілля, можливостей його ширшого пізнання;

5) освітньо-виховне - фізична рекреація сприяє фізичному, інтелектуальному, моральному, творчому розвитку особистості;

6) культурно-аксіологічне - фізична рекреація сприяє засвоєнню культурних цінностей, створенню нових особистісно-суспільних цінностей 8.

1.2 Характеристика виникнення сучасного танцю, його основні стилі

Сучасний танець - це самостійна форма мистецтва, де по-новому з'єдналися руху, музика, світло і фарби, де тіло дійсно знайшло свій повнокровний мову. Сучасний танець переконує людей у тому, що мистецтво є продовження життя і осягнення себе, що їм може займатися кожен, якщо подолає в собі лінь і страх і перед незнайомим. Сучасний танець на відміну від класичного танцю вбирає в себе все сьогоднішнє, його навколишнє. Він рухливий, непередбачуваний і не хоче володіти якимись правилами, канонами. Він намагається втілити в хореографічну форму навколишнє життя, її нові ритми, нові манери, створює нову пластику. Тому сучасний танець цікавий і близький молодому поколінню. Зараз у нашій країні відбувається підйом сучасного танцю, він живе і активно розвивається. Існують різні школи, трупи, театри сучасного танцю, які відрізняються своєрідним стилем хореографії. Адже сучасна хореографія - це, перш за все авторська хореографія. Вона прагне виразити всі устремління складного суперечливого внутрішнього світу людини, допомагає зрозуміти самих себе, заплуталися в складному лабіринті власних дій і помислів. Танець є невід'ємною частиною пластичної культури людини. Виховання танцювально-пластичної культури починається з пізнання і розвитку опорно-рухового апарату танцівника. Щоб пройти через свідоме управління своїм тілом до несвідомого використання танцювальних рухів, необхідно навчитися виконувати найпростіші танцювальні вправи і рухи.

Перші форми хореографічного модерну (від французького moderne - сучасний) з'явилися в кінці 19-го початку 20-го століття в Європі і Америці. Біля витоків цього напрямку стоять кілька великих фігур: французький педагог, теоретик Франсуа Дельсарт його послідовник, швейцарський педагог, музикознавець Еміль Жак-Далькроз .

Засновниками школи танцю модерн стали двоє американських танцівників - Айседора Дункан та Луї Фуллер. Дункан розробила вільний танцювальний стиль, де використовувалися швидкі, виразні рухи тіла. Фуллер застосував театральне освітлення і костюми для створення фантастичних ефектів.

Провідним теоретиком 20-х років став Рудольф фон Лабан - ідеї австрійського теоретика мистецтва танцю вплинули на стилі сучасного танцю, що з'явилися в 1920-ті рр. Лабан розробив систему запису танцювальних рухів, прагнучи більш точно виражати різні емоції й настрої.

Явище модерн-хореографія дуже складне. Воно має багато витоків, безліч напрямків і ще більшу кількість різних причин для своєї появи: художніх, естетичних, соціальних, економічних, політичних. Але частіше всього народження мистецтва модерн пояснюється цілим комплексом причин, які багато в чому пов'язані з появою нових шкіл, напрямків і стилів.

Напрямки танцю модерн, існуючі в першій половині ХХ століття, розрізнялися між собою, але було серед них те спільне, що їх об'єднувало - відмова від традиційних балетних форм, руйнування еталонів класичного танцю. Причину, ймовірно, слід шукати у творчості і творах сучасних авторів - хореографів, в їх прагненні до самовираження, постійному пошуку. Один з найпотужніших стимулів до творчості - заявити про себе як про індивідуальності, про своє розуміння життя і мистецтва, особисте світовідчуття - сокровенне бажання художника. По новому побачити і втілити світ у своїй творчості дано лише таланту і майстру, який у прагненні до нового виражає не тільки себе, але і час.

Таким чином, перша причина народження модернізму - сама змінюється життя, саме час у якому живе художник. Кожен історичний період вносив свій вклад і в хореографію, сприяючи формуванню її виражальних засобів. Але в кінці 19-го початку 20-го століття балетному мистецтві позначився загальний криза культури, який призвів до руйнування естетики хореографії як мистецтва високих ідеалів і загибелі багатьох європейських балетних театрів. Це був крах віри в розум і гармонію. У першій половині ХХ століття широке поширення отримала теорія елітарної, масової культури, Багато західні хореографи відгукнулися на ці ідеї. Почали розвиватися власні школи сучасного танцю. Друга причина - закономірності внутрішнього розвитку хореографії. Прагнення до вдосконалення виразних засобів вивело хореографію на сцену, і процес її розвитку пішов швидше. Хореографія почала свій розвиток з наслідування реальному житті. Поступово танець все більше віддалявся від першооснови життя і набував узагальнено - умовний характер, наповнюючись символами, знаками, кодами. Хореографія навчилася одним штрихом, деталлю показати ціле (руки як роги); вона зібрала великий фонд лексики та малюнків, рухів з емоційним забарвленням. У 19 столітті утворюється система класичного танцю, мова якої удосконалювався, збагачувався, розроблявся і став здатний вирішувати завдання, поставлені часом. В кінці 19 століття ця мова не міг відповідати вимогам змінилася життя, так як він малює образ людини, віра в якого вже втрачена. Почався пошук нових форм і засобів вираження, почалася епоха руйнувань. «Ми відчували звірячий голод, хотілося якось швидше «розштовхати» те, що було навколо нас. Я маю на увазі заборони» - французька балерина - хореограф Карін Сапорта.

Танець пост-модерн вперше з'явився в 1960-х роках у Нью-Йорку. Термін відноситься до різних експериментальним форм сучасного танцю, які виконуються в незвичайних місцях. Багато постановки будуються за принципом хепенінгу, де дія розвивається алогічно, випадково, несподівано навіть для самих постановників. Пост-модерн включає в себе використання імпровізації (коли танцюристи винаходять руху безпосередньо під час виконання), промови, відео і т.п. Хореографи звертаються до інших видів мистецтва: музики (поліфонія), кіно (монтаж, рапід), скульптури (позування). Елітарний модернізм вичерпав себе, приїлися негативні фарби і емоції. Сформувався в музиці рок став феноменом життя і визначив її образ. Постмодернізм звертається до простим, звичайним людям, які все більше долучаються до культури. Популярний гасло «Елітарне мистецтво - для всіх!» або « Це може зробити кожен!». Пост-модерн відмовився від складних художніх іносказань, метафор, часто від образу, нерідко використовуючи прості символи . Всі бажаючі могли заявити про себе, звернути на себе увагу, виділитися будь-якими засобами. Так в хореографію прийшли люди, які не вміли танцювати, і стало важко відрізнити знахідки від підробок, оригінал від пародії, талант від бездарності. Проте в постмодерні більше позитивного - він йде до людини, а не від неї 6.

Художня особливість джазового танцю - досконала свобода рухів всього тіла танцюриста і окремих частин тіла як по горизонталі, так і по вертикалі сценічного простору. Джазовий танець - це, перш за все втілення емоцій танцюриста, це танець відчуттів, а не форми або ідеї, як у танці модерн.

Джаз-танець розвинувся з танців африканських племен. Джазовий танець був привезений в Америку рабами з Африки в 17-18 ст. Потрапивши до Америки, вони швидко відновили свої свята і звичаї і пристосувалися: замість барабанів використовували хлопки в долоні і вибивання ритму ногами. Протягом декількох століть йшло злиття двох культур, африканської і американської, і в результаті виник унікальний запальний танець.

В 19 ст. отримали розвиток вуличні вистави, що включали в себе пісні та танці під джазову музику. Спочатку такі вистави давалися тільки чорними танцюристами для чорних глядачів. У 20-х роках 20-го століття джазова музика і танець придбали величезну популярність, як серед чорних, так і серед білих і поширилися в Європі. На сцені стали виступати професійні танцюристи, які привнесли в джазовий стиль нові прийоми і стали навчати джазу інших. Одночасно джаз збагачувався елементами європейських танців.

В 40-50-ті рр. популярна музика зазнала значні зміни, а разом з нею видозмінилися і танці. В цей період виникли стилі сучасного джазу. Сьогодні існує безліч стилів джазу, які танцюють під різну музику. Але всі ці стилі поєднують енергійні і ритмічні рухи. Ритм і координація рухів - найбільш важливі аспекти танцю джаз. Характерною рисою джазу є синкопіювання - акцентуються не тільки сильні частки такту, але і слабка частка такту. У танці джаз часто використовуються рухи стегон і тазу, вони надають особливу виразність танцю. Ізольовані рухи - це головна особливість джаз танцю. При ізольованому русі рухлива тільки одна частина тіла, в той час як все тіло залишається нерухомим або ж рухається в протилежному напрямку. Як і обертання стегнами, ізольовані рухи підкреслюють ритм музики. Створюється враження, ніби музика проходить крізь тіло танцюриста.

Джазовий танець пройшовши шлях від побутового, фольклорного танцю через сценічний, театральний, поступово стає особливим видом танцювального мистецтва, і захоплює всю Європу.

До кінця 60-х років джаз танець міцно зайняв своє місце в ряду напрямів сучасної хореографії і тоді ж почався процес злиття основних шкіл сучасної хореографії. Першим педагогом і хореографом, об'єднав в своїй творчості техніку танцю модерн і джазового танцю, був Джек Коул, Луїджі (Юджин Луїс) синтезував техніку класичного танцю та джазу. Гас Джордано в 1966 р. випустив перший підручник присвячений техніки модерн-джаз танцю. Поступово зростає інтерес до модерн-джаз танцю і в Західній Європі, американські педагоги проводять перші семінари.

Таким чином, до початку 70-х років виникло нове явище - модерн-джаз танець. Ця школа завоювала багато країн світу, вона дозволяє найбільш комплексно виховати тіло танцюриста. Джаз танець постійно змінюється, частково завдяки тому. Що танцюристи можуть привносити свої власні рухи в танець, а також з-за того, що джаз танцюють під різну музику.

В даний час можна виділити види джазу:

Класичний джаз або традиційний. Це ранні форми джаз-танцю, які виконувались африканцями.

Афроджаз - це спроба поєднати джаз сьогоднішній з його африканським предком. Відмінність полягає в тому, що африканський танець несе в собі велике функціональне навантаження і не настільки віртуозний, як його нинішня інтерпретація.

Бродвей-джаз - виник у 20-ті роки, коли джазом стали займатися професійно. Свою назву він отримав на ім'я вулиці в Нью-Йорку, на якій розташовано безліч театрів і мюзик-холів. Саме тут почав розвиватися мюзикл (від англ.; від фр. - вар'єте) і виник свій стиль джазу і техніка рухів (одночасне виконання вокального і танцювального партії). Для віртуозного виконання танців в бродвейських постановках використовувалися танцівники з класичною школою. Джаз здобуває риси класичної форми, що злегка відводить від імпровізаційної свободи, властивої джазу, але ставати одним з шляхів його подальшого розвитку. Відомі балетмейстери - Дж.Баланчин, Х. Хольм.

Бродвей - це дуже енергійний і емоційний стиль джазу.

Степ або чечітка - зародилася в Америці в 19 в. корені її лежать в ірландській джизі та англійської сільської чечітці - танцях перших поселенців. Поступово європейські танці змішалися з африканськими, завезеними в США рабами. У джизі в основному використовуються складні рухи ніг і ступень, а в африканських же танцях ступні ніг не згинаються, в той час як тіло ритмічно рухається під бій барабанів. Чечітка вперше зародилася, коли чорні раби на плантаціях поєднали у своїх танцях елементи джиги та сільській чечітки зі своїми ритмами. З часом почали танцювати чечітку білі, і, врешті-решт, вона стала професійним танцем. У танцюристів з'явилася спеціальна взуття з металевими набійками на підметках, вони почали навчатися техніці танцю. Основною рисою чечітки, яку називають джазової, є вільні рухи, що робить танець дуже витонченим і плавним. Європейський стиль чечітки більше схожий на ірландський або англійський танець, який танцюють в дерев'яних черевиках (сільська чечітка). Руху даного стилю більш пружні, а тіло танцюристів залишається нерухомим 3.

«Соул» (ліричний джаз). Це назва відома серед вокалістів і в танцювальній його частини відрізнятися великою кількістю різних рухів на одиницю темпу, виконуваних дуже м'яко без видимого напруги. Рух при всій складності виконуються з максимальним розтягуванням їх у часі. З одного боку максимальну кількість рухів на одиницю темпу, з іншого - уповільнення їх виконання за рахунок мінімуму напруги і створінь видимого відсутності складності.

Флеш - в перекладі з англійської - спалах, тобто щось сліпуче. Це саме віртуозне і яскраве напрямок у джаз танці. Всі його рухи швидкі і динамічні. Дивлячись на виконавців цього стилю, дивуєшся їх силової витривалості і пружності, миттєвостей переходів танцювальних па, складності танцювальних трюків. Здається, все тіло підпорядковано одній завданню - відтанцювати кожну ноту і викинути на глядача максимум енергії. У цьому флеш схожий з бальним танцем, особливо з «латиною», але більш віртуозний. Популярним цей стиль став в кінці 80-х - початку 90-х рр. і є спадкоємцем диско, але з домішкою елементів брейк - і хіп-хоп - культури. Зовні нескладні, але ефектно виглядають руху цього стилю підходять для музики з високим темпом і розміром 4/4.

Популярними є джаз-рок та фанк-джаз, які виконуються під популярну музику.

«Стритджаз» відноситься до вуличних танців. Деякі його руху сформувалися на основі рухів джазових танців - лінді хопу і джиттенбага. Початок своє цей стиль бере з танців джаз-модерну, до яких «доклали руку» вуличні танцюристи 5.

Вуличний джаз зазнав найменше змін. Всі сучасні молодіжні напрямки: брейк, реп, хаус і колишні раніше твіст, чарльстон, шейк, бугі-вугі і багато інші танці-одноденки - це нащадки джазу і його сполук з історико-побутовим танцем.

У 20-х роках 20-го століття особливу популярність набуває танець чарльстон. Вважається, що чарльстон має афро-американські коріння і «родом» з міста Чарлстон (Південна Кароліна). Так це - достеменно невідомо. Ритм цього танцю був настільки запалюючим, що весь світ став танцювати чарльстон. Танець прижився не відразу, багато його руху навіть вважалися непристойними, але з часом він придбав величезну популярність, в 1926р. режисер Ернест Любич, який зняв фільм «Це Париж», вставив у нього грандіозний номер - «Бал-маскарад», де 2500 учасників зйомки танцювали чарльстон.

У 30-х рр. на американському континенті та в Європі виникає хвиля нових танців. Один з них - лінді хоп. Цей бальний танець з підскоками отримав свою назву на честь знаменитого льотчика Ліндберга, першим що перелетів через Атлантику. Під впливом джазу, лінді хоп поступово перетворювався в свінг, а темпераментні негритянські мелодії поклали початок буггі-вугги. В Америці цей танець називали частіше джиттербаг (Jitterbag), на Британських островах - джайв. Зараз ми знаємо цей танець як рок-н-рол. Сам же джиттербаг, об'єднавши в собі рухи лінді хопу і чарльстона, дав передумови до виникнення диско, як танцювального стилю.

На початку 50-х у світі вибухнула лихоманка рок-н-ролу. В 1954р. за європейськими екранів пройшли фільми «Рок навколо годинника», «Сім'я насильства» за участю Білла Хейлі, що сприяло зростанню популярності танцю. До початку 60-х перша хвиля рок-н-ролу спала. Настав час твіста, шийка, біта та ін. танців. Повернення танцю почалося в 1968р. і було пов'язане з творчістю «Бітлз». Починаючи з 1974-1975 рр. рок-н-рол вважається одним з модних і тепер називається сучасним спортивним танцем 11.

У 70-х рр. набуває популярності танець диско. Поява електронних інструментів не могло не позначитися на характері музики і на манері виконання. Справжній бум диско викликав вийшов на екрани в 1977р. фільм «Лихоманка суботнього вечора». У ньому Джон Траволта танцює диско з усіма характерними для того часу елементами. У фільмі «Слава» у 80-х роках диско на вулиці танцювали півтори тисячі осіб. В нашій країні великої популярності стилю диско сприяли виступи балету телебачення НДР «Фридрихштадтпалас». Сьогодні руху диско використовуються практично всіма виконавцями естрадних та сучасних танців.

Чим багатше і різноманітніше ставала музика з появою нових електромузичних інструментів, тим більше виникало різних музичних напрямків, а разом з ними і різних стилів танцю.

В кінці 80-х - початку 90-х з появою відео набувають популярності певні стилі. Творчість Майкла Джексона, який уславився тоді королем поп-музики і королем танцю, дало початок новому виду виконання - «а ля Джексон». Його найвідоміші кліпи з альбомів «Трилер», «Бед», використовував руху диско, брейк, хіп-хопу.

Популярність латиноамериканських танців породила такі масові танці ламбада, макарена. Запальні мелодії з характерною манерою виконання народили певний набір рухів, який і став дуже популярними танцями - ламбада і макарена.

Брейк і хіп-хоп стилі. Танець, який дуже схожий на брейк, був відомий ще за часів рабовласництва. Раби були різних національностей: африканці, латиноамериканці та ін. Особливу гостроту змагань надавало поділ на «команди» за етнічною ознакою. Елементи акробатики в танці зустрічаються у багатьох народів. У брейку є елементи африканських танців, фрагменти бразильського бойового мистецтва рабів - «капоери», та багато ін. 8.

Історія самого брейку почалася в 1962. у Південному Бронксі. Засновником вважається Ді-джей Кул Херк. Він приїхав в Бронкс з Ямайки і привіз з собою кращі традиції кінгстонських вуличних танців. Він же придумав в 1969р. термін «бі-бой» - від скороченого брейк-бой , що означає «хлопець, який танцює брейк». З натовпу танцюючих на майданчик виходили кращі з кращих танцюристів і показували свою майстерність. Так звані «брейк бої».

Приблизно в той же час, в 1969р. Ді-джей Африка Бамбаата придумав термін «хіп-хоп», як позначення цілої культури молодого покоління. Він включав сюди не тільки танець, але і мистецтво читання тексту під музику (реп) і графіті (малювання на стінах за допомогою балончиків з фарбою).

В кінці 60-х брейк існував у вигляді двох танцювальних напрямків: нью-йоркського акробатичного стилю (нижній або брейкінг) і стиль лос-анжельської пантоміми (верхній або «електрик-буггі»). Хот топ-технік у перекладі з англійського сленгу це техніка гарячого руху. Стиль з'явився в 70-х - початку 80-х років. Сформувався під впливом джаз-модерну та ін. шкіл. Є вуличним стилем танцю, включає в себе елементи напрямків диско, флеш, стритджаз. (Бонні М, Африк Симон, Міллі Ваніллі та ін.) 1, 2, 13.

Підводячи підсумок можна сказати, що сучасний танець сформував у собі такі стилі танцю: виникнення нових форм рухів - модерн, джазовий танець, диско, хіп-хоп та брейк-данс. Це ті напрямки танцю, які мають свою історію, свою школу, свою систему підготовки виконавців, свою лексику.

1.3 Місце та роль сучасного танцю у фізичній рекреації

фізичний рекреація руховий сучасний танець

Перша мова в нашому світі - це мова рухів, яким володіли всі народи в усі часи. З давніх часів люди вірили в цілющу силу танцю. Танець - це мистецтво здатне передати думки, почуття, емоції людини. Це набір жестів і рухів, які часом можуть сказати навіть більше ніж слова, може передати почуття, пристрасть, ненависть. Він впливає на організм людини тільки позитивно, з його допомогою можна поліпшити фігуру, скинути зайву вагу, придбати необхідний заряд енергії і бадьорості. У широкому сенсі танець дуже впливає і на формування внутрішньої культури людини 4, 10.

У сучасному світі танцю знову починають приділяти більше уваги і висловлювати більше поваги. І це зовсім не дарма, адже вони стають справжнім порятунком для багатьох. Танцювальна терапія вважається новим і дуже популярним напрямком сучасної медицини в області рекреації.

Користь танців дійсно велика і регулярні заняття ними можуть сприяти поступовому поліпшенню загального стану здоров'я людини. Танець - це гарна постава і хода, підтягнуті м'язи, вміння рухатися під будь-яку музику, натренований вестибулярний апарат, хороша координація рухів, володіння своїм тілом, підвищена працездатність. Ритмічні рухи під музику - ефективний, а головне, приємний варіант оздоровлення. Якщо постійно давати тілу навантаження, включаються його приховані можливості, організм загартовується, підвищується витривалість і загальний тонус.

Головний ефект - це підвищення настрою 9. Кожна людина на навчанні або на роботі піддається стреси і психологічні навантаження. Заняття танцями допомагають поліпшити роботу нервової системи людини. Рухаючись під музику м'язи починають розслаблятися, а в кров починають надходити ендорфіни - так звані «гормони радості». Це дозволяє людині знайти гармонію зі своїм тілом, починаючи відчувати легкість і душевний підйом 7.

Танцювальні флешмоби - це величезна кількість людей, виконують синхронні рухи, зливаючись в одне ціле. Таке масове явище сформувалося завдяки наявності зручних і швидких засобів зв'язку і дозволили стрімко стати популярним практично по всьому світу 3. Тому можна стверджувати, що він має унікальну ідеологію і не має аналогів у світовій історії. Доступний кожному, не вимагає великого фінансування. Дуже популярний в сфері студентської молоді, за допомогою якого виражається завжди вибух емоцій, позитиву, радості та гарного настрою 8.

Танці є чудовим засобом фізичної, психологічної, емоційної і соціальної реабілітації для інвалідів. В результаті занять танцями відбувається підвищення самооцінки, усунення комплексу неповноцінності і почуття самотності; розкриття і реалізація творчого і спортивного потенціалу інвалідів; поліпшення стану здоров'я за рахунок включення в роботу не задіяних в повсякденному житті груп м'язів; інтеграція в суспільство, взаємодія з танцюристами не мають інвалідність; пропаганда толерантного ставлення до інвалідів 14.



Розділ 2. Методи і організація дослідження

2.1 Методи дослідження

Основними методами досліджень, які використовуються у вивченні сучасного танцю, як засобу фізичної рекреації для різних груп населення, є: теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел, соціологічні методи (анкетування, спостереження) та методи математичної статистики.

Анкетування - це процедура проведення опитування в письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Анкета (з фрав. enquкte - список запитань) самостійно заповнюється респондентом.

Цей метод має такі переваги: висока оперативність; можливість організації масових досліджень; відсутність впливу особистості і поведінки дослідника. Розрізняють легальне анкетування у вигляді інтерв'ю з опитуванням респондентів та анонімне (без зазначення особи опитуваного). Анкетування може проводиться за місцем проживання опитуваного (перепис населення), за місцем роботи, у місцях придбання товарів чи послуг, у транспорті, а також за допомогою поштового зв'язку, Інтернету, засобів масової інформації. Шляхом узагальнення заповнених анкет одержується об'єктивна інформація про ставлення населення, окремих соціальних груп, регіону споживачів до певних товарів, послуг чи до окремих явищ, подій тощо. Ця інформація може використовуватись при розробці програм впливу на певні соціально-політичні події, розвиток ринку, формування попиту населення, при здійсненні заходів щодо вдосконалення виробництва товарів та розширення послуг на роботу респондентів.

Спостереження є науковим методом дослідження, який не обмежується простою констатацією фактів, а науково пояснює причини конкретного явища. Воно полягає в цілеспрямованому зборі фактів про поведінку і діяльності людей для подальшого їх аналізу.

Спостереження як метод дослідження характеризується низкою пред'являються до його проведення вимог. До них відносяться вимога збереження умов природності проходження досліджуваних явищ, вимога цілеспрямованого вивчення і поетапної фіксації результатів.

У процесі спостереження необхідно слідувати розробленої для цього програмі, в якій визначаються цілі та завдання дослідження, визначається об'єкт, ситуація і предмет, вибирається спосіб вивчення явищ, встановлюються часові межі спостереження і складається його графік, вибирається спосіб реєстрації спостережень, визначаються методи обробки отриманих даних.

Антропометрія - один з основних методів антропологічного дослідження, який полягає у вимірюванні тіла людини та його частин з метою встановлення вікових, статевих, расових та ін. особливостей фізичної будови.

Статистичні методи застосовуються при обробці матеріалів психолого-педагогічних досліджень для того, щоб вилучити з отриманих кількісних даних якнайбільше корисної інформації. Статистичні методи розкривають зв'язки між досліджуваними явищами. Однак необхідно знати, що якою б високою не була імовірність таких зв'язків, вони не дають права досліднику визнати їх причинно-наслідковими відносинами. Статистика змушена приймати до аналізу дані, на які впливає безліч причин.

2.2 Організація дослідження

В ході теоретичного аналізу та узагальненні даних літературних джерел було розглянуто розвиток стилів сучасного танцю від 70-х рр. 20 ст. до теперішнього часу, згідно цілей та завдань дослідження. Проаналізовано 14 літературних та інтернет-джерел. В процесі дослідження виявлено основні стилі сучасних танців, їх розвиток та місце у фізичній рекреації різних груп населення. Проаналізовані поняття «рекреація» та «фізична рекреація».

Зміст анкетування полягав в тому, щоб виявити найбільш популярні напрямки сучасного танцю.

На першому етапі було зібрано літературні джерела, проаналізовано та виявлено основні стилі сучасних танців, було розглянуто поняття «рекреація» та «фізична рекреація» та місце сучасного танцю у рекреаційних заняттях.

На другому етапі було проведено анкетування у спеціалізованій школі №17, м. Києва, серед учнів середніх та старших класів, які займаються сучасними танцями, та серед людей зрілого віку, які віддають перевагу рекреаційним заняттям танцювального направлення. Всього було отримано 36 анкет. Також, за допомогою антропометрії було визначено та порівняно рівень фізичного розвитку тих, хто займався сучасними танцями та тих, хто обрав інші види фізичної рекреації.

На третьому етапі були проаналізовані дані анкетування, за допомогою методів математичної статистики проведено узагальнення даних та підрахунок відповідей. Виділено найбільш поширені рекреаційні заняття серед різних груп населення, вплив танцювальних занять на фізичний розвиток тих, хто займається.



Розділ 3. Фізична рекреація. Її особливість і користь

Культура відновлення фізичних та емоційних сил так само важлива, як і вміння ефективно працювати. На сучасному етапі - з посиленням різноманітних тисків на людину - цей аспект життєдіяльності набуває особливої значущості. За таких обставин важливе значення має раціональний вибір форм рекреаційної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, умов і способу життя, специфіки соціокультурного середовища і доступних можливостей.

3.1 Сучасні танці у фізичній рекреації

У своєму місці і в свій час кожен танець можна назвати сучасним. А в цей час, коли розвиваються танці, що виконуються під електронну музику і відроджуються латиноамериканські танці, і зовсім складно виділити один сучасний танцювальний стиль.

Точно тільки одне - скажений ритм сучасного життя вносить свої корективи в музику, і ось вже ді-джеї міксують вальс з хаусом і получється новий ритм, що поєднує в собі класичне і нове спрямування.

Сучасний танець відрізняється швидким ритмом, різкістю рухів, яскравістю емоцій - від яскраво-експресивних до тьмяно-депресивних - в залежності від настрою окремо взятого танцюриста і стану справ у світі (швидкість поширення інформації завдяки засобам масової інформації дуже впливає на це).

Танцюють сучасні танці на вулицях, в клубах і на естраді, сольно (в цьому випадку набагато ширше поле для імпровізації), в парі і в групі. В основному до сучасних танців відносять танці хіп-хоп напряму, що танцюють під електронну музику і з'явилися не більше двадцяти років тому.

Нами було проведено анкетування у спеціалізованій школі №17, м. Києва, серед учнів середніх та старших класів, які займаються сучасними танцями, та серед людей зрілого віку, які віддають перевагу рекреаційним заняттям танцювального направлення. Всього було отримано 40 анкет. Аналіз результатів анкетування дозволив нам виявити, які напрямки сучасного танцю найбільш популярні серед різних груп населення (рис. 1).

Рис. 1. Дані анкетування, щодо популярності напрямків сучасного танцю

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

- учні СШ №17;

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

- люди зрілого віку (від 25 до 40 років)

За діаграмою, представленою на рисунку можна побачити, що модерн обирають 5% учнів і 10% людей зрілого віку. Також найменш популярним напрямком серед учнів є джазовий танець - 5%, але серед людей зрілого віку його обирають 30%. Диско виявився найпопулярнішим напрямком серед людей зрілого віку, 50% обирають його для занять, учнів же наполовину менше, всього 25%. Для нас не стало здивуванням, що хіп-хоп - найпопулярніший напрямок серед учнів, 55% займаються цим видом сучасного танцю, і всього 5% серед людей зрілого віку. Брейк-данс набрав 10% у учнів і 5% у більш дорослих людей. Ми бачимо, що диско та хіп-хоп отримали найвищі показники завдяки своєму ритмічному, запальному, драйвовому стилю.

3.2 Вплив сучасних танців на рівень фізичного розвитку різних груп населення

На другому етапі нами також були використані антропометричні методи дослідження, завдяки чому ми проаналізували рівень фізичного розвитку тих, хто займається сучасним танцем та тих, хто обирає інший вид фізичної рекреації, прорахувавши індекс фізичного розвитку (рис. 2).

Індекс фізичного розвитку розраховували за формулою:

ІФР = зріст - (маса тіла + ОГК)

В результаті отриманих величин індексу фізичного розвитку, користуючись шкалою стандартів, рівень функціональних і рухових можливостей обстежуваних оцінювали, за наступною шкалою величин:

1. 23,1 і менше - низький;

2. 23,1-31,9 - нижче середнього;

3. 32 37,9 - середній;

4. 38-42,8 - вище середнього;

5. 42,8 і більше - високий.

Рис. 2. Індекс динаміки показників фізичного розвитку функціональних і рухових можливостей у спостережуваного контингенту

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

- ті, що займаються сучасними танцями;

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

- ті, що обирають інший напрямок фізичної рекреації.

Як видно з діаграми на рисунку, значних відмінностей у показниках фізичного розвитку нами у ході дослідження виявлено не було. Низький рівень фізичного розвитку мали 3% серед тих, хто займається сучасним танцем і 5% серед досліджуваних, що обирають інший вид занять. Нижче середнього показники 6% і 2% відповідно. 16% і 19% показники середнього рівня розвитку. Вище середнього мали 45% досліджуваних, що займаються сучасним танцем, і 51% тих, хто обирає інший вид фізичної рекреації. І високий рівень 30% і 23% відповідно.

Сучасні танці, так само, як і інші види фізичної рекреації мають позитивний вплив на фізичний розвиток різних груп населення, на самопочуття, психоемоційний стан, що дає можливість людині, яка займається, повною мірою навчатися, працювати та вести активний спосіб життя.



Висновки

Рухова і фізична активність є винятково важливим, фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення здоров'я та розвитку людини, особливо в дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Завдяки здатності організму до саморегуляції відбувається його адаптація до змін зовнішнього середовища, організм стає стійкішим і життєздатнішим.

Фізична рекреація - вид фізичної культури: використання фізичних вправ, а також видів спорту в спрощених формах, для активного відпочинку людей, отримання задоволення від цього процесу, розваги, перемикання з одного виду діяльності на інший, відволікання від звичайних видів трудової, побутової, спортивної, військової діяльності. Сучасний танець - безперечно є таким видом.

Під час занять сучасним танцем в організмі людини спрацьовують певні механізми, в результаті дії яких посилюються функції не тільки м'язів, але й дихальної, серцево-судинної, нервової та травної систем. Недолік рухової активності у нашій країні характерний для більшості міського населення і, особливо, для осіб, зайнятих розумовою діяльністю. Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості. Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров'я необхідна певна "доза" рухової активності.

Правильно організовані заняття із сучасного танцю впливають на розвиток і зміцнення кістково-зв'язкового апарату, м'язової системи, на формування правильної постави. Завдяки цьому велике значення набувають сучасні танці, утягують у різноманітну, переважно динамічну роботу, різні великі і дрібні м'язові групи, збільшують рухливість в суглобах.

Сучасні танці активізують діяльність серця і легенів, підвищують їх працездатність, сприяють поліпшенню кровообігу і обміну речовин в організмі.

Важливо, щоб танці надавали сприятливий вплив на нервову систему тих, хто займається. Це досягається шляхом оптимальних навантажень на пам'ять і увагу танцюючих, а також такою організацією занять, яка викликає у людей позитивні емоції.



Список використаних літературних джерел

1. Александрова Н.О., Танець модерн: Посібник для початківців. / Н.А. Александрова, В.А. Голубєва. - СПб.: Лань, Планета музики, 2007. - 128 с.;

2. Баскаков В. Вільне тіло. - М. - 2001;

3. Карпова І.Б., Корчинський В.Л., Зотов А.В. Фізична культура та формування здорового способу життя: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. С. 12-29;

4. Круцевич Т.Ю. Рекреація у фізичній культурі різних груп населення / Т.Ю. Круцевич, Г.В. Безверхня. - К.: Олімп. л-ра, 2010. - 248 с.;

5. Левчук Л., Петрина Р. Аналіз зарубіжних систем підготовки спеціалістів оздоровчих видів аеробіки // Спортивний вісник Придніпров'я. - 2004. - №7. - С. 122-124;

6. Міхеєнко О.І. «Валеологія:Основи індивідуального здоров'я людини» Університетська книга, 2009. - 400 с.;

7. Нікітін В. Композиція уроку і методика викладання модерн-джаз танцю Текст]: / В. Нікітін. - М.: Один з кращих, 2006. - 253 с.;

8. Нікітін Ю.В. Методика викладання модерн танцю. - Я входжу в світ мистецтва. - 2001. - №4;

9. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання 2007. - 71с.;

10. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. - К.: ЦНЛ, 2007. - 311 с.;

11. Фізична рекреація / Приступа Є.Н., Жданова О.М., Линець М.М. [та ін.]; за наук. ред. Євгена Приступи. - Львів: ЛДУФК, 2010. - 447 с.;

12. Шаріков Денис Ігорович. Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття: Дис... канд. наук: 26.00.01 - 2008;

Размещено на allbest.ru

...