Індустрія туризму – основа розвитку туристичних послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Індустрія туризму - основа розвитку національного ринку туристичних послуг. Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі: 1) модель саморозвитку та 2) привнесену модель. За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

Тобто, формування національного ринку туристичних послуг може відбуватися під дією як внутрішніх, так і зовнішніх потреб. Стабільність національного ринку гарантується перш за все потребами внутрішніми, тобто потребами населення країни в відпочинку і змістовному проведенні дозвілля в подорожі. Обсяг цих потреб, їх структура, ритміка визначаються сукупною дією об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які саме й характеризують умови та стиль життя населення. Наявність мотивації залежить не тільки від демографічних характеристик споживача, зокрема рівня освіти та рівня життя, що впливають на поінформованість і формують попит, а й від можливостей національного ринку країни не тільки задовольнити цей попит, а й сприяти виникненню мотивації, формувати та підтримувати її. Задоволення туристичних потреб, які створюються на зовнішніх ринках, також залежить від стабільності національного туристичного ринку, від його здатності створювати різноманітний туристичний продукт, стимулюючи попит. Таким чином, національний туристичний ринок створюється внутрішнім та зовнішнім попитом і внутрішньою пропозицією, просторово-часова збалансованість між якими забезпечується національною індустрією туризму. Зараз у світі йде удосконалювання видової структури туризму. В даний час популярні традиційні форми організації відпочинку, що передбачають набір екскурсій і видовищних заходів. Туризм стає більш активним. Найбільш перспективними видами туризму є конгресовий, бальнеологічний, спортивно-полювальний, розважальний. Великою популярністю користується спеціалізований туризм, що об'єднує людей по однорідних фахових інтересах. Розвивається й індивідуальний туризм, що дозволяє диференціювати підходи до кожного туриста.

1. Індустрія туризму - основа розвитку туристичних послуг

У теперішній час готельне господарство у всьому світі стало на індустріальну основу і являє собою галузь економіки, яка забезпечує значні валютні надходження за рахунок розвитку іноземного і внутрішнього туризму. Теж саме стосується розвитку підприємств харчування на основі розвитку туризму в країні. Готельне господарство, заклади харчування, транспорт, додаткові послуги, торгівля сувенірами - все це грає провідну роль в організації роботи і приносить неабиякий прибуток, а тому є актуальним для розгляду в кожній державі, яка планує зробити свою туристичну галузь прибутковою. Індустрія туризму утворюється з підприємств, що випускають товари і послуги, без яких не може існувати сучасний туризм.

Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення. [1]

Вислів «індустрія туризму» став вже знаним, але що містить це поняття? По-перше, чому «індустрія»? Індустріалізація передбачає широке впровадження техніки і технологій в процес виробництва, постійне оновлення виробничих потужностей, комплексну механізацію виробничих процесів, їх уніфікацію та стандартизацію з метою підвищення ефективності праці шляхом збільшення масштабів та скорочення строків виробництва. Зазначене цілком відповідає меті діяльності та характеризує процес обслуговування в туризмі. Специфіка туристичної послуги передбачає технологічну єдність процесу обслуговування і відповідну їй єдність вимог до підготовки кадрів, які саме й забезпечують великою мірою (через значний обсяг ручної праці) якість обслуговування, постійне оновлення виробничих потужностей і технологій, спрямованих на забезпечення конкуренто-спроможності підприємств на туристичному ринку (сучасне технологічне устаткування для виробничих галузей обслуговування, доступ до розподільчих мереж тощо) шляхом задоволення зростаючих потреб споживачів. Масштабність туристичного руху обумовила впровадження технологій і стандартів, які дозволяють забезпечити масове обслуговування на індивідуальній основі.

По-друге, чому індустрія туризму визначається як міжгалузевий комплекс? Міжгалузевий комплекс є елементом функціонально-компонентної структури господарства і являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об'єднаних загальною метою та програмою розвитку. Тобто, міжгалузевий комплекс (МГК) як в матеріальному виробництві, так і в сфері споживання, є цільовим утворенням, орієнтованим на задоволення певних суспільних потреб. В основі виокремлення МГК лежать об'єктивні системні функціональні, еволюційні та управлінські зв'язки. Спільність мети - задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхом надання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери в міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємозв'язністю компонентів та взаємозамінністю елементів.

Елементами індустрії туризму є підприємства та установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності тощо). Специфіка туристичної послуги обумовлює наявність значної кількості елементів, їх ієрархічність відповідно до обсягів діяльності, забезпечення виробничими потужностями і рівня розвитку матеріально-технічної бази, а виробничо-технологічні, інформаційні, організаційно-управлінські, фінансово-економічні зв'язки об'єднують зазначені елементи в галузі, що виступають структурними компонентами індустрії туризму. Таким чином, внутрикомплексні вертикальні зв'язки лежать в основі виділення функціонально-компонентної (галузевої) структури індустрії туризму. Внутрикомплексні горизонтальні зв'язки, наявні між підприємствами різних галузей, причетних до організації туристичного споживання відповідно стадійності процесу обслуговування, дозволяють виділити в межах індустрії туризму функціонально-стадійні підсистеми, представлені сполученнями різнорідних функціонально-галузевих елементів, що виконують однорідні функції в сфері туризму. Відносно споживчо-ресурсної орієнтації їх можна розташувати наступним чином:

І - організаційно-інституційна;

II - фукціонально-господарська;

III - територіально-господарська підсистеми (таблиця “Структури індустрії туризму”)

Таблиця 1. Структури індустрії туризму

І. Організаційно-управлінські функції з координації державної політики в сфері туристичного бізнесу задля сприяння розвиткові внутрішнього туризму та участі в світовому туристичному процесі шляхом нормативно-правового та фінансово-економічного регулювання.

Національний туристичний ринок формується та функціонує в правовому та економічному полі держави і саме на цьому рівні найяскравіше проявляється дієвість державної туристичної політики. Державна туристична політика є комплексом заходів правового, економічного і організаційного порядку, підкріплена відповідними управлінськими інститутами, діяльність яких пронизує всі управлінські рівні і спрямована на узгодження державних, бізнесових і місцевих інтересів на ринках туристичних послуг різного порядку. Регуляторними каналами впливу є законодавчо-нормативний, податковий, валютно-фінансовий, інформаційний, управлінський. Ефективність державної туристичної політики відбивається в характері туристичного процесу і позначається місцем, яке займає в ньому національний туристичний ринок, та прибутковістю індустрії туризму, її прямим та опосередкованим внеском в національну економіку.

ІІ. Виробничо-технологічні, інформаційно-комунікативні, фінансово-економічні зв'язки, задіяні у створенні та реалізації турпродукту, здійснюються системою підприємств з надання послуг гостинності, транспорту та посередницьких послуг з організації туристичної подорожі, які утворюють індустрії туризму. Саме ці горизонтальні функціонально-інтегративні за сутністю зв'язки дозволяють визначити означену підсистему, як туристичну галузь - сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами їх діяльності, особливостями розміщення та функціонування на ринку туристичних послуг. Головне призначення підприємств туристичної галузі полягає в організації комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста.

ІІІ. Підприємства туристичної галузі, локалізовані на певній території, в силу специфіки діяльності не можуть функціонувати інакше як відкрита система, стабільність розвитку якої гарантована комплексністю складових туристичної галузі і пропорційністю між нею та іншими складовими суспільно-географічного комплексу території. До складу територіально-господарської підсистеми включені ресурсні, соціально-демографічні та господарські структури. Територіально-господарська підсистема є ресурсно-орієнтованою в розширеному трактуванні поняття «туристичні ресурси», як взаємодії умов та чинників внутрішнього та зовнішнього порядку, використання яких в туристичній діяльності забезпечує здійснення суспільних функцій туризму.

В «Туристському термінологічному словнику» [12, сс. 446-447] наведене таке трактування туристичних ресурсів: «Ресурси туристські - природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, з об'єктами туристичного показу включно, а також інші об'єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил. Р. т. с доступними для ознайомлення і використання незалежно від форми власності, якщо до того немає законодавчо накладених обмежень.

Природні та антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, артефакти, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані для організації відпочинку та оздоровлення певного контингенту людей в певний фіксований час за допомогою технології та наявних матеріальних можливостей.» Трактування поняття «туристичні ресурси» достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів практично безмежна. Туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні та реалізації туристичного продукту. Туристичні ресурси - це частина туристсько-рекреаційного потенціалу певної території, яка включена до складу туристичного продукту і підлягає реалізації з туристичною метою. Туристичні ресурси є мотиваційною підставою для вибору певного турпродукту (за видом, напрямком, сезоном та іншими ознаками). Поняття «туристичні ресурси» і «рекреаційні ресурси» використовуються як синоніми, оскільки туризм є формою рекреаційної діяльності. Саме наявність та територіальна локалізація рекреаційних ресурсів, перш за все природних та культурно-історичних, дозволили охарактеризувати їх як реалізуючі локалізуючі чинники, територіальна диференціація яких визначає спеціалізацію рекреаційної діяльності і туризму. Тобто, природні властивості певної території, які визначаються її географічним положенням і фізико-географічними характеристиками і є, за сутністю, природними благами (кліматичні, ландшафтні та бальнеологічні), що, як об'єктивні чинники мотиваційної привабливості, створюють передумови розвитку туристичної діяльності; та культурне надбання - об'єкти матеріальної і духовної культури, що історично зафіксовані на даній території; традиційна культура та сучасні етнорелігійні особливості, характер господарювання та інші прояви життєдіяльності населення, що також можуть мати мотиваційний сенс, їх поєднання відтворює її неповторність і визначає спеціалізацію.

2. Іспанія на світовому туристичному ринку

Іспанія -- конституційна монархія. Голова держави -- король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами - парламентом, що складається з Сенату (265 депутатів) і Конгресу депутатів (350 депутатів). [2]

Іспанія поділяється на 19 автономних областей: Андалузія, Арагон, Астурія, Балеарські острови, Країна Басків, Канарські острови, Кантабрія, Кастилія і Леон, Кастилія-Ла-Манча, Каталонія, Сеута, Естремадура, Галісіа, Мадрид, Мелілья, Мурсія, Наварра, Ріоха, Валенсіа, що поєднують 50 провінцій.

Автономні області Каталонія, Валенсія та Балеарські острови (разом з невеликими сусідніми територіями в Іспанії, Франції та Італії) є частиною каталонських країн.

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає дохід в казну. Не говорячи вже про те, що "годує" ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так або інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Окрім значної статті доходу туризм в Іспанії є ще і одним з потужних чинників посилення престижу Іспанії, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. [2]

В даний час велика кількість туроператорів працює з Середземноморськими країнами. Найбільшою популярністю користуються приморські курорти Іспанії.

Іспанія - країна-мозаїка. Вона складається з материкових і острівних частин. Провінції Іспанії і побережжя Іспанії володіють відмінною один від одного подобою і характером. Навіть розташовані поруч курортні міста відрізняються один від одного: один може бути побудований на березі затоки і радує пальмовою набережною і широкими пляжами; інший дивиться на море з високих скель, деручись схилами, крутими вуличками-сходами; третій перетворений на елегантний яхт-клуб з фешенебельними готелями і ресторанами. [3]

Значення географічного положення на відгородженому від європейських сусідів гірським бар'єром Піренеїв на Піренейському півострові між Атлантичним океаном і Середземним морем з безліччю зручних природних гаваней визначило специфіку Іспанії, на розвиток якої зробило також вплив сусідство з Африкою. Приморські райони Іспанії є рекреаційними зонами міжнародного значення. Завдяки розвитку цих областей туризм став найважливішою статтею доходу іспанської економіки. Популярність приморських зон Іспанії дуже велика і кількість туристів, відвідуючих курорти, що знаходяться тут, зростає рік від року.

Метою даної роботи є аналіз туристського ринку в Іспанії, вивчення його ролі в світовому туристському секторі і впливу на успішне функціонування цього сектора.

3. Основні чинники розвитку туризму в Іспанії

3.1 Природничі чинники розвитку туризму в Іспанії

Іспанія розташована на південному заході Європи і займає приблизно 85% територій Піренейського півострова, південна кінцівка якого знаходиться в 13 км. від Сівши. Африки. Іспанія має сухопутні кордони з Францією-623 км., Португалією-1,214 км., Андоррою-65 км. і англійською колонією Гібралтар-1,2 км. Іспанії належать острови Балеарського архіпелагу, розташованого в Середземному морі, і Канарського архіпелагу, що знаходиться в Атлантичному океані недалеко від західних берегів Африки. Під управлінням Іспанії знаходяться міста Сеута і Мелілья (Марокко) і острови Велес-де-ла-Гомера, Алусенас і Чафаранас. Територія країни на сході і півдні омивається Середземним морем, на заході - водами Атлантичного океану. Іспанія знаходиться на перетині важливих морських і повітряних шляхів, що пов'язують Європу з Африканським і Американським континентами. Велика частина країни покриті плоскогір'ями і гірськими хребтами, довкола яких розташовуються рівнини і низовини. Центральна частина країни зайнята обширним плато Месета з ланцюгом гір Центральні Кордільєри. На півночі розташовані Кантабрійські гори. Уздовж кордону з Францією протягнулися Піренейські гори, на сході лежать Іберійські і Каталонські гори. На півдні знаходяться гори Андалузські. Гора Муласен висотою - 3482 м - найвища материкова точка Іспанії - розташована в горах Андалузських. Гора Піко-де-Тейде (3710 м) знаходиться на найбільшому з Канарських островів Тенеріфе. [4]

По території країни протікає безліч річок, з яких самі великі - це Тахо, Дуеро, Ебро, Гвадал Кві Вір, Гвадіана. Загальна площа страни - 504,788 кв. км. Серед західноєвропейських країн Іспанія поступається за площею лише Франції.

Рельєф Іспанії

Після Швейцарії Іспанія - найгористіша країна в Західній Європі. Висота над рівнем моря, в середньому, складає 660 метрів, що значно вище за середньоєвропейську величину. Велика висота над рівнем моря обумовлена переважно наявністю земель, розташованих на висоті від 600 до 1200 метрів, які займають 47% площі країни. В протилежність цьому, рівнини, висота яких не перевищує 200 метрів, займають лише 11% території, а гірські місцевості, заввишки більше 2500 метрів, не складають і 1%. Для рельєфу Іспанії цікавою є мозаїчність, поширення елементів рельєфу по території. Основні гірські масиви Іспанії розташовані в безпосередній близькості від побережжя - Піренейських гір, створюючі перешийок, на північно-східному краю Піренейського півострова, Кордільєри-Бетіке, на південній околиці, Кантабрійські і Галісійські гори - на заході і на півночі. Всю центральну частину займає обширне плато - Месета. Середня висота плато складає близько 700 м.

У Піренеях і Сьєррі-Неваді (Андалузські гори) є ділянки сучасного заледеніння, використовувані як гірськолижні траси, хоча і не дуже активно. В цілому настільки всілякий і незрідка химерний рельєф визначає багато в чому естетику ландшафтів Іспанії і, безумовно, є одним з чинників залучення туристів.[5]

Клімат Іспанії

Велика частина Іспанії розташована в області субтропічного середземноморського клімату з жарким посушливим літом і м'якою дощовою зимою (по географічному положенню - між 43 і 36 градусами північної широти). Своєрідність географічного положення Іспанії, чергування гір, плоскогір'їв і низовин, вплив Атлантичного океану і близькість «сухого» континенту Африки обумовлюють кліматичні відмінності в різних регіонах країни. Особливо чітко вони просліджуються з північного заходу на південний-схід. У зв'язку з гірським рельєфом країни велике значення має також вертикальний кліматичний пояс. Середньорічна температура майже всієї іспанської території вагається між 14 і 19 С. вище за нуль. Середні температури січня варіюються від 8-10 С. Середні температури липня - найбільш жаркого місяця - досягають 18-20 С. Дуже різкі контрасти характерні також і в кількості і розподілі опадів. Північні і північно-західні райони займають одне з перших місць в Європі по річній кількості опадів, а центральні і південно-східні райони - найбільш посушливі райони цієї частини світу. У зв'язку з цим всю територію країни по кліматичних і іншим ознакам прийнято умовно ділити на «вологу» Іспанію і «суху» Іспанію. Кордон між ними пролягає по Галісійському масиву і Кантабрійським горам. Річна кількість опадів в «вологій» Іспанії складає в середньому 900 мм (максимальні 3000 мм). На останній території країни, в «сухій» Іспанії, річна сума опадів, як правило, не перевищує 500мм, і вони випадають переважно навесні і восени.[6]

Природні ресурси Іспанії

По забезпеченості природними ресурсами Іспанія ніколи не була світовим лідером. Завдяки специфіці економічного розвитку (адже Іспанія була переважно аграрною країною), велика частина земель віддана під пасовища і орні землі. Більшість запасів сировини і корисних копалин Іспанія імпортує з багатших країн (нафта і газ в основному з країн Персидської затоки; вугілля з сусідньої Франції). Проте, в деяких областях країни (в основному, на південному заході і сході) все ж розвинений видобуток копалин. Вугілля, залізняк, свинець, мідь і ртуть - найважливіші корисні копалини країни, освоєні родовища яких знаходяться на північному побережжі Атлантики. У невеликій кількості добуваються: уран, меркурій, пірит, флюорит, гіпс, цинк, вольфрам, каолін, поташ. Іспанія також є світовим лідером по видобутку ртутної і цинкової руди.

Водні ресурси Іспанії

Річкова мережа Іспанії добре розгалужена. Основу її складає 5 крупних річок. 4 з них несуть свої води в Атлантичний океан (Тахо, Гвадіана, Дуеро і Гвадал Кві Вір) і лише Ебро - в Середземному морі. Всі головні річки Іспанії беруть свій початок в середньовисотних горах. Найбільш багатоводна річка - Ебро, витоки якої починаються в Кантабрійських горах, а головні притоки - в Піренеях. Середня величина річного стоку Ебро обчислюється в 17,5 млрд. куб. м. Гідроенергетичні ресурси Іспанії в масштабах Західної Європи вельми значні. Щорік можна виробляти 58 млрд. електроенергії. Велика частина гідроресурсів зосереджено в північній частині Іспанії, де, до речі, розташовані і основні запаси вугілля. Таке положення багато в чому визначає розміщення великих енергетичних вузлів на території країни. Наявність гідроенергетичних ресурсів є великою перевагою для інфраструктур цієї частини країни, в тому числі - і для туристської індустрії Іспанії.

3.2 Культурно-історичні чинники розвитку туризму в Іспанії

Не дивлячись на те, що Піренейський півострів знаходиться на південному краю Європи і майже ізольований, він завжди підтримував тісні зв'язки з народами інших областей. Це наклало відбиток на культуру Іспанії, а отже - на характер її культурної спадщини.

Перші достовірні вісті, що є про населення Іспанії, виходять від чужоземців, Піренейських, що відвідали, півострів у вельми давні часи, і сходять до 6 ст до н.е. З цієї хронологічної віхи починають історичну характеристику Іспанії. Період древньої історії Іспанії, закінчується - згідно із загальноприйнятою думкою - в 5 ст н.е. коли сталося вторгнення народів Північної Європи до Іспанії. Серед перших народів, що заселяли Іспанію, були ібери, що зумовили древню назву Іспанії - Іберія.

У історії Іспанії саме з 5 ст н.е. починається новий період, званий середніми століттями, який пройшов під знаком панування мусульманських народів в цьому регіоні. [7]

Цей період для Іспанії закінчується в 1492 році, коли «католицькі королі» вигнали мусульман з цих територій. З 1492 року починається третій період - «новий час». Ця епоха Відродження Іспанії, епоха розквіту економіки і культури, епоха великих географічних відкриттів, починаючи з Колумба і Магеллана, а услід за цією - епоха освоєння і захвату нових земель, внаслідок чого Іспанія стала найбільшою метрополією світу. [8]

Останній період розвитку Іспанії зазвичай починається 1808 р. - з початку війни за незалежність з наполеонівською Францією, що внесла істотні зміни до політичного режиму Іспанії. Найважливішою подією в сучасній історії Іспанії з'явилося скидання фашистського режиму Франком і прихід до влади короля Хуана Карлоса I. Повернення до демократичних цінностей дало новий імпульс до розвитку країни. [9]

Іспанія - це дивне поєднання різних культур: кельтської, грецької, фінікійської, римської, арабської, іудейської і християнської. Де б не виявився мандрівник на своїй дорозі по дорогах Іспанії, всюди його чекає зустріч із загадковим минулим, представленим значними пам'ятниками і монументами - мовчазними свідками слави і могутності імперій різних епох. Іспанія пережила період Римської влади, про що свідчать римські акведуки, елементи античних театрів і арен, сторожові башти і оборонні споруди, що частково збереглися в тих містах, де римляни засновували свої поселення. Значний слід в культурі Іспанії залишили араби, чиє панування продовжувалося майже вісім століть, починаючи з 8-го ст н.е. Вони принесли в іспанське мистецтво розвинену культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'ятників архітектури в мавританському стилі, серед них мечеть в Кордові (8 ст) і палац Альгамбра в Гранаді (13-15 ст). Після повернення християнами земель, завойованих арабами, починається епоха, ознаменована тріумфом католицької середньовічної культури. Романські церкви, що прекрасно збереглися, і монастирі, величні кафедральні собори і храми, королівські палаци і замки знані - все це і по нині залишається частиною повсякденності і символізує нерозривний зв'язок минулого і сьогодення. У іспанській історії значне місце займає творчість відомих на весь світ майстрів живопису - Ель Греко, Веласкеса, Гойї і інших прославлених художників, що створили видатні полотна епохи Відродження, багато з яких зберігається в Мадридському музеї Прадо. Найбільш знаменитими іспанськими художниками ХХ ст стали Пабло Пікасо і Сальвадор Далі. Виникший на рубежі ХIХ і ХХ століть новий архітектурний стиль - модернізм - знайшов свій яскравий прояв в роботах знаменитого каталонського архітектора Антоніо Гауді, чиє незавершене творіння - Собор Святого Сімейства в Барселоні - став символом цього міста.[10]

3.3 Соціально-економічні чинники розвитку туризму в Іспанії

Коротка характеристика економіки Іспанії

Іспанія - промислово розвинена країна. Уряд послідовно здійснює курс на модернізацію економіки країни і вирівнювання регіональних диспропорцій, спираючись на стимулювання приватного сектора, широке залучення іноземного капіталу, заборону зростання цін і зарплати, скорочення дефіциту держбюджету. Сильні позиції в економіці Іспанії займає капітал США, Великобританії, Швейцарії, Франції. ВНП Іспанії складає 480,3 млрд. доларів (ВНП на душу населення 14020 доларів). Іспанія є членом НАТО з 1982 року (але не входить в його військову структуру). З 1986 року Іспанія - член ЄС. Член ЗЄС з 1988 року.

Дата 4 січня 1999 р. стала важливою віхою в розвитку світової економіки: єдина загальноєвропейська валюта - євро почала своє офіційне існування. На думку більшості експертів, введення в обіг єдиної валюти позитивно позначиться на розвитку туристичного сектора Європи, з'являться сприятливі умови для економічного зростання і робочої зайнятості. Серед основних переваг тут називають спрощений порядок здійснення банківських операцій, «прозорість ринку», підвищення конкуренції і якості турпослуг. На сьогодні в Іспанії поміщено 15 угод між Міністерством Економіки і представниками Асоціації туристичних підприємств для вирішення питань, пов'язаних з просуванням євро на території країни, а також встановлений «Кодекс вживання і дії євро». Зокрема прийнято рішення вказувати ціни на товари в двох грошових одиницях. [11]

Роль туризму в економіці Іспанії

Чинник розвиненості економіки країни є основою для створення туризму в Іспанії. Адже туризм і все, що з ним пов'язане, - це не лише природні і історичні передумови, але і рівень сервісу, що зумовлюється рівнем економічного розвитку у всіх його аспектах. Туризм в Іспанії, як вигідна і високодохідна галузь, робить величезний вплив на економіку Іспанії. Завдяки туризму, змінилися пріоритети в багатьох сферах народного господарства, рівень життя населення. Також, туризм має вплив на розподіл робочих сил і фінансових потоків, на платоспроможний попит, на товари і послуги туризму зокрема. Саме завдяки туризму географічне положення держави, його природно-кліматичні ресурси і культурно-історичні пам'ятки стають загальним благом. Туризм в Іспанії також стимулює розвиток інших галузей економіки. Наприклад, все більше значення в Іспанії набуває рекламний бізнес, розвивається картографія і засіб масової інформації. Крім того, туризм в Іспанії робить вплив на рівень розвитку інфраструктури країни. Створюється все більше підприємств сфери туризму, а відповідно і десятки тисяч робочих місць, значимі фінансові потоки. На відміну від середземної і південної зон Іспанії, в північній частині країни туризм не настільки добре розвинений. Проте, місцева влада зацікавлена в збільшенні туристичних потоків в ці зони і робить все можливе для залучення відпочиваючих. Вплив туризму на економіку має і деякі негативні сторони. Однією з найбільш гострих проблем, викликаних розвитком туризму, є стан довкілля, яке актуальне, перш за все, для середземноморської і південної приморських зон Іспанії. Проблема полягає в тому, що побережжя цих районів практично переобтяжене туристами, унаслідок чого останнім часом власті цих приморських зон намагаються стимулювати збільшення інтересу туристів до їх внутрішніх областей районів. Також явним прогресом в діях властей Іспанії, що раніше не приділяли достатньої уваги питанням екології, можна рахувати прагнення поліпшити умови вмісту природоохоронних зон. 5% територій країни узяті під охорону регіонального уряду або держави. Сюди відносяться приблизно 500 природних парків і заповідників. За рішенням уповноважених ЄС по питаннях екології, площа іспанських природоохоронних областей до 2005 року повинна потроїтись. Вже зараз в Іспанії знаходиться одинадцять національних парків. [12]

Населення Іспанії

За даними 1992 року населення Іспанії складає 39 млн. чоловік. При цьому середня щільність населення складає 78 чоловік на квадратний кілометр, тобто є одним з найнижчих в європейському союзі. Нерівномірний розподіл населення по регіонах привів до великих відмінностей між регіонами, де спостерігаються різний рівень щільності населення. Існує стійка тенденція до концентрації населення в периферійних районах поблизу побережжя (в основному - Середземне побережжя) і концентрація на островах (Балеарських і Канарських). В той же час, просліджується тенденція до зменшення кількості населення у внутрішніх районах країни, за винятком Мадрида і деяких інших міст. Це, багато в чому, пов'язано з розвитком туристичної індустрії Іспанії. У Іспанії сталося переміщення робочої сили з сільського господарства і (у деяких інших випадках) навіть промисловості в більш прибуткові галузі, пов'язані з обслуговуванням туристів.

Сезонність туризму в Іспанії - причина прихованого безробіття (взимку в районах його поширення). Наслідки сезонності туризму найбільшою мірою випробовує приморська рекреаційна зона. Сезон найбільшої туристичної активності на побережжі Іспанії спостерігається приблизно протягом чотирьох місяців - з червня по вересень, максимальним навантаженням в липні і серпні. В цілому в Іспанії число туристів в ці місяці майже перевищує їх число в період затища. Таким чином, структуру розселення і зайнятості населення Іспанії можна віднести до «позитивних чинників» розвитку туризму. Така міграція населення до районів, де найбільшою мірою розвинений туризм (Середземноморське побережжя, Канарські і Балеарські острови) показує зацікавленість населення Іспанії в подальшому розвитку туризму в Іспанії. По числу зайнятих туризм в Іспанії є найбільшою галуззю світового господарства - як в усьому світі, так і в Іспанії, забезпечуючи роботу для 101 млн. чоловік або кожного шістнадцятого на земній кулі. Що стосується Іспанії, то, за даними на 1989 рік, число зайнятих в туризмі в Іспанії - 980 тис. чоловік. У процентному відношенні цей показник дорівнює 10% до загальної зайнятості. Це найбільший показник - 10% - серед країн Західної Європи, де він не досягає і 7%. Така ситуація значною мірою складається завдяки зацікавленості населення в туризмі в Іспанії і його розвитку.

Таким чином, загальний рівень економічного розвитку Іспанії і в тому числі - високий рівень розвитку інфраструктур (транспорт, готельний сервіс, підприємства громадського харчування і так далі) - потужний чинник розвитку туристичної індустрії. Цьому ж більшою мірою сприяє розвинена система рекламно-інформаційних служб, характер міжнародного туризму в Іспанії.

4. Розвиток туристичної інфраструктури Іспанії

4.1 Туристична інфраструктура Іспанії

Туристична інфраструктура Іспанії прекрасно розвинена, володіє якістю і різноманітністю. За даними іспанського Національного інституту туризму, в Іспанії налічуються 11598 готелів, з яких 1872 готелів відносяться до категорії 4-5 зірок. (Це 16% всіх Іспанських готелів і майже третина від загальної кількості місць розміщення), пансіонатів на 125 тис. місць і кемпінгів на 1,2 млн. місць. У цьому секторі працюють 144 тис. службовців. В цілому загальна кількість місць розміщення в Іспанії складає 1.04 млн., з яких 86% належать готелям. Найбільше кількість готелів розташована в Каталонії (1197 готелів і готельних закладів), а Балеарські острови пропонують найбільше число місць розміщення (301957). До послуг туристів також 58.8 тис. ресторанів і 226 тис. барів, 172 майданчики для гольфу, 27 гірськолижних станцій, 226 спортивних портів, призначених для занять парусним спортом. Туристів обслуговують 2.992 туристичних агентств з філіями.

За даними 2000 року 71% туристів вважали за краще зупинятися в готелях (34,1 мільйон чоловік), у родичів і друзів розміщувалося 15% туристів (7,4 мільйона). 7% туристів зупинялися в приміщенні, що знімалося. Середній період мешкання туристів в готелях склав 7 днів рівно, тоді як безкоштовне мешкання (у друзів, в сім'ї або у власному будинку) тривало в середньому 13 днів, а в по часово-знятому приміщенні - 11 днів. [13]

Готельний сектор Іспанії добре розвинений і представлений об'єктами різного класу і різних форм власності. Існує декілька видів житла, що відрізняються один від одного по рівню цін, місцю розташування і якості послуг, що надаються. Це: готелі, парадори, пансіони, апартамент готелі, квартири, кемпінги і курорти.

Готелі Іспанії за міжнародними стандартами, позначені кількістю зірок від * до *****. Загальне число готелів ***** у Іспанії невелике. Найбільший об'єм по розміщенню належить готелям ** і ***, які дуже близькі по набору послуг. Послугами готельних закладів як і раніше більше всіх користуються самі іспанці, хоча розрив скорочується з кожним роком. По статистиці розміщення мандрівників в готельних закладах, в 1999 році 54% мандрівників були іспанцями, хоча майже кожні дві з трьох проведених в готелях ночей були здійснені іноземцями. Найбільш високий відсоток зайнятості доводиться на тризіркові готельні заклади: 71,31% з 372.4 тис. можливих місць. За ними йдуть чотиризіркові: 66% з 234.1 тис. можливих місць. [14]

В Іспанії найбільший об'єм по розміщенню належить апартамент готелям. Цей тип житла категорується від * до **** зірок. Він являє собою номери-апартаменти, що складаються з однієї або більш кімнат, що мають кухонне устаткування. Апартаменти істотно дешевші за готельні номери, цей тип розміщення особливо зручний для сімей з дітьми.

Осталями називають студентські готелі міжнародної мережі «Hotels». Ціни тут в 2-3 рази нижче, ніж в найдешевших готелях, зручності відповідають вартості.

У Іспанії налічується близько 800 кемпінгів. Вони розташовуються по всій території, але особливо багато їх уздовж побережжя. Залежно від устаткування вони мають категорії від * до ***. Крім того, практично по всьому побережжю Іспанії пропонуються в найми мебльовані квартири.

Не всім відомо, що в Іспанії є бальнеологічні курорти («spa»-курорти), чудові для релаксації і лікування. Їх налічується близько 90. На бальнеологічних курортах найчастіше зустрічаються готелі категорії ** або ***, звичайно є готелі більш високого рівня. Природно, більшість «spa»- готелів обладнані ванними павільйонами і всілякими кабінетами для оздоровчих процедур.

Рекордне число іспанських пляжів і спортивних кортів отримали в 2002 році так звану нагороду «Сині прапори». [15]

Окрім готельного сектора, Іспанія володіє розвиненою мережею транспортних комунікацій. Літак, як і раніше залишається найпопулярнішим транспортним засобом для прибуття до країни. Так, в 2000 році, 70% прибулих в країну (34,3 мільйона) здійснили свою поїздку повітряною дорогою. 22% (10,8 мільйонів) по автодорогах, 5% морською дорогою (2,5 мільйона) і що залишилися 3% по залізниці.

У Іспанії діють дві державні авіакомпанії - «Іберія» і «Авіако», а також ряд невеликих приватних авіакомпаній, що працюють на місцевих лініях. У грудні 2001 року в Європі число пасажирів знизилося на 13.7%, а на трансатлантичних рейсах в Північну Америку - на майже 22%. Та ж тенденция - в січні 2002 року. Але в лютому число пасажирів зросло - на 2.1%, що дає надію хоч на повільне, але відносно постійне і надійне зростання перевезень. [16]

Автодорожня мережа Іспанії складає 332 тис. км., з них 2/5 - з твердим покриттям. У останні десятиліття різко збільшився парк автомобілів. Так до 1965 в Іспанії налічувалися 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори), а до 1991 відповідні показники досягли 12,5 млн. і 2,5 млн. машин.

4.2 Статистика туризму в Іспанії

На сьогоднішній день Західна Європа вважається найбільшим туристським регіоном світу. У 2000 році її відвідали близько 403 млн. туристів, що складає 58% від загальносвітового показника. При цьому 55% туристів подорожують усередині європейського регіону. Туристського сектора припадає на частку 5,5% ВВП Європейського Союзу і майже третина експорту послуг і товарів.

Сьогодні Іспанія міцно займає лідируючі позиції в рейтингу світових туристських держав, як по об'ємах прибуттів, так і по доходах в галузі. У 2001 році країну відвідали 75.5 млн. чоловік з яких не менше 65% (49.5 млн.) відносяться до категорії туристів. Число туристських ночівель зросло на 5% і склало 423,6 млн. Ще швидшими темпами зростають доходи туріндустрії - вони перевищили 31,7 млрд. євро. Це пояснюється певною політикою уряду Іспанії, напрямленою на зведення індустрії туризму в основну галузь економіки, що дає гігантські доходи до бюджету держави.

68% туристів приїхали до Іспанії на відпочинок, 8% по робочих справах і на навчання, 4% на лікування або ж по особистих справах. Необхідно відзначити, що за останні роки кількість людей, що приїжджають у справах або на навчання, збільшилася в два рази в порівнянні з 1998 роком.

У 2000 році безперечними лідерами серед туристичних напрямів в Іспанії є Канарські і Балеарські острови, 43% туристів відпочивали саме там. За ними розташувалося побережжя Середземномор'я: 19% Каталонія, 13% Андалусія, 8,9% Співтовариство Валенсії і Автономне Співтовариство Мадрид - 8,3%. Найбільше число іноземних туристів, що відвідали Іспанію в 2000 році, приїхали з Великобританії - 12,8 мільйонів туристів (26,2%), за якою слідує Німеччина з 11,3 мільйонами чоловік (23,7%). З Франції приїхали 5,7 мільйонів чоловік (11,9%), з Італії 2,1 мільйон, з Бельгії 1,7 мільйонів і Португалії 1,5 мільйонів чоловік.

Головним чинником, що визначає переваги туристів з Німеччини, є кліматичний чинник, адже Німеччина є складовою частиною північної Європи, де клімат недостатньо теплий. В той же час курортно-пляжний туризм в Германії фактично відсутній. Також слід зазначити, що від віку склалися культурно-історичні зв'язки між Німеччиною і Іспанією.

Переваги німців в Іспанії напрямлені як на материкові, так і на острівні туристичні центри Іспанії. На побережжі туристи з Німеччини віддають перевагу побережжю Каталонії і Андалусії, з островів більшою популярністю користуються Канарські острови.

Що стосується переваг французьких туристів, то вони люблять відпочивати на Коста-Брава, не віддаляючись від Піренеїв. Також вони - дуже ревниві шанувальники Каталонії, де знаходять рідну мову і схожу кухню.

Туристи з Португалії вимушені вибирати місця для відпочинку і подорожей, переважно виходячи з дешевизни, і, природно, Іспанія - найбільш переважна. До того ж іспанський туризм більшою мірою націлений на туристів середнього рівня, чий дохід передбачає відпочинок в готелях класу 3-4 зірки. Також потрібно відзначити, що туристи з Португалії віддають перевагу Іспанії, виходячи з близькості не лише географічного положення, але і єдності історичного і культурного коріння.

Основною причиною відвідин туристів з Італії є, мабуть, близькість культурно-історичного розвитку. Також потрібно відзначити, що фінансова політика іспанських туристичних агентств збігається з матеріальними можливостями середньостатистичного жителя Італії. У 1997 році (восени) Італія увійшла до Шенгенського договору, що позитивно вплине на роботу туристичного потоку з Італії до Іспанії.

Важливі чинники (географічна близькість, клімат, порівняльна дешевизна турпродукта), що визначають пріоритетність Іспанії як країни міжнародного туризму, звичайно, грають головну роль для країн Європи, але не можуть бути поширені на економічно розвинені країни за межами європейського континенту.

Такі країни, як США, Японія, Канада потрібно розглядати, виходячи з їх географічного положення, тобто віддаленості від Іспанії.

Історично склалося, що основна маса культурно-історичних пам'ятників США відноситься до періоду 17-18 століть (період освоєння переселенцями Америки), тому, поза сумнівом, що жителів США в зарубіжному туризмі найбільшою мірою залучає культурно-історичний момент, а Іспанія є країною з багатою культурно-історичною спадщиною, зокрема періоду Ренесансу (з 13 століття). Відповідно, для туристів із США найпривабливішим є пізнавальний вигляд туризму. Туристів із США можна зустріти в Мадриді, в провінціях Ріоха, Кастілья-ла-Манча і Естремадурі.

Туристи з Японії також приїжджають на відпочинок до Іспанії. Можна знайти декілька причин того, що вони незрідка вважають за краще відпочивати в Іспанії. По-перше, Японія - це країна з дуже старою східною культурою, японці - великі цінителі історії і культури. А Іспанія, у свою чергу, є яскравим представником європейської культури. Тому контраст культур є головним чинником для залучення туристів з Японії до Іспанії. Японці в своєму виборі центрів відпочинку Іспанії схожі з американцями.

Канада, туристи якої також відвідують Іспанію, мають молоду історію і культуру. Канадці також цікавляться історією країни, яку вони відвідують. Тим більше, що приблизно половина населення Канади - це франко-група, що говорить, і історичне коріння самої Канади формувалося під впливом французьких, іспанських і німецьких культур, що і залучає канадців до Іспанії.

Поза сумнівом, що на потоки іноземних туристів до Іспанії роблять найважливіший вплив добре поставлена інфраструктура, тобто дороги, аеропорти і так далі, а також географічне положення по відношенню до останньої Європи, що і дозволяє здійснювати транзитний туризм через європейський «континент» до Іспанії.

Проаналізую тепер переваги іспанців серед країн Європи. Приорітети туристів Іспанії в зарубіжному туризмі визначаються, загалом, тими ж чинниками, які були перераховані вище.

Найбільш популярною країною серед туристів Іспанії є найближча до неї Португалія - країна, з якою в Іспанії давнє загальне культурно-історичне коріння і тісні зв'язки.

Напрям туристів до Франції обумовлений географічною близькістю, прекрасно розвиненими автострадами, єдиною мовною групою. Також у Франції переважають готелі класу 3 зірки, що також притягує туристів з середнім достатком, плюс до того - прозорість кордонів, єдина банківсько- валютна система. Тим часом, варто відзначити, що у Франції, Австрії і Германії розвинений гірськолижний туризм (одна з головних спеціалізацій цих країн в туріндустрії). Це і залучає туристів різних країн, у тому числі іспанців.

Великий потік напрямлений до Англії, країну дуже незвичайну і багато в чому не схожу на інші країни Європи. Це - острівна держава з досить самобутньою культурою. Останні країни, що оповіщаються іспанськими туристами, залучаються все за тими ж причинами, інколи і в статистиці враховуються ділові цілі, навчання і інші підстави для поїздок.

Що стосується російського турринка, то в 2001 році, Іспанія прийняла близько 260 тис. росіян, що провели в країні 1,88 млн. ночівель і що принесли іспанській туріндустрії порядка 400 млн. доларів. Об'єм видачі туристських віз Посольством Іспанії в Москві виріс на 27,3%, що навіть перевищило очікувані об'єми. В цілому їх абсолютний показник російського туризму практично досяг рівня рекордного результату 1998 років.

Географія проїздок особливо не змінила - першість по прийому росіян, зберігають курорти Каталонії (63%), на другому місці - Канарські острови (15%), на третьому - Андалусія (12%). І далі в порядку зменшення - Балеарські острови, співтовариство Валенсії і Мадриду. В той же час наголошується певне розширення сезонних рамок турів, і збільшення інтересу до нетрадиційних для російського турринка видам відпочинку, таким, як гірськолижні тури до Іспанії, заняття гольфом.

5. Регіональний розвиток туризму в Іспанії

5.1 Туризм в Приморських зонах Іспанії

Середземноморське побережжя Іспанії займають 4 автономних області: Каталонія, (у її складі провінції Барселона, Таррагона, Леріда і Жерона), Валенсія (Кастельон, Валенсія і Аліканте), Мурсія, Андалусія (Севілья, Кадіс, Еельва, Кордова, Гранада, Хаен, Малага і Альмерія).

Іспанці привласнили окремим ділянкам свого Середземномор'я красиві і звучні імена. З півночі на південь йдуть:

1. Коста-Брава, що можна приблизно перевести як Скелястий, Дикий Берег;

2. Коста-дель-Маресме (Марезме) - Низький Берег;

3. Коста-дель-Гарраф, де знаходиться знаменитий курорт Ситчес (Ситжес);

4. Коста-Дорада (Даурада) - Золотий Берег;

5. Коста-дель-Асаар (Азахар) - Берег Апельсинової Квітки;

6. Коста-Валенсія - Берег Валенсії;

7. Коста-Бланка - Білий Берег;

8. Коста-Каліда - Теплий Берег;

9. Коста-Тропікаль - Тропічний Берег;

10. Коста-дель-Соль - Сонячний Берег.

Коста-Брава

Це північна частина середземноморського побережжя Іспанії, яке починається в 40 кілометрах на північ від Барселони (від міста Бланес) до французького кордону. Головні туристські центри - Коста Брава, Тосса-де- Мар, Ллорет-де-Мар, Бланес.

Коста-дель-Маресме

Старовинне приморське місто Малграт-де-Мар, розташований на кордоні провінцій Барселона і Жерона, за останні 10 років бурхливого розвитку туризму перетворився на один з найсучасніших і процвітаючих курортів побережжя Коста-дель-Маресме. Місто умовно ділиться на дві частини - історична частина, що збереглася в своєму первозданному вигляді, відоме як "старе місто", і сучасну частину, забудовану багаточисельними готелями і розважальними центрами, названу "новим містом". Туристичний центр Санта Сусанна (55 км на північ від Барселони) пропонує найсучасніші готелі на каталонському побережжі. Курортна зона, що особливо інтенсивно розвивалася останніми роками, розташована уздовж побережжя і плавно з'єднується з сусіднім курортом - Малграт-де-Мар - за допомогою жвавої туристичної набережної, уздовж якої зосереджені багаточисельні магазини, торгівельні центри, бари, ресторани, кафе, дискотеки і нічні розважальні центри.

Пінеда-де-Мар, старовинне приморське містечко, до цих пір зберігає переважно сільськогосподарський характер, поступово перетворюється на жвавий туристичний центр побережжя Коста-дель-Маресме. Серед головних пам'яток міста особливої уваги заслуговує церква Iglesia de Santa Maria 16-го століття - прекрасна споруда з незвичайним фасадом у стилі бароко.

Місто Калелья (50 км. на північ від Барселони), що славиться багатими туристичними традиціями, є найбільшим курортом і туристичною столицею Коста-дель-Маресме.

Коста-Дель-Гарраф

Ситжес (35 км. на південь від Барселони) - старовинне каталонське місто і найпопулярніший морський курорт побережжя, розташований на південь від Барселони. Тут можна побачити старовинні церкви і палаци, що збереглися з часів середньовіччя. У місті щорік проходять галасливі карнавали, що збирають величезні натовпи глядачів, цікаві старі автомобілі, барвисті вуличні виставки кольорів, а також міжнародний фестиваль фантастичних фільмів і фільмів жахів.

Коста-Дорада

Тут побудований другий за величиною розважальний парк в Європі (після французького Діснейленда). Основні міста на Коста-Дорада - це Таррагона (столиця провінції), Салоу, Реус.

Коста-дель-Асаар

Пеніскола є одним з найбільших курортних центрів автономного округу Валенсія. Місто розташоване на побережжі Коста-дель-Азахар, що в перекладі означає "берег апельсинових кольорів". Тут знаходиться символ Пенісколи і один з найвідоміших середньовічних пам'ятників Валенсії - грандіозний замок, оточений масивними кріпосними стінами.

Коста-Бланка

Бенідорм, найбільший туристичний центр побережжя Коста-Бланка, є одним з найзнаменитіших курортів Іспанії. Завдяки своїм сприятливим кліматичним умовам Бенідорм належить до морських курортів, що приймають гостей цілий рік.

Гандія, важливий туристичний і культурний центр побережжя Валенсії. Тут можна удосконалюватися в багатьох видах морського спорту - ходінні на парусних яхтах, віндсерфінгу, підводному плаванні. Курортний центр Хавея, справедливо називається перлиною побережжя Коста-Бланка. Хавея славиться не лише живописними морськими пейзажами, але і пам'ятниками, що прекрасно збереглися, архітектурою, найважливішою з якої є готична церква святого Бартоломе (15 ст).

Коста- Каліда